Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Цінні папери

Біржі: види, характеристика, функції. Правила біржових торгів та технологія їх проведення (контрольна робота)

Зміст

Основні види бірж їх характеристика та функції - 2 -

Правила біржових торгів та технологія їх проведення. - 9 -

Пайові та приватизаційні цінні папери. - 15 -

Список використаної літератури. - 21 -


Основні види бірж їх характеристика та функції

Види бірж

Біржі класифікують залежно від виду біржового товару, принципу організації, правового статусу, рівня спеціалізації, місця і ролі в світовій торгівлі, форми участі відвідувачів у біржових торгах та інших ознак.

За видом біржового товару в світовій практиці прийня­то виділяти такі види бірж: товарні (в тому числі товарно-сировинні), фондові, валютні біржі і біржі праці.

За принципом організації (ролі держави в створенні бірж) розрізняють публічно-правові (державні) біржі та приватноправові (приватні).

Публічно-правові біржі (відкритого типу) діяли в доре­волюційній Росії. Такі біржі перебувають під контролем або безпосередньо ними керують спеціальні органи управління. Членом такої біржі може стати будь-який підприємець, якого занесено в біржовий реєстр і який є її співзасновником.

Особи__не члени біржі допускаються до здійснення торгових операцій відповідно до придбаних ними разових квитків. Біржі такого виду функціонують в Європі (Франції, Бельгії, Нідерландах).

Приватноправові біржі діють в Англії, США та Інших країнах. На цих біржах доступ відкрито тільки для вузького кола осіб, які входять до біржової корпорації. Кількість членів таких бірж обмежена. Біржа цього виду є пайовим товариством, статутний капітал якого складається з певної кількості паїв (сертифікатів). Кожний член біржі повинен бути власником хоча б одного паю (сертифікату), який дає йому право укладати угоди в приміщенні біржі.

За правовим статусом створені біржі в основному реєструвалися як акціонерні товариства або товариства з обмеженою відповідальністю. Така форма організації бірж пояснюється рівнем ділової і економічної культури, історич­ними традиціями, а також відсутністю жорсткої правової основи, яка регламентує їх створення і функціонування. Це надавало засновникам бірж більшу свободу при підготовці необхідних документів, давало змогу закласти такий механізм управління і розподілу прибутку, який найбільшою мірою влаштовував би їх. Засновників приваблювало й те, що біржу у формі товариства з обмеженою відповідальністю можна було зареєструвати в місцевих органах влади.

Оскільки держава має стимулювати роботу бірж, орієнто­ваних на некомерційний характер діяльності, з 1995 р. біржі починають перетворюватися на некомерційні асоціації.

За формою участі в торгах біржі бувають відкритими і закритими.

В торгах на відкритих біржах, крім постійних членів, можуть брати участь й інші бажаючі, які придбали відповідне право. Відкриті біржі бувають двох типів:

«ідеально» відкриті біржі, на яких контрагенти можуть не користуватися послугами брокерів-посередників. На таких біржах забезпечується вільний доступ до біржового кільця клієнтів-продавців і клієнтів-покупців. «Ідеально» відкриті біржі характеризуються прямими зв'язками виробників і споживачів;

відкриті біржі змішаного типу, на яких безпосередньо і водночас з продавцями і покупцями працюють дві групи посередників: брокери — від імені та за рахунок клієнтів, і дилери — від свого імені та за свій рахунок.

Згідно зі статутами, більшість товарних бірж у нашій країні є закритими. З метою збільшення біржового обороту інколи до участі в торгах залучаються й клієнти (продавці і покупці) шляхом надання їм за визначену плату статусу разового чи постійного відвідувача.

Ступінь відкритості біржових зборів безпосередньо пов'язаний з торговою стратегією біржі. Часто для пож­вавлення торгівлі відкритість біржі використовують в рекламних цілях. Відкриті біржі — це більш демократичний і привабливий для клієнтів спосіб участі в торгах, на яких непрофесійним учасникам надаються послуги брокерів.

Створення необхідної біржової інфраструктури і вдоско­налення біржової торгівлі призводять до більш закритого характеру діяльності бірж.

Торги на закритих біржах зорієнтовані на професіоналів, формування ділових зв'язків на основі взаємної довіри між торгівцями, для співпраці яких необхідною умовою є обмежена кількість випадкових відвідувачів біржі.

Отже, для біржі, яка захищає інтереси біржових посеред­ників, закритий характер привабливіший і відповідає самій суті концепції біржі як організації (асоціації) торгівців (посередників), яку створено для забезпечення торгівлі й задоволення їхніх інтересів.

За номенклатурою товарів біржі поділяються на універсальні, спеціалізовані і вузько - й широко-спеціалізовані.

На універсальних біржах широкого попиту торгівля ведеться різного роду товарами.

Спеціалізовані біржі мають спеціалізацію за певними групами товарів.

Вузькоспеціалізовані біржі здійснюють операції лише по кількох видах товарів.

Суть спеціалізації зводиться до того, що до складу акціонерів (членів) біржі або до її спеціалізованої секції вводять безпосередніх виробників тієї чи іншої товарної групи. За рахунок цього на біржі досягають високої концентрації покупців і продавців відповідного виду товару, а біржовий торговий обіг при цьому зростає.

Товарні біржі, які відроджуються в Україні, здебільшого є універсальними, що об'єктивно пов'язано з необхідністю на даному етапі забезпечити максимальний біржовий оборот. Разом з тим спеціалізація товарних бірж у країні вже розпо­чалася.

За місцем, роллю, функціями, які виконують біржі, ринкової орієнтації у світовій торгівлі їх прийнято поділяти на міжнародні та національні.

Міжнародна біржа — це особливий вид постійно діючого оптового ринку, який охоплює кілька країн і на якому здійснюються угоди купівлі-продажу на певні біржові товари.

Міжнародні біржі обслуговують конкретні товарні й фондові ринки. В їх роботі можуть брати участь представники ділових кіл різних країн. Ці біржі можуть вільно розпоряд­жатися прибутком, отриманим від біржових операцій, укладати спекулятивні (арбітражні) угоди, які дають можливість отримувати прибуток на різниці в котирувальних цінах на біржах різних країн.

Міжнародні товарні біржі функціонують у трьох країнах з розвинутою ринковою економікою і надійною кредитно-фінансовою системою. В Англії — Лондонська біржа ФОКС і Лондонська біржа товарів; у США — біржі, які діють в Нью-Йорку і Чикаго; в Японії — біржі, що здійснюють угоди з товарами, які обертаються на світовому ринку

Національні біржі діють у межах однієї країни. Вони враховують особливості розвитку виробництва, обігу й споживання матеріальних ресурсів, що притаманні даній країні. При цьому валютний, податковий і торговельний режими забороняють проведення арбітражних угод і участь у біржових торгах фірм і осіб нерезидентів країни місцезна­ходження біржі.

Залежно від сфери діяльності біржі умовно поділяють на центральні (столичні), міжрегіональні і регіональні (локальні).

Міжрегіональні біржі, як правило, сполучають райони виробництва і споживання товарів.

Регіональні біржі — це здебільшого обласні біржі, які можуть мати філії.

Більшість бірж України є регіональними (локальними).

За основними видами угод світова практика біржової торгівлі виділяє такі види бірж: реального товару; ф'ючерсні; опціонні; змішані.

Біржі реального товару характерні для початкового етапу біржової торгівлі. Найсуттєвішою рисою бірж реального товару є обов'язкова поставка товару після проведення торгів.

Ф'ючерсні біржі виникли внаслідок розвитку біржової торгівлі і перетворення бірж реального товару на спеціалізо­ваний ринок торгівлі контрактами. Основними ознаками ф'ючерсної торгівлі є:

зв'язок з ринком реального товару, який може здійсню­ватися через великий відтинок часу (в окремих випадках навіть за кілька років); заздалегідь чітко визначена вартість стандартизованого контракту; узгоджені кількість, якість, ціна, умови поставки товару, що відображується в контракті, який стає об'єктом торгівлі; повна уніфікація умов поставки товару; незабезпеченість угоди реальним товаром на момент її , укладання; замінність контрагентів, яка забезпечується перепродажем цих контрактів.

Форма страхування ціни або прибутку в разі здійснення ф'ючерсних угод має назву хеджування. За умов хеджування учасники угод отримують можливість застрахувати себе від збитків, що можуть бути наслідком зміни цін протягом терміну угоди.

Істотну роль у сучасній світовій економіці відіграють опціонні біржі як засіб страхування учасників біржової торгівлі, оскільки це дає змогу покупцям опціонів зменшити можливі збитки під час укладання та виконання біржових угод.

Біржі, на яких здійснюються операції, що передбачають поєднання різних видів угод, називають змішаними.

Якщо ф'ючерсні біржі виникли ще в 40-х роках XX ст. (з 1948 р. в США), то опціонні з'явилися порівняно недавно (в 80-ті роки). У багатьох країнах з ринковою економікою на біржах можна укладати водночас як ф'ючерсні, так і опціонні угоди. На українських біржах можна укладати водночас угоди як з реальним товаром, так і не наявним (форвардні, ф'ючерсні угоди). Опціонні угоди на біржах України поки що не уклада­ють. Вітчизняні біржі можна умовно вважати змішаними.

Залежно від характеру комерційної діяльності роз­різняють біржі прибуткові (комерційні) і неприбуткові

(некомерційні). Згідно з чинним законодавством України біржі є неприбутковими організаціями. Грошові кошти засновників і членів біржі, які отримані за контрактами, укладеними на біржі, спрямовуються на компенсацію витрат, пов'язаних з функціонуванням біржі, на оновлення обладнання й техно­логічного процесу, стимулювання працівників біржі тощо.

Функції біржі

Біржа, основою діяльності якої є біржова торгівля, виконує такі функції.

1. Організація проведення торгів. Насамперед — це добре обладнане «ринкове місце» (біржова зала), де могла б розміститися достатня кількість продавців і покупців, що беруть участь у біржових торгах. Організацію біржових торгів має забезпечувати штат висококваліфікованих працівників біржі.

2. Розробка біржових контрактів — це стандартизація вимог до якісної характеристики біржових товарів і до розмірів партій товарів, розробка єдиних вимог до розрахунків за біржовими угодами тощо.

Біржа встановлює жорсткі вимоги щодо товарів, які допускаються до біржових торгів. На підставі цих вимог розроблено біржові стандарти, які мають бути враховані продавцями і покупцями на біржах.

Типові біржові контракти дають змогу прискорити оформ­лення укладених угод.

3. Розв'язання спірних питань. Під час біржових торгів між учасниками біржової торгівлі можуть виникати спірні ситуації (помилки, нечітка робота технічного персоналу, відмова від виконання контрактів, письмового укладання угод, порушення правил торгів тощо). Ці питання вирішуються безпосередньо на біржі відповідним нейтральним органом — третейським або арбітражним судом біржі.

4. Котирування й регулювання біржових цін. За умови концентрації великого попиту та пропозиції на біржі, укладання великої кількості угод, відсутності державного регулювання зменшується вірогідність впливу неринкових факторів на ціну, що максимально наближає її до реального попиту й пропозиції.

Біржову ціну встановлюють в процесі її котирування, це розглядають як найважливішу регулювальну функцію біржі. Котирування цін — це визначення діючих на біржах цін на товари, курси цінних паперів і валют. Такі ціни встановлю­ються спеціальною (котирувальною) комісією станом на початок і закінчення торгів.

З метою розробки стратегії поведінки продавців і покупців на наступних біржових торгах біржі публікують ціни на товари в біржових бюлетенях. Ціни є орієнтиром для потенційних виробників товарів, власників цінних паперів, покупців, органів державної влади тощо.

5. Біржове страхування (хеджування) учасників біржо­вої торгівлі від несприятливих для них коливань цін. Для

цього на біржі використовуються спеціальні види угод і розробляється механізм їх укладання.

Біржа створює умови для того, щоб покупці і продавці товару за своїм бажанням могли виступати на біржових торгах у ролі клієнтів або учасників. Інтереси клієнтів біржі пред­ставляють брокери, які виконують їхні заявки. Це підвищує довіру до біржі, залучає до участі в ній ринкових спекулянтів, підвищує кількість продавців, покупців і посередників.

6. Гарантування виконання угод досягається через біржові системи клірингу і розрахунків. З цією метою біржа використовує систему безготівкових розрахунків шляхом заліку взаємних вимог і зобов'язань учасників торгів, проведення грошових розрахунків клієнтів через банківські рахунки біржі, застосування штрафних санкцій.

7. Інформаційна діяльність, збір і реєстрація біржових

цін з подальшим їх узагальненням і публікацією, надання клієнтам, іншим зацікавленим організаціям інформації про наявність товарів, публікація такої інформації в газетах, журналах, інформаційних агенціях — все це є надзвичайно важливою функцією біржі.

8. Сприяння реалізації товарів за оптимальними цінами відбувається на основі прямої зустрічі попиту й пропозиції, поставки товару (форвардний контракт) та процесу його виробництва (ф'ючерсний контракт).

Правила біржових торгів та технологія їх проведення

У Правилах торгівлі на біржі відображено: права й обов'язки учасників біржових торгів і порядок проведення торгів; біржовий товар, порядок його виставлення і зняття з торгів; біржові угоди, їх види, порядок реєстрації, оформлен­ня, розірвання і визнання їх недійсними; розв'язання спорів та санкції за порушення правил біржової торгівлі.

Організація біржових торгів

Технічний прогрес, розвиток біржової справи суттєво не вплинули на біржову торгівлю. Водночас істотно змінилося технічне оснащення, поліпшилися умови роботи працівників біржі. Але, як і багато років тому, торги відбуваються тільки в певному місці — торговій залі. Вважають, що саме це переважно визначає обсяг здійснених операцій купівлі-продажу, розмір накладних витрат і, в кінцевому наслідку, конкурентоспроможність біржі як форми торгівлі.

Біржова операційна зала, в якій відбуваються біржові торги, має задовольняти певні вимоги.

Біржова зала має бути достатньо місткою (на зарубіжних біржах — на 2—3 тис. чоловік, а кожному учасникові біржово­го торгу створено всі необхідні умови для продуктивної праці). Місце для укладання угоди, проведення біржових торгів, називається біржовою ямою, або біржовим кільцем (рингом).

На більшості бірж світу торгують одразу кількома видами товарів. Аби поліпшити умови укладання угод, для кожного виду товару відведено окрему залу або ділянку в великій залі, що дає змогу сконцентрувати в одному місці необхідну кількість або групи (види) товарів.

Біржове кільце влаштовано в такий спосіб, аби створити однакові можливості для всіх учасників торгу. На багатьох зарубіжних біржах воно має вигляд незамкненої кругової арени — амфітеатру. Такий принцип побудови біржового кільця має певні переваги: дає можливість маклеру, який веде торги, добре бачити учасників торгів, своєчасно помічати їхню реакцію на оголошення заявки продавців, ставить учасників торгів майже в однакові умови. На сьогодні на деяких українських біржах немає спеціальних приміщень для проведення біржових торгів. З цією метою використовують інші, непристосовані для подібної діяльності, приміщення В центрі або поблизу краю кільця (ями) розміщуються служ­бовці, котрі реєструють остаточні угоди між учасниками торгів.

У приміщенні біржі також є місця або кабіни для тих, хто дістав право торгувати на біржі.

Для того щоб доводити необхідну інформацію брокерів, операційну залу обладнано спеціальним інформаційним табло. На зарубіжних біржах на табло висвітлюється інформація не тільки стосовно угод, цін, а й щодо інших товарів цієї біржі, а також про товарні, фондові й валютні біржі та відомості, які можуть вплинути на хід торгів.

Для оперативного зв'язку брокера з клієнтами і персоналом біржі біржова зала і кожне біржове місце обладнане технічними засобами (телефонним, телефаксним зв'язком), а також комп'ютером з виходом на електронне табло біржі. В залі передбачено робочі місця для представників інформа­ційних агентств, які передають оперативні біржові новини.

Поряд із біржовою залою розміщаються відділи працівни­ків стаціонарного апарату біржі та сховища інформації про торги.

У біржовому кільці (ямі) торгівля здійснюється протягом певного часу, який називається біржовою сесією. Цей час визначають не довільно, а відповідно до часу діяльності бірж подібного товару в інших країнах або часових поясах.

Так, час укладання угод з нафтою і дизельним паливом на біржах США і Англії визначено в такий спосіб, аби закінчення торгівлі в Лондоні збігалося з її початком в Нью-Йорку. Це дає змогу подовжити час укладання угод, сприяє зростанню біржових операцій. Для цього біржа укладає спеціальні договори.

У біржовому кільці (ямі) торгівлю здійснюють маклери, брокери та інші учасники, що дістали таке право. В зару­біжних країнах до роботи в кільці допускають тільки тих брокерів, які витримали відповідні кваліфікаційні іспити.

Зарубіжна практики свідчить — брокери, що перебувають у біржовій залі, укладають угоди або за свій рахунок (у США їх називають «місцевими», в Англії — дилерами), або за рахунок клієнтів (у США — «брокерами на підлозі», в Англії — брокерами).

На сьогодні основна частина угод на біржах за кордоном припадає на «брокерів на підлозі» (брокерів), які працюють в інтересах клієнтів. Клієнти можуть передавати замовлення або по телефону, або безпосередньо перед початком торгів, указавши брокерові на головне — ціну, умову, поставки, вид товару, якість продукції, місцезнаходження тощо.

Зі світової практики відомі такі методи біржового торгу:

публічна торгівля — угода укладається за вигуками (вказівками), які дублюються сигналами руки та пальців — біржовими жестами;

• торгівля пошепки — дуже обмежена, поширена переважно в країнах Південно-Східної Азії і Японії;

• електронно-біржові торги.

Біржові жести — система умовних знаків (сигналів), поширених у біржовій практиці. Вона полягає в змінені положення долонь і пальців брокера, торканні підборіддя і лоба, аби в такий спосіб позначити вид, ціну та кількість товару, призначеного для купівлі-продажу. Є жести, характерні для окремих бірж, але є й універсальні, загальновживані. Так, купуючи товар, брокер повертає долоню до себе, а продаючи — від себе; цифри від одного до п'яти позначають за допомогою пальців, піднятих вертикально, а від шести до дев'яти — витягнутих горизонтально, десятки — торкан­ням пальцями лоба, а сотні — торканням лоба кулаком.

Електронні біржові торги з використанням спеціальних комп'ютерних систем (мереж) можуть охоплювати будь-яку територію, необмежену кількість продавців і покупців, вводити в обіг великий обсяг інформації.

Таку систему укладання угод у країнах ринкової економіки відпрацьовано дуже чітко, оскільки в біржовій залі, як правило, збирається багато брокерів-продавців і брокерів-покупців, і це дає змогу маклерові діяти чіткіше.

На українських біржах таку систему біржового торгу ще не застосовують, оскільки на один вид товару, як правило, припадає один або кілька продавців і покупців. Тому біржу використовують для того, щоб звести разом брокера -

продавця і брокера-покупця та надати їм можливість укласти контракти. Публічна біржова торгівля за кордоном базується на принципі подвійного аукціону, який передбачає, що покупці підвищують ціну попиту, а продавці знижують ціну пропозиції. Основою для укладення угоди є збіг пропозицій продавця і покупця. За великої кількості продавців і покупців підвищення (пониження) ціни встановлюється і фіксується біржею. Цю різницю називають пунктом, або кроком, що є одиницею мінімального коливання ціни курсу чи індексу.

Встановлення граничного коливання цін (кроку) на більшості бірж світу полегшує перебіг торгів, сприяє укладанню угод, зростанню обігу біржі. Граничні коливання цін встановлено на більшості бірж світу.

Процедура біржового торгу, яка склалася на товарних і фондових біржах України, здійснюється за принципом аукціону.

Аукціон — продаж товарів, майна з пуб­лічного торгу покупцеві, котрий запропонував найвищу ціну. Аукціони бувають трьох типів: англійський; голландський; темний.

• В англійському аукціоні ставки підіймаються, а торги тривають доти, доки лот не буде продано покупцеві, який запропонував найвищу ціну.

Голландський аукціон — розпочинають з найвищої ціни, яку поступово знижують, доки не знайдеться покупець, готовий придбати лот.

Темний аукціон характерний тим, що всі покупці заявляють свої ставки водночас, а лот продається тому, хто запропонував найвищу ціну.

За будь-якого виду аукціону власником товару стає той, хто запропонував найвищу ціну.

Відповідно до заявок маклер оголошує на аукціоні назву біржових товарів, їх базис поставки, обсяг партії, ціну та інші показники. Якщо брокер виказав інтерес до товару, оголошеного маклером, він повідомляє про це останньому вголос або підняттям руки. В разі досягнення згоди брокер-продавець і брокер-покупець підписують заявку на товар, який є об'єктом угоди. З цього моменту угоду вважають укладеною. Підписана двома сторонами заявка надходить до маклера, який реєструє її підписом та фіксує час і дату реєстрації. Після цього реєстратор вводить інформацію про реєстрацію угоди до банку даних.

Згідно з Правилами біржової торгівлі угоду можна оформляти і після закінчення торгів у чітко визначений час. Попередньо брокери обмінюються письмовими контрактамидля того, щоб угода набула юридичної сили. Працівники біржі та спеціальні біржові комітети здійснюють контроль за достовірністю укладання угод.

Якщо до товару, оголошеного маклером, не виявлено інтересу, брокер-продавець має право змінити ціну заявленого товару і повідомити про це Біржовим зборам підняттям руки або передачею інформації маклеру письмово.

Якщо до тієї чи іншої позиції виявлено інтерес більш ніж одного брокера, маклер улаштовує конкурсні торги, на яких заявлену ціну можна змінювати за умов:

• кількох брокерів-покупців, тоді право укласти угоду дістає той, хто запропонував найвищу ціну;

• кількох брокерів-продавців, тоді право укласти угоду дістає той, хто пропонує найнижчу ціну.

Брокери, які досягай згоди про укладення угоди, дотри­муючись викладеної процедури торгів, зобов'язані зареєстру­вати її в маклера, який перед її реєстрацією оголошує умови здійснення угоди.

Якщо брокер відмовляється від здійснення або реєстрації угоди за умов, визначених у заявці, це розцінюється як відмова від здійснення угоди на заявлених умовах, визнається порушенням правил торгівлі і карається штрафом.

Якщо брокер-продавець у момент оголошення позиції товару, до якого виявлено інтерес, не відреагував або його не було в залі, то за цією позицією торг відкладається.

Аби підвищити ефективність функціонування бірж, сьогодні широко використовуються програми автоматизованих систем організації біржових торгів.

Біржа зобов'язана передбачити заборону таких дій членів біржі:

• розкриття чи розголошення розпорядження, доручення брокеру в будь-який час, торгівля проти чи на боці іншого контрагента з урахуванням розпорядження розголошеного і сповіщеного члена біржі внаслідок його близьких відносин з клієнтом;

• торгівля з самим собою без зміни права власності;

• приховування, притримування членом біржі від відкри­того ринку будь-якого розпорядження (доручення) на угоду чи його частини на користь іншої особи;

• купівля або продаж, надання послуги як засіб примирен­ня, за заздалегідь узгодженою ціною;

• торгівля брокером за власний рахунок до виконання розпорядження клієнта;

• невиконання вимоги клієнта переконатися в достовірності зареєстрованої працівниками біржової ціни угоди;

• порушення черговості виконання замовлень клієнтів, що мають рівні умови придбання товару.

Пайові та приватизаційні цінні папери

Пайові цінні папери, що обліковуються в портфелі інвестицій в асоційовані та дочірні компанії, обліковуються за методом участі в капіталі.

Інвестиції в дочірні компанії не підлягають перегляду на зменшення корисності та відповідно резервуванню.

Інвестиції в асоційовані компанії підлягають перегляду на зменшення корисності один раз на рік за результатами оцінки річної фінансової звітності емітента та не підлягають резервуванню. Зменшення корисності за інвестиціями в асоційовані компанії банки визнають шляхом коригування балансової вартості цінних паперів.

Методика визначення справедливої

вартості цінних паперів

Для цінного папера справедливою вартістю є одне з таких значень на активному ринку цього цінного папера (подібного фінансового інструменту):

середньозважене котирування цінного папера за останні п'ять робочих днів місяця на організаційно оформленому біржовому ринку;

найменше з котирувань цінного папера на кількох біржах за останні п'ять робочих днів місяця;

середньозважене котирування цінного папера на організаційно оформленому позабіржовому ринку цінних паперів за останні п'ять робочих днів місяця.

У разі неможливості використання для визначення справедливої вартості цінних паперів жодної з наведених у цьому розділі процедур банки можуть застосовувати інші методики визначення справедливої вартості, що зазначені у внутрішньобанківському положенні.

Документи, на підставі яких банки визначають справедливу вартість цінних паперів, мають подаватися на першу вимогу Національного банку України. Якщо таких документів немає, то банк має обчислити суму очікуваного відшкодування.

Методика визначення суми очікуваного

відшкодування за вкладеннями в цінні папери,

що віднесені до портфеля на продаж

Сума очікуваного відшкодування за вкладеннями в цінні папери обчислюється для пайових цінних паперів з нефіксованим доходом за формулою (1), а для всіх інших цінних паперів - за формулою (2).

Для пайових цінних паперів з нефіксованим доходом береться до розрахунку менша із сум - оцінна сума доходу інвестора від цінного папера, дисконтована на сім років з періодом дисконту один рік під поточну ставку KIBOR найтривалішого строку, або пропорційна частка участі інвестора в капіталі емітента

:

7 Д

ОВ = f ( S -------- ; K x r ), (1)

min t = 1 1

(1 + d)

де: ОВ - сума очікуваного відшкодування;

S - знак суми;

Д - оцінна сума доходу за цінним папером за відповідний період (місяць, квартал, рік);

d - ставка KIBOR;

t - кількість періодів сплати доходу (місяць, квартал, рік);

К - капітал емітента;

r - пропорційна частка участі в капіталі емітента.

До розрахунку береться середньозважена ставка міжбанківського кредитування (KIBOR) за відповідний період.

Крім того, потрібно враховувати таке:

а) величиною оцінної суми доходу вважається частка в середньому чистому прибутку після оподаткування емітента за останні п'ять років (або за меншу кількість років, якщо з часу заснування емітента минуло менше ніж п'ять років або банк не має інформації про отриманий емітентом дохід у відповідному році), що пропорційна частці участі банку в статутному капіталі емітента;

б) сума капіталу емітента розраховується таким чином:

для підприємств (небанківських установ) - відповідно до додатка (форми N 4 "Звіт про власний капітал") до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 5 "Звіт про власний капітал", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 N 87 ( z0399-99 ) (зі змінами) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.06.99 за N 399/3692;

для банків - згідно з розрахунком нормативу регулятивного капіталу (Н1), що визначений Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженою постановою Правління Національного банку від 28.08.2001 N 368 ( z0841-01 ) і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 26.09.2001 за N 841/6032 (зі змінами);

в) якщо немає інформації про емітента, то сумою очікуваного відшкодування вважається нуль.

Приватизаційні папери являють собою різновид державних цінних паперів, які випускають у країнах, що здійснюю! ь пе­рехід від централізовано-планового управління економікою до державно-ринкового (змішаного). Приватизаційні папери ви­даються громадянам. В Україні згадані цінні папери є тільки іменними. Вони свідчать про право власника приватизаційного папера на безкоштовне отримання у процесі приватизації част­ки майна державних підприємств, державного житлового фон­ду, а також земельного фонду.

Приватизаційні папери з'явилися в Україні після прийняття Верховною Радою пакету законів, спрямованих на врегулюван­ня процесу приватизації державного майна: "Про приватиза­цію майна державних підприємств". "Про приватизацію неве­ликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про при­ватизаційні папери".

Під приватизацією державного майна слід розуміти відчу­ження майна, що перебуває в загальнодержавній і комунальній власності, на користь фізичних і недержавних юридичних осіб. Для забезпечення повноправної участі громадян України в при­ватизації законодавством передбачено випуск особливого виду державних цінних паперів -• приватизаційних паперів, які за­свідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державно­го житлового фонду та земельного фонду.

Приватизаційні цінні папери - особливий вид державних цінних паперів України, що свідчать про право власника на безкоштовне одержання в процесі приватизації частини майна державних підприємств, державних житлового і земельного фондів. Емітент - Національний банк України. Використовуються для обміну на документи, що свідчать про право власності на придбані об'єкти приватизації. За законодавством України до них належать: приватизаційний майновий сертифікат, житловий чек, земельна бона.

Право на отримання у власність приватизаційних паперів мають усі громадяни України, які постійно проживали або пе­реїхали на постійне проживання в Україну до 1 січня 1992 р.

Обіг приватизаційних паперів має низку специфічних рис:

>• а) приватизаційні папери вільному обігу не підлягають;

>• б) їх продаж або відчуження іншим способом є недійсним;

>• в) за приватизаційними паперами дивіденди або відсотки не нараховуються і не сплачуються;

>• г) зазначені папери не можуть використовуватися як засіб розрахунку або як застава для забезпечення платежів та кредитів;

>• д) приватизаційні папери, придбані з порушенням законо­давчих вимог, вважаються недійсними.

ВИДИ ОПЕРАЦІЙ З ПРИВАТИЗАЦІЙНИМИ ПАПЕРАМИ

Відповідно до законодавства України за час проведення при­ватизації існували такі варіанти використання приватизацій­них паперів:

- обмін на паї господарських товариств, що створювалися товариствами покупців як за номіналом для працівників приватизованих підприємств, так і на аукціонній або конкурсній основі для інших громадян;

- обмін на акції відкритих акціонерних товариств, що ство­рюються в процесі приватизації або корпоратизації підприємств, за пільгами для своїх працівників і на аукціонній основі для інших громадян;

- обмін на паї й акції орендних підприємств, що перетворю­ються в процесі приватизації в господарські товариства або акціо­нерні товариства, також на пільгових умовах для працівників підприємств і на аукціонній основі для решти власників приватиза­ційних паперів;

- конвертація приватизаційних цінних паперів:

а) обмін приватизаційного майнового сертифіката на

житловий чек і навпаки;

б) обмін приватизаційного майнового сертифіката на

земельну бону і навпаки;

в) обмін житлового чека на земельну бону і навпаки;

- обмін приватизаційного майнового сертифіката або жит­лового чека на інвестиційний сертифікат інвестиційного фонду або інвестиційної компанії;

- передача приватизаційного майнового сертифіката або житлового чека в довірче управління довірчому товариству - трасту.

Список використаної літератури

1. Бердникова Т. П. Рынок ценных бумаг и биржевое дело. М.: ИНФРА-М, 2000. 270 с.

2. Биржевая деятельность / Под ред. А. Г. Грязновой, Р. В. Корне-евой, В. А. Галанова. М.: Финансы и статистика, 1995. 240 с.

3. Гайдуцький П. I., Бузовсъкий Е. А., Тімченко В. П. Біржова торгівля — основа ринку. К.: УСГА, 1992. 33 с.

4.Иващенко А. А. Товарна биржа. М.: Международные отно­шения, 1991.272с.

5. Кузнецова Н. С., Назарчук І. Р. Ринок цінних паперів в Україні: правові основи формування та функціонування. К.: Юрінком Інтер, 1998.526с.

6. Мельник В. А. Ринок цінних паперів. Довідник керівника підприємства. Спеціальний випуск. К.: А.Л.Д., ВІРА — Р, 1998. 560с.

7. Сохацька О. М. Ф'ючерсні ринки. Історія, сучасність, перспективи становлення в Україні. Тернопіль: Екон. думка, 1999. 408с.




Реферат на тему: Біржі: види, характеристика, функції. Правила біржових торгів та технологія їх проведення (контрольна робота)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2017. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.