Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Екологія

Охорона лісових фітоценозів (реферат)

Домінуючим за площею і фітомасою типом рослинності як в масштабі земної кулі, так і в Україні, є ліси. В залежності від їх народногосподарського значення, місцезростання і функцій ліси поділяються на три групи.

До першої групи відносяться ліси, які виконують, переважно, водоохоронні, захисні, санітарно-захисні й оздоровчі функції, а також ліси на природно-заповідних територіях, лісопарки, ліси горіхопромислового та плодового значення та ін. На Україні ліси першої групи займають 47.5% лісового фонду. Заповідні ліси України займають близько 900 тис. га (Природно-заповідний фонд України..., 1999).

Використання деревини в лісах першої групи проводиться такими способами і в таких масштабах, щоб зберегти і посилити їх корисні соціально-економічні властивості.

У лісах другої групи господарство орієнтовано на комплексне використання всіх ресурсів та їх розширене відновлення. Тут проводяться всі види рубок, але приділяється відповідна увага підтриманню їх екологічного та соціального значення.

Лісів третьої групи - експлуатаційних - на Україні немає.

Отже, всі ліси країни, незалежно від їх місцерозташування, підпорядкування і належності до природно-заповідного фонду, знаходяться під охороною і мають обмеження в лісокористуванні (Плюта, 1991).

Ліси відіграють важливу роль в організації біосфери. Завдяки накопиченню великої кількості фітомаси ліси є стабілізаторами кругообігу речовин й суттєво впливають на клімат (Васильєв, 1974).

Однією з важливіших функцій лісу є ґрунтозахисна. Ліси затримують опади на поверхні своєї фітомаси, накопичують вологу в лісовій підстилці (в 5-6 разів більше, ніж її суха фітомаса). Для лісових грунтів характерна висока гігроскопічність, що разом з іншими факторами зменшує поверхневий і збільшує ґрунтовий стік. Грунтові води, які формуються під лісом, очищені від дрібнозему і за своєю цінністю майже незрівняні з тими, що накопичуються у водосховищах. Такий перерозподіл вологи на протязі року сприяє зниженню паводків весною, збільшує надходження вологи в річки влітку (водорегулююча функція).

П.Г.Плюта (1991) виділив чотири класи функцій лісу:

I. Соціальний

II. Господарсько-екологічний.

III. Ландшафтно-стабілізуючий.

IV. Господарсько-сировинний.

До недавнього часу людина не задумувалася над тим, що природа забезпечує їй газообмін, очищення вод, регулювання стоку, кругообіг поживних речовин, газовий склад атмосфери та інші ландшафтно-стабілізуючі функції. Коли втручання людини в оточуюче середовище зросло до такого ступеню, що почало впливати на глобальну екологічну рівновагу, тобто на функцію біосфери в цілому, виникла необхідність багатосторонньої оцінки соціально-економічних функцій рослинності і, в першу чергу лісів.

Як підкреслював Ю.Одум (1975), до тих пір, поки ми не навчимося точніше визначати, до яких меж можна безкарно розвивати сільське господарство й урбанізацію за рахунок захисних частин ландшафту, було би безпечніше зберігати ландшафт, наскільки це можливо, у недоторканості.

Ліс підвищує мінімальні і знижує максимальні температури повітря. Ліси, будучи механічним бар'єром, зменшують швидкість вітру та імовірність вітрової ерозії, інтенсивність випаровування з прилеглих сільськогосподарських угідь (кліматоутворююча функція).

Ліс - багатофункціональна екологічна і соціальна система. З розвитком суспільних потреб та наукового пізнання кількість та різноманітність функцій лісу поступово зростає.

В карпатських екосистемах найбільш визначними серед рослинності є лісові угруповання. Згідно з даними Ю.Р.Шеляг- Сосонка та ін. (1996), площа державних лісових земель в Карпатах дорівнює 10465 тис. га, з них площа лісів становить 10331 тис. га. У держлісфонді широколистяні ліси займають 60% (з них букові - 60%, дубові - 7%, ялинові та ялицеві - 33%). Що стосується Закарпатської області, то загальна площа лісів, згідно даних І.Ю.Федурця та ін. (1997), становить 688.7 тис. га. Лісистість області становить 50.5% території. Лісовий фонд представлений розмаїттям деревних та чагарникових порід з переважанням бука (58.1%) ялини та ялиці (30- 31.6%), дуба, ясена та інших порід (10.3%). Експлуатаційні ліси становлять 48% території, а решта її - це заповідники, національні парки та інші природоохоронні об'єкти (грунто-, водозахисні, водорегулюючі насадження, зелені зони, курортні ліси).

В Закарпатті, як і в інших гірських регіонах, лісова рослинність має вплив на розвиток багатьох галузей народного господарства. Таким чином, лісові екосистеми мають вагоме народногосподарське значення, а тому потребують раціонального використання та охорони.

Звертаючись до історії експлуатації лісів області, змушені констатувати неоднакове відношення до лісової рослинності в різні суспільно-історичні часи. За період багатовікового австро-угорського панування, особливо у середні віки, в лісах Закарпаття проводились промислові рубки, які хоч і не перевищували розрахункові лісосіки, та все ж таки завдавали лісам значної шкоди. У XVII-XVIII століттях був високий попит на промислову деревину, яка із Закарпаття вивозилася в західноєвропейські країни. В той час у лісівництві панувала наукова думка про те, що відновлення лісів слід проводити чистими ялинниками (монокультурами), оскільки ялина звичайна є швидкорослою і має широку екологічну амплітуду та широкий вертикальний діапазон в горах. Лісівниками були допущені принципові помилки, адже ялина розвиває поверхневу систему і на малопотужних грунтах гірських схилів ялинники нестійкі до ураганних вітрів. Цей період у лісівництві називають "ялиноманією". Захоплення ялиною було викликане ще й тим, що, на той час, не були відомі способи штучного відновлення бука, тому місця вирубаних бучин засаджувалися ялиною.

Найбільшої шкоди лісам регіону було завдано в радянський період, починаючи з 1944 р. Промислові рубки в той період часто в два-три рази перевищували розрахункові лісосіки і проводились з порушеннями правил рубок. На місцях зрубів створювалися монодомінантні ценози з ялини.

За останні роки фахівці лісового господарства Закарпаття розробили способи поновлення лісу на лісовирубках, беручи за модель природні фітоценози, які, як правило, складаються з основних порід і порід-супутників. Важливими консортами деревних порід є гриби. Зважаючи на це, фітоценологи та екологи пропонують для відтворення лісових ценозів підсіювати ґрунт, взятий із стиглого лісу з підстилкою, де знаходяться гіфи грибів та різні мікроорганізми. Зміцнення взаємозв'язків між елементами екосистеми сприяє налагодженню трофічних ланцюгів, кругообігу речовин та енергії.

Науковцями Закарпатської лісодослідної станції розроблена система правил експлуатації лісів головного користування. Згідно з цими правилами, ширина лісосічної смуги не повинна перевищувати 50-60 м; суцільні лісосіки заборонені, особливо на крутих схилах, через небезпеку виникнення селевих потоків під час тривалих дощів та наступну ерозію ґрунтів; трелювання лісу повинно проводитись легкою технікою і, переважно, взимку, коли фунтовий покрив більш стійкий до порушень. Рубки у букових пралісах суворо заборонені. На жаль, через недотримання правил експлуатації лісів у Закарпатській області як у радянський період, так і в часи суверенної України, а також через перевищення розрахункової лісосіки, були порушені водорегулююча, ґрунтозахисна та кліматоутворююча функції лісів. Разом з екстремальними метеорологічними обставинами у листопаді 1998, а також у березні 2000 років, під час повеней виникли селеві потоки, які знесли численні будинки у гірських селах та завдали величезних збитків народному господарству області. Тепер у місцях, де можуть повторно виникнути селеві потоки, будуються опірні стінки, по руслу річок - дамби, резервуари для води. На це витрачаються значні кошти. Коли людина знищує вічних вартових гірських схилів - дерева, які безкоштовно виконують свої функції, тоді сама мусить захищатися від стихії. Так, наприклад, в Усть-Чорнянському держлісгоспі проведені концентровані рубки, внаслідок чого окремі гірські схили, позбавлені лісового покриву, перетворилися в кам'янисті пустирі.

Особливо важливу роль у збереженні рівноваги екосистем Карпат відіграють стиглі бучини та ялинники. У 1946 році вони займали 56% усієї лісової площі області, а в 1990 - лише 21%. Вирубування пралісів призводить до збіднення генофонду та порушення процесів спонтанного ценогенезу лісових угруповань. Адже чим старше угруповання, тим тісніші консортивні зв'язки між його компонентами, вища альфа- та бета- різноманітність. Сукцесійні процеси сповільнюються, фітоценоз поступово досягає рівноваги з екотопом. Саме праліси (клімаксові угруповання) здатні найповніше виконувати захисні функції гірських схилів. Приполонинські ліси та криволісся, утворене сосною жереп, ялівцем сибірським (Juniperus sibirica Burgsd) та душекією зеленою, виконують роль водоприймачів під час дощів і поглинають воду, яка стікає з полонин.

За даними М.А.Голубця (1991), на територію Українських Карпат і їх передгір'їв щорічно випадає близько 33 км3 опадів. За умов первинного, незміненого людиною біогеоценотичного покриву до 95% цих опадів трансформувалось у внутрішньогрунтовий стік і знову випаровувалося в атмосферу. Тільки близько 5% води (1.7 км ) стікало поверхневим стоком у русла річок. За умов сучасного біогеоценотичного покриву, коли лісистість становить лише 55%, поверхневий стік збільшився у 2.8 рази, просочування води в грунт зменшилося на 360 млн. кубометрів, а фізичне випаровування з поверхні крон дерев і транспірація знизилися на 1.5 км3. У Бескидах, найбільш освоєній людиною частині Карпат, ці зміни ще глибші: щорічні втрати води внаслідок поверхневого стоку зросли в чотири рази, а сонячної радіації - до 1014 ккал. Клімат на цій території став холоднішим і сухішим.

За останні десятиріччя верхня межа лісу, внаслідок пасовищної дигресії на полонинах та вирубування, знизилась на 300-400 м, що також сприяє виникненню катастрофічних повеней та селевих потоків.

З плином часу список раритетних фітоценозів Карпат поповнюється, з одного боку, у зв'язку з покращенням стану вивченості фітоценозів у регіоні, а з іншого - у зв'язку з деградацією лісів внаслідок антропогенного та стихійного впливів. Так, наприклад, (С.М.Стойко, 1998), фітоценози з участю реліктового виду сосни звичайної збереглися лише в двох локалітетах: на південному схилі гори Клева в Горганах (800-850 м н.р.м.) на території Ізківського лісництва та на вершині гори Вежа в Бескидах, що на території Підполозянського лісництва. Вони представлені асоціаціями Pinetum myrtillosum, P. pteridiosum, P. sphagnosum.

На значно більших площах збереглися в Закарпатті фітоценози сосни кедрової, переважна більшість яких приурочена до Вододільних Горган (гори Талпіширка - 1508 м н.р.м., Попадя - 1742 м н.р.м.). Панівними асоціаціями є Cembreto-Piceetum myrtillosum й Cembretum sphagnosum.

Карпатський ендем - модрина польська, зустрічається разом з сосною в угрупованнях Lariceto-Cembreto-Piceetum myrtillosum й Piceeto-Cembretum myrtillosum, Cembreto-Piceetum sphagnoso-myrtillosum.

Острівні локалітети дуба скельного представлені асоціаціями Quercetum (petraeae) myrtillosum, Q.p. luzulosum (luzuloidis) та Q.p.poosum, що збереглися в басейні р.Уж (Костринське лісництво), у басейні р.Тур'я (Тур'я-Полянське лісництво), на південному схилі гори Кобила (Кобилецько- Полянське лісництво).

У формації букових лісів Закарпаття рідкісними є теплолюбні бучини перлівкові (Fagetum melicosum uniforae) на горі Вежа та тисові бучини (Taxeto-Fagetum hederosum, T.-F. myrtillosum), що збереглися в Угольському заповідному лісництві.

Особливою ботаніко-географічною рисою Закарпаття є наявність рідкісних фітоценозів, едифікаторами чи співедифікаторами яких є види з південно-європейськими, балканськими та субсередземноморськими зв'язками. До них належать діброви з дуба скельного деренові (Quercetum (petraeae) cornosum), бирючинові (Q. p. ligustrosum) та ясенові -з ясеня білого (Fraxineto (orni) - Quercetum (petraeae), діброви з дубів скельного й Далешампе (Q. daleshampii Ten.) тимофіївкові (Quercetum (petraeae-dalechampii) phleosum (phleoidis), що поширені на сонячних схилах вулканічної гряди. На північних схилах вулканічної гряди поширені липово-дубові та липові (з липи сріблястої - Tilia argentea Desf. ex DC.) піси (Querceto (petraeae)-Tilietum (argenteae) mercurialidosum, Tilietum (argenteae) mercurialidosum).

Локалітети згаданих угруповань охороняються в заказнику загальнодержавного значення "Чорна Гора". З середнього голоцену на терасах у верхів'ї гірських рік Жденіївки, Ріки, Латориці збереглися острівні локалітети карпатського ендему - бузку угорського (Syringa josikaea Jacq. fil.) в угрупованнях Alnetum (incanae) syringoso-filipenduloso-calthosum, Alneto (glutinoso)-Fraxinetum (excelsioris)-syringoso-calthoso- asarosum, Fraxinetum (exelsae)-syringoso-petasitosum.

Серед раритетних фітоценозів карпатського високогір'я переважають угруповання з участю аркто-альпійських та альпійських видів. З 169 синтаксонів, що наводяться К.А.Малиновським для високогір'я Українських Карпат, 35 є раритетними й належать до першої та другої фітосозологічних категорій (Стойко, 1998).

Щоб покращити становище карпатських екосистем, необхідно, в першу, чергу покращувати екологічну освіченість працівників лісового господарства та населення області. Глибоке розуміння закономірностей розвитку рослинного покриву дасть змогу вести науково обґрунтоване природокористування і зберегти зелені Карпати для наступних поколінь.

Використана література:

1. Фельбаба-Клушина Л.М. Комендар В.І. Фітоценологія з основами синфітосозології.- Ужгород. 2001

2. Попович С.Ю. Созологічний аналіз лісової рослинності України (теоретичні засади, методологія, прикладні аспекти). Автореф. дис. докт. биол. наук. - Ялта, 1998. - 37 с.

3. Федурця І.Ф., Печер І.І., Кічура В.П., Крічфалушій В.В., Сабадош В.В. та ін. Ліси Закарпаття: сучасний стан, використання та охорона. - Ужгород, 1997. - 53 с.





Реферат на тему: Охорона лісових фітоценозів (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.