Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Екологія

Природно-заповідні об'єкти на території Львівської області (реферат)

Зміст

1. Кліматичні умови на території м.Львів

2. Природно-заповідний фонд Львівщини

3. Збереження деревних та чагарникових порід у м.Лвів

Використана література

1. Кліматичні умови на території м.Львів

Мікроклімат міст, особливо великих і промислових, дуже строкатий. Вологість повітря, як один із важливих елементів мікроклімату, у різних за складом і структурою міських насадженнях протягом вегетаційного періоду різна. Міські насадження – важливий фактор у створенні комфортних мікрокліматичних умов. Дерева, кущі, газони та квітники впливають на мікроклімат міста, твірни тінь та зволожуючи повітря.

Вологість повітря є однією з найважливіших характеристик погоди взагалі і мікроклімату зокрема. Від неї залежать величина опадів, прозорість повітря, інтенсивність транспірації рослин, розвиток самих рослин. Однак виділити дію на рослини тільки однієї вологості повітря важко, тому що вона тісно пов'язана з температурою, вітром й іншими метеоелементами. Так, тривале пониження температури повітря веде до насичення повітря водяною парою, і в кінцевому результаті, до конденсації водяної пари. Підвищення температури повітря попереджує стан насичення повітря вологою і робить його більш сухим. Роль вологості повітря, насамперед, полягає в тому, що вона впливає на випаровування з поверхні рослин і ґрунту. Чим вищий дефіцит вологості, тим більше випаровує рослина, і навпаки.

В умовах Львова вологість повітря значною мірою визначається топографічними умовами міста, а також культурним ландшафтом. Мікроклімат міста з його розчленованою і неоднорідною просторовою структурою вивчений недостатньо і потребує подальших досліджень.

Зменшенню контрасту температури міста і околиць сприяє добре розвинута мережа міських зелених насаджень. Вологість повітря на міських територіях є також нижчою, ніж в приміській зоні, влітку опівдні ця різниця для Львова перебуває у межах 15-17 %. Мезокліматичні дослідження в парку і не озелененій міській площі підтверджують думку про те, що величина відносної вологості значною мірою залежить від розміру зеленого насадження Програмою досліджень було передбачено вивчення вологості повітря у парках Львова протягом літнього періоду. Спостереження проводились в парках-пам'ятках садово-паркового мистецтва ім. Івана Франка, Стрийському та Шевченківському гаю впродовж 2001-03 рр. Спостереження за мікрокліматом фації охоплювало такі структурні елементи насаджень і прилеглої території: галявина, покрита травою; намет дерев і кущів; замощена ділянка; одиноке дерево. Виміри вологості повітря проведено на висоті 1,5 м від поверхні ґрунту.

Для характеристики вологості повітря використовували абсолютну вологість, пружність водяної пари, максимальну пружність водяної пари, відносну вологість, дефіцит пружності водяної пари. Абсолютна вологість повітря "а", – кількість водяної пари в грамах, яка знаходиться в 1 м3 повітря (г/м3). Між абсолютною вологістю а в г/м3 i пружністю водяної пари повітря е в мб (гПа) існує залежність:

а = 0,81е /1 + αt, г/м3,

де α – коефіцієнт розширення газу (1/273 = 0,00366). Пружністю водяної пари "е", називається парціальний тиск водяної пари повітря, який є у ньому. Вимірюється вона міліметрами ртутного стовпчика (мм рт. ст.), мiлiбарами (мб) або гектопаскалями (гПа), Пружність водяної пари в повітрі може зростати до певної межі, яку називають насиченою пружністю E, або максимальною пружністю водяної пари (визначали за психрометричними таблицями). Відносна вологість r – це відношення парціального тиску водяної пари до тиску насиченої пари при даний температурі, r = е / E 100 %., дає уяву про ступінь насичення повітря водяною парою, визначали за психрометричними таблицями, Дефіцит пружності водяної пари d (мб) – це різниця між тиском насиченої водяної пари (E) і пружністю водяної пари (e), який є в повітрі при даній температурі.

Вологість повітря визначали за різницею показів двох однакових психрометричних термометрів – сухого і змоченого. З поверхні резервуара змоченого термометра проходить випаровування, яке залежить від вологості оточуючого повітря. Вологість вираховували за психрометричною формулою:

е = E'в A·р(t t1)(1 + 0,00115t1),

де: е – парціальний тиск; E'в – тиск насиченої пари при даній температурі випаровуючої поверхні; A – психрометричний коефіцієнт, для аспіраційного психрометра – 0,000662 град.; р – атмосферний тиск у мб; t – температура повітря ("сухий"), t1 – температура випаровуючої поверхні ("змочений" термометр).

Дослідними об'єктами виступали парки і лісопарк Львова. Паркпам'ятка садово-паркового мистецтва "Парк ім. Івана Франка" – найстаріший львівський парк, площею 11,6 гектарів, розкинувся на північний-схід від львівської котловини. Зараз парк ім. Івана Франка – різновікове насадження, головний деревостан якого створений якраз під час реконструкції, розпочатої у 1779 р. Трапляються тут екземпляри з цих часів, зокрема, дуби, клени, ясени, липи, граби, в'язи та осокори. З екзотів є тюльпанове дерево, манчжурська аралія, катальпа, оцтове дерево, самбук, магонія, деревовидна гортензія та ін., із чагарників – калина бульденеж (сніжна куля), бузок, спірея, жасмин, форзиція ін.

Парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва "Стрийський парк", площею 56 гектарів займає південні відроги львівського плато. Заклав парк досвідчений міський садівник А. Рерінг у 1887 р. Пересіченим рельєфом з мальовничими краєвидами і добре розвинутою флорою парк є одним із кращих зразків ландшафтного мистецтва. Лейтмотивом його архітектурно-художньої композиції є мальовничий пейзаж Стрийського узгір'я. Відповідно до вимог ландшафтного парку тут створювались насадження так, щоб не помічати штучних посадок. Поряд зі старими насадженнями з бука, граба, клена, явора, берези смереки утворені куртини з дерев і чагарників – екзотів: тюльпанового дерева, гінкго, керії японської, форзиції, оцтового дерева, гортензії, білого дуба, туєвика струговидного, бузку та ін.

Шевченківський гай – лісопарк, який займає територію 84 гектари. У 18 ст. тут ріс хороший буковий ліс, який називали Лоншанівкою, з 1780 р. його почали називати Кайзервальдом. У роки першої світової війни останні буки були зрубані на паливо. Весною 1951 р. розпочато засаджування повністю оголених хвилястих узгір'їв, урвищ, плоских плато, невеличких лук, ярів і балок малоцінними рядовими посадками з тополі, акації, кленів американського, ясенелистого і гостролистого, дуба червоного, модрини, берези. Холодні північні вітри негативно впливають на ріст і розвиток дерев, що ростуть на узгір'ях гаю.

Вимірювання температури повітря і його вологості проведено під наметом дерев і кущів на галявині, покритій травою; замощеній ділянці; одиноке дерево парків і лісопарку у липні 2001-03 років. У результаті проведеної роботи були отримані такі дані. Добові зміни показників вологості повітря тісно пов'язані зі змітемператури, ці зміни відбуваються у протифазі. Характер цього зв'язку різний за різних умов, а також для абсолютної й відносної вологості повітря. Це зумовлено тим, що при підвищенні температури пружність насиченої пари і абсолютна вологість повітря зростає більше, ніж швидкість випаровування води з підстилаючої поверхні. Тому максимум відносної вологості повітря звичайно буває невдовзі після сходу Сонця. Як видно з табл. 2, о 9.00 відносна вологість повітря на всіх об'єктах спостережень висока – 98-96 %, а її мінімум припадає на 15-16 годину (70-63 %). Зазвичай, більше (до 20-30 %) може зростати влітку вдень відносна вологість повітря у парку під насадженнями порівняно з сусідніми відкритими ділянками (галявиною, газоном чи замощеною територією). Це обумовлено головним чином тим, що під наметом дерев нижча температура повітря – середня +18,7 °С (відкриті ділянки – середні показники були вищі на 3,5-4,7 °С). Температура ґрунту під наметом дерев була нижча в середньому на 3,8 °С, ніж на висоті 1,5 м. Максимальні і мінімальні мікрокліматичні показники:

Середні показники абсолютної вологості становили 18,7 мб (максимальна – 23,0 мб, мінімальна – 16,8 мб), середні показники відносної вологості повітря –78 % (відповідно 98 %-і3 %), максимальної пружності водяної пари –23,0 мб (відповідно 30,8 мб і 17,9 мб), дефіцит вологості – 5,3 мб (відповідно 0,3мб і 8,9 мб). Абсолютна вологість характеризується і двома мінімумами (середні дані): перший – 9-10 год. ранку (17,8 мб), а другий – перед заходом Сонця (18,1 мб).

При сильному зниженні відносної вологості повітря і високій його температурі сильно підвищується транспірація, від чого листя рослин починає в'янути. Надмірна вологість повітря теж може бути шкідливою для багатьох рослин: вона затримує цвітіння, негативно відбивається на запиленні квітів, затримує достигання плодів і робить їх більш вразливими під час зберігання, перешкоджає збиранню вражаю. Основною причиною виникнення мікрокліматичних різниць в місті і його околицях, є нові радіаційні властивості підстилаючих поверхонь міста. Тепле повітря над містом утворюється у вигляді острову, який отримав назву "острів тепла", що є наслідком забруднення атмосферного повітря та новими якостями діяльної підстилаючої поверхні. Так, середня температура повітря у парку Франка (центр міста) вища на 1,1-2,6 °С, ніж на його околиці ("Шевченківський гай"), відповідно: відносна вологість на 4-6 %, дефіцит вологості на 2-3 мб. Дані наших досліджень свідчать про те, що відносна вологість у місті менша, ніж на його околицях і в парках. Причому відносна вологість у місті порівняно з лісопарком була менша на 5 %. Встановлено також, що повітря в місті сухіше, ніж повітря окраїн. Спостерігається і така закономірність: у літні вечори різниця між містом і зеленими насадженнями може досягати 30-40 %, що зв'язано з меншою (порівняно з парком) площею випаровуючих поверхонь і великим стоком опадів у місті, з відсутністю інфільтрації при наявності штучних покрить (асфальт, бруківка, каналізаційні стоки і т.д.).

Отже, найбільш контрастно виділяються мікрокліматичні особливості асоціацій зі щільним наметом листяних порід. Асоціації, у яких дерева-едифікатори утворюють ажурну крону, характеризуються менш контрастними характеристиками.

Середня температура повітря у парках порівняно з лісопарком на 3-4 °С вища, ніж у лісопарку. Відповідно показники вологості будуть нижчі: відносна вологість на 4-6 %, абсолютна на 1,3-2,4 мб.

Добові зміни показників вологості повітря тісно пов'язані зі змітемператури, ці зміни відбуваються у протифазі, бо при підвищенні температури пружність насиченої пари і абсолютна вологість повітря зростають більше, ніж швидкість випаровування води з поверхні.

За кліматотвірними властивостями едифікаторів головної синузії можна створити паркові і лісопаркові фітоценози, що володіють високою естетичною цінністю і сприятливими санітарно-гігієнічними умовами.

2. Природно-заповідний фонд Львівщини

Територія Львівщини географами поділена на 5 груп природних реґіонів, відмінних за геолого-геоморфологічною будовою, ґрунтово-кліматичними умовами, флористичними й геоботанічними особливостями. Тому вона належать до цікавих в екологічному, біогеографічному, а також і в природоохоронному розумінні областей заходу України. Протягом тривалого агрокультурного періоду у флорі й рослинному покриві відбулися значні кількісні і якісні зміни. У рівнинних ландшафтах области лісистість скоротилась до 20—25 %, а в гірських — до 40— 50 %, що негативно вплинуло на загальний екологічний стан. За даними ботаніків автохтонна флора Львіщини (без гірських районів Карпат) нараховує 1372 види судинних рослин Разом із карпатськими видами вона становить близько 1470 таксонів. Згідно з дослідженнями К. А. Малиновського 123 види занесені до Червоної книги України. Загалом близько 10 % видів флори стали рідкісними і потребують індивідуальної охорони. Аналогічна ситуація і з раритетною фауною хребетних тварин. Тому важливим природоохоронним завданням є збереження у системі заповідних територій біологічної, екосистемної та ландшафтної розмаїтости для підтримання сталого розвитку. Львівщина завдяки сприятливим кліматичним умовам, атрактивним природним ландшафтам та розмаїтим лікувальним бальнеологічним ресурсам відзначається багатим рекреаційним потенціалом. Його раціональне використання у природно-заповідному фонді (ПЗФ) має вагоме соціально-економічне значення.

Беручи до уваги сучасну концепцію поліфункціонального значення ПЗФ в оптимізації життєвого середовища, треба поліпшувати його екологічну репрезентативність та формувати як функціонально об'єднану мережу.

Природно-заповідний фонд Львівщини за походженням включає дві групи заповідних об'єктів (А, Б). До першої групи належить 6 категорій заповідних територій природного походження, призначених сприяти збереженню природної спадщини „in situ”. Друга група охоплює 5 категорій заповідних об'єктів, створених людиною й призначених для збереження такої спадщини „ex situ”.

Станом на 1.01.2000 р. мережа ПЗФ Львівщини становила 342 об'єкти загальною площею 113167 га, що становить 5,2 % території области. Для порівняння відзначимо, що станом на 1.01.1999 р. по Україні загалом відносний показник охоплення охороною заповідних територій становив 3,9 % По Івано-Франківській области цей показник становив 13,1 %, Закарпатській — 12 %, Чернівецькій — 6,9 %, Тернопільській — 8,5 %, по Рівненській — 7 %. Як свідчать наведені дані, серед західних областей України відсоток заповідности на території Львівщини найнижчий. Ураховуючи високий індустріальний потенціал области та зростання техногенного впливу на природне середовище, треба вжити екологічних заходів для збільшення площі заповідних територій різного призначення.

Майже 40 % площі заповідних територій области займають два національні парки: „Сколівські Бескиди” і „Яворівський” (разом 42763 га). Понад половину площі заповідного фонду займають: три реґіональні ландшафтні парки (28276 га), 29 заказників місцевого значення (26958 га), 48 заповідних урочищ (6490 га). Відповідно невелику площу займають об'єкти інших категорій: природний заповідник „Розточчя” — 2085 га, 9 заказників загальнодержавного значення — 3303 га і 182 пам'ятки природи місцевого значення (1710 га) тощо.

Подаємо природоохоронний нарис найбільших заповідних об'єктів.

Природний заповідник „Розточчя” (2081 га). Створений в 1984 р. на базі навчального лісгоспу Українського державного лісотехнічного університету. Вивченню флори і рослинности присвячено низку робіт. Панівним типом рослинности є лісові формації. Серед природних лісів найпоширеніші угруповання — Carpineto-Quercetum roboris, Fagetum sylvaticae, Pinetum sylvestris. Рідше трапляються субформації Pineto-FagetFagetoQuercetum petraeae. У сирих едафотопах локально сформовані угруповання Alnetum glutinosae, Salicetum auritae, Salicetum cinereae, Betuletum humilis. На типологічному профілі, закладеному й описаному А. П'ясецьким, представлені основні типи лісу заповідника. За даними ботаніків, флора заповідника нараховує 1155 видів вищих судинних рослин та мохоподібних. На сонячних схилах трапляються такі рідкісні для реґіону степові види, як Carex humilis L., Anemone sylvestris L., Cotoneaster melanocarpa Flysh ex Blytt. У вологих едафотопах поширені Carex davalliana Sw., Oxycoccus palustris Pers., Eriophorum vaginatum L., Pedicularis sceptrum carolinБагатий видовий склад хребетних тварин. До Червоної книги України внесені мідянка, орлан-білохвіст, видра річкова, кутора мала, лелека чорний. Важливе значення має дендрарій, створений у 1962 р. Л. Бутейком. У ньому інтродуковано понад 360 видів екзотичних дерев і чагарників.

НПП „Сколівські Бескиди” (35684 га), створений в 1999 р., лежить у межах Дрогобицького, Сколівського і Турківського адміністративних районів. На території парку збереглися рештки природних букових, яворово-букових, ялицево-букових і буково-ялицевих лісів, які мають важливе науково-природниче значення. Охорони потребують рідкісні лісові асоціації — бучина ведмежо-цибулева (Fagetum alliosum ursinae), яворина лунарієва (Aceretum lunariosum), букова яворина скополієва (FagetoAceretum scopoliosum). Флору судинних рослин становить понад 600 видів, з яких близько 40 занесені до Червоної книги України — Huperzia selago (L.) Bernh. ex Schreb., Scopolia carniolica Jacq., Atropa belladonna L., Lunaria rediviva L., види родини орхідних і ін. Багата й розмаїта фауна. До Червоної книги України занесені полоз лісовий, тритони карпатський та гірський, саламандра плямиста, глухар, лелека чорний, підорлик малий, сорокопуд сірий, борсук, кутора мала, полівка мала водяна, горностай, кіт лісовий, рись звичайна. В 1965 р. з Біловезької Пущі сюди завезено зубрів, популяція яких повністю натуралізувалася і розселилася також за межами парку. Територія парку лежить в околицях традиційних рекреаційно-курортних місцевостей — Східниці, Сколє. В районі Східниці є численні мінеральні джерела різної лікувальної дії.

НПП „Яворівський” (7079 га), створений в 1999 р., лежить у південній частині Українського Розточчя. Для парку характерні грабово-дубові, сосново-дубові і соснові ліси. На горбистих формах рельєфу поширені сосново-букові та букові фітоценози. Флора парку ще не вивчена, вона складається з понад 600 видів, серед яких чимало рідкісних: Phyllitis scolopendrium (L.) Newm., Lycopodium annotinum L., Equisetum majus Gars., Daphne mezereНа заболочених місцях трапляються Oxycoccus palustris Pers., Betula humilis Schrank., Drosera rotundifolia L., Nymphaea alba L. та інші. Багатий також тваринний світ. До Червоної книги України внесено такі рідкісні види хребетних, як мідянка, кутора мала, видра річкова, борсук звичайний, лелека чорний та інші. Поруч з НПП стоїть Крехівський монастир, заснований ще на початку ХVII століття. Згодом він був розбудований у великий церковний архітектурний комплекс. В монастирі знайдено Крехівський Апостол, написаний в 1563—72 рр. У радянський період монастир був закритий і відновлений та відкритий лише в 1992 р. Мережу НПП доповнюють реґіональні ландшафтні парки (РЛП). В 1997 р. створено в межах Старосамбірського адміністративного району на базі Старосамбірського лісомисливського господарства РЛП „ВерхньоДністровські Бескиди” (8536 га). Парк репрезентує низькогірні лісові і лучні ландшафти, які мають вагоме рекреаційне значення. Він охоплює 13 відокремлених природних територіальних комплексів, тому в майбутньому слід подбати про їхнє обєднання. Парк межує з аналогічним польським парком, що дає змогу організувати в майбутньому білатеральний ландшафтний парк.

У Стрийсько-Сянській Верховині у верхів'ї басейну Сяну в Турківському адміністративному районі в Боринському держлісгоспі створено в 1997 р. РЛП „Надсянський” (19428 га), який контактує з польським ландшафтним парком „Долина Сяну”. Обидва парки входять до складу міжнародного польськословацько-українського біосферного заповідника (резервату). У 1993 р. у межах м. Львова створено РЛП „Знесіння” (312 га). Територіальною базою для нього послужив колишній лісопарк „Шевченківський гай”. У парку гармонійно поєднано збереження природних пам'яток та історикокультурних об'єктів. Парк охоплює також частину міського урболандшафту. Для повнішого використання рекреаційних ресурсів Львівщини мережу РЛП доцільно розширити. Географ Зінько Ю. В. розробив проект створення Жовківського РЛП. У Прикарпатті треба найближчим часом організувати навколо Трускавецього та Моршинського санаторно-курортних комплексів „Трускавецький” і „Моршинський” реґіональні ландшафтні парки. Вони матимуть вагоме лікувально-рекреаційне значення. Існують реальні можливості створення РЛП у басейні Дністра в околицях с. Журавне в Жидачівському районі, у басейнах річок Стир і Свірж, в околицях с. Романів. На відміну від національних природних парків, реґіональні ландшафтні парки мають обласне підпорядкування і належать Державному лісогосподарському об'єднанню „Львівліс”. Щоб вони виконували природоохоронну та рекреаційну функції, треба створити їх дирекції та провести природоохоронне зонування. У рекреаційній зоні необхідно створити відповідні умови для рекреації та визначити мережу науково-пізнавальних і екотуристичних маршрутів.

Природно-заповідний фонд на Львівщині формувався у різні періоди без достатнього обґрунтування його репрезентативности для окремих природних районів. Екологічна репрезентативність ПЗФ за своїм контекстом — це інтегральне поняття, яке стосується відображення в системі заповідних територій екологічних, географічних і ландшафтних особливостей природного середовища певних реґіонів. Оцінку такої репрезентативности можна проводити, ураховуючи різні критерії: флористичний, геоботанічний, фізикогеографічний. Флористичного районування для Львівщини поки що немає. Геоботанічне районування України, яке ґрунтується на характері розподілу рослинности, має щонайменше 30-річну давність. Динамічні зміни, які відбулися в області, поки що не знайшли відображення у літературі. Фізико-географічні природно-територіальні комплекси мають якісні відміни, характерні ознаки і визначені більш-менш чіткими природними межами: долирічок, гірськими хребтами, уступами тощо. Вони являють собою цілісні і досить сталі системи взаємозалежних компонентів — геологічних порід, рельєфу, кліматичних умов, рослинного покриву і тваринного світу. Тому для оцінки природничої репрезентативности мережі об'єктів ПЗФ була використана класична схема природних районів Львівської области, обґрунтована в 1972 К. І. Геренчуком. У чисельнику наведена кількість об'єктів, у знаменнику — їхня площа в га. Аналіз розміщення об'єктів ПЗФ на територіях, об'єднаних за спільними ознаками груп природних районів, виявив таке.

Найкраще в системі ПЗФ Львівщини представлені природні райони карпатської групи. Відносний показник заповідности середньогірнобескидських ландшафтів дорівнює 37 %, вододільноверховинських — 19 %, верховинських — 18,6 %, низькогірнобескидських — 10 %. Відносно добре представлені природні райони горбогірнолісової групи — 6,4 %. Абсолютно недостатньо представлені у природнозаповідному фонді области опільські (1,8 %), передкарпатські (1,3 %) і поліські (0,5 %) групи природних районів. Тому для підвищення природничої репрезентативности мережі об'єктів ПЗФ Львівщини вважаємо доцільним розширити її у межах Опілля, Передкарпаття і Полісся.

Зважаючи на те, що природні комплекси Карпат є унікальними для України загалом і мають важливе гідрологічне й кліматорегулююче значення, необхідно насамперед завершити організацію національного парку „Сколівські Бескиди” в межах площі 116 тис. га, що зарезервована Указом Президента України № 79/94 від 10. 03. 94 року. Залежно від науково-природничої та соціально-економічної цінности охоронних об'єктів у ПЗФ є групи загальнодержавного та місцевого значення. Природно-географічна репрезентативність заповідних об'єктів загальнодержавного значення показана в табл. 3. Станом на 01.01.2000 р. мережа ПЗФ Львівщини налічувала 24 об'єкти вищого рангу площею 48962 га, що становить 2,3 % території области. Аналіз природно-географічної репрезентативности об'єктів ПЗФ цього рангу заповідности, виявив дуже низьку їхню представленість у передкарпатських (0,06 %), поліських (0,1 %) та опільських (0,3 %) групах природних районів. Трохи краще представлені горбогірно-лісові (2,8 %) та карпатські (9,6 %) ландшафти.

Територіально об'єкти ПЗФ загальнодержавного значення у межах груп природних районів розподілені нерівномірно, зокрема це стосується карпатської групи природних районів. Так, відносний показник заповідности у групі середньогірно-бескидських ландшафтів становить 33,9 %, а в групі Вододільно-Верховинських природних районів — лише 0,04 %. Не виникає сумніву, що оптимізація мережі територій ПЗФ загальнодержавного значення в области повинна бути здійснена якнайскоріше. Таку оптимізацію слід здійснити: через трасформації найбільш цінних та унікальних заповіданих природних комплексів місцевого значення в категорію загальнодержавного значення (як правило комплексного типу); через заповідання зарезервованих для цього територій; шляхом виявлення і заповідання нових високоранґових територій на Поліссі, Опіллі та Передкарпатті. Необхідною умовою даного процесу є дослідження на цих територіях біологічної, екосистемної та ландшафтної розмаїтости, а також їхнього рекреаційного значення.

3. Збереження деревних та чагарникових порід у м.Лвів

Майбутнє нашої планети пов'язане зі створенням людиною антропогенних природних утворень, які неминуче, крім заповідних ділянок, замінять аборигенні природні комплекси. Цьому буде сприяти процес інтродукції рослин, під яким ми розуміємо перенесення і впровадження видів або сортів рослин у місця, де вони раніше не траплялися. Піонерами інтродукції у Львові серед деревних порід можна назвати абрикос та виноград, пов'язані більше всього з імміграцією вірменів у наші краї. Третім видом був завезений з Італії волоський горіх, четвертим – італійська пірамідальна тополя. Італійська тополя була висаджена у ренесансному саду італійцем Массарі – багатим купцем, венеціанським консулом, чия ренесансова кам'яниця до наших днів стоїть на площі Ринок під № 14.

Пірамідальна тополя домінувала у львівському ландшафті у кінці ХVIII – першій половині XIX століття, що видно із численних гравюр (сад Оссолінеум, Губернаторські та Гетьманські вали). Проте, починаючи з 20-х років минулого століття, вона почала зникати з львівського краєвиду. Як відзначав львівський дендролог Врублевський в опублікованій ним у статті 20-х роках минулого століття, останній жіночий екземпляр цієї форми чорної тополі був описаний ним у районі собору св. Юра. Сьогодні жіночі особини цієї форми (Populus nigra, форма piramidalis) на території міста Львова не виявлені, що обумовлює потребу в її вегетативному розмноженні.

Поява екзотів у Львові в основному пов'язана з діяльністю ботанічного саду ун-ту, який довгі роки не мав постійної території, а тому закладені ним ботанічні ділянки залишили після себе тільки окремі екземпляри дерев (наприклад, на схилах Замкової гори, в нинішньому парку Старої стрільниці від ботанічного саду, закладеного тут у кінці 18 ст., залишився айлант височенний). Ігнатій Цетнер на Погулянці створив сад (друга половина 18 ст.), в якому, крім багатьох сортів фруктових дерев, росли Північно-Американські біла акація та сосна. Проте це були поодинокі факти інтродукції. У 50-х роках 19 ст. гімназіальний вчитель ботаніки Я. Лангенер публікує невеличку книжечку з назвою "Дерева і чагарники зелених насаджень м. Львова", в якій описує 57 видів і форм, представлених 21 родиною, причому, голонасінні становили 53 % від загальної кількості. Серед екзотів були: гіркокаштан, робінія, айлант, клен пенсільванський, горобинник горобинолистий, оцтове дерево.

Родина золотиста, айва звичайна, рокитник, "золотий дощ", спірея дубрівколиста та верхолиста, чубушник звичайний. Екзотів налічувалось 12 видів (21 %), з яких північноамериканських – 4, східно-азіатських – 4, середземноморських – 4. Різке зростання екзотів у зелених насадженнях спостерігається у кінці ХІХ-на поч. ХХ ст. Пов'язане воно зі створенням нових парків, зокрема, Стрийського та масовою вілловою забудовою, де колекціонувалися високо декоративні – сосна австрійська, магнолія, гінкго та ін. Кінець ХІХ – поч. ХХ ст. знаменується створенням ряду колекційних ділянок, в якому зосереджуються екзоти. У Дублянах, у Сільськогосподарській академії професор М. Раціборський закладає арборетум. Аналогічний арборетум на території Львівської Крайової школи створює професор В. Тинецький. У Винниківському лісі надзвичайно цікавий арборетум з точки організації території створює директор Лісової школи С Соколовський: він висаджує екзоти на ділянки 10.10 м. На жаль, тільки окремі з них збереглися до наших днів. У 20-х роках, коли

Родина О. Фредро відпродує свою садибу з парком у с. Вишня під Рудками (Львівська область) Сільськогосподарській школі, у старовинний парк вводяться численні екзоти, як листяні, так і хвойні. Детальна інвентаризація видового і формового складу дерев, чагарників і ліан робить у кінці 40-х років минулого століття доцент Львівського унту О.А. Щербина. Дані результатів цих обстежень, а також наших, зроблених через 20 років подані в табл. 1. Дані розсадників землебуду свідчать про надзвичайно плодотворну роботу обласного тресту зеленого господарства з інтродукції екзотів. Останнє зведення ми зробили на початку 70-х років, тобто через 20 років. У нього були включені дані Р.В. Кармазина про хвойні, які були зібрані ним у 60-х роках. У табл. 1 цей приріст, порівнюючи з даними О.А. Щербини, був значним, що видно з табл. 2, 3.

Цьому сприяло:

1. активізація акліматизаційної та інтродукційної роботи в Ботанічному саду ун-ту ім. Івана Франка та участі лісотехнічного інституту;

2. зростання обсягів озеленення Львова, пов'язані з розбудовою КЗЗМ у 60-х роках, наприклад, щорічні прирости зелених насаджень становили 70-80 га;

3. створення потужної бази виробництва садивного матеріалу. Декоративні розсадники у кінці 20-х років займають 300 га.

Результати акліматизаційно-інтродукційної роботи науковців і практиків виглядають наступним чином , рівень розповсюдженості видів і форм представлений у табл. 3. Проблеми заповідання інтродукованих рослин безпосередньо пов'язані із завданнями збереження і збагачення біорізноманіття, до чого нас закликають рішення конференції "Ріо-92". Для працівників лісового і садово-паркового господарства це завдання має цілком практичне значення. До інтродукованих та високодекоративних родин, представлених чисельними декоративними формами, які вимагають охорони, належать: Cupressaceae, Ginkgoaceae, Pinaceae, Taxaceae, Taxodiaceae, Aceraceae, Berberidaceae, Buxaceae, Caprifoliaceae, Fagaceae, Hippocastanaceae, Juglandaceae, Platanaceae, Rosaceae, Tamarixaceae.

Особливої уваги заслуговують види, які поодинокими екземплярами трапляються в насадженнях міста. Всі дерева цих видів мають бути паспортизовані і взяті під охорону органів комунального господарства. Охорона дерев і чагарників у місті має стосуватися усіх землекористувачів різних форм власності – державної, комунальної чи приватної. Жоден землевласник згідно з існуючим положенням не може зрубати дерево без погодження з комунальними та природоохоронними оргаПроте ця вимога сьогодні повсюдно порушується.

Використана література:

1. Мельничук С.П. Мікроклімат природно-заповідних об'єктів м. Львова / Науковий вісник, 2004, вип. 14.8

2. Степан Стойко, Лілія Петрова Репрезентативність природно-заповідного фонду на Львівщині та шляхи створення його оптимальної мережі

3. Кучерявий В.П. Інтродукція деревних і чагарникових порід та проблеми їх охорони на прикладі міста Львова





Реферат на тему: Природно-заповідні об'єкти на території Львівської області (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.