Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Діловодство

Взаємодія стилів мовлення у сучасній українській мові (реферат)

1.Стилі мовлення

Визначальну роль у формуванні мови, відокремленні і розподілі її на мовні групи, відіграє стиль мовлення. Слово стиль широко вживається в сучасному мовленні (стиль професіонала, стиль роботи, молодіжний стиль, музичний стиль, готичний стиль, стиль керівництва тощо). У всіх цих та інших прикладах слово стиль означає різновид чогось з характерними відмінними рисами.

У мові поняття стилю пов'язано з поняттям функції. Як відомо, кожна літературна мова, задовольняючи культурні потреби окремої людини і суспільства, виконує ряд важливих функцій:

- комунікативну – як засіб спілкування;

- когнітивну – як засіб пізнавання;

- емоційну – як засіб вираження почуттів та ін.

Ці функції виявляються в конкретних ситуаціях, коли мовець застосовує певний набір мовних засобів, які якнайкраще виражають мету і завдання цієї ситуації. Безперечно, таких життєвих ситуацій безліч і описувати всі використані або можливі в них мовні засоби недоцільно. Проте напевно можна сказати, що протягом багатьох віків у межах літературної мови виробились функціональні різновиди, які відповідають найважливішим сферам суспільного життя, а саме: виробництву і побуту, науці і мистецтву, засобам масової інформації. Отже, функціональний стиль – це такий різновид літературного мовлення, який характеризується стійкими особливими рисами, що зумовлені завданнями спілкування.

Питання про систему та кількість функціональних стилів залишається відкритим. Традиційно розрізняють усні і писемні (книжні) стильові різновиди літературної мови. До усних відносять розмовно-побутовий та офіційно-ораторський стилі, до писемних – науковий, художній, публіцистичний і офіційно-діловий. Проте однорідність публіцистичного стилю ставиться під сумнів; окремими стилями вичленовують інформаційний та суспільно-політичний різновиди. Подекуди виділяють законодавчий стиль, епістолярний (стиль листування).

Викликає суперечки статус мови художньої літератури. Деякі учені вважають її функціональним стилем, інші вбачають тут особливе явище, співвідносне з усією національною мовою, включаючи територіальні й соціальні діалекти. Спірним залишається питання про місце розмовного різновиду в системі функціональних стилів літературної мови. Крім того, функціонують міжстильові різновиди (науково-публіцистичний, художньо-публіцистичний).

Але, якими б різними не здавалися стилі мовлення, в них завжди є щось спільне. Стилі існують і використовуються у тісній взаємодії, доповнюючи і заміняючи в певних ситуаціях один одного.

Щоб з'ясувати, які ж спільні і відмінні риси існують між ними, спробуємо порівняти будь-які два стилі. Для прикладу візьмемо науковий і офіційно-діловий стилі.

2.Науковий стиль

У науковому стилі головна ознака - термінологічність. Навколишній світ описується через терміни. Часто даються визначення різних понять, процесів, явищ тощо. За деякими підрахунками, іменників у науковому стилі в чотири рази більше, ніж дієслів. Повторення одних і тих же слів у невеликому відрізку мовлення, що в художньому стилі неприпустимо, у науковому стилі обумовлено необхідністю точно й однозначно виражати думку. Переважають складні речення, що підкреслює книжний характер наукового стилю і дозволяє логічно, послідовно й аргументовано викладати інформацію. Наприклад:

"Якщо швидкість тіла наближається до швидкості світла, то маса тіла повинна була б зростати до нескінченності. Це означає, що подальше прискорення стає неможливим і швидкість світла є межею швидкості всякого руху. Ми бачили вище, що прискорення прямо пропорційне силі і обернено пропорційне масі. Якщо маса, зростаючи, прямує до нескінченності, то прискорення зменшується до нуля.

Таким чином, механіка дуже великих швидкостей повинна будуватися з урахуванням зміни маси тіл при зростанні їх швидкості. Тільки при невеликих швидкостях зміни маси не враховують.” ( "Дитяча енциклопедія”)

 

Як бачимо, наукова мова відзначається передусім специфічною лексикою – термінами, без розуміння яких неможливо було б сприйняти зміст (маса, прискорення, прямо пропорційне), посилання на попередній текст (ми бачили вище), відповідними висновками тощо. Є в ній і синтаксичні особливості. Недоречною була б заміна сполучника якщо на як або коли, бо зміст думки вимагає чіткого висловлення умовного відношення. У тексті є пасивні звороти (механіка дуже великих швидкостей повинна будуватися), Неозначено-особові речення (зміни маси не враховують), іменникові конструкції (з урахуванням зміни маси тіл при зростанні їх швидкості), присудки із зв'язкою є (швидкість світла є межею). Все це надає чіткості й точності. Відсутні емоційно-експресивні засоби. Навіть риторичне звертання не виражає ніяких емоцій, а є своєрідним переходом до подальшого викладу думок. Заміна використаних тут засобів загальновживаними позбавила б текст характерного для мови наукового колориту.

3.Офіційно-діловий стиль

Офіційно-діловий стиль відрізняється від інших високим рівнем стандартизованості, що виявляться як у складанні текстів, так і в їхньому оформленні. Щодо мови, то стандартність означає використання сталих зворотів (кліше). Наприклад: ми, що підписалися нижче; вжити суворих заходів; винести догану та ін. Стандарт потрібний для того, щоб досягти однозначності і достовірності інформації.

Кожен текст, складений у діловому стилі, повинен бути стандартним (або типовим) та інформативним. В иклад інформації робиться відповідно до таких принципів:

1. Об'єктивність змісту.

2. Повнота інформації у стислій формі.

3. Логічність і послідовність.

4. Обґрунтованість.

5. Нейтральний тон.

Останній принцип дотримується завдяки використанню слів, позбавлених емоційних відтінків: віддієслівних іменників (поділ, розподіл, підрахування, використання, дотримання, уніфікація), безособових дієслів (взято, прийнято, укладено), назв осіб за їх функцією (позивач, відповідач, замовник, виконавець) та ін.

"З метою розвитку різнобічних інтересів і здібностей учнів та їх професійної орієнтації в середніх загальноосвітніх школах організуються факультативні заняття за вибором учнів. Для цих же цілей можуть бути організовані школи і класи з поглибленим теоретичним і практичним вивченням окремих предметів, різних видів праці, мистецтва і спорту. При наявності умов у середній загальноосвітній школі може проводитись і виробниче загальноосвітніх навчання. Обов'язковий обсяг загальноосвітніх знань у всіх загальноосвітніх школах повинен бути рівним.

Основною формою організації навчально-виховної роботи в школі є урок.”

(із Закону УРСР "Про народну освіту)

Під час аналізу зазначаємо, що все у тексті підпорядковане точному висловленню думки. Допускається навіть деяка одноманітність мовних засобів (повторення слів середня загальноосвітня школа; однокореневі слова організуються-організовані; однотипні вирази можуть бути, повинні бути) Тут не вжито жодного слова у переносному значенні, немає контекстних синонімів, слів і конструкцій, що мають емоційно-експресивне забарвлення.

Використано такі характерні для офіційно-ділового стилю засоби, як поширені обставини, виражені іменниковими словосполученнями, пасивні конструкції (організуються заняття, може проводитись виробниче навчання), речення із зв'язкою є (основною формою...є урок). В інших стилях із таким же значенням уживаються інші, синонімічні структури: сполучникові або безсполучникові складні речення, активні конструкції, присудки з пропущеною зв'язкою, які надають текстові більшої динамічності.

4.Порівняння і взаємодія наукового і офіційно-ділового стилів

Науковий і офіційно-діловий стилі, як і інші стилі мають свої специфічні риси і властивості (науковий виділяється своєю термінологічністю, офіційно-діловий – високим рівнем стандартизованості), але при цьому в них є багато спільного. Поряд із художнім і публіцистичним, ці стилі відносяться до писемних (книжних) стильових різновидів літературної мови. Ці стилі найчастіше використовуються в діловому мовленні. Тут відсутні риси, характерні для інших стилів, а саме: образність, невимушеність і простота побудови. На відміну від художнього, або розмовно-побутового не використовуються епітети, метафори, символи, нелітературні елементи (жаргонізми, діалектизми, неправильні форми слів та ін.). В науковому і офіційно-діловому стилях присутні такі елементи ділового мовлення, як повнота інформації у стислій формі, об'єктивність, логічність. Завжди присутні послідовність та обґрунтованість. Також ці стилі відзначаються наявністю чіткого висловлення.

Завдяки цим рисам вищезазначені стилі співіснують у постійній взаємодії. Жодна доповідь, дисертація не може обійтися без них. Вони найчастіше виступають разом і доповнюють один одного.

Висновок

Отже, ми побачили, що стилі мовлення тісно пов'язані і постійно взаємодіють між собою. Вони є важливою і невід'ємною частиною української мови, а тому потребують обов'язкового вивчення і постійного вдосконалення, для чого необхідне глибоке знання мови. Незнання мови завжди призводить до дискомфорту. Тому всі питання, пов'язані з дослідженням питань мови, є у наш час вкрай актуальними. Ці питання стосуються того, звідки походить українська мова і яке її місце серед інших мов, які тенденції її розвитку, якою вважати її літературну норму, далі - який варіант української мови є загальноукраїнським, а які – діалектами; які перспективи та загрози двомовності в Україні тощо. Ці питання виходять за рамки суто мовних і вузькоспеціальних і підіймаються у статус політичних та державотворчих концепцій.

Література: 1. І.М. Зарицка, І.О.Чикаліна Українське ділове мовлення – Донецьк, 1997

2. Зубков М.Г. Мова ділових паперів: Комплексний

довідник. – Харків: Фоліо; Майден, 2001.

3. Огієнко І.І. Історія української мови. – К.: Либідь, 1995.

4. Пивторак Г. "Украинцы: откуда мы и наш язык". –

Киев, 1993

5. Шевченко Ф.П. Україна // Українська радянська

енциклопедія,т.11, кн.1. - Київ, 1984





Реферат на тему: Взаємодія стилів мовлення у сучасній українській мові (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.