Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Екологія

Перспективи сталого розвитку лісопромислового комплексу України (реферат)

Зміст

1. Роль лісу у сталому розвитку України

2. Формування лісоресурсної сфери України на засадах сталого розвитку

3. Перспективи сталого розвитку лісопромислового комплексу України

Використана література

1. Роль лісу у сталому розвитку України

Наприкінці ХХ ст. світова екологічна криза набула катастрофічного характеру. Тотальне погіршення якості природного середовища, його деградація та виснаження природних ресурсів поставили людство на грань вимирання, знищення людської цивілізації. І, в першу чергу, все це стосується України.

Стан природного життєвого довкілля істотно залежить від антропогенного впливу. А щільність населення в нашій країні (80 чол. на квадратний кілометр) майже вдвічі більша, ніж середньо планетарна (42 чол. на квадратний кілометр). До того ж, до нас надходить забруднення і з інших держав як через переважаючі західні вітри, які несуть шкідливі речовини із Західної Європи, так і через те, що значна частина стоку наших річок формується за кордоном.

Негативно впливають на стан довкілля й особливості вітчизняного господарського комплексу. Так, за виробництвом сталі, кожна вироблена тонна якої супроводжується значним забрудненням довкілля, Україна займає восьме місце в світі (у 2003 р. - 37 млн. т), випередивши і Велику Британію, і Францію. І за розвитком гірничорудної промисловості наша країна в числі світових лідерів. Ще наприкінці 80-х років минулого століття видобуток корисних копалин сягав 1 млрд. т або по 20 т на кожного мешканця країни. Внаслідок цього в одних регіонах є глибоченні кар'єри, а в інших - терикони (понад 1200). До того ж є просідання ґрунтів, надходження у ріки великих обсягів шахтних і рудникових вод.

Викиди в атмосферу здійснюють як виробничі підприємства, так і автотранспорт. Державний комітет статистики свідчить, що останнім часом вони досягли 6,1 млн. т на рік, тобто 10 т на один квадратний кілометр або майже по 130 кг на кожного мешканця. При цьому біля двох третин викидів (4,1 млн. т) припадає на стаціонарні джерела. У розрахунку на один квадратний кілометр найбільші викиди у Донецькій і Дніпропетровській областях - відповідно 68 т і 33 т. Тут вони і найбільші на кожного мешканця - 370 кг і 300 кг. Найменші викиди на один квадратний кілометр - у Волинській, Житомирській, Чернігівській і Рівненській областях.

Автотранспорт, кількість якого щороку зростає, є вагомою причиною незадовільного стану повітря в містах України. У 2003 р. у 19 містах нашої країни стан забруднення повітря оцінювався як високий та дуже високий. До міст з дуже високим рівнем забруднення увійшли Слов'янськ, Макіївка, Крас- ноперекопськ, Дніпродзержинськ, Армянськ, Одеса, Донецьк, Краматорськ. Основними шкідливими домішками в атмосфері міст є двоокис азоту, окис вуглецю, формальдегід, які безпосередньо викидаються в повітря автотранспортом.

Стан забруднення поверхневих вод з деяких шкідливих речовин залишається істотним, хоча за останні роки спостерігається зменшення в поверхневих водах нафтопродуктів, фенолів, сполук азоту. Проте водні об'єкти нашої країни забруднені сполуками важких металів - марганцю, цинку, міді, хрому шестивалентного, заліза загального. У більшості регіонів значна частина шкідливих речовин виноситься у ріки з неорганізованим поверхневим стоком з водозборів. До 60 % високого забруднення пов'язано зі систематичними скидами стічних вод промислових підприємств. Найбільші забруднені ріки в густонаселених промислових регіонах - це річки басейну Західного Бугу, Дністра, річки Приазов'я, басейну Сіверського Дінця. Менш забруднені річки Карпат і гірського Криму.

Варто зазначити, що в нашій країні ще трапляються прикрі випадки аварійного забруднення довкілля та надзвичайні екологічні ситуації. А техногенна аварія на Чорнобильській АЕС - це вже всесвітня екологічна катастрофа. Таким чином, найактуальнішою проблемою сталого розвитку України є термінова оптимізація використання екологічного потенціалу лісів, яка стала пріоритетною в проведенні досліджень щодо системи менеджменту вітчизняного лісовиробничого комплексу.

Благотворний вплив лісу є неперевершеним. Будучи могутнім природним фактором, він впливає на клімат, ґрунти, умови формування поверхневого стоку. Ліс продукує органічну масу та виконує при цьому ряд таких функцій як нагромадження сонячної енергії, продукування кисню, сприяння затриманню вологи на полях, стимулювання рівня води в річках, фільтрація води, попередження повеней тощо. Ліс є найскладнішим і найпотужнішим рослинним угрупованням, що зумовлює гідрологічний і кліматичний режим місцевості, ґрунтоутворення, флору і фауну. Під його впливом каламутність води зменшується на 60-90 %. Із зниженням замутнення водойм зменшується вплив агрохімікатів. Лісові смуги шириною 10 м поглинають 45-55 % розчиненого у воді аміачного азоту, 73-93 % фосфору, 2,8-4,7 % нітратного азоту. Лісова смуга значно поліпшує бактеріологічні властивості води, зменшує кількість бактерій у воді більше, ніж у 20 разів.

Оберігаючи землю, ліс приносить велику користь людині як найкращий санітар атмосфери, найбільший виробник чистого лікувального повітря. Лісове повітря за активними формами кисню є запорукою високої працездатності людини, її довголіття. Тривале перебування в лісі сприяє активності дихальних ферментів, вмісту кисню в крові, позитивному збільшенню біострумів мозку людини, що поліпшує загальне самопочуття.

Ліси створюють особливий мікроклімат як всередині, так і на прилеглих територіях. Лісові масиви зменшують силу вітру, який істотно впливає на температурний і водний режими. Будучи важливим і ефективним способом закріплення і охорони ґрунтів, ліси запобігають змиванню і розмиванню ґрунту, утворенню яруг, закріплюють рухомі піски, зберігають і поліпшують властивості ґрунту. Численні дослідженні вітчизняних і зарубіжних вчених свідчать про вирішальну роль лісу у боротьбі з ерозією ґрунтів.

Щороку 1 га лісу поглинає до 6,5 т СО2 і виділяє 5 т кисню. За годину 1 га міського скверу поглинає стільки вуглекислоти, скільки її видихає за цей же час 200 чол. Насадження площею 0,3 га можуть дати річну норму кисню для однієї людини (420 кг).

Не даремно у концепції сталого розвитку Землі особлива увага приділяється збереженню та раціональному використанню природних ресурсів, охорони атмосферного повітря, землі, води, біорізноманіття, лісів. Завданням людства, на наш погляд, є оптимізація еколого-економічних та соціальних функцій лісів. При цьому пріоритетним є екологічний аспект. Водночас, забезпеченість лісом в розрахунку на одного жителя в нашій країні одна з найнижчих в Європі - 0,17 га. Лісистість України становить лише 15,6 % території. Серед континентів вона менша лише у Греції та Голландії.

Ліси - це унікальне національне багатство. Одночасно, ліс - це унікальне природне явище. Він не лише є частиною природного життєвого середовища, а уособлює і предмет, і продукт діяльності людей. Надзвичайно сильний антропогенний вплив вже не дає змоги лісу повністю самовідтворю- ватись. У сучасних умовах актуальною стала проблема відтворення, вирощування лісу. Цей процес надзвичайно складний, клопіткий, трудомісткий і тривалий за часом. До того ж порушення природного балансу використання і відтворення лісових ресурсів веде до погіршення навколишнього середовища, а нерідко до екологічних катастроф.

Характерним для ХХ ст. є інтенсивне знищення лісів Землі. І в історії вітчизняного лісового господарства про сталість розвитку турбувались далеко не завжди. Так, у повоєнний період у Карпатах вирубка лісів вдвічі перевищувала річний їх приріст, що завдавало шкоди екологічний стабільності. Частішими стали катастрофічні повені, інші небажані стихійні процеси. Якщо до масової вирубки лісів повені траплялися раз за чверть століття, то у повоєнний період - через кожні 4-58 років.

Таким чином, в Україні конче потрібне вдосконалення управління лісокористуванням і лісовідтворенням на засадах сталого розвитку. Потрібно розробити оптимальну еколого-економічну систему управління лісовиробни- чим комплексом.

2. Формування лісоресурсної сфери України на засадах сталого розвитку

Концепція сталого розвитку суспільства формувалася протягом тривалого часу, але вперше на загальносвітовому рівні її було проголошено на Конференції Організації Об'єднаних Націй з питань довкілля та розвитку, що відбулася в Ріо-де-Жанейро у 1992 р. Згідно з Брундтланд, сталий розвиток суспільства має задовольняти потреби теперішніх поколінь без шкоди для потреб прийдешніх поколінь. Концепцію сталого ведення лісового господарства розглядають як складову частину концепції сталого розвитку всього суспільства. Зміст та розуміння концепції сталого ведення лісового господарства постійно доопрацьовуються та вдосконалюються. Це підтверджується різноманітними зустрічами та рішеннями на міжнародному рівні. Державна програма "Ліси України на 2010-2015роки" базується на пан-європейських принципах сталого ведення лісового господарства і визначає керівні принципи для управління лісовим господарством країни, а саме: нарощування ресурсного та екологічного потенціалу лісів, забезпечення ведення лісового господарства на засадах сталого розвитку та раціональне використання лісових ресурсів (деревних та недеревних). На сьогоднішній день існують проблеми у вирішенні кола питань, пов'язаних з формуванням лісової галузі країни на засадах сталого розвитку, що вимагають вивчення і дослідження.

Значний внесок у розроблення теоретичних положень впровадження принципів сталого розвитку лісового господарства України зробили В.Д. Байтала, В.Г. Дубін, П.В. Кравець, П.І. Лакида, О.І. Фурдичко, О.В.Павліщук. Але всі вони мають або статистичний характер, або вибіркову спрямованість та не узагальнені у вигляді аналітичного дослідження і не містять практичних висновків та рекомендацій.

Метою роботи є розробка системи національних принципів сталого ведення лісового господарства України на основі визначення напрямів національної лісової політики, з врахуванням сучасного стану ведення лісового господарства.

Основним завданням дослідження є вивчення закордонного досвіду становлення лісового господарства на засадах сталого розвитку та узагальнення проблем правового, організаційного та технічного аспектів щодо ведення лісогосподарської діяльності країни у відповідності з принципами еколого-збалансованого л ісокористування.

Робоча група із розроблення принципів та критеріїв сталого управління бореальними лісами та лісами помірної зони (Монреальський процес) була сформована у Женеві в 1994 р. Учасниками робочої групи були Австралія, Канада, Мексика, Нова Зеландія, Республіка Корея, Російська Федерація, США, Чілі та Японія - країни, які разом володіють близько 90 % площі лісів бореальної та помірної зони. У лютому 1995 р. в Сант'яго (Чілі) країни-учасники процесу узгодили набір загальних критеріїв та індикаторів для збереження та сталого користування лісами. Документ, що містить ці критерії та індикатори, разом із зверненням, відомий як "Декларація Сант'яго".

Розвиток сталого лісового господарства - це пріоритетний напрям діяльності центральних виконавчих органів влади України. Державна програма "Ліси України на 2010-2015 роки» визначає основні напрями та джерела забезпечення збалансованого розвитку лісового господарства країни, спрямованого на посилення екологічних, соціальних та економічних функцій лісів. Одним із основним завданням її є забезпечення розвитку лісового господарства на науково-обґрунтованій основі з впровадженням ефективної лісової політики.

Принципи лісової політики повинні формуватися на основі сучасної екологічної політики. Вони є ефективними тоді, коли вони базуються на загальновизнаних наукових принципах. До останніх можна віднести наступні принципи: багатоцільового використання лісів; сталого лісокористування; рівноправності лісової політики щодо лісів різних форм власності; врахування національних традицій лісокористування; стимулювання збереження біологічного та генетичного розмаїття, зростання комплексної продуктивності лісів та раціонального використання лісових ресурсів.

Національні принципи повинні базуватися на загальновизнаних наукових міжнародних принципах та враховувати стратегічні плани розвитку сталого управління європейськими лісами. Їх зміст такий:

- сприяння збереженню біологічного та генетичного розмаїття, зростанню комплексної продуктивності лісів та їх раціональне використання;

- ведення лісового господарства із застосуванням нових екологозберігаючих технологій;

- довготермінове спрямування ведення лісового господарства;

- багатоцільове використання лісових ресурсів;

- сприяння захисту унікальних лісів, зокрема, таких, що мають культурну, духовну, історичну та релігійну цінність;

- проведення лісовими інституціями просвітницької роботи щодо глобального значення лісів;

- забезпечення висококваліфікованими працівниками лісової галузі та сприяння розвитку лісівничої освіти;

- раціональне розміщення лісового господарства України;

- проведення регіональної економіки з урахуванням еколого-економічних особливостей відповідного регіону на основі науково-обґрунтованих дослідженнях та висновках;

- проведення моніторингу лісів на різних рівнях;

- сприяння підвищенню лісистості України та природоощадне ведення лісового господарства;

- високоякісне виготовлення лісової продукції;

- сприяння розвитку національного виробництва, здійснення міжнародної торгівлі тільки продукцією переробки;

- сприяння розвитку рекреаційної інфраструктури;

- сприяння відновленню лісових екосистем, забруднених радіонуклідами;

- залучення громадськості (жителів лісових територій, окремих підприємств, урядових та неурядових організацій) до створення довгострокових планів ведення лісового господарства;

- підвищення культури ведення лісового господарства.

Слід відмітити, що в структурі економіки країни внесок лісової галузі дуже незначний. Вартість продукції та послуг лісового господарства становить лише 0,2-0,4% від сумарного внутрішнього валового продукту. Частка деревини в загальному експорті трохи вища - близько 1,5%, що, звичайно, також не є визначальною величиною. Отож, із погляду розвитку економіки, немає великого значення - рубаємо ми ліс чи не рубаємо, експортуємо деревину чи не експортуємо, але середовищезахисні властивості лісових насаджень переоцінити важко, а тому проблема власнісного статусу лісів надзвичайно актуальна і важлива для екологічно збалансованого лісокористування.

На нашу думку, на сучасному етапі розвитку лісового господарства в країні заборона продажу лісів, які перебувають у державній власності, є цілком виправданою, оскільки, на відміну від сусідніх країн Східної Європи, в нас традиції приватного лісового господарства відсутні. В процесі формування і становлення приватного власника в Україні за рахунок викупу (передання) і подальшого заліснення малопродуктивних та непридатних для сільськогосподарського виробництва земель, а також з метою створення умов для підвищення ефективності лісокористування порядок відчуження державних лісових земель необхідно буде переглянути. Адже, як відомо, високої економічної ефективності лісокористування може бути досягнуто тільки конкурентоспроможним власником, який у процесі використання ресурсів здатен отримати максимально можливу кількість готової продукції при наявних технологічних і технічних можливостях.

Наслідки непродуманих реформувань у сфері розподілу лісових ресурсів сьогодні проявляються на ринку меблів, де ситуація характеризується особливою гостротою. За даними президента асоціації „Меблідеревпром" С.Сагаля, за останні роки на український ринок ввезено близько 75 % тіньових меблів, що свідчить про підрив економіки України, оскільки тільки за офіційною статистикою 40% меблевих матеріалів і продукції імпортні. А за неофіційними даними, цей показник вищий у 3-4 рази. Досить часто під виглядом ламінату в Україну ввозять розкомплектовані меблі (адже мито на ввезення ламінуючої деревностружкової плити (ДСП) на сьогодні в Україні становить 15%, а на ввезення готових меблів - 20-25%). Крім того, на нинішньому ринку меблевої промисловості всього 10 % сертифікованої продукції. Цей факт пояснюється тим, що для сертифікації своєї продукції виробник повинен витратити час і кошти, чого більшість виробників робити не збирається. На думку директора ЗАТ „Спецмеблі" В.Левицького, ще однією проблемою меблевого виробництва є матеріал. Адже більшість лісового матеріалу (наприклад, дуба) йде в необробленому вигляді за кордон, а натомість до України постачається велика кількість імпортних (польських, італійських) меблів і матеріалів, якість яких є сумнівною.

Наступним недостатньо вивченим питання є визначення чинників, що впливають на низьку інвестиційну привабливість лісового господарства України. Свідченням цього є те, що в галузь у 2010 році надійшло лише 0,1% від капітальних інвестицій у національне господарство України. Для залучення інвестицій у лісове господарство необхідно: удосконалити законодавство; практикувати передачу ділянок лісового фонду в оренду переважно на цілі рекреації і мисливства; запровадити сприятливий митний режим для операцій з лісопродукцією і основними засобами; створити на державному та регіональному рівнях інформаційні центри; здійснювати державну підтримку пріоритетних проектів шляхом компенсації з бюджету відсоткових ставок за кредити, які отримують підприємства; поширити лізинг та екологічне страхування в лісовому господарстві тощо.

Фінансова система лісового господарства повинна відповідати таким основним принципам: гарантування фінансування заходів з лісовідновлення, лісовирощування, охорони й захисту лісів в обсягах, які забезпечують відновлення останніх, їхнє безперервне й невиснажливе лісокористування; створення та реалізація економічних інтересів усіх суб'єктів лісових відносин в отриманні доходів від користування лісовими ресурсами; розподіл економічної та фінансової відповідальності суб'єктів лісових відносин за прийняття рішень у відповідності з компетенцією та розподілом функцій державного управління; суворий державний контроль за цільовим використанням коштів на усіх рівнях державного управління лісами.

Необхідно відмітити ще один недолік у фінансовому аспекті лісогосподарського виробництва в країні - неефективна цінова і митна політики. В Росії, де таксова вартість деревини на пні ще нижча, ніж в Україні, частково компенсуються втрати бюджету за рахунок експортерів. Для захисту інтересів російської держави при експорті деревини встановлено вивізне мито у розмірі 10% контрактної ціни, але не нижче певного мінімуму, який становить 2,5 євро (16 грн.) за кубометр хвойних порід та 24 євро (156 грн.) за кубометр деревини цінних порід (дуба, бука). Можна порівняти ці цифри з розміром плати за спеціальне використання лісових ресурсів в Україні (вивізного мита на деревину Україна не застосовує) і зробити висновки про вигоду української держави та російської держави від експорту деревини. Відмовившись від застосування вивізного мита на круглий ліс, Україна фактично відмовляється від своїх прибутків на користь експортерів. А потім у державному бюджеті вишукуються кошти на ведення лісового господарства за рахунок податків населення.

Планування фінансових ресурсів в лісовому господарстві може здійснюватися за двома діаметрально протилежними напрямами: «знизу-вверх» та «згори-вниз». Перший варіант планування фінансових коштів передбачає послідовні дії з встановлення науково-обґрунтованих витрат на лісогосподарські роботи: розрахунок нормативно-технологічних карт, захист бюджетних проектів, розміщення державного замовлення на виконання запланованих робіт тощо. Це ідеальний варіант для державного лісового господарства, який не був реалізований в повному обсязі, починаючи з 1924 року по теперішній час. Необхідно відмітити, що на практиці реалізація цього варіанта призведе до багатократного збільшення необхідної суми бюджетних витрат на лісове господарство.

Інший варіант - практичний, відрізняється від першого тим, що Державне агентство лісових ресурсів України, отримавши певну суму бюджетних коштів за залишковим принципом, розподіляє її по обласних управліннях, які в свою чергу вже займаються «підгонкою» виділених коштів під заплановані обсяги лісогосподарської діяльності на наступний плановий рік. Саме за таким принципом працює сьогодні лісове господарство Російської федерації, де ситуація в деяких регіонах стає критичною.

Однак, даний підхід далекий від оптимального, оскільки не враховується при цьому необхідність фінансування капітальних вкладень на закупівлю основних фондів лісогосподарських підприємств, наприклад, лісопожежної техніки, бензомоторних пил, сіялок, зрошувальних систем у лісових розсадниках, фінансування селекції та розвиток лісового насінництва, витрат на покращення стану транспортної інфраструктури та наявність природних водних перешкод тощо. Такі основні характеристики і тенденції сучасного фінансового механізму лісового господарства, скерованого на роздержавлення економіки та розвиток продукції і послуг лісоресурсної сфери України. Майже 17 років роботи лісового господарства у таких умовах призвели до стійкої тенденції скорочення практично всіх лісогосподарських робіт: меліорації, будівництва лісових доріг, побічного лісокористування тощо.

Починаючи з 1998 року, при підтримці шведського міжнародного агентства з розвитку (SIDA) Державний комітет лісового господарства разом з Шведською консалтинговою компанією Scandiaconsult Natura AB працює над розробкою стратегічного плану розвитку лісового сектора України. Результати проміжних досліджень дали змогу сформулювати ряд пропозицій з широкого кола проблемних питань у цій сфері.

З метою подолання негативних явищ у лісоресурсній сфері України пропонується таке вдосконалення її фінансового механізму:

- встановити беззаперечний пріоритет екологічних функцій лісу (тобто обмежити обсяги промислових рубок лісу);

- підвищити таксову вартість деревини на пні;

- провести диференціацію митних ставок залежно від ступеня обробки лісопродукції;

- запровадити лісовий (земельний) податок (за прикладом Польщі);

- замінити податок на прибуток лісового господарства податком з обороту від реалізації лісопродукції за мінімальною ставкою;

- встановити мінімальні ставки податку на додану вартість на експорт круглого лісу з метою обмеження його вивезення за кордон та стимулювання переробки лісопродукції в Україні;

- запровадити повноцінний продаж лісосічного фонду на державному аукціоні;

- відокремити лісове господарство (яке пропонується залишити у державній власності) від лісової промисловості (яку за прикладом Росії пропонується приватизувати).

Негативні тенденції склалися і в промисловій переробці деревини. Аналіз матеріаломісткості продукції цієї підгалузі лісового комплексу показав, що із загального обсягу перероблюваної деревини на готову продукцію використовується 42%, а решта йде на паливно-енергетичні потреби або у відходи. Структура використання деревних ресурсів і випуску продукції на деревній основі взагалі є незадовільною. В Україні з кубометра заготовленої деревини, а також у розрахунку на душу населення виробляється менше деревностружкових (у 2 рази) і деревоволокнистих (у 6) плит, фанери (у 8), целюлози (в 10), паперу і картону (майже в 20 раз), ніж у Фінляндії, Франції, Швеції, Італії та Німеччині.

Отже, в результаті досліджень можна зробити висновок, що в цілому склалася негативна тенденція формування лісоресурсної сфери України на засадах сталого розвитку. Зокрема, невирішеними залишаються проблеми власнісного статусу лісів, фінансового забезпечення лісогосподарської і лісокультурної діяльності, недостатня пріоритетність керівництва галузі щодо екологічних функцій лісу, неефективність цінової і митної політики в лісовій галузі, низький рівень застосовуваних технологій в промисловій переробці деревини тощо. Все це вимагає нормативних, економічних та технологічних змін як на державному, так і регіональному рівнях, що підтверджує досвід ведення лісового господарства в зарубіжних країнах.

3. Перспективи сталого розвитку лісопромислового комплексу України

Ліс - не тільки національне багатство будь-якої країни і сировинна база для розвитку багатьох галузей економіки, але й важливий природний чинник забезпечення сприятливих умов для життєдіяльності суспільства. Ліси становлять один з найважливіших факторів, що формують навколишнє природне середовище, сприяють захисту ґрунтів від водної і вітрової ерозії, оберігають береги рік, озер та водоймищ від розмивання, позитивно впливають на формування водного балансу відповідних територій та підвищують врожайність сільськогосподарських культур.

Загальна площа земель лісового фонду України станом на 1 січня 1996 року (час проведення останнього державного обліку лісового фонду) становить 10,8 млн. га, з яких вкрито лісовою рослинністю 9,4 млн. га, що становить 15,6 відсотків від території України. Кабінет Міністрів України затвердив державну програму "Ліси України" на 2002-15 роки, яка передбачає збільшення площі лісів в Україні до 19-20 % (на 2-2,5 млн. га) з сьогоднішніх 15,6 %. Ліси на території держави розташовані нерівномірно. Найбільші лісові масиви сконцентровані на півночі країни і в Українських Карпатах. Лісистість природних зон України є дуже різною (коливається від 5 % до 42 %) і не оптимальною, тобто такою, за якою ліси найбільш позитивно впливають на клімат, ґрунти, ерозійні процеси, а також дають господарству необхідну кількість деревини. Запас деревини в лісах України становить 1,7 млрд. куб. м. Середній щорічний приріст e лісах Держкомлісгоспу - 4,0 куб. м на 1 гектар і коливається від 5,0 куб. м у Карпатах до 2,5 куб. м у степовій зоні.

З огляду на важливість екологічних функцій лісів, їх значення для збереження природного середовища, розробка політики сталого розвитку лісового господарства України і лісопромислового комплексу в цілому є не тільки життєво необхідною для економіки України, а й для забезпечення повноцінного життя майбутніх поколінь. Загалом вкінці двадцятого століття проблема використання, охорони та відтворення лісових ресурсів стала однією з найактуальніших. На це вказується в рішеннях відомих міжнародних форумів. Так, наприклад, Х Міжнародний лісовий конгрес (Париж, 1991) проголосив зміну концепції лісокористування з ресурсно-сировинної на стабілізуючу. У рамках ЮНЕП (Найробі, 1992) було передбачено до 2010 р. призупинити процес знеліснення у світі. Нарешті, на конференції ООН з проблем навколишнього середовища і сталого розвитку (Ріо-де-Жанейро, 1992) було зроблено висновок про необхідність дотримання принципу сталого розвитку лісового господарства, лісокористування та еволюції лісу у кожній країні окремо і на планеті в цілому. На цій конференції були прийняті такі документи як "Порядок денний на ХХІ століття" (AGENDA 21") та "Ліс - принципова заява", які стали основою формування національних концепцій сталого розвитку, в т. ч. концепції сталого розвитку лісового господарства та формування національної лісової політики. В Україні над цими проблемами працюють багато вчених, зокрема, С.А. Генсірук.

Для дослідження проблем розвитку лісопромислового комплексу і пошуку шляхів їх вирішення важливим є досвід зарубіжних країн, який стосується відтворення і використання лісових ресурсів, зменшення негативних екологічних наслідків. Особливий інтерес становить досвід країн Європи. Уваги заслуговує діюча в цих країнах державна підтримка лісового господарства за рахунок спеціальних податків із споживачів деревини або лісовласни- ків. Так, наприклад, у Франції формується Національний лісовий фонд, кошти якого витрачаються на охорону і відтворення лісових ресурсів і сприяння продажу лісової продукції на ринку. В Італії спеціальний фонд підтримки лісового господарства утворюється за рахунок оподаткування спеціальним податком продукції з паперової маси і паперу. У Норвегії такий фонд утворюється обов'язковим відрахуванням коштів від продажу лісу, лісоматеріалів і виробів з деревини. У багатьох країнах Європи передбачені податкові пільги для лісового господарства, державна допомога в разі використання їхніх лісів для суспільних потреб. Так, лісова політика Німеччини передбачає надання державної допомоги лісовласникам в обсязі, що забезпечує рентабельну роботу лісового господарства впродовж тривалого часу. Деякі європейські країни надають дотації з державного бюджету, які мають цільове призначення. Зокрема, в Бельгії встановлена винагорода за заліснення низькопродуктивних сільськогосподарських земель, а у Франції з держбюджету видають дотації на закупівлю саджанців, на захист лісів від тварин, на проведення доглядових рубань в новостворених насадженнях, на будівництво і поліпшення лісових доріг. Крім згаданого вище у країнах Європи дуже поширеними є безкоштовні консультації спеціальних державних служб щодо організації лісового менеджменту. У капіталістичних країнах ліс є вигідним вкладанням грошей заради прибутку в майбутньому. При цьому власність на ліси має тенденцію до переважання приватновласницького сектора (у Великобританії він становить 57 %, у Франції - 73 %, в Австрії - 82 %, у Португалії - 84 %, у Фінляндії - 65 %, в Норвегії - 80 % ).

В Україні проблема сталого лісокористування, яке розглядається в нерозривній єдності з сталим розвитком самого лісу і лісопромислового комплексу в цілому як важлива передумова для сталого соціально-економічного розвитку України, потребує всебічних досліджень. Необхідність поглиблення теоретичних засад лісокористування зумовлюється специфікою лісового господарства - тривалим циклом вирощування лісових насаджень. Оскільки виконання функцій лісу створюваними нині лісонасадженнями буде повноцінним тільки у середині ХХІ ст., то заходи щодо використання і відтворення лісів уже сьогодні повинні відповідати принципам сталого розвитку.

На конференції в Ріо-де-Жанейро у 1992 р. було сформульовано принцип сталого лісокористування, як таке ведення лісового господарства, при якому зберігалися б біологічне різноманіття, рівень продуктивності лісових насаджень ї їх здатність до відновлення, а лісові угіддя сьогодні та в майбутньому виконували екологічні, господарсько-економічні та соціальні завдання на національному та загальносвітовому рівнях. Цей принцип означає, що держави світу повинні використовувати національні лісові ресурси згідно вимог ООН і не завдавати шкоди іншим державам світу.

Становище лісового господарства України відображає ситуацію, яка склалася у державі. Скорочення фінансування лісового господарства, яке зумовлене економічною кризою у державі, а також зростання вартості техніки, механізмів, пального та використання застарілої матеріально-технічної бази стали причинами істотного зменшення лісозаготівель у 90-і роки. Це призвело до значного погіршення санітарного стану лісів, захаращення їх вітровальною сировиною, до збільшення обсягів самовільних рубань, зниження продуктивності праці, нераціонального використання лісових ресурсів. Ліквідація цих наслідків є проблематичною через невизначеність перспектив галузі. Крім того, відсутність розробленої на перспективу досконалої національної лісової політики, яка б передбачала вирішення проблем лісокористування на основі комплексного реформування лісового господарства, ускладнює вирішення невідкладних завдань лісового господарства перехідного періоду (таких, як приватизація, інвестування, створення нормативно-законодавчої бази тощо).

Для забезпечення сталого розвитку лісового господарства України необхідно проводити лісову політику щодо реформування лісового господарства і розвиток лісокористування, яка базувалася б на таких принципах:

• державна підтримка лісокористувачів всіх форм власності в галузі відтворення та охорони лісів;

• пріоритетність державної форми власності на ліси та землі лісового фонду;

• дієвий державний контроль за станом природних об'єктів на території лісового фонду з метою збереження їх стану відповідно з вимогами екологічних стандартів та міжнародно визнаних норм;

• правове забезпечення економічних реформ в лісовому господарстві;

• державне сприяння формуванню ринку послуг в галузі відтворення та охорони лісів;

• організація виробничо-господарської діяльності на підприємствах лісового господарства на засадах самоокупності;

• матеріальна відповідальність лісокористувачів за незадовільний стан природних об'єктів на території лісового фонду та погане використання лісових ресурсів;

• врахування принципів інтернаціональної лісової політики.

Важливе економічне і соціальне значення для України мають ресурси недеревної рослинності та лісової фауни, з яких лісові підприємства виготовляють цінні харчові продукти. Термін "недеревні продукти лісу" включає у себе все розмаїття тваринних і рослинних ресурсів біологічного походження, які не є деревиною (горіхи, гриби, ягоди, мед, соснова живиця, березовий сік та ін.). Найбільш перспективними для використання недеревних ресурсів лісу є Карпатський, Західнополіський, Лісостеповий та Кримський регіони. Вони цілком відповідають екологічним вимогам, економічним і соціальним пріоритетам розвитку нашої країни.

В Україні ще у 70-80-ті рр. були збудовані потужні промислові об'єкти з перероблення харчових і технічних лісових продуктів. Економічний аналіз цього сектора лісопромислового комплексу на сьогоднішній день довів, що галузь все ж таки розвивається. Збільшуються обсяги експорту, покращується якість і асортимент продукції, яка представлена на споживчому ринку. За даними Мінстатистики України експорт та імпорт продуктів лісу або товарів, вироблених з них, у 1999 р. складав відповідно 58,7 та 6,3 млн. доларів.

Велика частка недеревної лісової продукції (гриби, дикорослі плоди та ягоди) заготовляється приватними підприємствами, які експортують її за кордон, через що держава втрачає чималі кошти. Також заготівля цього виду продукції є засобом заробітку для жителів сільської місцевості.

У даний час вітчизняні підприємства не можуть налагодити випуск продукції на основі переробки сировини з флори і фауни лісу через заплутану систему оподаткування, надмірний податковий прес, відсутність сучасних технологій виробництва, пакування та оформлення готової продукції, складна процедура отримання підприємцями кредитів. Необхідно розробити і впровадити раціональне, невиснажливе користування недеревною продукцією, вдосконалити систему збирання статистичної інформації про ресурси, обсяги заготівлі, перероблення і реалізації їх на ринках збуту, встановити тарифи за спеціальне користування недеревними ресурсами. За належного державного регулювання цей сектор лісопромислового комплексу є привабливим для підприємств.

Деревообробна промисловість України, незважаючи на значні досягнення у сфері техніки, технології, організації та управління виробництвом, усе ще відстає від передових галузей за своїм технічним рівнем, організацією та ефективністю. Деревообробні виробництва, на відміну від лісозаготівель, є багатопродуктовими, і практично пов'язані з усіма галузями матеріального виробництва.

Перед деревообробним виробництвом на сьогоднішній день постають такі важливі завдання:

• підвищення продуктивності праці та економічної ефективності виробництва за рахунок підвищення рівня автоматизації, раціоналізації обладнання і технологічних процесів, впровадження нових форм організації та управління виробництвом;

• оптимізація технологічних процесів для отримання найбільшої ефективності;

• впровадження гнучкого автоматизованого виробництва на базі використання робототехнічних пристроїв та обчислювальної техніки;

• оптимізація організації та управління на різних рівнях виробництва на базі сучасних економіко-математичних методів і комп'ютерних засобів. Целюлозно-паперова промисловість поєднує виробництва целюлози, паперу, картону, деревинної маси, а також виробів з паперу і картону. До важливих проблем цієї галузі лісопромислового комплексу України можна віднести покращання якості готової продукції та розширення асортименту продукції з метою найбільш повного задоволення потреб населення. Прискорений розвиток целюлозно-паперової промисловості дасть змогу економити ресурси деревини, сприяти поліпшенню структури споживання деревини та збереженню лісів.

Істотним резервом сировини є лісосічні відходи, які у нас практично не використовуються (пні, кора, гілки). Їх обсяги можуть визначатися при таксації розрахункових лісосік, але встановлюються не повністю і при лісозаготівлях не враховуються. При щорічних заготівлях деревини залишається на лісосіці велика кількість відходів у вигляді кори, гілок, коріння і пнів. Ці втрати становлять 1/3 біомаси деревостанів, які вирубуються, тоді як з такої сировини можна виробляти добрива, хімічні препарати тощо.

Особливу увагу необхідно звернути на вивільнення паливних дров. Дослідження ефективності вивільнення деревини за рахунок застосування замінників показало, що з урахуванням собівартості і теплотворності різних видів палива позитивні результати можуть одержуватися при використанні при- родного газу і топкового мазуту. У цілому по країні з паливного балансу доцільно вивільнити до 50 % деревини і скерувати на хіміко-механічну обробку.

Низька лісистість території України, невисока продуктивність лісів, незначні запаси стиглого і перестиглого лісу зумовлюють труднощі у забезпеченні лісопромислового комплексу місцевою сировиною, а, відповідно, економіку України - готовою продукцією з деревини. Для вирішення цієї проблеми необхідно розробити довгострокову програму підвищення ефективності відтворення і раціонального використання лісових ресурсів, зменшити залежність лісопромислового комплексу від імпорту деревини, більш ефективно використовувати ресурси деревини та її замінники. До заходів по вдосконаленню управління розвитку лісопромислового комплексу можна також віднести підвищення ефективності економічного потенціалу за рахунок реконструкції і переозброєння діючих підприємств, впровадження прогресивних технологій на базі світових досягнень науки і техніки, розширення застосування прогресивних технологічних процесів хімічної та хіміко-механічної обробки деревини, впровадження у практику підприємств безвідходних технологій.

Таким чином, негайній реорганізації підлягає цілісна система управління відтворенням, користуванням і переробкою лісових ресурсів. Від її ефективності залежить і розв'язання найбільш актуальних проблем економіки нашої країни в цілому.

Використана література:

1. Лебедевич С.І. Роль лісу у сталому розвитку України / Збірник науково-технічних праць УкрДЛТУ, Науковий вісник, 2005, вип.15.2, с.168-171

2. Дубас Р.Г. Формування лісоресурсної сфери України на засадах сталого розвитку: зарубіжний досвід і практика / Всеукраїнський науково-виробничий журнал Інноваційна економіка, с.33-36

3. Федуник У.П. Перспективи сталого розвитку лісопромислового комплексу України





Реферат на тему: Перспективи сталого розвитку лісопромислового комплексу України (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.