Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Екологія

Проблеми сталого розвитку Карпат та лісове господарство Закарпаття (реферат)

Зміст

1. Приполонинні ліси Карпат і сталий розвиток

2. Проблеми сталого розвитку Карпат у контексті глобальних кліматичних змін

3. Лісове господарство Закарпаття на засадах сталого розвитку

Використана література

1. Приполонинні ліси Карпат і сталий розвиток

Ліси — дуже важливий складовий компонент Карпатської гірської системи. Вони не тільки належать до спільної європейської спадщини, а й створюють основу фундаментальної сфери економічного та культурного життя народів регіону. Стале лісогосподарювання має визначальний вплив на природний баланс не лише гірської системи, а й прилеглих територій і значною мірою впливає на їхню екологічну безпеку, зокрема на формування повеневої ситуації у водозбірних басейнах.

Українські Карпати лежать у центральній, найбільш лісистій частині Карпатської гірської системи, тому їх ще називають Лісистими Карпатами. Однак упродовж останніх століть лісистість їх території зменшилася майже вдвічі і нині становить близько 50%. Найбільш разючим наслідком антропогенного впливу на гірські ліси стало руйнування корінної рослинности — приполонинних лісів і стелюхів, що зумовило зниження на сотні метрів верхньої межі смерекових і букових лісів. У лісових формацій порушився екологічний баланс, відбулося зниження їх біологічної стійкості та водозахисних функцій, що стало причиною частішого виникнення катастрофічних повеней, карстових явищ та інших небезпечних процесів. Усе це змушує шукати шляхи переорієнтації економіки краю у бік розвитку екологічно безпечних видів діяльности підвищення водоохоронно-захисних функцій гірських лісів.

Приполонинні ліси ростуть на висоті понад 1000 м над р. м. у зоні максимальних опадів, сума яких досягає 1400—1600 мм в рік. Саме тут формуються паводки, сельові потоки, снігові лавини, сильні повітряні течії. Крім того, на екотоні „верхня межа лісу — полонина" зосереджене надзвичайно багате біорозмаїття — останні депозитарії дикої природи. Отже, приполонинні ліси і стелюхи виконують насамперед екологічні функції. У зв'язку з цим треба визнати приполонинні ліси вельми цінним феноменом природи, що потребує комплексної програми збереження, ревіталізації та сталого використання для забезпечення екологічного балансу в довкіллі не тільки Українських Карпат, a й усієї Карпатської гірської системи.

Наведемо коротку характеристику приполонинних лісів Українських Карпат. Загальна площа виділених приполонинних лісів системи Держ- комлісгоспу становить 60,3 тис. га. На Закарпатську область припадає 45,2 тис. га (75,1%) від загальної кількости, у т. ч. покрита лісом площа природного походження дорівнює 42,1 тис. га, а частка нелісової площі становить 2,3 тис. га. В Івано-Франківській області приполонинні ліси займають 14,1 тис. га (23,3%), у т.ч. нелісова площа — 2,3 тис. га. На Львівську область припадає лише 0,99 тис. га (1,6%), а в Чернівецькій області таких лісів узагалі нема.

Приполонинні ліси сформовані з таких деревних порід: бук (Fagus sylvatica) — 26,1 тис. га; смерека (Picea abies) — 24,4 тис. га; сосна гірська (Pinus mugo) — 1,5 тис. га; ялиця (Abies alba) — 0,3 тис. га; вільха зелена (Alnus viridis) — 0,14 тис. га; вільха сіра (А. іпсапа) — 0,07 тис. га; клен-явір (Acer pseudoplatanus) — 0,04 тис. га; сосна звичайна (P. sylvestris) — 0,02 тис. га. Фрагментарно зустрічаються штучно введена модрина європейська (Larix decidua), сосна кедрова європейська (P. cembra), береза (Betula pendula), дуб, скельний (Quercus petraea) — 0,022 га Решта лісової площі, не покритої лісом, представлена такими угіддями: зрідженими лісостанами, згарищами, загиблими культурами, галявинами і пустирями.

Рис. Розподіл площі приполонинних лісів Українських Карпат за основними лісоутворювальними породами: 1 — бук лісовий, 2 — смерека європейська, 3 — сосна гірська, 4 — ялиця біла, 5 — вільха зелена, 6 — вільха сіра, 7 — явір, 8 — сосна звичайна, 9 — інші породи.


 

Середня повнота приполонинних лісів коливається у значних межах: від Іа до V6 бонітетів. Найбільше (86,2%) припадає на I—III бонітети. Розподіл насаджень за класами віку дуже строкатий. Найбільшу площу займають ліси віком понад 100 років (63,7%), а питома вага молодняків до 40 років — лише до 12%. За запасом приполонинні ліси можна віднести до насаджень із середньою фітомасою — 302 куб. м/га, а ліси віком понад 100 років — 345 куб. м/га.

Як бачимо, приполонинні ліси не мають високої продуктивности навіть при повному зімкненні деревостанів. Основна цінність цих лісів полягає у тому, що вони мають незамінне водоохоронне, водорегулююче, ґрунтозахисне і кліматоутворювальне значення.

Найважливіші проблеми приполонинних лісів можна звести до розв'язання трьох еколого-економічних завдань:

встановити чітку верхню межу лісу, що дасть змогу розмежувати пасовищне та лісове господарство і надалі вести господарювання у них на науковій основі;

• опрацювати систему заходів для екологічного ведення лісового господарства та відновлення верхньої межі лісу;

• забезпечити збереження біорозмаїття та оптимізацію природно-заповідного фонду регіону як складової частини панєвропейської екомережі.

Для проведення досліджень у цьому напрямі Карпатською Фундацією підтриманий міжнародний проєкт „Приполонинні ліси Карпат: менеджмент і збереження для сприяння сталому розвиткові регіону", що розрахований на два роки (200і—2002 pp.). Проєкт базується на історичних традиціях і сучасному досвіді співпраці країн Карпатського регіону та водночас розкриває нові можливості й перспективи в розв'язанні спільних проблем сталого розвитку.

Проєкт підготовлений групою учених-екологів, біологів і лісівників з університетів та науково-дослідних інститутів України (Інститут екології Карпат НАН України, Карпатська лісова науково-дослідна станція, Ужгородський національний університет), Чехії (Менделівський сільськогосподарський і лісівничий університет, Національний комітет сертифікації лісів) та Польщі (Інститут охорони природи ПАН), а також громадських екологічних організацій Словаччини (Лісоохоронний рух „Вовк"), Чехії (Рух „Дуга") та України (Екологічний центр „Тиса"). Координатором проекту є Ужгородський національний університет (ст. наук. співроб., канд. біол. наук В. Крічфалушій).

Основним на меті проєкт має обґрунтування наукових засад збереження біорозмаїття, ренатуралізації верхньої межі лісу та підвищення водо- і ґрунтозахисних функцій приполонинних лісів для забезпечення сталого розвитку регіону.

Програма досліджень за проєктом і охоплює такі ключові завдання:

• аналіз стану та прогноз динаміки приполонинної рослинности під впливом природних і антропогенних факторів;

• визначення історичної та сучасної верхньої межі лісу;

• збереження біорозмаїття на екотоні „верхня межа лісу — полонина";

• посилення водоохоронно-захисних функцій приполонинних лісів;

• екосистемологічний аналіз приполонинної смуги для потреб сталого розвитку;

• розширення участи громадськости в забезпеченні сталого лісового господарства.

У конспективній формі зупинимося на найважливіших положеннях наукової програми.

Дослідження сучасного стану приполонинної рослинности залежно від змін клімату, життєдіяльности самих угруповань та антропогенного впливу (рубки, випалювання, випасання) має фундаментальне значення для розуміння механізмів і прогнозування напрямів змін її природної та антропогенної динаміки. Воно дає змогу опрацювати просторову концепцію формування лісового покриву, окреслити розуміння екотону „верхня межа лісу — полонина", сформувати наукові засади регулювання взаємодії гірсько-лісового господарства з іншими формами використання природних ресурсів (пасовищне господарство, туризм тощо).

Необхідність реконструкції верхньої межі лісу потребує чітких даних щодо її історичного та сучасного походження. Це дасть можливість без додаткових економічних затрат розв'язати проблему відновлення верхньої межі лісу, сприяти розвитку лісового й пасовищного господарств та їхньої інтеграції з природоохоронними завданнями. Відновлення традицій ведення гірсько-лісового та пасовищного господарства є одним із шляхів забезпечення сталого розвитку регіону.

Головним завданням у напрямі збереження біорозмаїття є інвентаризація рослинних ресурсів на екотоні „верхня межа лісу — полонина". Цінність цих біотопів пояснюється збереженням тут рідкісних, ендемічних і реліктових видів та угруповань, які відсутні в інших районах. Для того буде укладено список раритетних видів судинних рослин, а також описано й закартовано рідкісні рослинні угруповання. Для забезпечення територіяльної охорони біорозмаїття будуть опрацьовані пропозиції щодо оптимізації та розширення природно-заповідного фонду.

Важливою компонентою даних досліджень будуть аналіз періодичности катастрофічних стихійних проявів у гірських екосистемах, ідентифікація впливу особливостей ведення лісового господарства на їх виникнення та уникнення у майбутньому. Це дозволить розробити практичні заходи для лісівничої оптимізації річкових басейнів. Запланована програмою досліджень розробка технології відновлення верхньої межі лісу сприятиме ревіталізації приполонинних лісів і стабілізації гірської екосистеми, що матиме значення для усіх країн Карпатського регіону.

Завдання переорієнтації сучасної лісогосподарської практики в бік природоохоронних пріоритетів, тобто екологічних методів лісокористування, та невиснажливого використання лісових ресурсів пов'язує між собою різні аспекти сталого розвитку регіону і є додатковим фактором мотивації економічної діяльности місцевого населення.

Важливе значення має привернення уваги громадськости до проблеми збереження лісів і зміна її свідомости від споживацьких поглядів на лісові ресурси до розуміння їхнього некомерційного значення. Налагодження механізму участи громадськости у процесі ухвалення рішень розглядається як одне з пріоритетних завдань проєкту.

Як бачимо, проєкт показує новий міждисциплінарний підхід до дослідження приполонинних лісів за допомогою екологічно інтегрованих методів біологічних (ботаніка, фітосоціологія), сільськогосподарських (ґрунтознавство), лісогосподарських (лісівництво) і географічних (картографія) наук, а також аналізу даних за допомогою мультиваріяційних методів (статистика) та інтегрування їх з просторовою інформацією засобами ГІС.

За результатами проведених досліджень будуть розроблені науково обґрунтовані рекомендації щодо підвищення стійкости приполонинних лісів до антропогенних навантажень та збереження їх біорозмаїття. Буде запропонована технологія відновлення верхньої межі лісу та сприяння її природному розширенню. Передбачено внесення змін у нормативно-інструктивну базу лісокористування для гірських лісів.

На підставі синтезу фундаментальних і прикладних розробок виникає можливість дати комплексну оцінку значення приполонинних лісів для забезпечення динамічної рівноваги Карпатської гірської системи та визначити їхню роль у підтриманні сталого розвитку краю.

Отримані внаслідок виконання проєкту знання і досвід будуть поширені серед широких кіл громадськости через проведення пропагандистської кампанії у мас-медія, унаслідок публікування та розповсюдження відповідних інформаційних матеріялів (книжок, буклетів, тощо), а також безпосередню участь представників громадських організацій у науково- організаційних заходах і деяких дослідженнях.

Основними індикаторами успішности виконання проєкту, а також передумовами втілення отриманих результатів у практику інших країн Карпатського регіону розглядаються такі компоненти:

• розвиток співпраці між університетами, науково-дослідними інститутами і незалежними громадськими організаціями (мережа організацій Карпатського регіону в галузі дослідження та збереження припо- лонинних лісів);

• консолідація інтелектуальних ресурсів Карпатського регіону в даній галузі (спільні наукові дослідження, публікації та наукові заходи, обміни і стажування спеціялістів);

• підвищення рівня свідомости громадян і залучення їх до розв'язання проблем сталого лісокористування (освітні семінари і навчання, створення лісоохоронної громадської організації);

• визначення пріоритетів сталого розвитку регіону (опрацювання стратегії раціонального використання і збереження лісових ресурсів для підвищення екологічної безпеки довкілля);

• підвищення ролі та значення регіону (інтеграція наукових розробок у європейський науковий простір, широке застосування „ноу-гау" та передових інформаційних технологій).

Результати, що вже отримані під час виконання проєкту, оприлюднені на Міжнародній робочій школі „Приполонинні ліси Карпат", яка відбулася 26—29 квітня 2002 р. у с. Кострино Великоберезнянського р-ну на Закарпатті. Вони опубліковані у збірнику тез доповідей, а в завершеному вигляді будуть викладені в колективній монографії учасників проекту. Інформація про хід виконання проєкту розміщена на веб-сторінках Карпатської Фундації, Карпатської Екорегіональної Ініціативи Світового Фонду Дикої Природи.

2. Проблеми сталого розвитку Карпат у контексті глобальних кліматичних змін

Закономірно, що наша конференція відбувається напередодні Всесвітнього форуму у Копенгагені. Це ще раз засвідчує, що не тільки науковці, а й державні керівники, політики, прості громадяни занепокоєні змінами клімату, явищем, яке є одним із найсерйозніших економічних, соціальних та екологічних викликів нинішнього століття. Доречно нагадати, що ще торік учасники проведеної в Ужгороді міжнародної екуменічної конференції "Відповідальність за Створіння та сталий розвиток Верхнього Потисся" закликали рішуче діяти у захисті природи, об'єднавши зусилля всіх державних і громадських інституцій, зокрема церкви, для врятування землі від можливої екологічної катастрофи.

Територіальні органи влади Європи, зокрема України висунули численні ініціативи щодо стабілізації клімату й адаптації територій до нових кліматичних умов. Місяць тому сесія Конгресу місцевих і регіональних влад Ради Європи, членом делегації України в якому я маю честь бути, ухвалила Резолюцію та Рекомендацію щодо реагування на місцевому рівні на цей глобальний виклик. А позавчора, на засіданні Комітету з питань сталого розвитку, представники місцевих влад різних країн Європи (Іспанії, Італії, Англії, Нідерландів, Німеччини), які вже зіткнулися із загрозою глобального потепління і підвищення рівня моря, обмінялися думками щодо підготовки та адаптації своїх територіальних громад до наслідків цього явища, яке вже набуло незворотного характеру.

Виклики, що постали перед людством, полягають не просто у підвищенні температури на планеті, а в наслідках цього потепління. Внаслідок танення льодовиків в одних місцях це може призвести до підвищення рівня моря і затоплення частини прибережних міст, в інших - підвищення засушли- вості клімату й ускладнення водопостачання, серйозних проблем у землеробстві. Американський та Азійський континенти вже відчули на собі зростання кількості нищівних тайфунів. У ряді місць на планеті, зокрема у Карпатах, почастішали повені. Потрібно чекати зрушення ландшафтних зон, зміни складу біоценозів. Зростання забруднення природного середовища може спричинити поширення багатьох вірусних захворювань і неодмінно позначитися на соціальному та економічному розвитку територій, ускладненні демографічної ситуації.

Цілком очевидно, що назріла необхідність термінового і глобального реагування на рівні як всіх політичних керівників держав, так й особистих зусиль з боку територіальних громад і громадян щодо зміни своєї поведінки і способу життя. Ще не все втрачено. Ще можна, якщо не повернути цей процес у зворотному напрямку, то хоча би загальмувати його, і цим самим підготувати суспільство до виживання у нових кліматичних умовах.

Бо бездіяльність може призвести до величезних втрат і загроз. Звідси випливає, що кожна держава повинна будувати своє соціально-економічне життя за принципами сталого розвитку, тобто в гармонії з навколишнім природним середовищем, утверджувати екосистемний підхід у просторовому та економічному плануванні сіл, міст і регіонів, задовольняти потреби сучасного суспільства так, щоб не ставити під загрозу здатність майбутніх поколінь задовольняти життєві потреби. Це стосується і розвитку гірських регіонів, зокрема Карпат, яких образно називають серцем і легенями Європи. Вони теж зазнають сильного антропогенного впливу.

Від згубного впливу викидів промислових підприємств, котелень та інших споживачів енергоресурсів вуглекислого газу, азоту та інших шкідливих елементів відчутно потерпає зелене золото Карпат - ліс. Кислотні дощі, які утворюються внаслідок забруднення атмосфери, спричиняють у багатьох місцевостях захворювання лісів та їхнє висихання. Окрім цього, знизився верхній рівень зростання лісів, прискорилося їхнє старіння, внаслідок чого зменшується їхня водорегуляційна, природоохоронна та рекреаційна роль.

Зазнає значних збитків і виноградарство, садівництво, огородництво, виробництво іншої екологічно чистої сільськогосподарської продукції. І хоча в більшості районів Українських Карпат шкідливих викидів в атмосферу стаціонарними джерелами дещо стало менше, зате у півтора раза збільшилася кількість викидів із не менш шкідливих пересувних джерел, зокрема автотранспорту, який заполонив вулиці вже не тільки великих міст, а й невеликих містечок і цим самим збільшує руйнування озонового шару Землі. Значної шкоди лісам завдає і безвідповідальне поводження людей, наслідком чого є виникнення численних лісових пожеж, знищення сотень гектарів лісу та всього живого в ньому. Тому сьогодні разом з переходом на екологічно чисті, відновлювальні джерела енергії, важливим напрямком боротьби з глобальним потеплінням та забрудненням повітря має бути вживання заходів щодо збільшення лісистості Карпат і покращення його видового складу, озеленення вулиць міст і сіл. Депутати рад різних рівнів нашої області намагаються особистим прикладом долучитися до вирішення проблем збереження та примноження природних багатств краю. Уже два роки поспіль ми здійснюємо акцію "Депутатська толока", під час якої лише цього року було висаджено понад 60 тис. дерев і кущів, відновлено 55 га лісів, упорядковано та об- лаштовано 16 скверів, зелених зон і парків.

В Україні та в інших країнах ухвалено законодавчі акти, які забороняють суцільні рубання ялицево-букових лісів. Варто вітати ухвалення державної програми "Ліси України". Напрацювання карпатських лісівників, учених з ведення лісового господарства і лісокористування, їхні рекомендації також становлять вагомий внесок у збереження біологічного різноманіття екосистеми Карпат та боротьбу з кліматичними змінами.

Під впливом глобальних кліматичних змін у Карпатах дедалі частіше спостерігаються зсуви ґрунту, карстові утворення, повені, інші руйнівні явища, наслідків яких ліквідовують здебільшого місцеві та регіональні влади. Лише на Закарпатті станом на 01.01.2009 р. зафіксовано понад 3 тис. зсувонебезпечних ділянок загальною площею 359,3 км. На жаль, деякі зсуви мали смертельні наслідки. Особливу небезпеку становлять зсуви у зоні Тереб- лянського водосховища, внаслідок активізації яких може бути зруйнована гребля, що загрожує знесенню понад тисячі житлових будинків, які розтащо- вані у селах нижче за течією річки.

У селищі Солотвино внаслідок карстових утворень під загрозою потенційних проваль та деформації поверхні землі опинилося 329 житлових будинків, у яких проживають 1253 мешканці, об'єкти інфраструктури, 2 алергологічні лікарні та автодорога Мукачево-Рогатин.

Для захисту населення та народногосподарських об'єктів ухвалено "Державну комплексну програму протизсувних заходів у Закарпатській області на 1999-2010 рр.", схвалену постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.1999 №1915. Однак фінансування передбачених нею заходів упродовж 1999-2006 років здійснюється здебільшого за кошти підприємств і організацій, споруди яких потрапили у зони зсувних процесів. З державного бюджету за вказаний період профінансовано всього 2,6 млн грн, або 8,8 % від передбаченого, а протягом 2007-2009 рр. фінансування не проводилось взагалі.

Одним із наслідків кліматичних змін і справжнім екологічним та соціальним лихом для всіх країн Карпатського регіону стали катастрофічні па- водки, які почастішали останнім часом. Наприклад, тільки Закарпатська область за останнє десятиліття пережила три катастрофічні паводки. А липнева повінь 2008 р. охопила вже не тільки Закарпатську, а й Львівську, Івано- Франківську, Чернівецьку, Тернопільську та Вінницьку області, спричинивши збитки на 7 млрд. грн. Ніякою ціною не виміряти моральні збитки потерпілого населення та людські жертви. На подолання наслідків стихії з бюджету України було виділено 5,8 млрд грн. Великі суми використано також з обласних та місцевих бюджетів. Наслідки цієї стихії усуваються досі.

Потрібно також врахувати, що повені провокують епідемічні загрози, породжують соціальні проблеми, які здебільшого лягають на плечі місцевих та регіональних влад. Під час повеней руйнуються будинки, господарські будівлі, затоплюються великі території сільгоспугідь, гине вирощений урожай, худоба. Часто у зону затоплень потрапляють кладовища, сміттєзвалища, склади отрутохімікатів і мінеральних добрив, нафтопродуктів та інших хімічних речовин, небезпечних для здоров'я людей і навколишнього середовища.

За прогнозами фахівців у майбутньому очікується зростання нестабільності погоди в гірських районах Карпат, збільшення кількості днів з інтенсивними опадами. Звідси - можливе зростання ризиків паводків, зокрема катастрофічного характеру як в Українських Карпатах, так і у Карпатському регіоні загалом. Останнім часом спостерігається збільшення кількості локальних зливних дощів, які спричиняють руйнівні паводки, у різних куточках Карпат. Вони також призводять до значних руйнувань і завдають матеріальної шкоди місцевим мешканцям.

Тому необхідні розроблення і здійснення довготривалої програми захисту басейнів гірських річок і прилеглих до них регіонів від повенней не в одній області, не в одній країні, а в усіх гірських регіонах Європи із залученням до її реалізації структур Ради Європи. Без здійснення такої програми ми будемо щоразу ліквідовувати наслідки руйнувань.

Одним із перших ефективних кроків у цьому напрямі стала протипаводкова програма захисту в басейні річки Тиса у Закарпатській області на 2006-2015 рр., що здійснюється спільно українською та угорською сторонами. Завдяки їй ведуться узгоджені роботи з регулювання русла, будівництва дамб та інших засобів берегоукріплення. У гірській місцевості будуються сухі протипаводкові ємкості (польдери), призначені для затримання води під час катастрофічних повеней. Надалі вони можуть служити для поповнення водних стоків річок у засушливий період. Створено також систему раннього попередження щодо транскордонних впливів на водний режим і аварійного забруднення водних ресурсів. Саме завдяки здійсненню цієї програми на Закарпатті вдалося своєчасно спрогнозувати повінь 2008 р., уникнути людських жертв і запобігти великим руйнуванням по обидва боки річки Тиса. Тепер подібна програма із захисту басейну річки Тиса від повеней здійснюється і на українсько-румунській ділянці кордону.

В Україні торік також розроблено державну програму захисту басейнів річок Дністер, Прут та Сірет, яка передбачає створення цілісної системи протипаводкового захисту, виконання реконструкції гідротехнічних та інших споруд для підвищення їхньої надійності, будівництва та реконструкцію протизсувних і протиселевих споруд. Але необхідна чітка і послідовна її реалізація. Подібні системи управління повенями успішно діють у Словаччині, Чехії, Польщі, інших країнах.

В умовах глобальних кліматичних змін особливої уваги і бережливого поводження потребують водні ресурси. Глобальне потепління, підвищення засушливості клімату в літній період спричиняє висихання малих річок. Тоді як інтенсивна урбанізація населених пунктів, зокрема в гірських регіонах, діяльність виробничих підприємств призводить до різкого зростання обсягів споживання води. А збільшення побутових і виробничих відходів, їхнє складування на берегах річок, скидання стічних вод у річки негативно позначається на якості водних ресурсів. У більшості гірських селищ України немає централізованого водопостачання, водовідведення і очисних споруд. Внаслідок поверхневі води сильно забруднюються каналізаційними та іншими стоками. Внаслідок цього хвороботворні мікроби та віруси потрапляють у питну воду. За твердженням учених, 80 % хвороб ми випиваємо з водою. Спостереження закарпатських учених у басейні Тиси засвідчують, що за останнє десятиліття хвороби, спричинені вмістом в організмі свинцю, зросли на 40-60 %. Середній вік людського життя скоротився на 2,2 роки.

Моніторинг стану поверхневих вод басейнів річок Тиса, Сян, Дністер свідчить про випадки підвищеної концентрації в них важких металів, азоту та інших шкідливих речовин. Тоді як Карпати є джерелом 80 % водних ресурсів Румунії та Угорщини та 40 % запасів води України і Польщі. Лише на територіях басейну ріки Тиса є близько 40 об'єктів, які завдають загрози довкіллю, особливо продуктопроводи та гірничорудні підприємства. Наприклад, румунські екологи встановили, що внаслідок витоку токсичних речовин з відстійників хімічного комбінату в річку Муреш (притока Тиси) в ній зникло шість видів риб. Подібних прикладів чимало.

У цьому сенсі свою позитивну роль має відіграти ухвалена минулою сесією Конгресу Ради Європи Резолюція "Публічні послуги в галузі водопостачання та каналізації на підтримку сталого розвитку".

Водночас, необхідно розробити й ухвалити програму Міжнародної фінансової підтримки будівництва сучасних водоочисних споруд, забезпечення постійного моніторингу за дотриманням норм чистоти води річок і підземних джерел. Це особливо важливо для країн Карпатського регіону, багатого цілющими мінеральними джерелами, які є основним природним ресурсом для туристично-рекреаційного комплексу.

Захист довкілля, збереження біологічного та ландшафтного різноманіття Карпат, збереження просторової гармонії, природної та культурної спадщини горян для обласної ради й обласної державної адміністрації були і залишаються пріоритетними, такими, що мають стратегічне значення у забезпеченні життєдіяльності регіону, територіальних громад Закарпатської області. Вирішення цих та інших соціально-економічних і екологічних проблем ми бачимо у забезпеченні сталого розвитку регіону, у взаємодії органів виконавчої влади і місцевого самоврядування із широкими громадськими колами. І, насамперед, - із вченими-екологами, за допомогою і участю яких розроблено "Регіональну стратегію сталого розвитку Закарпатської області до 2015 р. Ця програма стала стрижневою основою наших теперішніх і майбутніх галузевих програм і дій, зокрема у вирішенні проблем екології як у Закарпатті, так і у співпраці області з прикордонними регіонами сусідніх держав.

Відрадно, що програма дала позитивний імпульс нашій роботі, внаслідок чого за останні роки вдалося зрушити з місця низку питань з екологічної безпеки. Зокрема, наша обласна рада однією з перших в Україні прийняла регіональну програму щодо запобігання забрудненню навколишнього середовища стічними водами й обмеження їхнього шкідливого впливу на довкілля на 2006-2009 рр. Про її актуальність у нашій області - краю рекреації і туризму, багатому на джерела з мінеральними і лікувальними водами, говорити не має потреби. Її доповнила обласна "Програма охорони та комплексного використання водних ресурсів річок області", яка дає змогу кожній територіальній громаді реально впливати на облаштування та збереження водних багатств, фауни та флори місцевих річок.

Значною проблемою у Карпатах є забруднення навколишнього середовища, водних і земельних ресурсів відходами виробництва і побутової діяльності. На жаль, екологічна культура населення є ще вкрай низькою. Тому, незважаючи на різні екологічні акції, наш ландшафт рясніє сотнями несанкціонованими сміттєзвалищами. Лише торік під час так званої "Депутатської толоки" в області було ліквідовано 450 стихійних сміттєзвалищ. Але це не вирішення проблеми. Потрібна сучасна, ефективна система збирання й утилізації побутових і виробничих відходів.

Два роки тому, за зразком органу місцевого самоврядування м. Міш- кольц (Угорщина), у Виноградівському районі було створено і задіяно перше в регіоні підприємство "АУЕ Винорадів", яке запровадило системне збирання, транспортування, перероблення і утилізацію твердих відходів за сучасними технологічними вимогами. Набута практика, досвід сусідів дали можливість спільно з ученими розробити проект, а відтак ухвалити на сесії обласної ради і приступити до реалізації Концепції комплексної системи поводження із твердими відходами. Тепер аналогічне підприємство вже діє і в Берегові. У співробітництві із прикордонними регіонами сусідніх країн ведуться роботи щодо створення аналогічних виробництв і у п'яти інших районах, особливо тих, де інтенсивно розвивається туризм і рекреація. Хоча треба визнати, що ці питання вирішуються не так гладко, як хотілося б, особливо щодо виділення місця для сортування та захоронення відходів.

Дуже важливими є інноваційні ініціативи територіального рівня у цьому напрямі, а також освітні заходи серед населення з метою зміни поведінки людей у ставленні до природи, часткою якої ми є самі. Важливо допомогти громадянам усвідомити, що турбуватися про природу, як про рідну матір, як про дитину - це святий обов'язок кожного з нас. Сприяти цьому покликаний і обласний конкурс на звання кращого населеного пункту.

Одночасно, майбутнє Карпат потребує об'єднання інтелектуальних, матеріальних та фінансових зусиль як державних інституцій, так і органів місцевого самоврядування різних країн Європи, спрямованих на порятунок Карпатських гір від можливої екологічної катастрофи. Актуалізується також питання підвищення життєвого рівня місцевих громад, створення умов для реалізації програм сталого розвитку.

Враховуючи це, ще у червні 2007 р. я від імені української делегації у Конгресі місцевих і регіональних влад Ради Європи виступив з пропозицією про підготовку і ухвалення окремої Резолюції та Рекомендацій щодо сталого розвитку Карпат. Вона знайшла належну підтримку та схвалення, тепер ведеться робота із підготовки проектів зазначених документів. Важливим її етапом має бути міжнародна науково-практична конференція "Сталий розвиток Карпат та інших гірських регіонів Європи", проведення якої намічено в Україні (Ужгород) 22-24 квітня 2010 р. під патронатом Конгресу Ради Європи, Президента й Уряду України.

Про стан підготовки конференції та проектів її головних документів мені довелося інформувати Конгрес Ради Європи. Інформація супроводжувалася відповідними слайдами, викликала велику зацікавленість учасників засідання і жваве обговорення. Особливий інтерес було проявлено до пропозиції щодо перетворення Карпат на туристично-рекреаційний регіон і необхідності об'єднання зусиль на місцевому, регіональному, національному та міжнародному рівнях у комплексному вирішенні екологічних та соціально-економічних проблем гірських територій Європи, збереження їхнього природної і самобутньої етнокультурної спадщини. Ухвалення Конгресом Ради Європи Резолюції і Рекомендацій щодо сталого розвитку Карпат та інших гірських регіонів Європи відкрило б перспективу доступу до фінансових ресурсів Європейського Союзу для сталого розвитку гірських регіонів Українських Карпат.

З метою мобілізації фінансових ресурсів з боку європейських країн та міжнародних організацій пропонуються заснувати "Європейський Фонд гір" для відшкодування збитків, завданих навколишньому середовищу внаслідок природних та техногенних аварій; створити в межах Конгресу місцевих і регіональних влад Ради Європи Карпатську екологічну комісію та інші. Пропонують також підтримати висунуту Україною на 63-й сесії Генеральної асамблеї ООН ідею підготовки Екологічної Конституції Землі і створення| структури екологічного захисту планети під егідою ООН, що послужило б важливим механізмом, з допомогою якого можна об'єднати зусилля всіх народів для збереження нашого спільного дому - Землі - від екологічної катастрофи.

3. Лісове господарство Закарпаття на засадах сталого розвитку

Віками набутий досвід ведення лісового господарства в Закарпатській області враховує специфічні підходи і особливості до господарювання у гірських лісах.

Практичні результати з використання цього досвіду підтверджують правильність вибраної стратегії ведення лісового господарства. Основні засади стратегічних підходів до господарювання в лісах краю спрямовані на збільшення площ лісів, підвищення їх продуктивності та екологічного потенціалу. Про це засвідчують основні характеристики і показники лісового фонду. Зокрема, лісовий фонд державних підприємств лісових, лісомисливських та лісових дослідних підприємств представлений найпродуктивнішими у Карпатському регіоні деревостанами. Насадження другого і вище бонітетів займають 96 % від площі вкритих лісовою рослинністю земель. Середній запас одного гектара вкритої лісовою рослинністю земель із 186 м у 1946 р. зріс до 358 м у 2005 р. Середньорічний приріст запасу - 5 м на 1 гектарі. За останні 50 років площа лісів області зросла більше як на 10 тис. га. Це вказує на позитивну динаміку лісового фонду і дотримання основного принципу ведення лісового господарства - безперервного і невиснажливого використання лісових ресурсів.

Однак, враховуючи місце розташування наших лісів, переважно в горах, виконання ними важливих екологічних, середовищетвірних функцій, останнім часом постало надзвичайно важливе питання щодо постійності виконання лісовими насадженнями їх природоохоронних функцій. Намічено тенденції багатофункціонального ведення лісового господарства на засадах сталого розвитку. Ці засади передбачають не тільки безперервне та невиснажли- ве лісокористування, що в області практикується давно, але й нарощення і використання екологічного потенціалу. Тобто, впровадження засад сталого розвитку відбувається як у ресурсному, так і в екологічному аспектах.

При запровадженні засад сталого розвитку у ресурсному плані ніяких проблем немає. Це запровадження базується на принципі безперервного та невиснажливого лісокористування, який на теренах України діє давно і, безумовно, виконується.

Інша справа в частині дотримання безперервного сталого використання екологічного потенціалу лісів із врахуванням збереження їх біорізноманіт- тя. Відомо, що екологічний потенціал лісів на постійному, оптимально можливому рівні, можна забезпечити тільки різновіковими деревостанами, які формуються під час уміло запровадженої системи вибіркових рубань за методами наближеного до природи лісівництва. Система суцільних та поступових рубань не в змозі забезпечити формування різновікових деревостанів. Тому є протиріччя: з одного боку, маємо нагальну, екологічно і лісівничо обґрунтовану, потребу у формуванні різновікових деревостанів, особливо у захисних, рекреаційно-оздоровчих лісах та лісах природоохоронного, наукового, істо- рико-культурного призначення, а з іншого - у цих категоріях лісів не запроваджено відповідної системи вибіркових рубань для формування різновікових деревостанів, а застосовуються суцільні та поступові рубання, при яких у майбутньому обов'язково формуються одновікові, або, в кращому випадку, умовно-одновікові насадження.

Фактично, у лісовому фонді державних підприємств Закарпатського обласного управління лісового господарства на законодавчому і нормативно-правовому рівнях виділено категорії лісів за їх екологічним і соціально-економічним значенням та залежно від основних функцій, які вони виконують. В основу такого функціонального поділу на категорії захисних, рекреаційно-оздоровчих лісів та лісів природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення, а також експлуатаційних лісів покладено, передусім, параметри місцерозташування цих лісів, а не їх характеристики, лісівничо-таксаційні ознаки та показники.

Якими деревостанами представлені ліси виділених категорій: чи це корінні за породним складом, чи похідні; одновікові це насадження, чи різновікові; якщо різновікові, то якого ступеня різновіковості? На ці й інші запитання щодо характеристики деревостанів, зростаючих у виділених категоріях лісів, відповіді немає. Такої відповіді і не може бути, бо характеристики дере- востану не взято як критерій при виділенні категорій лісів. Однак, для ефективного господарювання і оптимального функціонального використання лісів кожної з виділених категорій характеристики їх деревостанів є вкрай необхідними. Адже не кожний деревостан, виходячи з особливостей свого розвитку, у змозі забезпечити виконання основних функцій тієї чи іншої виділеної категорії лісів. Для прикладу, за параметрами місцерозташування до категорії захисних лісів належать одновікові похідні деревостани ялини вздовж берегів річок, у буковій зоні. За виконуваними на оптимальному рівні функціями ці деревостани мали би постійно зростати і оптимально виконувати водоохоронні, ґрунтозахисні та інші захисні функції. Для цих деревостанів вже на рівні нормативно-правового регламентування заборонено проведення рубань головного користування. Однак, природа життєвого циклу цих похідних однові- кових ялинників, так само як і корінних за породним складом одновікових насаджень, чи іншопородних одновікових похідних деревостанів, є такою, що при досягненні ними віку фізіологічної стиглості вони одномоментно деградують, втрачаючи свої захисні функції. Після деградації одновікові деревоста- ни суцільно вирубують під час санітарних або лісовідновних рубань. На зрубах створюються лісові культури з корінним породним складом. Майбутній деревостан формується знову як одновіковий, з тією різницею, що його, як корінний, у старшому віці можна переформовувати в різновікове насадження.

Таким чином, при функціональному поділі лісів на категорії важливою є відповідність кожній виділеній категорії такого деревостану, що оптимально забезпечуватиме виконання основних функцій. Якщо такої відповідності немає, то виконання основних функцій у виділених категоріях лісів буде не постійним, що залежить від вікової стадії розвитку насадження, а також не буде оптимальним. При аналізі згаданої відповідності стає очевидним, що для захисних, рекреаційно-оздоровчих лісів та лісів природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення відповідають тільки різновікові деревостани. Для категорії експлуатаційних лісів, крім різновікових, можуть відповідати й одновікові деревостани.

З огляду на більш, ніж двохсотлітню практику застосування суцільних і поступових рубок в Закарпатті, тут зараз переважають одновікові та умовно одновікові, корінні за породним складом, деревостани, частково трапляються і похідні одновікові деревостани, які часто за місцерозташуванням віднесені до захисних, рекреаційно-оздоровчих лісів та лісів природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення. Сюди ж віднесені і корінні за породним складом одновікові та умовно-одновікові деревостани, які, так само як і похідні, не в змозі забезпечити на оптимальному рівні використання екологічного потенціалу лісових насаджень (екосистем). Оптимальний рівень використання екологічного потенціалу закарпатських лісів можуть забезпечувати, як показує досвід європейських країн, зокрема Швейцарії, тільки глибоко різновікові деревостани, до яких потрібно переходити шляхом переформування переважаючих на цей час одновікових і умовно-одновікових деревостанів.

На сьогодні в лісовому фонді Закарпаття із 652 тис. га вкритих лісовою рослинністю земель тільки на 272 тис. га, або 41,7 % ведеться лісове господарство на заготівлю деревини. Решту 380 тис. га, або 58,3 % віднесені до захисних категорій лісів. У межах лісового фонду державних підприємств Закарпатського обласного управління лісового господарства такий розподіл, відповідно, становить 39 % для експлуатаційних лісів та 61 % для захисних категорій лісів.

Отже, на сьогодні вже на законодавчому та нормативно-правовому рівнях 61 % площі лісового фонду державних підприємств лісових, лісомисливських і лісових дослідних господарств вилучено з експлуатації внаслідок віднесення цих площ до захисних категорій лісів. Використання лісового фонду для заготівлі деревини обмежене і не перевищує третини обсягу потенційно можливих обсягів заготівлі деревини від усіх видів рубань. Останнім часом у лісах області щорічно заготовляють під час усіх видів рубань коло 1 млн. м ліквідної деревини, а приростає майже 3 млн. м. Фактично, промислова заготівля деревини дозволена тільки на 39 % площі лісового фонду державних підприємств Закарпатського обласного управління лісового господарства. Зовсім не ведуть таку заготівлю у лісах природно-заповідного фонду, яких в області понад 155 тис. га. У незначних обсягах рубання головного користування проводять у лісах Міністерства оборони України та Міністерства аграрної політики України - близько 17 тис. м на рік.

Таким чином, на теренах Закарпаття, яке є найбільш лісистим регіоном України і яке має найпродуктивніші ліси в Європі, не діє принцип використання відновлюваних лісових ресурсів, зокрема деревини, в межах середнього щорічного приросту запасу.

Причини недовикористання щорічного приросту запасу деревини в лісах Закарпаття різні. Найвагоміша з них - це віднесення значної площі лісового фонду до захисних категорій, де головне користування заборонене або істотно обмежене згідно з чинним лісовим законодавством України. При цьому існуюча законодавчо встановлена заборона діє не стільки у недозво- леності користування найголовнішим лісовим ресурсом - деревиною, а у недоцільності, з огляду екологічних вимог, застосування при заготівлі переважаючих тепер суцільних та поступових способів рубань під час збору головного урожаю деревинних ресурсів.

Тому, для безумовного дотримання вимог безперервності і постійності використання екологічного потенціалу лісів Закарпаття необхідний поступовий перехід від системи вирощування одновікових та умовно-одновікових деревос- танів, які на даному етапі переважають, до формування різновікових насаджень.

Такий поступовий перехід від вирощування одновікових та умовно- од- новікових деревостанів до формування різновікових деревостанів останнім часом запроваджено в лісах державних підприємств Закарпатського обласного управління лісового господарства. Основне завдання при цьому полягає в умілому застосуванні адаптованих для лісів Закарпаття методів і способів з наближеного до природи лісівництва шляхом проведення вибіркових рубань, які самостійно, а при потребі і з іншими лісогосподарськими заходами, сприяють переформуванню одновікових деревостанів у різновікові. Система вибіркових рубань при переформуванні одновікових деревостанів у різновікові застосовується таким чином, щоб була забезпечена безперервність функціонування насаджень на займаній території шляхом їх періодичного омолодження.

При переформуванні одновікових деревостанів у різновікові проведення вибіркових рубань можна умовно розділити на два етапи. Спочатку іде формування вибірковими рубаннями корінного за породним складом однові- кового високопродуктивного насадження. Тобто здійснюються лісогосподарські заходи відповідно до сучасної стратегії і тактики вирощування одно- вікових та умовно одновікових насаджень. Потім, під час другого етапу, у цьому одновіковому насадженні, у пристигаючому і стиглому віці, здійснюється переформування деревостану у різновіковий шляхом періодичного його омолодження вибірковими рубками.

Впровадження запропонованої системи вибіркових рубань проводять за принципами формування насаджень, беручи за основу модель природного формування пралісу, але за коротший термін. Формування різновікового насадження, яке прямує до пралісової системи, забезпечує не просто безперервне його функціонування на даній території, але й постійність лісівничо-таксаційних показників на оптимальному рівні. Тут відпадає стрибкоподібне формування лісової системи: зруб - відновлення - формування нового покоління - стиглість і рубання і т.д. При такому формуванні оптимальні лісівничо-таксаційні показники можуть бути тільки у пристигаючому і стиглому віці. Малий екологічний потенціал на стадії зрубу і в молодому віці. У різновіковому насадженні лісівничо-таксаційні показники стабільні і наближені до оптимальних величин.

Та найголовніше те, що такі вибіркові рубання переформування одно- вікових деревостанів у різновікові, якщо їх уміло та науково обґрунтовано застосовувати, не погіршують стану довкілля, не призводять до різких змін лісового середовища і, в цілому, наближають утворення передпралісових і пралісових екосистем - найбільш стабільних угруповань деревної і чагарникової лісової рослинності.

З іншого боку, наведені рубання з успіхом можна застосовувати в усіх лісах, та насамперед, у захисних, рекреаційно-оздоровчих, а також в лісах природоохоронного призначення. Вигода при цьому подвійна. По-перше - внаслідок переформування захисні категорії лісів будуть представлені різновіковими насадженнями, які за екологічними показниками завжди переважають однові- кові, а по-друге - під час проведення рубань з переформування з'явиться додатковий ресурс деревини, так необхідний при зростаючому розвитку деревопереробного та меблевого виробництва в області та державі. Крім того, проведення вибіркових рубань з переформування насаджень на великих площах захисних категорій лісів дасть змогу зменшити інтенсивність заготівлі в експлуатаційних лісах, на які тепер найбільше навантаження. Взагалі в експлуатаційних лісах згодом також можна буде перейти на системи вибіркових рубок. У підсумку, відбувається класичне, у контексті впровадження засад сталого розвитку в лісогосподарське виробництво, поєднання екологічних пріоритетів з економічною доцільністю на користь соціального розвитку.

Використана література:

1. Володимир Крічфалушій. Приполонинні ліси Карпат і сталий розвиток

2. Кічковський М.М. Проблеми сталого розвитку карпат у контексті глобальних кліматичних змін / Науковий вісник НЛТУ України, 2009, вип.19.14, с.176-183

3. Кічура В.П. Лісове господарство Закарпаття на засадах сталого розвитку





Реферат на тему: Проблеми сталого розвитку Карпат та лісове господарство Закарпаття (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.