Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Державне регулювання

Стан справ щодо забезпечення ґендерної рівності в Україні (реферат)

Завдання та індикатори щодо забезпечення ґендерної рівності в Україні

Завдання 3.A: Забезпечити ґендерне співвідношення на рівні не менше 30 до 70% тієї чи іншої статі у представницьких органах влади та на вищих щаблях виконавчої влади

3.1. Ґендерне співвідношення серед депутатів Верховної Ради України, чис.жін./чис.чол.

3.2. Ґендерне співвідношення серед депутатів місцевих органів влади, чис.жін./чис.чол. (або навпаки)

3.3. Ґендерне співвідношення серед вищих державних службовців (1–2 посадових категорій), чис.жін./чис.чол.

Завдання 3.B: Скоротити наполовину розрив у доходах жінок і чоловіків

3.4. Співвідношення середнього рівня заробітної плати жінок до середнього рівня заробітної плати чоловіків, %

Завдання ґендерного розвитку в Україні щодо забезпечення рівних можливостей у суспільно-політичному житті та державному управлінні, скорочення розриву в рівні доходів жінок і чоловіків відображені в системі індикаторів, що характеризують участь жінок і чоловіків на вищих щаблях державного управління (серед державних службовців 1–2 категорій), в представницьких органах влади різного рівня – в національному парламенті та органах місцевого управління, а також ґендерне співвідношення середньої заробітної плати в економіці (таблиця 4).

Таблиця 4

Стан досягнення та очікувані результати реалізації ЦІЛІ 3

Забезпечення ґендерної рівності

 

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2013

2015

Індикатор 3.1. Ґендерне співвідношення серед депутатів Верховної Ради України, чис.жін./чис.чол.

 

8/92

8/92

5/95

5/95

5/95

5/95

9/91

8/92

8/92

8/92*

8/92

20/80

25/75

30/70

8/92

Індикатор 3.2. Ґендерне співвідношення серед депутатів місцевих органів влади, чис.жін./чис.чол. (або навпаки)

 

42/58

42/58

42/58

42/58

42/58

42/58

35/65

35/65

37/63

37/63*

 

44/56

47/53

50/50

37/63

Індикатор 3.3. Ґендерне співвідношення серед вищих державних службовців (1-2 посадових категорій), чис.жін./чис.чол.

 

15/85

15/85

14/86

16/84

13/87

19/81

19/81

17/83

18/82

19/81*

25/75

25/75

27/73

30/70

23/76

Індикатор 3.4. Співвідношення середнього рівня заробітної плати жінок до середнього рівня заробітної плати чоловіків, %

 

70,9

69,7

69,3

68,6

68,6

70,9

72,8

72,9

75,2

77,2*

77,8

80

83

86

77,2

У таблиці наведені доступні фактичні дані Держстату до 2010 року включно та прогнозно-розрахункові значення показників на 2011 - 2015 роки за даними Доповіді 2010 року.

* оціночні дані за підсумками 2009 р., що були прогнозовані у доповіді ЦРТ Україна -2010.

Завдання 3.A: Забезпечити ґендерне співвідношення на рівні не менше 30 до 70% тієї чи іншої статі у представницьких органах влади та на вищих щаблях виконавчої влади

Протягом 2009-2010 років частка жінок серед депутатів Верховної Ради України не змінилася (8,0 відсотків), навіть мінімально не наблизившись до цільового орієнтиру, проголошеного на 2011 рік. Це дає підстави стверджувати, що основною перешкодою на шляху реалізації поставлених завдань залишається відсутність політичної волі до завершення гендерних перетворень на найвищому рівні управління, зокрема закріплення законодавчих змін щодо паритетного представництва жінок і чоловіків у представницьких органах управління.

Водночас необхідно відзначити позитивні тенденції щодо вирівнювання гендерного дисбалансу серед вищих державних службовців. Фактичне значення показника співвідношення жінок та чоловіків серед керівників 1-2 посадових категорій за підсумками 2009 року перевищило оціночні прогнози оновлених індикаторів доповіді ЦРТ: Україна - 2010, а цільовий індикатор 2011 року було в повній мірі досягнуто вже в 2010 році.

У 2010 році в Україні відбулися певні інституційні зміни:

з ініціативи Мінсім'їмолодьспорту введено посаду радника з ґендерних питань Прем'єр-міністра України М.Я.Азарова;

Представником Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з питань захисту прав дитини, рівноправ'я та недискримінації призначено Іванову Н.І.

Поновлено роботу Експертної ради з питань розгляду звернень за фактами дискримінації за ознакою статі. Протягом 2010-2011 років відбулося 4 засідання Експертної ради.

В 15 областях та мм.Києві та Севастополі призначено радників голів обласних державних адміністрацій з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

В 11 областях забезпечено функціонування ґендерних ресурсних, у 3 областях – ґендерних освітніх центрів.

Для забезпечення гендерної рівності Мінсім'ямолодьспорт спільно із заінтересованими центральними органами виконавчої влади розробило проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів стосовно забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків". Прийняття законопроекту сприятиме паритетній представленості жінок і чоловіків у списках політичних партій та виборчих списках; забезпечить контроль за дотриманням політичними партіями вимог недискримінації осіб за ознакою статті; дозволить досягти просування на посади державних службовців вищих категорій представників тієї статті, щодо якої існує ґендерний дисбаланс; дозволить працюючим гармонізувати професійне та сімейне життя.

Завдання 3.B: Скоротити наполовину розрив у доходах жінок і чоловіків

За даними Інституту демографії та соціальних досліджень ім.. М. В. Птухи, за підсумками 2009 року фактичний показник співвідношення середньої заробітної плати жінок і чоловіків повністю відповідав прогнозно-оціночним значенням Доповіді ЦРТ: Україна - 2010 (77,2 відс.), а в 2010 році підвищився до 77,8 відсотка. Відповідно, середня заробітна плата жінок в Україні склала 1974 гривні на місяць, а
чоловіків – 2538 гривень на місяць.

Скорочення гендерного розриву в рівні заробітної плати засвідчує існування однозначно позитивної динаміки щодо досягнення поставленого завдання. Проте, позитивно оцінюючи прогрес в цій сфері, необхідно зважати й на певний внесок наслідків фінансово-економічної кризи в Україні, що призвела до загального зниження реальних доходів населення – як жінок, так і чоловіків, і відповідного скорочення відмінностей в рівні їх середніх заробітних плат.

З метою реалізація гендерної політики держави в соціально-трудовій сфері між урядовими та неурядовими структурами з питань захисту прав дітей та жінок в Україні у 2010 році підписано Комунікаційну стратегію та план дій на 2010 рік, у рамках якої з метою залучення бізнес-компаній, що працюють в Україні, до запровадження в роботі ґендерних підходів, забезпечення умов для поєднання сімейного та професійного життя, поширення найкращих європейських практик у галузі рівності жінок та чоловіків проведено Всеукраїнський конкурс з дотримання ґендерної рівності роботодавцями України "Рівні можливості: кращий роботодавець 2010 року".

У конкурсі взяло участь понад 90 українських підприємств і організацій різних форм власності. За підсумками конкурсу переможцями стали ТОВ "Вікторія Верітас", Британська Рада в Україні, ЗАТ "Оболонь", АТВТ "Галичфарм".

Протягом 2010 року в 27 регіонах України забезпечено діяльність координаційних рад з питань сім'ї, забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, попередження насильства в сім'ї та протидії торгівлі людьми.

У 2010 році реалізовувалися наступні проект :иПроект зі зміцнення і утвердження прав жінок і дітей в Україні (TRES); Програма рівних можливостей Програми розвитку ООН в Україні; розбудова Національного механізму перенаправлення (НМП) постраждалих від торгівлі людьми в Україні. Зазначеними інституціями у 2010 році проведено низку навчальних семінарів з впровадження ґендерної статистики в регіонах України, моніторингу виконання Державної програми з утвердження ґендерної рівності на період до 2010 року на обласному та районному рівнях. Проведено 146 каскадних тренінгів за двома напрямами: підвищення ґендерної чутливості вчителів та впровадження ґендерної політики, в яких взяли участь 4181працівник системи освіти, 3049державних службовців та 1720 дільничних інспекторів міліції.

Для державних службовців проведено 6 семінарів з ґендерної статистики,
2 семінари з ґендерного бюджетування, 14 семінарів-тренінгів з логіко-структурного підходу до впровадження ґендерної політики. Підвищено навчальну обізнаність
425 представників громадських організацій, 60 журналістів, результатом чого стало
300 публікацій, програм ТБ та радіо, присвячених ґендерній тематиці.

Здійснено підготовку 180 тренерів, що проводитимуть тренінги із поширення ґендерних знань та ґендерної чутливості для цільової аудиторії трьох категорій: державних службовців, вчителів та дільничних інспекторів. За методикою LFA підготовлено 12 тренерів із 8 областей України.

Створено 5 кафедр з ґендерних досліджень на базі п‘яти провідних університетів країни: Національного педагогічного університету імені М.Драгоманова, Тернопільського національного педагогічного університету імені В.Гнатюка, Національного університету "Острозька академія", Сумського державного педагогічного університету та Університету менеджменту освіти.

24-25 травня 2010 року Україна як член Ради Європи взяла участь у Європейській міністерській конференції з питань ґендерної рівності, що відбулася у м. Баку (Азербайджан).

10 листопада 2010 року проведено слухання у Комітеті Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин на тему "Практика застосування Закону України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків".

З 25 листопада по 10 грудня 2010 року в Україні проведено Всеукраїнську акцію
"16 днів проти ґендерного насильства".

Видані розпорядження Кабінету Міністрів України:

від 01.12.2010 №2154-р. "Про затвердження плану заходів з проведення Національної кампанії "Стоп насильству!" на період до 2015 року" з метою привернення уваги українського суспільства і його лідерів до проблеми насильства як до порушення прав людини і залучення всіх громадян до боротьби з цим явищем;

від 15.12.2010 №2257-р "Про схвалення Концепції Закону України "Про протидію торгівлі людьми" з метою удосконалення організаційних та управлінських засад у сфері протидії торгівлі людьми, використання матеріальних, технічних, фінансових та інших ресурсів для забезпечення ефективної взаємодії органів державної влади, міжнародних, громадських організацій та інших юридичних осіб у сфері протидії торгівлі людьми.

Також розроблено законопроекти "Про протидію торгівлі людьми"; "Про затвердження Загальнодержавної цільової програми протидії торгівлі людьми на період до 2015 року"; "Про внесення змін до Закону України "Про попередження насильства в сім'ї".

Реалізація гендерної політики держави в соціально-трудовій сфері потребує більш активних зусиль, зокрема в сфері протидії дискримінації за ознакою статі при працевлаштуванні, просуванні в кар'єрному зростанні, реалізації можливостей зайнятості для працівників з сімейними обов'язками тощо.

Запроваджені механізми та практики забезпечення ґендерної рівності все ще залишаються недосконалими й не дозволяють де-факто створити гідні умови для реалізації рівних прав та можливостей. Така ситуація гальмує докорінні ґендерні перетворення, не сприяє ліквідації існуючих стереотипів щодо ролі жінок і чоловіків у суспільстві. Вкорінена в суспільно-політичній дійсності ґендерна нерівність спричиняє загострення політичних, соціально-економічних, культурних та інших проблем у суспільстві. Тому перед Україною стоїть завдання провести такі структурні перетворення, які забезпечать інтегрування ґендерних підходів у всі сфери державного управління та суспільного життя.

Окремим проблемним питанням залишається необхідність подальшого розвитку ґендерної статистики (проведення додаткових вибіркових обстежень населення з метою оцінки представництва жінок на керівних посадах в недержавному секторі) для заповнення прогалин в інформаційному забезпеченні відповідних досліджень. Реалізація відповідних обстежень потребуватиме додаткових фінансових ресурсів, так само як і проведення Всеукраїнського перепису населення, який є репрезентативним джерелом статистичних даних щодо різноманітних аспектів гендерної нерівності в суспільстві. Невирішеною залишається і проблема дослідження бюджетів робочого часу жінок і чоловіків, хоча включення відповідного блоку питань до програми обстежень умов життя домогосподарств, що проводяться Державною статистичною службою на регулярній основі, потребує мінімуму технічних та фінансових зусиль.

Позитивно оцінюючи результати гендерної експертизи освітніх програм та навчальних підручників в контексті викорінення сталих гендерних стереотипів щодо розподілу соціальних ролей жінок і чоловіків, зазначимо, що наразі відсутня системна інформаційна кампанія на державному рівні, а окремі реалізовані проекти соціальної реклами залишаються надто залежними від фінансування міжнародних донорських організацій.

Невирішеними в повній мірі залишаються й проблеми розвитку соціально-побутової інфраструктури, що ускладнює можливості раціонального поєднання професійної зайнятості та роботи в домашньому господарстві й виховання дітей для працівників з сімейними зобов'язаннями.

Список використаної літератури:

1. Доповідь "Цілі розвитку тисячоліття: Україна. Підсумки моніторингу досягнення за 2010 рік"





Реферат на тему: Стан справ щодо забезпечення ґендерної рівності в Україні (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.