Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Цінні папери

Фінансовий вексель та дослідження вексельного обігу в Україні (дипломна робота)

Зміст

Вступ. 3

Розділ І. Теоретичні основи дослідження вексельного обігу в Україні 5

1.1. Загальна характеристика фінансового векселя. 5

1.2. Реквізити і приналежності векселя. 29

1.3. Законодавча база вексельного обігу в Україні 48

Розділ ІІ. Особливості використання фінансового векселя в Україні 58

2.1. Використання фінансових векселів. 58

2.2. Причини недійсності векселя. 68

2.3. Схема обігу фінансового векселя в банку. 73

Розділ ІІІ. Напрямки покращання обігу фінансових векселів в Україні 81

Висновки. 87

Список використаних джерел. 89

Додатки. 93

Вступ

Жоден з інструментів сучасного фінансового ринку, крім, природно, самих грошей, у всіх численних проявах їх економічних функцій, не може зрівнятися за своєю історією і значенням з векселем. Власне, розвиток вексельного обігу певною мірою обумовив перетворення всіх грошових розрахунків у безготівкову форму. Роль і значення векселя завжди підтримувалися вексельним правом і забезпечувалися державою. Векселі активно використовувалися і використовуються у міжнародних і внутрішніх розрахунках країн з розвиненою економікою.

Нині, на жаль, не можна стверджувати, що вексель, як інструмент фінансово-правового регулювання, міцно увійшов і широко використовується у цивільно-правових відносинах, які динамічно розвиваються в Україні.

У колишньому СРСР вексель набув широкого поширення в період НЕПу. У подальші роки використання векселя було обмежене через ряд об'єктивних і суб'єктивних причин: монополії державної власності на засоби виробництва, адміністративно-планової економіки, цільового фінансування народного господарства. У подальшому, при проведенні фінансово-кредитної реформи вексель взагалі був практично виключений з товарно-грошового обігу. Наприкінці 80-х років в умовах реформ, викликаних перебудовою в СРСР, у процесі виникнення різних форм власності, розвитку підприємницької діяльності, становлення системи комерційних кредитних установ і інших фінансових інститутів використання векселя стало реальною необхідністю. Вексель є інструментом, без якого важко уявити сучасні кредитно-розрахункові відносини, що виникають у цивільно-правовому обігу.

В умовах переходу до ринкової економіки виникла об'єктивна необхідність формування професійного вексельного ринку в Україні. Векселі кредитних установ, фінансових і страхових компаній, великих підприємств стають об'єктами біржових торгів. За допомогою вексельних програм здійснюються спроби розв'язання проблеми неплатежів, здійснення взаємозаліків заборгованості, а також розробляються і здійснюються інші фінансові програми.

Актуальність: повернення векселя до економіки України має велике значення. Нині його використання в основному здійснюється в рамках кредитно-розрахункових операцій. Однак за допомогою векселя можна вирішувати більш важливі задачі і, зокрема, задачу реформування відносин власності. Властивості векселя як цінного паперу дозволяють максимально прискорити процеси приватизації, причому, насамперед, за рахунок нерентабельних підприємств-боржників. Юридична конструкція векселя як цінного паперу наділяє його можливостями більш ефективного виконання фінансових зобов'язань порівняно з іншими цивільними зобов'язаннями. За наявності досить конструктивного механізму переходу від фінансової відповідальності до майнової створюються умови, за яких векселі стають одним з дійових інструментів ринкової економіки.

Учасниками вексельного обігу стають підприємства, організації і громадяни, які не мають спеціальних знань і досвіду в цій галузі. У більшості випадків практика стикається з тим, що підприємства і громадяни не можуть самостійно реалізувати свої права за векселем. Це продиктовано тим, що вексельний обіг регулюється спеціальними правовими нормами.

Тема: „Фінансовий вексель та особливості його використання”

Мета: розкрити особливості використання фінансового векселю.

Основні завдання:

1. дати загальну характеристику фінансового векселя;

2. охарактеризувати реквізити та приналежності векселя;

3. проаналізувати законодавчу базу вексельного обігу в Україні;

4. розкрити використання фінансових векселів та причини недійсності векселя;

5. показати схему обігу фінансового векселя в банку;

6. визначити напрямки покращання обігу фінансових векселів в Україні.

Розділ І. Теоретичні основи дослідження вексельного обігу в Україні 1.1. Загальна характеристика фінансового векселя

Вексель (нім. Wechsel - зміна, обмін, розмін) - це встановленого зразку абстрактне письмово оформлене боргове зобов'язання, за яким одна сторона угоди зобов'язується заплатити іншій певну суму грошей в указаний термін [14, с. 3]. Основу векселя становить сукупність економічних і правових відносин комерційного кредиту.

У кредитних операціях вексель виступає насамперед гарантією повноти і своєчасності оплати зобов'язання, фінансовим документом, який формалізує економічну взаємозалежність покупця і продавця та передбачає їх взаємоконтроль [14, с.4]. Зокрема, покупець (векселедавець) контролює споживну вартість придбаного товару за допомогою векселя товару та умови його постачання, а постачальник (векселедержатель) оцінює платоспроможність покупця як у процесі видачі векселя, так і на момент платежу.

Вексельний кредит тісно пов'язаний з банківським кредитом. Шляхом операцій врахування чи застави векселів він легко трансформується в останній. Ось чому вексель виступає не лише борговим документом, а й високоліквідним платіжним засобом.

Це робить вексель одночасно різновидом і кредитно-розрахункових документів, і цінних паперів, і кредитних грошей. Як і комерційному кредитові вексельним відносинам властиві добровільність, свобода вибору партнерів, взаємодовіра і економічна взаємовигода, платність і строковість, обов'язковість повноцінного повернення кредитованих коштів. При цьому головне значення векселя як провідного фінансового документу ринкової економіки полягає у прискоренні укладання ділових угод і зменшенні ризиків неплатежу, зменшенні потреб у коштах оборотних фондів та прискоренні їхнього руху, усуненні банківської монополії на кредитні ресурси тощо.

Невипадково вексель нині став найдосконалішим видом цінних паперів і самостійно обертається на фондовому ринку. Йому властиві такі найважливіші риси:

1. Абстрактність зобов'язання, що оформлене векселем. Текст векселя не містить інформації про угоду, що стала підставою виписування векселя. Тому невиконання зобов'язань за основною угодою не може приводити до невиконання умов вексельного зобов'язання.

2. Безспірність зобов'язань за векселем. Більше того, добросовісний держатель векселя має правовий захист від заперечень, які міг би висунути боржник власникові цього фінансового документу. А права наступних держателів векселя не залежать від прав попередників.

3. Безумовний характер зобов'язань за векселем. У тексті векселя викладено простий і нічим не обумовлений наказ або зобов'язання сплатити вказану суму. Будь-які обмеження або умови типу: «платіть за умов... », «платіть за товар, що повинен бути поставлений... » та ін., якщо вони включені до тексту, позбавляють цей документ сили вексельного права.

4. Вексельний текст містить наказ або зобов'язання сплатити вказану грошову суму. З точки зору вексельного права документ, що містить зобов'язання про передачу у власність кредитора не грошову суму, а будь-який товар, документи, цінності чи права, хоч і оформлений з дотриманням вексельної форми, проте сили векселя не має.

5. Вексель є письмовим фінансовим документом. Ніяка, навіть публічно проголошена усна заява про прийняття вексельного зобов'язання не створює правового поля векселя. Усні заяви не породжують вексельних правовідносин в усіх операціях: видачі векселя, акцептуванні, індосуванні, протесті, авалі тощо. Лише письмова форма з відміткою на самому векселі у вигляді визначених написів набуває юридичної сили вексельних операцій. Ось чому застосування безготівкової форми у випуску векселів як записів на електронних рахунках - неможливий.

6. Вексель означає строго заформалізований фінансовий документ, що має обов'язкові реквізити. Відсутність будь-якого з них означає, що цей документ не має сили вексельного права. При цьому він стає звичайною борговою розпискою або наказом про оплату грошових коштів, що регулюється нормами цивільного права.

7. Учасники, які зобов'язані за векселем, несуть солідарну відповідальність. В разі невиконання вексельного зобов'язання основним боржником кредитор-векселеутримувач може звернутися за стягненням до будь-кого із попередників вексельного ланцюга.

8. Право вимоги платежу за векселем належить лише законному векселедержателю. Він володіє векселем як фінансовим документом, так і правом вимагати платіж за ним. Вексельне право охороняє і захищає права законного векселедержателя від претензій колишнього власника втраченого векселя і від заперечень зобов'язаної особи.

9. Вексель володіє підвищеною оборотністю. За допомогою передавального напису (індосаменту) вексель легко передається від одного векселедержателя до іншого. Це робиться не на основі загальноцивільного права уступки і нотаріального засвідчення, а простим нанесенням на вексель індосаменту [31, с. 19].

У випадку неплатежу за векселем векселедержатель у встановлений строк здійснює нотаріальний протест. Щоб вексельні зобов'язання мали дієздатність вексельного права, до них висуваються суворі вимоги, провідними із яких є:

По-перше, вексель повинен складатися і виписуватися за точно встановленою законом формою. Вексель у класичному розумінні є одночасно і найстарішим різновидом цінного паперу і найзаформалізованішим фінансовим документом. Тому лише письмово оформлений документ з дотриманням усіх встановлених законом правил та формальностей має силу вексельного права.

По-друге, вексельні угоди, що оформлені згідно правил і традицій вексельного права, користуються правом спрощеного і прискореного способу стягнення боргу. При цьому примусове стягнення вексельної суми може здійснюватися не лише з боржника, а й поручителів та інших надписувачів, кожен з яких, поставивши свій підпис на вексель, тим самим стає гарантом платежу і солідарне, тобто всі спільно, і окремо кожен з них, відповідає за виконання вексельного зобов'язання.

По-третє, вексель є найважливішим кредитно-розрахунковим ордерним документом, який містить безумовне зобов'язання або вказівку сторони, що його виписала, сплатити у встановлений термін і у визначеній сумі пред'явникові векселя. Безумовність векселя не дозволяє векселедавцю вдаватися до використання будь-яких обмежень. Водночас, абстрактність вексельних зобов'язань може ставати можливістю для навмисного відходу від вимог класичного векселя, використання векселів для легалізації доходів тіньового сектору економіки, функціонування інших форм криміналізованої економіки, що суттєво підвищує ризиковість його використання. Це зумовлює необхідність для векселеучасників додаткових затрат на вивчення фінансового стану і платоспроможності векселедавця та недопущення недостовірних і недобросовісних дій.

По-четверте, вексель може виписуватися як платником, так і продавцем-постачальником. Постачальник, виписавши вексель, повідомляє платника або того, хто має прийняти вексель шляхом надсилання йому копії векселя або простого поштово-телеграфного повідомлення про вчинену дію. Якщо ж йдеться про платника, то він, виписавши вексель на свого боржника, повинен повідомити його про це. А векселедержатель, зі свого боку, надсилає йому вексель для акцепту. Дана операція пред'явлення векселя платникові з пропозицією акцептувати чи оплатити його, називається презентацією. Платник у ході презентації повинен обов'язково дати свою згоду на оплату векселя, що у вексельному праві означає «акцептувати» вексель. Лише після цього вексель стає повноцінним виконавським документом. Але неакцептований вексель в обігу знаходитися не може. Його повертають векселедавцю.

По-п'яте, економічна суть векселя полягає в тому, що він є різновидом знаків вартості. Це означає, що він власної вартості не має, а лише представляє товарну вартість тих угод, які були оформлені даним векселем. За відповідність тексту векселя характеру і масштабам укладених угод особисту відповідальність несе векселедавець.

По-шосте, використання, врахування і переврахування векселів у комерційних банках та установах НБУ дозволяє здійснювати регулювання не тільки обсягів грошової маси, а й контролювати виконання зобов'язань суб'єктами господарських відносин. Продавці і виробники, отримавши у розрахунок вексель, легко можуть перетворити його у грошові кошти, а покупці - зробити вексель формою комерційного кредиту. Підприємства-суміжники шляхом складання векселів дістають можливість здійснювати прямі розрахунки, не вдаючись до послуг банків, що забезпечує загальне прискорення розрахунків, піднесення оборотності фондів і зменшення потреб в оборотних коштах. Все це суттєво зменшує потреби підприємств у банківських кредитах і зумовлює їх здешевлення.

По-сьоме, векселі, виникнувши з функції платежу, не мають примусового обертання. Та це їм зайве, тому що вони, з одного боку, забезпечені товарами, поставку яких здійснено під векселі. А з іншого боку, векселі самостійної вартості не мають. Ось чому їх не можна ототожнювати з грошима. На відміну від грошей векселі служать одночасно і кредитними документами, які відображають реальні вартісні величини комерційних угод, що виникають у відносинах між кредиторами і боржниками, і виступають знаками золота, що безпосередньо пов'язані з товарними операціями і рухом товарних цінностей.

Українським і світовим вексельним правом найбільшим поділом визнано класифікацію векселів за їх формою. Визнаючи важливість форм, векселі розглядаються як два види: прості (звичайні) і переказні векселі (тратти).

Простий вексель - це вексель, що містить просте і нічим не обумовлене зобов'язання векселедавця (боржника) сплатити після збігу встановленого терміну часу певну суму грошей векселедержателю (кредиторові) або його наказу [39, с. 65]. Одночасно, зміст простого векселя становить собою, по-перше, таке зобов'язання, що надає векселедержателю (власникові чи пред`явникові) безумовне право вимагати з особи, яка видала вексель, оплати вказаної у тексті векселя грошової суми; по-друге, він є безумовним письмовим борговим зобов'язанням складеним на спеціальному бланку за умов дотримання затвердженої законом форми та переданим векселедавцем векселедержателю; по-третє, простий вексель становить собою документоване вкладення у обігові кошти контрагента, який зобов'язується відшкодувати їх інвесторові на оговорених у векселі умовах і у визначений термін.

У розвинених країнах з ринковою економікою простий вексель використовується переважно обмежено, тому що у розрахунках з партнерами суб'єкти господарського життя завжди мають або боржників або самі здатні надавати ресурси у борг. Але в Україні, зважаючи на чітко виражену форму зобов'язання боржника, значно частіше використовуються прості векселі. Діючими правилами вексельного обігу передбачене, що:

По-перше, простий вексель - це боргова розписка векселедавця, яка підлягає дії вексельного права з його матеріальними і процесуальними особливостями, лише за умов дотримання правил і вимог та законодавче закріпленої форми.

По-друге, у простому векселі сам боржник розраховується з кредитором грошовою сумою.

По-третє, векселедавців одного і того векселя не може бути декілька.

Переказний вексель (тратта) - це документ, що містить найменування «переказний вексель» і безумовну пропозицію векселедавця іншій, вказаній у векселі особі, сплатити певну суму грошей власникові векселя або його наказові [21, с. 39].

У переказному векселі векселедавець виступає трасантом. Він пропонує здійснити платіж векселедержателеві (ремітенту) третьою особою - трасатом. Трасат (платник) не несе ніякої відповідальності за векселем аж до його прийняття, тобто акцептування. Акцентуючи вексель, акцептант (платник) стає головним боржником за даним векселем. Трасант при цьому стає гарантом забезпечення платежу.

Тратта за своїм змістом наближається до інших видів платіжних наказів і документів. Але, на відміну від них, класичний переказний вексель має такі ознаки:

по-перше, він є комерційним векселем, яким кредитор (трасант) доручає своєму дебіторові (трасату) сплатити певну суму в установлений строк певній особі (бенефіціарові);

по-друге, він є документом, за яким на прохання трасанта оплату здійснює не векселедавець, а інша особа;

по-третє, переказний вексель є наказом боржнику сплатити у зазначений термін вказану у ньому суму третій особі (ремітентові). Тобто переказним векселем переказується оплата.

Простий і переказний векселі за своїм змістом є однопорядковими фінансовими документами, тому мають багато спільних ознак та реквізитів. Про їх тотожність свідчить таке порівняння:

Таблиця 1.1.

Реквізити векселя

Види векселів

прості

Види векселів

переказні

Найменування «вексель»

+

+

Звичайна і нічим не обумовлена обіцянка сплатити визначену суму

+

 

Звичайна і нічим не обумовлена пропозиція сплатити певну суму

 

+

Термін платежу

+

+

Місце, в якому має бути здійснено платіж

+

+

Найменування того, кому або за наказом кого має бути здійснено платіж

+

+

Найменування того, хто повинен платити (платник)

 

+

Дата і місце складання векселя

+

+

Підпис того, хто видає документ (векселедавця)

+

+

З порівняльної таблиці видно:

- по-перше, більшість обов'язкових реквізитів співпадають;

- по-друге, вексельні стосунки в обох випадках випливають, переважно, з характеру угод, що стали основами виписування векселів;

- по-третє, у обох видах векселів фінансові зобов'язання є абстрактними і безумовними;

- по-четверте, предметом обох документів можуть бути тільки гроші;

- по-п'яте, простий вексель за своїм характером нагадує акцепт тратти, а тратта, в свою чергу, якщо вона як платника вказує векселедавця, виписується подібно до простого векселя [21, с.43].

Водночас, простий і переказний вексель відрізняються один від одного. Відмінностями простого векселя від тратти є:

По-перше, у ньому більш чітко і ясно відображається боргове зобов`язання.

По-друге, у ньому попередньо зафіксовано лише дві особи - векселедавець, він же одночасно і платник, та ремітент - перший векселедержатель, перед яким платник бере на себе відповідне вексельне зобов'язання.

По-третє, головним боржником у простому векселі є векселедавець, до якого з боку векселедержателя може пред'являтися прямий позов.

На відміну від цього переказний вексель є більш складним фінансовим документом:

1) у ньому, фактично відображено два боргових зобов'язання:

платника перед трасантом і трасанта перед ремітентом.

2) Головним боржником в ньому є акцептант.

3) Якщо простий вексель виписує боржник, то переказні векселі, переважно, виписують кредитори, використовуючи у такий спосіб дебіторську заборгованість для власних платіжно-розрахункових операцій.

Отже, простий вексель складає особисте зобов'язання сплатити борг, а переказний - наказ сплатити борг третій особі (ремітенту). Платником у тратті, як правило, виступає третя особа.

Багатовіковою практикою вексельного обігу напрацьовано такі схеми розрахунків, у яких переказний вексель може виписуватися векселедавцем і на самого себе. Тоді він одночасно стає і трасатом, а такий вексель, хоч формально відноситься до переказного і діє за усіма правовими нормами та наслідками останнього, але фактично стає простим векселем.

В залежності від тих або інших ознак і характеру господарських відносин, що їх обслуговують векселі, в економічній літературі розрізняють таку класифікацію векселів:

а) в залежності від передбачуваного використання суми векселя;

б) в залежності від отриманого доходу;

в) по відношенню до власності;

г) гарантованості оплати;

д) сфери дії векселя;

е) строку платежу.

Загалом, економічні форми векселів дають таку зведену класифікацію векселів:

Таблиця 1.2.

п/п

Класифікаційна ознака

Економічні форми векселів

1.

Емітент

- казначейські,

- приватні

2.

Передбачуване використання вексельної суми

- товарні,

- фінансові

- „дружні”, „бронзові”

3.

Спосіб отримання доходу за векселем

- дисконтні

- процентні

4.

Суб`єкти, які здійснюють платіж

- простий вексель

- переказний

5.

Порядок платежу

- на пред`явника

- строковий

6.

Форми платежу

- платіжні

- забезпечувальні

7.

Наявність застави

- забезпечений

- незабезпечений

8.

Місце платежу

- доміцильований

- недоміцильований

9.

Власність на вексель

- власні векселі

- отримані векселі

10.

Можливість передавання векселя іншій особі

- вексель, що індосується

- вексель, що не індосується

11.

Рівень гарантованості платежу

- авальовані

- не авальовані

12.

Місце і межі функціонування векселів

- міжнародні

- національні

- місцеві

13.

Форми пред`явлення

- паперові

- - безпаперові

За економічною природою і в залежності від передбачуваного використання суми векселі розрізняють як товарні або комерційні та фінансові. Комерційний вексель - це гарантійне зобов'язання платника здійснити платіж у вказаній сумі і строк конкретному постачальникові за поставлену у кредит продукцію, товари, виконані роботи або надані послуги, що забезпечує повноту і своєчасність погашення дебіторської і кредиторської заборгованості [21, с. 45].

Звичайно, на векселі не зазначається, що він є товарним чи фінансовим. Дана назва лише відображає економічний характер вексельної угоди. Ось чому товарні векселі використовуються у взаємостосунках у реальних угодах покупця і продавця для розрахунків за продукцію, виконані роботи чи надані послуги, їх ще називають купівельними векселями. Тобто йдеться про те, що дані векселі виникли на основі товарного боргу. Як правило, вони виступають гарантією оплати товарів і свідоцтвом про надання комерційного кредиту, в основі якого лежать договірні зобов'язання і виробничі зв'язки між постачальником (продавцем), що у вексельних розрахунках виступає векселедержателем (ремітентом) і покупцем-боржником (векселедавцем). Іншими словами, вексель є документом, який формалізує економічну взаємозалежність покупця і продавця товару та передбачає взаємоконтроль виконання договірних зобов'язань між ними. Випускаються товарні векселі, як правило, підприємствами і закладами, тому їх ще називають і корпоративними. Товарні векселі можуть бути знаряддям кредиту і розрахунковим засобом, багаторазово обслуговувати угоди купівлі-продажу, замінюючи в них грошові ресурси.

Фінансові векселі виникають як грошові зобов'язання, що не пов'язані з купівлею-продажем. Первісним джерелом виникнення фінансових векселів є оформлення фактичних угод щодо отримання грошової позички проти виписки вексельного боргового зобов'язання [21, с. 47].

Провідними фінансовими операціями, що обслуговуються фінансовими векселями є:

а) позички, які видаються одним підприємством за рахунок тимчасово вільних коштів іншому підприємству;

б) перерахування до бюджету податкових платежів;

в) отримання бюджетного фінансування;

г) оформлення простроченої кредиторської заборгованості.

д) зобов'язання отримувача кредиту з метою його погашення.

Використання фінансових векселів здійснюється також для отримання банківського кредиту у негрошовій формі, користування яким набагато вигідніше, тому що передбачає отримання процентів за вексель, на відміну від сплати процентів за користування банківським кредитом. Векселі, що виставлені банком на банк, як правило, є фінансовими траттами. Якщо фінансовий вексель видав банк, то його ще називають банківським. Водночас банківський вексель може мати як фінансову природу, коли банк видає вексель як депозитний інструмент з метою залучення грошових коштів, так і товарну - у випадку оформлення ним вексельного кредиту.

Банківський вексель - це короткострокове боргове зобов'язання, що надає його власникові право одержати вказану у векселі суму після збігу терміну платежу. Він засвідчує, що підприємство чи інший клієнт вніс до банку суму, яка вказана у векселі, а банк зобов'язується погасити його у зазначений строк [16, с. 87]. Доход векселедержателя при цьому складає належний відсоток, що матеріалізується у грошовому виразі шляхом визначення різниці між ціною номіналу І ціною продажу банківського векселя. Банківський вексель може зберігатися у векселетримача, передаватися на зберігання до депозитарію у банку. Але при втраті він не поновлюється.

Перевагою банківського векселя є те, що він може бути використаним у будь-який час як засіб платежу і водночас є вигідним розміщенням капіталу. Адже процент за банківським векселем є дещо вищим, ніж за депозитними внесками або депозитним сертифікатом.

Банківські векселі в Україні випускаються в обіг на основі чинного законодавства всіма банківськими установами на умовах, які визначені нормативними документами і Правлінням банку. Ремітентом банківського векселя може стати будь-яка юридична особа - законно визнаний суб'єкт підприємницької діяльності, а нині і фізична особа.

Банківський вексель зі строком погашення на вказану дату продається з дисконтом від номінальної вартості векселя. Купівля цих векселів оформляється договором купівлі-продажу, що укладається між набувачем і векселедавцем-банком на умовах останнього. Надалі, вільно обертаючись як різновид цінного паперу, банківський вексель може вільно використовуватися як засіб платежу, застави, купівлі-продажу тощо. Передаючись індосаментом у власність іншої особи або для виконання вказаних дій на підставі доручення (інкасо), банківський вексель може бути погашеним лише емітентом, тобто тією банківською установою, яка його випустила.

За економічною суттю банківські векселі суттєво відрізняються від векселів підприємств. Зокрема:

а) якщо комерційні векселі, оформляючи реальні товарні угоди, мобілізують внутрішні резерви господарств і підприємств, то банківські векселі є одним із різновидів сурогату грошей і прямого банківського кредитування;

б) векселі товаровиробників зменшують потребу в оборотних засобах і надають суб'єктам господарського життя потрібну їм оперативну мобільність у розрахунках. Інший наслідок емісії банківських векселів. Вона розширює оборотні засоби за рахунок зовнішніх вливань приватних розрахункових засобів в економіку;

в) емісія корпоративних векселів органічно включається у систему вексельного обігу і сприяє ефективному використанню значної маси мобілізованих внутрішніх кредитних ресурсів учасників господарського життя. Емісія ж банківських веселів фактично стає доповненням до грошової емісії Національного банку України. Як наслідок цього векселі банків збільшують грошову масу в обігу, заповнюючи грошову недостачу емісії НБУ та даючи комерційним банкам можливість привласнювати емісійний доход [16, с. 92].

Водночас, оформлення реальних банківських позик векселями не зумовлює такі масштабні негативні наслідки, як додаткова емісія платіжних засобів, що здійснюються на основі рішень Верховної Ради України. Основною її відмінністю стає зростання позичкової заборгованості підприємств і закладів та неотовареної маси грошей. Адже врахування і застава векселів у банку не становить позичку нового капіталу, тому що клієнт його вже має у формі цінного паперу (векселя). Тобто йому потрібен високоліквідний засіб - гроші. А, враховуючи вексель, клієнт банку отримує гроші як засіб платежу, а не капіталу.

Сучасна практика емісії та обігу банківських векселів в Україні виробила таку схему дій її учасників:

 

Малюнок 1.1.

1 - прийняття рішення про емісію векселів банком;

2 - визначення суми процентних ставок і строків погашення векселів;

3 - замовлення на видачу вексельних бланків;

4 - придбання бланків банківських векселів;

5 - укладання договору банку з клієнтами щодо купівлі-продажу векселя;

6 - переказування суми коштів для оплати векселя;

7 - оформляння банківського векселя;

8 - оплата державного мита за використання вексельних бланків;

9 - постачання продукції (надання послуг чи виконання робіт у кредит);

10 - індосування векселя постачальникові;

11 - надання кредиту постачальникові банком, який його обслуговує;

12 - нанесення заставного індосаменту на вексель і передача його банкові постачальника;

13 - погашення кредиту;

14 - зворотній індосамент і повернення векселя постачальникові;

15 - укладення договору про інкасове обслуговування векселя;

16 - нанесення на вексель інкасового індосаменту і передача векселя банкові постачальника;

17 - підписання Акту пред'явлення векселя до оплати з банком-емітентом;

18 - погашення векселя і відсотків за векселем, якщо вони передбачені умовами тексту;

19 - переказування коштів на рахунок постачальника в погашення векселя;

20 - повернення векселя з відміткою «погашено».

Надання вексельного кредиту у формі банківських векселів є високоприбутковою операцією, тому що на неї накладаються порівняно невеликі затрати з оформлення векселів і придбання бланків та створення відповідних обов'язкових резервів. Приміром, Положенням Центрального банку Російської Федерації «Про порядок формування даного фонду» обов'язкові резерви за строковими зобов'язаннями від 31 до 90 днів мають становити 16%, а за строковими зобов'язаннями понад 90 днів - до 12%. Навіть з урахуванням невисокого рівня відсотків за вексельним кредитом (у 4-5 разів нижчі, ніж ставки звичайного грошового кредиту) банківські векселі здатні приносити прибуток у розмірі 200-300% річних [16, с. 98].

Придбання банківських векселів значно вигідніше, ніж тримання відповідних грошових коштів на депозитних рахунках. Приміром, в Россії податок на доход підприємства за вексельними операціями оподатковується ставкою у 15%. Аналогічний доход, що отриманий на депозитному рахунку, обкладається ставкою у 35%.

При цьому, підприємство, володіючи векселями, користується такими перевагами:

а) підтримує належний рівень своєї ліквідності;

б) у будь-який час може продати вексель на фондовому ринку і у такий спосіб поповнити свої обігові кошти;

в) за допомогою індосаменту банківським векселем можна за потреби розрахуватися за власні фінансові зобов'язання;

г) банківським векселем можна скористатися як засобом застави, для отримання кредиту тощо.

За допомогою банківських векселів банки надають один одному можливість скористатися кредитними ресурсами шляхом продажу тратти на грошовому ринку. Але такі операції дозволяють не лише реально фінансувати банки, а й досить часто стають способом фінансування спекулятивних операцій з цінними паперами та іноземною валютою. Ними, зокрема, фінансується внесення застави до реєстраційної палати біржі та інші операції [15, с. 54].

Серед фінансових векселів виділяються векселі, основу яких складають не фінансування реальних кредитних угод, а тих комбінацій ділків, під які іншим законним способом отримати грошовий кредит неможливо. До таких відносяться «дружні» і «бронзові» векселі.

Дружній вексель означає виписування боргового зобов'язання, за яким не стоїть ніяка реальна угода, немає ніякого фінансового зобов'язання, проте учасники складання дружнього векселя є реальними особами. Бронзові веселі не мають реального забезпечення і виписуються на вигаданих осіб. Дана ознака дозволяє віднести дружні та бронзові векселі до категорії фальшивих, їхньою загальною ознакою є, по-перше, безгрошевість, тобто відсутність боргу як законної основи вексельного зобов'язання та інших реальних економічних засад видачі векселів; по-друге, безвалютність, тобто відсутність майнового забезпечення боргу і його відшкодування [15, с. 56].

Дружні векселі виникли на основі їх видачі без законного майнового забезпечення і відсутності реальної економічної бази. Вони видаються чи акцептуються внаслідок поблажливого ставлення одного до іншого дружніми юридичними особами і у безкоштовне строкове користування. Щоб відсутність економічної основи дружніх векселів не була виявлена, за взаємною домовленістю учасників дані векселі достроково вилучаються з обігу.

Згідно з чинним законодавством України дозволено видавати векселі лише для оплати поставленої у кредит продукції, виконаних робіт і наданих послуг. Виключення із загального правила становлять векселі Мінфіну, НБУ і комерційних банків. Водночас поки що в Україні не вироблено ні ділових звичаїв, ні судової практики щодо відповідальності за емісію дружніх і бронзових векселів, які здатні неконтрольовано збільшувати грошову масу в обігу, а, отже, генерувати інфляцію [9, с. 12]. Деталізуючи ознаки таких векселів, до дружніх векселів потрібно відносити:

а) ті з них, що у своїй основі складання не містять реальних розрахунків векселедержателя з платником за попередньо наданий товарний чи грошовий кредит і видаються з метою отримання грошей за допомогою їх обліку у банку;

б) дружніми також є векселі, що видаються родичами один одному, членами і пайовиками одного й того ж товариства, однією юридичною особою на користь іншої і навпаки, а також інші безгрошові векселі, для того, щоб трасат чи трасант могли під них отримати у якоїсь третьої фірми дешевий кредит.

З дружніми векселями не можна ототожнювати бронзові векселі (Keller Wechsel) - дослівно з нім. «у погребі», «підземний». До такого роду векселів відносяться векселі, видані на видуманих осіб, або ж на тих осіб, які позбавлені будь-яких коштів, і погодилися за невелику винагороду акцептувати векселі. У подібних операціях переслідується корислива мета - отримати зручний і дешевий кредит [16, с. 93]. Але, якщо при видачі дружніх векселів дві сторони беруть на себе вексельну відповідальність, то при складанні і видачі бронзових векселів - це відсутнє. Вони виписуються на користь вигаданих або економічно неспроможних осіб. Більше того, щоб обман не був викритий до настання терміну погашення, такі векселі переважно доміцилюють до платежу доміциліату, якому векселедавець, що видав фальшивий вексель, переказує грошову суму і підробка залишається невикритою. Але складання таких фальшивих векселів законодавством заборонено і вони не приймаються у банках до дисконту.

До бронзових векселів також відносять безгрошові векселі, які видані або для поповнення обігових коштів шляхом їхнього наступного врахування у банках, або ж з метою штучного збільшення обсягів боргів банкрутів шляхом видачі векселів на користь фальшивих кредиторів. За бронзовими векселями особи, які їх виписали, не беруть на себе будь-якої відповідальності, тому що бронзовий вексель створюється лише з однією метою - обманути кредиторів і шахрайським способом виманити у них кошти.

Практиці відомий такий різновид, як зустрічні векселі. До них відносять дружні і бронзові векселі, у яких дві юридичні сторони або виступають поперемінно векселедавцем (платником) або векселедержателем (набувачем) [31, с. 117]. Зустрічні векселі, як і дружні та бронзові, видаються без належних законних підстав, не мають майнового чи грошового забезпечення, тому належать до фіктивних векселів.

Зустрічними вважаються навіть такі векселі, у яких вексельні терміни і суми не співпадають. Звичайно, зустрічними можуть бути навіть комерційні векселі, що виникли на основі реальних взаємних торгових зв'язків і угод між двома контрагентами. Але тоді їхній правовий статус інший ніж бронзових і дружніх.

Форма платежу дозволяє класифікувати векселі як платіжні і забезпечувальні. Платіжні векселі видаються у забезпечення платежу і ними можуть виступати як прості, так і переказні векселі, а забезпечувальні векселі виписуються для забезпечення позики ненадійного кредитора. Забезпечувальний вексель виписується для отримання кредиту у банку, там же зберігається і не призначений для подальшого обігу. При цьому, якщо кредит повертається повністю і своєчасно, то вексель гаситься, а якщо ні - то боржникові пред'являються претензії [4, с. 41].

Відносно новою формою стали скарбницькі векселі. Започатковані урядом США у 1929 році, нині вони стали найпопулярнішими зобов'язаннями Міністерства фінансів цієї країни. За скарбницькими векселями руху матеріальних цінностей немає. Це уряд для поповнення бюджетних грошових коштів на певний час виписує свої боргові зобов'язання і продає їх юридичним і фізичним особам, за що сплачує певні кошти у вигляді дисконту (зниження) ціни казначейських зобов'язань, їхня популярність визначається двома основними причинами:

- по-перше, скарбницькі векселі є засобом і знаряддям найшвидшого отримання додаткових фінансових коштів строком на 13, 26 і 50 тижнів, що дозволяє успішно згладжувати пікові відхилення між надходженнями і видатками державного бюджету. Урядові України для забезпечення збалансованої бюджетної політики та подолання хворобливих неплатежів заробітної плати у державному секторі потрібно якомога швидше оволодіти механізмом емісії і підтримання належного ринкового курсу скарбницьких векселів як додаткового стабільного джерела поповнення надходжень до державного бюджету;

- по-друге, в країнах з ринковою економікою скарбницькі векселі мають високу ліквідність, тому що: а) реалізуються під прямі юридичні гарантії держави; б) курс скарбницьких векселів на фондовому ринку США формує базу курсової вартості усіх інших видів цінних паперів;в) рівень кон'юнктури скарбницьких векселів підтримує стабільність фондового ринку та ринкової кон'юнктури взагалі; г) скарбницькі векселі приносять їхнім власникам гарантований прибуток [4, с. 48].

2. В залежності від форми отримуваного доходу векселі розрізняють як дисконтні і процентні.

Відсоткові векселі - це векселі зі строком платежу за пред'явленням і в стільки-то часу від пред'явлення, що передбачають відсоткові застереження про нарахування відсотків на номінальну суму векселя у розмірі, обумовленому сторонами вексельної угоди. Розмір відсотків має обов'язково вказуватися у тексті векселя, тому що ненаписання числа відсотків означає їх врахування у вексельній сумі [16, с. 126].

Дисконтними векселями виступають векселі із строком в стільки-то часу від складання та на певний день, в яких не міститься відсоткове застереження. Доход за такими векселями отримується у вигляді дисконту, тобто різниці між номінальною вартістю векселя і ціною його придбання [16, с.127].

Дисконтні векселі купуються за нижчою ціною, ніж номінал, а процентні - набуваються за номіналом, але передбачають отримання процентів. Різниця між ними незначна, а в умовах стабільної норми доходу дисконт і отриманий процент майже співпадають. Якби цього не було, то потенційний покупець обрав би той вексель, який дозволяє отримати відносно більший доход. Але в інших умовах, коли наявною є вірогідність неплатежу, то з двох векселів однакового номіналу вигідніше обрати процентний, тому що додаткові суми, які пред'являються до оплати, обчислюються з суми векселя із процентами.

3. Відносно до власності векселі поділяють на видані і отримані.

У виданих (власних) векселях позичальник зазначається платником. Дані векселі можуть виписуватися у розрахунок за отримані товари, передаватися до комерційного банку, зберігатися там як застава, служити додатковим забезпеченням для прискореного стягнення за простроченими і непогашеними заборгованостями. Кожен простий вексель для векселедавця (платника) є векселем для платежу. Аналітичний облік ведеться за кожним виданим векселем окремо.

Операція складання і передачі переказного векселя на когось означає дію трасування (переказу) векселя, а сам вексель називається траттою. Виписати ж переказний вексель на користь когось означає ремітувати його вказаній особі, а він сам є римесою. Для отримувача грошової суми (ремітента), а у випадку участі у складанні векселя чотирьох осіб, і для презентанта кожен переказний вексель є римесою, а для платника (трасата) - траттою. Для решти векселезадіяних осіб переказний вексель не є ні траттою, ні римесою.

У бухгалтерському обліку розрізняють також векселі для отримання платежу; їх ще іменують чужі векселі. Кожен простий вексель для векселедержателя є векселем для отримання. В чужих векселях позичальник фігурує як індосат, який отримав чужий вексель у розрахунок за надані у кредит товари чи як додаткове забезпечення для отримання позички [24, с. 17].

Отримані векселі зберігаються підприємством самостійно або ж передаються на зберігання до банку. Ті векселі, що знаходяться на підприємстві, зберігаються в його касі на рівні з готівкою. На них складається реєстр, у якому зазначаються назва платника, сума і термін погашення векселя. Якщо отримані підприємством векселі передаються на зберігання до банку, то в реєстрах робиться примітка про відповідний документ, що отримано від нього, а виплати за банківські послуги відносяться до статей збитків від реалізаційних операцій.

Другою категорією за відношенням до учасників вексельного обігу є векселі для платежу або власні векселі.

4. За рівнем гарантованості оплати розрізняють авальовані і неавальовані векселі. Авальованим є такий вексель, на який нанесено поручительство, у відповідності з яким особа, яка оформила аваль, приймає на себе відповідальність за виконання вексельних зобов'язань будь-ким із осіб, які підписали вексель. При цьому аваль має силу дії лише до зобов'язання тієї особи, на користь якої він наданий, і є невідкличним. Закреслений аваль вважається ненаписаним (неіснуючим). Авальовании вексель авторитетним банком чи відомою фірмою робить його більш вартісним, ніж вексель, на якому не нанесено авалю. Неавальовані векселі вважаються більш ризиковими.

5. За ознакою місця розрізняють функціонування векселів міжнародних, національних і місцевих. До міжнародних векселів належать ті векселі, які виписуються в одній країні, а оплаті та іншим вексельним операціям підлягають в інших країнах. Виконуючи функції міжнародних розрахункових документів міжнародні векселі, в свою чергу, можуть розрізнятися як торгові тратти, що виставлені експортерами на своїх імпортерів. Якщо тратти супроводжуються товарними документами, то їх ще називають документарними траттами. Векселі, які виставлені на банки, називають банківськими акцептами, а векселі, що виставлені банками на банки називають фінансовими траттами [6, с. 53].

Важливою ознакою міжнародних векселів є виписана валюта. Якщо переказні векселі виписано в іноземній валюті і трасовано за кордон (із-за кордону), то їх класифікують:

а) як власні тратти (Seller's own bill). Таке найменування отримує міжнародний вексель тоді, коли він перебуває в руках ремітента чи першого набувача, на ім'я якого трасант переказував вексель, їх ще називають траттою з-під руки;

б) готові векселі (Made paper). Це тратти, які містять лише підпис трасанта (можливо і трасата-акцептанта). У готових векселях відсутні підписи індосантів, які важливі тому, що забезпечують добротність векселя [6, с. 54].





Реферат на тему: Фінансовий вексель та дослідження вексельного обігу в Україні (дипломна робота)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.