Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Екологія

Донна рослинність півострова Меганом та Птахи РЛП "Кінбурнська коса" (реферат)

Зміст

1. Донна рослинність півострова Меганом (Крим, Чорне море)

2. Птахи регіонального ландшафтного парку "Кінбурнська коса"

Використана література

1. Донна рослинність півострова Меганом (Крим, Чорне море)

Півострів Меганом належить до територій найвищої пріоритетності, як регіональний центр збереження біологічного та ландшафтного різноманіття у південно-східному Криму (Виработка приоритетів..., 1999). Водночас нинішній природоохоронний статус даної території "пам'ятка природи республіканського значення" явно не відповідає навіть мінімальним вимогам щодо охоронного режиму даного дуже вразливого об'єкту. Екологічна громадськість неодноразово піднімала питання про необхідність надання цьому унікальному природному комплексу статусу заповідного об'єкта національного підпорядкування національного природного парку або природного заповідника. В зв'язку з цим набуло актуальності завдання докладної інвентаризації та еколого-фітоценотичного опису як суходільних екосистем півострова, так і його аквального комплексу та прилеглу ділянку шельфу. Аквальний комплекс півострова Меганом досі лишався практично невивченим, опубліковано лише фрагментарні дані за результатами одноразових рекогносцировок (Костенко и др., 2004, 2006а, 2006б).

У серпні 2005 р. було виконано гідроботанічні розрізи на траверзі урочища Бугаз та напроти мису Меганом (траверз Меганомського маяка). В серпні 2006 р. було повторено зйомку на названих розрізах та виконано гідроботанічні розрізи на траверзі мису Рибачий, мису Тупий та селища Прибережне (Сонячна долина). Гідроботанічні розрізи виконувались за стандартною методикою (Калугина, 1969), кількісні проби фітобеніосу відбирались на глибинах 0,5 м, 1 м, 3 м, 5 м, 10 м, 15 м. Всього в акваторії півострова Меганом було відібрано 130 проб з 28 станцій на 5 розрізах.

Донна рослинність шельфу півострова Меганом тяжіє до прибережного поясу вапнякових брил, що залягають на траверзі мису Рибачий від урізу води до глибини 15-17 м, в решті акваторії півострова до глибини 7 м. На глибинах 7-11 м субстратом для фітобентосу є ракушняк з мідій, а також окреме каміння, на глибинах понад 13 м знов спостерігаються виходи плит. В акваторії півострова було виявлено 7 рослинних асоціацій.

Асоціація Dilophus fasciola + Polysiphonia opaca + Ceramium ciliatum+ Enteromorpha compressa зростає вузькою смугою вздовж берегової лінії Меганому на глибині 0-3 м на ділянках, не зайнятих цисіозіровою асоціацією. Переважають однорічні форми. Проективне покриття сягає 60 %. В першому ярусі зростає Dilophus fasciola, у другому Polysiphonia opaca, Ceramium ciliatum, Enteromorpha compressa. Також характерний значний розвиток Padina pavonica, що зростає окремими плямами. Фітоценози даної асоціації на глибині 0,5 м вперше були виявлені в районі Меганому в 1993 р. (Н.С. Косіенко, неопубліковані дані). Тоді загальна біомаса становила 563,24 г/м2, з них на частка цисіозіри становила 138,36 г/м2. Найбільшу біомасу мав Ceramium ciliatum (141,96 г/м2). Частка Polysiphonia opaca складала 124 г/м2, Dilophus fasciola 86,96 г/м2. Біомаса фітоценозів асоціації біля мису Меганом в серпні 2005 р. складала 448,64 г/м2. Домінувала Padina pavonica 395,8 г/м2 (88,2 %), іакож зустрічались Dilophus fasciola (8,48 г/м2) іа молоді проросіки Cystoseira crinita. Незначну біомасу мали Cladostephus verticillatus (4,12 г/м2), Apoglossum ruscifolium (4,04 г/м2), види роду Laurencia (0,8 г/м2), Ulva rigida (1 г/м2). Біля мису Бугаз в 2005 р. біомаса асоціації сягала 722 г/м2, частка Padina pavonica становила 506 г/м2. Біля мису Бугаз до складу асоціації також входила Dasya baillouviana (біомаса 44 г/м2).

Асоціація Cystoseira crinita Cladostephus verticillatus Grateloupia dichotoma знайдена в 2005 р. біля мису Бугаз та в 2006 р. біля мису Меганом на глибинах 0,5-1 м. Загальна біомаса складає 1838,5 г/м2. У першому ярусі домінує Cystoseira crinita висотою до 40 см, її біомаса сягає 1628 г/м2 (88,6%). У другому ярусі зростає Cladostephus verticillatus (52 г/м2), в третьому Grateloupia dichotoma, висотою до 3 см з біомасою 100 г/м2. Серед супутніх видів були знайдені Ulva rigida (2 г/м2), Padina pavonica (12,5 г/м2), види роду Laurencia (3 г/м2), Polysiphonia subulifera (39 г/м2). Асоціації із значною участю Grateloupia dichotoma раніше (4) вважалися характерними лише для району Севастопольської бухти.

Асоціація Cystoseira crinita + C. barbata Cladostephus verticillatus Corallina mediterranea. Поширена вздовж узбережжя Меганому на глибинах 0,33 м. Найбільші зарості цистозіри представлені в прибережній зоні і тяжіють до поясу скель. Фітоценози чотирьохярусні, зімкнуті, полідомінантні, багаторічні з добре розвинутим рослинним покривом. Загальне проективне покриття складає 80-100%, середня висота 40 см. В першому ярусі зростають багаторічні водорості Cystoseira crinita, C. barbata. На цистозірі сезонно розвиваються епіфітні синузії Sphacelaria cirrhosa, видів роду Laurencia, а також видів родів Polysiphonia та Ceramium, які змінюють один одного впродовж вегетаційного сезону. Другий ярус утворений бурими водоростями Cladostephus verticillatus, Dilophus fasciola. Проективне покриття ярусу сягає 40-50 %. Висота другого ярусу сягає 5-10 см. Третій ярус утворений низькорослими водоростями Corallina mediterranea, Cladophora dalmatica, Gelidium latifolium. Загальне проективне покриття сягає 60-70 %, висота ярусу 1-2 см. У четвертому ярусі зростають коркові водорості, які вкривають поверхню скель та каменів Dermatolithon, Melobesia, Cruoriopsis, Ralfsia. Загальна біомаса фітоценозів асоціації в 1993 р. біля Безимянного мису, розташованого на схід від Бугаської балки, на глибині 0,3 м сягала 4203,95 г/м2, частка C. crinita становила 4110 г/м2 (Н.С. Костенко, неопубліковані дані). В 2005 р. біомаса фітоценозів асоціації на глибині 0,5 м сягала 2557,76 г/м2, частка C. crinita становила 2460,58 г/м2, тобто спостерігається зменшення біомаси в 1,67 разів. Загальна біомаса фітоценозів на глибині 1 м становила 3638,66 г/м2. В 2006 р. в акваторії мису Рибачий біомаса асоціації змінювалась від 2601 г/м2 до 3067 г/м2, в середньому 2787 г/м2, частка Cystoseira становила від 1926г/м2 до 2560 г/м2, в середньому 2229 г/м2; в акваторії мису Меганом біомаса асоціації змінювалась від 1589 г/м2 до 3969 г/м2, в середньому 2728 г/м2, частка Cystoseira становила від 599 г/м2 до 3000 г/м2, в середньому 1764 г/м2.

Асоціація Cystoseira crinita + C.barbata Phyllophora nervosa Ulva rigida Cladophora dalmatica. Поширена на глибинах 5-10 м біля мису Меганом і мису Рибачий, відрізняється високим видовим різноманіттям. Перший ярус утворений окремими особиCystoseira crinita та C. barbata, його висота сягає 40 см, проективне покриття 10-20 %. Другий ярус висотою 8-13 см утворений Phyllophora nervosa, Cladostephus verticillatus, Nereiafiliformis. Третій ярус складається з низькорослих дернин Cladophora dalmatica, Corallina mediterranea, має висоту 1-3 см та проективне покриття 15-20 %. Четвертий ярус утворюють коркові водорості Peyssonnelia sp., Cruoriopsis rosenvingii, Zanardinia prototypus. Загальна біомаса фітоценозів асоціації на глибині 5 м сягає 1225,15 г/м2. Частка С. crinita становить 458,3 г/м2, Phyllophora nervosa 545,7 г/м2, Ulva rigida 56,6 г/м2. Серед супутніх видів асоціації знайдені Apoglossum ruscifolium, види роду Cladophora, Gelidium latifolium, Nereia filiformis, види роду Laurecia, Polysiphonia subulifera, Zanardinia prototypus. На глибині 10 м біомаса асоціації значно нижча і становить 697,2 г/м2. Частка С. barbata становить 9,4 г/м2, Phyllophora nervosa 119 г/м2. Високі значення біомаси на цій глибинне мають Cladostephus verticilliatus 412,4 г/м2 (59,15 %), та Nereia filiformis 110,6 г/м2 (15,86 %).

Асоціація Phyllophora nervosa Ulva rigida. Зростає на твердому субстраті (вапнякові брили) на глибинах 10-15 м у районі мису Меганом та мису Рибачий. Асоціація двохярусна, перший ярус утворений Phyllophora nervosa (біомаса до 1940 г/м2) та Ulva rigida (біомаса до 135 г/м2), другий ярус утворений бурою водоростю Zanardinia prototypus. Загальна біомаса фітоценозів в асоціації від 44,8 г/м2 до 2290 г/м2, в середньому 1203 г/м2.

Асоціація морських трав Zostera noltii та Z. marina. Поширена на м'яких грунтах біля мису Бугас на глибинах від 5 до 15 м та на траверзі с. Прибережне (Сонячна долина) на глибинах 4-7 м. На глибині 5 м на дрібному піску біля мису Бугас в 2005 р. біомаса фітоценозів асоціації сягала 108,42 г/м2, частка Z. noltii становила 39,75 г/м2, висота рослин сягала 20 см. Максимальних значень сягала біомаса Chondria tennuissima (139,34 г/м2). Серед супутніх видів незначну біомасу мали Polysiphonia subulifera, Cladostephus vericillatus, Gracilaria dura, Ulva rigida. На глибині 10 м в цій асоціації загальна біомаса фітоценозів сягала 106,92 г/м2, частка Zostera noltii становила 27,53 г/м2 (25,74%), а максимальною біомасою характеризувалась Cladophora albida 79,05 г/м2 (73,9 %). На глибині 15 м загальна біомаса фітоценозів асоціації становила 51,73 г/м2, з них Z. noltii 8,37 г/м2, Caldophora albida 39,75 г/м2 (76,84 %). Для асоціації характерне чітке розділення на пояси Zostera noltii (5-11 м) та Z. marina (10 15 м). Біомаса Z. marina була максимальною на глибині 15 м (68 г/м2), тоді як Z. noltii на глибині 10-11 м (70,5-84 г/м2).

Асоціація Chondria tenuissima Cladophora albida. Асоціація займає пояс піску з ракушняком. Поширена на м'яких грунтах, на глибинах 3-5 м в районі мису Меганом. На глибині 3 м біомаса фітоценозів асоціації сягала 18,44 г/м2, на глибині 5 м 50,56 г/м2, частка Cladophora albida становила на глибині 3 м 12,54 г/м2 (68 %), на глибині 5 м 45,78 г/м2 (90,5 %).

Загалом середовище існування донних біоценозів в прибережній зоні півострова Меганом можна вважати відносно добре збереженим. Віддаленість цього району від рекреаційних зон та незначний техногенний вплив дозволяють донним біоценозам зберігати стан, близький до природного стану перед початком інтенсивної антропогенної трансформації екосистеми Чорного моря. Однак дані щодо кількісного складу спільнот фітобентосу та вертикального розподілу домінуючих видів свідчать, що для шельфу півострова характерні деякі процеси антропогенної деградації, такі ж, як і для інших регіонів південного Криму загальне зменшення біомаси фітобентосу та розподіл біомаси за глибиною у вигляді одновершинної кривої з максимумом на глибині 1 м (лише у районі найприбойнішого мису Рибачий зберігається вертикальний розподіл біомаси з максимумом на глибинах 3-5 м, однак загальна біомаса фітоценозів все одно не сягає тих значень, що зафіксовані в літературі в 1970-1980 рр.). Також для донної рослинності Меганому спостерігається тенденція поширення Phyllophora nervosa у пояс середніх глибин, де вона заміщає в якості домінуючого виду бурі багаторічники роду Cystoseira, формуючи перехідну цистозірово-філофорову асоціацію. Аналогічні негативні процеси були показані для інших регіонів південно-східного Криму (Костенко и др., 2004, 2006а) і свідчать про значне знижен ня прозорості водних мас як фактор, що пригнічує розвиток фітобентосу.

В цілому одержані дані свідчать про те, що шельф півострова Меганом відрізняється найкращим у південно-східному Криму збереженням типових для даного району оліготрофних фітоценозів, таким чином може розглядатися як умовно еталонна ділянка. Однак, навіть в цій акваторії спостерігаються явні ознаки антропогенної деградаційної сукцесії макрофітобентосу. Надання акваторії півострова статусу об'єкту природно-заповідного фонду національного рівня підпорядкування (НПП або ПЗ) видається своєчасним і необхідним заходом для охорони донної рослинності цього унікального аквального комплексу.

2. Птахи регіонального ландшафтного парку "Кінбурнська коса"

Дані по гніздовій орнітофауні Кінбурнського півострова є в праці Д.А. Подушкіна (1912), наших статтях (Петрович, 1999, 2000; Петрович, Маркауцан, 2000; Петрович, Редінов, 2008) та численних роботах орнітологів Чорноморського біосферного заповідника (Клименко, 1950; Ардамацкая, 1968; Ардамацкая, Семенов, 1977; Семенов, Ардамацкая, 1992; Кабаков, 1992; Рибачук, 1999; Москаленко, 2003, 2006, 2008; та ін.). Серед останніх, слід виділити грунтовну роботу Ю.О. Москаленка (2008), присвячену орнітофауні лісостепових ділянок Чорноморського біосферного заповідника. Наша стаття узагальнює результати інвентаризації гніздової орнітофауні РЛП "Кінбурнська коса".

Парк створений в 1992 р. на Кінбурнському півострові в межах Очаківського району Миколаївської області. Межі парку (площа 17890,2 га) включають Кінбурнський півострів та прилеглу кілометрову смугу акваторії Чорного моря та Дніпро-Бузького лиману. Частина території парку входить до меж водно-болотяного угіддя міжнародного значення "Ягорлицька затока" та міжнародної ІВА-території "Ягорлицька та Тендрівська затоки" та ІВА-території "Кінбурнський півострів" (Микитюк, 1999).

Характеристику парку подано за "Проектом організації території..., 2004 р." (з доповненнями). Територія, що ввійшла в межі парку, є частиною Нижньодніпровської піщаної арени. Піски утворюють дюнні масиви. Ландшафтну різноманітність цим місцевостям надають урочища замкнених западин ("саг") з прісними та солоними озерами, солончаками, а також невеличкими березово-дубовими, осиковими та вільховими гайками. "Ковалівська сага", що знаходиться на околиці с. Покровка, є найбільшою в межах парку та другою за розміром, після "Волижиного лісу" (ділянка Чорноморського біосферного заповідника).

Порівняно великі площі знижень і перезволожених ділянок на території парку займають болота, солончаки і засолені луки. Значні площі піщаних арен закріплені сосновими насадженнями, що культивуються з 1950-х рр. Загалом лісистість території сягає 35,9 %. В останні десятиріччя сформувались значні зарості маслинки вузьколистої в прибережній смузі. Відкриті заболочені землі і акваторії займають 43,25 %, сільгоспугіддя 6,8. В межах парку розташовано 3 села.

Дані зібрано в 1993-2008 рр. переважно в рамках програми "Літопису природи". Обліки проводились на піших та автомобільних маршрутах у всіх біотопах, проводився пошук гнізд, досліджувалась екологія окремих видів. Для уточнення статусу видів використовувались також дані по "Волижиному лісі" (Семенов, Ардамацкая, 1992). Типи фаун та належність до екологічних груп подано за В.П. Беліком (2000).

Виявлено 114 видів, що гніздяться (103), чи, ймовірно, гніздяться (11) в межах парку (табл.). З них лише 86 (75 %) гніздяться відносно регулярно (ядро орнітофауни). Таксономічно птахи відносяться до 17 рядів: Podicipideformes (4), Pelecaniformes (2), Cicomiformes (8), Anseriformes (11), Falconiformes (6), Galliformes (3), Gruiformes (5), Charadmformes (14), Columbiformes (3), Cuculiformes (1), Strigiformes (4), Caprimulgiformes (1), Apodiformes (1), Coraciiformes (3), Upupiformes (1), Piciformes (4), Passeriformes (43).

Ще кілька видів не включено в перелік гніздової орнітофауни. Дані про гніздування кульона великого (Numenius arquata), та тим паче кульона малого (Numenius tenuirostris), сумнівні. Д.А. Подушкін (1912) по відношенню до цих куликів писав, що вони, ймовірно, гніздяться в степах на Кінбурнському півострові, оскільки зустрічаються там на протязі всього літа. Про нерегулярне гніздування ще в 1950-х рр. кульона великого поблизу "Волижиного лісу" писали інші науковці (Семенов, Ардамацкая, 1992), але без фактів, котрі б це підтверджували.

Вказівка на гніздування огара (Tadorna ferruginea) та мартина каспійського (Larus ichthyaetus) на Кінбурнському півострові в 1994 р. (Микитюк, 1999) помилкова. Т.Б. Ардамацька (1991) пише про гніздування огара з 1980 р. в штучних гніздівлях місцевого лісгоспу (вірогідно, зоопарк) та зустрічі птахів в р-ні "Волижиного лісу". вид не спостерігався взагалі (Петрович, Редінов, 2008). Гніздування мартина каспійського відмічали лише на островах Чорноморського біосферного заповідника (Rudenko, 2000) та о. Березань (Петрович, Деркач, 2003), в межах парку птахи тільки годуються (Петрович, Редінов, 2008).

Зі слів лісників, ще в 1980-х рр. в штучних гніздівлях біля лісових озер гніздився гоголь (Bucephala clangula). Фотографія цих гніздівель "гоголятників" є в фотонарисі О. Кремко. Зараз гоголь зустрічається лише під час міграцій та взимку.

Територія парку вказана як місце ймовірного гніздування чайки білохвостої (Vanellochettusia leucura): 2.05.2000 р. відмічено разом 2 дорослих і 1 молоду особину (Черничко, 2003). Але в цитованій роботі написано, що у цього кулика пізні терміни розмноження, тому спостереження молодого птаха на початку травня викликає сумнів.

На лісостепових ділянках Чорноморського біосферного заповідника в 2000-2006 рр. достовірно гніздились 73 види, гніздування ще 7 видів можливе (Москаленко, 2008).

В гніздовій орнітофауні парку представлені види: дендрофіли, лімнофіли, кампофіли та склерофіли . Розглянемо кожну з цих екологічних груп окремо та проаналізуємо зміни, що в них відбулися переважно протягом останніх десятиріч.

Дендрофіли. Представники цієї групи складають більшість видів, що поповнили склад орнітофауни. Показовим є приклад зяблика (Fringilla coelebs), котрий на початку XX ст. не гніздився тут взагалі (Подушкин, 1912), а зараз є фоновим видом соснових монокультур.

З початку 1970-х рр. з'явились 13 видів: яструб великий (Accipiter gentilis), орлан-білохвіст (Haliaeetus albicilla), припутень (Columba palumbus), горлиця кільчаста (Streptopelia decaocto), крутиголовка (Jynx torquilla), дятел сивий (Picus canus), дятел сірійський (Dendrocopos syriacus), дятел малий (D. minor), жайворонок лісовий (Lullula arborea), сойка (Garrulus glandarius), дрізд чорний (Turdus merula), дрізд співочий (T. philomelos), костогриз (Coccothraustes coccothraustes). Один вид інтродуковано фазан (Phasianus colchicus). Чисельність більшості видів цієї екологічної групи є стабільною або зростає. Помітно скоротилась чисельність лише ворони сірої (Corvus cornix) та сороки (Pica pica), які зараз гніздяться майже виключно в заростях маслинки вузьколистої вздовж моря.

Зникли лише кілька видів. Лелека білий (Ciconia ciconia), шуліка чорний (Milvus migrans) та галка (Corvus monedula) раніше гніздились в "Волижиному лісі" (Подушкин, 1912; Клименко, 1950; Семенов, Ардамацкая, 1992). Зник на гніздуванні також грак (Corvus frugilegus), який переслідувався людиною. Всі ці види, крім шуліки, є звичайними в регіоні. Також в "Волижиному лісі" відмічені поодинокі випадки гніздування мухоловки строкатої (Ficedula hypoleuca) та мухоловки-білошийки (F albicollis) (Семенов, Ардамацкая, 1992), які в парку не знайдені.

Безсумнівно, що більшість видів-дендрофілів потрапили сюди по екологічному руслі р. Дніпро, чому сприяло і масове заліснення цієї та прилеглих місцин. Падіння чисельності деяких видів, зокрема воронових, дрібних соколів, можливо пов'язане з хижацтвом яструба великого.

Лімнофіли. Дане угрупування характеризується нестабільним видовим та кількісним складом. З гусеподібних Д.А. Подушкін (1912) відмічав гніздування лише крижня (Anas platyrhynchos), нерозня (A. strepera) та чирянки малої (A. querquedula). В останні десятиріччя, крім цих видів, в межах парку розмножується також: гуска сіра (Anser anser), лебідь-шипун nus olor), чернь червонодзьоба (Netta rufina), чернь білоока (Aythya nyroca), чернь червоноголова (A. ferina), пухівка (Somateria mollissima) та крех середній (Mergus serrator). Чисельність цих видів низька, помітно зменшилась вона, порівняно з 1980-ми роками, навіть у крижня.

Видовий склад куликів стабільний, але чисельність їх незначна і має тенденцію до зменшення. Відмічені випадки гніздування крячків (крім Sterna albifrons) та мартинів, пов'язані, в першу чергу з біотехнічними заходами. З цих видів лише крячок малий та крячок річковий (Sterna hirundo) гніздяться постійно.

Видовий склад чапель практично не змінився, порівняно з першою половиною XX ст. помічено ріст чисельності. Новим видом є чапля жовта (Ardeola ralloides), котра гніздиться нерегулярно. Колонія чапель, що існує зараз в "Бієнкових плавнях", є найбільшою в межах Миколаївської області (до 400-500 пар). Чаплі сюди перемістились з "Волижиного лісу" (Руденко, Яремченко, 2005).

Серед горобиних змін не помічено, вірогідно зросла лише чисельність окремих з них, в зв'язку з формуванням нових масивів плавнів. Помітно розселились вусата синиця (Panurus biarmicus) та ремез (Remizpendulinus).

Низька чисельність лімнофілів викликана дефіцитом місць для гніздування, низькою успішністю розмноження та іншими факторами (Петрович, 2003; Редінов, Петрович, 2003). Впровадження біотехнічних заходів (з 1999 р.), а саме будівля островів, острівцівкупин, боротьба з хижаками; відновлення рибохідного каналу, що з'єднує лиман з "Бієнковими плавнями", суттєво впливає на видовий та кількісний склад цієї екологічної групи (Петрович, 2000, 2003; Деркач та інші, 2003).

Кампофіли. Видовий склад цього угрупування змінився мало. Протягом XX ст. зникла хохітва (Tetrax tetrax). Хоча фактів, щоб підтверджували гніздування цього виду на досліджуваній території раніше, немає (Подушкин, 1912; Клименко, 1950). Основу цієї групи складають жайворонок степовий (Melanocorypha calandra) та польовий (Alauda arvensis), дрімлюга (Caprimulgus evropaeus), інші види рідкісні. Потребує уточнення і статус сови болотяної (Asio flammeus). В зв'язку з масовим залісненням, чисельність всіх видів цієї групи безсумнівно зменшилась. Слід звернути увагу також на відсутність плиски чорноголової (Motacilla feldegg) та трав'янок (Saxicola torquata, S. rubetra), які гніздяться на прилеглій території.

Склерофіли. Поширення цих видів пов'язане переважно з діяльністю людини, оскільки гніздяться вони на будівлях, спорудах, в купах сміття, карєрах і т.п. місцях. В природних біотопах гніздиться лише сиворакша (Coracius garrulous), бджолоїдка звичайна (Merops apiaster) та кам'янка звичайна (Oenanthe oenanthe). До цього часу немає вірогідних даних про гніздування горихвістки чорної (Phoenicurus ochruros), яка гніздиться за межами парку, зокрема в с. Геройське та м. Очаків.

Географо-генетична структура представлена 12 типами фауни . Домінують тропічний, лиманний та лісостеповий комплекси (разом 55 %).

Нажаль, дані Д.А. Подушкіна (1912) не дозволяють детально проаналізувати зміни в орнітофауні цієї території за 100-ний період, але тенденція збільшення видового різноманіття птахів чітко помітна. Причому, якщо більша частина "нових" видів-лімнофілів більшменш регулярно гніздились в Північно-Західному Причорномор'ї, то більшість дендрофілів з'явились тут внаслідок розселення в Степову зону. Помітного збіднення видового складу не відбулося, зникли лише кілька видів. На збагачення орнітофауни дендрофільними видами звертає увагу також Ю.О. Москаленко (2008).

В майбутньому слід очікувати появу нових видів дендрофілів. Для підтримання лімнофільної групи птахів необхідно впроваджувати біотехнічні заходи.

Використана література:

1. Костенко Н.С., Дикий Є.О., Заклецький О.А. Еколого-фітоценотична характеристика донної рослинності перспективного об'єкта природно-заповідного фонду півострова Меганом (Крим, Чорне море)

2. Редінов К.О., Петрович З.О. Орнітофауна регіонального ландшафтного парку "Кінбурнська коса" в гніздовий період





Реферат на тему: Донна рослинність півострова Меганом та Птахи РЛП "Кінбурнська коса" (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.