Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Екологія

Рідкісні види рослин лісостепової зони (реферат)

Зміст

1. Рідкісні види рослин східної частини Межиріччя Остра й Удаю

2. Дослідження лучної рослинності у Прут-Сіретському Межиріччі

Використана література

1. Рідкісні види рослин східної частини Межиріччя Остра й Удаю

В умовах посиленого антропогенного впливу на природу актуальним є вивчення рідкісних видів флори природних територій. Своєрідність флори та рослинності досліджуваного регіону пов'язана із особливостями його розташування поблизу межі Полісся та Лісостепу.

За "Геоботанічним районуванням УРСР" (Білик, 1977) територія дослідження знаходиться в межах Бобровицько-Бахмацького геоботанічного району галофільної рослинності, лучних степів, низинних боліт і в'язово-дубових лісів Бахмацько-Кременчуцького геоботанічного округу Лівобережнопридніпровської підпровінції Східноєвропейської провінції Європейсько-Сибірської лісостепової області.

В системі фізико-географічного районування (Физико-географическое..., 1968) досліджувана територія входить до складу Бобровицько-Лосинівського та Бахмацько-Ніжинського фізико-географічних районів Північно-Дніпровської терасової рівнини Лівобережно-Дніпровської провінції Лісостепової зони.

За рельєфом досліджувана територія це переважно низинна рівнина, в межах лесових островів рельєф хвилясто-яружний. Досліджуваний регіон має відносно розгалужену гідрологічну мережу великих річок та їх приток, які належать до басейну Дніпра, серед яких найбільшими є Остер та Удай.

Дослідження флори і рослинності Бобровицько-Бахмацького геоботанічного району ми проводили протягом 2006-2007 рр. в його східній та центральній частині. В східній частині межиріччя Остер Удай виявлено 22 рідкісні види судинних рослин, які охороняються на міжнародному, загальнодержавному та регіональному рівнях.

Ostericum palustre (Bess.) Hoffm. маточник болотний вид, занесений до Додатку I Бернської конвенції, виявлений в Дорогінському гідрологічному заказнику загальнодержавного значення в угрупованні Alnetum scirposum (sylvaticae) та в іншій частині болота біля с. Вишнівка (Дідик, Лобань, 2007).

Червонокнижні види цієї частини межиріччя представлені, в основному, видами орхідних, що, в цілому, характерно для Лівобережного Лісостепу (Червона книга..., 1996).

Види, занесені до Червоної книги України:

Epipactis helleborine (L.) Crantz коручка морозниковидна.

Platanthera bifolia (L.) Rich. любка дволиста.

Lilium martagon L. лілія лісова.

Dactylorhiza incarnata (L.) Soo пальчатокорінник м'ясо-червоний.

D. majalis (Reichenb) P. F. Hunt et Summerhayes пальчатокорінник травневий.

Epipactis helleborine вид з диз'юнктивним ареалом, поширений у листяних і мішаних лісах лісових і лісостепових районів, на Лівобережжі України значно менше, ніж на Правобережжі.

Знайдено цей вид в смузі дубового лісу злакового з переважанням Festuca rubra L. у 30 кв. Ічнянського лісництва. Було виявлено 6 екземплярів даного виду. Через дорогу виявили більшу популяцію Epipactis helleborine, де в найгустішій її частині на ділянці 1 м2 нарахували 21 екземпляр. Поодинокі екземпляри Epipactis helleborine, які були на стадії бутонізації, знайдені на іншій ділянці цього ж лісу в асоціації Quercetum franguloso-convallariosum. Даний вид в цьому лісовому масиві трапляється досить часто невеликими групами, а в цілому тут зростали сотні екземплярів Epipactis helleborine.

Інший локалітет даного виду (поодиноко) виявлений в кварталі 13 лісового масиву за с. Новий Поділ Ічнянського району в асоціації Quercetum frangulosoagrostiosum (tenui). Одноярусний деревостан із зімкненістю крон 0,6-0,7 утворюють Quercus robur L. (культура дуба) віком 18-20 років, діаметром 16-18 см (максимальний діаметр 26 см). Підлісок (0,3-0,4) складений Frangula alnus Mill. висотою 2,5-3 м, поодиноко Padus avium Mill. (до 2,5 м), Euonymus verrucosa Scop. (до 2 м). У підрості зустрічаються Acer platanoides L. та поодиноко Carpinus betulus L. Проективне покриття трав'яного ярусу складає 70% із домінуванням Agrostis tenuis Sibth. (30%). Як асектатори виступають такі види, як Majanthemum bifolium (L.) F.W. Schmidt, Milium effusum L., Fragaria vesca L., Asarum europaeum L.

Platanthera bifolia палеарктичний лісовий вид; зростає у лісах, досить звичайно в Поліссі і в північних частинах лісостепових районів, на південь рідшає і у Степу трапляється дуже рідко. Ареал виду охоплює Європу, Кавказ, Малу Азію та Сибір (Флора., 1950).

За даними Гербарію Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного (KW) знахідки останніх років належать Ю.О. Карпенку (2003 р., Коропський район у дубовому лісі різнотравному) та М.В. Шевері (2004 р., Київська обл.). На досліджуваній території вид відмічав А. Ракочі на території колишнього Ніжинського повіту (х. Бор, 1896 р.).

Виявлено цей вид в кварталі 13 лісового масиву поблизу с. Новий Поділ (Ічнянський р-н) в асоціації Quercetum franguloso-convallariosum. Екземпляри знаходилися на стадії вегетації (весна), поруч були знайдені 9 екземплярів залишків рослин із плодами минулого року.

Lilium martagon L. вид з диз'юнктивним ареалом, поширений в Україні у Карпатах, Поліссі, у Правобережному Лісостепу частіше, ніж у Лівобережному, на півдні Лісостепу вид трапляється більш-менш рідко, а в степових районах його майже немає. Зростає у листяних та мішаних лісах, здебільшого на галявинах та узліссях.

Цей вид знайдено у кварталі 13 лісового масиву за с. Новий Поділ. Він зростав в асоціації Populetum (tremulae) convallariosum (нараховано 17 екземплярів у стані вегетації). Деревостан (зімкненість крон 0,5-0,6) складений з Populus tremula L. (висота 1215 м, діаметр 10-12 см). До складу розрідженого підліску входять Frangula alnus, Swida sanguinea (L.) Opiz, Padus avium та Euonymus verrucosa. В трав'яному покриві (проективне покриття в травні 35%) переважає Convallaria majalis L. (15%). Серед асектаторів даної асоціації можна назвати: Stellaria holostea L. (3%), Geum urbanum L. (3-4%), Urtica dioica L. (34%), Anthriscus sylvestris (L.) Hoffm. (4%). Даний вид поширюється вглиб лісу і відмічений у цьому ж кварталі в асоціації Quercetum franguloso agrostiosum (tenui).

Найчастіше в досліджуваному регіоні зустрічаються лучно-болотні орхідеї Dactylorhiza incarnata та D. majalis, які в Україні зростають на болотах, болотистих луках, у вологих лісах. На Лівобережжі ці види поширені значно менше, ніж на Правобережжі, в даному регіоні вони знаходяться на південній межі ареалу. Польські науковці виділяють різні підвиди виду Dactylorhiza incarnata, але найбільш поширеним вважають Dactylorhiza incarnata ssp. incarnata (Dariusz L., 1997). Загальний ареал цього виду, який є найбільш поширеним серед видів орхідних на досліджуваній тери торії, охоплює Європу, Малу Азію, Кавказ, Монголію, Західний Сибір.

Одне із місцезростань було зафіксоване на торф'янистій луці вздовж болота по р. Удай, поблизу с. Припутні. На дещо підвищених місцях (в бік суходільної гряди) переважають ценози з домінуванням Carex nigra (L.) Reichard та Deschampsia caespitosa (L.) Beauv., в яких і розміщуються дуже великі популяції орхідей. Смуга з болотними орхідеями тягнеться вздовж болота приблизно на 200 м, але розміщені вони нерівномірно. було проведено підрахунки кількості екземплярів виду на ділянці площею 35 м2 і виявлено, що їх кількість становила 90. В асоціації Carex nigra (60%) + C. panicea (30%), де поширення видів було максимальним, була закладена ділянка площею 3 м2, на якій нараховано 40 екземплярів орхідей (D. incarnata 21, із них 7 вегетувало, 14 квітувало; D. majalis 19, із них 3 вегетувало, 16 квітувало).

Серед видів, які охороняються на регіональному рівні (занесені до списку видів судинних рослин, що підлягають охороні на Чернігівщині), найбільш цікавими і рідкісними є Chimaphila umbellata (L.) W. Barton, Carex hartmanii Cajand., Carex juncella (Fries) Th. Fries, Sedum sexangulare L., Iris hungarica Waldst. et Kit., Viola stagnina Kit. та Dryopteris austriaca (Jacq.) Woynar ex Schinz et Thell.

Chimaphila umbellata зимолюбка зонтична вразливий вид з диз'юнктивним ареалом, в Україні знаходиться на південній межі ареалу. Зростає в регіоні здебільшого на борових терасах річок в угрупованнях соснових і мішаних лісів на свіжих піщаних грунтах.

На території досліджуваного регіону гербарні знахідки виду не відмічені. В Гербарії Інституту ботаніки (KW) представлені збори переважно з північної частини Чернігівської області (Новгород-Сіверський р-н О. Мринський (1966), Городнянський, Остерський рни Ф. Левіна (1932), Семенівський р-н А. Барбарич (1958)). Найближче місцезнаходження Chimaphila umbellata знаходиться на території Ічнянського національного природного парку О. Жигаленко (2006).

Велика популяція даного виду виявлена на ділянці лісу біля с. Сваричівка Ічнянського району в асоціації Quercetum franguloso-convallariosum. Вид знаходився на стадії вегетації. Деревостан (зімкненість крон 0,7) утворюють Quercus robur висотою 30-32 м, діаметром до 80 см, віком близько 80 років. Підлісок (зімкненість крон 0,3) складений з Frangula alnus висотою 1,2-2,5 м. Наявні поодинокі екземпляри Swida sanguinea ma Sorbus aucuparia L. Загальне проективне покриття трав'яного ярусу складає 80%. В ньому переважає Convallaria majalis (40%), співдомінують Elytrigia repens (L.) Nevski (15%), Lycopodium clavatum L. (15%), наявні Anthoxanthum odoratum L. (5%) та Geranium robertianum L. (2%). Протягом досліджень Виявлено 5 екземплярів даного виду в дубовососновому лісі злаковому (в цьому ж лісовому масиві) з переважанням Festuca rubra. Ліс вологий, світлий, із зімкненістю крон 0,6. Ще один локалітет даного виду знайдений у зниженій ділянці соснового лісу зеленомохового за с. Сваричівка в асоціації Betuleto-Quercetum sparsiherbosum. Деревостан із зімкненістю крон 0,4-0,5 практично одноярусний, заввишки 18-20 м та середнім діаметром стовбурів 18-20 см. У підліску переважає Frangula alnus (0,3), поодиноко Sorbus aucuparia. Травостій з розрідженим покриттям (2025%), в ньому відмічені Majanthemum bifolium (5%), Agrostis tenuis (2-5%), Ortilia secunda (L.) House, Pyrola minor L., Lycopodium clavatum, який утворює пляму площею 120 м2. Ще одне місцезнаходження Chimaphila umbellata виявлене у кварталі 13 дубового лісу (культура червоного дуба) за с. Новий Поділ Ічнянського району, тут виявлена асоціація Quercetum (boreale) franguloso-agrostiosum (tenui). У проективному покритті травостою (70%) Chimaphila umbellata трапляється спорадично (1-2%). В даній асоціації зростали такі червонокнижні види, як Epipactis heleborine, Lilium martagon, Platanthera bifolia.

Carex hartmanii осока Гартмана вид, який зрідка зростає на луках та у вологих чагарниках Полісся і Лісостепу. Загальний ареал охоплює Скандинавію, Німеччину, Польщу, Австрію, Кавказ, Північну і Середню Азію. Найближчі до досліджуваної території знахідки виявлені у Броварському районі Київської області (1981 р., М.М. Бортняк) та на території національного природного парку "Деснянсько-Старогутський" (Сумська обл., С.М. Панченко, 2000 р.).

Знайдено цей вид у смузі болотистої луки (шириною до 1,5 м і довжиною 7-8 м) біля с. Припутні Ічнянського району, яка на час досліджень була тимчасово затоплена. Аспект створюють світлі жіночі і темні чоловічі колоски Carex hartmanii на зеленому фоні. На даній ділянці немає дерев та чагарників. Проективне покриття практично одноярусного травостою в цій смузі близько 70%. Домінують Carex hartmanii та Phragmites australis, на Carex hartmanii припадає 4550%, частка Phragmites australis становить 15%. Асектаторами виступають Lathyrus palustris L., Iris pseudacorus L., Ostericum palustre. Це фрагмент рідкісного лучного угруповання, яке занесене до Зеленої книги. Загальний ареал охоплює долини річок Кавказу та Східної Європи, а в Україні угруповання поширене у заплавах малих річок Східного Полісся (Зелёная книга., 1987).

Carex juncella осока ситничковидна зростає на торфових болотах і вологих луках. Загальний ареал охоплює Північну і Середню Європу, лісову зону до Уралу Досить часто зустрічається в Поліссі, зрідка в Лісостепу.

Зразки виду з Гербарію Інституту ботаніки НАН України (KW) (із прилеглих до досліджуваної територій) зібрані Ф. Левіною (Остерський район, 1930 р.), Т.Л. Андрієнко, О.І. Прядко (Ріпкинський р-н, евтрофне болото, 1979) та О.П. Чорноус (Сумська обл., 2003 р.).

Знайдено цей вид в смузі шириною 10-12 м по краю невеликої водойми серед луки, що розташована в Ічнянському лісництві поблизу с. Вишнівка (Ічнянський район). Поодинокі квітучі екземпляри Carex juncella зростали на ділянці асоціації Phalaroides arundinaceae. Загальне проективне покриття травостою складало 80%. Аспект створювала Phalaroides arundinaceae (L.) Rausch. висотою до 130 см (70%).

Ще одне місцезнаходження Carex juncella виявлено на болотному масиві в заплаві р. Удай між селами Припутні та Вишнівка. Даний вид на стадії плодоношення зростав в смузі болота з покриттям травостою 80% і його частка там складала 2%. Найбільшу роль у трав'яному покриві відіграють Equisetum fluviatile L. (25%), C. nigra (30%) Eriophorum polystachion L. (20%), Comarum palustre L., Menyanthes trifoliata L. Також виявлено досить великі популяції квітучих червонокнижних видів Dactylorhiza incarnata, D. majalis, D. fuchsii.

Sedum sexangulare очиток шестирядний центральноєвропейський вид, в Україні поширений по скелях, кам'янистих місцях, сухих схилах, насипах Полісся та Лісостепу. На Лівобережжі вид знаходиться на південно-східній межі свого ареалу.

Виявлено цей вид у лісовому масиві Ічнянського лісництва (квартал 26) на піску по краю лісової дороги соснового лісу та на піщаному грунті узлісся перед с. Сваричівка Ічнянського району.

Iris hungarica півники угорські вид, який зростає на галявинах у листяних і мішаних лісах, між чагарниками, у гаях, на луках. Зустрічається зрідка в південній частині Полісся, розсіяно в Лісостепу і Степу. На прилеглих до досліджуваної територіях Iris hungarica відмічений на території Ічнянського національного природного парку (О.А. Жигаленко, 2006 р.), виявлений у Шосткінському р-ні Сумської області (Чорноус, 2005) та відмічений Л.О. Лобань біля сіл Діброва та Валентинове (Ніжинський р-н, Чернігівська область) (Лобань, 1999).

На досліджуваній території межиріччя чисельні екземпляри виду (у стані вегетації), які подекуди зростали групами, знайдені за с. Новий Поділ (квартал 13) в асоціації Populetum (tremule) convallariosum.

Viola stagnina зростає на вологих луках, берегах боліт, лісових галявинах. В лісових і лісостепових районах України трапляється спорадично. В Гербарії Інституту ботаніки НАН України (KW) представлені екземпляри, які зібрані Т.Л. Андрієнко (Київ, о. Муромець, 2002) та М. Петровим (Чорнобиль, 2002) це і є найближчі знахідки відносно території наших досліджень.

Також цей вид знайдений у заболоченій смузі перед озеровидною водоймою системи Остра за кварталом 26-27 Ічнянського лісництва поблизу с. Вишнівка. Viola stagnina на стадії квітування зростала по периферії зниження, утворюючи куртини на площі близько 80 м2 . В асоціації Phalaroides arundinaceae її частка складає 1%. Як асектатори виступали Stellaria graminea L. (1-2%), Carex hirta L. (2-3%), Carex juncella, Ranunculus repens L. та інші.

Dryopteris austriaca щитник австрійський вид, який в досліджуваному регіоні знаходиться на південній межі ареалу. В Україні поширений в Карпатах, Прикарпатті, на Поліссі. Зростає в соснових та мішаних лісах у вологих місцях та біля лісових боліт. Загальний ареал включає Кавказ, Сибір, Далекий Схід, Середню та Атлантичну Європу, Північну Америку. Знахідки останніх років (за даними Гербарію Інституту ботаніки НАН України (KW)) зроблені О.В. Лукашем (1996) у Чернігівському, Козелецькому та Борзнянському районах. Вид також відмічає О.А. Жигаленко на території Ічнянського національного природного парку (2006).

На території досліджуваного регіону Виявлено цей вид на межі переходу соснового лісу у дубовий в Ічнянському лісництві поблизу с. Сваричівка.

Слід відмітити, що крім вищеописаних видів під час експедиційних досліджень Виявлено ще низку видів, які є рідкісними для досліджуваної території: Valeriana exaltata Mikan fil. валеріана висока, Nymphaea alba L. латаття біле, Pulmonaria angustifolia L. медунка вузьколиста, Digitalis grandiflora Mill. наперстянка великоцвіта, Primula veris L. первоцвіт весняний, Potentilla alba L. перстач білий. На Дорогінському гідрологічному заказнику загальнодержавного значення Виявлено також такі регіонально рідкісні види, як Inula helenium L. оман високий, Parnassia palustris L. білозір болотний, Scolochloa festucacea (Willd.) Link тростяниця кострицевидна (Дідик, Лобань, 2007).

Отже, охорона видів насамперед є можливою при охороні рослинних угруповань, які, у свою чергу, мають охоронятись на конкретних територіях у біотопах. Основною причиною зміни чисельності рідкісних видів флори є інтенсивне використання природних ресурсів, зокрема неконтрольоване вирубування лісів, випас худоби, осушення боліт, що супроводжується порушенням природного процесу розвитку екосистем. Це, в свою чергу, призводить до збіднення флори та зникнення певних видів рослин.

Виходячи з результатів проведених досліджень, пропонується створити ботанічний заказник на території лісового масиву біля с. Новий Поділ, де зростають Epipactis helleborine, Platanthera bifolia, Lilium martagon, Iris hungarica, з метою збереження популяцій даних видів.

Гербарні зразки рідкісних видів рослин із території досліджень Бобровицько-Бахмацького геоботанічного району передані до Гербарію Інституту ботаніки НАН України (KW).

2. Дослідження лучної рослинності у Прут-Сіретському Межиріччі

Дослідження лучної рослинності Буковинського Прикарпаття, де знаходяться основні площі сіножатей і пасовищ Чернівеччини, набуло актуальності та широкого розмаху в повоєнний період (після 1945 р.). Упродовж 1950-1980-х рр. в цьому напрямку працювали І.В. Артемчук, Р.С. Березовська, З.С. Заєць, Т.І. Солодкова, які результати своїх досліджень висвітлили в низці публікацій (Березовская, 1952; Артемчук, 1954, 1956, 1968; Заєць, Солодкова, 1918). Проте ці дослідження проводилися за домінантним принципом. Зважаючи на відсутність інформації щодо сучасного стану лучної рослинності із застосуванням методики школи Браун-Бланке, було вирішено заповнити цю прогалину. Синтаксономічна схема степової рослинності Буковинського Прикарпаття, а саме Прут-Сіретського фізико-географічного району, наводилася раніше (Коротченко, Токарюк, 2005). Тому метою дослідження була розробка флористичної класифікації лучної рослинності, яка б відображала своєрідність та унікальність Прут-Сіретського межиріччя. Варто зазначити, що увага приділялася лучним угрупованням за участю раритетних видів, що обумовлено потребою відображення ценотичних особливостей цих видів у дослідженому регіоні та збереження ценозів, компонентами яких є ці види.

Територія Буковинського Прикарпаття це перша зовнішня область Карпатської гірської країни, яка має чітко окреслені межі: на півночір. Прут, на заході р. Черемош, на півдні орографічний уступ Буковинських Карпат, на південному сході державний кордон з Румунією. Особливістю Буковинського Прикарпаття є те, що тут контактують різні типи ландшафтів: від рівнинних лісостепових довкіль Східної Європи до широколистянолісових довкіль Центральної Європи, що породило формування тут передгірно-височинних лісолучних довкіль (Географія..., 1993).

За фізико-географічним районуванням України (Физико-географическое районирование., 1968) досліджена територія знаходиться в межах двох районів: ПрутСіретського та Буковинського Підгір'я, які входять до складу Прикарпатської області, підпровінції Лісисті Карпати провінції Східні Карпати Карпатської гірської країни. Прут-Сіретський фізико-географічний район розташований між долирічок Прут і Сірет,

на заході він обмежений долиною р. Черемош, на сході державним кордоном з Румунією.

За "Геоботанічним районуванням Української РСР" (1911) Прут-Сіретський фізико-географічний район Буковинського Прикарпаття відповідає Вашковецько-Глибоцькому геоботанічному району дубово-букових лісів й остепненої лучної рослинності Карпатського (Рахівсько-Турківсько-Берегометський) округу Східнокарпатської гірської підпровінції Центральноєвропейської провінції Європейської широколистянолісової області. Він знаходиться під значним впливом східноєвропейських континентальних повітряних мас. Природний рослинний покрив Буковинського Прикарпаття сформований лісами та різнотравними луками. Луки тут сформувалися на місці зведених лісів. Неглибоке залягання карбонатних материнських гірських порід, зменшення вологості у грунті та повітрі є причиною остепнення цього району. Тут поширені остепнені луки, які становлять 35% від загальної площі луків Прут-Сіретського межиріччя, справжні (60 %), болотяні (2 %) та засолені луки.

Синтаксономічну схему лучної рослинності за участю раритетних видів розроблено на основі 53 геоботанічних описів, виконаних упродовж 2002-2005 рр. Формування, опрацювання й перетворення фітоценотичних таблиць здійснено з використанням пакету програм "FICEN 2" (Косман та ін., 1991; Syrenko, 1996). Для ідентифікації виділених синтаксонів використано роботи українських (Соломаха, 1996; Воробйов та ін., 1997; Гончаренко, 2000; Куземко, Дзюба, 2002), польських (Fijalkowski, 1991; Matuszkiewicz, 2001) і чеських (Moravec et al., 1995) фітоценологів. Види рослин подано за зведенням С.Л. Мосякіна та М.М. Федорончука (Mosyakin, Fedoronchuk, 1999) з деякими доповненнями й уточненнями (Мосякін, Тимченко, 2006).

З'ясовано, що раритетні види ростуть у складі лучних ценозів семи асоціацій та одногіо дериватногіо угруповання, які належать до чотирьох союзів двох порядків класу Molinio-Arrhenatheretea R. Tx. 1937.

Синтаксономічна схема лучної рослинності за участю раритетних видів Буковинського Прикарпаття Cl. Molinio-Arrhenatheretea R. Tx. 1937 Ord. Molinietalia caeruleae W. Koch 1926 All. Alopecurionpratensis Pass. 1964 Ass. Alopecuretumpratensis (Regel 1925) Steffen 1931 All. Molinion caeruleae W. Koch 1926 Ass. Junco-Molinietum Prsg 1951 Ass. Molinietum caeruleae W. Koch 1926 Ord. Arrhenatheretalia Pawl. 1928 All. Arrhenatherion elatioris (Br.-Bl. 1925) Koch 1926 Ass. Anthyllidi-Trifolietum montani Matuszkiewicz 1981

Ass. Arrhenatheretum elatioris Br.-Bl. ex Scherr. 1925 Zb. Poapratensis-Festuca rubra Fijalk. 1962 pro ass. All. Cynosurion R.Tx. 1947

Ass. Anthoxantho-Agrostietum tenuis Sill. 1933 em Jurko 1969

Ass. Festuco-Cynosuretum Buker 1941 На території Буковинського Прикарпаття угруповання класу Molinio-Arrhenatheretea (вторинні післялісові луки, що сформувалися на місці зведених лісів під дією антропогіенногіо впливу щорічне сінокосіння, помірний випас худоби), до яких приурочені раритетні види, досить поширені та представлені двома порядками: Molinietalia caeruleae (угруповання вологих лук) й Arrhenatheretalia (типові заплавні та позазаплавні луки).

Ценози порядку Molinietalia caeruleae виявлені на мікрорельєфних зниженнях з близьким залягіанням ґрунтових вод (іноді на схилових ділянках) і представлені трьома асоціаціями двох союзів: Alopecurion pratensis і Molinion caeruleae.

Союз Alopecurion pratensis об'єднує угруповання мезофільних лук і містить одну асоціацію Alopecuretum pratensis.

Угруповання асоціації Alopecuretum pratensis поширені у Глибоцькому районі (в околицях сіл Валя Кузьмина та Турятка) на багіатих, помірно зволожених грунтах. Ділянки розташовані поблизу лісових масивів або серед них. Загіальне проективне покриття рослинногіо покриву становить 60-90 %. Травостій диференційований на три під'яруси: І заввишки 90-100 см, II 6080 см, III до 40 см. Кількість видів у ценозах 18-50. Діагностичні види: Thalictrum lucidum, Ranunculus acris, Alopecurus pratensis, Glechoma hederacea, Galium uliginosum, Carex brizoides, C. tomentosa та Veratrum lobelianum. У складі угіруповань виявлено 10 раритетних видів, серед яких 3 з числа занесених до "Червоної книгіи України" (1996): Astrantia major, Colchicum autumnale, Dactylorhiza incarnata; решта видів потребує охорони на регііональному рівні: Trollius europaeus, Potentilla alba, Dianthus stenocalyx, Ferulago sylvatica, Serratula tinctoria, Gladiolus imbricatus та Iris sibirica.

Союз Molinion caeruleae включає дві асоціації: Junco-Molinietum і Molinietum caeruleae.

Угруповання асоціації Junco-Molinietum відмічені в околицях сіл Спаська, Глибочок, Панка та Кам'яна Сторожинецькогіо району, а також неподалік с. Хряцька Герцаївськогіо району. Загіальне проективне покриття травостою сягіає 70-95 %. Проективне покриття Juncus effusus становить 2-40 %. Висота травостою 90-120 см. Флористична насиченість угруповань 30-44 види. Діагностичні види: Festuca pratensis, Ranunculus repens, Juncus conglomeratus, Ju. effusus, Ju. articulatus, Holcus lanatus, Carex leporina, C. hirta, C. flava, Coccyganthe flos-cuculi, Dactylorhiza majalis, Mentha longifolia, Equisetum palustre, Trifolium repens і Cynosurus cristatus. У складі ценозів виявлено 8 рідкісних, з "Червоної книгіи України" (1996) видів: Fritillaria meleagris, Leucojum vernum, Crocus heuffelianus, Dactylorhiza fuchsii, D. incarnata, D. majalis, Epipactis palustris і Gymnadenia densiflora, а також один регііонально-рідкісний вид Gladiolus imbricatus.

Угруповання асоціації Molinietum caeruleae поширені в ур. Дзюркач поблизу с. Спаська Сторожинецькогіо району. Загіальне проективне покриття травостою 8595 %. Проективне покриття Molinia caerulea 10-30 %. Травостій диференційований на три під'яруси: I заввишки 90-110 см, II 60 см, III 30-40 см. Флористичний склад угруповань налічує 49-52 види. Флористичне ядро формують злаки: Molinia caerulea, Sieglingia decumbens, Deschampsia caespitosa, Briza media й Agrostis capillaris. Діагіностичні види: Molinia caerulea, Sanquisorba officinalis, Linum catharticum, Melampyrum nemorosum, Primula elatior, Anthericum ramosum, Helianthemum chamaecystus, Anthyllis macrocephala, Galium boreale, Peucedanum oreoselinum і Sieglingia decumbens. Компонентами угіруповань асоціації є популяції 7 рідкісних, занесених до "Червоної книгіи України" (1996) видів: Astrantia major, Iris pseudocyperus, Dactylorhiza fuchsii, D. majalis, Epipactis palustris, Gymnadenia conopsea та Neotinea ustulata, а також 8 регііонально-рідкісних видів: Ophioglossum vulgatum, Potentilla alba, Pedicularis hacquetii, Adenophora lilifolia, Serratula tinctoria, Anthericum ramosum, Veratrum nigrum і Gladiolus imbricatus.

У Буковинському Прикарпатті серед типових лук найпоширенішими є ценози порядку Arrhenatheretalia, які представлені двома союзами, чотирма асоціаціями й одним дериватним угрупованням.

Союз Arrhenatherion elatioris об'єднує мезота мезоксерофільні угруповання, що ростуть на дерново-оглеєних гірунтах. Союз представлений двома асоціаціями й одним дериватним угірупованням.

Лучні багіатовидові угруповання асоціації AnthyllidiTrifolietum montani поширені в околицях с. Спаська Сторожинецькогіо району й використовуються як сінокісні угіддя. Загальне проективне покриття становить 8095 %. Висота травостою 100-120 см, іноді досягає 150 см. Видове багатство угруповань асоціації налічує 45-89 видів. Діагностичні види: Anthyllis macrocephala, Stellaria holostea, Pedicularis hacquetii, Digitalis grandiflora, Pulmonaria mollis, Inula hirta, Polygonatum odoratum, Steris viscaria, Gladiolus imbricatus, Scorzonera purpurea, Prunella grandiflora, Equisetum telmateia, Chamaecytisus paczoskii, Sieglingia decumbens, Anthericum ramosum і Thalictrum lucidum. У ценозах цієї асоціації виявлено 20 раритетних видів, серед яких 9 з числа занесених до "Червоної книги України" (1996): Pulsatilla grandis, Chamaecytisuspaczoskii, Colchicum autumnale, Lilium martagon, Iris pseudocyperus, Dactylorhiza fuchsii, D. maculata, Gymnadenia conopsea та Platanthera bifolia; решта видів є регіонально-рідкісними: Pulsatilla patens, Potentilla alba, Laserpitium latifolium, Ferulago sylvatica, Pedicularis hacquetii, Scorzonera purpurea, Serratula tinctoria, Anthericum ramosum, Leopoldia comosa, Veratrum nigrum і Gladiolus imbricatus.

Асоціація Arrhenatheretum elatioris об'єднує справжні мезофітні позазаплавні та післялісові луки, які сформувалися поблизу сіл Спаська, Кам'яна, Глибочок Сторожинецького району, сіл Валя Кузьмина, Червона Діброва, Луківці Глибоцького району, м. Герца та с. Тарнавка Герцаївського району, а також в околицях м. Чернівці. Загальне проективне покриття становить 85-95 %. Висота травостою 90-140 см. Флористична насиченість ценозів сягає 39-58 видів. Діагностичні види: Arrhenatherum elatius, Trifoliumprantense, Campanulapatula, Teucrium chamaedrys, Agrimonia eupatoria, Euphorbia cyparissias, Linum perenne, Tragopogon pratensis, Lathyrus pratensis, Calamagrostis epigeios, Inula salicina та Scabiosa ochroleuca. Компонентами угруповань асоціації Arrhenatheretum elatioris є 16 раритетних видів, з яких 6 занесено до "Червоної книги України" (1996): Colchicum autumnale, Lilium martagon, Iris pseudocyperus, Gymnadenia conopsea, Listera ovata та Platanthera bifolia; регіональної охорони потребують 10 видів: Ophioglossum vulgatum, Anemone sylvestris, Dianthus stenocalyx, Dorycnium herbaceum, Ferulago sylvatica, Gentianopsis ciliata, Aster amellus, Senecio umbrosus, Anthericum ramosum і Gladiolus imbricatus.

Ценози дериватного угруповання Poa pratensis-Festuca rubra в дослідженому регіоні приурочені до ділянок, розташованих біля румунського кордону, неподалік м. Герца, а також в околицях с. Спаська Сторожинецького району та с. Турятка Глибоцького району. Загальне проективне покриття сягає 85-100 %. Висота травостою 100-150 см. Кількість видів у ценозах становить 44-67. Діагностичні види: Hypochaeris maculata, Potentilla alba, P erecta, Peucedanum oreoselinum, Pteridium aquilinum, Laserpitium latifolium, Oberna behen, Lathyrus niger, Ferulago sylvatica, Dianthus membranaceus, Colchicum autumnale, Clinopodium vulgare, Veronica chamaedrys, Lilium martagon, Centaurea pseudophrygia, Sanquisorba officinalis, Taraxacum officinale, Ajuga reptans, Silene nutans, Astrantia major, Leopoldia comosa, Veratrum nigrum, Geranium sanguineum, Allium scorodoprasum і Euphorbia angulata. У рослинному покриві цих угруповань виявлено 23 раритетних види, серед яких 10 з числа включених до "Червоної книги України" (1996): Chamaecytisus paczoskii, Astrantia major, Colchicum autumnale, Lilium martagon, Iris pseudocyperus, Anacamptis morio, Dactylorhiza fuchsii, Gymnadenia conopsea, Listera ovata, Platanthera bifolia, а також 13 регіонально-рідкісних видів: Trollius europaeus, Potentilla alba, Laserpitium latifolium, Ferulago sylvatica, Pedicularis hacquetii, Adenophora lilifolia, Scorzonera humilis, S. purpurea, Serratula tinctoria, Anthericum ramosum, Leopoldia comosa, Veratrum nigrum і Gladiolus imbricatus.

Союз Cynosurion об'єднує післялісові позаплавні угруповання, які приурочені до дерново-підзолистих грунтів. На дослідженій території Буковинського Прикарпаття союз представлений двома асоціаціями: AnthoxanthoAgrostietum tenuis і Festuco-Cynosuretum.

Угруповання асоціації Anthoxantho-Agrostietum tenuis поширені неподалік с. Червона Діброва Глибоцького району та між селами Тарнавка і Куликівка Герцаївського району. Загальне проективне покриття досягає 80-95 %. Висота травостою 80-140 см. Кількість видів в угрупованнях 51-69. Діагностичні види: Crepis biennis, Melampyrum cristatum, Agrostis capillaris і Anacamptis morio. У складі ценозів асоціації виявлено 6 рідкісних, занесених до "Червоної книги України" (1996) видів: Colchicum autumnale, Anacamptis coriophora, A. morio, Gymnadenia conopsea, Listera ovata та Platanthera bifolia, а також 4 регіонально-рідкісних види: Ophioglossum vulgatum, Dianthus stenocalyx, Ferulago sylvatica та Gladiolus imbricatus.

Асоціація Festuco-Cynosuretum представлена угрупованнями, що приурочені до позазаплавних лук на дерново-підзолистих оглеєних грунтах в околицях сіл Панка, Глибочок, Кам'яна і Заволока Сторожинецького району та біля с. Тарнавка Герцаївського району. Загальне проективне покриття сягає 85-95 %. Висота травостою 90140 см. Флористичний склад угруповань налічує 37-58 видів. Діагностичні види: Cynosurus cristatus, Trisetum flavescens, Carex hirta та Cuscuta europaea. Компонентами ценозів асоціації є 13 раритетних видів, серед яких 9 з числа включених до "Червоної книги України" (1996): Chamaecytisus albus, Colchicum autumnale, Fritillaria meleagris, Leucojum vernum, Crocus heuffelianus, Listera ovata, Dactylorhiza majalis, Gymnadenia conopsea та Platanthera bifolia. Охорони на регіональному рівні потребують 4 види: Anemone sylvestris, Gentianopsis ciliata, Serratula tinctoria та Gladiolus imbricatus.

Аналіз ценотичної приуроченості раритетних видів Буковинського Прикарпаття показав, що в угрупованнях класу Molinio-Arrhenatheretea шість видів є стенотопними входять до складу ценозів однієї асоціації. Так, локальна популяція Iris sibirica приурочена виключно до угруповань мезофільних лук асоціації Alopecuretum pratensis союзу Alopecurionpratensis, а малочисельну популяцію Neotinea ustulata виявлено лише у складі ценозів заплавних і позазаплавних вологих лук асоціації Molinietum caeruleae союзу Molinion caeruleae. Ізольовані, невеликі за площею та з низькою чисельністю особин популяції Gymnadenia densiflora виявлені в угрупованнях асоціації Junco-Molinietum союзу Molinion caeruleae. Крім того, тільки в угрупованнях однієї folietum montani, локальна, малочисельасоціації союзу Arrhenatherion elatioris трапляються на популяція Scorzonera humilis до дериватного угрутри рідкісних види, зокрема, популяція Dactylorhiza maповання Poapratensis-Festuca rubra, а невелика за площею та чисельністю особин популяція Dorycnium herbaceum до асоціації Arrhenatheretum elatioris.

З'ясовано, що в дослідженому регіоні популяції шести раритетних видів приурочені до ценозів двох асоціацій. Так, популяції Epipactis palustris, які характеризуються високою чисельністю та щільністю особин, ростуть у межах угруповань двох асоціацій союзу Molinion caeruleae: Junco-Molinietum і Molinietum caeruleae, а до складу ценозів асоціацій Alopecuretum pratensis та Junco-Molinietum входять нормальні, повночленні популяції Dactylorhiza incarnata. Тільки компонентом ценозів асоціації

Anthyllidi-Trifolietum montani та дериватного угруповання Poa pratensis-Festuca rubra союзу Arrhenatherion elatioris є Leopoldia comosa, популяції якої вирізняються досить високою чисельністю особин, хоча трапляються рідко, а в межах дериватного угруповання Poa pratensis-Festuca rubra та ценозів асоціації Arrhenatheretum elatioris виявлені повночленні популяції Anacamptis morio, характерною особливістю яких є правосторонній віковий спектр, високий показник щільності особин і велика частка генеративних рослин. Крім того, компонентом ценозів асоціації Alopecuretum pratensis tensis та дериватного угруповання Poa pratensis-Festuca rub ra є щільні та чисельні популяції Trollius europaeus. Варто зазначити, що локальні, малочисельні популяції рідкісного виду Adenophora lilifolia, включеного в Додаток II (b) до "Директиви по біотопах" (Council., 1992), виявлені у складі ценозів асоціації Molinietum caeruleae та дериватного угруповання Poa pratensis-Festuca rubra.

Лише до складу трьох асоціацій класу Molinio-Arrhenatheretea (Molinietum caeruleae, Anthyllidi-Trifolietum montani та Poa pratensis-Festuca rubra) входять таких два регіонально рідкісних види, як Pedicularis hacquetii і Veratrum nigrum; їх популяціям властива висока чисельність і щільність, проте трапляються вони в регіоні досліджень досить рідко. Багаточисельні популяції Dactylorhiza majalis приурочені до угруповань асоціацій Junco-Molinietum, Molinietum caeruleae та Festuco-Cynosuretum і вирізняються високою часткою генеративних особин. Невеликі за площею популяції Dianthus stenocalyx приурочені до угруповань трьох асоціацій: Alopecuretumpratensis, Arrhenatheretum elatioris і Anthoxantho-Agrostietum tenuis. Отже з'ясовано, що в дослідженому регіоні популяції чотирьох рідкісних видів ростуть у складі ценозів трьох асоціацій двох союзів класу Molinio-Arrhenatheretea.

Крім наведених вище видів, тільки в угрупованнях цього класу виявлено і зафіксовано в геоботанічних описах ще два раритетні види: Colchicum autumnale та Gladiolus imbricatus.

Отже встановлено, що в Буковинському Прикарпатті з 45 рідкісних і зникаючих видів, виявлених в угрупованнях класу Molinio-Arrhenatheretea, 16 видів є стенотопними (6 з них входять до складу ценозів однієї асоціації, 6 до двох асоціацій, 4 до трьох), 2 види є гемістенотопними (входять до ценозів одного класу) (Colchicum autumnale та Gladiolus imbricatus), 23 види є геміевритопними (входять до складу ценозів двох класів). У ході дослідження встановлено, що до складу угруповань класів Festuco-Brometea та Molinio-Arrhenatheretea входять 15 раритетних видів: Anemone sylvestris, Pulsatilla grandis, P. patens, Potentilla alba, Chamaecytisus albus, Ch. paczoskii, Ferulago sylvatica, Gentianopsis ciliata, Aster amellus, Scorzonera purpurea, Senecio umbrosus, Serratula tinctoria, Anthericum ramosum, Anacamptis coriophora та Gymnadenia conopsea (Коротченко, Токарюк, 2005).

Евритопними є чотири раритетні види, з них три (Ophioglossum vulgatum, Crocus heuffelianus та Irispseudocyperus) виявлено у складі угруповань трьох класів: Querco-Fagetea, Molinio-Arrhenatheretea та FestucoBrometea. Широкою ценотичною амплітудою вирізняється Listera ovata, популяції якої приурочені до ценозів чотирьох класів: Molinio-Arrhenatheretea, Festuco-Brometea, Salicetea purpureae та Querco-Fagetea.

Встановлено, що серед ценозів класу Molinio-Arrhenatheretea найбільшу кількість рідкісних і зникаючих видів виявлено у складі дериватного угруповання Poa pratensis-Festuca rubra 23, з яких один вид (Chamaecytisus paczoskii) включений до "Світового Червоного списку" (Мосякін, 1999), один (Adenophora lilifolia) в Додаток II (b) до "Директиви по біотопах" (Council., 1992), 5 до "Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення" (Вашингтонська конвенція (CITES)) (Конвенція., 1999), 10 до "Червоної книги України" (1996) та 13 видів потребують охорони на регіональному рівні Компонентами угруповань асоціації Anthyllidi-Trifolietum montani є 20 раритетних видів, з яких один занесений до "Світового Червоного списку" (Chamaecytisus paczoskii) (Мосякін, 1999), 2 в Додаток I до "Бернської конвенції" (Pulsatilla grandis і P. patens) (Каталог., 1999), 4 до "Вашингтонської конвенції" (Конвенція ., 1999), 9 до "Червоної книги України" (1996), 11 видів є регіонально рідкісними. У складі ценозів асоціації Arrhenatheretum elatioris виявлено 16 рідкісних видів, серед яких 6 видів з числа включених до "Червоної книги України" (1996) та 10 регіонально рідкісних.

У ході досліджень з'ясовано, що на сьогодні природно-заповідний фонд (ПЗФ) Буковинського Прикарпаття недостатньо репрезентує ценотичну різноманітність регіону. Аналіз репрезентативності виділених угруповань у межах об'єктів ПЗФ регіону показав, що ценози з високим ступенем насиченості раритетними видами не охоплені охороною (див. табл. 3). Тільки на території пам'ятки природи загальнодержавного значення "Урочище Білка" площею 6 га охороняються угруповання асоціацій Junco-Molinietum і Festuco-Cynosuretum, компонентами яких є популяції Fritillaria meleagris, Leucojum vernum і Crocus heuffelianus. Інші ценози знаходяться поза межами заповідних об'єктів і територій регіону. Все це свідчить про необхідність заповідання унікальних у флористичному та ценотичному відношеннях ділянок із застосуванням активних заходів охорони, що сприятиме підвищенню рівня флористичної, ценотичної та ландшафтної репрезентативності ПЗФ Буковинського Прикарпаття, відновленню й розширенню площ популяцій рідкісних видів, запровадженню моніторингового контролю.

Проведені дослідження та часткова інвентаризація лучної рослинності Буковинського Прикарпаття дозволили виявити ценози, компонентами яких є види, включені до офіційних созологічних документів, що є підставою для подальшого впровадження диференційованих заходів охорони цих рослинних угруповань і розширення мережі природно-заповідного фонду регіону.

Використана література:

1. Дідик Л.В. Рідкісні види рослин східної частини Межиріччя Остра й Удаю

2. Токарюк А.І., Коротченко І.А., Буджак В.В. Угруповання класу Molinio-Arrhena Theretea за участю раритетних видів у Прут-Сіретському Межиріччі (Буковинське Прикарпаття)





Реферат на тему: Рідкісні види рослин лісостепової зони (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.