Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Державне регулювання

Стан справ щодо зменшення дитячої смертності в Україні (реферат)

Завдання та індикатори щодо зменшення дитячої смертності в Україні

Завдання 4.А: Зменшити рівень смертності дітей віком до 5 років на чверть

4.1. Рівень смертності дітей віком до 5 років, кількість померлих дітей відповідного віку на 1000 народжених живими

4.2. Рівень смертності немовлят, кількість померлих дітей віком до 1 року на 1000 народжених живими

Прогрес досягнення показників, що характеризують рівень дитячої смертності, та позитивні зрушення, що відбулися у 2001 – 2010 роках, наведені в таблиці 5.

Таблиця 5

Стан досягнення та очікувані результати реалізації ЦІЛІ 4

Зменшення дитячої смертності

 

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2013

2015

Індикатор 4.1. Рівень смертності дітей віком до 5 років, кількість померлих дітей відповідного віку на 1000 народжених живими

 

16,0

14,4

13,6

12,9

12,4

12,9

12,4

13,6

12,2

11,3

11,0

11,1

11,0

Індикатор 4.2. Рівень смертності немовлят, кількість померлих дітей віком до 1 року на 1000 народжених живими

 

11,9

11,3

10,3

9,6

9,5

10,0

9,8

11,0

10,0

9,4

9,1

9,4

9,3

У таблиці наведені фактичні дані Держстату до 2010 року включно та прогнозно-розрахункові значення показників на 2011 - 2015 роки.

За результатами аналізу динаміки позитивних зрушень, які відбулися впродовж 2001-2010 років, та з урахуванням наявних резервів, є можливим задекларувати до 2015 року більш амбітні цільові орієнтири. Дані моніторингу інших глобальних індикаторів стану досягнення ЦРТ в Україні свідчать, що на сьогодні ситуацію у цій сфері можна характеризувати як задовільну. Абсолютна більшість (99%) пологів проходить у лікувальному закладі з кваліфікованим персоналом (причому більш ніж у 90% – за участю лікаря).

Завдання 4.А: Зменшити рівень смертності дітей віком до 5 років на чверть

Останніми роками внаслідок поступового підвищення рівня народжуваності, яке спостерігається з 2001 року, темпи зменшення чисельності дітей в Україні уповільнились, а відтак зросла частка наймолодших – дітей віком до 1 року. За цей період чисельність дітей віком до 1 року збільшилась на 31,30%, що в абсолютних цифрах сягає на 120 тис. дітей (з 387328 у 2003 до 508544 дітей у 2010).

Однак, хоча сумарний показник народжуваності на 23,7% є вищим за рівень 2001 року, все ж-таки необхідно визнати, що Україна поки що не вийшла з так званої "пастки низької народжуваності". Спеціальні соціально-демографічні обстеження виявили, що молодь здебільшого все ще зорієнтована на малодітну сім'ю, і це не дає підстав сподіватися на збереження в майбутньому темпів підвищення народжуваності, які спостерігаються сьогодні.

Смертність дітей віком до 1 року є одним із найчутливіших індикаторів ступеня соціально-економічного розвитку суспільства, що акумулює в собі рівень освіти і культури, стан навколишнього середовища, ефективність профілактичних заходів, рівень доступності та якості медичної допомоги, розподіл соціальних і матеріальних благ у суспільстві. Життєздатність новонароджених найсильніше реагує на зрушення у медичному обслуговуванні та санітарній ситуації у країні. Зміни рівня життя, якості харчування населення впливають на рівень смертності немовлят через стан здоров'я, рівень життя і якість харчування їх батьків.

За даними МОЗ, максимальні значення показника смертності немовлят спостерігалися у 1993-1995 роках, коли ці показники сягали відповідно 14,9‰ – 14,5‰ – 14,7‰. З 1997 року означилась стійка тенденція до зниження смертності цієї вікової групи. У 2010 році рівень смертності дітей у віці до 1 року склав 9,04‰. (рис. 1)

Рис. 1. Динаміка смертності дітей у віці до 1 року (на 1000 народжених живими)

З 1 січня 2007 р., згідно з рекомендаціями ВООЗ, Україна перейшла на європейські критерії обліку дитячої смертності. До речі, саме це фахівці називають основною причиною різкого збільшення зареєстрованих смертей.

Ризик смерті малюків найбільш високий у перші 28 діб життя. На першому місяці життя помирає біля 60% малюків і у причинах смерті переважають так звані ендогенні причини, які обумовлені незалежними від зовнішнього середовища факторами (нежиттєздатність плоду, що пов'язана зі станом здоров'я матері, патологічним перебігом вагітності та пологів, вадами розвитку плоду, несумісними з життям та інше). У зв'язку з цим у експертній оцінці неонатальної смертності найбільш важким залишається питання запобігання смерті.

Структура смертності дітей першого року життя за причинами смерті за останні 10 років зазнала незначних змін. Як і в попередні роки, перше місце займали окремі стани, які виникають у перинатальному періоді; на другому – природжені вади розвитку, деформації та хромосомні аномалії; третє рангове місце посіли зовнішні причини смертності.

Смертність немовлят в Україні є визначальною у формуванні смертності дітей до 5 років. Ймовірність померти різко зменшується після досягнення дитиною однорічного віку. Так, за даними Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи, у 2010 р. лише менше 1/5 всіх втрат дитячих життів (17%) в Україні до досягнення 5-річного віку припадало на віковий інтервал 1-4 роки. Спостерігається значна відмінність смертності у цьому віковому інтервалі за місцем проживання. Так, показник смертності у віці 1-4 роки у сільській місцевості становив 67,2 проти 39,9 на 100 тис. осіб.

Вважається, що рівень смертності дітей віком 1-4 роки є порівняно незалежним від ризиків у передпологовий, пологовий та післяпологовий період і відображає недостатність харчування або ж інших оптимальних умов життя протягом перших 1-1,5 років життя, а тому може бути чутливим індикатором соціально-економічного розвитку і рівня медичного обслуговування.

Структура смертності дітей від 0 до 4 років значно не відрізняється від структури смертності дітей до 1 року. Якщо не брати до уваги смертність дітей у перинатальному періоді життя, то велику частку в цьому віці зберігають природжені вади розвитку, деформації та хромосомні аномалії, які мають 19,8%. Смертність від зовнішніх причин виступає на третє місце та має 10,0% від усіх причин смерті, що зумовлено недбалим доглядом дорослих. Інші перераховані причини смерті дітей віком до 5 років є менш значними.

За даними Держстату, у 2010 році внаслідок травм, отруєнь та інших наслідків дії зовнішніх чинників загинула майже кожна третя дитина з числа померлих (303 з 927 смертей дітей у віці від року до п'яти). Переважної більшості цих смертей можна було уникнути за умови належного догляду за дитиною.

Спостерігаються також певні особливості смертельних випадків від неприродних причин залежно від місця проживання. Наприклад, якщо у сільській місцевості внаслідок нещасних випадків, пов'язаних з дією вогню та диму, загинуло у минулому році 34 дитини до 5 років, у містах – 16; утопилося - 42 дитини, у містах – 34; внаслідок отруєння лікарськими засобами, медикаментами та біологічними речовинами; токсичної дії речовин, переважно немедичного призначення – 54 смерті, у містах – 39; і це при тому, що у селах проживає менше третини населення. Проте ДТП у містах забрали 21 дитяче життя проти 9 випадків у сільській місцевості.

Внаслідок впровадження сучасних принципів діагностики та лікування дітей із злоякісними новоутвореннями, які було реалізовано на виконання заходів Державної програми "Дитяча онкологія 2006 - 2010 роки", протягом останніх п'яти років вдалось підвищити рівень загального виживання хворих на 8,5% у порівнянні з 2007 роком та склав 55,5%.

Однак, у порівнянні зі статистикою країн Євросоюзу та США, де 5-річна виживаність сягає 70%, ситуація в Україні залишається невтішною.

На позитивну динаміку, а саме зниження показника дитячої смертності, впливає цілий ряд наступних заходів: з метою уніфікації вимог до обсягів і якості надання медичної допомоги дітям протягом останніх років розроблено близько 50-ти клінічних протоколів лікування найпоширеніших захворювань у дітей, які ґрунтуються на наукових доказах; протоколи догляду за здоровою новонародженою дитиною, здоровою дитиною від 0 до 3-х років; постійно впроваджуються сучасні медичні технології.

Протягом останніх 10 років в Україні за підтримки міжнародних проектів (Дитячий Фонд ООН ЮНІСЕФ в Україні, Українсько-Американський проект "Мати і дитя" в рамках міжурядової співпраці за підтримки Агентства по міжнародному розвитку США, Українсько-Швейцарська програма "Здоров'я матері та дитини"), Європейського регіонального бюро ВООЗ в Україні в галузі охорони здоров'я материнства і дитинства розроблено та впроваджено в клінічну практику лікарів та середнього медичного персоналу низку нормативно-правових актів.

З метою забезпечення безпечної вагітності і поліпшення перинатальної допомоги здійснюється інтегроване навчання лікарів (акушерів-гінекологів, неонатологів, педіатрів) і середнього медичного персоналу сучасним методам якісної клінічної і консультативної допомоги.

При реалізації вищезгаданих проектів були зроблені акценти на впровадження сучасних принципів, зокрема, планування сім'ї; підготовку родинних пар до вагітності та пологів; ведення нормальної вагітності; раціональне ведення пологів, що передбачало ефективне втручання в тих випадках, коли була реальна загроза здоров'ю і життю, і невтручання у фізіологічний процес пологів; присутність близької людини при народженні дитини; ранній і необмежений контакт матері і новонародженого; ефективну первинну реанімаційну допомогу новонародженому в пологовому залі; грудному вигодовуванню і спільному перебуванню матері і дитини на усіх етапах; використанню сучасних методів і високих технологій при проведенні інтенсивної і реанімаційної допомоги; запровадженню методів профілактики інфекцій, заснованих на наукових доказах тощо.

Основні принципи впровадження будувалися та будуються відповідно до міжнародних рекомендацій ВООЗ і позитивним досвідом з урахуванням особливостей регіонів.

Суттєво допомагає покращити надання кваліфікованої медичної допомоги дітям та матерям в регіонах виконання державних програм та централізованих заходів, а саме:

- Державної програми "Репродуктивне здоров'я нації" на період до 2015 року";

- Державної програми "Дитяча онкологія" на 2006-2010 роки";

- заходів щодо заохочення народжуваності в Україні та масового неонатального скринінгу на фенілкетонурію та вроджений гіпотиреоз;

- закупівля лікувального харчування для дітей з фенілкетонурією, для дітей віком до 3-х років;

- медикаментозне забезпечення гормоном росту дітей, хворих на гіпофізарний нанізм;

- медикаментозне лікування у дітей хвороби Гоше.

Це дозволяє частково забезпечити заклади охорони здоров'я в областях, у тому числі НДСЛ "ОХМАТДИТ", необхідними лікарськими засобами для лікування дітей хворих на онкологічні, онкогематологічні захворювання, цукровий діабет, гемофілію, хворобу Гоше, хронічну та гостру ниркову недостатність, фенілкетонурію, дихальні розлади у недоношених дітей тощо.

Суттєвим здобутком 2009-2010 рр. стало затвердження Законом України від 05.03.09 №1065-УІ Загальнодержавної програми "Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини" до 2016 роки.

Серед проблем збереження тенденцій досягнення Цілі 4 залишилися загальні, пов'язані з кризою системи охорони здоров'я в Україні і складною соціально-економічною ситуацією, які впливають на стан громадського здоров'я і функціонування галузі в цілому, торкаючись при цьому питань збереження здоров'я матерів і дітей.

Аналізуючи причини негативної динаміки показників стану здоров'я, смертності дітей та молоді в Україні при вирішенні проблеми на шляху досягнення Цілі 4, не можна ігнорувати спосіб життя (вживання алкоголю, наркотиків та тютюнопаління; харчування; фізична активність; роль сім'ї; профогляди), який у структурі чинників впливу на формування стану здоров'я складає 50%.

Впровадження в українському суспільстві засад здорового способу життя в цілому має реалізуватися через інформаційно-просвітницьку роботу серед населення щодо проблем та шляхів збереження здоров'я матерів і дітей. Передусім це має стосуватися відповідальної статевої поведінки і запобігання небажаній вагітності, догляду за дітьми та профілактики травматизму, і взагалі – формування у суспільстві усвідомлення відповідального батьківства. Цьому, в свою чергу служитиме і реальне, а не декларативне дотримання пріоритету профілактичної спрямованості у функціонуванні національної системи охорони здоров'я.

Покращання охорони здоров'я матерів і дітей потребуватиме підвищення якості медичної допомоги дітям і матерям, подальшого розповсюдження сучасних перинатальних та репродуктивних технологій, впровадження в практику науково обґрунтованих стандартів та протоколів лікування. Великого значення для зменшення перинатальних втрат має забезпечення єдиної уніфікованої технології надання медичної допомоги недоношеним з надзвичайно малою вагою при народженні.

Список використаної літератури:

1. Доповідь "Цілі розвитку тисячоліття: Україна. Підсумки моніторингу досягнення за 2010 рік"





Реферат на тему: Стан справ щодо зменшення дитячої смертності в Україні (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.