Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Екологія

Формування стоку з Карпатських гір, вкритих буковими деревостанами (частина 3) (реферат)

Особливості формування стоку з гірських схилів Карпат, вкритих стиглими буковими деревостанами (частина 3)

Досі роль лісового покриву розглядалась як фактор незмінного впливу на стік, оскільки деревостани, які вкривають водозбори, однорідні за структурою, віком, породним складом та іншими ознаками. Отже, одержані нами дані п'ятирічних досліджень дають лише загальне уявлення про вплив букових деревостанів на режим, динаміку, величину та характер формування стоку. Повністю розкрити гідрологічний вплив лісового покриву, тобто кількісні та якісні перетворення, що відбуваються під впливом лісу, неможливо лише на основі результатів дослідження стоку з водозборів, вкритих лісом. Па основі цих даних ми не можемо судити про формування стоку, коли б там повністю або частково був відсутній лісовий покрив. Тому для з'ясування гідрологічного впливу лісу та оцінки різних способів рубок головного користування, після завершення першого етапу досліджень проведено рубки головного користування: на І водозборі - суцільнолісосічну і на ІІ перший прийом поступової насінно-лісосічної рубки з виборкою 28% деревини по масі та зниженням загальної повноти деревостану до 0,6. Третій водозбір залишено поза рубками для контролю.

Щоб мати певне, уявлення про зміни у формуванні стоку, які відбулися в результаті рубок, порівняємо річні величини стоку до і після проведення рубок на водозборах (табл. 16).

За останні два роки істотно збільшилися витрати вологи на стік з І і ІІ водозборів, на яких проведено рубки. Але цього ще мало для того, щоб зробити остаточний висновок про збільшення стоку після рубки лісу.

Якщо розглядати розподіл атмосферних опадів по роках за весь період досліджень, то виходить, що на останці два роки, тобто на період після рубок, припадає їх максимум. Зрозуміло, що збільшення кількості опадів відповідно обумовило і збільшення стоку з водозборів. Але, порівнюючи показники коефіцієнтів стоку як за період до, так і після рубок, можна зробити висновок, що після рубок на водозборах збільшилися витрати вологи на стік. Вищі показники одержано по І водозбору, пройденому суцільнолісосічною рубкою, менші — по II, па якому проведено перший прийом поступової насінно-лісосічної рубки.

Деяка різниця в показниках стоку по роках викликана в основному неоднаковою кількістю опадів, неоднаковим розподілом їх в часі та різною їх інтенсивністю. Тому при порівнянні об'єму стоку по роках в абсолютних чи відносних величинах доводиться враховувати цю особливість. Для більшої достовірності нашого аналізу застосуємо порівняльний метод. Для цього використаємо дані, одержані для контрольного водозбору (табл. 17).

З огляду на те, що стік протягом холодного періоду формується під домінуючим впливом сніготанення, яке інколи позначається на загальному характері стоку протягом тривалого часу, розглянемо дані в цілому за рік і окремо для вегетаційного періоду.

Після проведення рубок помітно збільшився стік з І водозбору, пройденого суцільно-лісосічною рубкою, і незначно з II водозбору, охопленого першим прийомом поступової насінно-лісосічної рубки. У першому випадку відношення коефіцієнтів стоку між І та III водозборами коливається від 1,01 до 1,37 за період до рубок, а після рубок за перший рік становило 1,79 і за другий рік 1,65. Відповідно у вегетаційний період величини ці дорівнюють: до рубки — від 0,81 до 1, у перший рік після рубки - 1,88 і на другий рік — 1,34.
 
бачимо, що за період до проведення рубок величини ці коливались від 0,70 до 1,17, а після рубки становили: у перший рік 1,33, а на другий — 0,88.

Чіткіше виражений вплив рубок в цьому відношенні у вегетаційний період. За п'ятирічний період до рубки відношення коефіцієнтів стоку між II та III водозборами становило від 0,30 до 0,70, а після рубки за перший рік — 0,84, а за другий — 0,66.

Отже, рубки впливають на збільшення загального об'єму стоку. При суцільно-лісосічній рубці сумарний річний стік збільшився на 42 - 75% за перший і на 28— 61% — за другий рік після рубки.

Протягом вегетаційного періоду різниці у величині стоку більші, що пояснюється відсутністю весняного сніготанення. При суцільно-лісосічній рубці сумарний стік збільшився на 88—109% за перший після рубки рік, а за другий — на 34—55%. При першому прийомі поступової насінно-лісосічної рубки за перший після рубки рік стік збільшується на 14—61% та на 6—28% — за другий рік.

Аналогічні дані одержано при співставленні величин стоку у вигляді шару вологи (табл. 48). Стік з III, контрольного, водозбору прийнято за 100% і по відношенню до нього показано стік з І та II водозборів, пройдених рубками. Протягом холодного періоду, до якого віднесено весняне сніготанення, величини стоку дуже коливаються по роках, що зв'язане з неоднаковим нагромадженням снігу та різним характером сніготанення.

Порівнюючи величини стоку за два роки після рубок, бачимо деяке зменшення його у другому році. Зміни ці не можна пояснити неоднорідністю кліматичних умов, оскільки обидва роки відзначаються високим зволоженням, причому річні суми опадів близькі між собою. Так, за 1964/65 гідрологічний рік сума атмосферних опадів становила 1191,5 мм, а за 1965/66 рік 1178,9 мм. Таким чином зменшення загального об'єму стоку на другий рік після рубок дає підставу вважати, що з розвитком рослинного покриву (трав'янистого і підросту) поступово затухає енергія стоку, тобто до деякої міри відновлюються водорегулюючі функції. Японський дослідник Хірата прийшов до висновку, що через три-чотири роки після рубки стік досягає своїх початкових величин (Є. М. Ткаченко, 19,32).

Сумарні показники стоку за рік та по сезонах неповно розкривають залежність стоку від таких короткочасних змін погоди, як зливи, нетривалі засухи, обложні дощі тощо. Раптові та короткочасні зміни погоди особливо впливають на формування стоку в гірських умовах. Швидке збігання води по крутих схилах при дощах зливового характеру призводить до бурхливого стоку, і навпаки, деяка стабілізація сухої погоди обумовлює істотне зменшення стоку і тривале утримання низької межені. Нерівномірність стоку посилюється в результаті різного зволоження водозборів атмосферними опадами, що спостерігається на гірських схилах, позбавлених з різних причин лісового покриву, в тому числі рубками головного користування.

На вирубках під час інтенсивних злив різко зростає паводковий стік, який у кілька разів перевищує паводки в лісі. При відносно сухій погоді на вирубках істотно знижуються меженні витрати води на стік, чого не буває під лісом. Іншими словами, під лісом стабілізується рівномірність стоку, тоді як на безлісних схилах інтенсифікуються його коливання.

Отже, з допомогою сумарних показників стоку за тривалі проміжки часу з різними погодними умовами дещо стирається різниця в динаміці стоку між водозборами, вкритими лісом і позбавленими лісового покриву або з порушеною його цілісністю. Якщо на вирубці зростають паводки та істотно зменшуються витрати вологи на стік при меженних рівнях, а на водозборах, вкритих лісом, ця різниця до деякої міри стирається, то зрозуміло, що інколи вплив рубки на формування стоку може бути непомітним. Таким чином ми не маємо певного уявлення про динаміку цього процесу. Для прикладу розглянемо дані, що характеризують формування стоку з усіх трьох водозборів протягом червня 1966 року. Нa цей місяць було 149,9 мм атмосферних опадів. Але розподіл їх в часі, як видно з таблиці 19, був нерівномірним. Протягом першої та другої декади випадали помірні дощі, які не вплинули на збільшення стоку з водозборів; він утримувався приблизно на одному рівні. У третій декаді почастішали дощі, навіть пройшло дві інтенсивні зливи: 26. VI протягом 21 години 5 хвилин випало 41,6 мм вологи і 28. VI за 7 годин 45 хвилин - 36,9 мм.

Сумарні місячні показники не виявляють істотної різниці у формуванні стоку між водозборами, пройденими рубками та контролем і дуже близькі до розподілу стоку за період до проведення рубок.

Лише за третю декаду інтенсивні зливи обумовили істотне збільшення стоку з водозборів, пройдених рубками. Протягом першої та другої декад, коли випадали невеликі помірні дощі, утримувалися меженні рівні, але розподіл стоку по водозборах мав зворотний характер, порівняно з 3 декадою. Максимум в даному випадку припадає на контрольний водозбір з непорушеним лісовим покривом, значно менші величини одержано по І водозбору, пройденому суцільно-лісосічною рубкою і найменші - по II водозбору, охопленому першим прийомом поступової насінно-лісосічної рубки. Тут проявився не стільки вплив вибіркової рубки, як орографічні особливості II водозбору. Але якщо розглядати характер зливового стоку протягом одного дня, коли за 7 годин 45 хвилин випало 36,9 мм атмосферної вологи, то його розподіл по водозборах був такий: по І водозбору загальний добовий об'єм стоку дорівнював 15,9 мм, по II 8,3 мм, по ІІІ, контрольному, — 6,6 мм. Як бачимо, при зливі чітко вирисовується різниця у формуванні стоку між водозборами, охопленими суцільною вирубкою, першим прийомом поступової рубки та контролем, тобто незайманим рубками лісом.

Щоб з'ясувати вплив проведених на водозборах стаціонару суцільно-лісосічної та поступової рубок на формування стоку в цілому та паводкового зокрема, порівняємо гідрографи усіх трьох водозборів за період до і після рубок (рис. 9). Гідрографи стоку з І та II водозборів за період до рубок не мають таких різких та короткочасних збільшень стоку, як після проведення на водозборах рубок. Це свідчить про те, що паводковий стік після рубок істотно збільшився. Гідрограф стоку з ІІІ, контрольного, водозбору має більш плавний і відносно вирівняний характер, чим і відрізняється від гідрографів стоку з І та II водозборів, пройдених рубками.

Рис. 9. Гідрографи стоку з дослідних водозборів: а до рубок, б — після рубок.

Цей графічний матеріал досить чітко ілюструє перетворення стоку, що відбулося під впливом рубок, проте він не дає повного уявлення про кількісні показники, які б характеризували зміни у співвідношенні паводків до стабільного і меженного стоку. На основі співставлення величини паводкового стоку із стабільним і меженним між водозборами пройденими рубками і контролем можна судити про водорегулюючий та водоохоронний вплив лісу. Такий розподіл повного об'єму стоку в цілому співпадає з розподілом його на поверхневий та внутрішній ґрунтовий стік (табл. 20). При цьому необхідно зауважити, що розподіл повного об'єму стоку таким методом на внутрішній ґрунтовий та поверхневий є орієнтовним, тому що ми не враховуємо, наскільки зростає ґрунтовий стік при наводках більшої чи меншої тривалості, як також не беремо до уваги локального поверхневого стоку, який у мінімальних кількостях може проявлятися при стабільних рівнях води у водотоках у періоди з затяжними невеликими дощами, які практично на збільшення загального об'єму стоку не впливають.

Постійного співвідношення паводкового стоку до меженного і стабільного не спостерігається. Пояснюється це перш за все неоднаковим розподілом атмосферних опадів по роках, різною їх інтенсивністю, а також неоднаковим характером снігонагромадження і сніготанення, що особливо впливає на формування як паводкового, так і річного стоку в цілому. Це в значній мірі стосується 1961/62 і частково (для І і II водозборів) 1963/04 гідрологічних років. В обох випадках весняне сніготанення вплинуло як на загальний річний об'єм стоку, так і на збільшення паводків.

Необхідно відмітити також особливості II водозбору, які зводяться до того, що тут паводковий стік протягом усього періоду спостережень значно перевищує меженний та стабільний. Як згадувалось вище, це обумовлене орографічною будовою II водозбору. Тут стабільний меженний стік дуже малий, а в засушливу погоду водотоки інколи повністю пересихають, чого не спостерігається на І і III водозборах. Паводковий стік, хоч і не досягає тут значних величин, стабілізується триваліше, що більше впливає на зростання стоку, ніж вищі, але короткочасні витрати води.

Як видно з даних таблиці 20, після рубок на водозборах значно збільшився паводковий стік, який перевищив меженний та стабільний стік. Якщо співставити величини паводкового стоку з водозборів, пройдених рубками, і з контрольного водозбору, побачимо, що внаслідок рубок істотно збільшилися витрати води на паводковий стік. В цьому, очевидно, і полягає основна відмінність у формуванні стоку між вирубками та ненарушеним лісовим покривом. Отже, під впливом рубок істотно збільшився паводковий стік, оскільки регулюючий паводки лісовий ценоз був нарушений. При проведенні суцільно-лісосічної рубки це порушення було більшим, а при поступовій — меншим.

Детальнішу характеристику формування паводків, залежно від стану лісового покриву, дасть нам порівняння величини стоку з усіх трьох водозборів при тривалих затяжних дощах або зливах. З цією метою розглянемо дані (табл. 21), що характеризують величину паводків за період до і після проведення рубок при дощах і зливах різної інтенсивності. Дощі і зливи згруповано з таким розрахунком, щоб за величиною й інтенсивністю кожному аналізованому дощу до рубки відповідав такої ж величини дощ або злива після рубки. Співставляючи відповідні цим дощам та зливам величини стоку, можна встановити зміни у його формуванні, які відбулися в результаті рубок. Але, як відмічалось вище, на величину стоку впливає не тільки кількість та інтенсивність атмосферних опадів, а й ступінь попереднього зволоження водозборів, тобто особливості погоди до аналізованого дощу.

В зв'язку з тим, що нам не завжди вдавалося співставити однакові дощі з однаковими умовами погоди, які передували їм, для порівняння використаємо дані, одержані для контрольного водозбору. Для дощів та злив величиною до 25 мм у перший період, тобто до рубки, стік з контрольного водозбору здебільшого дорівнює величині стоку з І водозбору або буває менший приблизно у два рази. Для дощів і злив величиною понад 25 мм стік з І водозбору помітно збільшується по відношенню до контрольного водозбору. Майже таке ж співвідношення стоку і між II та ІІІ водозборами. Причому, для менших дощів та злив різниця в бік зменшення стоку з ІІ водозбору більш виражена і, аналогічно з попереднім випадком, при більших дощах і зливах стік з II водозбору збільшується і досягає максимальної величини по всіх трьох водозборах.

Докорінно змінюється загальне співвідношення об'ємів стоку за період після проведення рубок. В даному випадку чітко виявлене збільшення паводкового стоку з І водозбору. Причому, паралельно із збільшенням дощів та злив збільшується витрачання вологи на стік: при невеликих дощах та зливах приблизно у два рази порівняно з контрольним водозбором, а при більших дощах та зливах досягає максимального, десятикратного збільшення.

По-іншому проявився вплив першого прийому поступової насінно-лісосічної рубки. Істотних змін між періодом до і після проведення рубки не спостерігається, тільки при більших дощах та зливах дещо збільшився паводковий стік. Такі особливості формування стоку слід віднести за рахунок орографічної будови II водозбору, яка дещо ослаблює енергію паводкового стоку. Але цим не можна пояснити того, що поступова рубка взагалі на стік не вплинула. Різко виявлених паводків на цьому водозборі не спостерігалося. Як правило, збільшення стоку тут мало плавний і тривалий характер. При затяжних і довготривалих дощах стік з ІІ водозбору буває значно вищим порівняно з І і III водозборами. Але якщо розглядати формування паводкового стоку ізольовано, то особливості орографічної будови цього водозбору в поєднанні з поступовою рубкою, при якій вибрано лише 28% загального запасу деревини, не викликали істотного збільшення витрат води на стік.

Такий аналіз формування паводкового стоку при двох системах рубок головного користування дає можливість зробити деякі висновки, що мають чимале практичне значення. Оскільки паводковий стік в гірських умовах є причиною виникнення стихійних явищ, які дуже часто завдають шкоди народному господарству, необхідно як при головному, так і при проміжному користуванні лісом не допускати значного порушення цілісності лісових ценозів, особливо на крутих схилах. Це забезпечить регулювання стоку, його стабілізацію, а в зв'язку з цим і рівномірну водність гірських водотоків.

Слід сказати, що і на пологих схилах при користуванні лісом треба уникати концентрації лісосік в межах невеликих водозборів. Хоч паводковий стік тут проявляється слабо, вірніше розтягується на триваліший час, проте практично він не зменшується, порівняно з водозборами, утвореними крутими схилами. У першому випадку зменшується бурхливість стоку за рахунок його більшої тривалості, у другому він короткочасний, але більш інтенсивний. Тому однією з важливих вимог щодо збереження водорегулюючої та водоохоронної ролі гірських лісів повинно бути дотримання певної пропорції між величиною водозбору та величиною лісосік, тобто величиною виборки загальної маси деревини. Іншими словами, чим менший водозбір, тим меншим за обсягом повинно бути користування лісом. Щодо співвідношення загальної площі водозбору до величини лісосіки, вірніше загальної маси деревини на водозборі до кількості деревини, яка вибирається при головному користуванні, то в даному випадку можна провести певну аналогію з розрахунковою річною лісосікою тобто, коли встановлюється користування лісом в розмірі річного приросту деревини. ІІри цьому на корені лишається постійна маса деревини в межах певних господарських одиниць, оскільки вирубується лише однорічний приріст.

З точки зору збереження водорегулюючих властивостей лісу важливе значення має найбільш раціональне просторове розміщення лісосік та відповідне обмеження виборки деревини по масі. Цього можна домогтися шляхом відведення під лісосіки невеликих площ та застосування системи рівномірних вибіркових рубок. Об'єм вибірки деревини при кожному прийомі установлюється з таким розрахунком, щоб не порушувався існуючий на водозборі гідрологічний режим. Це стосується передусім тих водозборів, на яких господарською діяльністю не погіршено водорегулюючих функцій лісу. Коли ж на водозборі з різних причин втрачені ці особливості рослинного покриву, виникає необхідність проведення комплексу лісомеліоративних і лісокультурних заходів з метою відновлення оптимального і стабільного режиму стоку.

Одним із заходів підвищення водорегулюючої та водоохоронної ролі лісу є рубки догляду. Вони дають можливість не тільки поліпшити породний склад деревостанів та їх продуктивність, а й одночасно зберегти та підвищити їх гідрологічний вплив на гірські схили.

Із сказаного вище ми переконалися, що в результаті рубок головного користування відбуваються відповідні зміни у формуванні стоку. Вони найсильніше виявлені при суцільно-лісосічній рубці, коли майже повністю ліквідовано лісовий покрив, і в меншій мірі при поступовій рубці, коли лісове середовище порушене частково. Па основі цього можна зробити висновок, що чим більше порушена існуюча в природі лісу рівновага, тим істотнішими будуть зміни у гідрологічному режимі, тим помітнішим буде зниження водорегулюючої ролі лісу.

Переваги водорегулюючого впливу лісу, порівняно з іншими рослинними угрупованнями, полягають в його особливостях формування і росту, а в зв'язку з цим у створенні ним своєрідного середовища, під впливом якого формуються відповідні гідрологічні умови.

Важливою складовою частиною лісового біоценозу, яка певною мірою визначає його водорегулюючі властивості, є лісові грунти. Вони істотно відрізняються від грунтів, що утворилися під іншими рослинними угрупованнями і в першу чергу їх високою інфільтраційною здатністю. Ця особливість лісових грунтів обумовлена специфічним впливом лісової рослинності.

До числа факторів, які визначають своєрідні особливості лісових грунтів, слід віднести: глибоке проникнення кореневих систем, які одночасно розпушують грунт; наявність лісової підстилки та складного мікрорельєфу, який утворюється в результаті спучування грунту біля стовбурів дерев та грубого коріння, і нарешті те, що грунти дослідних водозборів, як показали наші спостереження, протягом усієї зими не промерзають. Крім того, лісові грунти відзначаються високою шпаруватістю. Існує думка, що на макроструктуру лісових грунтів впливає розкачування дерев, яке сприяє розпушуванню грунту кореневими системами. Коренева система (особливо грубе скелетне коріння) обумовлює проникнення вологи на значну глибину. Так, за даними І. Н. Лабунського (1950), в рівнинних умовах волога по корінню проникла на глибину більше 8 м. Ця водопровідна особливість кореневих систем має специфічне значення для бука, по стовбурах якого стікає порівняно велика кількість атмосферної вологи. Потрапляючи до кореневої шийки, вода просочується вглиб по кореневій системі.

Особливе місце з точки зору водорегулюючих властивостей лісу належить лісовій підстилці. Вона створює, до деякої міри, перехідний, ізоляційний шар між атмосферою і грунтом. Її пухка структура зменшує динамічні удари дощових капель і таким чином охороняє грунт від розмивання. Крім того, вкриваючи своїм шаром грунт, вона захищає йoro від непродуктивного випаровування вологи. П. С. Погребняк (1963), посилаючись на досліди Д. Фернау, відмічає, що насичений вологою грунт, вкритий лісовою підстилкою, випаровував 14% тієї кількості вологи, яка випаровувалась на відкритій місцевості, тобто ліс в 3-5 разів скорочує випаровування.

Не менш важлива роль лісової підстилки як термоізолятора, що охороняє грунт від промерзання. Але чи не найбільша роль лісової підстилки у формуванні стоку на гірських схилах. При випаданні дощів волога, потрапляючи під намет лісу, спочатку витрачається на змочування підстилки. При помірних та відносно невеликих опадах вона повністю вбирається лісовою підстилкою, не доходячи до грунту. В міру збільшення кількості та інтенсивності опадів підстилка перенасичується вологою, в результаті чого частина вологи проникає в грунт, а частина витрачається на стік, який формується в самому шарі підстилки або на її поверхні.

Характер формування цих процесів залежить не тільки від кількості та інтенсивності опадів, а й від вологості грунту, крутизни схилу тощо. Внутрішпьопідстилковий стік посилюється при інтенсивних зливах. Щодо поверхневого стоку, то він має дуже обмежений і локальний характер і в більшості маскується добре розвиненим мікрорельєфом, утвореним самою підстилкою, і виступами дерев при кореневій шийці. Отже, при інтенсивних дощах і зливах найбільша частина стоку формується в товщі лісової підстилки, що зв'язане з її вищою водопроникністю по відношенню до грунтового шару. Коли швидкість надходження вологи атмосферних опадів перевищує швидкість просочування її в грунт, основна частина стоку формується у шарі підстилки. При цьому позитивна водорегулююча роль лісової підстилки полягає ще й в тому, що стік рівномірно розпилюється по всій площі, що уповільнює попадання вологи у гідрографічну сітку.

Лісова підстилка, завдяки своїй шпаруватості, уповільнює швидкість стоку. Але на крутих схилах при інтенсивних дощах затримання вологи в лісовій підстилці й уповільнення стоку утруднюється гравітаційною сплою води. Вода, яку вже неспроможна увібрати підстилка, не може утримуватися в її товщі, і під дією своєї власної ваги відносно швидко стікає вниз по схилу.

З метою з'ясування величини та швидкості формування внутрішньопідстилкового та грунтового стоку нами проведено такі досліди. Па контрольному водозборі закладено площадки розміром 2x1 довшою стороною вздовж схилу. З нижнього боку викопувався ґрунтовий розріз. Таким чином, площадка закінчувалась прямовисною стінкою, до якої на глибині налягання лісової підстилки та на 20 см нижче прикріплювались спеціальні жолобки, уловлювачі води. Однією стороною вони врізались в стінку грунту. Для свобідного стікання води у водоприймачі жолобки зроблено з невеликим нахилом.

 

Як показують дані спостережень (табл. 22), під час дощів та безпосередньо після них основна кількість стоку формується в шарі лісової підстилки і лише частина вологи просочується в грунт. Внутрішньогрунтовий стік розтягується на тривалий час. Це дає підставу припускати, що стік з гірських схилів під стиглими буковими лісами має характер верховодки, що формується в пухкому шарі лісової підстилки. Як згадувалось вище, на гірських схилах волога стікає вниз швидше, ніж вбирається нижніми ґрунтовими горизонтами. Підтвердженням нього є те, що на наступний день після опадів стік у грунтовому горизонті вищий, ніж в шарі лісової підстилки.

Важливо відмітити і те, що водорегулююча роль лісової підстилки проявляється двояко. При інтенсивних дощах і зливах вона сприяє певному розпиленню та уповільненню стоку. Але цим її водорегулюючі функції не обмежуються. Утримуючи в своїй товщі значну кількість вологи та уповільнюючи стік, вона охороняє грунти від непродуктивного випаровування і до певної міри сприяє проникненню вологи в грунтові товщі.

Не менш важливі водорегулюючі функції, як ми вже знаємо, належать лісовому намету. Проте роль цих двох факторів проявляється у взаємообумовленій, комплексній дії. Так, лісовий покрив, крім того, що затримує певну кількість вологи надземними органами, одночасно утворює під своїм наметом зону підвищеної вологості повітря і тим самим впливає на зменшення випаровування вологи з поверхні грунту. Останнє сприяє стабілізації грунтового стоку під лісом і утриманню значної кількості вологи в грунті, яка витрачається на процеси, зв'язані безпосередньо з життєдіяльністю лісової рослинності.

Цей ефект лісового покриву стане очевиднішим, якщо порівняти дані обліку стоку з контрольного водозбору, вкритого лісом, і з І, пройденого суцільно-лісосічною рубкою. З цією метою ми вибрали відрізок часу, коли випадали помірні і відносно невеликі дощі (табл. 23).

Стік з водозбору, вкритого лісом, майже протягом усього періоду був вищим, ніж з водозбору, пройденого суцільно-лісосічною рубкою. Особливо чітко таке співвідношення стоку спостерігається в окремі декади, коли було менше опадів. Коливання стоку на контрольному водозборі також менші, ніж на І водозборі. Все це свідчить про те, що лісовий покрив сприяє акумуляції в грунті більших кількостей вологи, ніж суцільно-лісосічна вирубка. Ця особливість лісового покриву є чи не найважливішою його водорегулюючою функцією.

В результаті нагромадження й утримання певної кількості вологи в грунті відбувається рівномірне і тривале витрачання її на ґрунтовий стік і при наступній відносно засушливій погоді. Як видно з таблиці 23, лісовий покрив істотно зменшує інтенсивність зливового стоку. За третю декаду червня, коли випадали як помірні, так і зливові дощі, істотно збільшився стік з І водозбору. На III водозборі зливові дощі також викликали певне збільшення стоку, але воно не досягло такої величини як на І водозборі.

Отже, гірські ліси, з одного боку, впливають на зменшення бурхливості стоку при інтенсивних зливах, а з другого, переводячи поверхневий стік у глибинний, ґрунтовий, забезпечують тривалу рівномірність грунтового стоку. Ця властивість лісового покриву є важливим фактором нормалізування водності густої сітки гірських потоків і річок, що має важливе народногосподарське значення.

Використана література:

Чубатий О.В. Захисна роль карпатських лісів. – Ужгород: Карпати, 1968. – 137 с.





Реферат на тему: Формування стоку з Карпатських гір, вкритих буковими деревостанами (частина 3) (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.