Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Державне регулювання

Стан справ щодо обмеження поширення Віл-інфекції/Сніду та туберкульозу і започаткування тенденції до скорочення їх масштабів в Укр (реферат)

Завдання та індикатори щодо обмеження поширення Віл-інфекції/Сніду та туберкульозу і започаткування тенденції до скорочення їх масштабів в Україні

Завдання

Індикатори

Завдання 6.А: Зменшити на 13% темпи поширення ВІЛ-інфекції/СНІДу

6.1.: Кількість осіб з вперше встановленим діагнозом ВІЛ-інфекції на 100 тис. населення

6.2.: Темпи поширення ВІЛ-інфекції/ СНІДу (%)

6.3.: Кількість померлих від СНІДу на 100 тис. населення

6.4.: Рівень передачі ВІЛ від матері до дитини (%)

Завдання 6.В: Зменшити на 20% рівень захворюваності на туберкульоз (порівняно з 2005 роком)

6.5. Кількість осіб з вперше встановленим діагнозом туберкульозу (у тому числі органів дихання) на 100 тис. населення

6.6. Кількість померлих від туберкульозу на 100 тис. населення

Значення основних показників, які характеризують масштаби ВІЛ-інфекції/СНІДу та туберкульозу за останні роки, наведені в таблиці 7.

Таблиця 7

Стан досягнення та очікувані результати реалізації ЦІЛІ 6 Обмеження поширення ВІЛ-інфекції/СНІДу та туберкульозу і започаткування тенденції

до скорочення їх масштабів

 

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2013

2015

Індикатор 6.1. Кількість осіб з вперше встановленим діагнозом ВІЛ-інфекції на 100 тис. населення

 

12,9

14,4

18,2

21,0

25,7

29,3

34,5

38,1

41,2

43,2

44,8

45,2

47,2

49,1

Індикатор 6.2. Темпи поширення ВІЛ-інфекції/СНІДу, %

 

+11,6

+26,4

+15,4

+22,4

+14,0

+17,7

+10,4

+8,1

+4,9

+3,7

+4.7

+4.5

+4.0

Індикатор 6.3. Кількість померлих від хвороби, зумовленої ВІЛ, на 100 тис. населення

 

1,0

1,5

2,3

3,8

5,5

7,7

8,8

9,8

11,2

11,7

12,3

9,0

8,5

8,0

Індикатор 6.4. Рівень передачі ВІЛ-інфекції від матері до дитини, %1

 

27,8

10,0

10,0

8,2

7,7

7,1

6,2

5,42

4,62

4,05

3,0

2,0

2,0

6,2

5,6

Індикатор 6.5. Кількість осіб з вперше встановленим діагнозом туберкульозу( у тому числі органів дихання) на 100 тис. населення

 

60,4

69,5

76,0

77,8

81,2

84,4

83,4

80,1

78,0

72,9

68,5

70,7

68,5

67,5

Індикатор 6.6. Кількість померлих від туберкульозу на 100 тис. населення

 

22,3

22,7

20,5

21,8

22,7

25,3

22,3

22,6

22,4

18,2

16,6

18,0

17,0

15,0

1за 2008-2009 роки очікувані дані МОЗ, за 2010 рік – прогнозно – розрахункові дані МОЗ, оскільки встановлення наявності ВІЛ-інфекції (підтвердження/або виключення діагнозу) триває 18 місяців після народження дитини, тому національний показник визначається лише кожні два роки

2 оціночні дані за підсумками 2009 року., що були спрогнозовані у доповіді ЦРТ Україна -2010.

У таблиці наведені дані Держстату за 2010 рік, прогнозно-розрахункові значення показників на 2011 – 2015 роки.

Завдання 6.A: Зменшити на 13% темпи поширення ВІЛ-інфекції/СНІДу

З огляду на значення показників цього завдання можна зробити висновок, що масштаби епідемії ВІЛ-інфекції в Україні поступово зростають, а епідемія ВІЛ-інфекції в Україні є найтяжчою серед країн Європи.

Існує багато показників, які вимірюють епідемічну ситуацію. Але два ключових показники впливу, які визначають ефективність відповіді країни на епідемію, це показник захворюваності на ВІЛ-інфекцію на 100 тисяч населення та показник смертності від захворювань, зумовлених СНІДом, на 100 тисяч населення.

В Україні, починаючи з 1999 року кількість нових випадків ВІЛ-інфекції постійно збільшувалася. У 2009 та 2010 роках було офіційно зареєстровано 19840 та 20489 нових випадків ВІЛ-інфекції (43,2 та 44,7 на 100 тисяч населення відповідно) – це найвищі показники за всю історію епідеміологічного нагляду за ВІЛ-інфекцією, який було розпочато в країні в 1987 році.

Необхідно зазначити, що завдяки реалізації комплексу заходів, спрямованих на призупинення темпів розвитку епідемії ВІЛ-інфекції, зокрема серед споживачів ін'єкційних наркотиків (далі - СІН), темпи приросту показника захворюваності на ВІЛ-інфекцію, починаючи з 2006 року, продовжують знижуватися. Так, за даними МОЗ, у 2006 році показник захворюваності на ВІЛ-інфекцію в цілому по країні збільшився на 17,7% порівняно з 2005 роком, а в 2010 році - на 3,3%, порівняно з 2009 роком.

До інших груп населення, які в останні роки все сильніше вражає епідемія, належать жінки комерційного сексу (далі - ЖКС), чоловіки, які мають секс із чоловіками (далі - ЧСЧ), засуджені та особи, які перебувають під слідством. Проте обсяги, масштаби якість та інтенсивність профілактичних втручань, які відіграють вирішальну роль у подальшому розвитку цієї інфекції, на сьогодні залишаються недостатніми для зупинення поширення ВІЛ у цих групах, а відтак для обмеження потенційного поширення ВІЛ на загальне населення. Якщо за даними програмного моніторингу МОЗ рівень охоплення профілактичними програмами СІН на кінець 2010 року складав 58,6%, то ЖСБ - лише 37,8%, ЧСЧ – 18,9%, а засуджених 22,3%. Поряд з розширенням охоплення програмами необхідно приділити належну увагу якості та інтенсивності втручань, які б змінили поведінку на більш безпечну.

До 2007 року включно парентеральний шлях передачі ВІЛ в країні був основним. Вперше у 2008 році відбулася зміна шляхів передачі – частка статевого шляху передачі стала вище. У 2009 – 2010 роках продовжувалося зростання частки осіб, які були інфіковані ВІЛ статевим шляхом, та зменшення частки парентерального, тобто внаслідок введення наркотичних речовин ін'єкційним шляхом. В 2010 році парентеральний шлях передачі ВІЛ переважав статевий лише в 3-х з 27 регіонів країни: в Дніпропетровській, Львівській областях та м. Києві.

В Україні продовжується зростання показника смертності населення від хвороби, зумовленої вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), а саме: з 11,2 осіб на 100 тис. населення у 2008 році; 11,7 у 2009 році; до 12,3 у 2010 році.

Вирішальний вплив на показник смертності від захворювань, зумовлених СНІДом, та безпосередній вплив на зниження рівня передачі ВІЛ, має рівень охоплення антиретровірусною терапією (далі - АРТ) у 80%, хоча він є недостатнім для того, щоб реально вплинути на показник смертності від захворювань, зумовлених СНІДом.

Широкомасштабне запровадження АРТ почалося в Україні в 2004 році. У 2010 році значення національного показника "Відсоток дорослих та дітей з прогресуючою ВІЛ-інфекцією, які отримують антиретровірусну терапію" становило 53%. Станом на 01.01.2011 року АРТ в Україні отримували 22 697 людей, які живуть з ВІЛ, у тому числі 2 046 дітей.

Щодо профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини, то на сьогодні ця діяльність залишається єдиною з усіх профілактичних напрямків, де досягнуто досить повного охоплення заходами цільової групи. В умовах концентрованої стадії епідемії ВІЛ-інфекції практика тестування кожної жінки (яка вирішила зберегти вагітність) двічі протягом вагітності забезпечила у 2008 році виявлення понад 60,0% ВІЛ-інфікованих жінок репродуктивного віку в країні (3973 осіб серед 6334 віком від 18 до 49 років). Результатом цієї діяльності є суттєве зниження рівня передачі ВІЛ від матері до дитини з 27,8% у 2001 році до 6,2% в 2008 році, 5,6 % у 2009 році, хоча визначеного Доповіддю показників 5,4% та 4,6% у 2008 та 2009 роках не досягнуто.

Підписання угоди з Глобальним фондом боротьби зі СНІДом ВІЛ-інфекцією/СНІДом, туберкульозом та малярією на отримання гранту X раунду допоможе Україні розширити обсяги профілактичних втручань в групи ризику щодо зміни ризикованої поведінки, здійснити широкомасштабне охоплення лікуванням, доглядом та підтримкою ВІЛ-інфікованих осіб та хворих на СНІД, а, відтак, уповільнити розвиток епідемії ВІЛ-інфекції.

У 2010 році відбулися деякі позитивні зміни нормативно-правової бази. Нова редакція Закону України 2010 року "Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ" приведена у відповідність до норм міжнародного права, визначає порядок правового регулювання діяльності у сфері профілактики, лікування, догляду і підтримки, необхідних для забезпечення ефективної протидії поширенню хвороби, зумовленої вірусом імунодефіциту людини, та відповідні заходи правового і соціального захисту людей, які живуть з ВІЛ.

Слід зазначити, що для досягнення цього завдання Державною соціальною службою для сім'ї, дітей та молоді проведено низку зустрічей з:

- керівництвом Об'єднаної Програми Системи ООН з ВІЛ/СНІДу (ЮНЕЙДС) щодо виконання заходів Загальнодержавної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, допомоги та лікування ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД у 2009 – 2010 роках та розробки заявки щодо отримання гранту від Глобальному фонду з боротьби зі СНІДом, туберкульозом і малярією (10 раунд) стосовно фінансування програми "Подолання епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу в Україні";

- Координатором робочої групи з питань молоді системи ООН, керівником програми "Волонтери ООН" щодо розробки і впровадження спільних програм на 2010-2011 роки.

31 серпня 2010 року підписано Меморандум про взаєморозуміння та співпрацю з Міжнародним Благодійним Фондом "Міжнародний Альянс ВІЛ/СНІД в Україні".

Також цим міністерством проведено низку всеукраїнських заходів, зокрема, акцію "ВІЛ стосується кожного", круглого столу "Молодь за здоровий спосіб життя", трансляцію відеороликів з питань толерантного ставлення до інфікованих дітей на тему "Любов та порозуміння" та "Знати недостатньо. Постарайтеся зрозуміти", спортивні змагання для дітей, інформаційно-просвітницькі акції в областях та інших профілактичних заходів.

Протягом року на сайті Міністерства у рубриці "Важливо знати" постійно розміщується інформація щодо питань із профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу шляхом пропаганди здорового способу життя серед молоді.

Крім того, поліпшення роботи щодо залучення молоді регіону до участі у всеукраїнських заходах, спрямованих на утвердження моральності, духовності, підтримки творчих ініціатив молоді та здорового способу життя дозволить прискорити розв'язати цієї проблему.

Водночас на сьогодні національні заходи з протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу в Україні, незважаючи на деякі досягнення, залишаються недостатніми у ключових програмних напрямках профілактики та лікування і потребують значного та швидкого поліпшення з тим, щоб позитивно вплинути на епідемію.

Завдання 6.B: Зменшити на 20% рівень захворюваності на туберкульоз (порівняно з 2005 роком)

Аналізуючи дані таблиці, можна зробити висновок про позитивні тенденції у напрямку зменшення захворюваності на туберкульоз.

За даними МОЗ, завдяки успішній реалізації державної політики у сфері протидії туберкульозу у 2010 році досягнуто зниження рівня захворюваності серед загального населення на 6,1 %, підлітків - на 5,2 % дітей – на 10,9 %, смертності від туберкульозу - на 7% за рахунок повного забезпечення протитуберкульозними препаратами.

Покращено якість лабораторної діагностики туберкульозу, що підвищило кількість підтверджених лабораторно випадків туберкульозу на 7%.

Незважаючи на певний прогрес, досягнутий за чотирьохрічний період реалізації заходів Загальнодержавної програми протидії захворюванню на туберкульоз у 2007-2011 роках, зниження рівня захворюваності на туберкульоз серед загального населення на 17,8 % у порівнянні з 2005 роком та зниження рівня смертності від туберкульозу на 24,7%, рівень захворюваності на туберкульоз все ще перевищує епідемічний поріг.

Набувають надзвичайної актуальності дві проблеми: зростання захворюваності та смертності від ко-інфекції туберкульоз/ВІЛ і поширення мультирезистентного туберкульозу.

У 2010 році захворюваність на туберкульоз, його поширеність та смертність від туберкульозу в Україні становила, відповідно 68,5 осіб з вперше встановленим діагнозом на 100 тис. населення; 171,4 та 16,6 померлих випадків на 100 тис. населення. За оцінками ВООЗ в Україні мультирезистентну форму мають 16% хворих з новими випадками та 44% хворих з повторними випадками туберкульозу, що на тепер становить близько 7000 хворих. У країні реєструються випадки майже невиліковного туберкульозу з розширеною медикаментозною резистентністю, кількість яких стрімко збільшується. Одночасно із зростаючою епідемією ВІЛ/СНІД, що має тенденцію до генералізації через статевий шлях передачі, швидко зростає і частка пацієнтів із ко-інфекцією туберкульоз/ВІЛ-інфекція (ТБ/ВІЛ), кількість яких у 2010 році становила 11% від загального числа хворих з новими випадками туберкульозу. Особливу небезпеку становить поєднання мультирезистентного туберкульозу з ВІЛ-інфекцією серед уразливих до інфікування ВІЛ груп населення. Так, за даними пілотного проекту ВООЗ у Донецькій області (2006 р.) 58% ув'язнених з ко-інфекцією ТБ/ВІЛ мали мультирезистентну форму туберкульозу.

Високий рівень захворюваності на туберкульоз та поширення мультирезистентного туберкульозу обумовлені, насамперед, неефективністю заходів, спрямованих на переривання ланцюга передачі туберкульозної інфекції, через недостатнє та несвоєчасне виявлення хворих на заразні форми туберкульозу, кадрову кризу, недосконалість лабораторної мережі з мікробіологічної діагностики туберкульозу, низьку мотивацію населення до своєчасного звернення за медичною допомогою та недостатній доступ до її отримання з боку уразливих до захворювання на туберкульоз верств населення; низьку ефективність лікування хворих з новими та повторними випадками туберкульозу; недостатній інфекційний контроль в протитуберкульозних та інших закладах охорони здоров'я, низьку поінформованість медичного персоналу щодо вимог інфекційного контролю; недостатнє фінансування заходів з протидії туберкульозу; відсутність умов для забезпечення обов'язкової госпіталізації хворих на заразну форму туберкульозу, які ухиляються від лікування, тощо.

Розв'язання проблеми можливе шляхом виконання таких основних завдань, як - зміцнення системи охорони здоров'я внаслідок підвищення спроможності закладів первинної та вторинної медичної допомоги у напрямку надання протитуберкульозної допомоги;

- посилення можливостей лабораторної мережі та інших заходів та доступу для діагностики туберкульозу;

- інтеграції надання медичної допомоги, перегляду та запровадження нових навчальних програм з туберкульозу в вищих навчальних закладах та закладах післядипломної освіти, підготовки плану розвитку кадрових ресурсів, запровадження механізмів використання стратегічної інформації через операційні дослідження та аналіз систем;

– безперебійного забезпечення медичних закладів, що здійснюють лікування хворих на туберкульоз на стаціонарному та амбулаторному етапах, протитуберкульозними препаратами гарантованої якості з широким застосуванням препаратів із фіксованими дозами;

– розвитку паліативної та хоспісної медицини для хворих на туберкульоз в термінальній стадії захворювання;

- проведення профілактичних заходів та інформаційно-роз'яснювальної роботи тощо.

Список використаної літератури:

1. Доповідь "Цілі розвитку тисячоліття: Україна. Підсумки моніторингу досягнення за 2010 рік"





Реферат на тему: Стан справ щодо обмеження поширення Віл-інфекції/Сніду та туберкульозу і започаткування тенденції до скорочення їх масштабів в Укр (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.