Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Діловодство

Основні правила до ділових документів, що виготовляються машинописним способом (курсова робота)

ЗМІСТ

I. Вступ…………………………………………………………… 2

II. Основна частина. Правила оформлення машинописної сторінки. Правила оформлення заголовків і підзаголовків. Прийом виділених окремих частин тексту. Виноски до тексту та правила їх оформлення.

1. Правила оформлення машинописної сторінки……………………3

2. Правила оформлення заголовків і підзаголовків………………….6

3. Виноски до тексту та правила їх оформлення…………………….7

4. Прийом виділених окремих частин тексту……………………… 8

5. Вимоги до тексту………………………………………………… 10

III. Заключна частина висновок……………………………………14

Додатки

1. Текст із заголовком……………………………………………………….17

2. Текст із підзаголовком……………………………………………………18

3. Виділення тексту жирним шрифтом…………………………………….19

4. Виділення тексту великими літерами………………………………… .20

5. Виділення тексту підкреслюванням…………………………………… 21

6. Виділення тексту курсивом………………………………………………22

7. Виділення тексту розрядкою…………………………………………… 23

8. Текст із виноскою…………………………………………………………24

9. Текст із приміткою……………………………………………………… 25

Список використаної літератури…………………… .…………… 26

I. ВСТУП

Діловодство - це діяльність, що охоплює питання документування та організації роботи з документами у процесі виконання управлінських дій.

Діловодство в установі являє собою повний цикл обробки руху документів з моменту їх створення чи одержання до завершення виконання і відправки. Від вірної організації діловодства, як найповнішої його механізації та автоматизації залежить ефективність управління в цілому.

Різноманітність управлінської діяльності, єдність та взаємозв'язок притаманні управлінню, форми і методи керівництва, а також види зворотного впливу об'єктів управління та функції суб'єктів. Усе це неминуче відбивається у відповідних документах з допомогою яких органи управління реалізують своє рішення.

Документом називають будь-яке офіційне свідчення та доказ достовірності дії предмета чи поняття. Документи мають правове та господарче значення, зокрема можуть служити писемними доказами, бути джерелом різних відомостей довідкового характеру.

Вони дають змогу відтворити факти діяльності установи, підприємства чи організації, знаходити в закінчених і переданих до архіву справах відомості, що мають значення як для оперативної поточної роботи так і для історії. Виходячи з цього документ є насамперед зафіксованим письмовим способом, носієм інформації і водночас своєрідним матеріалом. Цей матеріал повинен бути якісним, швидко та продуктивно надавати інформацію.

ІІ. Основна частина. Правила оформлення машинописної сторінки. Правила оформлення заголовків і підзаголовків. Прийом виділених окремих частин тексту. Виноски до тексту та правила їх оформлення

1. ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ МАШИНОПИСНОЇ СТОРІНКИ

Головні вимоги до документів, що виготовляються машинописним способом а також за допомогою друкувальних пристроїв, визначає ГОСТ 6.38-90.

Організаційно-розпорядчі документи оформляють на папері формату А4 (294x210) та А5 (146x210).

Для зручності з обох боків сторінки залишають вільні поля: ліве — 35 мм; праве — не менше 8 мм; верхнє — 20 мм; нижнє — 19 мм (для формату А4) і 16 мм (для формату А5).

На бланку друкується тільки перша сторінка документа, а наступні —на чистих аркушах паперу. Якщо текст документа займає більше однієї сторінки, то на другу сторінку не можна переносити один підпис, на ній має бути не менше двох рядків тексту.

Береги документа — це площі, призначені для закріплення документа в технічних засобах зберігання, а також для нанесення спеціальних позначок та зображень.

ГОСТ 6.38— 90 (відповідно до ГОСТ 9327— 60 «Бумага и изделия из бумаги. Потребительские форматы») встановлює два формати паперу для виготовлення службових документів: А4 (210 х 297 мм) та А5 (210 х 148 мм). У ГОСТ 6.38—90 встановлено такі розміри берегів формуляра-зразка:

v лівого — 20 мм (8 пробілів);

v правого — не менше ніж 8 мм (3—4 пробіли);

v верхнього — не менше ніж 10 мм (3—4 інтервали);

v нижнього — не менше ніж 8 мм (2—4 інтервали).

Однак на практиці здебільшого дотримуються розмірів берегів відповідно до старого ГОСТ 6.39— 72 «Унифицированные системи документации. Система организационно-распорядительной документации. Формуляр-образец»:

v лівого — 35 мм (13 пробілів);

v правого — не менше ніж 8 мм (3—4 пробіли);

v верхнього — 20 мм (4— 5 інтервалів);

v нижнього — не менше ніж 19 мм (для формату А4); не менше ніж 16 мм (для формату А5).

Лівий берег призначено для нанесення реквізитів 2 (емблема організації) , 20 (позначка про контроль), а також для закріплення документа в технічних засобах зберігання.

Правий берег — це резерв, залишений задля збереження тексту документа.

Верхній берег призначено для проставляння сторінок, нанесення реквізитів 1 (державний герб), 4 (код підприємства), 5 (код документа) .

Нижній берег — для нанесення реквізитів 29 (позначка про виконання документа й направлення його до справи), 30 (позначка про перенесення даних на машинний носій), 31 (позначка про надходження).

Якщо документ оформляють також і на звороті аркуша (термін зберігання такого документа має становити не більше ніж 3 роки), то лівий і правий береги на звороті відповідно міняються місцями (лівий — 8 мм, правий — 20 мм), а верхній і нижній — залишаються без змін.

У документах, що виготовляються на аркушах формату А4 і змістова частина яких має вигляд табличних форм, допускається розміщення основних реквізитів паралельно довгій стороні аркуша.

Оформляючи конкретний документ, застосовують не всі реквізити, а лише ті, які необхідні при виготовленні документів цього типу і вважаються обов'язковими відповідно до юридичних вимог.

Згідно з ГОСТ 6.38—90 допускається розміщення реквізиту 3 (зображення нагород) на площі, що відводиться для реквізиту 6 (назва Міністерства чи відомства), який, відповідно, розташовують нижче від реквізиту 3.

Реквізит 2 (емблема організації) розташовують на рівні реквізиту 7 (назва підприємства(організації, установи, фірми)) на лівому березі.

Якщо обсяг реквізиту 16 (адресат) або 17 (гриф затвердження) завеликий, то реквізит 18 (резолюція) можна писати на будь-якій вільній площі робочого поля першої сторінки документа.

У багато сторінкових документах реквізити 22— 28, 30 проставляють на останній сторінці на площі, відведеній формуляром-зразком.

2. ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ ЗАГОЛОВКІВ ТА ПІДЗАГОЛОВКІВ

Заголовок до тексту документа має містити стислий виклад основного смислового аспекту змісту документа. Тому заголовок має бути коротким, граматично узгодженим з назвою документа, точно передавати зміст тексту і відповідати на запитання «про що?», «кого?», «чого?».

Оформлюючи заголовки дотримуються таких правил:

v заголовок пишуть великими літерами;

v довжина рядка заголовка має бути не більше ніж 40 (сорок) друкованих знаків;

v якщо заголовок містить кілька рядків, то він має ділитися за змістом. В такому випадку між рядками робиться один інтервал;

v текст від заголовка відділяють трьома-чотирма (3-4) інтервалами;

v короткі заголовки пишуть вроздріб, тобто врозрядку;

v крапка після заголовку не ставиться.

Відрізняють два способи оформлення заголовків:

ü центральний;

ü прапорцевий.

Підзаголовки оформляють:

v малими літерами починаючи з великої;

v відстань від заголовка до підзаголовка становить 2 інтервали;

v від підзаголовка до тексту відступають 3-4 (три-чотири) інтервали;

v між рядками підзаголовку має бути 1(один) інтервал;

3. ВИНОСКИ ДО ТЕКСТУ ТА ПРАВИЛА ЇХ ОФОРМЛЕННЯ

Виноска – це текст, що розміщений в кінці сторінки, що відокремлюється від основного тексту підкреслюючою лінією.

Оформляють виноски таким чином:

v основний текст від виноски відокремлюють підкреслюючою лінією, яка пишеться знаком «дефіс» завдовжки 15 ударів;

v підкреслюючу лінію відділяють від основного тексту 1,5-2 інтервалами;

v текст виноски від підкреслюючої лінії відділяють 2 (двома) інтервалами;

v текст виноски друкують через 1 (один) інтервал;

v кілька виносок друкують через 2 (два) інтервали;

v виноски розривати не дозволяється.

Розраховують виноски таким чином: наприклад, на сторінці одна виноска. Вона має чотири рядки. Їй належать 4 (чотири) інтервали. Нижнє поле 20 (двадцять) міліметрів, від підкреслюючої лінії 2 (два) інтервали.

4. ПРАВИЛА ВИДІЛЕННЯ ОКРЕМИХ ЧАСТИН ТЕКСТУ

Текст дозволяється виділять кількома способами:

ü виділення великими літерами;

ü виділення розрядкою;

ü виділення підкреслюванням;

ü виділення курсивом;

ü виділення жирним шрифтом.

Виділення тексту великими літерами.

Якщо ми даний текст друкуємо на друкарській машинці, то натискаємо на замок верхнього регістр, друкуємо слово великими літерами та знімаємо з замка верхнього регістру.

Якщо ж ми друкуємо цей текст на персональному комп'ютері то перед тим як друкувати даний заголовок ми перемикаємось в режим «Caps Lock» на клавіатурі. При цьому це виглядатиме так, наприклад, ОГОЛОШЕННЯ.

Виділення тексту розрядкою.

При друкуванні тексту на друкарській машинці робимо 2-3 (два-три) пропуски, натискаємо на клавішу письма в розрядку, друкуємо даний текст та відключаємо клавішу письма в розрядку. Робимо 2-3 (два-три) пропуски.

Якщо ми друкуємо текст на персональному комп'ютері то друкуємо даний текст за допомогою пробіла після кожної літери. Це виглядатиме приблизно так, наприклад, о г о л о ш е н н я. Та в наш час на персональному комп'ютері такий метод виділення використовується рідко.

Виділення підкресленням.

При друкуванні виділення даним методом на друкарській машинці ми друкуємо рядок тексту

a) окремих слів. Повертаємося до першої літери виділеного слова, підкреслюємо його від першої до останньої літери;

b) фраз та виразів. Повертаємося до слів в лапках, підкреслюємо вираз, фразу в лапках.

c) Речення в цілому. Повертаємося до першої літери в слові речення, підкреслюємо весь рядок.

При друкуванні таким же методом на персональному комп'ютері вже занадто простіше. Достатньо лише виділити потрібний нам текст та вибрити відповідний тип виділення на панелі інструментів ПК. Даний текст матиме такий вигляд: Оголошення.

Виділення тексту курсивом.

Звичайна друкарська машинка не має такої можливості виділяти текст курсивом тому даний тип виділення модна використовувати лише за допомогою персонального комп'ютера. Ми виділяємо потрібний нам текст та вибираємо відповідний тип виділення на панелі інструментів. Цей параметр визначається великою літерою «К». даний текст матиме такий вигляд: Оголошення.

Виділення тексту жирним шрифтом.

Виділити текст жирним шрифтом на друкарській машинці можливо та не рекомендується, тому що ми таким способом виділення тексту можемо зіпсувати аркуш паперу на якому надрукований потрібний нам текст.

Найчастіше цей спосіб використовують на ПК. Для цього ми виділяємо відрізок потрібного нам тексту та вибирає на панелі інструментів «Ж». Такий текст виглядати приблизно так: Оголошення.

Друкуючи текст на персональному комп'ютері дозволяється поєднувати виділення потрібного нам відрізку тексту. Наприклад, це може бути поєднання жирного виділення з курсивним виділення і т.д. друкуючи текс на друкарській машинці таких можливостей ми не маємо.

5. ВИМОГИ ДО ТЕКСТУ ДОКУМЕНТА

Текст - головний реквізит, завдяки якому складається та оформлюється весь документ. Приступаючи до складання документа, насамперед слід визначити його доцільність, впевнитись у відповідності змісту, що має у ньому бути, компетенції даного суб'єкта, правильно вибрати вид документа для фіксації управлінської дії.

Структура тексту

Вступ – де зазначається причина складання даного тексту, викладення даного матеріалу. Якщо ж мова йде про документи, то про причину укладення даного документу. Вступ також підготовлює до сприйняття тексту документа.

Доказ або основна частина. Тут викладається суть конкретного питання, наводяться докази, пояснення або посилання на документи. Звертаючи увагу на документи ми робимо посилання на якісь конкретні нормативні акти, накази тощо. В основній частині також описуються події, факти, причини, наслідки, висновки, де вміщені пропозиції, розпорядження, рекомендації

Закінчення або висновок. В цій частині формулюється мета заради якої складено цей текст (документ), а також пропозиція, згода, відмова, прохання.

Активне закінчення точно зазначає, яку дію має виконувати адресат. Мета закінчення – проінформувати адресата про якийсь факт, обставину тощо.

Текст документа, що складається із самого закінчення, називається простим, а то, що містить також інші логічні елементи, -

Вид документа в багатьох випадках передбачає його стиль, характер викладу тексту. Однак у практиці документування існують загальні вимоги, які ставляться до всіх документів. Головними з них є вимоги достовірності та об'єктивності, максимальної стислості при повноті інформації, точності, що виключає можливість двоякого розуміння тексту. Службовий документ повинен спрямовувати до певної дії, переконувати (що досягається аргументованістю та логічністю фактів та доказів). Його формулювання повинні бути бездоганними в юридичному відношенні. Стислість та виразність викладу передбачають точність, правильність розуміння інформації, викладеної в документі, що досягається, перш за все, добором достатньої інформації, уникненням повторень та зайвих подробиць. Кожне слово в тексті документа повинне нести смислове навантаження. Досягти виразності у тексті допомагає смислова точність та прямий порядок слів у реченні, коли присудок іде за підметом, означення стоїть перед означуваним словом. Але в тих випадках, коли смислове навантаження припадає на дію, використовується зворотній порядок слів. Наприклад:

Для ділового стилю службових документів характерне використання стійких словосполучень. У методичних рекомендаціях за уніфікацією текстів службових документів наведений великий алфавітний перелік дієслівно-іменникових словосполучень за другим (іменним) компонентом, що найчастіше використовуються у діловому спілкуванні.

Подібні приклади використання словосполучень у службових документах подаються як додатки і у відомчих правилах складання та оформлення документів.

Службові документи вирізняються нейтральним тоном. Листування ведеться від третьої особи, займенник замінюється на іменник (інститут просить, керівництво не заперечує, підприємство направляє тощо). У розпорядчих документах, що відображують принцип єдиноначальності, текст викладається від першої особи однини. Так само складаються пояснювальні записки, заяви, більша частина доповідних записок.

Набуло поширення застосування скорочених слів та словосполучень у службових документах, що зменшує їх обсяги і прискорює сприйняття інформації. Їх написання ведеться відповідно до загальнодержавних класифікаторів техніко-економічної інформації, вимог державного стандарту і правил української орфографії. Рекомендується використовувати словник скорочень української мови.

У спеціальній літературі документи поділяються залежно від кількості розглянутих в них питань на прості та складні. Документи, що містять одне питання, вважаються простими. Складні документи стосуються декількох самостійних питань. Прості значно легші для опрацювання (реєстрації, постановки на контроль, формування у справи), направлення на виконання. Складні документи найчастіше стосуються декількох виконавців або навіть різних структурних підрозділів. Тому з них доводиться знімати копії або встановлювати черговість виконання. Їх опрацювання викликає ряд труднощів (при реєстрації вносяться декілька питань, при постановці на контроль виділяється кожне питання тощо). Складно вирішити питання щодо розміщення такого документа в справі. Тому при складанні найбільш використовуваних видів інформаційно-довідкових документів, таких, як листи, доповідні записки, довідки, рекомендується заносити до них по одному питанню.

Визначені види документів, такі як протоколи, накази, ухвали, звичайно бувають складними за змістом. Вони формуються в окремі справи, на обкладинках яких зміст не розкривається, а вказуються лише вид документа, автор і дата.

В тексті документа у загальному випадку виділяються дві суттєві частини: в одній викладаються причини, основи або мета складання документа, в другій - висновки, пропозиції, прохання, розпорядження, рекомендації.

Кількість виділених у тексті суттєвих компонентів, а також їх розташування залежать від конкретної управлінської ситуації, яка викликала складання документа.

Для полегшення сприйняття інформації, виділення суті документа рекомендується починати документ із заключної частини, тобто з викладення суті питання: прохання, пропозиції тощо, а потім підкріплювати їх обґрунтуванням.

Якщо приводом для складання якогось документа послужив інший документ або доказом є дані іншого документа, у тексті наводяться повні його дані, тобто вказуються вид, автор, заголовок, дата та номер.

Текст документа ділиться на абзаци. З них починається кожна нова думка. Абзаци допомагають вдумуватись в зміст документа, робити невеликі зупинки при читанні документа.

Тексти складних, великих за обсягом документів (огляди, звіти, довідки та ін.) розподіляються на частини: розділи, підрозділи, пункти, підпункти, які нумеруються арабськими цифрами. Порядок їх нумерації слід проводити відповідно до вимог державного стандарту. Номер кожної частини включає номери відповідних складових частин вищих ступенів розподілу. Наприклад, номер підпункту включає номер розділу, підрозділу, пункту та порядковий номер підпункту. Всі вони розділяються крапками, та в кінці номера ставиться крапка.

Процес управління складається з виконання ряду функцій, вирішення визначеного кола завдань, нерідко породжуваних однотипними ситуаціями, які викликають появу однотипних документів. Це стало підставою для уніфікації текстів документів. Уніфікований текст управлінського документа може бути представлений у вигляді трафарету, анкети, таблиці.

Достовірним текст є тоді, коли викладені в ньому факти відображають справжній стан речей.

Точним текст документа є тоді, коли в ньому не допускається подвійне тлумачення слів та висловів.

Повним називається такий текст документа, зміст якого вичерпує всі обставини справи.

Стислим є текст, у якому відсутні зайві слова та смислові повтори, надмірно довгі міркування не по суті справи.

Переконливим є такий текст, який веде до прийняття адресатом пропозиції або виконання прохань, викладених у документ

ІІІ. ВИСНОВОК

Головні вимоги до документів, що виготовляються машинописним способом а також за допомогою друкувальних пристроїв, визначає ГОСТ 6.38-90.

Береги документа — це площі, призначені для закріплення документа в технічних засобах зберігання, а також для нанесення спеціальних позначок та зображень.

ГОСТ 6.38— 90 (відповідно до ГОСТ 9327— 60 «Бумага и изделия из бумаги. Потребительские форматы») встановлює два формати паперу для виготовлення службових документів: А4 (210 х 297 мм) та А5 (210 х 148 мм). У ГОСТ 6.38—90 встановлено такі розміри берегів формуляра-зразка:

v лівого — 20 мм (8 пробілів);

v правого — не менше ніж 8 мм (3—4 пробіли);

v верхнього — не менше ніж 10 мм (3—4 інтервали);

v нижнього — не менше ніж 8 мм (2—4 інтервали).

Лівий берег призначено для нанесення реквізитів 2 (емблема організації) , 20 (позначка про контроль), а також для закріплення документа в технічних засобах зберігання.

Правий берег — це резерв, залишений задля збереження тексту документа.

Верхній берег призначено для проставляння сторінок, нанесення реквізитів 1 (державний герб), 4 (код підприємства), 5 (код документа) .

Нижній берег — для нанесення реквізитів 29 (позначка про виконання документа й направлення його до справи), 30 (позначка про перенесення даних на машинний носій), 31 (позначка про надходження).

Заголовок до тексту документа має містити стислий виклад основного смислового аспекту змісту документа.

Оформлюючи заголовки дотримуються таких правил:

v заголовок пишуть великими літерами;

v довжина рядка заголовка має бути не більше ніж 40 (сорок) друкованих знаків;

v якщо заголовок містить кілька рядків, то він має ділитися за змістом. В такому випадку між рядками робиться один інтервал;

v текст від заголовка відділяють трьома-чотирма (3-4) інтервалами;

v короткі заголовки пишуть вроздріб, тобто врозрядку;

v крапка після заголовку не ставиться.

Підзаголовки оформляють:

v малими літерами починаючи з великої;

v відстань від заголовка до підзаголовка становить 2 інтервали;

v від підзаголовка до тексту відступають 3-4 (три-чотири) інтервали;

v між рядками підзаголовку має бути 1(один) інтервал;

Виноска – це текст, що розміщений в кінці сторінки, що відокремлюється від основного тексту підкреслюючою лінією.

Текст дозволяється виділять кількома способами:

o виділення великими літерами;

o виділення розрядкою;

o виділення підкреслюванням;

o виділення курсивом;

o виділення жирним шрифтом.

Текст - головний реквізит, завдяки якому складається та оформлюється весь документ.

Вступ – де зазначається причина складання даного тексту, викладення даного матеріалу. Якщо ж мова йде про документи, то про причину укладення даного документу. Вступ також підготовлює до сприйняття тексту документа.

Доказ або основна частина. Тут викладається суть конкретного питання, наводяться докази, пояснення або посилання на документи. Звертаючи увагу на документи ми робимо посилання на якісь конкретні нормативні акти, накази тощо. В основній частині також описуються події, факти, причини, наслідки, висновки, де вміщені пропозиції, розпорядження, рекомендації

Закінчення або висновок. В цій частині формулюється мета заради якої складено цей текст (документ), а також пропозиція, згода, відмова, прохання.

Набуло поширення застосування скорочених слів та словосполучень у службових документах, що зменшує їх обсяги і прискорює сприйняття інформації. В тексті документа у загальному випадку виділяються дві суттєві частини: в одній викладаються причини, основи або мета складання документа, в другій - висновки, пропозиції, прохання, розпорядження, рекомендації.

Текст документа ділиться на абзаци. З них починається кожна нова думка. Абзаци допомагають вдумуватись в зміст документа, робити невеликі зупинки при читанні документа.

Додаток 1

Текст із заголовком

ОСОБОВА СПРАВА

Особова справа - це сукупність документів, які містять найповніші відомості про працівника і характеризують його біографічні, ділові, особисті якості. Вона посідає основне місце у системі персонального обліку працівників. На підставі документів, що групуються в ній проводиться вивчення, добір та використання кадрів управління. Заводяться особові справи на керівника підприємства, його заступників, начальників відділів та служб, їх заступників, матеріально відповідальних осіб, спеціалістів тощо. Оформлюється після зарахування працівників на роботу. Спочатку до особової справи заносять документи, що відображають процес приймання на роботу, потім - всі основні документі, які виникають протягом трудової діяльності працівника в установі.

Додаток 2

Текст із підзаголовком

ОСОБОВА СПРАВА

Поняття особова справа.

Особова справа - це сукупність документів, які містять найповніші відомості про працівника і характеризують його біографічні, ділові, особисті якості. Вона посідає основне місце у системі персонального обліку працівників. На підставі документів, що групуються в ній проводиться вивчення, добір та використання кадрів управління. Заводяться особові справи на керівника підприємства, його заступників, начальників відділів та служб, їх заступників, матеріально відповідальних осіб, спеціалістів тощо. Оформлюється після зарахування працівників на роботу. Спочатку до особової справи заносять документи, що відображають процес приймання на роботу, потім - всі основні документі, які виникають протягом трудової діяльності працівника в установі.

Додаток 3

Виділення тексту жирним шрифтом

Засіб обігу. Сутність функції грошей полягає в тому, що гроші виступають посередником в обміні товарів.

У процесі обміну, що здійснюється за допомогою грошей відбувається роздвоєння всього світу товарів на два протилежних полюси: на споживчу вартість і вартість. Внутрішня протилежність, яка властива кожному товару і знаходить своє вираження в протиставленні споживчої вартості і вартості в акті обміну, одержує свій розвиток і породжує роздвоєння товару на товар і гроші. На одному полюсі тепер знаходиться товари, що виступають лише як споживні вартості, а на іншому їм протистоять гроші як спосіб існування вартості, в якому стерті всі сліди споживчої вартості. Оскільки кінцевою метою будь-якого суспільного виробництва є задоволення потреб людини в різних споживчих вартостях, то ця можливість може бути реалізована тільки за умови збігу певної сукупності обставин. Проте дану особливість функції грошей як засобу обігу важливо враховувати при організації руху товарів і грошей.

Додаток 4

Виділення великими літерами

ЗАСІБ НАГРОМАДЖЕННЯ. Сутність функції грошей як засобу нагромадження полягає в тому, що гроші виходять із сфери обігу і перетворюються в скарб. Цю функцію виконують повноцінні гроші, хоч у практиці грошового обігу товаровиробники накопичують і їх знаки у вигляді паперових та неповноцінних грошей. Однак у періоди знецінювання паперових грошей яскраво виявляється фіктивність скарбів, накопичених у вигляді таких грошей. Нагромадження грошей у вигляді скарбу спочатку пов'язані з тим, що гроші стають утіленням багатства і влади. У цьому сенсі, якісно гроші безмежні але кожна конкретна сума грошей завжди обмежена, має свою кількісну межу.

Додаток 5

Виділення підкреслюванням

Засіб платежу. Сутність функції грошей як засобу платежу полягає в тому, що покупець оплачує товар не в момент придбання товару, а через якийсь час. У цьому русі грошей, що здійснюється після руху товару, реалізується їх функція як засобу платежу. Вона тісно пов'язана з іншими функціями грошей і насамперед із їх функцією як міри вартості.

У функції грошей як засобу платежу особливо чітко виявляється факт розколу всього товарного світу на плюси: споживна вартість і вартість. Якщо перший представлений усією різноманітністю товарів, то другий – грошима, загальним еквівалентом, що виступає як реальне буття мінової вартості. Це особливо важливо очевидно, коли ці гроші здійснюють свій самостійний рух як засіб платежу.

Додаток 6

Виділення курсивом

Світові гроші. Гроші, що є засобом руху товарів і послуг, які вийшли за межі окремої країни, виконують функцію світових грошей. У цій функції вони виступають як загальний купівельний, загальний платіжний засіб, як матеріалізація багатства взагалі. Функцію грошей як світових виконують повноцінні гроші. У цій функції вони скидають свої національні мундири і постають у своїй первісній формі – у формі злитків.

Слід зазначити, що в умовах стійких світогосподарських зв'язків у формі світових грошей може виступати одна або декілька національних валют. Це обумовлено тим, що здійснювати розрахунки за товари золотом технічно досить складно і дорого. Необхідно робити великі витрати на його транспортування, перевірку його якості, збереження та ін Тому розрахунки між країнами золотом можливі, але становлять певні вийнятки і здійснюються дуже рідко.

Додаток 7

Виділення тексту розрядкою

М а с ш т а б ц і н – це фіксована вагова кількість грошового металу і його кратних частин, прийнята в даній країні як грошова одиниця. За допомогою масштабу цін вирішується технічна проблема порівняння грошового металу. Масштаб цін у законодавчому порядку встановлюється державою, яка може його змінювати, тому що він не відноситься до зміни вартості грошового товару (золота). Як би не змінювалась вартість золота, 1 грам завжди буде складати 1 тисячну частку кілограма.

Додаток 8

Текст із виноскою

Операції на відкритому ринку* – заходи центрального банку купівлі-продажу цінних паперів у банківській системі з метою регулювання і контролю грошового обігу в країні. Гарантований відсоток, який приносять державні цінні папери їх власникам, зумовлює постійний попит на них комерційних банків і населення. У разі продажу центральним банком цінних паперів комерційним банком сума зарезервованих ними коштів зменшується, і в банківській системі загалом відбувається скорочення кредитних ресурсів або підвищується їх вартість, що зменшує загальну грошову масу. За купівлі центральним банком цінних паперів у комерційних банків кошти надходять на їх резервно-кореспондентські рахунки, відповідно збільшується величина мінімальних резервів і з'являється величина мінімальних резервів і з'являється можливість розширення активних, у тому числі позичкових, операцій. Таким чином, регулюючи попит і пропозицію на цінні папери, центральний банк впливає на величину резервів комерційних банків, їх кредитоспроможність і на величину грошової маси.

* Назва „Операції на відкритому ринку” запозичена з практики діяльності федеральної резервної системи США, яка виконує функції центрального банку.

Додаток 9

Текст з приміткою

Пожежа — це неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, що поширюється у часі і в просторі.

Залежно від розмірів матеріальних збитків, пожежі поділя­ються на особливо великі (коли збитки становлять від 10000 і більше розмірів мінімальної зарплати) і великі (збитки сягають від 1000 до 10000 розмірів мінімальної зарплати) та інші. Проте наслідки пожеж не обмежуються суто матеріальними втратами, пов'язаними зі знищенням або пошкодженням основних вироб­ничих і невиробничих фондів, товарно-матеріальних цінностей, особистого майна населення, витратами на ліквідацію пожежі та її наслідків, на компенсацію постраждалим і т. ін. Найвідчутнішими, безперечно, є соціальні наслідки, які, передусім, пов'язу­ються із загибеллю й травмуванням людей, а також порушенням їхнього фізичного та психологічного стану, зростанням захворю­ваності населення, підвищенням соціальної напруги в суспіль­стві внаслідок втрати житлового фонду, позбавленням робочих місць тощо.

Примітка: Залежно від розмірів матеріальних збитків,

пожежі поділя­ються на особливо і великі

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Паламар Л.М., Кацавец Г.М. Українське ділове мовлення: Навчальний посібник для учнів ПТЗО.– К.: Либідь, 1997.

2. Вербицька Т.С. Сучасний машинопис: Навч. Посібник для проф. тех. училищ. К.: Гала, 1997.

3. Діденко А.Н. Сучасне діловодство: Навч. Посібник. - Либідь, 1998.

4. Шевчук С.В. Укр. Ділове мовлення: Навч. Посібник для студентів вищих навч. закладів. - 2-ге вид. – К.: Вища шк., 2000.

5. Глущин С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери: 3-тє вид., перероблене, доповнене. - К.: А.С.К., 2000.

6. Шевчук С.В. Українське ділове мовлення: Навч. посібник. – К.: Література, 2000.

7. Любивець Л.П. Ділові папери. – К.: Рад. шк. 1981.

8. Молодовавнов М.І., Сидорова Г.М. Сучасний діловий документ: Зразки найважливіших документів укр. Мовою. – К.: Техніка, 1992.

9. Паламар Л.М. Мова ділових паперів: Практичний посібник. – К.: Либідь, 1995.

10. Сучасні ділові папери: Навч. посібник/ С.В.Глущик, О.В.Дияк, С.В.Шевчук. – К.: А.С.К., 1998.

11. Коваль А.П. Культура ділового мовлення. – К.: Вища школа, 1982.





Реферат на тему: Основні правила до ділових документів, що виготовляються машинописним способом (курсова робота)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.