Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Екологія

Екологічний стан та хімічний склад річки Теребля (дипломна робота)

. . . . . . . .
 
2.2. Визначення параметрів якості води р. Теребля

Параметри якості води р. Теребля визначалися в згідно стандартних методик в лабораторії Тячівської державної районній екологічної інспекції.

2.2.1. Визначення розчиненого кисню та біохімічного споживання кисню (БСК) у воді

Показник концентрації розчиненого у воді кисню є одним із сумарних критеріїв якості поверхневих вод, на основі чого проводять їх класифікацію [15]. Визначення даного параметру проводять титриметрично.

Біохімічне споживання кисню протягом п'яти діб (БСК5) є одним із сумарних критерії забруднення води біохімічно окислюваними органічними речовинами. Визначення зазначеного параметру проводилося титриметричним методом згідно стандартної методики КНД 211.1.4.024-95 [16]. Сутність методу полягає в наступному: в досліджуваній воді титриметрично визначають концентрацію розчиненого у воді кисню (мг/дм3), після чого у воду додають бактерії-редуценти і переносять в герметичний скляний посуд (без повітряного прошарку). Витримують протягом п'яти діб і знову визначають концентрацію розчиненого у воді кисню. Величина зниження концентрації розчиненого у воді кисню через п'ять діб і є біохімічним споживанням кисню.

Концентрацію розчиненого у воді кисню визначають титриметрично. Досліджувана вода не консервується перед дослідженням.

1. Сутність методу полягає в тому, що кількість розчиненого у воді кисню буде еквівалентна кількості виділеного йоду. При цьому до досліджуваної води додають розчин солі двохвалентного мангану і лужну суміш (КІ + КОН). Реакція проходить в декілька стадій.

На першій стадії проходить утворення Мангану(ІІ) гідроксиду:

MnCl2 + 2KOH = Mn(OH)2¯ + 2KCl.

Мангану(ІІ) гідроксид (осад білого кольору) – сполука нестійка, і легко окиснюється розчиненим у воді киснем до Мангану(IV) гідроксиду бурого кольору:

2Mn(OH)2¯ + O2 + 2H2O = 2Mn(OH)4¯.

Після закінчення реакції окиснення, в склянку додають хлоридну кислоту. При цьому Мангану(IV) гідроксид окислює хлориди до хлору:

Mn(OH)4¯ + 4HCl = MnCl2 + Cl2 + 4Н2О.

Хлор, який виділяється, кількість якого еквівалентна вмісту розчиненого у воді кисню, взаємодіє з йодидом калію, утворюючи вільний йод. Останній відтитровують стандартним розчином тіосульфату натрію:

Cl2 + 2KI = I2 + 2 KCl.

I2 + 2 Na2S2O3 = Na2S4O6 + 2 NaI.

2. Реактиви.

Na2S2O3 (0,01 н. розчин), MnCl2´4Н2О (45 %-вий водний розчин), лужна суміш (70 г КОН та 15 г КІ розчиняють в дистильованій воді об'ємом 1 дм3), HCl (густ. 1,19), крохмаль (1%-вий водний розчин).

 

 

3. Проведення визначення.

В склянку об'ємом 200-250 см3 за допомогою гумової трубки, яка опущена на дно, наливають 100 см3 досліджуваної води. Опустив піпетку на дно склянки, додають по 1,0 см3 розчину Мангану(ІІ) хлориду та розчину лужної суміші. Закривають склянку корком, збовтують та залишають для відстоювання осаду. Утворений бурий осад Mn(OH)4 розчиняють додаванням 2-3 см3 концентрованої хлоридної кислоти. Перемішують розчин та переливають його в чисту конічну колбу. Виділений йод відтитровують 0,01 н. розчином тіосульфату натрію в присутності 1 см3 розчину крохмалю до зникнення синього забарвлення. Розчин крохмалю додають перед кінцем титрування.

4. Проведення розрахунків.

Кількість розчиненого у воді кисню (мг/дм3) розраховують за формулою:

, де:

V1 – об'єм робочого розчину тіосульфату натрію, який витрачений на титрування, см3; N1 – нормальність робочого розчину тіосульфату натрію; Е – еквівалент кисню (8); V2 – об'єм проби води, см3.

За кінцевий результат приймають середньоарифметичне значення двох паралельних дослідів, розбіжності між якими не перевищують ± 10 %.

Аналогічно проводять визначення величини БСК5.

Результати дослідження води р. Теребля за цими показниками представлені в таблиці 2.1.

2.2.2. Визначення вмісту Нітрогену амонійного у воді

Вміст у воді Нітрогену амонійного характеризує біохімічні процеси розкладу органічних речовин, перш за все білків, а також окисно-відновний потенціал води. Даний показник якості води відноситься до критерії забруднення поверхневих вод.

Визначення вмісту Нітрогену амонійного у воді р. Теребля проводиться фотометричним методом у відповідності із стандартною методикою КНД 211.1.4.030-95 [17]. Досліджувану воду не консервують.

1. Сутність методу.

Амоніак та сполуки амонію реагують в лужному середовищі з йодомеркуріатом Калію (реактив Несслера), утворюючи осад жовто-коричневого кольору. При низькій концентрації сполук амонію утворюється колоїдний розчин, який придатний для фотометричного визначення.

Хімізм реакції можна представити такими рівняннями:

Hg

Hg

NH2I

O


 

2K2[HgI4] + 4NH4OH ® + 4KI + 3 NH4I + 3H2O

Hg

Hg

NH2I

І

або


 

І

2K2[HgI4] + NH3 + КОН ® + 5KI +H2O


 

Заважаючий вплив домішок, що зумовлюють високу твердість води, усувають сегнетовою сіллю.

2. Реактиви.

Стандартний водний розчин амонію хлориду (0,005 мг NH4+ в 1,0 см3), реактив Несслера, водний розчин сегнетової солі (50%).

3. Проведення визначення.

50,0 см3 проби води, взятої для аналізу, переносять у колбу на 100,0 см3, додають 1-2 краплі розчину сегнетової солі (при високій твердості – 0,5-1,0 см3), 1,0 см3 розчину реактиву Несслера, перемішують і через 10 хвилин вимірюють оптичну густину розчину на фотоелектрокалориметрі при lеф=400±20 нм у кюветах з l=2,0 см відносно розчину порівняння (дистильована вода з реактивом Несслера). Концентрацію сполук амонію знаходять за градуювальним графіком.

При значній концентрації NH4+ може утворюватись осад [I2Hg2NH2]I. В такому випадку пробу води розбавляють і вводять поправку при розрахунках.

Для побудови градуювального графіку, в мірні колби на 50,0 см3 вносять 0,0; 0,5; 1,0; 2,0; 4,0; 6,0; 10,0; …; 40,0 см3 стандартного розчину хлориду амонію, доводять об'єм до мітки дистильованою водою, додають по 1,0 см3 розчину реактиву Несслера, перемішують і через 10 хвилин вимірюють оптичну густину як описано вище. Приготовлені розчини містять 0; 0,05; 0,1; 0,2; 0,4; 0,6; 1,0; …; 4,0 мг NH4+ в 1,0 дм3. За одержаними даними будують градуювальний графік.

4. Проведення розрахунків.

Вміст NH4+ в мг/дм3 (Х) розраховують за формулою:

, де

С – концентрація NH4+, яка знайдена за градуювальним графіком, мг/дм3; V – об'єм проби води, взятої для аналізу, см3; V1 – об'єм, до якого розбавлена проба, см3. При перерахунку на Нітроген амонійний, одержаний результат перераховують: Y=X´14/18 (мгN/дм3).

За кінцевий результат приймають середньоарифметичне значення двох паралельних дослідів, розбіжності між якими не перевищують ± 10 %.

Результати дослідження води р. Теребля за цим показником представлені в таблиці 2.2.

2.2.3. Визначення вмісту Нітрогену нітритного у воді

Нітрит-іони відносяться до токсичних інгредієнтів води, які здатні взаємодіяти з гемоглобіном крові з утворенням метгемоглобіну, що може стати причиною задухи організмів [18]. Нітрит-іони можуть утворюватися як проміжні продукти окиснення сполук амонію, або відновлення нітрат-іонів, в залежності від окисно-відновного потенціалу води. Даний показник якості води відноситься до критерії забруднення поверхневих вод.

Визначення вмісту Нітрогену нітритного у воді р. Теребля проводиться фотометричним методом у відповідності із стандартною методикою КНД 211.1.4.023-95 [19]. Досліджувану воду перед визначенням не консервують.

1. Сутність методу.

Метод базується на здатності нітритів діазотувати сульфанілову кислоту та на утворенні червоно-фіалкової діазосполуки з 1-нафтиламіном. Нижня межа виявлення 0,003 мг/дм3 нітритів. При вмісті в воді нітритів більше 0,3 мг/дм3 пробу необхідно розбавляти. Відносна похибка визначення ± 5%.

Хімізм реакції утворення азобарвника можна представити наступними рівняннями:

червоно-фіалькове забарвлення

Заважаючий вплив каламутності та кольоровості води усувають, при необхідності, освітленням проби гідроксидом алюмінію.

2. Реактиви.

Стандартний водний розчин Натрію нітриту (1 мкг нітрит-іонів в 1 см3), реактив Грісса (10% розчин в 12% розчині ацетатної кислоти).

3. Проведення визначення.

До 50 см3 досліджуваної проби (або до меншого об'єму, який містить не більше 0,3 мг нітритів, який розбавлений до 50 см3) додають 2 см3 розчину реактиву Грісса та перемішують. Через 40 хв. (або через 10 хв. при нагріванні на водяній бані при температурі 50-60оС) вимірюють оптичну густину при довжині хвилі 520 нм по відношенню до розчину порівняння (дистильована вода, в яку додали розчин реактиву Грісса).

Масову концентрацію нітритів (мг/дм3) знаходять за градуювальним графіком або розраховують з рівняння регресії.

Градуювальний графік будують наступним чином. В мірні колби об'ємом 50 см3 додають 0; 1,0; 2,0; 5,0; 10,0; 15,0 см3 робочого стандартного розчину нітриту і доводять об'єм до мітки дистильованою водою. Одержують розчини з вмістом нітриту 0; 0,02; 0,04; 0,10; 0,20; 0,30 мг/дм3. Далі проводять аналіз та фотометрують як описано вище. По одержаним результатам розраховують рівняння регресії або будують градуювальний графік (в межах м.к. нітритів мг/дм3 – оптична густина). Графік повинен бути прямолінійним.

4. Проведення розрахунків.

Масову концентрацію нітритів (Х) в мг/дм3 розраховують за формулою:

, де:

С - м.к. нітритів, яка знайдена за градуювальним графіком, мг/дм3 NO2-; V - об'єм проби, який взятий на дослідження, см3; 50 – об'єм стандартного розчину, см3. При перерахунку на Нітроген нітритний, одержаний результат перераховують: Y=X´14/46 (мгN/дм3).

За кінцевий результат приймають середньоарифметичне значення двох паралельних дослідів, розбіжності між якими не перевищують ± 10 %.

Результати дослідження води р. Теребля за цим показником представлені в таблиці 2.3.

2.2.4. Визначення вмісту Нітрогену нітратного у воді

Нітрат-іони відносяться до найбільш поширених і стійких неорганічних форм Нітрогену в об'єктах навколишнього природного середовища. Вони мають високу рухомість в довкіллі, можуть накопичуватися в рослинах (як "депо” Нітрогену), проте є відносно токсичними для теплокровних тварин [18]. Даний показник якості води відноситься до критерії забруднення поверхневих вод.

Визначення вмісту Нітрогену нітратного у воді р. Теребля проводиться фотометричним методом у відповідності із стандартною методикою КНД 211.1.4.027-95 [20]. Досліджувану воду перед визначенням не консервують.

1. Сутність методу.

Метод базується на реакції нітрат-іонів з саліциловокислим Натрієм в присутності сульфатної кислоти з утворенням солі нітросаліцилової кислоти, яка в лужному середовищі набуває жовтого забарвлення.

Чутливість методу – 0,1 мг/дм3 нітратного Нітрогену. Хімізм реакції можна представити таким рівнянням:

Визначенню заважають іони Феруму (ІІ, ІІІ) в кількості понад 0,5 мг/дм3, вплив яких усувають додаванням 8-10 крапель розчину Калію-Натрію виннокислого перед випарюванням води в фарфоровій чашці.

2. Реактиви.

Стандартний розчин Калію нітрату (0,01 мг Нітрогену нітратного в 1 см3 розчину), водний розчин сегнетової солі (30%), 0,5% водний розчин Натрію саліциловокислого, водний розчин NaOH (10 н.).

3. Проведення визначення.

10 см3 досліджуваної води поміщають в фарфорову чашку. Додають 1,0 см3 розчину саліциловокислого Натрію та випарюють на водяній бані досуха. Після охолодження сухий залишок зволожують 1,0 см3 концентрованої сульфатної кислоти, перемішують скляною паличкою і залишають на 10 хвилин. Після цього додають 5-10 см3 дистильованої води і кількісно переносять в мірну колбу об'ємом 50 см3 (фарфорову чашку кілька разів ополіскують дистильованою водою і розчини кількісно переносять в цю ж колбу). Додають 10 см3 10 н. розчину гідроксиду Натрію, охолоджують, доводять об'єм дистильованою водою до мітки та перемішують. Протягом 10 хвилин після додавання гідроксиду Натрію забарвлення не змінюється. Порівняння інтенсивності забарвлення досліджуваної проби проводять фотометричним методом, вимірюючи оптичну густину розчину при довжині хвилі 400±20 нм в кюветах з товщиною робочого шару 1-5 см. За значенням оптичної густини, від якої віднімають значення оптичної густини контрольного досліду, знаходять вміст нітратів за градуювальним графіком.

Побудова градуювального графіка базується на наступному. Для приготування стандартних розчинів в мірні пробірки з відміткою на 10 см3 відбирають 0; 1,0; 2,0; 3,0; 4,0; 6,0 та 10,0 см3 робочого стандартного розчину нітрату Калію (1 см3 – 0,01 мг Нітрогену) і доводять дистильованою водою до мітки. Вміст нітратного Нітрогену в розчинах відповідно рівний 0; 1,0; 2,0; 3,0; 4,0; 6,0; 10,0 мг/дм3. Після цього розчини переносять в фарфорові чашки і далі проводять аналіз та фотометрують як описано вище. По одержаним результатам розраховують рівняння регресії або будують градуювальний графік (в координатах вміст Нітрогену нітратів мг/дм3 – оптична густина).

4. Проведення розрахунків.

Вміст Нітрогену нітратного (Х) в пробі води (мг/дм3) дорівнює концентрації нітратів (в перерахунку на Нітроген), яка знайдена за градуювальним графіком.

За кінцевий результат приймають середньоарифметичне значення двох паралельних дослідів, розбіжності між якими не перевищують ± 10 %.

Результати дослідження води р. Теребля за цим показником представлені в таблиці 2.4.

2.2.5. Визначення вмісту Фосфору фосфатів у воді

Серед сполук Фосфору, у водному середовищі домінують фосфати, наявність яких у воді водойм сприяє їх євтрофуванню [15]. Сполуки Фосфору мають відносно невисоку рухливість у природному середовищі, проте даний показник якості води відноситься до критерії забруднення поверхневих вод.

Визначення вмісту Фосфору фосфатів у воді р. Теребля проводиться фотометричним методом у відповідності із стандартною методикою КНД 211.1.4.043-95 [22]. Досліджувану воду перед визначенням не консервують.

1. Сутність методу.

Фосфат-іони утворюють з молібдат-іонами гетерополікислоту, яка при частковому відновленні має сине забарвлення. Фосфат-іони в присутності молібдат-іонів в кислому середовищі утворюють забарвлену в жовтий колір гетерополікислоту згідно рівняння:

Na3PO4 + 12 Na2MoO4 + 27 HNO3 = H3[PO4´12MoO3] + 27 NaNO3 + 12 H2O.

При додаванні відновника (аскорбінова кислота), гетерополікислота частково відновлюється до H3[PO4´10MoO3´2MoO2] і розчин набуває синього кольору з максимумом світлопоглинання в межах 700-750 нм.

2. Реактиви.

Забарвлюючий реактив А (6,0 г молібдату амонію розчиняють в 500 см3 5 н. розчину сульфатної кислоти і доводять об'єм розчину до 1,0 дм3 дистильованою водою), Реактивний розчин Б (0,887 г аскорбінової кислоти розчиняють у 168,0 см3 реактивного розчину А і доводять об'єм дистильованою водою до 1,0 дм3), стандартний водний розчин Калію дигендрогенфосфату (0,02 мг Р2О5 в 1,0 см3 розчину), водний розчин хлоридної кислоти (0,2 н.).

3. Проведення визначення.

50,0 см3 досліджуваної води переносять в мірну колбу на 100,0 см3, додають 5,0 см3 0,2 н. Розчину хлоридної кислоти і до мітки доводять реактивним розчином Б. Розчин перемішують і через 10 хвилин вимірюють оптичну густину на фотоколориметрі при lеф=590±20 нм у кюветах з l=3,0 см відносно розчину порівняння (без проби). Концентрацію Фосфору знаходять за градуювальним графіком.

Доля побудови градуювального графіку в мірні колби на 100,0 см3 вносять відповідно 0; 0,5; 1,0; 1,5; 2,0; 2,5; 5,0 та 10,0 см3 стандартного розчину Фосфору, по 5,0 см3 0,2 н розчину HCl, об'єм кожної колби доводять до мітки реактивним розчином Б і добре перемішують. Через 10 хвилин вимірюють оптичну густину як описано вище. За одержаними даними будують градуювальний графік.

4. Проведення розрахунків.

Масову концентрацію Фосфору (Х) в мг Р2О5 в дм3 розраховують за формулою:

, де:

С - м.к. Фосфору, яка знайдена за градуювальним графіком, мгР2О5/дм3; V - об'єм проби, який взятий на дослідження, см3; 100 – загальний об'єм забарвленого розчину, см3. При перерахунку на Фосфор фосфатів, одержаний результат перераховують: Y=X´31/142 (мгР/дм3).

За кінцевий результат приймають середньоарифметичне значення двох паралельних дослідів, розбіжності між якими не перевищують ± 10 %.

Результати дослідження води р. Теребля за цим показником представлені в таблиці 2.5.

2.2.6. Визначення ХСК (біхроматної окислюваності) води

Хімічне споживання кисню (ХСК) або біхроматна окислюваність є одним із сумарних критерії забруднення води органічними та неорганічними речовинами, які здатні окислюватися. Визначення зазначеного параметру проводилося титриметричним методом згідно стандартної методики КНД 211.1.4.021-95 [23]. Сутність методу полягає в наступному: до досліджуваної води додають певну кількість розчину біхромату Калію та сульфатної кислоти, після чого пробу кип'ятять протягом кількох годин. При цьому органічні та неорганічні речовини, які здатні окислюватися, взаємодіють з біхроматом Калію, кількість якого зменшується. Залишок біхромату Калію визначають титриметрично.

1. Сутність методу.

Органічні речовини окислюються біхроматом калію у 18 н. (розведення 1:1) сульфатній кислоті. Біхромат при цьому відновлюється згідно рівняння:

Cr2O72- + 14 H+ + 6 e = 2 Cr3+ + 7 H2O.

Окислення органічних речовин в таких умовах прискорюється і охоплює практично всі органічні сполуки, якщо в реакційну суміш додати каталізатор – сульфат Аргентуму. Одержані результати за цим методом дають 95-98% від ХСКтеор. Не окислюються піридин та його гомологи, пірол, піролідин, нікотинова кислота, толуен, бензен, інші ароматичні вуглеводні, парафін, нафталін.

2. Реагенти.

Розчин N-фенілатранілової кислоти (0,1% розчин в 0,005 н. розчині Натрію гідроксиду), стандартний розчин біхромату Калію (0,25 н.), стандартний розчин солі Мора (0,25 н.), розчин сульфатної кислоти (1:1), Аргентуму сульфат (кристалічний).

3. Проведення визначення.

50,0 см3 досліджуваної води переносять у круглодонну колбу на 250,0 см3. Додають 5,0 см3 сульфатної кислоти, перемішують, потім приливають 25,0 см3 стандартного розчину біхромату калію, обережно малими порціями 70,0 см3 сульфатної кислоти, всипають 0,4-0,5 г сульфату Аргентуму, кілька шматків фарфору, закривають колбу і з'єднують із зворотнім холодильником. Нагрівають колбу до не бурхливого кипіння, яке підтримують протягом двох годин. Після цього, колбу охолоджують, обмивають стінки холодильника 25,0 см3 дистильованої води і переносять вміст у конічну колбу на 500,0 см3, ще кілька разів обмиваючи стінки першої колби дистильованою водою. Доводять об'єм розчину до 300,0 см3 і додав 10-15 крапель розчину N-фенілантранілової кислоти титрують надлишок біхромату розчином солі Мора. Паралельно проводять контрольний дослід, для чого беруть 50,0 см3 дистильованої води і проводять через всі стадії аналізу.

4. Проведення розрахунків.

ХСК (у мг О2 на 1,0 дм3 води) розраховують за формулою:

ХСК (мгО2/дм3) = , де

N – нормальність титрованого розчину солі Мора; а – об'єм розчину солі Мора, який витрачений на титрування контрольного досліду, см3; b – об'єм того ж розчину, який витрачений на титрування проби, см3; V – об'єм аналізованої стічної води, см3; 8 – еквівалент кисню.

За кінцевий результат приймають середньоарифметичне значення двох паралельних дослідів, розбіжності між якими не перевищують ± 10 %.

Результати дослідження води р. Теребля за цим показником представлені в таблиці 2.6.

На основі результатів дослідження в таблицях 2.1-2.6 буде проведено екологічну оцінку якості води річки Теребля за трофо-сапробіологічними показниками.


 

РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

У відповідності із стандартними методиками аналізу було проведено визначення окремих параметрів якості води р. Теребля. Результати дослідження представлені в таблицях 2.1-2.6.

Таблиця 2.1

Результати визначення розчиненого кисню та БСК5 у воді р. Теребля (n=6; P=0,95)

Дата відбору

Розчинний кисень, мгО2/дм3 / БСК5, мгО2/дм3

№ 1

№ 2

№ 3

№ 4

№ 5

№ 6

№ 7

12.02.08

12,4±0,4 /

1,11±0,03

11,9±0,3 /

1,43±0,04

12,1±0,4 /

1,22±0,04

11,7±0,3 /

1,55±0,05

10,9±0,3 /

1,61±0,05

11,2±0,3 /

1,53±0,04

10,9±0,3 /

1,59±0,05

26.02.08

12,9±0,4 /

1,05±0,02

11,3±0,3 /

1,34±0,03

11,9±0,4 /

1,29±0,03

11,8±0,3 /

1,41±0,04

11,1±0,3 /

1,56±0,05

11,5±0,4 /

1,43±0,04

11,1±0,3 /

1,53±0,04

11.03.08

11,6±0,3 /

1,18±0,03

10,9±0,3 /

1,48±0,04

11,1±0,4 /

1,35±0,03

10,9±0,3 /

1,38±0,03

10,4±0,2 /

1,61±0,05

10,8±0,4 /

1,51±0,04

10,9±0,3 /

1,61±0,05

25.03.08

12,1±0,3 /

1,21±0,03

11,2±0,3 /

1,32±0,03

11,4±0,3 /

1,34±0,03

11,2±0,3 /

1,32±0,03

10,7±0,3 /

1,53±0,04

10,9±0,4 /

1,61±0,05

10,5±0,3 /

1,72±0,05

08.04.08

12,7±0,4 /

1,13±0,02

12,1±0,4 /

1,41±0,04

11,9±0,3 /

1,43±0,04

11,5±0,3 /

1,45±0,04

10,6±0,3 /

1,58±0,05

10,8±0,3 /

1,55±0,05

10,7±0,3 /

1,75±0,05

22.04.08

11,9±0,3 /

1,27±0,03

11,5±0,3 /

1,39±0,03

11,5±0,3 /

1,36±0,03

11,1±0,3 /

1,38±0,04

10,5±0,3 /

1,55±0,04

11,0±0,3 /

1,61±0,05

10,6±0,3 /

1,79±0,06

06.05.08

12,1±0,4 /

1,19±0,03

11,5±0,3 /

1,43±0,04

11,3±0,3 /

1,46±0,04

11,0±0,3 /

1,44±0,04

10,2±0,3 /

1,59±0,05

10,6±0,3 /

1,52±0,05

10,4±0,3 /

1,61±0,05

20.05.08

11,6±0,3 /

1,22±0,03

11,1±0,3 /

1,46±0,04

11,1±0,3 /

1,48±0,04

10,9±0,3 /

1,41±0,03

10,1±0,3 /

1,62±0,05

10,8±0,3 /

1,58±0,05

10,7±0,3 /

1,63±0,05

Примітка. № 1 - № 7 – відповідні точки пробовідбору (див. розділ 2.1).

Порівнюючи дані щодо вмісту розчинного кисню та величини БСК5 у воді р. Теребля видно, що значення параметрів мають незначні коливання. Проходить деяке погіршення якості води р. Теребля після населених пунктів (вплив комунально-побутових стічних вод), а також спостерігається поступове зменшення розчиненого кисню та зростання величини БСК5 від витоку до гирла річки. За показником розчинного кисню вода р. Теребля відноситься до І класу якості як згідно Водної Рамкової Директиви ЄС (див. табл. 1.3), так і згідно "Методики екологічної оцінки якості поверхневих вод за відповідними категоріями” (див. табл. 1.5). За величиною БСК5 згідно Водної Рамкової Директиви ЄС вода р. Теребля відноситься до І класу якості, тоді як згідно "Методики екологічної оцінки якості поверхневих вод за відповідними категоріями” у витоку вода відноситься до ІІ класу 2 категорії, а в гирлі від ІІ класу 2 категорії до ІІ класу 3 категорії.

Таблиця 2.2

Результати визначення Нітрогену амонійного у воді р. Теребля

(n=6; P=0,95)

Дата відбору

Вміст Нітрогену амонійного, мгN/дм3

№ 1

№ 2

№ 3

№ 4

№ 5

№ 6

№ 7

12.02.08

0,031 ± 0,001

0,045 ± 0,002

0,049 ± 0,002

0,047 ± 0,002

0,052 ± 0,002

0,049 ± 0,002

0,062 ± 0,002

26.02.08

0,028 ± 0,001

0,042 ± 0,002

0,043 ± 0,002

0,051 ± 0,002

0,054 ± 0,002

0,051 ± 0,002

0,063 ± 0,002

11.03.08

0,035 ± 0,001

0,051 ± 0,002

0,054 ± 0,002

0,057 ± 0,002

0,061 ± 0,002

0,063 ± 0,002

0,076 ± 0,003

25.03.08

0,037 ± 0,001

0,048 ± 0,002

0,057 ± 0,002

0,052 ± 0,002

0,059 ± 0,002

0,066 ± 0,002

0,072 ± 0,002

08.04.08

0,042 ± 0,002

0,047 ± 0,002

0,064 ± 0,002

0,058 ± 0,002

0,067 ± 0,002

0,073 ± 0,002

0,089 ± 0,003

22.04.08

0,033 ± 0,001

0,044 ± 0,002

0,069 ± 0,002

0,061 ± 0,002

0,072 ± 0,002

0,081 ± 0,003

0,093 ± 0,003

06.05.08

0,041 ± 0,002

0,052 ± 0,002

0,074 ± 0,002

0,077 ± 0,002

0,084 ± 0,003

0,092 ± 0,003

0,103 ± 0,003

20.05.08

0,044 ± 0,002

0,051 ± 0,002

0,071 ± 0,002

0,079 ± 0,002

0,081 ± 0,003

0,094 ± 0,003

0,118 ± 0,004

Примітка. № 1 - № 7 – відповідні точки пробовідбору (див. розділ 2.1).

Зміна вмісту Нітрогену амонійного у воді р. Теребля носить коливальний характер, проте спостерігається зростання вмісту сполук амонію від зими до весни (сезонні коливання), а також від витоку до гирла. Це зумовлено різними причинами, зокрема, впливом комунально-побутових стічних вод, активізацією біохімічних процесів (у водосховищі, проба № 3), впливом поверхневого стоку.

За вмістом Нітрогену амонійного вода р. Теребля відноситься до І класу якості згідно Водної Рамкової Директиви ЄС (див. табл. 1.3) з врахуванням перерахунку Нітрогену амонійного і іони амонію, а згідно "Методики екологічної оцінки якості поверхневих вод за відповідними категоріями” (див. табл. 1.5) у витоку вода відноситься до І класу, а в гирлі від І класу до ІІ класу 2 категорії.

Таблиця 2.3 Результати визначення Нітрогену нітритного у воді р. Теребля

(n=6; P=0,95)

Дата відбору

Вміст Нітрогену нітритного, мгN/дм3

№ 1

№ 2

№ 3

№ 4

№ 5

№ 6

№ 7

12.02.08

0,009 ± 0,001

0,012 ± 0,001

0,011 ± 0,001

0,013 ± 0,001

0,016 ± 0,001

0,017 ± 0,001

0,019 ± 0,001

26.02.08

0,010 ± 0,001

0,012 ± 0,001

0,013 ± 0,001

0,013 ± 0,001

0,015 ± 0,001

0,019 ± 0,001

0,023 ± 0,001

11.03.08

0,012 ± 0,001

0,015 ± 0,001

0,012 ± 0,001

0,015 ± 0,001

0,019 ± 0,001

0,022 ± 0,001

0,029 ± 0,001

25.03.08

0,011 ± 0,001

0,013 ± 0,001

0,014 ± 0,001

0,017 ± 0,001

0,023 ± 0,001

0,025 ± 0,001

0,033 ± 0,002

08.04.08

0,013 ± 0,001

0,017 ± 0,001

0,021 ± 0,001

0,023 ± 0,001

0,029 ± 0,002

0,031 ± 0,002

0,037 ± 0,002

22.04.08

0,012 ± 0,001

0,018 ± 0,001

0,024 ± 0,001

0,025 ± 0,001

0,031 ± 0,002

0,034 ± 0,002

0,039 ± 0,002

06.05.08

0,013 ± 0,001

0,018 ± 0,001

0,025 ± 0,001

0,027 ± 0,001

0,033 ± 0,002

0,036 ± 0,002

0,044 ± 0,002

20.05.08

0,014 ± 0,001

0,019 ± 0,001

0,024 ± 0,001

0,028 ± 0,001

0,037 ± 0,002

0,042 ± 0,002

0,051 ± 0,002

Примітка. № 1 - № 7 – відповідні точки пробовідбору (див. розділ 2.1).

Вміст Нітрогену нітритного у воді р. Теребля змінюється в достатньо широких межах, від 0,009 до 0,051 мгN/дм3 від витоку до гирла, і при цьому, спостерігається сезонне зростання вмісту нітритів, що зумовлено як впливом стічних вод населених пунктів, так і активізацією біохімічних процесів. Це особливо відчутно нижче за течією водосховища (проба № 3), яке розташовано на р. Теребля.

Виділення класу (і категорії) води за різними методиками дещо ускладнюється, що зумовлено значною відмінністю розмірностей вимірювань (Нітроген нітритний та нітрит-іони). Отже, згідно рекомендацій Водної Рамкової Директиви ЄС, якість води у витоку річки відноситься до ІІ класу, у гирлі – від ІІІ класу до IV класу. Згідно "Методики екологічної оцінки якості поверхневих вод за відповідними категоріями”, якість води річки у витоку відноситься від ІІ класу 3 категорії до ІІІ класу 4 категорії, у гирлі – від ІІІ класу 4 категорії до ІІІ класу 5 категорії.

Таблиця 2.4 Результати визначення Нітрогену нітратного у воді р. Теребля

(n=6; P=0,95)

Дата відбору

Вміст Нітрогену нітратного, мгN/дм3

№ 1

№ 2

№ 3

№ 4

№ 5

№ 6

№ 7

12.02.08

0,27±0,01

0,42±0,01

0,64±0,02

0,77±0,02

0,94±0,03

1,44±0,05

1,96±0,06

26.02.08

0,23±0,01

0,47±0,01

0,73±0,02

0,93±0,03

1,03±0,04

1,39±0,05

2,02±0,06

11.03.08

0,34±0,01

0,43±0,01

0,71±0,02

0,90±0,03

1,09±0,04

1,55±0,05

2,29±0,07

25.03.08

0,29±0,01

0,49±0,02

0,61±0,02

0,88±0,03

1,17±0,04

1,73±0,05

2,06±0,06

08.04.08

0,22±0,01

0,42±0,01

0,75±0,02

0,83±0,03

1,32±0,04

1,99±0,06

2,52±0,07

22.04.08

0,39±0,01

0,53±0,01

0,69±0,02

0,99±0,04

1,64±0,05

2,31±0,06

2,73±0,08

06.05.08

0,31±0,01

0,39±0,01

0,84±0,03

1,01±0,04

1,59±0,05

2,22±0,06

3,04±0,08

20.05.08

0,41±0,01

0,59±0,02

0,91±0,03

1,13±0,04

1,89±0,06

2,42±0,07

3,11±0,09

Примітка. № 1 - № 7 – відповідні точки пробовідбору (див. розділ 2.1).

Вміст Нітрогену нітратного у воді р. Теребля змінюється в широких межах концентрацій від витоку до гирла і при цьому спостерігається, також, сезонне зростання концентрації Нітрогену нітратного (від зими до весни), що очевидно зумовлено активізації біохімічних процесів та зміною гідрологічного режиму прилеглих земель.

У відповідності з Водною Рамковою Директивою ЄС виділення класів якості води проводиться за вмістом нітрат-іонів, а не нітрогену нітратного як в "Методиці екологічної оцінки якості поверхневих вод за відповідними категоріями”. Отже, у відповідності з рекомендаціями Водної Рамкової Директиви ЄС, у витоку якість води за цим показником відноситься до ІІ класу, а в гирлі – до IV класу якості. Згідно з "Методикою екологічної оцінки якості поверхневих вод за відповідними категоріями” у витоку якість води за цим показником змінюється від ІІ класу 2 категорії до ІІ класу 3 категорії, в гирлі – від IV класу до V класу. Цей показник якості води є найгіршим серед досліджуваних.

Таблиця 2.5 Результати визначення Фосфору фосфатів у воді р. Теребля

(n=6; P=0,95)

Дата відбору

Вміст Фосфору фосфатів, мгР/дм3

№ 1

№ 2

№ 3

№ 4

№ 5

№ 6

№ 7

12.02.08

0,009

0,014

0,011

0,013

0,018

0,020

0,021

26.02.08

0,008

0,017

0,010

0,015

0,021

0,023

0,029

11.03.08

0,007

0,012

0,011

0,019

0,033

0,042

0,064

25.03.08

0,010

0,013

0,012

0,017

0,022

0,034

0,048

08.04.08

0,011

0,019

0,015

0,013

0,027

0,046

0,057

22.04.08

0,009

0,016

0,009

0,012

0,019

0,025

0,034

06.05.08

0,008

0,019

0,011

0,019

0,024

0,039

0,052

20.05.08

0,012

0,018

0,016

0,014

0,021

0,033

0,041

Примітка. № 1 - № 7 – відповідні точки пробовідбору (див. розділ 2.1).

Вміст Фосфору фосфатів у воді річки Теребля немає сезонних коливань (спостерігається стрибкоподібна зміна), хоча від витоку до гирла концентрація Фосфору фосфатів зростає. Це, очевидно, зумовлено погіршенням якості води річки за рахунок надходження в неї стічних вод населених пунктів (використання миючих засобів, тощо). При цьому вихідна якість води за цим показником (проба № 1) є практично стабільною.

Як і у випадках сполук Нітрогену, Водна Рамкова Директива ЄС для виділення класів якості води використовує концентрацію фосфат-іонів, а "Методика екологічної оцінки якості поверхневих вод за відповідними категоріями” – вміст Фосфору фосфатів, що потребує проведення перерахунків. Згідно рекомендації Водної Рамкової Директиви ЄС якість води у витоку за вмістом фосфат-іонів можна оцінити за І класом, а у гирлі – від ІІ класу до ІІІ класу. Відповідно до "Методики екологічної оцінки якості поверхневих вод за відповідними категоріями” у витоку якість води за вмістом Фосфору фосфатів можна оцінити за І класом, а в гирлі – від ІІ класу 2 категорії до ІІІ класу 4 категорії.





Реферат на тему: Екологічний стан та хімічний склад річки Теребля (дипломна робота)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.