Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Екологія

Паводки і повені в Українських Карпатах (реферат)

Паводки і повені в Українських Карпатах

Річкові паводки в Карпатах, як і в інших гірських районних країни, залежать від некерованих і важко прогнозованих умов і поки що залишаються стихійним лихом.

Протягом багатьох десятиріч учені досліджують зв'язки цих паводків з гідрометеорологічними факторами, з орографією, залісеністю, грунтовим покривом, господарською діяльністю людини тощо. Проте встановити ці зв'язки вдається лиш досить приблизно. Про паводки карпатських рік у минулому ми знаємо небагато. Наші знання про них грунтуються на даних всього-навсього за століття. У різних літературних джерелах і документах подаються найрізноманітніші відомості про так звані «небувалі» паводки карпатських рік. Насправді ж вони «небувалі» через те, що так здається авторові, тобто здебільшого це суб'єктивні думки.

Тому ми не будемо говорити, як прийнято в таких випадках, як і коли проходили «історичні» паводки. Тим більше не беремось робити висновки про те, наскільки частішають паводки в Карпатах, хоч сам цей факт ні в кого не викликає сумніву. Безпідставно також судити про ступінь катастрофічності паводка за розмірами завданої шкоди. Нерідко трапляється, що прориви захисних дамб завдають величезних збитків не тому, що раптово піднялася в ріці вода, а тому, що люди погано стежили за її руслом і станом самих дамб. Відомі й такі випадки, коли паводок, який був, скажімо, 30 років тому, повторився знову. Тільки перший не завдав помітної шкоди, а другий, навпаки, викликав великі руйнування, і таким чином його віднесли до категорії катастрофічних. В чому ж річ? А в тому, що у цій частині басейну ріки з'явились численні підприємства лісової промисловості, різні будівлі, мости, шляхи та інші комунікації.

Кількість паводків протягам року неоднакова, а їх характер дуже мінливий. Які ж умови формування катастрофічних паводків на південно-західних (в басейні Тиси) і північно-східних (в басейнах Дністра і Пруту) схилах Карпат? Виявляється, що ці умови досить різні. Не дивлячись на те, що водозбірна площа та сума опадів на південно-західних схилах більші, а схили гір крутіші, ніж північно-східні, модулі максимальних витрат води на ріках останніх вищі. Саме тому бурхливіші тут і літні павадки, які іноді бувають катастрофічними. Встановлено також, що на північно-східних схилах найбільші наводки — зливові, а на південно-західних — змішані, переважно зимові, і що максимальні витрати рідшої повторності спостерігались на північно-східних схилах.

Паводки на річках Закарпаття

Говорячи про ріки Закарпаття та їх гідрологічний режим, ми вже зазначали, що в середньому за рік тут буйне більше 15 паводків. Від одного до чотирьох з них припадає на заплави рік, внаслідок чого затоплення загрожує великій кількості населених пунктів, а також сільськогосподарських угідь. Характерно, що раптові розливи річок басейну Тиси завдають незначної шкоди, порівняно з катастрофічними паводками на самій Тисі, яка збирає у своєму верхів'ї весь паводковий стік правих приток — Шопурки, Косівки, Тересви, Тереблі й Ріки, а також лівих приток, що течуть з території Румунії, Вішеу та Ізи.

Розрахункова витрата Тиси (1% забезпеченості раз у 100 років) біля Вилока становить 5800 м3, з них на долю приток з Румунії припадає близько 40%.

Про найбільші паводки закарпатських рік нам відомо мало. Є лише згадки про паводки у 1913, 1919, 1926, 1932 і 1937 роках. За 25 років — з 1947 по 1971 — по Тисі пронеслось 80 паводків. В окремі роки їх було по 5—6. Основна їх кількість припадає на зимові (по 10 у грудні—січні) та літні (у червні — 13) місяці.

Найкатастрофічніші паводки на Закарпатті були у 1947, 1955, 1957, 1962, 1969 та 1970 роках. Грудневий паводок 1947 року виник внаслідок співпадіння танення снігу із зливами, що на Закарпатті трапляється досить часто. Максимальна витрата Тиси біля Вилока становила 5800 м3/сек. Під час цього паводка п'ятикілометрова ділянка захисної дамби була розмита. Загальна площа затоплених земель перевищила 50 тис. га. Невгамовна вода зруйнувала залізничні мости через Тису, в багатьох місцях розмила залізничне полотно.

Паводок 1957, як і 1947 року, був тало-дощового походження. Великої шкоди зазнало лісове господарство, зруйновано 49 км шосейних доріг, 25 км підпірних стіні 59 дерев'яних мостів. Злива у липні 1969 року викликала катастрофічні повені в басейні Дністра і Пруту.

Найкрупнішим на Тисі був травневий паводок 1970 року. 12 травня з Гренландії в центральні райони Західної європи вторглися маси холодного повітря. Його південно-західні потоки дійшли до Карпат, які стали перешкодою для їх дальшого просування на схід. В районі Карпат виник циклон, характерний своєю нерухомістю, який 13 і 14 травня викликав у горах сильні дощі (Так оцінило тодішню синоптичну обстановку Закарпатське гідрометеобюро). Найбільше опадів випало в горах східної частини області. Дощ, що згодом перейшов у зливу, тривав 38—40 годин. У деяких місцях опади перевищили місячну норму (100—130 мм). Грунт дуже перезволожився, оскільки й перед цим йшли дощі. Незабаром ріки вийшли з берегів. Таким чином, формування паводків проходило дуже швидко. У верхів'ях Тиси, Тересви, Тереблі, Ріки, Латориці та Боржави, піки паводків зафіксовано 13 травня. Вони перевищили рівень весняної повені. В результаті штучного підпору біля зруйнованого моста через Тису поблизу Тячева і небувалого повноводдя притоки Вішеу, що тече з Румунії, де в цей час також проходили катастрофічні зливи, вода вилилась через захисну дамбу, зруйнувала її на 500-метровому відрізку і затопила місто.

14 травня в районі Вилока рівень води в Тисі досяг максимуму — 8 м. Над меженним горизонтом нижче шосейного моста вода прорвала дамбу і частково затопила навколишні села. Завдала народному господарству великої шкоди, особливо в Рахівському, Тячівському, Хустському, Виноградівському та Берегівському районах. Було зруйновано багато житлових будинків, мостів, сотні кілометрів автомобільних шляхів та ліній електропередач. Небезпечне становище виникло в районі Чопа, де рівень води в Тисі майже доходив до гребенів дамб. У цей час у Румунії проходили зливи, тому рівень води в ріках, включаючи лівобережну притоку Тиси Самош, перевищував історичні максимуми. Виникла загроза затоплення великих масивів на території Закарпаття. Тільки після прориву дамб обвалування на ріці Самош в Угорщині рівень Тиси біля Чопа став спадати.

Паводки на ріках Передкарпаття

Періодичність катастрофічних паводків на ріках Закарпаття, які належать до басейну Тиси, та на передкарпатських ріках басейнів Дністіра і Пруту майже однакові. Але найбільші паводки на Закарпатті (1947 і 1957 роки) відбувались у зимовий період, коли зливи співпали з таненням снігу, причому повені не поширювались на межі області. Найбільші ж зливові паводки в Передкарпатті (1955 і 1969 роки) проходили в літню пору і охоплювали не тільки басейн Дністра і Пруту, а частково й Тиси і таким чином поширювались на Закартаття.

Найбільші зливові паводки в Передкарпатті пройшли в серпні 1927, 1941 і особливо в 1955 році. Останній, викликаний тривалими безперестанними дощами, охопив понад 70 тис. км2.

Небувалим зливовим поводком, який гідрологи відносять до категорії історичних, був червневий паводок 1969 року. Дощі над західними областями України почалися 2—3 червня. Через дві доби рівень води у верхів'ях гірських рік піднявся на 1—3 м. Але мешканцям гір до цього не звикати. Четвертого—шостого липня дощ почав стихати, але грунти всюди були дуже перезволожені. Тимчасом над північною Італією виник глибокий циклон, що повільно переміщався на схід. Шостого червня він уже займав більшу частину Центральної і Південної Європи. Напрям руху циклону було встановлено, підвернути ж загрозу, яку він ніс з собою, ніхто не міг.

Вночі з 7 на 8 червня почалися зливи, і вода в ріках різко піднялася. Центр осередку зливи спочатку знаходився в межиріччі Бистриць Солотвинської та Надвірнянської поблизу Яремчі. Саме тут і почала підніматись вода в ріках. «Це була не та вода, яку заздалегідь весною ждуть люди, така прибуваюча вода, що наростає міліметрами. Ні, то була інша вода, гомінка вода гір, стрімка та підступна, яка, ринувши з гір в долину, змітала все на своєму шляху», — так писав про цей паводок О, Гончар у романі «Циклон» (1970 р.).

Ще сильнішою стала злива 8 червня. На цей час вона вже охопила значну частину Передкарпаття. Протягом однієї лише 40-годинної зливи випало понад 300 мм опадів, тобто більше двомісячної норми. В багатьох місцях кількість опадів втричі перевищила місячну норму чи навіть становила третину річної.

Води в притоках Дністра і Пруту піднімалася з швидкістю від 30 до 90 см/год. Під вечір у гірській частині рік вода досягла найвищого рівня — 4 м, в передній, рівнинній — 6 м і більше. Лише за добу у верхів'ях Бистриці, Свічі й Пруту випало опадів більше, ніж за весь червень на Закарпатті. Водомірні пристрої вийшли з ладу, витрати води на ріках не замірялись. Ширина розливу в окремих долинах досягала 8 км. Руйнівну дію рік посилювали потоки, що стікали із схилів гір.

Червнева повінь 1969 року, на думку вчених-гідрологів, — найнебезпечніша з усіх повіней, що спостерігались у цьому районі. У формуванні катастрофічних злив винні не стільки загальноциркуляційні фактори і некеровані циклони, скільки милі нашому серцю Карпати.

Червнева злива 1969 року і викликана нею повінь охопила все Передкарпаття від Львівської до Чернівецької областей.

Цей паводок гідрологи віднесли до тих, які повторюються приблизно раз у сто років. Однак не минуло й року, як виявилось, що період повторюваності паводків досить умовний. У травні 1970 року на Прикарпаття ринули зливи і викликали нові паводки з не меншою руйнівною силою.

Травневі зливи 1970 року охопили величезну територію Карпат, викликавши найбільші за всю історію повені у східній частині Румунії і катастрофічні паводки на Закарпатті та в Передкарпатті. Особливо тяжкими були наслідки травневих паводків на Львівщині.

В гідрологічному відношенні карпатські паводки вивчені добре. Велике практичне значення мало б дослідження характеру та встановлення розміру збитків, яких вони завдають. Адже викликаються паводки гідрологічними факторами. Нерідко вони виникають внаслідок прориву дамб через порушення правил їх експлуатації; заторів, що утворюються від скупчення у руслах деревини; сприяють цьому і старі мости, які затримують стік, тощо.





Реферат на тему: Паводки і повені в Українських Карпатах (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.