Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Екологія

Музей ім. Т.Г.Шевченко та Канівський природний заповідник (реферат)

Зміст

Вступ

1. Заповідна справа на Україні: від проголошення незалежності до рубежу тисячоріч

2. Канівський природний заповідник

3. Музей им. Т.Г.Шевченко

4. Флора заповідника

5. Історія заповідника

Висновок

Вступ

Природа України щедра, багата йрізноманітна. М'який помірний клімат, родючі ґрунти, значна кількість водних джерел створюють сприятливі умови для виростання лісової, лугової йстепової рослинності йодержання високих урожаїв багатьох видів сільськогосподарських культур. Процес антропизации природних ландшафтів республіки триває, ізміна экосистем здобуває зкожним роком більше широкі масштаби. Узв'язку ізцим необхідно вжити заходів для збереження унікальних ландшафтів, найрідших ізникаючих видів рослин ітварин, усього генофонду рослинного йтваринного світу зметою пізнання законів природи йвзаємозв'язків його окремих компонентів для забезпечення більше сприятливих умов науково-технічного прогресу йоптимальних екологічних умов для прийдешніх поколінь.

Для цих цілей на Україні існує мережа природно-заповідних об'єктів, дояких ставляться 12 заповідників (з них 2— біосферних), більші заповідні території відведені під національні парки (2), заповідно-мисливські господарства (4), близько 1500 державних заказників іпонад 3700 невеликі заповідні об'єкти: урочищ, пам'ятників природи йпарків різного призначення. Одним з найвідоміших заповідників України є Аскания-Нова; він розташований уХерсонській області на схилі Великого Чапельского поду.Аскания-нова. створена для збереження масиву цілинної ковыльно-типчаковой степу. Площа заповідного цілинного степу 11000 га (1967), з яких 1560 га— абсолютно заповідні.

1. ЗАПОВІДНА СПРАВА НА УКРАЇНІ: ВІД ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ ДО РУБЕЖУ ТИСЯЧОРІЧ

Перш ніж говорити про число створених за вісім років існування незалежної України заповідників, тобто про, здавалося б, найбільш очевидних результатах, треба розібратися, як себе почувають три кити заповідної справи - законодавча, фінансова й наукова база.

Заповідна справа України має на сьогодні досить розвинену законодавчу базу. Насамперед її основу становить Закон України "Про природно-заповідний фонд” (Закон про ПЗФ) від 16.06.92 р. У якості його достоїнств фахівці відзначають чітко прописане поняття біосферного заповідника й можливість резервування коштовних для заповедания природних територій і об'єктів. Є в цьому законі й чудова ст. 49 "Надання податкових і інших пільг”, що передбачає, наприклад, звільнення заповідників, національних, дендрологічних і зоологічних парків, ботанічних садів і заказників (крім мисливських) від земельного податку. І навіть повне звільнення засобів заповідних установ, вкладених в охорону природи, від оподатковування! Правда, буквально через півроку після прийняття Закону його дія була припинена декретом Кабінету Міністрів.

Цей Закон утворить єдине правове поле з поруч інших національних законодавчих актів. Так, у прийнятому ще в червні 1991 р. Законі України "Про охорону навколишнього природного середовища” є відповідний розділ "Природні території й об'єкти, що підлягають особливій охороні”. Існують необхідні посилання й у всіх кодексах: Земельному (ст. 72 "Землі природоохоронного значення”), Водному (глава 19 "Водні об'єкти природно-заповідного фонду”), Лісовому (ст. 77 "Використання лісових ресурсів і користування земельними ділянками лісового фонду на природно-заповідних територіях і об'єктах”), а також у Кодексі про надра (ст. 59 "Охорона ділянок надр, які представляють особливу наукову або культурну цінність”). Крім того, Лісовий кодекс відносить всі ліси, що виростають на території природно-заповідного фонду (ПЗФ), до першої групи, а Кодекс про надра визначає створення геологічних заповідників, заказників і пам'ятників природи одним з видів користування надрами й у зв'язку із цим звільняє користувачів надр від плати за користування надрами при організації геологічних об'єктів ПЗФ.

Відповідно до Закону об ПЗФ рішення про створення природних заповідників, національних природних парків, а також інших типів природно-заповідних територій (ПЗТ), що мають статус "загальнодержавного значення”, приймаються Президентом України. Він же після відповідного рішення питання на міжнародному рівні ухвалює рішення щодо створенні біосферних заповідників. За роки існування України як незалежної держави було видано 23 Указу Президента, присвячених ПЗФ, здебільшого декларуюче створення нових територій або розширення існуючих. Особливий інтерес представляє Указ "Про резервування для наступного заповедания коштовних природних територій” від 10.04.94 р., під дію якого потрапило біля мільйона гектарів. Цікаво, що рішення про створення ПЗТ місцевого значення приймається не главами держадміністрацій (так сказати, місцевими "президентами”), а обласними радами народних депутатів.

З підзаконних актів варто згадати постанову Кабінету Міністрів "Про такс для визначення розміру збитку, нанесеного порушенням законодавства про природно-заповідний фонд України” від 03.04.95 р., а також про затверджений Міністерством юстиції України положеннях про наукову (серпень 1997 р.) і еколого-просвітительської (жовтень 1998 р.) діяльності заповідників і національних парків, а також "Положення про організацію наукових досліджень взаповедниках і національних парках” (грудень 1998 г.).

Особливо потрібно відзначити постанову Верховної Ради України "Про Програму перспективного розвитку заповідної справи в Україні” від 02.09.94 р. Прийнятий цією постановою документ (Програма "Заповідники”) визначив напрямок розвитку заповідної справи на Україні загалом - на період до 2005 р. і досить детально - до 2000 р. включно. Програма передбачала створення на Україні значних по площі багатофункціональних територій, у першу чергу національних природних і регіональних ландшафтних парків. Передбачалося приділяти більшу увагу формуванню системи полігонів для екологічного моніторингу, найбільш важливими з яких були названі біосферні заповідники. Ставилися й інші завдання.

На підставі зазначеної Програми в 1995-2000 р. передбачалося профінансувати різні види заповідної діяльності на суму 4,56 трлн. крб. (за тодішнім курсом близько 115 млн. дол.) (табл. 1).

Таблиця 1. Загальний обсяг фінансування програми "Заповідники”

Стаття витрат

Витрати, млн. крб.

Створення об'єктів природно-заповідного фонду

62 114

Розширення територій існуючих об'єктів

20 342

Капітальне будівництво

1 542 151

Реконструкція основних приміщень і споруджень

421 164

Капітальний ремонт основних приміщень і споруджень

462 620

Придбання лабораторного устаткування

103 360

Придбання транспортних засобів

246 398

Придбання спеціальних машин і механізмів

308 816

Зміст об'єктів ПЗФ

1 310 379

Зміцнення центральних і місцевих органів керування природно-заповідними об'єктами

3351

Наукові дослідження

70 040

Оформлення аншлагів, установка межових знаків, санітарне оздоровлення об'єктів ПЗФ

12 896

Як і водиться на пострадянському просторі, у повному обсязі ці плани виконані не були (профінансовані в цілому приблизно 40% від запланованих обсягів), але дана програма зіграла більшу роль при щорічному твердженні й виконанні державного бюджету. Зараз зацікавлені установи й відомства ведуть активну роботу, для того щоб аналогічна програма була прийнята Верховною Радою України на період після 2000 р.

Деяке додаткове фінансування заповідна сфера одержала з позабюджетних екологічних фондів, а також з-за кордону. При цьому слід зазначити, що позабюджетні фонди (причому не тільки природоохоронні), по-перше, порівняно невеликі (центральний екологічний фонд збирає в середньому близько 50 млн. гривень у рік, що за сьогоднішнім курсом становить менш 10 млн. дол.), а по-друге, їх постійно морозить через те, що: а) треба затикати діри в держбюджеті й б) законодавство постійно міняється. Із закордонних же засобів найбільш вагомими за цей період були внески ГЭФ. Це грант у розмірі 500 тис. дол. для Карпатського біосферного заповідника й грант у розмірі 1,5 млн. дол. для заповідника "Дунайські плавні”. Вагому допомогу вже зробила й продовжує робити Голландія через різні свої програми.

Тут, однак, варто зробити невеликий відступ. Я не знаю, яка частина цих засобів пішла на оплату послуг західних експертів, а також на семінари на тему "Учитеся жити”. Але, на жаль, як правило, західні фонди або дають гроші на своїх умовах, або не дають їх взагалі. Треба просто розуміти, що від гарної цифри на реальну охорону природи доводиться не так вуж і багато, і вже відповідно до цього оцінювати результати виконання того або іншого проекту.

Уже повинен був би стартувати ще один проект ГЭФ - по створенню Азово-Чорноморського біологічного коридору. Величина цього гранта - близько 7 млн. дол. Але за станом на початок 2000 р. даний проект ще не був ратифікований Верховною Радою України. У цьому проекті, зокрема, передбачене фінансування створення національних парків "Нижнеднестровского”, Джарылгач, "Сиваського”, "Приазовского”, "Тилигульского” і "Кинбурнского”.

Програмою "Заповідники” пропонувалося створення єдиної структури керування природними заповідниками й національними природними парками. Але досягти цього не вдалося. Важко сказати, добре це або погано, оскільки на сьогодні є аргументи як за, так і проти цієї ідеї. Як би те не було, але зараз заповідники України перебувають у підпорядкуванні в 6 різних відомств і організацій, а національні парки - в 2 (табл. 2).

Знову створювані заповідники передаються винятково під початок Мінекобезпеки України. Той же підхід це природоохоронне міністерство намагається реалізовувати й при створенні національних парків. Однак, коли рік назад при організації національного парку "Сколевские Бескиди” Мінекобезпеки довелося вибирати між "не бути взагалі” або бути під керуванням Госкомлесхоза, у якості компромісного був обраний другий варіант.

Кілька слів про наукове забезпечення. Знову ж на виконання Програми "Заповідники” при Мінекобезпеки був створений Науковий центр досліджень із проблем заповідної справи. У Києві продовжує свою роботу Міжвідомча комплексна лабораторія наукових основ заповідної справи Національної академії наук України (НАНУ) і Мінекобезпеки. Подібної ж лабораторії, що існували в Харкові й Одесі, на думку експертів, уже залишилися не при справах. Є ще й академічна наука, однак можливості її участі в створенні нових ПЗТ визначаються знову ж наявністю, а точніше, відсутністю необхідних засобів. Що стосується вже існуючих заповідників, те кожний з них має наукового куратора в особі вузу або одного з наукових установ НАНУ.

Таблиця 2. Заповідники й національні парки України

Назва

Адреса

Тип

Підпорядкованість

Рік створення

Загальна площа (га)

У тому числі, з вилученням (га)

1

" Аскания-Нова”

75230, Херсонська обл., Чаплинский р-н, смт. Аскания-нова, ул. Степова, буд. 3.

Тел.: (05538) 6-11-47;

факс: 6-12-32

біосферний

Українська академія аграрних наук (УААН)

1898

33 307,6

11 312,2

2

Дунайський

68355, Одеська обл., Килийский р-н, м. Вилкове, вул. Нахимова, буд. 4.

Тел.: (04843) 3-11-95;

факс: 2-15-77

біосферний

НАНУ

1981

46 402,9

22 652

3

Карпатський

90600, Закарпатська обл., м. Рахов, вул. Червоне Плесо, буд. 77, а/я 8.

Тел.: (03132) 2-26-59, 2-21-93;

факс: 2-20-54

біосферний

Мінекобезпеки

1968

57 800

31 955

4

Чорноморський

75600, Херсонська обл., м. Гола Пристань, вул. Лермонтова, буд. 1.

Тел.: (05539) 2-64-57, 2-67-57;

факс: 2-10-04

біосферний

НАНУ

1927

89 129

70 509

5

"Горганы”

78400, Івано-Франківська обл., м. Надвирна, вул. Вызволення, буд. 22.

Тел./факс: (03457) 2-26-84

природний заповідник

Мінекобезпеки

1996

5344,2

5344,2

6

Днепровско-орельский

49098, Дніпропетровськ, вул. Полєтаєва, буд. 2.

Тел.: (0562) 49-84-63

природний заповідник

Госкомлесхоз

1990

3766,2

3766,2

7

"Еланецкая степ”

55553, Миколаївська обл., Еланецкий р-н, с. Калиновка.

Тел.: (05159) 9-72-34

природний заповідник

Мінекобезпеки

1996

1675,5

1675,5

8

Казантипский

98213, Республіка Крим, Ленінський р-н, м. Щелкино.

Тел.: (06557) 6-85-75;

факс: 6-86-14

природний заповідник

Мінекобезпеки

1998

450,1

450,1

9

Канівський

19000, Черкаська обл., м. Канів.

Тел.: (04736) 4-30-47

природний заповідник

Київський гос. ун-т

1923

2027

2027

10

Карадагский

98188, Республіка Крим, м. Феодосія, п/о Курортне.

Тел.: (06562) 3-83-31

природний заповідник

НАНУ

1979

2874,2

2874,2

11

Кримський

98500, Республіка Крим, м. Алушта, вул. Партизанська.

Тел.: (06560) 3-10-40

природний заповідник

Госкомлесхоз

1923

44 175

44 175

12

Луганський

93600, Луганська обл., пгт. Станично-луганський-2, вул. Рубежная, буд. 95.

Тел.: (06472) 63-91

природний заповідник

НАНУ

1968

1575,5

1575,5

13

"Медоборы”

48210, Тернопільська обл., Гусятинский р-н, пгт. Грымайлив, вул. Міцкевича, буд. 21.

Тел.: (03557) 3-15-94, 3-12-93;

факс: 3-12-94

природний заповідник

Госкомлесхоз

1990

10 455

10 455

14

"Мис Мартьян”

98600, Республіка Крим, м. Ялта, Никитский ботанічний сад.

Тел.: (0654) 33-54-77

природний заповідник

УААН

1973

240

240

15

"Опукский”

98300, Республіка Крим, м. Керч, вул. Энгельса, буд. 1.

Тел.: (06561) 4-29-70

природний заповідник

Мінекобезпеки

1998

1592,3

1592,3

16

Поліський

11100, Житомирська обл., Овруцкий р-н, с. Селезовка.

Тел.: 3-42-88, 5-12-83

природний заповідник

Госкомлесхоз

1968

20 104

20 104

17

Ривненский

34500, Ривненская обл., м. Сарны, вул. Гоголя, буд. 34.

Тел.: (03655) 3-47-63

природний заповідник

Госкомлесхоз

1999

47 046,8

47 046,8

18

"Расточье”

81070, Львівська обл., Яворовский р-н, пгт. Ивано-франкове, ул. Сичовых стрільців, буд. 7.

Тел.: (03259) 2-33-91

природний заповідник

Міносвіти

1984

2080

2080

19

"Український степовий”

87100, Донецька обл., Тельмановский р-н, с. Самсоново.

Тел.: (06296) 9-33-14

природний заповідник

НАНУ

1961

2768,4

2768,4

20

Ялтинский гірничо-лісовий

98600, Республіка Крим, м. Ялта, пр-т Радянський, а/з 25. Тел.: (06554) 37-88-41

природний заповідник

Госкомлесхоз

1973

14 584

14 584

21

Азово-Сиваський

75500, Херсонська обл., м. Генічеськ, вул. Петровского, буд. 54.

Тел.: (05534) 2-21-09

національний природний парк

Госкомлесхоз

1993

52 154

52 154

22

Выжницкий

59233, Чернівецька обл., Выжницкий р-н, пгт. Берегомет, вул. Головна, буд. 61.

Тел.: (03730) 3-69-06

національний природний парк

Мінекобезпеки

1995

7928,4

7013,4

23

Деснянско-старогутский

41000, Сумська обл., м. Середина-Буда, ул. Новгород-сиверская, д. 62.

Тел.: (05451) 9-14-49, 9-10-49, 9-22-08

національний природний парк

Мінекобезпеки

1999

16 215,1

7 272,6

24

Карпатський

78500, Івано-Франківська обл., м. Яремча, вул. Стуса, буд. 6.

Тел.: (03434) 2-27-31, 2-11-58, 2-11-59;

факс: 2-28-17

національний природний парк

Мінекобезпеки

1980

50 303

44 398

25

"Подільські Товтры”

32300, Хмельницька обл., м. Кам'янець-Подільський, пл. Відродження, буд. 1.

Тел.: (03849) 3-27-71;

факс: 3-12-70

національний природний парк

Мінекобезпеки

1996

261 316

3015

26

"Святі Гори”

84130, Донецька обл., м. Славяногорск, Теплинское ліс-в, ул. 60-летия Жовтня, буд. 1.

Тел.: (06262) 5-57-33, 5-54-57;

факс: 5-56-56

національний природний парк

Мінекобезпеки

1997

40 589

11 878

27

"Сколивские Бескиди”

82600, Львівська обл., м. Відколі, вул. Князя Святослава, буд. 3.

Тел.: (03251) 2-14-11, 2-18-49.

національний природний парк

Госкомлесхоз

1999

35 684

24 702

28

"Синевир”

90041, Закарпатська обл., Межигорский р-н, с. Синевир-острикы.

Тел.: (03146) 9-13-40, 9-12-50, 9-34-18;

факс: 9-13-46.

національний природний парк

Мінекобезпеки

1989

40 400

27 208

29

Ужанский

89000, Закарпатська обл., пгт. Великий Березный, вул. Шевченко, буд. 54.

Тел.: (03135) 2-10-37

національний природний парк

Мінекобезпеки

1999

39 159,3

14 906,6

30

Шацкий

44021, Волинська обл., Шацкий р-н, с. Світязь.

Тел.: (03355) 2-32-76, 2-31-30, 2-30-43

національний природний парк

Госкомлесхоз

1983

48 977

18 810

31

Яворовский

81070, Львівська обл., Яворовский р-н, пгт. Ивано-франкове, ул. Львівська, буд. 32.

Тел.: (03259) 2-31-34, 2-31-35;

факс: 2-32-54.

національний природний парк

Мінекобезпеки

1998

7078,6

2885,5

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Примітка. Зона абсолютної заповедности в ряді випадків займає лише частину земель, якими національний парк або заповідник повністю розпоряджається (тобто вона менше, ніж наведена в графі "з вилученням”).

На відміну від Росії або Казахстану на Україні порівняно малонарушенные природні комплекси збереглися на набагато менших територіях. Справа в тому, що оранка земель на Україні найвища в Європі (у деяких областях розоране до 98% території), тоді як лісом покрито тільки 13% території країни.

Внаслідок цих, а також ряду інших причин Україна не має можливості створювати більші по площі заповідні об'єкти зі строгим режимом охорони. По цих же причинах спостерігається тенденція до створення кластерных об'єктів: 7 заповідників з 20 складаються більш ніж із двох ділянок. Впадає в око й диспропорцію між розмірами національних парків і площею абсолютно заповідних зон у них. Нарешті, велика увага приділяється розширенню вже існуючих об'єктів і використанню територій колишніх військових полігонів. Зокрема, у такий спосіб був створений заповідник "Опукский” і розширений Чорноморський біосферний заповідник.

Кілька слів скажемо про розвиток інших типів ПЗТ на Україні. Звичайно, заказник, що не має штату співробітників і охорони, у порівнянні із заповідником у меншому ступені забезпечує схоронність даного природного комплексу. Однак він забезпечує головне - не допускає руйнування основ цього комплексу. Так, тут можуть зрубати одне-два дерева, браконьєри підстрелять лося. Але не буде рубань головного користування, меліорації, капітального будівництва.

От як виглядав за станом на жовтень 1999 р. природно-заповідний фонд України (табл. 3). Для порівняння поруч дані відомості на 01.01.92 р.

Таблиця 3. Структура природно-заповідного фонду України

Категорія

1992

1999

 

число

площа (тис. га)

число

площа (тис. га)

природні заповідники

12

119,5

16

160,7

біосферні заповідники

3

88,1

4

226,7

національні природні парки

3

123,2

11

599,5

заказники

1799

784,7

2372

991,7

пам'ятники природи

2725

16,8

2963

205,6

ботанічні сади

16

1,9

22

2,02

зоологічні парки

6

0,1

12

0,4

дендрологічні парки

19

1,2

34

1,4

парки — пам'ятники садово-паркового мистецтва

498

13,1

514

12,1

регіональні ландшафтні парки

2

60

27

410,8

заповідні урочища

709

74,2

746

78,5

Усього

5793

1316,8

6721

2504, 5

Таким чином, сумарно ПЗФ займає ледве більше 4% території країни. При цьому частка природних заповідників у ПЗФ становить 6,4%, біосферних заповідників - 9,1%, а національних парків - 23,9%.

Велика увага приділяється міжнародному співробітництву. Це й створення першого в Європі польсько-словацько-українського біосферного резервату "Східні Карпати”, і робота зі створення росийско-українського біосферного резервату "Старогутские й Брянські ліси”, і створення румунсько-українського біосферного резервату "Дельта Дунаю”, а також ряд інших проектів. На мій погляд, це пояснюється дією декількох факторів: престиж на міжнародній арені; можливість одержання додаткових засобів з міжнародних фондів; і, що також немаловажно, гарна схоронність природних комплексів на прикордонних територіях.

Варто зупинитися ще на декількох важливих подіях, які відбулися на Україні в заповідній справі за останні вісім років і які показують роль громадських організацій у цій сфері.

По-перше, це одержання заповідником " Аскания-Нова” статусу самостійної юридичної особи. Довгий час ця ООПТ була всього лише відділом Інституту тваринництва, що не дозволяло їй, зокрема, самостійно розпоряджатися вступниками на її адресу засобами. Величезну роль у рішенні цього питання зіграла суспільна кампанія , почата ще в середині 80-х років з ініціативи В. Борейко дружинами по охороні природи й пізніше підхоплена Українською екологічною асоціацією "Зелений світ”.

По-друге, повернення заповідного статусу Кримському заповіднику й Азово-Сиваському національному парку. Обоє ці заповідних об'єкта в 1957 р. були перетворені в так звані заповідно-мисливські господарства, і тільки після кампанії за участю тих же організацій, що й у попередньому випадку, узаконена бойня в цих місцях була припинена.

По-третє, завдяки закриттю військових полігонів проведені тут навчання перестали заважати нормальному життю в "Медоборах” і Чорноморському заповіднику.

По-четверте, у тім або іншому виді відновлений ряд історично цікавих заповідних об'єктів. Це "Пам'ятка Пеняцкая”, що була фактично першим заповідником України (зараз це пам'ятник природи місцевого значення) і "Конча-Заспа”, що була четвертим за часом створення заповідником країни (зараз тут заказник місцевого значення).

В один ряд з ними варто поставити й заказник общегосудаpственного значення "Гpофа” (площа 2066 га), створений на місці спроектованого наприкінці 30-х років Укpаинского паpка пpиpоды. Цей паpк повинен був стати фактично пеpвым національним паpком Укpаины. Він був спроектований по пpедложению Львівського наукового суспільства ім. Т. Шевченко митpополитом Андpеем Шептицким на землях митpополии в Укpаинских Каpпатах (Гоpганы) під Осмолдой на гоpах Гpофа (звідки пішло назву цього об'єкта), Паpенка, Попадя й Канусяк. Спочатку площа паpка була визначена в 1800 га. Фактично ж заказник "Грофа” був створений Указом Пpезидента Укpаины від 20.08.96 р. №715/96 "Про пpовозглашении теppитоpий і об'єктів пpиpодно-заповідного фонду общегосудаpственного значення”. Цим же указом в pазных областях Укpаины засновувалася ще 31 нова особливо охpаняемая пpиpодная теppитоpия.

Відтворити всі перераховані вище об'єкти вдалося тільки благодаpя спільним зусиллям цілого pяда суспільних і госудаpственных оpганизаций, у тому числі Київського эколого-культуpного центpа, "Скоpой заповідної допомоги”, Української екологічної асоціації "Зелений світ”, Ивано-Фpанковской обласний оpганизации Укpаинского суспільства охpаны пpиpоды, амеpиканской екологічної оpганизации ISAR, обласних упpавлений Мінекобезпеки. А вся необхідна для цього історична "розвідка” була виконана В. Борейко.

Якщо говорити про громадські організації, також варто згадати й ряд інших НГО, що беруть участь у розвитку заповідної справи країни. Це Національний екологічний центр України, Незалежна служба екологічної безпеки (Київ), "Экоплай” (Івано-Франківська обл.), Карпатський екологічний клуб (Рахов) і деякі інші, не називані тут лише з метою економії місця.

На закінчення перелічимо видання, у яких можна знайти додаткову інформацію з питань заповідної справи на Україні. Це журнал "Заповідна праворуч в Україні” ("Заповідна справа на Україні”), що видається в Канівському заповіднику, бюлетені "Збереження біорізноманіття й заповідна праворуч в Україні” ("Збереження биоразнообразия й заповідна справа на Україні”), що видається Київським еколого-культурним центром, і "Жива Україна” ("Живаючи Україна”), одним із засновників якого є Головне керування національних природних парків і заповідної справи Мінекобезпеки країни. Нарешті вкажемо журнал "Світ у долонях” ("Мир у долонях”) Національного екологічного центра України.

А зовсім недавно вийшли у світло чудовий довідник "Природно-заповідний фонд України загальнодержавного значення” ("Природно-заповідний фонд України загальнодержавного значення”) і двомовний (українсько^-англійський) фотоальбом-довідник "Заповідники й національні парки України” ("Заповідники й національні парки України”).

2. Канівський природний заповідник

Оскільки м. Канів є значним туристичним центром (Тарасову гору щороку відвідують до 300 тис. туристів), заповідник частково виконує і роль національного парку. Науковці розробили кілька екологічних стежок для організованих екскурсій. Особливою популярністю у відвідувачів користується музей природи, розташований на території садиби заповідника в меморіальному будинку академіка М. Ф. Біляшівського. Експозиція музею складається із 7 відділів (археологічного, палеонтологічного, лісового, ботанічного, зоологічного, відділу загальної екології, відділу вшанування пам'яті першого ректора Київського університету професора М. Максимовича) та двох меморіальних кімнат академіка М. Ф. Біляшівського. Вона побудована виключно на багатющому місцевому матеріалі, а деякі експонати могли б стати справжньою окрасою провідних музеїв світу. Такими є кам'яні жіночі фігурки епохи палеоліту, кам'яні знаряддя праці, кераміка трипільської культури, елементи прикрас ранньослов'янського періоду.

У відділі палеонтології вражають людську уяву скам'янілі бивні та зуби мамонта, роги гігантського оленя, зуби акули лямна, "чортові пальці" та інші.

Лісовий відділ розкриває перед відвідувачами таємниці життя лісу, а ботанічний, ніби продовжуючи цю тему, оповідає про рідкісні та лікарські рослини рідного краю, про ті величезні можливості, які має природа у відновленні та підтриманні нашого здоров'я.

У зоологічному відділі одночасно можна милуватися чудовою колекцією метеликів, чучелами граціозної козулі, плямистого оленя, лося, кабана, суворого і гордого вовка, могутнього орла беркута тощо.

Експозиція відділу загальної екології розповідає про історію охорони природи, заповідної справи, про ті біди, яких зазнають люди від варварського ставлення до природи, порушення її законів.

У відділі вшанування пам'яті першого ректора Київського університету (нині Національний університет ім. Тараса Шевченка) можна дізнатися про його творчу та велику історико культурну спадщину.

Невід'ємною частиною історії заповідника є життя і творчість великого вченого, історика, археолога, краєзнавця, фундатора Українського історичного музею академіка Миколи Федоровича Біляшівського. У двох невеликих меморіальних кімнатах музею представлено багато оригінальних документів про життя і творчість ученого.

Канівський заповідник дає змогу віч на віч спілкуватися з природою, яка живе за своїми мудрими законами і навчає нас пізнавати розумом і серцем красу і добро цього неповторного світу

У лісовому покриві домінує граб з домішкою дуба звичайного, кленів гостролистого і польового, липи серцелистої, берези бородавчастої, ясена звичайного. Грабова діброва заповідника знаходиться на східній межі суцільного поширення європейських грабових лісів. Тут відомі і найбільш північні та східні місця росту деяких європейських рідкісних рослин: підсніжника звичайного, скополії карніолійської, цибулі ведмежої, ранника весняного. На затінених північних схилах та в тальвегах трапляються реліктові рослини, що збереглися тут з льодовикових часів, багаторядники Брауна та шипуватий, голокучник дубовий, грушанка мала. На добре освітлених південних схилах можна зустріти релікти вже більш теплого міжльодовикового періоду: чина с і ряба, шоломниця висока та інші. Всього в заповіднику росте 22 види судинних рослин, занесених до Червоної книги України.

Значний науковий інтерес становлять екосистеми заплавних островів. Саме їх можна віднести до еталонних. Після створення на Дніпрі каскаду водосховищ таких островів практично не залишилося.

Неповторно мальовничими є заповідні Зміїні острови. Значну їх частину займають столітні дуби й сосни з багатими підліском і трав'яним покривом. Тут на одній ділянці можна зустріти сон траву, очерет і конвалію. Це пов'язано із підтопленням островів водами водосховища. У типові комплекси інтенсивно вселяються болотні види. Відбувається перебудова природної екосистеми.

За даними останньої інвентаризації, в заповіднику 974 види судинних рослин, що становить майже 20 % флори України. Виявлено також 1120 видів грибів, 170 лишайників, 138 мохоподібних.

3. Музей им. Т.Г.Шевченко

Оскільки м. Канів є значним туристичним центром (Тарасову гору щороку відвідують до 300 тис. туристів), заповідник частково виконує і роль національного парку. Науковці розробили кілька екологічних стежок для організованих екскурсій. Особливою популярністю у відвідувачів користується музей природи, розташований на території садиби заповідника в меморіальному будинку академіка М. Ф. Біляшівського. Експозиція музею складається із 7 відділів (археологічного, палеонтологічного, лісового, ботанічного, зоологічного, відділу загальної екології, відділу вшанування пам'яті першого ректора Київського університету професора М. Максимовича) та двох меморіальних кімнат академіка М. Ф. Біляшівського. Вона побудована виключно на багатющому місцевому матеріалі, а деякі експонати могли б стати справжньою окрасою провідних музеїв світу. Такими є кам'яні жіночі фігурки епохи палеоліту, кам'яні знаряддя праці, кераміка трипільської культури, елементи прикрас ранньослов'янського періоду.

У відділі палеонтології вражають людську уяву скам'янілі бивні та зуби мамонта, роги гігантського оленя, зуби акули лямна, "чортові пальці" та інші.

Лісовий відділ розкриває перед відвідувачами таємниці життя лісу, а ботанічний, ніби продовжуючи цю тему, оповідає про рідкісні та лікарські рослини рідного краю, про ті величезні можливості, які має природа у відновленні та підтриманні нашого здоров'я.

У зоологічному відділі одночасно можна милуватися чудовою колекцією метеликів, чучелами граціозної козулі, плямистого оленя, лося, кабана, суворого і гордого вовка, могутнього орла беркута тощо.

Експозиція відділу загальної екології розповідає про історію охорони природи, заповідної справи, про ті біди, яких зазнають люди від варварського ставлення до природи, порушення її законів.

У відділі вшанування пам'яті першого ректора Київського університету (нині Національний університет ім. Тараса Шевченка) можна дізнатися про його творчу та велику історико культурну спадщину.

Невід'ємною частиною історії заповідника є життя і творчість великого вченого, історика, археолога, краєзнавця, фундатора Українського історичного музею академіка Миколи Федоровича Біляшівського. У двох невеликих меморіальних кімнатах музею представлено багато оригінальних документів про життя і творчість ученого.

Канівський заповідник дає змогу віч на віч спілкуватися з природою, яка живе за своїми мудрими законами і навчає нас пізнавати розумом і серцем красу і добро цього неповторного світу

4. Флора заповідника

У лісовому покриві домінує граб з домішкою дуба звичайного, кленів гостролистого і польового, липи серцелистої, берези бородавчастої, ясена звичайного. Грабова діброва заповідника знаходиться на східній межі суцільного поширення європейських грабових лісів. Тут відомі і найбільш північні та східні місця росту деяких європейських рідкісних рослин: підсніжника звичайного, скополії карніолійської, цибулі ведмежої, ранника весняного. На затінених північних схилах та в тальвегах трапляються реліктові рослини, що збереглися тут з льодовикових часів, багаторядники Брауна та шипуватий, голокучник дубовий, грушанка мала. На добре освітлених південних схилах можна зустріти релікти вже більш теплого міжльодовикового періоду: чина с і ряба, шоломниця висока та інші. Всього в заповіднику росте 22 види судинних рослин, занесених до Червоної книги України.

Значний науковий інтерес становлять екосистеми заплавних островів. Саме їх можна віднести до еталонних. Після створення на Дніпрі каскаду водосховищ таких островів практично не залишилося.

Неповторно мальовничими є заповідні Зміїні острови. Значну їх частину займають столітні дуби й сосни з багатими підліском і трав'яним покривом. Тут на одній ділянці можна зустріти сон траву, очерет і конвалію. Це пов'язано із підтопленням островів водами водосховища. У типові комплекси інтенсивно вселяються болотні види. Відбувається перебудова природної екосистеми.

За даними останньої інвентаризації, в заповіднику 974 види судинних рослин, що становить майже 20 % флори України. Виявлено також 1120 видів грибів, 170 лишайників, 138 мохоподібних.

5. Історія заповідника

Ще майже за століття до створення заповідника в 1832 році Ф. Дюбуа де Монпере звернув увагу на деформованість поширених тут геологічних порід, що дало початок вивченню відомих тепер у всьому світі Канівських геологічних дислокацій.

У 1875 1876 роках професор А. Рогович зібрав унікальний палеозоологічний матеріал і звернув увагу на величезні скупчення у ньому викопних решток різних геологічних епох.

На одній із гір заповідника Княжій в результаті археологічних розкопок академік М. Ф. Біляшівський у 1892 році відкрив залишки літописного Родня одного з перших міст східних слов'ян. Під час пізніших розкопок на території заповідника було виявлено поселення скіфів і полян. Важливою передумовою його створення була і потреба захисту Тарасової (Чернечої) гори від ерозійної руйнації за допомогою вилучення із господарської діяльності навколишніх земель та збереження залишків лісової і степової рослинності. Через значну розчленованість рельєфу на території заповідника спостерігається велика різноманітність мікрокліматичних умов, ґрунтового й рослинного покривів та видового багатства фауни. Усе це і стало причиною створення ще в 1923 році Канівського природного заповідника. Його статус і територія за 75 років неодноразово змінювались. Нині загальна його площа становить 2027 га. Він включає так звану нагірну частину покриті лісом яри та пагорби на правому березі Дніпра (1415 га), два заплавних острови Дніпра Круглик (92 га) і Шелестів (394 га) та Зміїні острови (116 га) в Канівському водосховищі останці лівобережної тераси.

Основними функціями заповідника є охорона еталонних та унікальних природних комплексів Лісостепу України, збереження біорізноманіття, моніторинг (стеження) динаміки природних процесів.

Ще в недалекому минулому Канівські гори були лісовим краєм. Ко вилово різнотравний степ займав переважно верхівки горбів і південні крутосхили. Та вже на початку XX ст. внаслідок людської діяльності лісовий покрив значно зменшився. Вирубування лісів призвело до заміни основної породи дуба грабом. Після знищення лісів на крутосхилах почалася сильна ґрунтова ерозія. Тому нині яри займають майже третину території заповідника. Глибина деяких із них Сухий потік, Маланчин потік, Комашиний яр сягає 30-40 м. До заповідника входять також відроги Хмілянського яру одного з найбільших у Європі.

В 1890-93 році М. Ф. Биляшевский, у той час ще молодий археолог, проводив розкопки Княжей гори й відкрив літописне місто Родень. В 1897 році він купив у поміщика Тарновського ділянка землі площею 15 десятин, у яку входили гора Мале городище, кілька ярів і схил Марьиной гори й побудував кілька дачних будинків. Зараз ця територія є садибою заповідника.

Величезна по розмірах прогресуюча ґрунтова ерозія, що особливо підсилилася наприкінці ХIХ століття. фактично сприяла відкриттю унікальних, відомих в усьому світі Канівських геологічних дислокацій.

Важливою передумовою створення природного заповідника була й необхідність захисту Тарасовой (Чернечей) гори від ерозійного руйнування шляхом вилучення з господарської діяльності навколишніх земель і збереження залишків лісової й степової рослинності.

Метеорологи й астрономи неодноразово звертали увагу на посилену грозову діяльність і надзвичайну прозорість атмосфери в цьому районі.

З ботанічної сторони район цікавий як релікт дуже коштовних по флористичному складом лісів, які в послу льодовиковий період прийшли на територію України із заходу, вклинюючись тут глибоким мисом на схід.

У зв'язку зі своєрідними природними умовами району, дуже цікавий його тваринний мир.

Більша мозаїчність ґрунтів району, що випробовував інтенсивну деградацію, становить великий інтерес для ґрунтознавства й меліорації.

І от на підставі Постанови Комісії Наркомзема 30 липня 1923 року був створений Канівський природний заповідник. Відведений лісовий масив нараховував 1000 га й включав територію могили Т. Г. Шевченка, що в





Реферат на тему: Музей ім. Т.Г.Шевченко та Канівський природний заповідник (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.