Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Екологія

Рідкісна флора на заповідних територіях Донецької та Харьківської областей (реферат)

Зміст

1. Рідкісна флора на заповідних територіях Донецької області

2. Рідкісна флора на заповідних територіях Харківської області

Використана література

1. Рідкісна флора на заповідних територіях Донецької області

Дослідження сучасного стану фіторізноманітності в антропогенно зміненому середовищі з метою виявлення територій з високим флористичним багатством та концентрацією раритетних видів дозволяє оцінити місце окремих флор-ізолятів (за визначенням Р.І. БУРДИ) у флористичному континуумі та уточнити флорогенезис. Це сприяє організації нових об'єктів природно-заповідного фонду (ПЗФ), збільшенню площі та уточненню меж вже існуючих об'єктів. Результати цих досліджень є основою розбудови національної та регіональних екомереж в Україні як складової частини Панєвропейської екомережі [ЗАКОН …, 1992; РОЗБУДОВА …, 1999; ЗАКОН …, 2000; ЗАКОН …, 2004; ШЕЛЯГ-СОСОНКО та ін., 2004]. Ефективність екомережі на регіональному рівні визначається включенням до її складу максимальної кількості созологічно цінних природних об'єктів (природних ядер біорізноманітності, популяцій раритетних видів), її цілісністю та зв'язаністю екокоридорами. Вона проектується за басейновим принципом, де репрезентовані всі типи макроекотопів, які є характерними для рівнинної місцевості і на яких формуються типові флороценотипи регіональної флори від водорозділу до заплави річки. На південному сході України однією з найменш антропогенно трансформованих є територія басейну ріки Кринки (права притока вищого порядку р. Міус басейну Азовського моря).

В регіональній екомережі Донецької області Кринка є екокоридором регіонального значення у Донецькому секторі. Екокоридорами басейнової екомережі є притоки Кринки різного порядку, уздовж яких в основному зберігся природний або наближений до нього рослинний покрив. Верхів'я притоків Кринки знаходяться на незначній відстані від верхів'їв річок Кривий Торець, Лугань (басейн Сів. Дoнця), Мокрий Єланчик, Сухий Єланчик, Кальміус та його притоки р. Грузька (басейн Азовського моря). Всі ці річки утворюють систему екокоридорів, що зв'язує в регіональній екомережі Донецької області Донецький сектор з Північноприазовським сектором.

Основними ботанічними критеріями виділення елементів екомережі є флористичний і фітоценотичний. У даній роботі наведено результати флористичних досліджень виділених природних ядер фіторізноманітності екомережі на території басейну р. Кринки з акцентом на аутфітосозологічні об'єкти. Метою цієї роботи є флоросозологічна та аутфітосозологічна оцінка природних ядер басейнової екомережі р. Кринки. З цього витікають наступні завдання: встановлення топографічного розміщення центрів зосередження фіторізноманітності та визначення видів раритетної фракції як показників значущості природних ядер екомережі, а також розподіл природних ядер фіторізноманітності за їх типами і оцінка ефективності басейнової екомережі р. Кринки.

Згідно з фізико-географічним районуванням України, ця територія належить до Кринського та Торецько-Луганського підрайонів у складі Кринсько-Нагольчанського і Донецького районів Донецького округу Західнопричорноморської підпровінції Причорноморсько-Донської провінції Паннонсько-Причорноморсько-Прикаспійської області Голарктичного царства. Згідно з геоботанічним районуванням України, басейн р. Кринки лежить в Донецькому лісостеповому окрузі дубових лісів, лучних та різнотравно-злакових та петрофітних степів ЧорноморськоАзовської степової підпровінції, Понтичної степової провінції, Лісостепової підобласті, Євразійської степової області. Басейн р. Кринки розташований на південному схилі Донецького кряжу. Загальна площа басейну – 263 тис. га, довжина річки – 180 км, у межах південного сходу України – 165 км, на території Ростовської області Російської Федерації – 15 км. Гідрографічна сітка добре розвинена: її коефіцієнт густоти 0,40-0,51 км/км2. Оскільки річки з їх долиє основними екокоридорами природного походження, ця особливість ландшафту басейну р. Кринки сприятиме формуванню більш ефективної екомережі. Флора басейну р. Кринки розглядається як Кринський флористичний підрайон у складі Донецького району Донецького округу. У доагрикультурний період рослинний покрив басейну Кринки був представлений різнотравно-типчаковоковиловими степами на малогумусних та середньогумусних чорноземах, рослинністю кам'янистих відслонень. По балках, ярах і у заплаві Кринки були розповсюджені байрачні діброви. Тепер орні землі займають до 60% площі дослідженої території. Ліси Кринського флористичного підрайону – листяні, байрачного та заплавного типу, загальна площа їх – 70 км2. В антропогенно зміненому середовищі саме ліси та чагарники, яри, балки, річкові схили, землі, непридатні для землеробства (петрофітні степи, відслонення кристалічних порід тощо), є місцями, де збереглося найвище флористичне багатство та концентруються раритетні види. Ці елементи ландшафту в локальних екомережах є природними ядрами та екокоридорами.

Для ботанічного дослідження території використовувався загальноприйнятий метод маршрутних досліджень, а також публікації дослідників [ФЛОРА …, 1936-1965; КОНДРАТЮК та ін., 1986, 1987; ПЕРЕГРИМ, 2006;], матеріали Гербарію Донецького ботанічного саду НАН України (близько 5000 гербарних аркушів) і власні матеріали ботанічних досліджень авторів (близько 3000 гербарних аркушів). Раритетну фракцію флори південного сходу України складають 365 видів [ЧЕРВОНА …, 1996; ОСТАПКО, 2001; РЕШЕНИЕ …, 2007;]. Рівень правової охорони видів позначений після назви виду маленькою літерою – індексом: W – вид внесений до Червоного списку МСОП; Е – вид внесений до Європейського Червоного списку; внесений до Червоної книги України; R – вид охороняється за рішенням Донецької облради.

У відповідності до методики, що була розроблена для екомережі басейну Дніпра, виділяємо три типи ключових територій за їх флористичними показниками: 1) біоцентри – обмежені за площею місця концентрації фіторізноманітності; 2) регіональні центри фіторізноманітності – ділянки з високою фіторізноманітністю, типовістю рослинного покриву, але невисокою унікальністю складу видів; 3) природні ядра – території, що мають загальнобасейнове або національне значення за їх фіторізноманітністю, унікальністю складу флори. Природні ядра фіторізноманітності також систематизовані за їх площею як показником резервації флористичного багатства: карликові, маленькі, малі, середні, відносно великі, великі.

Для оцінки ефективності екомережі басейну р. Кринки використано характеристики зв'язаності її графа за показниками: α-індекс (α дорівнює числу від 0 до 1), що характеризує міграційні функції екомережі; β-індекс (β дорівнює числу від 0 до 3), що характеризує ступінь розвинення мережі екокоридорів; γ-індекс (γ дорівнює числу від 0 до 1), що характеризує ступінь можливості вибору шляхів міграцій з одного природного ядра в інші.

Iнтерес до рослинного світу басейну р. Кринки ботаніки проявляють вже більше ста років, але ботанічні дослідження тут проводилися в основному в його північній і південній частинах [ФЛОРА …, 1936-1965; КОНДРАТЮК та ін., 1987; БУРДА, 1991; ОСТАПКО, 2001; ОСТАПКО, ПОЛЯКОВ, 2003; ОСТАПКО, 2005; ПЕРЕГРИМ, 2006, 2008;]. Майже не дослідженими залишилися східна та центральна частини. В результаті флористичного дослідження території басейну р. Кринки встановлено, що флора включає 1182 види судинних рослин. З них 149 видів належать до раритетної фракції флори, що складає 12,7% флористичного багатства басейну Кринки та 42,3% раритетної фракції флори південного сходу України. Для порівняння, раритетна фракція флори Самарсько-Дніпровського басейну на території Донецької області (площа – 580 тис. га) нараховує 69 видів судинних рослин. На територіях, що знаходяться в долині Кринки, створено 11 об'єктів ПЗФ, які є каркасом регіональної екомережі. Їх загальна площа становить 9810,32 га, або 3,73% площі території басейну. В цілому по Донецькій області площа територій об'єктів ПЗФ складає 3,13% території (за європейськими нормами повинно бути не менше 10%).

Епізодично дослідженими є ще 21 флора-ізолят, що представляють собою окремі природні ядра фіторізноманітності або складають їх у комплексі з об'єктами ПЗФ. Таким чином, у басейні р. Кринки виділено 32 природних ядра фіторізноманітності регіональної екомережі: 4 відносно великих природних ядер – 1 загальнодержавного і 3 регіонального значення, 9 середніх регіональних центрів фіторізноманітності, 16 малих біоцентрів, 2 маленьких біоцентри та 2 карликових біоцентри, один з яких є об'єктом ПЗФ загальнодержавного значення.

В басейні р. Кринки популяції 21 раритетного виду зростають поза межами територій ПЗФ, а саме: Adenophora lilifolia (L.) Ledeb. ex A. DC.R, Anemonoides nemorosa (L.) HolAstragalus asper Jacq.R, Artemisia nWilld.R, Bassia hirsuta (L.) Asch.R, Bulbocodium versicolor (Ker.Gawl.) Spreng.U, Chamaecytisus kreczetoviczii (Wissjul.) HolCrataegus klokovii IvaschinR, C. ucrainica Pojark.WER, Delphinium sergii Wissjul.U,Gagea bohemica (Zanschn.) Schult. et Schult.R, Glycyrrhiza glabra L.R, Gypsophila glomerata Pall. ex AdamsU, Jurinea centauroides KlokovR, Omphalodes scorpioides (Haenke) Schrank R, Onosma polychroma Klokov ex M.Pop.R, Palimbia salsa (L.f.) BesserR, Pulsatilla ucrainica (WissjStipa asperella Klokov et Ossycznjukborysthenica KlokovU, Trifolium caucasicum Tausch.R. Для збереження популяцій цих видів слід розширити території ПЗФ. У басейні р. Кринки об'єктами ПЗФ високого рангу є два регіональних ландшафтних парки (РЛП) – "Донецький кряж” та "Зуївський”. Ефективність функціонування регіональної екомережі зростає при збільшенні площі об'єктів ПЗФ та їх природоохоронного статусу. Візуальний аналіз графа екомережі басейну Кринки вказує на відносне відокремлення в середині його двох підграфів: перший включає флори-ізоляти № 1-2, 4, 8-10, 12-17, 26-28; другий включає флори-ізоляти № 3, 5-7, 11, 18-25. Це відповідає топографічному розташуванню територій двох РЛП і природних ядер, що знаходяться на невеликій відстані від них. Деякі з них відносяться до ПЗФ, але мають низький природоохоронний статус. Тому доцільним є включення фітосозологічно цінних природних ділянок в басейні Кринки, в тому числі і невеликих за площею об'єктів ПЗФ, до складу двох функціонуючих РЛП – „Донецький кряж” та „Зуївський”. При цьому адміністрація РЛП буде наділена функціями контролю за станом природних комплексів на значно більшій за площею території, ніж зараз. Це збільшить ефективність охорони об'єктів ПЗФ і гарантуватиме виживання великої кількості популяцій видів раритетної фракції флори південного сходу України.

Найбільшим природним ядром регіональної екомережі у долині річки Кринки, її притоки – р. Севастянівки та ще кількох приток третього порядку є РЛП "Донецький кряж” (площа – 7463,52 га), що створений для збереження типових яружно-балкових лісостепових ландшафтів підвищеної частини Донецького кряжу (флори-ізоляти № 1, 1а-1д на картосхемі). Флористичне багатство парку складають 705 видів рослин, з них – 76 видів належать до раритетної фракції. Значна частина території парку зайнята лісовими культурами різного складу і віку, а також петрофітною рослинністю. У межах цього природного ядра біорізноманітності є унікальні для південного сходу України види судинних рослин: тут знаходяться єдине місцезнаходження Campanula cervicaria L.R, Rosa krynkensis Ostapko R, R. parviuscula Chrshan. ex Laseb.R, Scorsonera austriaca Willd.R, одне з трьох відомих місцезнаходжень Atraphaxis frutescens (L.) K. KochR, Cleome donetzica TzvelevU, Muscari neglectum Guss.R, Torilis ucrainica Spreng.R. Тут виявлено також одне з трьох відомих на Донецькому кряжі місцезнаходжень Gladiolus tenuis M.Bieb.U. У перспективі збільшення площі території РЛП до 20 тис. га шляхом приєднання созологічно цінних ділянок, у тому числі і на території Росії. Він стане біосферним заповідником, а у Панєвропейській екомережі – міжнаціональним природним ядром біорізноманітності. При розширенні території РЛП „Донецький кряж” у 2008 році до його складу увійшов заказник загальнодержавного значення (ЗАКд) „Бердянський” (площа – 413 га). Він був створений для збереження цінних байрачних та заплавних дібров на півдні Донецької області та степових ділянок, що примикають до них [БУРДА, ОСТАПКО, 1987; КОНДРАТЮК та ін., 1986]. Флористичне багатство складають 474 види, 274 роди, 67 родин. Тут зростають 44 види раритетної фракції флори південного сходу України. До складу РЛП „Донецький кряж” також увійшли геологічна пам'ятка природи місцевого значення (ППм) „Балка Журавлева” (площа – 2,0 га) та ряд созологічно цінних ділянок: частина околиць сел. Велике Мішкове, Благодатне, Мала Шишівка, Велика Шишівка. Територія парку набула більшої цілісності. Разом з тим до неї увійшли місцезнаходження Atraphaxis frutescens, Cleome donetzica, Rosa krynkensis, що до того на територіях ПЗФ на південному сході України не відмічалися.

Топографічно близькими до РЛП „Донецький кряж” у долині Кринки є п'ять кластерів природних центрів фіторізноманітності. Перший кластер загальною площею більше 1000 га складають карликовий біоцентр – пам'ятка природи загальнодержавного значення (ППд) „Балка Гірка” (площа – 4 га), середній регіональний центр фіторізноманітності – заказник місцевого значення (ЗАКм) „Пристенське” (площа – 250 га), а також фітосозологічно цінні ділянки: два середніх регіональних центри фіторізноманітності – в околицях м. Амвросіївки та с. Артемівки і два малих біоцентри – в околицях сел. Новоамвросіївcьке та с. Білоярівки (флориізоляти № 2,4,14-17 на картосхемі) з комплексом степової рослинності та рослинності крейдових відслонень. На території ЗАКм „Пристенське” зростають унікальні природні угруповання з домінуванням Elytrigia cretacea (Klokov et Prokud.) Klokov et Proki Aster bessarabicus Bernh. ex Rchb., єдина відома на території південного сходу України популяція Galium donetzkiensis OstapkoR, одна з двох – Galium glabricarpum OstapkoR, одна з трьох – Melampyrum cretaceum Czern.R, а також комплекс лікарських видів рослин. Загальна кількість видів заказника – 436, з яких 53 є раритетними. ППд „Балка Гірка” створена для охорони азональної петрофітної рослинності із специфічною флорою справжнього та чагарникового степу. Її флористичне багатство складають 186 видів, з них – 16 видів раритетної фракції. Унікальність цим двом об'єктам ПЗФ надає місцезнаходження диз'юнктивного виду Eremurus spectabilis М. Bieb.поширений в основному на Кавказі. В околицях м. Амвросіївка виявлено одне з трьох відомих на території південного сходу України місцезнаходжень Crataegus klokoviiR та малопоширений C. ucrainicaWER, а загалом – 22 раритетних види; в околицях сел. Новоамвросіївське виявлено 17 раритетних видів; в Білоярівці – єдине місцезнаходження Anemonoides nemorosaR і ще 35 раритетних видів.

Другий кластер природних центрів фіторізноманітності у долині р. Кринки (флори-ізоляти №8, 12, 13), загальною площею близько 300 га, складають маленький біоцентр – ЗАКм „Ліс по річці Кринка” (площа 25 га) та два малих біоцентри – в околицях с. Новоклинівки та с. Котовського. ЗАКм „Ліс по річці Кринка” створений в 1984 році для збереження насаджень дуба звичайного у віці близько 70 років у долині річки. Тут виявлено всього 219 видів рослин, серед яких – 5 рідкісних, а також одне з трьох відомих на території південного сходу України місцезнаходжень Vincetoxicum ucrainicum OstapkoR. В околицях с. Новоклинівки та с. Котовського збереглися ділянки петрофітного степу з крейдовими відслоненнями, де зростає загалом не менш 84 і 255 видів рослин, cеред яких 7 і 18 рідкісних видів відповідно.

Третій кластер природних центрів фіторізноманітності (№26-28 на картосхемі) загальною площею близько 300 га уздовж р. Орлівки складають два малих біоцентри та один середній регіональний центр фіторізноманітності: ЗАКм „Обушок” (площа – 58,6 га), урочище „Степано-Кринське” (близько 110 га) та околиці с. Русько-Орлівки (близько 130,0 га) з масивами байрачних дібров, ділянками різнотравно-типчаковоковилового та петрофітного степу. Флористичне багатство тут складають понад 300 видів, з яких 23 види належать до раритетної фракції. На території „Обушка” виявлено єдину у басейні Кринки популяцію Neottia nidus-avis (L.) Rich. Четвертий кластер природних центрів фіторізноманітності у долині Кринки площею близько 80 га складають два малих біоцентри з ділянками степової рослинності та рослинності крейдових відслонень в околицях с. Успенка та с. Калинове. Флористичне багатство тут складають 210 видів, з яких 25 видів належать до раритетної фракції. У першому локалітеті виявлено єдине на південному сході України місцезнаходження Gypsophila glomerataдругому локалітеті – одне з двох відомих місцезнаходжень Onosma polychromaR. Окремий кластер природних ядер у долині р. Міус, що є територіально близьким до РЛП „Донецький кряж”, складають ЗАКм „Леонтьєво-Байрацьке”, ЗАКм „Круглик”, ППд „Урочище Грабове” та ще кілька фітосозологічно цінних ділянок загальною площею близько 2 тис. га.

Таким чином, збільшення площі території РЛП „Донецький кряж” на 1700 га має відбуватися шляхом приєднання топографічно близьких природних ядер, які складають об'єкти ПЗФ і інші фітосозологічно цінні ділянки. У долині р. Кринки розташований РЛП „Зуївський” (площа – 1214,2 га), що в регіональній екомережі є відносно великим центром фіторізноманітності регіонального значення. Він створений між Ханженківським та Вільхівським водосховищами для збереження своєрідного ландшафту, різнотравно-типчаково-ковилового степу та його петрофітного варіанту, природних лісів-дібров. Флористичний список парку складають 509 видів, 39 з яких відносяться до раритетної фракції флори південного сходу України. Фітосозологічно цінні ділянки околиць м. Зуївки, сел. Нижня Кринка, с. Новопелагіївки, с. Миколаївки (флори-ізоляти №5-7 на картосхемі), що знаходяться близько до меж РЛП „Зуївський” і є епізодично дослідженими, слід включити до складу РЛП, збільшивши його созологічну цінність та площу приблизно на 500 га. В цих локалітетах відмічено ряд рідкісних лісових, лучних та петрофітних видів: в околицях с. Новопелагіївки – одне з трьох відомих на Донецькому кряжі місцезнаходжень Gladiolus tenв околицях сел. Нижня Кринка – одне з трьох відомих на території південного сходу України місцезнаходжень Gagea bohemicaR та інші. Загальна кількість видів при включенні до складу парку вказаних ділянок, складатиме 594 види, з них 42 – раритетних. Територія РЛП „Зуївський” при цьому матиме острівну структуру, оскільки залишки фітосозологічно цінних природних ділянок знаходяться серед щільно заселеної місцевості з високим промисловим потенціалом.

У верхів'ях Кринки, її приток р. Вільхуватка та р. Садки, що є топографічно близькими до РЛП „Зуївський”, виділяються два кластери природних ядер. Перший кластер складають наступні природні ядра: ЗАКм „Урочище Плоське”, ЗАКм „Урочище Розсоховате”, урочище „Скелеве”, урочище „Булавинське”, фітосозологічно цінні околиці сел. Ольховатка, с. Оленівка, с. Кам'янка. Середній регіональний центр фіторізноманітності – це розташовані по р. Вільхуватка ЗАКм „Урочище Плоське” (площа – 129 га), топографічно близькі до нього фітосозологічно цінні околиці сел. Ольховатки та урочище Булавинське. ЗАКм „Урочище Плоське” створений в 1972 р. для збереження дубових насаджень віком понад 80 років. На його території виявлено 368 видів, 240 родів, 63 родин; 49 видів є раритетними. Унікальності заказнику надає єдине в Донецькій області місцезнаходження Mercurialis perennis L.R, одне з двох – Listera ovata (L.) R.Br.U, Ranunculus cassubicus L.R, Geum alleppicum Jacq.R, одне з трьох – Trifolium caucasicumR та Chamaecytisus kreczetovicziiER. В околицях сел. Ольховатка відоме єдине у басейні Кринки місцезнаходження Bulbocodium versicolorU. Урочище Булавинське – байрачна діброва, до узлісся якої примикають у різному ступені порушені ділянки різнотравно-типчаково-ковилового степу. Малим біоцентром в екомережі є ЗАКм „Урочище Розсоховате” (площа – 101 га), що створений для збереження байрачної діброви і лісонасаджень уздовж берегів Волинцівського водосховища на р. Вільхуватка. Флористичне багатство складають 349 видів, з яких – 16 видів є раритетними. Приєднання фітосозологічно цінних ділянок околиць с. Оленівки, що є топографічно близьким до заказника, збільшить його флористичне багатство до 358 видів.

Урочище „Скелеве” було рекомендоване фахівцями Донецького ботанічного саду НАН України для створення РЛП «Скелевий» площею 1,5 тис. га. Але в зв'язку з розпаюванням частини цих земель доцільно буде включення ділянок запроектованого „Скелевого” до складу РЛП „Зуївський”. В екомережі це відносно великий регіональний центр фіторізноманітності. Він знаходиться на найбільш підвищеній частині Донецького кряжу. На його території відмічено палеонтологічні знахідки – зкам'янілі стовбури давніх араукарій. Флористичне багатство складають 574 види, 316 родів, 76 родин; серед видів 38 є раритетними. Унікальності цьому природному ядру надають одне з двох відомих на території південного сходу України місцезнаходжень Scutellaria dubia Taliev et Sirj.R; одне з трьох місцезнаходжень Delphinium rossicum Litv.R та Trifolium caucasicumR; на північній межі ареалу тут знаходяться Arum elongatum StevenR та Veronica serpyllifolia L.R Топографічно близькими до «Скелевого» є фітосозологічно цінні ділянки в околицях с. Кам'янки, де зростають 185 видів вищіх рослин, серед яких – 7 раритетних. Другий кластер природних центрів фіторізноманітності знаходиться по р. Садки, де виділено один середній регіональний центр фіторізноманітності та два малих біоцентри (флори-ізоляти №18-20). Це наступні флори-ізоляти навколо великого промислового центра Донеччини м. Горлівки: ЗАКм „Урочище Софіївське” (площа – 565,0 га), урочища Поклонський ліс та Кондратівське. ЗАКм „Урочище Софіївське” створений для збереження дубово-ясеневих насаджень, які відтворені на місці байрачної діброви в зеленій зоні Горлівки; тут виявлено 473 види, з яких 24 – раритетні; це єдине на південному сході України місцезнаходження Leontodon danubialis JacqR. Урочища Поклонський ліс та Кондратівське – це залишки байрачних дібров, де ще збереглися відповідно 3 і 7 раритетних видів при флористичному багатстві не менше як 200 видів. У цих урочищах раритетні види рослин, що мають певну антропотолерантність, збереглися в умовах значного антропогенного пресу. Загальне флористичне багатство лісових урочищ навколо м. Горлівки складають 491 вид, з яких 28 видів належать до раритетної фракції.

Виходячи з попередніх міркувань, доцільно приєднати вказані два кластери природних ядер до РЛП ”Зуївський”, збільшивши ефективність охорони фіторізноманітності на територіях об'єктів ПЗФ нижчого рангу, а площу парку – більше ніж на 3 тис. га. Отже, регіональна екомережа в басейні р. Кринки включає 32 природних ядра, що розташовані по притоках різних порядків. Для оцінки її топологічних особливостей, а також ефективності функціонування складено граф моделі екомережі, вершиякого є природні ядра, а ребрами – 48 екокоридорів. Екокоридорами є притоки Кринки, а також суходільні ділянки між природними ядрами, якщо відстань між ними невелика – 2-3 км, що забезпечить можливість обміну генетичними ресурсами між популяціями більшості видів. Встановлено, що топологічна ефективність екомережі в басейні р. Кринки характеризується наступними показниками: α-індекс дорівнює 0,20, що свідчить про низькі міграційні функції екомережі; β-індекс дорівнює 1,32, що характеризує ступінь розвинення мережі екокоридорів як середню; γ-індекс дорівнює 0,47, що свідчить про середню ступінь можливості вибору шляхів міграцій з одного природного ядра в інші. Тобто топологічна ефективність екомережі в басейні р. Кринки має невисокі показники.

Таким чином, р. Кринка є регіональним екокоридором у східній частині Національної екомережі України. Ця басейнова екомережа архітектурно вписується до неї: по р. Міус межує з екомережею Луганської області, на півночі – з локальними екокоридорами Сіверсько-Донецького меридіального екокоридору, на півдні і заході – з локальними екокоридорами Північноприазовського сектору екомережі Донецької області.

Природні ядра басейнової екомережі Кринки мають острівну структуру, їх складають топографічно близькі флори-ізоляти. Виділені природні ядра приурочено до малих річок – притоків Кринки, які виконують функції локальних екокоридорів. Флора басейну р. Кринки має високу репрезентативність відносно флори південного сходу України – 1182 (57 %) види судинних рослин. Раритетна фракція флори складає 149 видів (12,7 % флористичного багатства басейну Кринки та 42,3 % раритетної фракції флори південного сходу України). Вона включає 39 видів, що занесені до Червоної книги України, 10 видів Червоного списку МСОП, 13 видів Європейського Червоного списку, один вид, що охороняється Бернською конвенцією, 105 видів, що охороняються на регіональному рівні. В басейні Кринки популяції 21 раритетного виду зростають поза межами територій ПЗФ. Включення флор-ізолятів, де виявлено ці види, до складу двох функціонуючих РЛП гарантуватиме збереження їх популяцій на Донецькому кряжі. Показано, що всі ботанічно досліджені фітосозологічно цінні природні ділянки в басейні Кринки можливо включити до складу двох функціонуючих РЛП – „Донецький кряж” та „Зуївський”. При цьому площа РЛП „Донецький кряж” збільшиться на 1700 га, а площа РЛП „Зуївський” – на 3000 га.

Загальна площа територій об'єктів ПЗФ в басейні р. Кринки зараз складає 3,7% її площі. Збільшити її до 5,0% можливо, при включенні до екомережі ботанічно досліджених фітосозологічно цінних природних ділянок. Подальше ботанічне дослідження територій басейну р. Кринки сприятиме виявленню нових природних ядер і більшій ефективності регіональної екомережі. Адже басейн р. Кринки є справжнім осередком рідкісних видів та біорізноманітності південного сходу України. Виділені за ознакою флористичної різноманітності та аутфітосозологічної репрезентативності флор-ізолятів природні ядра зазвичай співпадають з виділеними за іншими ознаками: синфітосозологічною, ландшафтною, зоологосозологічною тощо. Вивчення всіх аспектів стосовно природного стану ландшафтів сприятиме формуванню найбільш ефективної регіональної екомережі на південному сході України.

2. Рідкісна флора на заповідних територіях Харківської області

Степи інтенсивно використовувались в господарській діяльності ще задовго до їх наукового вивчення. Зараз природні степові ценози зазнають значних антропогенних змін, що призводить до збідніння флори і фауни, часткового або повного їх руйнування. Єдиною можливість збереження степових фітоценозів є їх заповідання. Метою наших досліджень було вивчення сучасного стану рідкісної фітобіоти степових територій, що входять до природнозаповідного фонду (ПЗФ) на Ізюмщині та визначення перспектив розширення їх площ.

Ізюмський район розташований у південно-східній частині Харківської області в зоні переходу Середньо-Російської височини у Донецький кряж. Це плато, яке розчленоване яружно-балковими системами та річковою мережею рр. Сів. Донець і Оскіл. На схилах балок зростають байрачні діброви і лучні степи. Природна рослинність збереглася, головним чином, у долинах річок, у балках і заплавах, які віддалені від населених пунктів. Саме на таких ділянках і розташовані об'єкти ПЗФ. На Ізюмщині існує один регіональний ландшафтний парк, 4 заказники та 5 пам'яток природи місцевого значення

На заповідних територіях охороняються переважно лісовий тип рослинності. Реліктові вапнякові та лучні степи представлені незначними за площею ділянками лише на 4 об'єктах ПЗФ („Запилювач”, „Круглий”, „Гора Крем'янець” і „Бугаївський”). Дослідження раритетної фітобіоти чотирьох степових заказників проводили маршрутним методом при кадастровій оцінці заповідних територій протягом 1998 та 2006 років. Основну увагу приділяли рідкісним видам рослин та рослинним угрупованням, що занесені до Червоної книги України, Зеленої книги України, Червоного та Зеленого списків Харківської області Картографічні та рекогносційні дослідження довели, що лише поблизу заказника „Бугаївський” на схилах балкової системи, що відрізняються експозицією та крутизною, збереглися ділянки цілинних степових ценозів, які в різній мірі використовуються під сіножаті та пасовища. Саме на території цього заказника і поблизу нього ми протягом 20072009 років поводили докладні флористичні і геоботанічні дослідження. Вивчали видовий склад, досліджували екологобіологічні характеристики та господарське значення флори. Геоботанічні ділянки закладали на схилах південної та південносхідної експозиції, що відрізнялись ступенем антропогенного втручання, крутизною та змитістю ґрунтів. Всього заклали 40 пробних ділянок 1х1м по 10 у чотирьох варіантах: 1) схили південно-східної експозиції зі значним антропогенним впливом (випасання); 2) схили південно-східної експозиції з помірним антропогенним впливом (часткове викошування) і чорноземними ґрунтами; 3) схили південносхідної експозиції з помірним антропогенним впливом (часткове викошування) і змитими ґрунтами; 4) схилі південної експозиції з помірним антропогенним впливом (часткове викошування) і чорноземними ґрунтами. На кожній пробній ділянці визначали видовий склад, загальне та середнє проективне покриття кожного виду, коефіцієнт зустрічаємості. Окремо підраховували поширення рідкісних видів та бур'янів.

Зараз всі степові заказники Ізюмщини відповідають своєму статусу і являються осередками збереження біорізноманіття. Ентомологічний заказник місцевого значення „Запилювач” розташований в урочищі „Липовий яр,” де збереглися фрагменти лучних степів з типчаково-різнотравними угрупуваннями. Його площа становить 5га. Зараз на території заказника зростає 8 видів занесених до Червоного списку Харківщини, 1 – до Європейського Червоного списку, 2 – до Червоної книги України і 3 угрупування занесені до Зеленої книги України.

Територія ентомологічного заказника місцевого значення „Круглий”, площею 3,7га, розташована на схилах яружно-балкової системи, вкритих угрупуваннями цілинних степів. Тут знайдено 1 вид занесений до Червоної книги України і 1 – до Червоного списку Харківщини.

На правому березі р. Сіверський Донець знаходиться комплексна пам'ятка природи „Гора Крем'янець” – куполоподібне підняття Донецької височини. Її основу складає товща вапняків з прошарками кремнію. Ця гора піднімається до висоти 218м над рівнем моря і є майже найвищим геологічним утворенням Харківщини. На схилах Крем'янця зростають численні рідкісні степові і крейдолюбні види рослин. Серед них 4 формації занесені до Зеленої книги України та Зеленого списку Харківщини, 11 видів занесених до Червоного списку Харківщини, 3 види – до Червоної книги України і 1 – до Європейського Червоного списку.

Ботанічний заказник місцевого значення „Бугаївський” розташований в гребенястохвилястій балочній системі в північній частині Ізюмського району на відстані 2км від с. Бугаївка. Підвищені ділянки – гребні, чергуються тут з глибокими крутосхилами. Площа заповідної території 47га. Фрагментарні дані щодо фітоценотичної характеристики заказника „Бугаївський” наведені в наших попередніх роботах. Сучасні дослідження показали, що на території заказника зростає 11 рідкісних видів рослин, серед яких Astragalus dasyanthus Pall. та Elytrigia stipifolia (Czern. ex Nevski) Nevski занесені до Європейського Червоного списку; Adonis vernalis L., Stipa capillata L., S. dasyphylla (Czern. ex Lindem.) TraS. lessingiana Trin. et RS. pennata L., S. pulcherrima K. Koch, S. tirsa Stev. – до Червоної книги України; Centaurea ruthenica Lam., Salvia aethiopis L. – до Червоного списку Харківської області. В рослинному покриві значні площі займають рідкісні угруповання Stipeta lessingianae, Stipeta capillatae, Stipeta pulcherrimae поширені Stipeta pennatae зрідка трапляються фрагменти угруповань Stipeta dasyphyllae, Stipeta tirsae Проведені дослідження показали, що на території 4 степових об'єктів ПЗФ зростає 28 рідкісних видів рослин: 4 – занесені до Європейського Червоного списку, 8 – до Червоної книги України і 16 – до Червоного списку Харківської області; до складу рідкісної рослинності належить 8 рослинних угруповань. Поблизу заказників „Гора Крем'янець”, „Круглий” і „Запилювач” ми не виявили територій, що перспективні для заповідання і основну увагу приділили околицям найбільшого степового заказника Ізюмщини – „Бугаївського”.

Рослинність справжніх степів на Харківщині приурочена до південних, південно-східних та південно-західних схилів. В дослідженій балковій системі переважають схили південно-східної експозиції. Систематичний аналіз флори цих степових схилів виявив понад 100 видів, що належать до 24 родин. Провідні Родини: Poaceae (18 видів), Ateraceae (18), Lamiaceae (12), Fabaceae (12), Brassicaceae (6). Інші родини представлені 1-5 видами. Єкологобіологічний аналіз флори за життєвими формами К. Раункієра довів перевагу гемікриптофітів (61 %), криптофіти складають 21 %, терофіти – 10 %, хамефіти – 6 % і фанерофіти лише 2%. На досліджених територіях переважають геліофіти (88,8 %) та ксерофіти (63,8 %). Господарське значення виявлених видів різноманітне – серед них найбільше кормових, лікарських, декоративних, вітамінних, медоносних та рідкісних.

В результаті геоботанічних досліджень на 40 м2 ми визначили 86 видів рослин. Найбільше видове різноманіття зафіксовано на схилах південно-східної експозиції з чорноземними ґрунтами (62 види на 10 м2), дещо менша кількість видів (51) властива для схилів південної експозиції (табл). Значно менша видова насиченність властива змитим ґрунтам та ділянкам зі значним антропогенним впливом – 26 і 29 видів на 10 м2 відповідно. Ознаками, що свідчать про ступінь порушення фітоценозу є кількісні показники раритетної фітобіоти та ступінь синантропізації флори. На схилах з помірним антропогенним навантаженням зростають рідкісні рослинні угруповання, занесені до Зеленої книги України : Stipeta capillatae, Stipeta pulcherrimae, Stipeta tirsaе та Stipeta lessingiana. Причому останнє домінує в рослинному покрові на змитих ґрунтах, де Stipa lessingiana має проективне покриття близько 80 %. Рідкісним в Харківській області є угруповання Crinitarieta villosae, що зростає також на змитих глинистих ґрунтах.

На дослідних ділянках з помірним антропогенним впливом на 30 м2 зафіксовані 84 види рослин. Крім видів Stipa (S. lessingiana, S. capillata, S. pulcherrima, S. tirsa) та Pulsatilla nigricans Stщо занесені до Червоної книги України, тут зростають Bellevalia sarmatica (Pall. ex Georgi) Woronow, Clematis integrifolia L., Ornithogalum gussonei Ten., Ranunculus illiricus L., Salvia nL., S. pratensis L. Середня кількість рідкісних видів рослин коливається в межах 1,4-2,3 види на 1 м2, а загальне проективне покриття цих видів 29,1-79,2 %. Таке різноманіття рідкісних видів та їх значна участь в складанні фітоценозів свідчить про високу фітосозологічну цінність досліджених територій і необхідність її заповідання.

Нажаль, поряд розташовані ділянки де наслідком антропогенного порушення степових фітоценозів є надмірна участь в їх складі бур'янів. Разом на 40 м2 зафіксовані 23 видів синантропної флори. Причому по всім показникам: загальній кількості цих видів, середній кількості на 1 м2, середньому проективному покриттю, найсуттєвіші відміни спостерігаються на ділянках зі змитими ґрунтами, де всі показники найменші. Самі високі показники синантропізації флори виявлені на ділянках зі значним антропогенним впливом. Тут зафіксовано 13 видів бур'янів, а середнє проективне покриття їх наближається до 40%. Ці дані свідчать про необхідність термінових заходів щодо обмеження антропогенного використання степових ценозів, чому може сприяти їх заповідання.

Отже, на території Ізюмського району (Харківська область) існує 1 регіональний ландшафтний парк, 4 заказники та 5 памяток природи місцевого значення. Степова рослинність збереглася лише на 4 заповідних територіях, на площі понад 70га.

На території 4 заповідних степових об'єтів виявлено 28 рідкісних видів рослин і 8 рідкісних угрупувань. Перспективи розширення території степових ПЗФ є лише поблизу заказника „Бугаївський.”

Обстеження степових ценозів поблизу заказника „Бугаївський” довели їх значну созологічну цінність. Тут зростає 11 видів рідкісних рослин і 5 рослинних угрупування, що підлягають охороні.

Результати геоботанічних досліджень, переконують в необхідності негайного заповідання дослідженої території, що обмеже антропогенне навантаження на неї та синантропізацію флори.

Використана література:

1. Мулєнкова О.Г., Гнатюк Н.Ю. Флористичні критерії формування регіональної екологічної мережі в басейні річки Кринки (басейн річки Міус) / Чорноморськ. бот. ж., Т. 6, № 1: 115-127.

2. Філатова О.В., Корзун Н.М. Вивчення сучасного стану степової фітобіоти об׳єктів ПЗФ Ізюмського району Харківської області та визначення можливостей розширення заповідних територій / Природничий альманах





Реферат на тему: Рідкісна флора на заповідних територіях Донецької та Харьківської областей (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.