Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Державне регулювання

Сутність та функції ліцензування деяких видів господарської діяльності в Україні (реферат)

Вступ

Поняття, ознаки та функції ліцензування певних видів господарської діяльності в Україні

2. Ліцензування як засіб державного регулювання господарської діяльності

3. Види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Держава для реалізації економічної політики застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Серед основних засобів такого регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання ч. 2 ст. 12 Господарського кодексу України визначається ліцензування. На цей засіб покладається функція узгодження інтересів суб'єктів господарської діяльності з публічними інтересами всього суспільства. На теоретичному рівні ліцензування як засіб державного регулювання досліджений дуже мало, що заважає на практичному рівні належним чином застосовувати цей засіб для виконання тих функцій, які можна здійснювати лише через його реалізацію.

Метою цієї роботи є дослідження суті, ознак та функцій ліцензування, що дозволить з'ясувати зміст цього поняття, визначити шляхом опрацювання теоретичної основи його застосування та реалізації у практичній діяльності.

Поняття, ознаки та функції ліцензування не були окремим предметом наукового дослідженім. В загальних рисах ця проблема згадувалася у працях О. Агапова, Ж. Іонової, О. Олійник, В.Кудашкіна, В. Лаптєва, Ю. Тихомирова, А. Цихоцької.

Термін «ліцензія» використовується в різних змістових значеннях:

• як дозвіл, що видається спеціально уповноваженим органом на здійснення певного виду діяльності відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»;

• як дозвіл на експорт товару, згідно із Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність»;

• як дозвіл на використання у підприємницькій діяльності запатентованого об'єкта промислової власності, що регулюється Законом України «Про охорону прав на винаходи та кожні моделі».

Поняття, ознаки та функції ліцензування певних видів господарської діяльності в Україні

Для здійснення окремих видів діяльності необхідно мати спеціальний дозвіл (ліцензію), яка видається центральними та місцевими оралами виконавчої влади. Перелік видів діяльня певних видів господарської діяльності», а також передбачений окремими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Господарського кодексу України ліцензування є засобом державного регулювання у сфері господарювання, який спрямований на забезпечення єдиної державної політики у цій сфері та захист економічних і соціальних інтересів держави, суспільства та окремих споживачів. У ст. 1 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (далі - Закон) ліцензування визначається як видача, переоформлення та анулювання ліцензій, видача дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов, видача розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов, а також розпоряджень про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування. Ліцензія в обох нормативно-правових актах визначається як документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов.

Ліцензування є одним із видів зовнішньої перманентної легалізації діяльності суб'єкта господарювання. Передумовою ліцензування такої діяльності є державна реєстрація. В установчих документах повинно бути безпосередньо визначено вид діяльності, що ліцензується. З моменту реєстрації суб'єкт господарської діяльності набуває спеціальної право-суб'єктності, яка полягає у визнанні за суб'єктом господарських відносин здатності мати і здійснювати, відповідно до офіційно зафіксованої мети, права та обов'язки. Правосуб'єктність реалізується через правовий режим, елементом чи умовою реалізації якого є отримання ліцензії та підпорядкованість діяльності ліцензійним умовам. Ліцензування є юридичним фактом (станом) для реалізації спеціальної правосуб'єктності, змістом такого юридичного факту є виконання обов'язку отримати ліцензію, для чого необхідно відповідати ліцензійним умовам.

Щодо ліцензування існують різні наукові підходи. Одні вважають ліцензування формою державно-правового регулювання різних форм господарювання та забезпечення життєво важливих інтересів людини, держави і суспільства [1], інші - видом державного контролю [2].

Призначенням ліцензування є встановлення особливого державного контролю за здійсненням таких видів підприємництва, які в силу властивих їм особливостей пов'язані з реалізацією найбільш важливих публічних інтересів [3]. Ліцензування розглядається як господарсько-правовий регулятор підприємницьких відносин, метою якого є забезпечення оптимального співвідношення приватних інтересів комерційної організації з публічними інтересами суспільства в цілому [4].

ІО. Тихомиров визначає ліцензування господарської діяльності як особливу процедуру офіційного підтвердження права господарюючого суб'єкта на ведення певного виду діяльності з додержанням правил, нормативних вимог і стандартів. Це пов'язано, з одного боку, із стимулюванням ініціативи в розвитку корисних видів діяльності, освоєнні нових послуг тощо, з іншого -із заінтересованістю суспільства і держави в офіційному визнанні цих видів робіт, послуг [5].

О. Олійник вважає ліцензування правовим режимом початку і здійснення окремих визначених законодавством видів підприємницької діяльності, що передбачає: державне підтвердження і визначення меж права на ведення господарської діяльності; державний контроль за здійснюваною діяльністю; можливість припинення діяльності за особливими підставами органами держави [6]. Щодо такого визначення є певні зауваження. Однак принциповим є те, що таке поняття ліцензування передбачає контроль за господарською діяльністю і можливість припинення господарської діяльності за умови невідповідності ліцензійним умовам. Саме зазначені характеристики ліцензування дозволяють поєднати державне визнання із змістом і призначенням ліцензування.

На думку А. Цихоцької, реальним змістом ліцензування є організаційно-коригуюча дія держави на об'єкт управління, а ліцензування -це одна із функцій державного управління, один із найбільш загальних і типових способів впливу держави на господарюючі суб'єкти [7].

Узагальнюючи зазначені точки зору, можна стверджувати, що ліцензування - це сукупність засобів, установлених державою, пов'язаних із видачею ліцензій, переоформленням і анулюванням їх, із наглядом органів, що видають ліцензії, за дотриманням суб'єктами господарювання відповідних ліцензійних умов. Ліцензування застосовується державними органами у порядку, визначеному законодавством для узгодження публічних і приватних інтересів.

Державна політика у сфері ліцензування здійснюється за певними принципами, які визначені ст. З Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»:

• забезпечення рівності прав, інтересів усіх суб'єктів господарювання незалежно від форми;

• захист прав, інтересів, життя та здоров'я громадян, захист навколишнього природного середовища від шкідливого впливу діяльності людини, забезпечення безпеки держави;

• встановлення на законодавчому рівні єдиного порядку ліцензування окремих видів господарської діяльності;

• встановлення єдиного переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.

У цьому Законі також зазначається, що ліцензування не може впроваджуватися з метою обмеження конкуренції при здійсненні господарської діяльності. Крім того, ст. 3 містить положення, що ліцензія є єдиним документом дозвільного характеру, який дає право на зайняття певним видом господарської діяльності, що відповідно до законодавства підлягає обмеженню.

Аналіз законодавства, яке регулює порядок ліцензування діяльності суб'єктів господарювання, дає можливість зробити висновок, що ліцензування здійснюється виключно за ініціативою суб'єкта господарювання і ніхто не може примусити його це зробити, однак суб'єкт господарювання зобов'язаний мати ліцензію для зайняття видами діяльності, щодо яких державою передбачені певні обмеження.

Вважаємо за необхідне зазначити, що правоздатність суб'єктів господарювання, які здійснюють ліцензований вид діяльності, пов'язана з наявністю у них ліцензії. Лише за наявності ліцензії господарюючі суб'єкти мають право займатися діяльністю, щодо якої передбачено ліцензування. Тому можна зробити висновок, про те, що, не маючи ліцензії на здійснення окремого виду діяльності, суб'єкт господарювання має певні обмеження, нехай не правосуб'єктності в цілому, так у її реалізації. Хоча таких положень не містить ні Цивільний, ні Господарський кодекси України, однак аналіз норм цих кодифікованих нормативних актів дозволяє зробити такий висновок.

Аналіз поняття та сутності ліцензування дозволяє, на нашу думку, вирізнити ознаки ліцензування.

Публічний (державний) характер ліцензування. Ліцензування спрямоване на забезпечення суспільного (публічного) інтересу тому, що передбачає узгодження інтересів суб'єктів господарювання і суспільства в цілому. Метою і ліцензування є встановлення особливого державного контролю за здійсненням таких видів діяльності, які мають певні особливості, що пов'язані з реалізацією найбільш важливій публічних інтересів. Держава через ліцензування виконує функцію представника суспільства, який покликаний забезпечувати умови життєдіяльності.

Ліцензування здійснюють органи державної виконавчої влади - органи ліцензування і залежно від виду господарської діяльності. Постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2000 р. № 1698 затверджено перелік органів ліцензування, які вирішують питання ліцензування господарської діяльності.

Процесуальний характер ліцензування. Ліцензування господарської діяльності - це регламентована законодавчими актами процедура (процес), яка складається з кількох стадій:

• порушення ліцензійного процесу - суб'єкт господарювання, який має намір провадити певний вид господарської діяльності, що ліцензується, звертається до органу ліцензування із заявою встановленого зразка про видачу ліцензії. До заяви про видачу ліцензії додаються передбачені законодавством документи. Заява встановленого зразка про видачу ліцензії та документи, що додаються до неї, приймаються ліцензійним органом за описом. Орган ліцензування після надходження заяви про видачу ліцензії формує ліцензійну справу, в якій зберігаються всі документи, що подаються конкретним суб'єктом господарської діяльності. Надходження документів фіксується у спеціальному жур-наїіі, який ведеться окремо по кожному виду господарської діяльності (ст. 19 Закону);

• розгляд заяви про видачу ліцензії - представник ліцензійного органу перевіряє дотримання передбачених законом вимог щодо документів, які надійшли. Заява про видачу ліцензії залишається без розгляду, якщо: заява подана особою, яка не має на це повноважень, або документи оформлені з порушенням вимог закону. Орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову у її видачі. Якщо законом передбачено проведення конкурсу на отримання ліцензії, то ліцензія видається за результатами конкурсу (ст. 12). Підставами відмови у видачі ліцензії можуть бути: недос-товірність даних у документах, поданих заявником для отримання ліцензії; невідповідність заявника згідно з поданими документами ліцензійним умовам, установленим для виду господарської діяльності, зазначеного в заяві про видачу ліцензії (ст. 11);

• внесення інформації до ліцензійного реєстру. Орган ліцензування формує і веде ліцензійний реєстр з певного виду господарської діяльності. Спеціально уповноважений орган з питань ліцензування веде Єдиний ліцензійний реєстр, який містить відомості ліцензійних реєстрів. Інформація, що міститься в Єдиному ліцензійному реєстрі та ліцензійних реєстрах, є відкритою;

• видача ліцензії. Орган ліцензування веде журнал виданих ліцензій. Такий облік виданих ліцензій ведеться на кожний вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню. Орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову у видачі у строк не пізніше, ніж десять робочих днів з дати надходження заяви про видачу ліцензії, якщо інше не встановлено законом. Повідомлення про прийняте рішення видається заявникові в письмовій формі протягом трьох робочих днів з дати прийняття відповідного рішення (ст. 14). Постановою Кабінету Міністрів «Про запровадження ліцензії єдиного зразка для певних видів господарської діяльності» від 20.11.2000 р. № 1719 запроваджено ліцензію єдиного зразка для видів діяльності, щодо яких здійснюється ліцензування. Порядок заповнення бланка ліцензії регулюється Інструкцією про порядок заповнення бланка ліцензії єдиного зразка, яка затверджена наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 04.12.2000 р. № 67. Термін дії ліцензії встановлюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри та порядок зарахування плати за її видачу» від 29.11.2000р. № 1755.

Єдність ліцензування. Процес ліцензування регламентується законодавчими актами і є єдиним на всій території держави. Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування не вправі змінювати цей порядок.

Обов'язок ліцензування. Без ліцензії не можна здійснювати ті види господарської діяльності, що відповідно до законодавства підлягають обмеженню. До суб'єктів господарювання за провадження господарської діяльності без ліцензії застосовуються санкції, передбачені Господарським кодексом України та іншими законодавчими актами.

Вважаємо за необхідне зазначити, що важлива для суспільства господарська діяльність потребує не лише чіткої правової регламентації, а й охорони як для забезпечення умов її здійснення та розвитку, так і для охорони від протидії певній діяльності. Тому і набув поширення такий засіб державного управління як ліцензування, який знайшов відображення в різних формах: нормативне регулювання ліцензування, управління процесом ліцензування, контроль за дотриманням ліцензійних умов.

Аналіз чинного законодавства у сфері ліцензування дозволяє визначити функції, які виконує ліцензування:

• дозвільну - держава в особі органу, що здійснює ліцензування конкретного виду діяльності, дає дозвіл на заняття конкретним видом господарської діяльності, чим засвічує, що суб'єкт господарювання відповідає всім організаційним і економічним вимогам законодавства щодо здійснення цього виду діяльності, тобто має необхідну матеріальну базу, відповідає технічним та технологічним вимогам, має належний кваліфікаційний рівень працівників;

• облікову - шляхом ведення обліку ліцензійний орган формує і веде ліцензійний реєстр певного виду господарської діяльності. Спеціально уповноважений орган з питань ліцензування веде Єдиний ліцензійний реєстр, який містить відомості ліцензійних реєстрів органів ліцензування, що забезпечує єдиний облік усіх суб'єктів господарської діяльності, які отримали дозвіл на зайняття певним видом діяльності. Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2000 р. № 1658 затверджено Порядок формування, ведення і користування відомостями ліцензійного реєстру та подання їх до Єдиного ліцензійного реєстру;

• інформаційну - орган ліцензування формує і зберігає ліцензійну справу щодо кожного суб'єкта, від якого надійшла заява про видачу ліцензії. В цій справі зберігаються документи щодо видачі та переоформлення ліцензії, видачі дублікатів ліцензії, а також копії рішень органу ліцензування про видачу, переоформлення та анулювання ліцензії, про видачу дублікатів ліцензії, розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов. Інформація, що міститься в Єдиному ліцензійному реєстрі та ліцензійних реєстрах, є відкритою, і може бути надана іншим державним органам та заінтересованим особам. Можна також у встановленому законом порядку отримати інформацію про суб'єкта підприємницької діяльності, що отримав ліцензію у встановленому порядку, безпосередньо з реєстру;

• контролюючу - спеціально уповноважений орган з питань ліцензування здійснює проведення планових та позапланових перевірок господарюючих суб'єктів, які здійснюють ліцензований вид діяльності. Цими органами перевіряється додержання законодавства у сфері ліцензування, контроль за наявністю ліцензії у суб'єктів господарювання, контроль за додержанням ліцензійних умов;

• статистичну - за даними ліцензійних реєстрів та Єдиного реєстру можна відсте-жувати динаміку господарської діяльності, досліджувати ринкове середовище, здійснювати прогнозування та узагальнення розвитку підприємництва в державі у сферах ліцензованої господарської діяльності;

• охоронну. Ліцензування є засобом охорони прав та інтересів суб'єктів господарювання, а також інтересів інших учасників суспільних відносин від наслідків потенційно небезпечного господарювання.

Таким чином, саме ліцензування певним чином дозволяє державі забезпечувати одночасне дотримання публічних і приватних інтересів, не вводячи державну монополію на здійснення окремих видів діяльності та не обмежуючи свободу діяльності суб'єктів господарювання. Тому суть законодавчого визначення ліцензування має як теоретичне, так і практичне значення для застосування цього засобу державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання.

У ст. 1 Закону визначені терміни, що вживаються в ньому. Серед термінів зазначено «ліцензування» і пояснюється механізм ліцензування. Ми вважаємо за необхідне замінити термін «ліцензування» на «процедура ліцензування» і далі за текстом.

2. Ліцензування як засіб державного регулювання господарської діяльності

Умови здійснення господарської діяльності в державі трансформуються залежно від «становлених і закріплених в нормативно-правових актах необхідних процедур таких як: реєстрація, ліцензування, патентування, сертифікація. Актуальним є питання співвідношення Іасгосування кожного з перерахованих засобів тиснення господарської діяльності. Тому важмо насамперед на теоретичному рівні в нормативно-правових актах визначитися з необхідністю, достатністю і межами застосування кожного із засобів. Також потрібно визнати, чи дійсно кожен із перелічених засобів ионує свою окрему визначену роль і не дублює інші.

Основною метою дослідження є порівняльна характеристика вказаних засобів деревного регулювання господарської діяльності.

У сучасній юридичній літературі відсутні праці, що містять порівняльний аналіз прямих методів державного регулювання господарської діяльності таких як ліцензування, патентування сертифікація. Деякі аспекти такого аналізу світлено у праці А.Ластовецького, де він зупиняється на характеристиці дозвільно-реєст-аційного механізму, зачіпаючи і ці засоби державного регулювання. Питання про відмежування ліцензування від інших, суміжних з ним понять, які містяться в законодавстві про підприємницьку ді яльність, мають як науковий, так і практичний інтерес. До понять, що схожі за своєю правовою природою з ліцензуванням, належать патентування, сертифікація і патентне ліцензування. Відповідно до ч. 2 ст. 12 Господарського кодексу України зазначені засоби регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання належать до основних.

Патентування, як і ліцензування, є своєрідним обмеженням для господарюючих суб'єктів щодо здійснення підприємницької діяльності. Переліки видів діяльності, що підлягають патентуванню та ліцензуванню, встановлюються в законодавчому порядку. Не допускається визначення таких видів діяльності в інших нормативно-правових актах, а також рішеннями органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Види господарської діяльності, що підлягають патентуванню, а також порядок, умови та суб'єкти патентування визначаються лише Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23 березня 1996 р. Господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню, визначається не тільки Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 р., а й спеціальними законами, що регулюють відносини ліцензування в сфері банківської діяльності, діяльності з надання фінансових послуг, зовнішньоекономічної діяльності, використання каналів мовлення, у сфері електроенергетики та використання ядерної енергії, у сфері освіти, у сфері інтелектуальної власності, виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами. Крім законів, з кожного виду діяльності видаються Ліцензійні умови, що встановлюють кваліфікаційні, організаційні, технологічні та інші вимоги для провадження певного виду господарської діяльності (ст. 2 Закону «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»).

Патентування та ліцензування взагалі мають схожу правову природу.

Отже, сертифікація продукції — це діяльність з підтвердження відповідності продукції, робіт, послуг та інших об'єктів встановленим вимогам (державним стандартам, будівельним нормам і правилам, санітарним нормам і правилам, нормам безпеки, а також іншим нормативно-технічним документам). Така діяльність здійснюється уповноваженими державою сертифікаційними органами з видачею сертифіката. Метою такої діяльності є запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя, здоров'я і майна громадян, а також навколишнього природного середовища.

У випадку якщо сертифікована продукція перестала відповідати обов'язковим вимогам, дію сертифіката може бути призупинено або відмінено, що тягне за собою заборону на продаж відповідної продукції, а також обов'язок підприємства призупинити або припинити її випуск. Ліцензія підлягає анулюванню за інших підстав, передбачених законодавством, що також призводить до припинення ліцензованого виду діяльності.

Таким чином, якщо предметом ліцензування є сама діяльність, то предметом сертифікації — конкретні результати такої діяльності, якість виготовлених товарів і наданих послуг. Наявність ліцензії — обов'язкова умова заняття певним видом господарської діяльності взагалі, а наявність сертифіката — умова виробництва і реалізації конкретної продукції в процесі такої діяльності. Якщо ліцензування спрямоване на запобігання появі на ринку держави сумнівних суб'єктів господарювання, то сертифікація — сумнівних товарів (послуг).

Механізм контролю за дотриманням публічних інтересів при здійсненні господарської діяльності включає в себе ліцензування, патентування, сертифікацію, кожний з цих засобів має своє призначення, сферу і порядок застосування. Однак часто відбувається дублювання зазначених засобів, що засвідчує необхідність подальшого відпрацювання в законодавстві порядку здійснення контролю за дотриманням відповідних публічних інтересів. Узгодженість та взаємодія прямих методів державного регулювання — ліцензування, патентування і сертифікації — має наслідком вдосконалення процесу легітимації господарської діяльності.

3. Види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню

Відповідно до Закону ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності:

1) пошук (розвідка) корисних копалин;

2) виробництво, ремонт вогнепальної зброї, боєприпасів до неї, холодної зброї, пневматичної зброї калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів на секунду, торгівля вогнепальною зброєю та боєприпасами до неї, холодною зброєю, пневматичною зброєю калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів на секунду;

3) виробництво вибухових матеріалів промислового призначення (за переліком, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань нагляду за охороною праці та державного гірничого нагляду);

4) виробництво особливо небезпечних хімічних речовин (за переліком, який визначається Кабінетом Міністрів України);

5) видобування уранових руд;

6) видобуток дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння;

7) виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння;

8) виготовлення виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, торгівля виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння;

9) виробництво лікарських засобів, оптова, роздрібна торгівля лікарськими засобами;

10) виробництво ветеринарних медикаментів і препаратів, оптова, роздрібна торгівля ветеринарними медикаментами і препаратами;

11) виробництво пестицидів та агрохімікатів, оптова, роздрібна торгівля пестицидами та агрохімікатами;

12) виробництво спеціальних засобів, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії, індивідуального захисту, активної оборони та їх продаж;

13) розроблення, виготовлення спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв'язку, інших засобів негласного отримання інформації, торгівля спеціальними технічними засобами для зняття інформації з каналів зв'язку, іншими засобами негласного отримання інформації;

14) розроблення, виробництво, використання, експлуатація, сертифікаційні випробування, тематичні дослідження, експертиза, ввезення, вивезення криптосистем і засобів криптографічного захисту інформації, надання послуг в галузі криптографічного захисту інформації (крім послуг електронного цифрового підпису), торгівля криптосистемами і засобами криптографічного захисту інформації;

15) розроблення, виробництво, впровадження, сертифікаційні випробування, ввезення, вивезення голографічних захисних елементів;

16) розроблення, виробництво, впровадження, обслуговування, дослідження ефективності систем і засобів технічного захисту інформації, надання послуг в галузі технічного захисту інформації;

17) виготовлення бланків цінних паперів, документів суворої звітності;

18) транспортування нафти, нафтопродуктів магістральним трубопроводом, транспортування природного і нафтового газу трубопроводами та його розподіл;

19) постачання природного газу за регульованим, за нерегульованим тарифом;

20) зберігання природного газу в обсягах, що перевищують рівень, установлюваний ліцензійними умовами;

21) централізоване водопостачання та водовідведення;

22) розроблення, випробування, виробництво, експлуатація ракет-носіїв, космічних апаратів та їх складових частин, наземної космічної інфраструктури та її складових частин, обладнання, що входить до складу космічного сегмента супутникових систем;

23) розроблення, виробництво, виготовлення, зберігання, перевезення, придбання, пересилання, ввезення, вивезення, відпуск, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

24) культивування, використання рослин, що містять наркотичні засоби для промислових цілей;

25) проведення дезінфекційних, дезінсекційних, дератизаційних робіт;

26) медична практика;

27) переробка донорської крові та її компонентів, виготовлення з них препаратів;

28) ветеринарна практика;

29) організація та утримання тоталізаторів, гральних закладів, випуск та проведення лотерей, організація діяльності з проведення азартних ігор;

30) будівельна діяльність (вишукувальні та проектні роботи для будівництва, зведення несучих та огороджуючих конструкцій, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж);

31) надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів повітряним транспортом;

32) надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів річковим, морським транспортом;

33) надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі);

34) надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі;

35) надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів залізничним транспортом;

36) заготівля, переробка, металургійна переробка металобрухту кольорових і чорних металів;

37) збирання, первинна обробка відходів і брухту дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння;

38) збирання, заготівля окремих видів відходів як вторинної сировини (за переліками, які визначаються Кабінетом Міністрів України);

39) операції у сфері поводження з небезпечними відходами;

41) проектування, монтаж, технічне обслуговування засобів протипожежного захисту та систем опалення, оцінка протипожежного стану об'єктів;

42) проведення випробувань на пожежну небезпеку речовин, матеріалів, будівельних конструкцій, виробів і обладнання, а також пожежної техніки, пожежно-технічного озброєння, продукції протипожежного призначення на відповідність встановленим вимогам;

43) надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян;

44) виконання топографо-геодезичних, картографічних робіт;

45) виконання авіаційно-хімічних робіт;

46) пересилання поштових переказів, простих та реєстрованих листів, поштових карток, бандеролей та посилок масою до 30 кілограмів;

50) туроператорська та турагентська діяльність;

51) фізкультурно-оздоровча та спортивна діяльність:

- організація та проведення спортивних занять професіоналів та любителів спорту;

- діяльність з підготовки спортсменів до змагань з різних видів спорту, визнаних в Україні;

55) діяльність арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів);

56) посередництво у працевлаштуванні на роботу за кордоном;

57) професійна діяльність на ринку цінних паперів;

58) проведення робіт із землеустрою, землеоціночних робіт та земельних торгів;

59) проектування, будівництво нових і реконструкція існуючих меліоративних систем та окремих об'єктів інженерної інфраструктури;

60) діяльність, пов'язана з промисловим виловом риби на промислових ділянках рибогосподарських водойм, крім внутрішніх водойм (ставків) господарств;

61) посередницька діяльність митного брокера та митного перевізника;

62) виробництво дисків для лазерних систем зчитування;

63) експорт, імпорт обладнання та дисків для лазерних систем зчитування;

64) виготовлення парфумерно-косметичної продукції з використанням спирту етилового;

65) оптова торгівля насінням;

66) виробництво, зберігання і реалізація племінних (генетичних) ресурсів, проведення генетичної експертизи походження та аномалій тварин;

67) проведення знезараження підкарантинних матеріалів та об'єктів, які переміщуються через державний кордон України та карантинні зони.

Висновок

Визначення ліцензування як засобу державного регулювання взагалі відсутнє як у Законі України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», так і в Господарському кодексі. На нашу думку, таке визначення має бути сформульоване. Це можна зробити, змінивши ч. 8 ст. 1 Закону таким чином:

«Ліцензування - це діяльність уповноважених державою органів, спрямована на надання в установленому порядку суб'єктам господарювання дозволу на здійснення за певних умов, передбачених законодавчими актами, видів господарської діяльності, на захист прав і законних інтересів громадян, організацій та навколишнього природного середовища, а також забезпечення безпеки держави.

Змістом цієї діяльності є дії щодо видачі, переоформлення та анулювання ліцензій, видачі дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, контролю за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов, видачі розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов, а також розпоряджень про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування».

Господарський кодекс України, на нашу думку, слід доповнити ст. 58і і сформулювати її так:

«Суб'єкт господарювання може здійснювати діяльність, яка підлягає ліцензуванню, з моменту одержання ліцензії або в строк, що зазначений в ній, і зобов'язаний припинити її після закінчення цього строку дії».

Це означає, що після державної реєстрації господарюючий суб'єкт, який має намір здійснювати ліцензований вид діяльності, повинен отримати ліцензію на здійснення такої діяльності. Права, пов'язані з такою діяльністю, виникають з моменту реєстрації, але можуть бути реалізовані лише з моменту отримання ліцензії.

Господарські договори, укладені суб'єктами господарювання, які не мають ліцензії на здійснення відповідної діяльності, мають вважатися недійсними з наслідками, передбаченими ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України. Крім того, на нашу думку, у цьому випадку до суб'єктів господарювання можуть застосовуватися санкції, передбачені ст. 240 Господарського кодексу України.

Список використаних джерел

1. Основы предпринимательства / Под род. А. С. Пслиха. - М, 1996. - С. 192.

2. Предпринимательское право / Под ред. Н. И. Клейн. - М„ 1993. - С. 208.

3. Попова Ж. А. Правовые проблемы легитимации предпринимательства // Государство и нраво.-1997. - № 5.- С. 46.

4. Коммерческое право. - СПб., 1998. - С. 67.

5. Тихомиров Ю. А. Курс административного права и процесса. - М., 1998. - С. 422.

6. Олейник О. М. Працовые основы лицензирования хозяйственной деятельности // Закон. - 1994. -№ 6. - С. 17.

7. Государственное управление: проблемы теории, истории, практики, преподавания. - Ростов н /Д., 1993. - С. 162-163.





Реферат на тему: Сутність та функції ліцензування деяких видів господарської діяльності в Україні (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.