Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Державне регулювання

Інвестиційна привабливість Івано-Франківської області (дипломна робота)

ВСТУП

Розвиток інвестиційної діяльності, спрямований на створення привабливого інвестиційного середовища, та суттєвого нарощування обсягів інвестицій є актуальними завданнями в умовах ринкових перетворень.

Однак, річні обсяги інвестицій поки що залишаються на низькому рівні через несприятливий інвестиційний клімат, що пояснюється недосконалою законодавчою базою, нерозвиненими фондовим ринком та фінансово-кредитною системою, високим податковим тиском, неефективним використанням амортизаційних відрахувань, а також низьким рівнем трансформації заощаджень населення до інвестування, що призводить до відпливу вітчизняних капіталів за кордон та не сприяє залученню іноземних інвестицій в економіку країни.

Активізація інвестиційного процесу є вирішальною умовою продовження соціально-економічних перетворень. Реальна економічна ситуація в Україні значно ускладнює інвестиційну діяльність. Обсяг вкладень не забезпечує передумов економічного зростання і навіть повноцінного відтворення наявного стану. Фактично країна існує за рахунок безповоротного споживання успадкованого від радянських часів виробничого потенціалу. Необхідно розробити адекватний ринковим відносинам інвестиційний механізм, що органічно поєднає форми приватного і державного інвестування та забезпечить оптимізацію взаємозв'язків різних суб'єктів інвестиційної діяльності, створення відповідної законодавчо-нормативної бази та інші заходи, що регламентують інвестиційний процес як окремої фірми чи галузі, і національної економіки в цілому.

Економічна ситуація, що склалася в Україні на початок третього тисячоліття, продовжує залишатися складною. Україна повинна здійснити вибір: або продовжувати рухатися шляхом реформ до економічного зростання та піднесення, або ж піти за критиками теперішнього шляху і зруйнувати навіть те, чого було досягнуто протягом останніх років. Однак, слід чітко усвідомити, що повернення назад призведе не до застою, який був раніше, а до подальшого, ще більшого збідніння та зубожіння народу, до повного занепаду потенційно багатої країни.

Як показали дослідження можливих шляхів розв'язання проблеми макро- і мікроструктурних перетворень, для того, щоб їх здійснити, необхідно створити власні високі технології, які стануть основою конкурентоспроможності національного товаровиробництва, для чого, в першу чергу, потрібно забезпечити високоактивну інвестиційну та інноваційну діяльність. Крім того, від інвестицій залежить припинення спаду виробництва та початок його пожвавлення, тобто, вихід з глибокої кризи, а також, подальше зростання доходів бюджету.

Проблема підвищення ефективності інвестицій та інвестиційної діяльності є предметом дослідження у працях вітчизняних вчених: Крупки Я.Д., Омельченка А.В., Онищенка В., Пересади А.А., Татаренко Н.О.; російських науковців: Четиркіна Е.М., Бочарова В.В., Лівшиця В.Н.; закордонних теоретиків: Бланка І.А., Бернса В., Бірмана В.С., Кейнса Дж.М., Вільямса Я., Гітмана Л.Д. і Джонка М.Д.

Разом з тим, значні аспекти теорії і практики інвестування в умовах ринкового середовища не здобули вагомого розвитку. Потребують подальшого дослідження питань податкового регулювання інвестиційної діяльності та питань, що стосуються активізації інвестиційних процесів. Необхідним є формування підходів до шляхів покращення інвестиційного клімату та залучення іноземних інвестицій.

Виявлення шляхів покращення інвестиційного клімату та залучення іноземних інвестицій визначили актуальність теми магістерської роботи, мету і завдання дослідження.

Метою магістерської роботи є теоретичне та практичне обґрунтування основних тенденцій та факторів, що визначають інвестиційну привабливість Івано-Франківської області.

Об'єктом дослідження є процес управління інвестиційною діяльністю з метою досягнення найвищої віддачі. Предметом дослідження є інвестиційна діяльність в області та оцінка її результатів.

Теоретичною і методологічною основою роботи стали сучасні теорії та наукові розробки вітчизняних та іноземних фахівців з проблем інвестування. У процесі дослідження використовувались системний і комплексний підходи, методи порівняння, узагальнення, пошук причинно-наслідкових зв'язків, тощо.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в роботі теоретичні положення і практичні рекомендації можуть підвищити ефективність інвестування, забезпечити оптимальне формування інвестиційного клімату в Івано-Франківській області.

Магістерська робота складається з вступу, трьох розділів і висновків та пропозицій.

В першому розділі розглядаються теоретико-правові основи інвестиційної діяльності в політиці структурних перетворень України та Івано-Франківської області.

В другому розділі проведений аналіз залучення та вплив іноземних інвестицій в економіку Івано-франківської області..

В третьому – обґрунтовано проблемні аспекти та шляхи збільшення притоку іноземних інвестицій в економіку. Висвітлено напрямки діяльності органів державної влади у сприянні інвестиційного проекту.

Підсумком магістерської роботи є висновки, в яких узагальнено викладений матеріал, результати дослідження та пропозиції щодо покращення інвестиційного клімату та активізації інвестиційних процесів в області.

Основний зміст магістерської роботи висвітлено на ____ сторінках.


 

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1.1. Економічна сутність інвестицій.

Необхідною умовою розвитку економіки є висока інвестиційна активність. Вона досягається шляхом збільшення реалізованих інвестиційних ресурсів і найбільш ефективного їх використання в пріоритетних секторах матеріального виробництва і соціальної сфери. Саме інвестиції формують виробничий потенціал на новій науково-технічній базі визначають конкурентні позиції країн на світових ринках.

Поняття „інвестиції”, „інвестор”, „інвестиційна діяльність” і інші увійшли у вітчизняну термінологію порівняно недавно. За радянських часів ці терміни практично не застосовувалися. В окремих випадках під цими поняттями розуміли сукупність затрат на реалізацію довгострокових вкладень капіталу в засоби виробництва (основні фонди), тобто інвестиції практично ототожнювалися з поняттям "капітальні вкладення”. У найбільш стислому визначенні „капітальні вкладення” більшість економістів трактували як затрати на будівництво та придбання основних засобів [34].

Під інвестиціями ( від лат.Investio-одягаю) в найбільш широкому трактуванні розуміють вкладення певних ресурсів з метою одержання майбутніх вигод, або вкладення капіталу в галузь економіки як в самій країні так ї за її межами.

Професор О.Бланк розглядає інвестиції як вкладення капіталу з метою його наступного збільшення [14,с.10].

Окремі автори під інвестиціями розуміють акт відмови від сьогоднішнього споживання благ заради більш повного задоволення потреб у наступні періоди [36,с.9]. Дані визначення характеризують інвестиції в двох площинах: з економічної точки зору - як процес нагромадження капіталу; з соціальної - як зростання благ для споживання. З двох позицій розглядають дане поняття Шевчук В.Я. і Рогожин П.С., а саме: фінансової, за якою інвестиції - це активи, кошти, що вкладаються в господарську діяльність з метою отримання доходу; економічної, де інвестиції розглядаються як видатки на створення, розширення, конструкцію та технічне переозброєння основного та оборотного капіталу [83].

Бочаров В.В., крім затратного, виділяє ще й ресурсний підхід до визначення інвестицій. Критично оцінюючи затратний метод через незбалансованість між витратами та наявними матеріальними і грошовими цінностями, він визначає реальні інвестиції як фінансові ресурси, призначені для розширеного відтворення основних засобів [19, с.6].

Вважаємо, що самі ресурси не можуть розглядатися як інвестиції, ними можуть бути лише вкладені ресурси. Разом з тим наявні фінансові чи матеріальні ресурси відіграють важливу роль у масштабах і структурі реального інвестування, є головною ланкою на шляху зміни вартості з метою нагромадження капіталу, який можна подати такою схемою перетворень:

Ресурси Вкладення → Результат

За аналогічного схемою розглядає інвестиції Гусаков Б.І [32, с.10]. Він подає інвестування як процес трансформації ресурсів фірми у її капітал. Схематично цей процес зображено на рис. 1.1. Результатом такої трансформації є приріст капіталу.

Інвестиції Капітал
Інвестиційна діяльність

(трансформація ресурсів)

Фінансові ресурси

Необоротні активи

Матеріальні ресурси

Майнові цінності

Оборотні активи

Інтелектуальні цінності

Рис 1.1. Схема трансформації інвестиційних ресурсів [43, с.42].

Отже, у більшості трактувань поняття „інвестиції” простежується взаємозв'язок двох сторін одного процесу: витрачання ресурсів і одержання результату. Результат повинен бути достатнім для відшкодування суб'єктові інвестування завданих витрат і забезпечити приріст капіталу, одержання інших благ чи вигод.

До того ж процес вкладення капіталу і одержання результату від здійснених інвестицій відбувається з певним відставанням. В економічній теорії це явище трактують як інвестиційний лаг - проміжок часу з моменту вкладення капіталу до моменту одержання результатів. Тривалість інвестиційного лага може бути різною в залежності від форм інвестування, конкретних особливостей того чи іншого інвестиційного проекту. Найкоротшим він є у сфері короткострокового фінансового інвестування. Наприклад, відсотки за депозитні вкладення коштів у банк підприємство може одержувати щомісячно. Невелика тривалість інвестиційного лага спостерігається при здійсненні реальних вкладень у сферу торгівлі. Водночас при реалізації великих довгострокових проектів реального інвестування він може становити п'ять, десять і більше років.

Величина лага у сфері реального капітального інвестування складається з двох частин:

а) будівельного лага, що дорівнює періодові, необхідному для перетворення інвестиційних ресурсів в основні засоби та інші активи;

б) лага освоєння, що дорівнює тривалості часу на досягнення передбаченого проектом рівня віддачі від введення в експлуатацію виробничих потужностей та об'єктів. За підрахунками спеціалістів для середнього за потужністю промислового підприємства загальна тривалість інвестиційного циклу становить 8,5-10 років, з них майже 3 роки триває виготовлення, експертиза та затвердження проекту; 4-4,5 роки - будівництво; 1-2 роки - освоєння підприємством виробничих потужностей [71,с.37]. Тому майбутній результат від здійснених інвестицій повинен охоплювати додаткову винагороду для інвестора за певний ризик, насамперед, економічний, пов'язаний з інфляцією та іншими економічними чинниками, а також соціальний, політичний, екологічний та інші. Чим довшою є тривалість інвестиційного лага, тим більшою повинна бути винагорода за ризик. Ця ситуація є однією з причин того, що більшість підприємств приватного бізнесу в Україні воліють працювати в сфері торгівлі, ніж здійснювати вкладення в перспективні галузі матеріального виробництва.

У вітчизняній та зарубіжній літературі питанню визначення суті і поняття інвестицій надається значна увага. Серед вітчизняних вчених глибокі теоретичні дослідження в даному напрямі проведені Бланком І.О., Пересадою А.А. та ін. Велику вагу цьому питанню приділяють російські вчені, а також багато науковців інших країн.

Незважаючи на те, що світовою економічною теорією вироблені більш-менш стабільні трактування сутності інвестицій, у практиці зустрічаються випадки вузького, однобокого, а іноді і нелогічного визначення даного поняття Найбільш характерними неточностями щодо цього, на нашу думку, є:

1. Ототожнення інвестицій з капітальними вкладеннями, капітальним будівництвом, про що вже говорилося. У світовій і вітчизняній практиці, крім вкладень в довгострокові активи (основні засоби), інвестовані кошти можуть спрямовуватися на поповнення оборотних засобів, придбання та емісію цінних паперів, нематеріальних активів. Отже, капітальні вкладення можна вважати однією з форм реального інвестування, яка характеризує більш вузьку сферу діяльності, ніж інвестиційна діяльність в цілому.

2. Старик Д.Е., Шилов Е.І. та інші науковці зараховують до інвестицій не тільки капітальні вкладення, але й матеріально-технічну базу будівельного комплексу (виробничі потужності будівельних організацій, матеріали, конструкції, устаткування будівельної індустрії). За їх трактуванням, інвестиції повинні охоплювати повний науково-технічний і виробничий цикл створення будівельної продукції [83, с.7]. Дане визначення, з одного боку, знову ж таки, звужує суть інвестицій до капітальних вкладень. З іншого боку, необґрунтовано розширюється сфера інвестиційної діяльності на матеріальне виробництво, яке для підприємств будівельного комплексу є основною операційною діяльністю, а не інвестиційною.

3. Єсипов В.Є., Коссов В.В., Ліпсиц І.В. та інші зводячи інвестиції лише до довгострокових вкладень, встановлюють мінімальний інвестиційний лаг на рівні одного року [39, с.2; 50, с.1].

На нашу думку, поряд з довгостроковими мають право на існування і короткострокові інвестиції терміном до одного року. Це стосується насамперед фінансового інвестування через розміщення коштів у банках на депозитних вкладах, використання таких джерел фінансування інвестицій як короткострокові позичкові кошти. Розширення сфери інвестиційної діяльності в бік скорочення інвестиційного лага є особливо важливим у країнах з перехідною (подекуди кризовою) економікою. Надто високі ставки банківських відсотків, інфляційні процеси, високий інвестиційний ризик змушують інвесторів здійснювати вкладення у невеликі короткострокові проекти з коротким терміном повернення капіталу. Тому строк, на який вкладаються власні чи залучені позикові ресурси, не може бути критерієм при розмежуванні сфери інвестиційної і операційної діяльності.

4. Зустрічаються трактування, за якими будь-яке залучення чужого капіталу прирівнюється до інвестицій. Звідси випливає, що будь-яких кредиторів можна зарахувати до інвесторів, а всю кредиторську заборгованість підприємства (в т. ч. заборгованість перед постачальниками, бюджетом, працівниками) - до інвестицій. На наш погляд, поточна заборгованість не може бути інвестицією з тих причин, що вона:

а) зумовлена поточною (операційною), а не інвестиційною діяльністю;

б) часто є формою перерозподілу національного доходу (зарплата, податки тощо);

в) не дає доходу кредиторові, щодо неї встановлені інші умови й визначення термінів повернення коштів;

г) не дотримується принцип добровільності вибору об'єкта інвестування.

5. В окремих визначеннях інвестиційна діяльність ототожнюється лише з грошовими вкладеннями. З такою точкою зору не можна погодитися, оскільки інвестиції можуть здійснюватися як в грошовій, так і матеріальній чи нематеріальній формах.

6. Чедвик Л. та деякі інші спеціалісти стверджують, що до інвестицій слід відносити лише вкладення капіталу в об'єкти інвестування, що знаходяться на стороні. Тим самим не признається реінвестування або самоінвестування, тобто направлення частини прибутку від діяльності суб'єкта господарювання на фінансування власного будівництва чи придбання необоротних активів, поповнення оборотних коштів. У даному випадку інвестиції зводяться лише до фінансових вкладень в придбання акцій інших підприємств.

7. Жимиров В.М., Чумакова І. й надалі використовують „затратний метод” трактування сутності інвестицій, тобто зводять їх лише до затрат економічних ресурсів без визначення кінцевої мети - одержання прибутку чи іншої вигоди [36].

8. Окремо слід зазначити про так звані „споживацькі інвестиції”, - придбання житла, автомобілів, меблів і т.д. Такі операції і затрати не можна називати інвестиціями, оскільки кошти витрачені на придбання об'єктів довгострокового споживання, а не з метою одержання прибутку чи іншої вигоди.

Оригінальним є трактування капітальних інвестицій Дерілом Норкоттом [55,с.2], під якими він розуміє прийняття рішень про довгострокове ризикове вкладення коштів в активи підприємства.

Майкл Бромвіч під інвестиційним рішенням розуміє відмову від поточного споживання, сподіваючись на збільшення споживання в майбутньому [21, с.68]. Ці визначення надають поняттю „інвестиції” певної динамічності. Однак прийняття рішень про здійснення інвестицій входить до передінвестиційної фази загального інвестиційного циклу, який крім цього охоплює ще й інвестиційний етап (вкладання капіталу, а у реальному інвестуванні - будівництво, придбання основних засобів і оборотних активів), а також процес повернення капіталу, де в результаті експлуатації введених активів чи використання наданих інвестиційних ресурсів досягається необхідний ефект: прибуток чи інші вигоди.

Водночас, вкладення капіталу не завжди зумовлює його зростання в майбутньому. Це стосується інвестицій в соціальну, екологічну сферу та інші.

Дещо однобоко трактується поняття "інвестиції” в окремих нормативних актах.

Так, відповідно до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” під інвестицією розуміють господарську операцію, що передбачає придбання основних засобів, нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно [4]. Дане визначення не враховує інвестиційних вкладень в оборотні засоби. Крім цього, обмін коштів на майно, чи майна на майно може означати лише зміну форми активів, а не нову інвестицію.

В той же час досить повним і вичерпним є визначення даного поняття в Законі України "Про інвестиційну діяльність”, згідно з яким, "…інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті чого створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект” [1]. Разом з тим до даного визначення доцільно було б внести деякі уточнення.

По-перше, інвестиційні вкладення переважно здійснюються у грошовій формі, через придбання акцій та інших цінних паперів, внесків до статутного капіталу підприємств, реінвестування прибутку, надання кредитів та інших позичкових коштів. Це доцільно було б виділити у трактуванні поняття „інвестиції”.

По-друге, у визначенні необхідно відзначити мотивацію, рушійну силу, що спонукає інвестора до відмови від споживання нагромаджених коштів, підкреслити, що будь-які інвестиції здійснюються з метою одержання прибутку або досягнення майбутніх вигод.

По-третє, неточним і неповним є, на наш погляд, трактування відносно соціального ефекту. Крім досягнення соціальних благ, інвестиції можуть здійснюватися з метою ліквідації аварій, стихійного лиха (наприклад, наслідків Чорнобильської аварії), поліпшення екологічного стану тощо. Здійснення соціологічних програм мало залежить від прямих інвестицій в підприємство, залежність між ними може бути виражена лише на загальнодержавному рівні через збільшення доходів від інвестиційної діяльності і відповідних надходжень до бюджету, за рахунок яких здійснюється фінансування соціальних програм. Крім цього, поняття „ефект”, зазвичай, пов'язане з грошовим виміром результату, як різниці між одержаними доходами і здійсненими витратами. У практиці не всі наслідки від здійснення інвестицій можна подати у грошовому вираженні. Тому більш правильно такі наслідки називати не ефектом, а вигодою.

У цілому, з врахуванням даних уточнень поняття „інвестиції” можна трактувати як вкладення грошових, матеріальних та інтелектуальних цінностей в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою одержання прибутку або досягнення інших вигод.

Узагальнюючи різні визначення поняття і сутності інвестицій можна виділити ряд специфічних рис, характерних для інвестиційного процесу:

1. Інвестиції, як правило, вимагають значних фінансових витрат.

2. Вигода, віддача від інвестицій може бути одержана лише у майбутньому на стадії експлуатації об'єкта інвестування.

3. При очікуванні результатів від інвестицій виникають певні елементи ризику і невизначеності.

На рис. 1.2 запропонована структурно-логічна модель інвестування, що враховує ринковий механізм, правову основу, структурні форми та інші параметри, що вкладаються у поняття і суть інвестицій.

Інвестиції

(вкладеннякапіталу)

Правові норми інвестування

Види інвестицій

Форми інвестування

Наслідки інвестування

Реінвестування

Досягнення

ефекту

(вигоди)

Суб'єкти

інвестуванняя

Об'єкти інвестування

Участь в інвестуванні

Термін інвесту-

вання

1. Добровільність інвестування

2. Вільний вибір об'єкта інвестування

3. Право на одержання прибутку чи інших вигод

4. Право на управління чи відсутність такого права

5. Ризик і невизначеність

6. Самостійність рішення про припинення інвестування

7. Державний захист інвестицій

1. Реальні

2. Фінансові

1. Грошова форма

2. Майнові вкладення

3. Нематеріальними активами

4. У формі лізингу, селенгу тощо

1. Вітчизняні

Держава

Інвес-тори,

вклад-ники,

заснов-ники,

позичальники

Суб'єкти господарювання

Громадяни

2. Іноземні

Держава

Суб'єкти господарювання

Громадяни

1. Внут-

рішні

Основні засоби

Оборотні кошти

Інтелектуальні цінності

2. Зовніш-ні

Акції, інші цінні папери

Внески до статутного капіталу

Надання позикових коштів

1. Пряма (прямі інвестиції)

2. Непряма (непрямі інвестиції)

Короткострокові інвестиції (до 1 року)

Довгострокові інвестиції (понад 1 рік)

прибуток

Капіталізація прибутку

Дивіденди, відсотки

Інші вигоди

Соціальні

Екологічні та інші

Рис. 1.2. Структурно-логічна модель інвестування [43, c.46].

У ній показано взаємозв'язок між двома складовими частинами, що визначають сутність інвестування, - вкладенням капіталу і одержанням вигод. Ці складові окреслюють рамки одного інвестиційного циклу і в часовому вимірі визначають інвестиційний лаг, тобто проміжок часу між вкладенням капіталу і одержанням вигод. Треба відзначити, що інвестиції в діюче підприємство, особливо за рахунок власних джерел (капіталізації прибутку), на практиці важко обмежити окремими циклами з чітким виділенням моменту вкладення капіталу, одержання ефекту, тривалості інвестиційного лага. Самоінвестування підприємства можна розглядати як безперервний процес, що зумовлює нагромадження капіталу за рахунок власних ресурсів.

Модель визначає основні правові норми, що є характерними як у міжнародній, так і у вітчизняній практиці інвестування. Серед них - добровільність і вільний вибір об'єктів інвестування, право на одержання певних вигод, ризик і невизначеність, самостійність рішення про припинення інвестування, державний захист інвестицій.

За видами виділяються реальні та фінансові інвестиції. Деякі автори дану класифікацію узагальнюють за ознаками форми інвестування. Однак форма інвестування повинна характеризувати спосіб здійснення інвестування (грошову, майнову, інтелектуальну, у формі оренди, лізингу, тощо). Поділ інвестицій на реальні та фінансові - це основна класифікація, яка розрізняє ці види інвестицій не тільки за формою внесення коштів, але й за визначеністю об'єктів вкладення капіталу, участю інвестора в реалізації інвестицій, способах вкладення та повернення капіталу.

Пересада А.А. крім реальних та фінансових інвестицій виділяє ще й інноваційні та інтелектуальні інвестиції [60, с.12].

Сферою інноваційних та інтелектуальних вкладень можуть бути конкретні об'єкти, реальні активи, тобто ці способи інвестування стосуються реальних інвестицій.

У Законі України „Про оподаткування прибутку підприємств” виділяються капітальні, фінансові інвестиції та реінвестування [4]. Застосування терміну „капітальні” замість „реальні інвестиції” звужує дане поняття до капітальних вкладень, робить його невизначеним щодо об'єкта інвестування.

Під реінвестицією, зазвичай, розуміють спосіб перетворення нерозподіленого прибутку у інвестиційні ресурси, а не вид чи форму інвестування.

За участю інвестора в інвестуванні виділяють:

- прямі інвестиції, коли інвестор бере безпосередню участь у виборі об'єктів інвестування і вкладенні коштів;

- непрямі інвестиції, коли вкладення капіталу здійснюється за участю фінансових посередників (рис. 1.2.).

Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у вигляді: [25,с.7]

- іноземної валюти, що визначається конвертованою Національним банком України;

- валюти Украйни – при реінвестиціях в об'єктах первинного інвестування чи в будь-які інші об'єкти інвестування відповідно до законодавства України за умови сплати податку на прибуток;

- будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав;

- акції, облігації, інші цінні папери, а також корпоративних прав, виражених у конвертованій валюті;

- грошових вимог та права виконання договірних зобов'язань, які гарантовані першокласними банками і мають вартість у конвертованій валюті, підтверджену згідно з законами країни інвестора або міжнародними торгівельними звичаями;

- будь-яких прав інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законом країни інвестором або міжнародними торговельними звичаями, а також експертною оцінкою в Україні, включаючи легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки ноу-хау тощо;

- права на здійснення господарської діяльності, включаючи права на користування надрами та використання природних ресурсів, наданих відповідно до законодавства або договорів, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами країн інвестораів;

- інших цінностей відповідно до законодавства України.

Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у таких формах:

- часткової участі у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними та фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств;

- створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств;

- придбання самостійно або за участю українських юридичних чи фізичних осіб прав на користування землею та використання природних ресурсів на території України;

- в інших формах, які не заборонені законами України, в тому числі без створення юридичної особи на підставі договорів із суб'єктами господарської діяльності України.

Визначене Законом поняття „портфельні інвестиції” стосується фінансових інвестицій, що здійснюються шляхом придбання пакетів цінних паперів на фондовому ринку. Таке трактування суперечить відомій у сфері інвестиційного менеджменту „теорії портфеля” (Portfolio Theory), яка ґрунтується на тому, що для здійснення інвестиційної діяльності інвестор вибирає більше ніж один об'єкт реального чи фінансового інвестування.

Бланк І.О. визначає інвестиційний портфель як сукупність об'єктів реального і фінансового інвестування, сформовану для здійснення інвестиційної діяльності [14,с.219]. Отже, до інвестиційного портфеля підприємства можуть входити як об'єкти реального, так і фінансового інвестування.

Дана модель окреслює такі структурні параметри, як форми здійснення інвестицій, об'єкти і суб'єкти інвестування, термін вкладення капіталу. Вона визначає можливі варіанти організації процесу та участі інвестора в управлінні інвестиційними проектами залежно від того, чи є інвестиції прямими, чи непрямими. На кінець, у ній відображені наслідки інвестування - одержання прибутку чи інших вигод, показано процес реінвестування, капіталізації прибутку, а також повернення капіталу: основної суми, дивідендів, відсотків.

У світовій та вітчизняній практиці поняття інвестиційної діяльності трактується неоднозначно.

Відповідно до Закону України „Про інвестиційну діяльність” під такою діяльністю розуміють сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій [1]. Таке формулювання характеризує найбільш загальні риси інвестиційної діяльності на державному, макроекономічному рівні.

Важливо визначити суть і сферу інвестиційної діяльності, що стосується окремих підприємств, фірм, компаній. Бланк І.0. характеризує інвестиційну діяльність „... як процес обґрунтування і реалізації найбільш ефективних форм вкладення капіталу, спрямований на розширення економічного потенціалу підприємства” [14, с.290].

Пересада А.А. ототожнює дане поняття з терміном „інвестиційний процес”, виділяючи такі його основні стадії як мотивацію та прогнозування інвестиційної діяльності, обґрунтування доцільності, планування, страхування інвестицій, державне регулювання і фінансування, проектування, забезпечення матеріально-технічними ресурсами, освоєння інвестицій, передача об'єкта в експлуатацію [60, с.13].

Бочаров В.В. розглядає інвестиційну діяльність підприємств через призму перетворень (метаморфоз): перетворення ресурсів у капітальні вкладення, останні спричиняють приріст капітальної вартості у формі доходу (прибутку) [19, с.7].Деякі автори діяльність щодо інвестування зводять лише до операцій, пов'язаних з використанням грошових коштів (виплатою грошей) [23, с.741]. З цим не можна погодитися, тому що:

- по-перше, не всі грошові виплати можна назвати інвестиціями;

- по-друге, крім операцій, пов'язаних з рухом грошових коштів, інвестиційна діяльність охоплює багато інших господарських операцій.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку "Звіт про рух грошових коштів” (П(С)БО 4) інвестиційна діяльність визначається як придбання та реалізація тих необоротних активів, а також фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів. У свою чергу, даний стандарт визначає еквіваленти грошових коштів як короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни вартості.

Як бачимо, в самих визначеннях виникає суперечність. Перше визначення не включає короткострокові вкладення до інвестиційної діяльності. Водночас у другому визначенні дані вкладення зараховані до фінансових інвестицій. Як відзначалося вище, строки, на які вкладає кошти інвестор, не повинні бути критерієм при розмежуванні сфери інвестиційної та операційної діяльності.

Об'єктом інвестиційної діяльності є будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Суб'єктами інвестиційної діяльності (інвестори і учасники) – громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави.

Учасниками інвестиційної діяльності можуть виступати громадяни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на підставі доручень інвестора [49].

Загальноприйняті принципи обліку США (GAAP) включають до інвестиційної діяльності цілу систему різнобічних операцій, зокрема, одержання і видачу кредитів; придбання і продаж боргових і дольових фінансових інструментів; придбання і продаж нерухомості, основних засобів, устаткування та інших активів, що не належать до оборотних засобів [24, с.40]. Аналогічні складові входять до інвестиційної діяльності згідно з національними стандартами обліку.

Реалізація реальних інвестиційних проектів, крім цього, охоплює значну кількість операцій, пов'язаних з проектуванням, будівництвом, придбанням господарських засобів, їх фінансуванням, деякі інвестиції призводять до зміни права власності на майно і т.д.

Для визначення суті і сфери інвестиційної діяльності підприємства необхідно окреслити її рамки серед інших видів діяльності з врахуванням відповідних фаз реалізації конкретних інвестиційних проектів і напрямів (об'єктів) здійснення інвестицій.

Будь-який бізнес, як динамічний процес, можна зобразити у вигляді взаємозв'язаних ланок, циклів, що становлять єдине ціле (рис. 1.3).

Фінансування

вибір джерел і обачливе

витрачання фінансових ресурсів

Операційна діяльність

використання ресурсів для

здійснення конкурентноздатної та

ефективної діяльності

Інвестування

вибір об'єктів і ефективне

вкладання ресурсів


Рис 1.3. Схема кругообігу ресурсів у бізнесі [14].

Для започаткування бізнесу повинні бути сформовані певні фінансові джерела (стартовий капітал), що вкладаються з метою створення матеріально-технічної бази. На основі створеного потенціалу здійснюється операційна діяльність, у результаті якої власник одержує прибуток. Цей прибуток може бути вилучений ним на споживання (дивіденди, відсотки), або повторно спрямований на розвиток, розширення бізнесу.

Функції і рамки даного процесу більш детально окреслені на рис. 1.4, де подана динаміка обігу ресурсів при створенні ринкової вартості для власника.

1.Інвестиційна діяльність

Нові інвестиційні вкладення

Інвестиційна база (портфель)

Вилучення

інвестицій

2. Операційна діяльність

Виробництво

Собівартість продукції

(робіт, послуг)

Інші операційні витрати

Продаж

Валовий дохід

Інші операційні витрати

Прибуток операційної діяльності

3. Фінансова діяльність

Відсотки сплачені

Податок на прибуток

Прибуток діяльності

Дивіденди, відсотки отримані

Дивіденди сплачені

Чистий прибуток

Власний капітал

Інвестований капітал

Залучений зі сторони капітал


 

Рис. 1.4. Ринкова модель діяльності підприємств, фірм, компаній [14].

Незважаючи на відмінності між окремими елементами господарського процесу, його напрями і фази тісно пов'язані між собою. Цей зв'язок вбачається в цілях і мотивації усіх видів діяльності, які коротко можна виразити як вкладення ресурсів для одержання очікуваної економічної вигоди. Отже, базове визначення поняття інвестицій (як здійснення вкладень з метою одержання вигод) можна розповсюдити на весь господарський цикл, на весь бізнес, який охоплює, крім інвестування, ще й виробничу (операційну) діяльність, а також сферу фінансування.

Систему прийняття рішень у сфері бізнесу можна звести до трьох взаємопов'язаних фаз:

- інвестування ресурсів;

- використання даних ресурсів з метою здійснення основної виробничої діяльності;

- оптимальне поєднання джерел фінансування, що забезпечують створення даних ресурсів.

Головною економічною метою менеджменту будь-якої компанії, є заплановане використання обраних ресурсів для створення через деякий час нової ринкової вартості, яка здатна покрити всі затрачені кошти і забезпечити достатній рівень доходу.

Отже, інвестиції і діяльність, пов'язана з ними, визнаються головною рушійною силою будь-якого бізнесу.






Реферат на тему: Інвестиційна привабливість Івано-Франківської області (дипломна робота)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2017. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.