Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Цінні папери

Сутність та основні види векселів. Запровадження фінансового інжинірингу (реферат)

Зміст

1. Характеристики та види векселів.

2. Запровадження фінансового інжинірингу .

3. Задача №13


 

1. Характеристики та види векселів.

Сутність векселів. Українські комерційні банки здійснюють операції з векселя­ми відповідно до Законів України "Про цінні папери і фондову біржу”, "Про підприємства в Україні”, "Про державне регулю­вання ринку цінних паперів в Україні”. Механізм проведення банками вексельних операцій базується також на Положенні про простий і переказний вексель (затверджене Постановою ЦВК і РНК СРСР від 7 серпня 1937 р. № 104/1341), Правилах виго­товлення і використання вексельних бланків (затверджені По­становою КМУ і НБУ від 10 вересня 1992 р. № 528), Положенні про операції банків з векселями (затверджене Постановою Прав­ління НБУ від 28 серпня 1999 р. № 258).

У загальному значенні вексель - це цінний папір, у якому зазначено безумовне грошове зобов'язання однієї особи щодо сплати іншій особі визначеної суми коштів у визначений строк.

Вексель (нім. Wechsel - зміна, обмін) - цінний папір (а також вид кредитних грошей), що містить безумовне абстрактне грошо­ве зобов'язання векселедавця сплатити після настання терміну визначену суму грошей власнику векселя (векселетримачеві).

Елементами, що в сукупності становлять вексельне зобов'язання та перетворюють його з простого цивільного боргового зобов'я­зання в зобов'язання, що регулюється нормами вексельного за­конодавства, виступають вексельні реквізити, основними серед яких є:

· валюта і сума векселя;

· дата платежу;

· безумовне зобов'язання (наказ) сплатити вексельну суму;

· найменування та адреса векселедавця;

· місце платежу.

При розрахунках у зовнішньоторговельних операціях використовують простий вексель (соло) і переказний (трат­ту).

Простий вексель (соло) - нічим не обумовлене зобов'язання по­зичальника (векселедавця) сплатити позикодавцю (векселетри­мачеві) відповідний боргу визначений термін.

Вексель складається за суворо встановленою формою, обумовленою національним законодавством.

Переказний вексель(тратту) - це вексель, виданий у формі без­умовного наказу здійснити платіж.

Частіше застосовують цей вексель, який є безумовною пропозицією трасанта (кредитора), ад­ресованою трасату (боржнику), сплатити третій особі (ре­мітенту) в установлений термін означену суму. При виник­ненні такого грошового зобов'язання трасант виступає і кредитором щодо боржника (трасата), і боржником стосов­но ремітента.

Просту форму грошового зобов'язання (прості векселі) при міжнародних розрахунках використовують значно рідше (схема 1).

Схема 1. Розрахунок покупця з продавцем за поставлені в кредит товари за допомогою простого векселя

Оформлення векселів. У сфері міжнародного платіжного обігу застосовуються норми національного і міжнародного права. Так, у 1930 р. в Женеві група країн прийняла "Однотипний вексельний закон”. На його основі держави - учасниці угоди, у тому числі колишній СРСР, уніфікува­ли національне вексельне законодавство. Самостійну групу утворюють країни, вексельне законодавство яких не належить до інших систем. Тому в міжнародних розра­хунках необхідно враховувати нормативні акти, що є у вексельному законодавстві різних країн, і передбачати їх у контрактах, які регулюватимуть фінансові відносини за угодою.

Відповідно до "Однотипного вексельного закону” век­сель складають у письмовому вигляді. Він повинен місти­ти обов'язкові реквізити.

Реквізити простого векселя:

· "вексельна позначка”;

· просте і нічим не обумовлене зобов'язання сплатити певну суму грошей;

· термін платежу;

· місце платежу;

· найменування одержувача;

· дата та місце складання платежу;

· підпис векселедавця.


Нижче наведено зразок простого векселя за формою "Однотипного вексельного закону” (у дужках зазначено номер елементів векселя):


Реквізити переказного векселя:

· назва "вексель” у тексті документа;

· проста і нічим не обумовлена пропозиція сплатити певну суму грошей;

· найменування трасата (боржника);

· термін платежу;

· місце платежу;

· найменування особи (ремітента, одержувача), якій чи за чиїм наказом має бути здійснений платіж;

· дата та місце складання векселя;

· підпис особи (векселедавця, трасанта, кредитора), яка видає вексель.


За відсутності хоча б одного із зазначених елементів простий і переказний векселі не мають сили.

Нижче наведено зразок переказного векселя за формою "Однотипного вексельного закону” (у дужках зазначено номер елементів векселя):

У багатьох країнах світу для зручності операцій з век­селями, що використовуються у комерційному обігу, роз­роблено вексельні формуляри, які відповідають вимогам вексельного законодавства. Можна виставити і вексель, не оформлений на спеціальному бланку, але за умови, що він містить усі необхідні реквізити.

Індосамент векселів. У міжнародному платіжному обі­гу вексель вважається оборотним фінансовим документом. Це означає, що з передачею векселя іншій особі до неї пе­реходять усі права, вимоги та ризики за цим документом. Передання векселя здійснюють простим врученням чи за допомогою передатного напису (індосаменту) на зворотно­му боці векселя, який ставить індосант.

Індосамент можна здійснити у вигляді передатного на­пису з відмовою від відповідальності, що випливає з трат­ти. Тоді ставлять напис «Без обороту не мене», а передат­ний напис називають безоборотним індосаментом.

Будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту. Якщо векселедавцем у переказному векселі написано "не за наказом” або будь-які рівнозначні слова, то документ може бути переданий тільки з дотри­манням форми і з наслідками звичайної цесії.

Індосамент може бути здійснений на користь платни­ка, незалежно від того, акцептував він вексель чи ні, або на користь векселедавця чи будь-якої іншої зобов'язаної за векселем особи. Ці особи можуть, у свою чергу, індосувати вексель.

Індосамент має бути простим і нічим не обумовле­ним. Будь-яку обмежуючу його умову не беруть до уваги. Індосамент на пред'явника має силу бланкового індоса­менту.

Індосамент повинен бути написаний на векселі або на приєднаному до нього аркуші (алонжі) та підписаний індо­сантом. Він може не містити найменування особи, на користь якої зроблений, або складатися з одного підпису індосанта (бланковий індосамент). В останньому випадку індосамент, щоб мати силу, повинен бути написаний на звороті векселя або на додатковому аркуші, приклеєному до векселя. При цьому індосамент, розміщений першим на додатковому аркуші, повинен починатися на векселі й за­кінчуватися на додатковому аркуші, а печатка — розміщу­ватися на з'єднанні векселя та додаткового аркуша.

Індосамент переносить усі права, що випливають з переказного векселя. Якщо індосамент бланковий, то вексе­летримач може:

- заповнити бланк або на своє ім'я, або на ім'я будь-якої іншої особи;

- індосувати, у свою чергу, вексель через бланк або на ім'я якоїсь іншої особи;

- передати вексель третій особі, не заповнюючи бланк і не здійснюючи індосаменту.

Якщо індосамент містить застереження «валюта до отримання», «на інкасо», «як довіреному» або будь-яке ін­ше, що передбачає доручення, векселетримач має всі права, що випливають з переказного векселя, але індосувати його він може лише шляхом передоручення. У такому разі зобов'язані особи можуть виставляти проти векселетрима­ча лише такі претензії, які могли б бути протиставлені ін­досанту. Доручення, яке міститься в передорученому індо­саменті, не припиняється після смерті передоручителя або через його недієздатність.

Якщо індосамент містить застереження «валюта в за­безпечення», «валюта під заставу» або інше, що передба­чає заставу, векселетримач має всі права, що випливають з переказного векселя, але поставлений ним індосамент має силу лише як передоручений. Зобов'язані особи не можуть виставляти проти векселетримача претензій на підставі їх особистих ставлень до індосанта, за винятком тих випад­ків, коли векселетримач, одержуючи вексель, чинив свідо­мо на шкоду боржникові.

Індосамент, здійснений після закінчення терміну пла­тежу, має ті самі наслідки, що і попередній індосамент. Од­нак індосамент, здійснений після протесту щодо неплате­жу або після закінчення терміну, встановленого для опротестування, має наслідки лише звичайної цесії. Оскільки протилежне не буде доведено, недатований індосамент вва­жається здійсненим до закінчення терміну, встановленого для подання опротестування.

Виступати векселедавцями, акцептантами, індосанта­ми і авалістами можуть тільки юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які визнаються такими від­повідно до чинного законодавства України.

Векселі можуть видаватися лише для оплати за постав­лену продукцію, виконані роботи та надані послуги, за ви­нятком векселів Мінфіну, Національного банку та комер­ційних банків України. Видача та індосамент векселів за межі України не допускаються. У векселі, який підлягає оплаті терміном за пред'явленням або у визначений час від пред'явлення, векселедавець може обумовити, що на век­сельну суму нараховуватимуться відсотки. У будь якому іншому векселі таку умову не беруть до уваги.

Відсоткова ставка має бути вказана у векселі; за відсут­ності такої вказівки умова вважається ненаписаною. Від­сотки нараховуються від дня складання векселя, якщо не вказана інша дата.

Якщо сума векселя позначена і прописом, і цифрами, то у разі розбіжності між ними вексель має силу на суму, поз­начену прописом. Якщо у векселі сума позначена кілька разів (або прописом або цифрами), то у разі розбіжності між цими позначеннями вексель має силу лише на меншу суму.

Кожний тримач векселя має право знімати з нього ко­пії. Копія повинна точно відтворювати оригінал з індоса­ментами і з усіма іншими позначками, які на ньому є, із зазначенням останніх умов виконання. Копія може бути індосована та авальована у тому самому порядку і з тими самими наслідками, що й оригінал. У копії повинна бути вказана особа, в якої знаходиться оригінал документа і яка зобов'язана вручити його законному тримачу копії. Якщо на оригіналі після останнього індосаменту, зробленого до зняття копії, є застереження «починаючи звідси індосу-вання дійсне лише на копії» або будь-яке інше рівнозначне формулювання, то індосамент, поставлений після цього на оригіналі, є недійсним.

Операції з векселями. Банки здійснюють з векселями такі операції:

1. Кредитні операції - операції з надання грошових коштів проти врахування векселів та надання кредитів під заставу векселів.

2. Торговельні операції - операції з купівлі та продажу векселів.

3. Гарантійні операції - операції з надання гарантій оп­лати векселів третіх осіб за певних обставин і в обумовлений строк:

· авалювання векселів,

· видача гарантій на забезпечення оп­лати векселів.

4. Розрахункові операції - операції з оформлення забор­гованості векселями:

· прийняття до сплати переказних векселів, виданих на банк кредиторами;

· видача простих векселів кредито­рам банку;

· видача переказних векселів на боржників банку;

· ви­дача банку простих векселів боржниками банку;

· вексельні пла­тежі.

5. Комісійні та довірчі операції:

· операції з інкасування векселів;

· доміциляція векселів;

· зберігання векселів;

· купівля, про­даж і обмін векселів за дорученням клієнтів.

6. Врахування векселів - операція з кредитування бан­ком суб'єкта господарювання шляхом придбання векселя до на­стання строку платежу за ним з дисконтом (зі знижкою) за гро­шові кошти з метою одержання прибутку від погашення векселя за номінальною вартістю. При цьому сума дисконту утримується наперед і вираховується відповідно із номінальної суми векселя, виходячи з кількості днів, що залишаються до строку платежу за ним з прийняттям до розрахунку дня врахування і дня платежу.

Дисконтна ставка, що застосовується банком при врахуванні векселів, тісно пов'язана з процентною ставкою по звичайних кре­дитних операціях і може бути розрахована за формулою

де D - річна ставка дисконту, %;

R - річна процентна ставка, •%;

п - кількість днів до погашення векселя.

Розрахунок суми, яку належить сплатити пред'явнику векселя у момент його врахування банком, можна здійснити за формулою

де АР - сума, що виплачується пред'явнику за врахований вексель;

NV - номінальна вартість векселя.

Приклад. Фірма "Добрий ранок” продала товар з відстроч­кою платежу на умовах оформлення покупцем простого векселя номінальною вартістю 750 тис. грн. та строком погашення 60 днів. Через 20 днів з моменту оформлення векселя фірма передала його до банку для врахування. Процентна ставка за кредитними опера­ціями банку становить 65% річних. Отже, ставка дисконту, що буде застосована банком при врахуванні векселя, становитиме:

Сума, яку фірма зможе отримати від банку за врахований век­сель:

Надання банками грошових коштів у вигляді кредитів під заставу векселів здійснюється на загальних принципах банків­ського кредитування. Особливістю цього виду кредитування є лише порядок надання, зберігання та реалізації застави, якою є векселі. Так, прийняття векселів у заставу банк здійснює на підставі укла­деного з векселетримачем-позичальником договору застави, в яко­му також встановлюється місце зберігання заставлених векселів. На зберігання вексель може бути переданий банку, державному чи приватному нотаріусу. Банку надається право вимагати, щоб заставлені векселі зберігалися саме у банку. Як правило, в заста­ву приймаються векселі, строк платежу за якими є більш трива­лим, ніж термін надання кредиту.

Торговельні операції з купівлі та продажу векселів здійсню­ються банками на підставі укладеного з продавцем (покупцем) договору про купівлю (продаж) векселів, в якому, зокрема, по­винні бути визначені:

· ціна купівлі (продажу) векселів;

· строк та порядок здійснення розрахунку;

· умови переходу права власності на векселі;

· строк та порядок передавання векселів тощо.

Ціна векселя при купівлі (продажу) встановлюється за домо­вленістю сторін у відсотках до номінальної вартості векселя. Дата переходу прав власності, строк і порядок розрахунку та переда­вання векселів встановлюються договором за домовленістю сторін з урахуванням вимог цивільного законодавства.

Продавець може зробити на векселі один із таких переда­вальних написів (індосаментів):

· іменний - індосамент, за яким векселетримач передає права за векселем покупцю та в якому зазначається особа, якій або за наказом якої має бути здійснений платіж;

· бланковий - індосамент без зазначення певної особи, який складається лише з підпису векселетримача, за яким векселетри­мач передає всі права покупцю векселя. Вексель з проставленим бланковим індосаментом, який підлягає оплаті за наказом, пови­нен бути оплачений пред'явнику. Векселетримач може перетво­рити бланковий індосамент у повний, зробивши над підписом бланкового індосаменту вказівку на певну особу. З метою уник­нення непорозумінь при пред'явленні банку векселів та контро­лю банком відповідальності за векселем договір про купівлю (про­даж) векселів має містити інформацію про вид індосаменту на векселі (іменний, бланковий) та особу, яка його вчинила.

Гарантійні банківські операції з векселями полягають у на­данні банком забезпечення платежу за векселем за будь-яку із зобов'язаних за ним осіб. Гарантування оплати векселів є фор­мою кредитування банком суб'єкта господарювання і здійснюєть­ся на загальних принципах банківського кредитування за дору­ченням та за рахунок клієнтів. Гарантія платежу за векселем на­дається шляхом авалювання векселя та письмової гарантії в за­безпечення оплати векселя.

Авалювання - це взяття банком на себе зобов'язання оплатити вексель повністю або частково за одну із зобов'язаних за ним осіб, якщо платник не оплатив вексель у строк. Як правило, можуть бути авальовані векселі з точно визначеним строком пла­тежу. Аваль оформляється як напис на векселі: "Вважати за аваль”, "Як аваліст за (назва особи, за яку видано аваль)”, "Авальований”. В авалі має бути зазначена особа, за яку він виданий. Якщо вона не зазначена, вважається, що аваль наданий за вексе­ледавця. Аваль може бути наданий у будь-який час: при скла­данні, видаванні та на будь-якому наступному етапі обігу векселя. Гарантія на забезпечення оплати векселів складається банком обов'язково у письмовій формі. Усі гарантії вважаються без-відзивними, якщо не зазначено інше. Взагалі під гарантією плате­жу за векселем вважається безвідзивне зобов'язання здійснити платіж за векселем у строк за пред'явленням вимоги. Платіж має бути виконаний проти пред'явлення письмової вимоги платежу згідно з умовами гарантії.

Обсяг та порядок відповідальності банку за гарантією визна­чається законодавством тієї місцевості, де надано гарантію, та змістом самої гарантії. Для того, щоб зобов'язання за гарантією регулювалося нормами законодавства про вексельний обіг, дос­татньо, щоб в ній були такі реквізити:

· повне найменування банку-гаранта;

· безумовне зобов'язання банку-гаранта про виплату гаран­тійної суми;

· сума гарантії;

· місце видачі.

Крім того, гарантія платежу за векселем, якщо вона обтяжена іншими обставинами та умовами про невиконання зобов'язань щодо, угоди, може мати такі реквізити:

· повне найменування позичальника (особи, від імені якої видається гарантія);

· повне найменування бенефіціара (особи, на користь якої видана гарантія);

· посилання на угоду, на підставі якої видана гарантія;

· строк платежу;

· умови пред'явлення вимоги платежу;

· можливе врегулювання скорочення гарантійної суми;

· застереження про витрати.

Питання про те, за яких обставин та на яких умовах банк має виконувати гарантію, а також строк та умови ЇЇ погашення ви­значаються змістом гарантії та чинним законодавством.

Розрахункові вексельні операції банків здійснюються у виг­ляді оформлення заборгованості векселями та проведення роз­рахунків з використанням векселів. Оформлення заборгованості векселями між банком та іншою особою (боржником або креди­тором банку) полягає у заміні одних зобов'язань іншими - век­сельними. До операцій з оформлення векселями кредиторської заборгованості банку належать:

· акцепт (надання згоди на оплату) переказних векселів банком, виданих на банк кредитором банку;

· видача простих векселів банком кредитору банку.

До операцій з оформлення векселями дебіторської заборго­ваності банку належать:

· видача банком переказних векселів на боржника банку і акцепт векселів боржником;

· видача боржником банку простих векселів на користь банку.

До операцій з розрахунків векселями щодо погашення кре­диторської заборгованості банку належать вексельні платежі на користь кредитора, їх зміст полягає в тому, що кредитор банку погоджується прийняти від банку-боржника виконання іншого (вексельного) зобов'язання від платника за векселем. Прийняття вексельного зобов'язання відбувається шляхом передавання век­селя, придбаного банком-боржником, кредитору банку.

До операцій з розрахунків векселями щодо погашення дебітор­ської заборгованості перед банком належать вексельні платежі боржником на користь банку, їх зміст полягає в тому, що банк-кредитор погоджується прийняти від клієнта-боржника виконан­ня іншого (вексельного) зобов'язання від платника за векселем. Прийняття вексельного зобов'язання відбувається шляхом переда­вання векселя, придбаного клієнтом-боржником, банку-кредитору.

Комісійні та довірчі вексельні операції здійснюються банками у формі:

· інкасування векселів;

· доміциляції векселів;

· зберігання векселів;

· купівлі, продажу та обміну векселів за дорученням.

Інкасування векселів - це здійснення банком за доручен­ням векселетримача операцій з векселями і супровідними ко­мерційними документами (за їх наявності - розрахунками, транс­портними документами, товаророзпорядчими документами тощо) на підставі одержаних від векселетримача інструкцій з метою:

· одержання платежу (акцепту) за векселями;

· передавання векселів і комерційних документів проти пла­тежу (акцепту);

· передавання векселів і комерційних документів на інших умовах.

Використовуються такі види інкасування векселів і супровід­них комерційних документів:

· чисте інкасо - інкасування векселів без супровідних комерційних документів;

· документарне інкасо - інкасування векселів із супро­відними комерційними документами.

Сторонами в операції інкасування виступають:

· принципал - особа, яка доручає банку операцію інкасу­вання;

· банк-ремітент - банк, якому принципал доручив опе­рацію інкасування;

· інкасуючий банк - будь-який банк, крім банку-ремітента, який бере участь в операції інкасування;

· пред'являючий банк - інкасуючий банк, який здійснює пред'явлення векселів і комерційних документів платнику;

· платник - особа, якій пред'являються векселі та ко­мерційні документи згідно з дорученням на інкасування.

Чисте і документарне інкасо векселів здійснюється банком на підставі укладеного з векселетримачем договору про інкасування.

Доміциляція векселів - це призначення особливого місця платежу за векселем, відмінного від місцезнаходження платника за векселем, а також призначення особливого платника (доміциліата) за векселем.

Оплата векселів, в яких банк виступає особливим платником (доміциліатом) - це здійснення банком за доручен­ням довіритєля-платника за векселем операцій з векселями на підставі одержаних від довірителя інструкцій, тобто:

· приймання векселів до платежу від законного векселе­тримача;

· здійснення платежу за векселями;

· передавання векселів платнику після повної оплати векселя.

Ознакою доміцильованого векселя є наявність на лицьовому боці векселя вказівки векселедавця: "Доміцильований в (найме­нування особливого місця платежу і назва банку)”, "Платник (назва банку і найменування особливого місця платежу)”, "Підля­гає сплаті в (назва банку і найменування особливого місця пла­тежу)”.

Платіж банк-доміциліат виконує від імені і за доручен­ням платника за векселем - векселедавця. Векселедавець пере­раховує в банк на відповідний рахунок кошти в обсязі, достатньому для оплати векселя. За рахунок цих коштів або за рахунок нада­ного векселедавцю кредиту, сума якого попередньо зарахована на відповідний рахунок для оплати векселів, банк-доміциліат і здійснює платіж за векселем законному векселетримачеві.

Зберігання векселів - це здійснення банком за дорученням, від імені і за рахунок довірителя (векселетримача) операцій з векселями на підставі одержаних від довірителя інструкцій, тобто:

· схову;

· передавання оригіналу векселя законному векселетрима­чу копії векселя;

· передавання примірника переказного векселя, що призначався для акцепту, законному векселетримачу іншого примірни­ка векселя;

· передавання оригіналів примірників і копій векселів іншій особі на умовах, зазначених довірителем.

Зберігання векселів здійснюється за двома видами:

· "закрите зберігання” - зберігання векселів шляхом надання довірителю депозитного вічка у сховищі (сейфі) банку без будь-яких інструкцій щодо дій банку з векселями;

· "відкрите зберігання” - зберігання векселів шляхом подання в банк супровідного доручення на зберігання з точними інструкціями щодо дій банку з векселями.

Зберігання векселів банк здійснює на підставі укладеного з довірителем договору про зберігання.

Купівля, продаж і обмін векселів за дорученням клієнтів здійснюється банком на підставі договорів комісії і доручення. На виконання цих договорів банк укладає з клієнтами окремі договори купівлі, продажу і міни векселів.

При купівлі векселів за дорученням клієнта банк може нада­вати останньому кредит або забезпечувати виконання його зобо­в'язань гарантією чи поручительством на загальних принципах банківського кредитування, беручи при цьому на себе відповідні кредитні ризики.

2. Запровадження фінансового інжинірингу

Фінансовий інжиніринг відноситься до нетрадиційних банківських операцій та послуг.

Фінансовий інжиніринг - фінансове забезпечення клієнта з використанням різних банківських продуктів, у тому числі власних банківських фінансових технологій і фінансових інструментів ринку, яке відповідає потребам як клієнта, так і ін­тересам банку (Ю. С. Масленченков).

Фінансовий інжиніринг - визначається як розвиток та творче застосування фінан­сових технологій для вирішення фінансових проблем та викорис­тання фінансових можливостей (Максимо В. Енг).

Фінансовий інжиніринг - процес цілеспрямованого розроб­лення нових фінансових інструментів або нових схем здійснення фінансових операцій (Бланк І.А.)

Зупинимось на визначенні, котре найкраще відбиває його суттєві риси: "фінансовий інжиніринг - це цілеспрямоване розроблен­ня та реалізація нових фінансових інструментів та/або нових фі­нансових технологій, а також творчий пошук нових підходів до вирішення фінансових проблем за допомогою уже відомих фі­нансових інструментів та технологій”.

Фінан­совий інжиніринг допомагає банкам та іншим фінансовим посе­редникам оперативніше та ефективніше реагувати на зміни, що відбуваються у світі, в законодавстві та економіці конкретної країни, всередині конкретного суб'єкта господарювання.

Фінансовий інжиніринг не слід ототожнювати з фінансовим аналізом, котрий є лише першим суттєвим етапом фінансового інжинірингу. Суть фінансового аналізу полягає в розчленуванні чи розкладі цілого на складові частини з метою їх вивчення, з'ясування відношення між ними, виявленні наявно­сті проблеми та її першопричин.

Фінансовий інжиніринг, вико­ристовуючи результати фінансового аналізу, відповідний власний інструментарій та операційні схеми, а також займається розробленням, конструюванням та реалі­зацією нових фінансових інструментів та/або технологій з метою розв'язання відповідних фінансових проблем.

В окремих випадках шляхи вирішення цих проблем мають одноразовий характер, вони непридатні для повторного викорис­тання. Водночас може бути, що готове рішення фінансової проб­леми має досить широке застосування, тобто може використо­вуватися значною кількістю суб'єктів господарювання.

Отже, кожний фінансовий інструмент чи схема повинні задовольняти конкретні потреби клієнта, у більшості випадків схеми фінансового інжинірингу не можуть бути універсальними та уніфікованими.

З погляду практики фінансовий інжиніринг охоплює різні сфери економіки та напрями діяльності.

Зокрема, відчутна роль фінансового інжинірингу в торгівлі цінними паперами та похід­ними цінними паперами, особливо при здійсненні арбітражу у часі. Як правило, основою для існування похідних цінних паперів є невизначеність у майбутньому. Тому механізм випуску та обігу похідних цінних паперів пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом терміну, визначеного договором (контрактом), цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів.

У галузі корпоративних фінансів часто виникає потреба у фі­нансовому інжинірингу для створення нових інструментів або технологій захисту капіталів при здійсненні значних за обсягом комерційних операцій.

До проблем фінансового інжинірингу належать питання, що виникають при злитті або поглинанні підприємств.

При­кладом такого фінансового інжинірингу можна назвати появу "проміжного” фінансування. При "проміжному” фінансуванні ін­вестиційний банк надає кредит групі викупу на строк, доки не буде організовано фінансування на стабільнішій основі. Надаючи такий кредит, інвестиційний банк отримує не лише проценти, а й комісійні доходи за надання консультаційних та інших послуг. Водночас банк заінтересований у найскорішому поверненні кре­диту, оскільки такий кредит є досить ризикованим.

Фінансовий інжиніринг відіграє значну роль в управлінні ко­роткостроковими та довгостроковими інвестиціями. Зокрема, бу­ли розроблені та впроваджені в практику такі інструменти, як взаємні фонди грошового ринку, взаємні фонди та ринок репо. Взаємні фонди грошового ринку продають свої паї дрібним інве­сторам, а потім об'єднують кошти для наступного інвестуван­ня - так само, як і традиційні взаємні фонди. Різниця полягає в тому, що взаємні фонди грошового ринку інвестують кошти ви­ключно в низькоризиковані короткострокові інструменти грошо­вого ринку. Дохід від цих інструментів потім розподіляється між пайовиками за відрахуванням невеликих комісійних. У більшості випадків вартість паю була постійною, дивіденди сплачувалися часто, як правило щоденно, і переглядались щомісяця. Потім взаємні фонди грошового ринку отримали можливість виписува­ти чеки, що ще більше підвищило їхню привабливість.

Репо - це операції з продажу та купівлі цінних паперів з різ­ними датами розрахунку.

Зворотне репо, або угода про купівлю цін­них паперів із зворотним продажем, є дзеркальним відображен­ням репо.

Тобто, репо та зворотне репо - це фактично коротко­строкові кредити, забезпечені базисними цінними паперами, на­приклад державними цінними паперами. Вони використовуються для одержання короткострокового фінансування, інвестування короткострокових залишків готівки або одержання цінних папе­рів для використання при «коротких» продажах.

Значна роль фінансового інжинірингу пов'язана з обслугову­ванням населення. Тут можна назвати, зокрема, "нау”-рахунки, індивідуальні пенсійні рахунки.

Відчутну роль відіграє фінансовий інжиніринг у фінансуванні зовнішньої торгівлі, залученні грошовим ресурсів для інвестицій; покритті бюджетного дефіциту, зниженні бази оподаткування у клієнта, включаючи самі банки; сек'юритизації активів; управ­лінні ризиками тощо.

Застосування фінансового інжинірингу передбачає наявність у банків висококваліфікованих спеціалістів. Останні повинні мати відповідний рівень знань у галузях економічної та фінансової тео­рії, бухгалтерської та банківської справи, юриспруденції, матема­тики, статистики та оподаткування, володіти мистецтвом моде­лювання. Крім того, необхідно знати комп'ютерну та телекому­нікаційну техніку, бути поінформованим про наявні, розроблені фінансові інструменти та схеми, розуміти, в який спосіб їх можна використати при вирішенні поставлених фінансових проблем.

Розроблення нових інструментів або схем фінансового інжи­нірингу починається, як правило, з пошуку нових концептуаль­них ідей.

Можливі два шляхи.

При першому ідею нових інстру­ментів та схем фінансового інжинірингу можуть висувати працівники банку.

При другому - аналізується та узагальнюється ситуація в економіці, на ринку грошей, дії конкурентів, дослі­джуються потреби клієнтів та зміни в законодавстві тощо.

Одержані в результаті пошуку дані, ідеї, проекти схем та ін­струменти банку необхідно оцінити, зокрема, з погляду:

· відповідності стратегії і тактиці банку;

· впливу ідеї на потенційну конкурентоспроможність банку і його клієнта;

· відповідності ідеї потребам, які існують у клієнтів банку, та можливостям самого банку;

· впливу, який може справити реалізація схеми фінансового інжинірингу, на активи та пасиви банку, його ліквідність та пла­тоспроможність;

· економічної ефективності схеми фінансового інжинірингу як для банку, так і для інших учасників цієї схеми;

· перспективності використання схеми фінансового інжині­рингу у майбутньому для інших клієнтів;

· впливу реалізації схеми фінансового інжинірингу на роботу окремих підрозділів банку;

· доцільності взяття банком на себе відповідних видів ризи­ку, способам їх зменшення.

Розвиток фінансового інжинірингу зумовлений низкою факто­рів, які умовно можна поділити на дві групи:

1. екзогенні, що діють ззовні відносно фірми: ї

- мінливість ціни;

- загальна глобалізацію ринків;

- податкові асиметрії;

- досягнення науки і технології;

- досягнення економічної та фінансової теорії;

- зміни в регулюючому законодавстві;

- посилення конкуренції;

- зни­ження операційних витрат

2. ендогенні, що є внутрішніми відносно неї і які вона частково може контролювати:

- потреби в ліквід­ності,

- несхильність акціонерів і менеджерів до ризику,

- розбіжно­сті в інтересах власників і менеджерів,

- розрив між високим рів­нем професіоналізму керуючих інвестиціями та поверхневим рів­нем підготовки старшого персоналу.

3. Задача

Визначити коефіцієнт довгострокової фінансової незалежності банку, якщо:

· ВК - його власний капітал - 2.5 млн. грн.

· А - обсяг активів - 4.5 млн. грн.

· ДК - сума довгострокового залучення - 1.5 млн. грн.

РІШЕННЯ:

Коефіцієнт довгострокової фінансової незалежності банку (коефіцієнт концентрації власного капіталу) фн) - відбиває частку власників підприємства в загальній сумі коштів, вкладених в його діяльність.

Кфн = ВК / ВБ

де, ВК – власний капітал;

ВБ – валюта (підсумок) балансу, або пасиви

Необхідна умова: Активи = Пасивам (ВБ)

Пасиви = ВК + Зобов'язання Зобов'язання = ДК + Короткострокові кредити

Кфн = ВК / ВБ = 2.5 / 4.5 = 0.55

Відповідь: Кфн = 0.55





Реферат на тему: Сутність та основні види векселів. Запровадження фінансового інжинірингу (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.