Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Екологія

Гідрологічний заказник "Криничка". Грабові ліси Ічнянського НПП (реферат)

Зміст

1. Гідрологічний заказник «Криничка» у м. Ірпінь

2. Широколистяні грабові ліси Ічнянського національного природного парку

Використана література

1. Гідрологічний заказник «Криничка» у м. Ірпінь

Закордонний і вітчизняний досвід створення міських парків і гідрологічних заказників вказує на розвиток ряду нових тенденцій. Вони пов'язані з усвідомленням величезної екологічної ролі озеленених просторів для відпочинку, а також з появою новітніх технічних засобів формування паркових ландшафтів, що швидко міняється зовнішнім оточенням садів, парків та їх інтеграцією з міськими структурами. З'являються все нові різновиди об'єктів садово-паркового мистецтва, в яких відбиваються зростаючі культурні запити населення, інтереси різних соціальних груп, смаки й переваги людей. У цей час усе більше уваги приділяється науковій обґрунтованості проектування, детальному аналізу соціальних, функціонально-планувальних, ландшафтно-екологічних аспектів формування цих територій.

Територія, що знаходиться на землях запасу Ірпінської міської ради, за площею становить 7,44 га і належить до м. Ірпінь. З північно-західної сторони території знаходиться в'їзд до центральної частини, де розташоване джерело "Криничка". Криниця являє собою колодязь шахтного типу (1,2 X 0,8 м). У радіусі 4 м, з метою запобігання ерозії, вона оточена бетонним майданчиком, згори накрита дерев'яним покриттям. Криниця обладнана коловоротом з відром, для підняття води з глибини. Неподалік, на вулиці Толстого, ще в повоєнні роки були рештки цегляної будови, за спогадами жителів каплички. Вода в криниці холодна, не має сторонніх присмаків і запахів, відповідає вимогам норм чинних стандартів за органолептичними, санітарно-хімічними та мікробіологічними показниками, не містить пестицидів і солей важких металів. Вода, яка стікає з джерела, утворює невелику водойму, яка в посушливу пору року забезпечує водою невелику ділянку лісу, а також є місцем водопою багатьох видів птахів і своєрідним прихистком цінних видів водних тварин і рослин. На південному заході розташовано два пагорби з сосновим лісом. Південну та східну частини займає змішаний ліс. На півночі лісова частина перебуває в незадовільному стані, вона затоплена та заболочена. Уся територія гідрологічного заказника дуже занедбана засмічена, поросла чагарниками, є залишки від багаття, сухі дерева.

Площа цієї території 7,4 га. Вона має пересічений, переважно горбастий рельєф. На території спостерігається перепад висоти 22 м. Тут у південно-західній частині знаходяться два пагорби, з найвищими точками: західною 142 м, південнішою 140 м над рівнем моря. Між ними є западина із позначками 131 м. З південного заходу на північний схід рельєф знижується зі 142 м до 122 м. У центральній частині знаходиться ще один крутий схил: від 134 м до 129 м. На півночі частина лісу затоплена, перепади висоти на цій території не значні -3 м. Південно-східна частина більш полога, тут територія заказника не має крутих пагорбів, і з півдня на північ вона достатньо плавна.

Геологічна будова досить складна. На території відомі геологічні утворення різного віку і складу, що належать системам лаврентіївській, юрській, крейдяній, третинній і післятретинній. Найбільш стародавніми з них є різноманітні кристалічні породи зернистої будови: численні різновиди гранітів, різноманітні сієніти, габро (лабрадорит) і гнейси. Усі ці кристалічні породи виступають на поверхню головним чином у західній і південній частинах; у західних і південно-західних повітах вони утворюють місцями поверхневий грунт.

Кліматичні умови характеризується досить комфортним, помірно континентальним кліматом, з теплим літом і м'якою зимою. У цілому зволоженість є оптимальною.

Середньорічна за 1961-1990 pp. кількість опадів становить 650 мм. Найбільше опадів (1000 мм) за період спостережень випало 1933 року, найменше (358 мм) у 1962 році. В останні десятиріччя найпосушливішим виявився 1975 рік. У середньому за рік спостерігаються 163 дні з опадами.

Найнижча середня місячна температура липня (16,9°С) відзначена у 1902 і 1935 роках, найвища (25,5°С) у 1936 році. Дуже спекотним виявився липень 2001 року, коли середня місячна температура повітря сягнула 24,6°С (друге значення за весь період спостережень).

Найвища температура, що будь-коли фіксувалася, становила 39,4°С (30 липня 1936 р.). У цілому найтепліші дні в місті 15-20 липня. Середньорічна температура за період з кінця XIX століття підвищилася орієнтовно на 1°С. Найбільше підвищення відбулося в перші місяці року (січень березень) десь на 2°С.

За останні десятиріччя тривалість періоду зі сніговим покривом, а також його висота стали меншими, ніж на початку XX століття. В окремі теплі зими стійкий сніговий покрив може не утворюватися.

Ліс на ділянці складається з таких цінних порід дерев, як граб, вільха, бук, подекуди дуб, сосна, береза. Підріст граба щільний і зімкнутий. Ця частина є єдиною ділянкою перезволоженого лісу, що збереглася в межах міста до нашого часу. Вона слугує осередком збереження біологічного різноманіття в межах міста. Серед видів, що входять до цих систем: крук (захищений Бернською конвенцією, категорія 3), кумка звичайна (захищена Бернською конвенцією, категорія 2). Крім того, ділянка містить дерева з дуплами, що є місцем існування кажанів, як захищені Бернською конвенцією, категорія 2, також Болонською конвенцією та Червоною книгою України.

Трав'янний покрив ділянки. Рослини: Centaurea ovina Pall. і C. parviflora Desf і різновиди Carduus nutans L. і С. crispus L., Cirsium lanceolatum Scop., чи колючка Eryngium campestre, а також Onopordon Acanthium L. і Scolymus hispanicus L., різновиди Artemisia absynthium DC., A. austriaca Jacq. і A. inodora M. et В. і A. scoparia W. et K., Lithospermum arvense L., Echium vulgare L., Dracocephalum thymiflora L., Anthemis tinctoria L., Plantago minor L., P. media, P. major, P. lanceolata, Cirsium arvense Scop., Cirsium ciliatum, Agropyrum repens L., Festuca ovina L., Stipa pennata L., S. capillata L. і S. platyphilla Czern.

У зоні заказника переважають дерново-підзолисті ґрунти. Тут випадає значна кількість атмосферних опадів, які більш-менш рівномірно розподіляються за порами року, не дуже висока літня температура, тому й випаровування невелике. Дерново-підзолисті ґрунти під лісовою рослинністю весь час вологі і систематично промиваються атмосферними опадами, унаслідок чого з активного шару ґрунту в нижні горизонти вимиваються поживні речовини. Шар гумусу в підзолистих ґрунтах дуже малий (10-20 см). Органічні рештки перегнивають повільно, тому тут формується кисле середовище.

Основний фонд дерново-середньопідзолисті супіщані ґрунти, які поширені на підвищених терасах, вододілах. Основна перевага цих ґрунтів полягає у здатності порівняно добре утримувати вологу у верхніх горизонтах, більшому вмісті гумусу. На болотах і торфовищах розвинулись болотяні та торф'яні ґрунти, на берегах річок піщані. Ґрунти потребують поліпшення: підвищення вологоємності, збагачення на поживні елементи та розкислення.

Природоохоронні заходи дадуть змогу зберегти на даній території джерело питної води, удосконалити його за допомогою сучасних технологій; для лісової ділянки, яка потерпає від затоплення, організувати відтік води в невеликі водойми; поповнити рослинний світ території; встановити охоронний режим для тваринного світу, який має вищезазначена територія; провести низку організаційних заходів. У результаті урбоекологічного аналізу всіх складових згаданої території заказника можна визначити, що цьому об'єкту необхідно надати режим охорони в статусі гідрологічного заказника. Створивши гідрологічний заказник, можна зберегти головний компонент даної території, джерело питної води, навколишній ліс, який дуже важливий для міста як рекреаційна зона. До того ж на цій території ростуть і мають прихисток рослини й тварини, захищені Бернською конвенцією та занесені до Червоної книги України. Також джерело "Криничка" має популярність серед мешканців м. Ірпінь, люди користуються цією водою як питною, а отже, джерело значуще для міста. У загальнопланувальній композиції та ландшафтно-просторовій огранізації територія, що проектується під гідрологічний заказник "Криничка" у м. Ірпінь, запропонована в пейзажному композиційному рішенні: м'які форми доріжок, природні рослинні групи, плавни лінії водойми і т. п. У процесі проектування виділені такі функціональні зони:

■ зона головного входу; з центральною алеєю та площею;

■ зона джерела «Криничка»; створення бювета, вдосконалення із застосуванням сучасних технологій, розширення навколишнього майданчика;

■ зона тихого відпочинку; підбір рослин з високою фітонцидною активністю;

■ зона водойми; кам'яне берегове укріплення, оформлення берега водноприбережними рослинами.

Запропоновані заходи та пропозиції дають змогу зберегти на даній території джерело питної води, поліпшити його стан за допомогою сучасних технологій. У тій частині лісу, яка потерпає від затоплення, організувати відтік води в невеликі водойми. Поповнити рослинність території, та встановити охоронний режим для тваринного світу, який тут наявний. Обгрунтовано вимоги до зонування приміської зони i місць масового відпочинку населення. Виявлений зв'язок з містом цінної території масового відпочинку в зоні впливу урбанізованого середовища; кращі за природними якостями території зони впливу, включаючи місця охорони ландшафту з режимом заповідника, шо забезпечує збереження природної краси i особливостей цієї території; дендрологічні та планувальні вимоги до організації лісопаркового поясу; урахування екологічних вимог у зонах масового відпочинку, організація місць для туристичних маршрутів та місць для харчування, молодіжних спортивних ігор.

2. Широколистяні грабові ліси Ічнянського національного природного парку

Серед 15 національних природних парків, які існують зараз в Україні, Ічнянський парк є наймолодшим. Він був створений у 2004 р. Парк розташований на території Ічнянського району Чернігівської області, на південний захід від м. Ічня. Його загальна площа обіймає 9665,8 га, з яких 4686,1 га передано парку у постійне користування. Більше половини площ приписана до парку без вилучення їх у землекористувачів, з яких найбільшим є Прилуцький держлісогосп.

Територія Ічнянського національного парку входить до складу Прилуцько-Лохвицького геоботанічного району Роменсько-Полтавського геоботанічного округу лучних степів, дубових, грабово-дубових та дубовососнових лісів і евтрофних боліт Лівобережнопридніпровської підпровінції Східноєвропейської провінції Європейсько-Сибірської лісостепової області (Геоботанічне районування Української РСР, 1977; Андриенко, 1987).

За біогеографічним районуванням (Удра, 1997, 2003) територія парку віднесена до Удайсько-Хорольського району, Лівобережнопридніпровського округу широколистяних лісів та засолених луків, Лівобережнопридніпровсько-Середньоросійської підпровінції лісостепової підзони неморально-лісової зони.

У рослинному покриві парку понад 60% складають лісові комплекси, фрагментарно поширені по всій території, з яких переважають широколистяні.

Саме тут проходить східна межа поширення граба, який тут ще виявляє лісоутворюючу роль у змішаних широколистяних лісах. Також трапляються невеликі масиви кленово-липово-дубових, а також соснових (переважно у вигляді молодих посадок Pinus sylvestris L.) лісів. До 15 % території парку заболочено. Трав'яні евтрофні болота утворились здебільшого в блюдцеподібних западинах на місці колишніх озер у заплавах річок Удай та Іченька, які частково знаходяться на території парку.

В літературі є досить обмежені, часто застарілі відомості про рослинність і окремі флористичні знахідки в геоботанічному районі, в якому знаходиться Ічнянський національний природний парк. Вперше коротку інформацію про граб звичайний у цьому районі подав М.П. Слободян (1963), відзначивши ізольований характер розміщення широколистяних лісів за участю граба в Ічнянському районі, розташованих на відстані 60-100 км від грабняків басейну р. Остер. Для верхньої частини басейну р. Удай наведені дані щодо весняних ефемероїдів та деякі дані про рідкісні рослини (Любченко, 1988а, 1988б; Лобань, 1999). Вони відмічають тут зростання Adenophora liliifolia (L.) DC, Carex brizoides L., Epipactis atrorubens (Hoffm. ex Bernh.) Schult., Iris hungarica Waldst. et Kit., Lilium martagon L. тощо. Також подано характеристику лісової рослинності, зокрема встановлено домінування в басейні лісових ценозів формацій Pineta sylvestris, Querceto-Pineta, Querceta roboris (Андрієнко, 1987; Лобань, 2000). Але відносно грабово-дубових лісів даних обмаль. Не вирішена проблема ізольованого їх розміщення тут.

На Лівобережній Україні широколистяні ліси з домішкою граба тепер мають острівний характер розміщення. Навіть у відносно компактній групі лісових урочищ Ічнянського району такі ліси дуже інсуляризовані.

Але так було не завжди. В доісторичні часи широколистяні ліси за значною участю граба на підвищених територіях займали майже всю площу, за винятком заболочених луків і сосняків на пісках у заплаві Удаю. Однак поступове знищення лісів спочатку пожежами (Удра, 1996, 2000), а пізніше їх вирубуванням з метою використання багатих грунтів під широколистяними лісами для ведення сільського господарства зумовило значне зменшення масивів цих лісів. При цьому в першу чергу зникали широколистяні ліси з грабом, грун ти під якими досить багаті та вологі і найбільш придатні для використання під сільськогосподарські угіддя.

Більшість дослідників, відзначаючи острівний характер розміщення грабово-дубових лісів на Лівобережній Україні, їхню ізольованість та реліктовість, причин цього явища не аналізують. Дотепер залишається невідомою східна межа поширення граба, оскільки в історичному аспекті вона постійно відступала під тиском людської діяльності. Ще А.М. Краснов (1893) вказував, що широколистяні ліси з грабом виходили на вододіл від долини р. Ворскли до 20 км. Ізольоване розміщення лісів за участю граба на високих прирічкових терасах Лівобережжя залишається нерозгаданою таємницею, на яку він (1894) також звернув увагу.

Історичні дані свідчать про невпинний процес елімінації граба з лісів Лівобережної України і поступового скорочення його східної частини ареалу. Найімовірніше цей процес слід пов'язувати з поступовим випадінням граба з лісів Лівобережжя під впливом людської діяльності. Але в історичному аспекті це слабо відображено. Ще наприкінці XIX століття граб зростав на відрогах Південного Уралу, в тодішніх Казанській та Оренбурзькій губерніях (Федорова, 1951), у верхів'ях Ворскли та її притоки Мерли, в Богодухівському та Тростянецькому районах (Краснов, 1894; Лавриненко, 1953), в багатьох місцях Донецького кряжу та на відрогах Південного Уралу (Удра, 2000).

Про поширення граба на Лівобережжі в минулому свідчить і топоніміка сіл, лісових дач та урочищ. Так, у Полтавській обл. по р. Коломак є село Грабинівка, у Лебединському районі села Грабське і Чорноліс (т. з. тіньовий грабовий ліс), в Зіньківському лісництві урочище Грабське, у Роменському районі Сумської області село Грабщина і багато інших. Але граба в лісах у цих місцевостях вже немає, як немає його в Донецькій обл. поблизу м. Іловайська, де залишилась назва села Грабське. Слід відмітити, що на Донеччині один рефугіум граба все ж залишився у верхівях р. Міус поблизу села Грабового. В Ічнянському районі явне зростання граба у давньому минулому відображено у назві села Грабів. Але тут він ще зростає і тепер з причин, які розглянемо дещо пізніше.

В чому ж причина такого значного скорочення ареалу грабових лісів на Лівобережній Україні? Визначальну роль в елімінації граба із широколистяних лісів на Лівобережжі басейна Дніпра відіграли все ж пожежі (Удра, 2000). Граб як тонкокора порода, особливо навесні з початком руху соків, поступово всихає навіть від прямого сонячного освітлення стовбура. Тим більше він пошкоджується пожежами. Наприклад, один низовий пал на Київщині в Клавдієвському лісництві у 1997 р. призвів до всиханя підросту та більшої частини дорослих дерев граба з діаметром стовбура до 20 см.

На Лівобережній Україні пожежі виникали майже щороку протягом декількох століть під час нападів кочівників на слов'янські землі. Є відомості, що кожної весни та на початку осені землі між Сеймом та Десною до верхв'їв річок Сіверського Дінця, Псла та Ворскли випалювались, щоб ускладнити напади татар і турків (Кириков, 1979). Усе це відбувалось протягом декількох століть. Тому цей чинник відповідно впливав на зміну рослинного покриву Лівобережної України, сприяв його остепненню та випадінню граба із широколистяних лісів як найбільш вразливої від пожеж деревної породи.

Крім того, граб, як обов'язково перехреснозапильний вид, не давав доброякісного насіння від далеко розміщених поодиноких особин і відповідно не відновлювався. З цих причин граб у цьому регіоні різко скорочував свій ареал і зміг зберегтися лише під захистом заболочених територій і численних річок, які майже суцільним кільцем оточували їх. Так, найбільший Ічнянський масив широколистяних лісів з грабом зберігся під захистом майже кругової, часто заболоченої, річкової системи Удаю, Сули та ряду їх приток Оржиці, Сліпорода, Смоги, Лисогора, Ромена. Таким чином, ми спостерігаємо флористично найбагатші широколистяні ліси з грабом і деякими реліктовими видами рослин у захищених річками місцевостях, які перешкоджали поширенню лісових пожеж.

В свою чергу, широколистяні ліси з грабом (Удра, 1988, 2000) є реліктовими залишками древніх, можливо, пліоценових, лісів, які вижили на підвищеннях, в першу чергу на Середньоросійській височині (Кожаринов, 1985). Такі місцевості, як правило, розміщені на висотах понад 130 м н. р. м., які не заливались трансгресивними морськими водами в кінці пізнього плейстоцену (Закревська, 1934). Такою місцевістю є Ічнянський район з його масивами широколистяних лісів з грабом, де створено національний природний парк. Лише тут збереглись найбільші ізольовані ділянки широколистяних лісів з підсніжником (Galanthus nivalis L.) та рястом порожнистим (Corydalis cava (L.) Schweigg. et Korte), які свідчать про рефугіальний та реліктовий характер цих лісів у цьому районі. Слід відзначити, що вперше про зростання цих видів, як і граба, у Прилуцькому районі повідомив в своїх публікаціях С. Іллічевський (1928, 1929).

Ічнянський острів лісів з грабом розміщений на віддалі 60-100 км від грабняків басейну р.Остер, ще далі від Лубенського рефугіума грабняків і є доволі ізольованим. М.П. Слободян (1963) вперше звернув увагу на таку ізоляцію грабняків, відзначивши розрив ареалу граба в цьому районі. Тут же тепер проходить східна межа поширення граба, хоча у XVIII ст. він, очевидно, ще мав окремі дуже ізольовані ділянки значно далі на схід. Так, про зростання граба у Качанівському парку повідомляв Ф.О. Гринь (1961). На південно-західних відрогах Середньоросійскої височини між Лебедином, Тростянцем, Охтиркою та Богодуховим широколистяні ліси з грабом відмічали на вододілах ряд дослідників (Краснов, 1894; Талієв, 1913; Лавриненко,1953). Є дані (Апсеітов, 1872), що він зростав навіть на сході Середньоросійської височини в районі м. Єлець.

Слід звернути увагу майбутніх дослідників грабових лісів, особливо на Лівобережжі, що багато фрагментарних ділянок лісів з грабом або й чистих грабняків можуть бути лісокультурного (штучного) походження. Якщо не аналізувати походження таких грабняків або ділянок лісу за його участю, то можна дійти до помилкових висновків про природний ареал граба та його історичні зміни. Наголосити на цьому нас спонукала робота В.М. Любченка (1988а), в якій він наводить цілий ряд сумнівних ділянок лісів з грабом, серед яких є багато явних лісових культур. При цьому цей автор не подає жодного слова про їхнє походження. Про те, що на Чернігівщині часто зустрічались грабняки штучного походження, писав ще М.П. Слободян (1963). А М.С. Двораковський (1946) наголошував, що лісові культури із граба на Лівобережжі України практикували ще в кінці XIX ст. Таку ділянку він описав навіть біля м. Сум. Таким чином, знахідки фрагментів грабових лісів на Лівобережній Україні, їх фіксація і особливо публікації про них без відповідного аналізу їх походження може лише заплутати питання про природний стан ареалу цього деревного виду. На нашу думку, природними ліси за участю граба можна вважати лише ті, які мають у своєму складі ряд реліктових або індикаторних видів грабняків і розміщені на сірих лісових грунтах. До таких видів відносяться в першу чергу ефемероїди підсніжник, ряст порожнистий, цибуля ведмежа (Allium ursinum L.), зубниця бульбиста (Dentaria bulbifera L.), а також проліска дволиста (Scilla bifolia L.), лілія лісова (Lilium martagon L.), наперстянка великоцвіта (Digitalis grandiflora Mill.), лунарія оживаюча (Lunaria rediviva L.) та ін.

На території Ічнянського НПП широколистяні ліси за участю граба поширені у вигляді окремих урочищ як у складі деревного яруса, так і в поновленні. У своїх описах ми намагались відобразити поступове збільшення участі граба від початку його інвазії у вигляді самосіву та підросту до утворення ним другого під'ярусу. Цей процес відбувається переважно у широколистяних лісах, рідше у сугрудках, на більш вологих місцях.

Слід відзначити, що геоботанічні описи проводились на початку серпня, коли більшість весняних ефемероїдів перебувають у стані спокою (під землею у вигляді корневищ і цибулин), і тому майже не відображені в них. Але їхні місцезростання фіксувались у найбільш зволожених місцях, в яких майже не було трав'яного покриву.

Ділянки дубових лісів Querceta corylosa, в яких вже помітна участь граба, описані в ряді урочищ. Вони являють собою насадження в межах 100 років, часто поростевого походження, особливо поблизу сіл. Деревостан одноярусний, зімкнутість 0,7; діаметр стовбура 28-30 см, висота 27 м. У другому несформованому під'ярусі зрідка трапляється граб, груша (Pyrus communis L.), яблуня (Malus sylvestris Mill), поодинокі дерева клена польового (Acer campestre L.).

У підліску зустрічаються окремі особини ліщини (Corylus avellana L.), барбарис (Berberis vulgaris L.), які іноді на окремих ділянках формують підлісок зімкнутістю 0,2-0,6. У ньому крім зазначених видів зустрічаються глід український (Crataegus ucrainica Pojark.), бруслина бородавчаста (Euonymus verrucosa Scop). На галявинах та на узліссях зрідка утворюють зарості терен (Prunus spinosa. L.), рокитник руський (Chamaecytisus ruthenicus (Fisch. ex Wol.) Klaskova).

Проективне покриття трав'яного покриву 70-80%. Подекуди внаслідок випасу він сильно вибитий з домінуванням костриці червоної (Festuca rubra L.) та мітлиці волосоподібної (Agrostis capillaris L.), які разом складають до 50%. На малозмінених ділянках окремими плямами зустрічаються розхідник плющовидний (Glechoma hederacea L.), чистець лісовий (Stachys sylvatica L.), суховершки звичайні (Prunella vulgaris L.), вероніка дібровна (Veronica chamaedrys L.), поодиноко у травостої розкидані дзвоники розлогі (Campanula patula L.), скупчені (C. glomerata L.) та персиколисті (C. persicifolia L.), підмаренник справжній (Galium verum L.), первоцвіт весняний (Primula veris L., жовтець багатоквітковий (Ranunculus polyanthemos L.). На затінених ділянках утворюють плями копитняк європейський (Asarum europaeum L.), зірочник (Stellaria holostea L.), слабник водяний (Myosoton aquaticum (L.)), щитник шартрський (Dryopteris carthusiana (Vill). H.

P. Fuchs), на освітлених місцях зустрічаються пахучка звичайна (Clinopodium vulgare L.), звіробій гірський (Hypericum montanum L.), астрагал солодколистий (Astragalus glycyphyllos L.), хамерій вузьколистий (Chamerion angustifolium (L.) Holub), ластовень лікарський (Vincetoxicum hirundinaria Medik.) та ін.

Липово-грабово-дубові ліси представлені у цьому районі такими асоціаціями:

Липово-грабово-дубовий ліс яглицевий (TilietoCarpineto-Quercetum aegopodiosum) розміщується на пологих схилах до 5 градусів та на пониженнях.

Зустрінуті ділянки переважно поростевого походження. Деревостан різновіковий, здебільшого одноярусний висотою 22 м, зімкнутість 0,7-0,8, переважають липа (Tilia cordata Mill) (до 50%) і дуб (Quercus robur L.) (до 30%). Тут уже граб та береза (Betulapendula Roth.) зустрічаються до 10%, поодиноко ясен (Fraxinus excelsior L.), клен польовий, в'яз гладенький (Ulmus laevis Pall.). У підліску зростають ліщина, бруслина бородавчаста, свидина кров'яна (Swida sanquinea (L.) Opiz). Підріст складається переважно з граба (Carpinus betulus L.) і липи, причому граб значно переважає інші види. У трав'яному покриві домінує яглиця (Aegopodiumpodagraria L.) біля 40%, у меншій кількості зустрічається зірочник до 15%, до 5% проективного покриття припадає на копитняк європейський, осоку волосисту (Carex pilosa Scop), зеленчук жовтий (Lamium galeobdolon (L.) L., поодиноко у трав'яному покриві зустрічаються просянка розлога (Milium effusum L.), переліска багаторічна (Mercurialis perennis L.), воронець (Actea spicata L.), фіалка дивна (Viola mirabilis L.), папороті щитник чоловічий (Dryopteris filix-mas (L.) Schott) та пухирник ламкий (Cystopteris fragilis (L.) Bernh., з орхідних коручка широколиста (Epipactis helleborine (L.) Crantz).

Липово-грабово-дубовий ліс зірочниковий (TilietoCarpineto-Quercetum stellariosum). Зустрічається на пологих схилах і плакорах. Деревостан здебільшого двоярусний. Верхній підярус складається з дуба (30%), берези (30%), граба (10%), липи (10%), ясена (10%), поодиноко зустрічаються осика і клен гостролистий (Acer platanoides L.). Зімкнутість 0,7, висота 26 м, діаметр стовбура 32 см.

У другому під'ярусі переважає граб, зустрічаються липа, клен гостролистий (до 10%), поодиноко ясен. Зімкнутість деревостану 0,4, висота 12 м, діаметр стовбура 10 см; вік 35-40 років. Є підріст клена гостролистого, поріст липи, в'яза жорсткого (Ulmus glabra Huds). Чагарниковий ярус не виражений, трапляються поодинокі кущі бруслини бородавчастої, ліщини, клена польового.

Загальне проективне покриття трав'яного покриву приблизно 50%. Переважає зірочник (до 40%), співдомінує яглиця (до 30%). Близько 5% проективного покриття припадає на копитняк, зеленчук жовтий, підмаренник запашний (Galium odoratum (L.) Scop.) на підвищеннях, поодиноко зустрічаються купина багатоквіткова (Polygonatum multiflorum (L.) All.), медунка темна (Pulmonaria obscura Dumort.), вороняче око (Paris quadrifolia L.), фіалка дивна, чина весняна (Lathyrus vernus (L.) Bernh.), чина чорна (L. niger (L.) Bernh.), воронець, жовтець кашубський (Ranunculus cassubicus L.), безщитник жіночий (Athyrium filix-femina (L.) Roth)., костриця велетенська (Festuca gigantea (L.) Vili.), переліска багаторічна, розхідник шорсткий (Glechoma hirsuta Waldst. et Kit.)., глуха кропива крапчаста (Lamium maculatum (L.) L.), осока волосиста, колосова (C. spicata Huds.) і лісова (C. sylvatica Huds.), поодиноко коручка широколиста та ін.

Липово-грабово-дубовий ліс волосистоосоковий (Tilieto-Carpineto-Quercetum caricosum (pilosae) зустрічається на схилах горбів та на мезопідвищеннях. Деревостан одно-двоярусний. У І під'ярусі переважає дуб (подекуди до 80% проективного покриву).

Приблизно порівну зустрічаються липа і граб, поодиноко ясен, клен гостролистий та польовий, поріст липи, осика. Зімкнутість 0,8; висота 24 м, діаметр стовбура дуба 24 cм.

У другому під'ярусі домінує граб, поодиноко зустрічаються клен гостролистий і липа. Зімкнутість 0,5, висота 16-17 м, діаметр стовбура 22 см. Поновлення граба задовільне, є самосів клена гостролистого, ясена і в'яза.

Чагарниковий ярус виражений слабо: поодиноко зустрічаються ліщина, бруслина бородавчаста висотою здебільшого до 1 м, лише зрідка трапляються особини до 2,5 м заввишки.

Загальне проективне покриття трав'яного покриву 55-60%. Переважає Carex pilosa (до 40%), зустрічаються Stellaria holostea, Glechoma hirsuta 1-2%, поодиноко Asarum europaeum, Lamium galeobdolon, конвалія (Convallaria majalis L.), купина запашна (Polygonatum odoratum (Mill.) Druce), P. multiflorum, Pulmonaria obscura, Epipactis helleborine, хвощ лісовий (Equisetum sylvaticum L.) та ін.

Грабово-липово-ясенево-дубові ліси представлені: Carpineto-Tilieto-Fraxineto-Quercetum corylosoaegopodiosum. Деревостан двоярусний, іноді другий під'ярус слабо виражений. У першому під'ярусі переважає дуб, по 20-30% припадає на липу і ясен, поодиноко зустрічаються береза, клен гостролистий, осика. Зімкнутість 0,7; висота 27-29 м, діаметр стовбура 32-36 cм.

У другому під'ярусі переважає граб (до 90%), поодиноко зустрічається клен польовий, яблуня, груша, поріст липи. Висота другого під'ярусу 5 м, діаметр стовбура 12 cм, вік 40-50 років. Підріст граба подекуди доволі рясний. Поновлення граба, клена гостролистого, ясена, ільма задовільне.

Зімкнутість чагарникового ярусу здебільшого не перевищує 0,3-0,4, а подекуди він несформований поодиноко трапляються ліщина, бруслина бородавчаста, свидина, черемха (Padus avium Mill.).

Проективне покриття трав'яного покриву 55-60%. Висота І під'ярусу 70 см, ІІ 30 см, ІІІ 15 см. Домінує Aegopodium podagraria (30%), співдомінує Stellaria holostea (15-20%), зустрічаються Galium odoratum, Lamium galeobdolon, Carex pilosa, Asarum europaeum (1-5%), поодиноко Milium effusum, Epilobium silvaticum, Stachys sylvatica, Actea spicata, Ranunculus cassubucus, Paris quadrifolia, Myosoton aquaticum, Polygonatum odoratum, Carex contigua, Viola mirabilis, Pulmonaria obscura, Epipactis helleborine та ін.

Грабово-дубові ліси (Carpineto-Querceta) представлені асоціаціями:

Грабово-дубовий ліс яглицевий (CarpinetoQuercetum aegopodiosum) зустрічаються на пологих схилах надзаплавних терас. Всі описані деревостани були близько 90 років. Деревостани двоярусні. У першому під'ярусі домінує дуб в різних деревостанах від 50 до майже 80%. Інші деревні породи (липа, ясен) в окремих випадках досягали 20-30%. Такі породи як осика (Populus tremula L.) та береза в залежності від віку поростевого насадження брали участь в більшій чи меншій мірі. Поодиноко зустрічались клен гостролистий, осика, в'яз гладенький. Зімкнутість 0,6-0,7; висота І під'ярусу 26 м, діаметр стовбура дуба 36 см.

У другому під'ярусі всюди домінує граб 90100%, і лише іноді зустрічаються поодинокі липа, клени гостролистий і польовий. Зімкнутість 0,3-0,5; висота 12-15 м. Чагарниковий ярус слабо виражений: зрідка зустрічаються ліщина, бруслина бородавчаста, глід український. Відмічено підріст граба, клена гостролистого, липи. Граб поновлюється задовільно.

Проективне покриття трав'яного ярусу складає від 30-35% до майже 80%. Домінує Aegopodium podagraria 30-35% на другому місці подекуди Stellaria holostea 10-20%, в меншій кількості зустрічаються Lamium galeobdolon до 10%, Galium odoratum до 5%, Carex pilosa 2-5% на верхів'ях схилів, Asarum europaeum (від 1-2 до 5%), Pulmonaria obscura 1-2%, Glechoma hirsuta 1%, поодиноко Milium effusum, зніт гірський (Epilobium montanum L., чистець лісовий (Stachys sylvatica L.)., жовтець кашубський (Ranunculus cassubucus L.), Paris quadrifolia, Myosoton aquaticum, Epipactis helleborine, Polygonatum multiflorum, Polygonatum odoratum та ін.

Грабово-дубовий ліс зірочниковий (CarpinetoQuercetum stellariosum). Деревостан двоярусний: у І під'ярусі 80% дуба, по 10% берези і липи. Його зімкнутість 0,6, висота 28 см, діаметр стовбура дуба 34 см, вік 90 років.

Другий під'ярус цілком складається з граба поростевого походження, зімкнутість 0,3-0,5, висота 16 м, діаметр стовбура граба 14 см, вік 90 років.

Чагарників і підросту майже немає. Трав'яний покрив зріджений, нерівномірний. Плями зі Stellaria holostea чергуються з мертвопокривними ділянками. Очевидно, в таких місцях навесні утворюють аспект весняні ефемероїди з перевагою підсніжника. У трав'яному покриві також зустрічаються орляк (Pteridium aquilinum (L.) Kuhn), Glechoma hirsuta, Viola mirabilis), дзвоники ріпчастовидні (Campanula rapunculoides L.) і персиколисті, звіробій звичайний (Hypericum perforatum L.), буквиця лікарська (Betonica officinalis L.), Convallaria majalis; поодиноко зустрічаються Carex pilosa, C. spicata, перлівка поникла (Melica nutans L.), Polygonatum multiflorum, Epipactis helleborine, Clinopodium vulgare, Lathyrus nigra, шоломниця звичайна (Scutellaria galericulata L.), ранник вузлуватий (Scrophularia nodosa L.). У дигресивній стадії з'являються деякі бур'яни кропива дводомна (Urtica dioica L.) та ін.

Грабово-дубовий ліс волосистоосоковий (Carpineto-Quercetum caricosum (pilosae) зустрічається на схилах пагорбів північної експозиції та на терасках річок і струмків на достатньо зволожених місцезростаннях. Деревостан всюди двоярусний. У першому під'ярусі зімкнутість 0,7; висота 25 м, домінує дуб (80-100%), подекуди трапляються липа (до 10%), а також поодинокі дерева ясена, берези, осики, клена гостролистого. Діаметр стовбура дуба до 40 см, вік 60 років.

Другий під'ярус майже повністю складає граб, подекуди поодинокі дерева клена гостролистого. Діаметр стовбура граба 35 см, висота 17 м. Зустрічається підріст граба, клена звичайного, ясена, ільма. Тут граб поновлюється задовільно.

Підлісок розвинений здебільшого поблизу узлісь і галявин, складається з ліщини, бруслини європейської (Euonymus europaea L.), глоду українського, клена татарського (Acer tataricum L.).

Трав'яний покрив нерівномірний. Подекуди він складає 60-80%, подекуди розріджений або майже відсутній. Домінує Carex pilosa до 25-30%, до 10-15% складають Stellaria holostea і Asarum europaeum. Близько 1% Polygonatum multiflorum, Lamium galeobdolon; поодиноко Glechoma hirsuta, Pulmonaria obscura, Melica nutans, перлівка ряба (Melica picta C. Koch), Viola mirabilis, ториліс японський (Torilis japonica (Houtt.) DC.), Epipactis helleborine, осока пальчаста (Carex digitata L.), гніздівка звичайна (Neottia nidus-avis (L.) Rich.), на галявинах Lathyrus vernus, дзвоники кропиволисті (Campanula trachelium L.), Clinopodium vulgare, чистець лісовий (Stachys sylvatica L.) та ін.

Грабово-дубовий ліс барвінковий (CarpinetoQuercetum vincosum) описаний в урочищі Гречанівщина (8 кв. Жадьківського лісництва). Деревостан двоярусний. У першому ярусі домінує дуб, поодиноко зустрічаються інші породи липа, ясен, береза, осика. Зімкнутість 0,7; висота 25 м, діаметр стовбура дуба -60 см, вік 60 років У другому ярусі домінує граб, поодиноко зустрічається клен гостролистий, діаметр стовбура граба 35 см. Поновлення: граб задовільно, клен гостролистий, ясен, ільм. Підлісок розріджений, подекуди відсутній, Corylus avellana, Euonymus verrucosa, Crataegus sp., Acer tataricum головнм чином вздовж узлісь. У трав'яному покриві домінує барвінок малий (Vinca minor L.), співдомунує Asarum europaeum, зустрічаються кореневищні трави, Pulmonaria obscura, Melica nutans, Carex digitata, Glechoma hirsuta та ін.

Подальша інвазія граба відбувається не тільки в природні ліси цього району, а також відзначається у лісокультурах. Але такий процес проходить в умовах охорони лісів від пожеж і прямо не пов'язаний із зміною клімату. За нашими прогнозами, при подальшій охороні цих лісів у майбутньому площа деревостанів з грабом буде неухильно зростати.

Широколистяні ліси з грабом та рядом реліктових і рідкісних видів рослин у цьому регіоні мають особливу цінність для флороі філоценогенетичних досліджень. Тому створення національного парку на цій території якоюсь мірою буде стимулювати охорону цих лісів та їх подальші дослідження. Але, цього недостатньо для більш належної охорони цих масивів. Тому ми рекомендуємо в межах парку створити ряд лісових заказників або заповідних урочищ з найбільш цінними й наближеними до природних лісових масивів, в яких були б виключені лісогосподарські рубки деревостанів з грабом. У цих же насадженнях, як правило, зростають підсніжник, ряст порожнистий, лілія лісова та багато інших рідкісних представників неморальної флори. Охоронний режим бажано установити в лісових урочищах Кам'янка і Фощани у їх південних частинах, Нежерово і Кути у північно-східній частині, Філонівщина і Волик у центральній, або принаймні на їх ділянках, що найкраще збереглися.

Використана література:

1. Бут Н.К. Ландшафтна реконструкція гідрологічного заказника «Криничка» у м. Ірпінь

2. Удра І.Х., Батова Н.І. Широколистяні ліси з грабом як реліктова та природоохоронна основа рослинного покриву Ічнянського національного природного парку





Реферат на тему: Гідрологічний заказник "Криничка". Грабові ліси Ічнянського НПП (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.