Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Державне регулювання

Стан справ щодо поліпшення здоров'я матерів в Україні (реферат)

Завдання та індикатори щодо поліпшення здоров'я матерів в Україні

Завдання 5.А: Зменшити наполовину рівень материнської смертності

5.1:. Рівень материнської смертності, кількість материнських смертей на 100 тис. народжених живими

5.2.: Рівень абортів, кількість абортів на 1000 жінок фертильного віку

З огляду на динаміку позитивних зрушень, які відбулися упродовж останнього десятиріччя, можна зазначити, що стан досягнення Цілі 5 є задовільним (таблиця 6).

Таблиця 6

Стан досягнення та очікувані результати реалізації ЦІЛІ 5

Поліпшення здоров'я матерів

 

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2013

2015

Індикатор 5.1. Рівень материнської смертності, кількість материнських смертей у на 100 тис. народжених живими

 

24,7

23,9

21,8

17,4

13,1*

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

17,6

15,2

20,7

15,5

25,8

23,5

14,5

14,0

13,0*

Індикатор 5.2. Рівень абортів, кількість абортів на 1000 жінок фертильного віку

 

34,1

29,4

27,6

25,3

23,2

21,3

18,7

18,5

18,1

16,4

15,1

17,5

16,4

15,1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

* з 2005 року Україна перейшла до кодування смертності у відповідності до Міжнародної статистичної класифікації хвороб Десятого перегляду. Розраховані до і після такого переходу індикатори не є співставними, тому індикатор 5.1. представлено двома динамічними рядами).

У таблиці наведені фактичні дані Дежстату до 2010 року включно та прогнозно-розрахункові значення показників на 2011 – 2015 роки.

Динаміка частоти реєстрації абортів та пологів у закладах охорони здоров'я має позитивний характер – зниження частоти абортів на 1000 жінок фертильного віку (15-49 років) і стійка тенденція до зростання частоти пологів на відповідне жіноче населення. В країні 99,8% пологів проходять у лікувальному закладі з кваліфікованим персоналом. Спостерігається зниження кількості вагітностей серед дівчаток та дівчат-підлітків. Значно знизився відсоток небажаної вагітності за рахунок покращення діяльності служб планування сім'ї; зросла кількість жінок, які використовують методи сучасної контрацепції для запобігання небажаної вагітності. Практично усі вагітні (99,4%) мають можливість спостерігатися у лікаря-акушера-гінеколога під час вагітності, а також усім забезпечується післяпологовий догляд кваліфікованими медичними працівниками як в містах, так і в сільській місцевості.

Стан досягнення цієї Цілі в Україні є задовільним, про що свідчить динаміка інших показників, які застосовуються на глобальному рівні.

В Україні рівень материнської смертності коливався з 24,7 на 100 тис. народжених живими у 2000 році до 23,5 на 100 тис. народжених живими у 2010 році. В 2010 році спостерігалось незначне зниження порівняно з попереднім роком, більшою мірою за рахунок смертей від непрямих акушерських причин (13,9 на 100 тис. народжених живими).

Упровадження профілактичних заходів до настання вагітності дає можливість покращити здоров'я вагітних. Протягом останніх 3-4 років рівень деяких хвороб знизився на 10-30%, що сприяє зменшенню ускладнень перебігу вагітності та поліпшенню здоров'я новонароджених.

За даними МОЗ після десятилітньої тенденції до зростання цих показників з 2003 року завдяки комплексній профілактичній роботі почалося їх поступове зниження: захворюваність на анемію у 2008 році становила 27,4%, у 2010– 26,4%, хвороби сечостатевої системи складають 14,6% (у 2008 році -15,21%), хвороби системи кровообігу мають тенденцію до зростання і складають 6,19% (у 2008 році - 5,98%)[1].

Показник материнської смертності є інтегрованим індикатором репродуктивного здоров'я жінок, який відображає не лише стан загального здоров'я, якість медичної допомоги вагітним і рівень організаційної роботи родопомічних закладів, а й поєднану взаємодію цих чинників з економічними, екологічними, санітарно-культурними, соціально-гігієнічними та іншими чинниками. За останнє десятиріччя в Україні спостерігалося поступове зниження рівня материнської смертності.

Високі показники захворюваності вагітних негативно впливають на безпечність пологів та захворюваність і смертність новонароджених як складові репродуктивних втрат та показник загальної смертності населення.

За інформацією МОЗ, основними причинами материнських втрат, як і в минулі роки, залишаються екстрагенітальні захворювання, на другому місті кровотечі, потім сепсис, тромбоемболія. У 2010 році екстрагенітальна патологія стала причиною смерті у 59,5% вагітних та породіль. Від ускладнень грипу померло 37 жінок (56,0% в структурі смертності від екстрагенітальних захворювань), що склало 33,3% в структурі материнської смертності взагалі.

Акушерські кровотечі стали причиною втрат 12,6% жінок в структурі смертності, що майже не змінилося у порівнянні з 2009 роком (12,3%).

В Україні проводиться постійний моніторинг усіх випадків смерті жінок під час вагітності, пологів та післяпологового періоду, незалежно від причини. Кожен випадок материнської смерті ретельно аналізується і розглядається Експертною комісією Міністерства охорони здоров'я України з подальшим наданням фахової оцінки якості лікувальних і організаційних заходів, направлених на попередження випадків.

В рамках загального реформування галузі охорони здоров'я впроваджується концепція подальшого розвитку перинатальної допомоги.

Сучасна організація акушерської допомоги передбачає участь сім'ї у плануванні дитини, її виношуванні та народженні.

На етапі вагітності в "Школах відповідального батьківства" при жіночих консультаціях здійснюється підготовка майбутніх батьків до народження дитини.

Реорганізація діяльності пологових стаціонарів здійснюється шляхом створення індивідуальних і сімейних пологових залів та впровадження інноваційних перинатальних технологій. Так, лише партнерська підтримка членів родини під час пологів вплинула на зменшення кількості застосованих під час пологів ліків із 80% до 5%, що позитивно вплинуло на здоров'я новонародженого. Завдяки проведеній реорганізації вдалося знизити рівень ускладнених пологів з 70% до 33,3%, зменшити застосування медикаментів під час пологів, а також зменшити смертність новонароджених більш як на 50%.[2]

За даними МОЗ, рівень партнерських пологів зріс практично з 0 майже до 60% у 2010 році, а в окремих регіонах до 79%. Цей показник є новим, але, враховуючи його значення, можна сказати про ефективність участі в пологах чоловіка або близьких. Участь в пологах близьких сприяє позитивному психологічному настрою роділлі, зменшенню ускладнень в пологах і, звичайно, зменшенню ускладнень у новонародженого.

Прикладом позитивного впливу реорганізації акушерської допомоги може слугувати позитивна тенденція зниження кількості виникнення захворювань, які безпосередньо пов'язані з акушерськими причинами: показник виникнення дистресу плода (внутрішньоматкова гіпоксія й асфіксія у пологах) за п'ять останніх років знизився майже на 40%; пологової травми – на 50%; недостатності живлення плода – на 38%; вроджених вад – майже на 20%.

Однією із серйозних причин незадовільного стану здоров'я жінки та народжених дітей є аборти. Загальновідомо, що аборт є чинником прямих і опосередкованих репродуктивних втрат, таких як безплідність та невиношування. З 2000 року рівень абортів в Україні зменшився більше, ніж у два рази, і за даними Держстату у 2010 році становив 15,1 на 1000 жінок фертильного віку порівняно з 32,1 у 2000 році.

За інформацією МОЗ у структурі причин материнської смертності показник негативного впливу абортів складав у 2010 році 5,4%, що значно менше, ніж у попередні десятиліття (у 80-90-х роках смертність від абортів складала 60% від усіх материнських втрат).

Одним з найважливіших напрямів державної стратегії зі збереження здоров'я жіночого населення залишається профілактика небажаної вагітності.

З 2000 року поступово знижується показник виникнення небажаної вагітності. Так, за даними МОЗ, кількість випадків небажаної вагітності у 2010 році знизилась на 5279 (на 4,2%) випадків і склала 122262 порівняно з 2009 роком – 127541 випадків.

Попередженню виникнення небажаної вагітності та зниженню кількості абортів сприяє проведення низки профілактичних заходів, спрямованих на подолання цієї проблеми, зокрема, застосування різних видів контрацепції. Згідно з даними МОЗ загальна кількість жінок, які застосовували з метою запобігання небажаної вагітності контрацепцію у 2010 році склала 3870234 осіб, що становить 328 осіб на 1000 жінок фертильного віку

У 2008-2010 роках спільно з ВООЗ проведена Стратегічна оцінка політик, програм і досліджень "Аборти та контрацепція в Україні". Завдяки цьому дослідженню вдалося отримати дані про сучасний стан впровадження національних політик та програм у сфері репродуктивного здоров'я, визначити існуючі бар'єри, що заважають поліпшенню репродуктивного здоров'я населення та розробити подальші кроки для вирішення проблеми.

Забезпечення та збереження здоров'я підлітків безперечно є самим важливим та перспективним внеском до репродуктивного, інтелектуального, економічного та політичного резерву суспільства.

В рамках реалізації державних програм вдалося знизити рівень абортів серед дівчаток та підлітків, проте ця проблема залишається ще не зовсім вирішеною. Так, у 2010 році у дівчат віком 15-17 років проведено 2249 абортів (у 2008 році – 3578), що складає 2,89 на 1000 дівчат відповідного віку, у віковій категорії до 14 років – 83 аборти (у 2009 році - у 101 дівчинки), що на 1000 дівчаток відповідного віку складає 0,08. Зазначена позитивна тенденція є результатом стабільної роботи системи планування сім'ї, яка за п'ятнадцять років діяльності дозволила знизити показники абортів у дівчаток-підлітків більш як в 10 разів (з 31% на 1000 відповідної категорії до 2,89%)[3].

Водночас суттєве занепокоєння викликає ріст числа пологів у віці до 14 років. За останні десять років частота пологів серед дівчат до 14 років зросла з 0,07 на 1000 дівчат у 2003 році, до 0,12 у 2009 та 0,10 у 2010 році. Показник підліткових вагітностей вдалося знизити – з 10,99 на 1000 дівчат 15-17 років у 2008 до 9,84 у 2010 році.

Така ситуація актуалізує необхідність посилення активного інформування дівчат раннього пубертатного віку про здоровий спосіб життя та згубний і негативний вплив ранніх статевих стосунків на їх здоров'я. Особливо важливою у даному випадку є просвітня робота серед батьків, вчителів, які повинні сформувати у дівчаток цього віку несприятливе ставлення до сексуальних посягань.

МОЗ розроблена та затверджена Концепція подальшого розвитку перинатальної допомоги в Україні, яка сприяє перегляду підходів до регіоналізації, що сприятиме підвищенню доступності до якісної своєчасної допомоги матерям і дітям. Це реалізація найважливішого за роки незалежності України Національного проекту "Нове життя"- нова якість охорони материнства та дитинства", метою якого є створення сучасної перинатальної служби в усіх регіонах України.

Розвиток перинатальної допомоги розглядається як складова реформи галузі охорони здоров'я в цілому. Один із заходів для вирішення проблем в охороні здоров'я матерів та дітей є реорганізація амбулаторно-поліклінічної, та стаціонарної рододопомоги шляхом розмежування рівнів її надання та дотримання переліку стандартизованих базових послуг перинатальної допомоги відповідно до груп ризику.

Погіршує ситуацію в галузі охорони здоров'я недостатнє фінансування заходів, повільне запровадження у суспільстві засад здорового способу життя, недостатність впливу інформаційно-освітніх програм, розповсюдженість тютюнокуріння, вживання алкоголю і наркотичних речовин, поширення ризикованої статевої поведінки, особливо серед молоді.

Найбільші проблеми та загрози життю і здоров'ю матерів і дітей виникають серед населення груп соціального ризику, особливо за наявності обтяжуючих факторів – ризикованої сексуальної поведінки, розповсюдження інфекцій, що передаються статевим шляхом, практики численних абортів, відмови жінок від вигодовування груддю, безвідповідального ставлення до вчасного проходження диспансерних оглядів і лікування наявних захворювань репродуктивної сфери, поширеності зловживання речовинами, що викликають залежність, неналежного догляду за дітьми тощо.

Можна назвати ряд соціальних проблем, таких як: недостатня підготовка молоді до відповідального батьківства; відсутність потрібної кількості підготовлених спеціалістів до роботи з дітьми та молоддю з питань формування відповідального батьківства, значний прошарок неблагополучних сімей; недосконалість міжвідомчого підходу до медико-соціального патронажу сімей груп соціального ризику.

Існують і недоліки організації роботи служби охорони материнства і дитинства: недостатня забезпеченість лікарями первинної ланки, особливо у сільській місцевості; нераціональне і диспропорційно більше фінансування вищих рівнів надання медичної допомоги матерям, недотримання пріоритетності забезпечення реалізації національних програм охорони материнства та дитинства; недосконалість контролю за якістю медичної допомоги (як у державних, так і приватних закладах); низький рівень поінформованості (як пацієнтів, так і медиків) щодо сучасних методів контрацепції, особливо в сільській місцевості.

Упровадження в українському суспільстві засад здорового способу життя в цілому має реалізуватися через інформаційно-просвітницьку роботу серед населення щодо проблем та шляхів збереження здоров'я матерів та дітей. Необхідною умовою успішності такої роботи є активна міжсекторальна взаємодія медичних працівників, освітян, представників засобів масової інформації, громадських організацій.

Ефективним може стати впровадження так званої АВС-стратегії („abstinence”- утримання, тобто свідомий початок статевого життя в більш старшому віці, „be faithful”- вірність у стосунках, "use a condom”- використання презервативів), яка знаходить досить широке розповсюдження серед сучасної молоді.

Покращення охорони здоров'я матерів і дітей потребує підвищення якості медичної допомоги дітям і матерям, подальшого розповсюдження сучасних перинатальних та репродуктивних технологій, впровадження в практику науково обґрунтованих стандартів та протоколів лікування.

Мінімізації негативного впливу соціальних чинників сприятиме приділення першочергової уваги до проблем матерів та дітей з неблагополучних сімей; продовження розширення мережі соціальних центрів матері та дитини; забезпечення соціальної підтримки молодих сімей, удосконалення системи планування сім'ї та підготовки фахівців щодо формування відповідального батьківства. Запобіганню соціальному сирітству як негативному чиннику погіршення здоров'я дітей та потенційного фактора виникнення проблем у майбутньому дорослому житті потребує широкого залучення засобів масової інформації та громадських організацій до вирішення проблеми раннього соціального сирітства.

Слід приділити особливу увагу питанням формування репродуктивного здоров'я у дітей і молоді, підготовки майбутніх батьків до зачаття і народження дитини. Зокрема, це стосується виховання засад відповідального батьківства, відмови від шкідливих звичок у період перед і під час вагітності, оздоровлення майбутніх матерів, усвідомлення необхідності медичного обстеження перед плануванням вагітності і медичного нагляду під час неї. Окремої уваги потребує забезпечення раціонального повноцінного харчування, збалансованого за калорійностю та складом мікроелементів і вітамінів, у період вагітності і вигодовування груддю.

Важливим є покращення доступу до служб охорони репродуктивного здоров'я і планування сім'ї та сучасних методів контрацепції; забезпечення рівного сталого доступу жінок (незалежно від місця проживання та соціального статусу) до якісної медичної допомоги під час вагітності і пологів, створення умов для безпечного материнства.

Необхідно також підвищити рівень інформування населення (як жінок, так і чоловіків) стосовно безпечних і ефективних методів і засобів планування сім'ї, щодо потенційних наслідків хвороб, що передаються статевим шляхом та можливостей запобігання ризику зараження ними.

Використання цих підходів сприятиме вирішенню проблем репродуктивного здоров'я населення, покращенню охорони здоров'я матерів і дітей, і загалом – поліпшенню демографічної ситуації в Україні.

Список використаної літератури:

1. Доповідь "Цілі розвитку тисячоліття: Україна. Підсумки моніторингу досягнення за 2010 рік"


 


[1] Акушерсько-гінекологічна допомога в Україні за 2000-2009 роки. Київ, 2009.

[2] Акушерсько-гінекологічна допомога в Україні за 2006-2008 роки. Київ, 2009.

[3] Стан здоров'я дітей 0-17 років в Україні та надання їм медичної допомоги за 2009 рік /статистично-аналітичний довідник/. – К.-2010





Реферат на тему: Стан справ щодо поліпшення здоров'я матерів в Україні (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.