Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Бухгалтерський облік

Оцінка впливу та перспективи розвитку управлінського обліку на діяльність підприємства (курсова робота)

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………2

РОЗДІЛ 1. УПРАВЛІНСЬКИЙ ОБЛІК В ІНФОРМАЦІЙНІЙ СИСТЕМІ ПІДПРИЄМСТВА: ТЕОРЕТИКО- ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ

1.1. Сутність та основні складові управлінського обліку…..…………..6

1.2. Організація управлінського обліку на підприємстві та його вплив на результативність діяльності підприємства…………………….……………..15

1.3. Передумови виникнення та еволюція управлінського обліку в зарубіжних країнах і в Україні………………………….…………………….23

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ВПЛИВУ УПРАВЛІНСЬКОГО ОБЛІКУ НА РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА

2.1. Загальна характеристика діяльності підприємства……………….31

2.2. Аналіз витрат діяльності підприємства в системі управлінського обліку……………………………………………………………………………37

2.3. Аналіз доходів і результатів діяльності підприємства на основі даних управлінського обліку………………………………………………….45

РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ УПРАВЛІНСЬКОГО ОБІЛКУ СУБ'ЄКТА ГОСПОДАРЮВАННЯ У НАПРЯМУ ПОКРАЩАННЯ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ ЙОГО ДІЯЛЬНОСТІ

3.1. Розвиток управлінського обліку в умовах його комп'ютеризації.58

3.2. Удосконалення управлінського обліку та звітності підприємства……………………………………………………………………65

ВИСНОВКИ……………………………………………………………….75

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………...81

ДОДАТКИ…………………………………………………………………92


 


 

ВСТУП

Актуальність теми. В сучасних умовах процес управління підприємством значно ускладнився у зв'язку з наданням підприємству повної господарської та фінансової самостійності. Господарська самостійність полягає у вільному виборі організаційної форми підприємства, виду діяльності, партнерів по бізнесу, визначенні ринків збуту продукції (товарів, робіт) тощо.

Економіка країни характеризується високою динамічністю і нестабільністю. Економічні явища і процеси у вітчизняній практиці часто не входять в межі загальноприйнятих теорій, тому для рішення виникаючих у цих умовах задач від керівників підприємств потрібна розробка нових нестандартних рішень і підходів управління підприємством. У цих умовах на перший план висуваються питання управління економічним потенціалом. Більшість українських підприємств, працюючи в нестабільному економічному і суспільно-політичному середовищі, переживають глибокий спад виробництва і знаходяться або в критичному стані, або в стані банкрутства. Тому управління економічним потенціалом підприємств здатне зіграти виняткову роль у подальшому їх розвитку та функціонуванні.

На сьогоденнядана тематика є актуальною, адже будь-яке підприємство бажає знати, яка продукція користується найбільшим попитом, які витрати необхідні на її випуск, який дохід принесе її реалізація в майбутньому, яка доцільніша система заохочення персоналу та ін. Цю інформацію прагнуть відобразити всі підприємства, різними методами, але тільки деякі для цього впроваджують систему управлінського обліку яка дозволяє повністю автоматизувати збір даних і в будь-який момент отримати цілісну картину діяльності підприємства в цифрах.

При таких потребах не обійтись без управлінського обліку, який призначений для вирішення внутрішніх задачкерування підприємствомта забезпечування інформацією, необхідної для ухвалення управлінських рішень з урахуванням потребкерівників і технології й організації саме даного підприємства, тобто використання якого сприяє вдосконаленню всього процесу управління підприємством, створює умови для його оптимізації.

В Україні проблемам управлінської орієнтації бухгалтерського обліку присвячені роботи таких авторів, як О.С. Бородкіна, Ф.Ф. Бутинця, Б.І. Валуєва, А.М. Герасимовича, С. Ф. Голова, З.В. Гуцайлюка, І.П. Житної, В.І. Єфіменка, Г.Г. Кірейцева, М.В. Кужельного, В.Г. Лінника, Б.М. Литвина, Є.В. Мниха, М.С. Пушкара, В.С. Рудницького, В.В. Сопка, І. Д. Фаріона, М. Г. Чумаченка, В.О. Шевчука, С.І. Шкарабана. Серед зарубіжних це: К. Друрі, Е. Майєр, Р. Манн, Д. Міддлтон, Б. Нідлз, Т. Скоун, Р. Ентоні, А. Яругова, Л. Кіллоуф, В. Лейнінгер, С. Райборн, Дж. Рис, Ч.Т. Хорнгрен, Дж. Фостер, Дж. Арнольд, Т. Хоуп, А. Ф. Аксьоненко, А. П. Зудилін, В. Б. Івашкевич, Т.П. Карпова, С. Н. Ніколаєва, С. С. Сатубалдін, Я. В. Соколов, С. О. Стуков, В.Ф. Палій, В. І. Ткач, А.Д. Шеремет.

Не зменшуючи важливість здійсненої роботи і цінність одержаних ними результатів, необхідно звернути увагу на відсутність досліджень на перетині таких галузей наукових знань, як планування, бухгалтерський облік, контроль, аналіз та фінансовий менеджмент, що зумовлює актуальність і вибір даної теми.

Метою даної роботи є обґрунтування теоретичних і методичних положень, а також розробка практичних рекомендацій щодо удосконалення системи управлінського обліку на підприємстві. Для досягнення поставленої мети в роботі визначені для вирішення наступні завдання:

- з'ясувати сутність та основні складові управлінського обліку;

- дослідити організаційні аспекти управлінського обліку на підприємстві та його вплив на результативність діяльності підприємства;

- визначити передумови виникнення та еволюція управлінського обліку в зарубіжних країнах і в Україні;

- дати загальну характеристику діяльності Державного підприємства

«Тернопільське лісове господарство»;

- проаналізувати витрати, доходи і результати діяльності підприємства в системі управлінського обліку;

- охарактеризувати розвиток управлінського обліку в умовах його комп'ютеризації;

- запропонувати шляхи удосконалення управлінської звітності підприємства.

Об'єктом дослідження є процес формування витрат, доходів та фінансових результатів як об'єктів управлінського обліку підприємства.

Предметом дослідження є комплекс теоретичних і практичних питань, пов'язаних з організацією управлінського обліку в напряму підвищення результативності діяльності підприємства.

Методи дослідження. При дослідженні теоретичних аспектів управлінського обліку застосовувалися методи індукції та дедукції для визначення загальних тенденцій розвитку обліку; методи теоретичного узагальнення і порівняння – для розкриття сутності та змісту економічних категорій і понять, методи причинно-наслідкового зв'язку та абстрактно-логічний використовувалися для формування пропозицій щодо удосконалення управлінської звітності; спостереження – для визначення стану обліку й аналізу витрат, доходів і результатів діяльності на досліджуваному підприємстві.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

- з'ясовано сутність та основні складові управлінського обліку;

- досліджено організаційні аспекти управлінського обліку на підприємстві та його вплив на результативність діяльності підприємства;

- визначено передумови виникнення та еволюція управлінського обліку в зарубіжних країнах і в Україні;

- дано загальну характеристику діяльності Державного підприємства «Тернопільське лісове господарство»;

- проаналізовано витрати, доходи і результати діяльності підприємства в

системі управлінського обліку;

- охарактеризовано розвиток управлінського обліку в умовах його комп'ютеризації;

- запропоновано шляхи удосконалення управлінської звітності підприємства

Практичне значення одержаних результатів. Застосування на практиці запропонованих автором рекомендацій дозволить забезпечити своєчасне одержання та аналіз необхідної інформації керівництвом. Отримані результати дослідження спрямовані на підвищення достовірності, оперативності та аналітичності обліку витрат, доходів і фінансових результатів, надають можливість найповніше виявляти та використовувати внутрішньовиробничі резерви підприємства.

Обсяг і структура роботи. Дипломна робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків, для висвітлення тем використовується 16 таблиць та 10 рисунків.

У першому розділі розкрито теоретично-історичні аспекти управлінського обліку в інформаційній системі підприємства.

Другий розділ містить оцінку впливу управлінського обліку на результативність функціонування підприємства ДП «Тернопільське лісове господарство».

У третьому розділі дипломної роботи визначено перспективи розвитку управлінського обліку суб'єкта господарювання у напряму покращення результативності його діяльності.


 

РОЗДІЛ 1

УПРАВЛІНСЬКИЙ ОБЛІК В ІНФОРМАЦІЙНІЙ СИСТЕМІ ПІДПРИЄМСТВА: ТЕОРЕТИЧНО-ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ

1.1. Сутність та основні складові управлінського обліку

 

Управлінський облік, як будь-який облік, що входить до складної облікової системи господарюючого суб'єкта, призначений для надання певної інформації [92, с.160]. До інформації управлінського обліку, яка створюється і готується для використання менеджментом усередині підприємства, ставляться інші вимоги, які відрізняються від інформації, призначеної для зовнішніх користувачів. Зокрема, така інформація повинна задовольняти наступні вимоги [93, с.628]:

1) своєчасність – необхідна інформація повинна попереджати будь-які управлінські рішення; відповідно порядок та частота надання цієї інформації мають відповідати характеру й періодичності розв'язуваних менеджментом завдань;

2) диференційованість – одержана керівником інформація повинна бути необхідною і разом з тим достатньою; це, з одного боку, дозволить скоротити загальні інформаційні потоки, а з іншого – не вноситиме плутанину за рахунок наявності та переробки непотрібної інформації;

3) доступність форми та змісту – необхідна інформація повинна викладатись у доступній формі, придатній для сприйняття менеджерами різних рівнів компетентності та освіти, а не у вигляді жорстко регламентованих звітних форм, як це прийнято в системі фінансового обліку;

4) компактність – звітні форми, в яких надається управлінська інформація, повинні бути максимально спрощені, але разом з тим дозволяти контроль не тільки підсумкових показників, але й їх окремих складових;

5) варіантність – інформація повинна бути гнучкою щодо вибору найкращого варіанта дій з декількох альтернатив.

Таблиця 1.1.

Визначення управлінського обліку, що наведені у працях вітчизняних і зарубіжних науковців

з/п

Визначення

Автор, джерело

інформації

1

2

3

1

Управлінський облік – це процес виявлення, вимірювання, накопичення, аналізу, підготовки, інтерпретації та передачі інформації, що використовується управлінською ланкою для планування, оцінки і контролю всередині організації та для забезпечення відповідного підзвітного використання ресурсів.

Голов С. Ф., Єфименко В. І.

[21, с. 382]

2

Внутрішньогосподарський облік (так званий управлінський, виробничий контролінг) не є самостійним бухгалтерським обліком. Це продовження, а точніше, подальше поглиблення, деталізація даних бухгалтерського фінансового обліку в частині витрат та доходів діяльності, коли розкривається вся ефективність придбання ресурсів, їх переробки, технологічних та організаційних рішень, мотивації тощо.

Сопко В. В.

[52, c. 4]

3

Управлінський облік – підсистема, яка в межах однієї організації забезпечує її управлінський апарат інформацією, що використовується для планування, власне управління і контролю за діяльністю організації.

Шереметов

А. Д.

[111, c. 17]

4

Управлінський облік є самостійною підсистемою бухгалтерського обліку із своїм предметом, методом і завданнями, яка тісно пов'язана з управлінською системою і направлена на зниження витрат виробництва та збільшення прибутків підприємства.

Пушкар М.С.

[92, с.160]

5

Під управлінським обліком розуміють процес виявлення, вимірювання, накопичення, аналізу, підготовки, інтерпретації та передачі інформації, що використовується управлінською ланкою для планування, оцінки і контролю всередині підприємства.

Бутинець Ф.Ф.

[12, с.34]

6

Управлінський облік – це надання особам в самій організації інформації, на основі якої вони приймають більш обґрунтовані рішення і підвищують ефективність і продуктивність поточних операцій.

Друри К.

[25, с.56]

7

Управлінський облік – це процес неперервного удосконалення планування, проектування, вимірювання і функціонування систем фінансової та не фінансової інформації, який спрямовує дії менеджменту, мотивує поведінку, підтримує і створює культурні цінності, необхідні для досягнення стратегічних, тактичних і оперативних цілей організації.

Аткинсон

Ентони А.

[113. c. 878]

Продовження табл. 1.1.

1

2

3

8

Економічна система, пов'язана з підготовкою та забезпеченням системи управління інформацією при здійсненні інвестиційної, операційної і фінансової діяльності, яка дозволяє розробляти та в комплексі приймати найбільш ефективні оперативні, тактичні і стратегічні рішення на різних рівнях управління підприємством, називається управлінським обліком.

Нападовська

Л.В.

[72, с.544]

9

Управлінський облік – це підсистема контролінгу, побудована на засадах бухгалтерського обліку, але з урахуванням специфіки конкретного підприємства, головне завдання якої полягає в забезпеченні керівного апарату підприємства релевантною, своєчасною і повною інформацією, яка слугує для прийняття управлінських рішень, використовується під час планування, контролю й аналізу процесів фінансово-господарської діяльності підприємства.

Панков В.А., Єлецьких С.Я.,

Михайличенко Н.М.

[85, с.112]

Перелік таких вимог впливає на визначення поняття «управлінський облік». Деякі визначення управлінського обліку наведені у табл. 1.1. [12, с.25].

Управлінський облік вже давно перестав бути чимось новим як для науковців, так і для практиків. Основні його інструменти щоденно використовують у своїй діяльності керівники підприємств та керівники окремих структурних підрозділів.

Система управлінського обліку повинна відповідати функціональному поділу підприємства і забезпечувати ефективність роботи кожної сфери діяльності. Такий підхід до організації обліку допускає визначення наступних складових частин управлінського обліку [12, с.26]:

1. Управлінський облік постачальницько-заготівельної діяльності. Задовольняє інформаційні потреби щодо формування заготівельної вартості ТМЦ, в оптимальних розмірах товарно-виробничих запасах, вибору постачальника тощо.

2. Управлінський облік виробничої діяльності (центральна ланка). Складаються кошториси витрат виробничої собівартості, в тому числі кошторис загальновиробничих витрат, проводиться класифікація витрат виробництва, обираються методи розподілу загальновиробничих витрат між виробництвами, центрами відповідальності та видами продукції. Кінцевий продукт – планування, облік та калькулювання виробничої собівартості продукції і контроль виробничих витрат.

3.Управлінський облік витрат на робочу силу. Задовольняє інформаційні потреби щодо витрат на робочу силу (професійний і кваліфікаційний склад, форми і системи оплати праці, преміювання).

4.Управлінський облік інвестиційної діяльності і фінансування. Забезпечення підприємства капіталом (планування і аналіз фінансів).

5.Управлінський облік фінансово-збутової діяльності. Задовольняє інформаційні потреби про ринки збуту продукції, ціну на продукцію, складається кошторис витрат на збут, проводиться аналіз виконання кошторису, визначається прибутковість виробництва і реалізації, рентабельність реалізованої продукції (розрахунок варіантів альтернативних дій).

6.Управлінський облік організаційної діяльності. Це необхідна складова частина управлінського обліку для задоволення інформаційних потреб менеджерів різних рівнів про витрати, пов'язані з управлінням підприємством в цілому та за центрами відповідальності. Складаються кошториси адміністративних витрат (облік, аналіз, контроль) і частково кошторис загально виробничих витрат.

Необхідність ведення управлінського обліку на вітчизняних підприємствах зумовлена такими фактами :

1) наявність різних форм власності, що веде до появи різних груп та рівнів користувачів управлінської інформації;

2) загострення конкуренції на внутрішньому та зовнішньому ринках збуту вітчизняної продукції, що потребує своєчасної інформації про їхню кон'юнктуру;

3) інтеграція економіки України у світову економіку, що неодмінно призводить до переорієнтації як практики, так і теорії облікових знань.

В основу системи управлінського обліку покладено інформаційну систему, яка використовує вхідну інформацію та відповідні процеси з метою одержання результатів, що відповідають точно визначеним цілям управління.

Інформаційна база управлінського обліку використовується всіма функціями управління, в тому числі функціями планування, контролю та оцінки з метою прийняття управлінських рішень. Саме тому доцільно зупинитися на його сутності та принципах ведення [21, с.447].

Слід звернути особливу увагу на те, що система управлінського обліку виходить за рамки бухгалтерського обліку і охоплює елементи планування, контролю, аналізу, оцінки. Саме цей факт зумовив деякі розбіжності у визначенні його сутності та значення, принципів та функцій серед провідних вітчизняних і зарубіжних науковців.

Управлінський облік

Зміст управлінського обліку розкриває рис. 1.1.

Реалізація змісту управлінського обліку через функції управління

Інформаційна база управлінського обліку

Планування та прогнозування

Регулювання

Статистичний облік

Податковий облік

Фінансовий облік

Виробничий облік

Контроль

Аналіз та оцінка

Бюджетування

Організація діяльності

Обґрунтування прийнятих управлінських рішень


 

Рис. 1.1. Схема інформаційної бази управлінського обліку та реалізації її змісту через функції управління

В свою чергу, в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову

звітність в Україні» дано таке визначення управлінського обліку: «Внутрішньогосподарський (управлінський) облік – система обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством» [111, с.3]. Інколи ототожнюють поняття управлінського обліку і контролінгу. Між ними багато спільних рис, але є і відмінності.

Контролінг (від англ. to control – контролювати, управляти) – це функціонально уособлений напрям економічної роботи на підприємстві, який пов'язаний з реалізацією фінансово-економічної коментуючої функції в менеджменті під час прийняття оперативних і стратегічних управлінських рішень [85, с.112].

Контролінг може складатися з таких розділів: планування; аналіз планів, результатів та відхилень; контроль; моніторинг; інформаційні потоки; управлінський облік; управління цілями; розробка рекомендацій для прийняття управлінських рішень тощо. Із сказаного вище можна зробити висновки, що управлінський облік є складовою контролінгу.

Зважаючи на те, що управлінський облік – це інтегрована система різних економічних дисциплін, то і метод управлінського обліку містить [22, с.369]:

1) елементи методу бухгалтерського обліку (зокрема, рахунки та подвійний запис; оцінку та розрахунок; інвентаризацію та документацію);

2) елементи статистики (індексний метод);

3) прийоми економічного аналізу (факторний аналіз);

4) математичні методи (лінійного програмування, спосіб найменших квадратів).

Предметом управлінського обліку виступає сукупність об'єктів у процесі циклу управління господарською діяльністю підприємства, а саме [116, с.20]:

1) виробничі ресурси – основні засоби, нематерiальнi активи, матеріальні ресурси, трудові ресурси;

2) господарські процеси та їх результати – постачальницько-заготівельна

діяльність, виробнича діяльність, фiнансово-збутова діяльність, фінансова, інвестиційна та інші види діяльності суб'єкта господарювання.

Враховуючи те, що управлінський облік у вузькому розумінні є складовою всієї системи обліку і пов'язаний із фінансовим обліком, він повинен відповідати єдиним бухгалтерським принципам, зокрема:

безперервності діяльності підприємства; єдиного грошового вимірника; повноти та аналітичності інформації; періодичності та іншим.

Але управлінському обліку притаманні специфічні принципи, а саме [124, с.270]:

1) принцип методологічної незалежності – означає, що кожна фірма (підприємство) встановлює свої правила організації, методології ведення управлінського обліку;

2) принцип орієнтації на досягнення стратегічних цілей підприємства – означає, що приймаючи рішення на будь-якому рiвнi i вибираючи найоптимальніше з них, слід пріоритетними рахувати інтереси підприємства в цілому;

3) принцип оцінки результатів діяльності структурних підрозділів підприємства, що передбачає визначення тенденцій і перспектив кожного підрозділу у формуванні прибутку підприємства від виробництва до реалізації продукції;

4) принцип результативності означає, що при здійсненні будь-яких видів діяльності слід постійно співставляти затрати, понесені в результаті діяльності з отриманим результатом; при цьому результат повинен перевищувати затрати;

5) принцип відповідальності означає, що за величину затрат i результатів відповідальність несе конкретна особа, яка їх контролює;

6) принцип багатоваріантності означає, що при пiдготовцi інформації слід враховувати всі варіанти, однак вибирати найоптимальніший з метою прийняття управлінських рішень;

7) принцип комплексності, що передбачає разову фіксацію даних у

первинних документах або виробничих розрахунках і багаторазове використання в усіх видах управлінської діяльності;

8) принцип бюджетного методу управління, що є інструментом планування, контролю та регулювання і передбачає бюджетування виробництва, реалізації та фінансування підрозділів, а також підприємства загалом;

9) принцип залежності, який полягає в тому, що до різних альтернативних рішень відносять тільки ті витрати, які залежатимуть від майбутнього вибору;

10) принцип причинності, який полягає в тому, що до собівартості продукції треба відносити тільки ті витрати, які виникли внаслідок виробництва даної продукції;

11) принцип взаємозв'язку ґрунтується на тому, що управлінський облік включає не лише облік затрат, але i планування, контроль, аналіз, регулювання;

12) принцип «різна собiвартiсть для різних цілей» означає, що залежно від мети, тобто для прийняття конкретних управлінських рішень, використовується різна інформація для формування собiвартостi, саме тому і вартісний розмір собівартості буде різний.

Основні цілі управлінського обліку полягають у наданні інформації для калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), планування, контролю, оцінки та безперервного вдосконалення діяльності підприємства, прийняття управлінських рішень [124, с.270]. Тобто інформація управлінського обліку повинна надавати можливість менеджерам визначати перспективи подальшого розвитку підприємства, вирішувати проблеми й оцінювати успішність діяльності.

Відповідно до цілей визначаються і функції управлінського обліку:

1) інформаційна – забезпечення керівників усіх рівнів управління інформацією, необхідною для поточного планування, контролю та прийняття оперативних управлінських рішень;

2) комунікаційна – формування інформації, яка є засобом внутрішнього комунікаційного зв'язку між різними рівнями управління;

3) контрольна – здійснення оперативного контролю й оцінки результатів діяльності внутрішніх підрозділів і підприємства в цілому;

4) прогностична – забезпечення перспективного планування й

координування розвитку підприємства в майбутньому на підставі аналізу та оцінки фактичних результатів діяльності.

Деякі зарубіжні автори, наприклад Алан Апчерч, дають більш узагальнений перелік функцій. Зокрема він вважає, що основними функціями управлінського обліку є [7, с.952]:

1) ведення рахунків, під якими він розуміє здійснення обліку фінансових даних (зокрема, витрат) з метою надання корисної інформації керівництву;

2) привертання уваги керівництва до ключових проблем шляхом надання йому відповідної звітності з ключових аспектів діяльності, наприклад звітів про виконання кошторисів, що допомагає адміністрації концентрувати увагу на важливих питаннях і вирішувати їх швидко й ефективно;

3) розв'язання проблем шляхом розробки найефективніших методів дій на основі кількісної оцінки позитивних і негативних наслідків можливого варіанта рішень.

Межа, яка розділяє названі функції, настільки розмита, що не дозволяє досить однозначно ідентифікувати кожну з них. Як правило, всі три функції присутні в будь-якому елементі управлінської облікової інформації, але співвідношення між ними визначається конкретними обставинами.

Таким чином, управлінський облік є надзвичайно важливою складовою всієї облікової системи будь-якого підприємства. Його інформаційною базою виступають всі потоки інформації, які формуються у процесі ведення виробничого, фінансового, податкового та статистичного видів обліків [16, с.288].

1.2. Організація управлінського обліку на підприємстві та його вплив на результативність діяльності підприємства

В сучасних умовах процес управління підприємством значно ускладнився у зв'язку з наданням підприємству повної господарської та фінансової самостійності.

Господарська самостійність полягає у вільному виборі організаційної форми підприємства, виду діяльності, партнерів по бізнесу, визначенні ринків збуту продукції (товарів, робіт) тощо. Фінансова самостійність підприємства полягає в його повному самофінансуванні, формуванні фінансової стратегії, політики ціноутворення тощо [55, с.396].

Виходячи з цього ускладнюються й завдання, що постають перед системою бухгалтерського обліку. В цих умовах не обійтись без управлінського обліку, використання якого сприяє вдосконаленню всього процесу управління підприємством, створює умови для його оптимізації.

Функція управлінського обліку – забезпечення координації усіх процесів, тому що на підприємстві кожен підрозділ виконує свою функцію, забезпечення менеджменту інформацією для прийняття рішень і вибір адекватних інструментів контролінгу або управлінських рішень [124, с.576].

Як будувати систему управлінського обліку, в першу чергу залежить від стратегічної мети підприємства.

Для забезпечення діяльності підприємства потрібно генерувати достатні грошові потоки. Чи всі підприємства мають однакову стратегічну мету? Тоді чому управлінський облік треба будувати виходячи із стратегічної мети, якщо вона в усіх однакова? Різні підприємства мають різні стратегічні цілі, хоча у багатьох вони схожі.

Це може бути збільшення частки ринку або ринкової вартості капіталу. Залежно від стратегічної мети підприємства хтось має вибрати відповідні вимірники. Як вимірювати цю мету? Як здійснювати моніторинг? Чи досягнуться поставлені цілі?

Це найважливіші завдання управлінського обліку.

Загалом схема дуже проста. Для того щоб мати управлінський облік, потрібно реалізувати схему і мати стратегічну довгострокову мету. Кожне підприємство хоче мати сталий, довгостроковий та успішний розвиток. Для цього складаються стратегічні плани, на базі яких розробляються, як їх раніше називали, кошториси. Зараз досить популярне слово «бюджет» [115, с.784]. Як би це не називали, мається на увазі поточне планування або бюджетування.

Необхідно визначети центр відповідальності, – хтось повинен відповідати за досягнення поставлених цілей. Для цього потрібно обрати необхідний формат внутрішньої звітності.

Внутрішня звітність дає можливість оцінити, чи були успішними наші дії, чи досягнеться поставлена мета. Якщо так, то має бути відповідна мотивація, заохочення. Якщо ні, то слід визначати, що не так: стратегії, плани чи дії. Це дуже проста схема, але різні підприємства по-різному її реалізують.

На українських підприємствах простежується дві тенденції. Перша – здійснення функції бюджетування, контролю у підрозділах, якими керує фінансовий директор. Друга – планово-економічні відділи багатьох підприємств здійснюють функцію управлінського обліку. Тобто відроджуються планово-економічні відділи у новій якості [127, с.36].

Є ще один принцип організації управлінського обліку на підприємстві при його формуванні: «витрати-вигоди». Правило таке: витрачатимемо на бухгалтерський облік або додатковий управлінський облік гроші, якщо вигода перевищить витрати. Тобто це принцип здорового глузду.

Важливим завданням є вибір структури управлінської звітності. Управлінська звітність традиційно залежить від рівнів управління. Чим вищий рівень управління, тим більш узагальнені показники (продажу, прибутку, прибутковості капіталу, економічна додана вартість тощо). Чим нижчий рівень управління, тим більш вони деталізовані (рис. 1.2).

Стратегічний рівень

Тактичний рівень

Оперативний рівень

Планування

 

Контролювання

Зведений звіт

Звіт про рух грошових коштів

Звіт про діяльність

Зведення

Ділові операції / угоди

Стратегія

Інформація

Дані


 

Рис. 1.2. Рівні управлінської звітності

Оскільки кожне підприємство має власну організаційну структуру, яка визначається наявністю та взаємодією його підрозділів. Підрозділи підприємства виконують різні функції і можуть мати різну назву: цехи, відділи, служби, департаменти, секції, відділення тощо. Ці підрозділи очолюють керівники (менеджери, завідувачі), які відповідають за їхню роботу [60, с.276]. У невеличких підприємствах нерідко одна й та сама особа (власник або головний менеджер) здійснює управління господарською діяльністю і приймає важливі рішення. Але здатність людини керувати має певні обмеження. Тому в разі зростання масштабів бізнесу й ускладнення його структури виникає необхідність розподілити повноваження з прийняття рішень між різними рівнями управління.

Отримання менеджером права самостійно приймати рішення означає водночас і відповідальність за його наслідки. Тому підрозділ, очолюваний керівником, який несе відповідальність за результати його діяльності, дістав назву "центр відповідальності" [32, с.132].

Центр відповідальності (Responsibility Center) — сфера (сегмент) діяльності, в межах якої встановлено персональну відповідальність менеджера за показники діяльності, які він контролює[16, с.230].

Для здійснення такого контролю та забезпечення підзвітності менеджерів необхідна відповідна система обліку, яка б забезпечувала збирання, обробку і передання інформації про результати діяльності кожного центру відповідальності. Такою системою обліку є облік за центрами відповідальності.

Облік відповідальності (Responsibility Accounting) — система обліку, що забезпечує контроль і оцінку діяльності кожного центру відповідальності [16, с.231].

Ефективна система обліку за центрами відповідальності ґрунтується на таких принципах:

- менеджери відповідають тільки за ту діяльність, що перебуває під їхнім контролем;

- менеджери беруть участь у визначенні цілей, за якими оцінюватиметься їхня діяльність;

- менеджери намагаються досягти поставленої перед ними та їхніми підрозділами мети;

- чітка визначеність ролі обліку в системі заохочення працівників;

- звіти про виконання бюджетів складаються регулярно і використовуються практично для оцінки діяльності центрів відповідальності.

Завданням обліку за центрами відповідальності є не так контроль, як допомога в організації самоконтролю, оскільки загальновідомо, що жодна людина не стане порушувати вигідні для неї умови й критерії діяльності.

Отже, головною метою обліку відповідальності є допомога менеджерам у складанні звітів про виконання бюджетів та оцінюванні результатів діяльності.

Створення й функціонування системи обліку за центрами відповідальності передбачає:

- визначення центрів відповідальності;

- складання бюджету для кожного центру відповідальності;

- регулярне складання звітності про виконання;

- аналіз причин відхилень та оцінка діяльності центру.

Відмінності в характері відповідальності менеджерів дають змогу виокремити чотири типи центрів відповідальності:

- Центри витрат

- Центри доходу

- Центри прибутку

- Центри інвестицій.

Центр витрат (Cost Center) [16,с.232] — центр відповідальності, керівник якого контролює витрати, але не контролює доходів й інвестицій в активи центру.

Центр доходу (Revenue Center) [16,с.233] — центр відповідальності, керівник якого контролює доходи, але не контролює витрати на виробництво продукції (робіт, послуг або придбання товарів, що реалізуються, та інвестиції в активи центру. Типовим прикладом центрів доходу є відділ продажу, відділи універмагу, регіональні представництва компаній тощо.

Центр прибутку (Profit Center) [16,с.234] — центр відповідальності, керівник якого контролює витрати й доходи, але не контролює інвестиції в активи центру.

Більшість бізнес-одиниць у мережі діяльності компанії (ресторани, мотелі, кіоски, відділення, філії тощо) функціонують як центри прибутку. Слід зазначити, що центром прибутку можуть бути не лише виробничі підрозділи або торгівельні точки. Банк може розглядати кожен департамент (позик, кредитних карток тощо) як центр прибутку, а університет — перетворити свої факультети на бізнес-школи з наданням їх керівникам відповідних повноважень, які дадуть підстави ідентифікувати їх як центри прибутку.

Центр інвестицій (Investment Center) [16,с.236] — центр відповідальності, керівник якого одночасно контролює витрати, доходи та інвестиції в активи центру.

Центром інвестицій зазвичай є компанія загалом, а також дочірні підприємства та філії, керівники яких мають широкі повноваження. Характерною особливістю центру інвестицій є прямий взаємозв'язок між інвестованим капіталом у діяльність центру та його прибутком.

Як свідчить практика, переважну і найважливішу частину інформації фіксують. Фіксування інформації є обов'язковим елементом управлінської діяльності у підприємствах, оскільки без цього немає можливості її зберігати, одержувати, передавати і опрацьовувати. Матеріальними носіями зафіксованої інформації є документи, які розглядають як засіб закріплення на різних носіях інформації про явища реальної дійсності, тобто документ виступає у ролі матеріального об'єкта, що містить інформацію в зафіксованому вигляді.

Управлінський документ – це документ, який містить відомості організаційного, розпорядчого або повідомного характеру, що створюється в цілях управління і відповідним чином оформлюється. Документи, які використовують в управлінській діяльності, класифікують за багатьма ознаками [45, с.892]:

I. В залежності від використаного для фіксації інформації матеріалу:
1) документ на паперовій основі:

а) письмові (це рукописні або машинописні документи, а також виготовлені за допомогою розмножувальної техніки або друкарським засобом). У загальному документообігу підприємств торгівлі і громадського харчування вони становлять близько 95% усіх документів.

б) графічні (це креслення, схеми, графіки, рисунки та ін.). Їх перевагами є доступність для будь-якого фахівця.

2) документи на фото, кіноплівці, магнітній стрічці.

II. За походженням :

1) офіційні (службові) — направляють адресатові від імені підприємства або посадової особи і оформлюють у встановленому порядку;

2)особисті (іменні) — створює особа поза сферою своєї службової діяльності (заява, скарга, лист громадянина керівнику підприємства, депутату та ін.).

III. За видами діяльності :

1) організаційно-розпорядчі документи;

2) документи з фінансово-розрахункових питань;

3) документи з постачально-збутових питань;

4) документи з особового складу.

IV. За найменуванням виділяють кілька десятків видів і різновидів документів. Вид об'єднує документи з погляду цільової спрямованості і структури, наприклад, наказ, анкета, акт, договір та ін. Різновидами документів є накази по особовому складу і з основної діяльності, акт приймання-передавання і дефектний акт.

V. За кількістю відображених питань:

1) прості (звичайно містять лише одне питання);

2) складні (з кількома питаннями).

VI. За місцем складання:

1) зовнішні (одержані підприємством або відправлені ним за його межі):

а) вихідні – відправлені з підприємства;

б) вхідні – адресовані підприємству.

2) внутрішні (складені на підприємстві для внутрішнього використання).

VII. За строками виконання:

1) термінові документи;

2) нетермінові документи.

VIII. За формою:

1) індивідуальні;

2) типові;

3) трафаретні.

IX. За засобами передачі інформації:

1) рукописно-друковані;

2) графічні;

3) фото -, кінодокументи;

4) звукові.

X. За строками зберігання:

1) постійного зберігання;

2) довгострокового зберігання;

3) тимчасового зберігання.

XI За стадією утворення:

1) оригінали документів (перший або єдиний примірник офіційного документа);
2) чернетки;

3) копії документів (відображають інформацію, яку повністю або частково містить оригінал).

Існують три різновиди копій:

а) відбиток (повна копія вихідного документа, яка залишається у справі замість відправленого адресатові);

б) витяг (копія, що відбиває частину оригіналу документа, завірену в установленому порядку);

в) дублікат (повна копія оригіналу, яка має ту саму юридичну силу). Дублікат видається у випадку втрати оригіналу.

XII. За ступенем гласності:

1) секретні документи (містять інформацію, що є державною таємницею);

2) документи для службового використання (містять інформацію, поширення якої за межами підприємства може завдати йому шкоди); Керівники підприємств самостійно визначають види інформації і перелік документів, які є комерційною таємницею, а також порядок роботи з такими документами.

3) звичайні документи (вільно видають для ознайомлення усіх, хто в цьому зацікавлений, включаючи споживачів, постачальників та ін.).

Узагальнивши вище викладений матеріал, можна прийти до висновку, що управлінський облік вкрай необхідний більшості підприємств, тому що служить для забезпечення координації усіх процесів, забезпечення менеджменту та вищих ланок інформацією для прийняття рішень і вибір адекватних інструментів управлінських рішень, ґрунтуючись на виражених в матеріальній формі звітах, типи яких підбирають відповідно до даної ситуації та потреби в зручній зрозумілій формі відображення у них даних.

1.3. Передумови виникнення та еволюція управлінського обліку в зарубіжних країнах і в Україні

Подолання ідеологічних бар'єрів усунуло перешкоди, а перехід на ринкові взаємовідносини підприємств України загострив проблему підвищення оперативності бухгалтерського обліку. Відкритий доступ до наукових праць західних учених дає змогу використовувати прогресивні розробки у вітчизняній практиці [128, с.4].

Однією з таких розробок є поділ бухгалтерського обліку на фінансовий та управлінський. Уже майже півстоліття практика такого поділу обліку у країнах ринкової економіки засвідчує його незаперечні переваги. Свого часу було опубліковано монографію А.Ш. Маргуліса (1996р.) та М.Г. Чумаченка (1971р.), де висвітлювався такий поділ обліку у США [35]. Подальшого розвитку ці дослідження тоді не набули. Лише у 90-х роках з'явилася у перекладах англомовна література, де ширше викладено загальні особливості фінансового й управлінського обліку [128, с.5].

Зокрема в них зазначається, що у зв'язку з потребою ефективного управління бухгалтерія західних фірм бере на себе обов'язки, які традиційно зосереджені у плановому відділі чи аналітичних службах. Тому управлінський облік не можна розглядати лише з позиції відокремлення об'єктів, які були складовою частиною системи бухгалтерського обліку. Такий підхід може бути вмотивований щодо визначення змісту фінансового обліку. Управлінський же облік – це не тільки частина традиційного бухгалтерського обліку, а й, по суті, самодостатня, заново сконструйована система накопичення й використання в управлінській діяльності інформації, яка включає і ту, що сформована у фінансовому обліку. Він охоплює не лише облікові методи й процедури, а й такі, які удосконалюють планування, контроль та прийняття рішень, і є ефективним тоді, коли система управління включає зворотній зв'язок [128, с.7].

Методологія і методика функціонування системи управлінського обліку в Україні потребує комплексного дослідження цієї проблеми фахівцями різного профілю, передусім управлінцями, оскільки для них призначена ця інформація. Водночас обліковий аспект такої системи також дуже важливий, оскільки ефективність управлінських рішень врешті-решт вимірюється і фіксується саме завдяки відображенню фактографічних даних на відповідних носіях інформації [127, с.36].

Дослідження історичних аспектів управлінського обліку дає змогу виокремити чотири основні стадії: зародження, формування, розвиток та інтеграцію.

Перша стадія охоплює період від початку ХІХ століття до початку ХХ століття. До 1800 року підприємства були переважно невеликими і зорієнтованими на родинний бізнес. За таких умов не було особливих потреб в управлінському обліку. Управлінські рішення приймали безпосередньо власники підприємств.

У продовж 1825-1925 років спостерігається збільшення кількості великих підприємств, що зумовило зростання потреб в нових методах обліку та управління.

Саме у цей період було розроблено більшість сучасних методів управлінського обліку [124, с.17].

Інформацію управлінського обліку використовували для [106. c.176]:

- контролю та підвищення ефективності;

- прийняття рішень щодо ціноутворення й асортименту.

Інформація стосовно продуктивності праці вможливлювала прийняття рішень щодо додаткової винагороди найпродуктивнішим працівникам та вдосконалення технологій.

Інформація про витрати допомагала менеджерам приймати рішення щодо доцільності придбання нового устаткування, встановлення цін для поточного продажу та спеціальних замовлень, визначення рівня оплати праці тощо.

Для оцінки діяльності було розроблено показник прибутковості інвестицій, що забезпечував взаємозв'язок прибутковості продажу й оборотності активів.

У 1920 році під керівництвом Д. Брауна та А. Слоуна було розроблено систему управлінського обліку, яка включала зокрема:

- процес річного операційного бюджетування;

- щотижневі звіти про продаж і щомісячні гнучкі бюджети;

- річні звіти про результати діяльності дивізіонів, включно з прибутковістю інвестицій [96, с.17].

Така система забезпечувала комплексну організацію планування, координації, контролю й оцінки діяльності підрозділів компанії, яка дотримувалася філософії централізованого контролю з децентралізованою відповідальністю.

Перший етап розвитку управлінського обліку відбувся на початку XX століття, коли стало зрозуміло, що традиційний облік не повною мірою задовольняє потреби управління в умовах загострення конкуренції, ускладнення технології та організації виробництва. Внаслідок цього на основі розробки методів нормування праці (система Ф. Тейлора) було посилено контрольну функцію обліку через застосування системи калькулювання стандартних витрат і оперативного аналізу відхилень.

Вперше ідеї, покладені в основу цієї системи, висунув американський інженер Гарингтон Емерсон, котрий наголошував, що метою обліку є збільшення кількості та інтенсивності застережень. Ці застереження потрібні для пошуку правильного курсу господарської діяльності підприємства. Облік має спрямовуватися у майбутнє, оскільки передбачення означає попередження [45, с. 23].

Ці ідеї були втілені в життя співробітником аудиторської фірми «Прайс Вотер-хаус» Чартером Гаррисоном, який у 1912 році опублікував концепцію обліку, що дістала назву «стандарт-костинг».

Ця система вможливила оперативне прийняття рішень на підставі відхилень від норм.

У 1923 році Джон Кларк обґрунтував необхідність розподілу витрат на змінні та постійні. На його думку, саме такий підхід є актуальним для управління, а розподіл не прямих витрат не мав принципового значення для прийняття рішень.

Ідеї Кларка набули подальшого розвитку в роботах Джонатана Харриса, який у 1936 році виклав концепцію калькулювання прямих витрат - директ-костинг, - це і був другий етап розвитку управлінського обліку.

Згідно з цим методом, у собівартість продукції включають лише змінні витрати, а постійні витрати не розподіляють між виробництвом. Це дало можливість більш обґрунтовано приймати поточні управлінські рішення, зокрема щодо ціноутворення та рентабельності, а також застосовувати аналіз взаємозв'язку «витрати-обсяг-прибуток» [73, с.27].

Внаслідок запровадження цих систем сформувалась окрема підсистема бухгалтерського обліку, яка застосовувала не тільки грошові вимірники, і була орієнтована не на потреби калькулювання продукції для складання офіційної звітності, а на прийняття поточних управлінських рішень. Отже, можна вважати, що управлінський облік як самостійна система сформувався в середині 50-х років. Саме відтоді він є обов'язковим початковим курсом в університетах США, а згодом в інших країнах світу.

Починаючи з середини 60-х років ХХ століття спостерігаються зміни у спрямованості управлінського обліку на забезпечення інформації для планування і контролю за допомогою аналізу рішення та обліку витрат за центрами відповідальності [73, с.28].

Цьому певною мірою сприяли дослідження Спенсера А. Такера, який розробив так званий метод «тариф-година-машина», за яким за кожним виробничим центром відповідальності закріплюють відповідні устаткування і заздалегідь визначають витрати на одну машино-годину. Це дало можливість калькулювати і контролювати витрати за кожним технологічним процесом у межах виробничого центру відповідності.

Третій етап розвитку управлінського обліку почався в середині 70-х років у зв'язку з посиленням ролі стратегічного управління в умовах глобальних змін у технології та в системах управління. Якщо до цього часу управлінський облік був орієнтований лише на управління виробництвом, то тепер він дедалі більше перетворюється на стратегічний управлінський облік.

Починаючи з 1975 року важливими факторами, що вплинули на розвиток управлінського обліку, були:

- автоматизація виробництва та комп'ютерні інформаційні технології;

- глобальна конкуренція.

З 1986 року значну увагу приділяють зниженню витрат ресурсів, що використовуються в господарській діяльності, завдяки аналізу процесів і технологій управління витратами.

У зв'язку з цим дедалі більшу увагу приділяють удосконаленню методів калькулювання собівартості продукції [53, с. 48].

Саме в цей час Р. Купер і Р. Каштан обґрунтували актуальність калькулювання на основі аналізу діяльності. Втім, поширення системи управління «якраз вчасно», яку започаткувала японська компанія «Тойота», зумовило появу адекватних методів обліку, зокрема калькулювання шляхом зворотного потоку.

Разом із тим бухгалтер-аналітик і досі залишався на позиції працівника бухгалтерії, що надає інформацію менеджерам для здійснення ними відповідних функцій управління.

Революційні зміни в ролі управлінського обліку спостерігаються у 90-х роках ХХ століття. Про це свідчать дослідження американського Інституту управлінських бухгалтерів та міжнародної федерації бухгалтерів [87, с.53].

По-перше, управлінський облік дедалі частіше розглядають як складову процесу стратегічного управління. Це пов'язано передусім із посиленням ролі стратегічного управління за умов глобальних змін у технологіях та системах управління.

Якщо раніше управлінський облік був зорієнтований на управління виробництвом, то тепер він невпинно перетворюється на стратегічний управлінський облік.

Сучасний управлінський облік, використовуючи зовнішню та внутрішню інформацію, забезпечує потреби не тільки виробництва, а й маркетингу, управління дослідженнями та інших функцій бізнесу. Він здійснює аналіз діяльності з урахуванням як поточних, так і довгострокових цілей, розробляє методи отримання, збору інформації про вирішальні фактори успіху: якість, інновації, час тощо.

З огляду на це, головною метою управлінського обліку є допомогти компанії досягти її стратегічних цілей. Досягнення стратегічних цілей означає задоволення потреб клієнтів, акціонерів та інших учасників господарської діяльності (постачальників, персоналу тощо) [96, с.34].

Отже, можна констатувати, що управлінський облік пройшов чотири основні стадії: зародження, формування, розвиток та інтеграцію з іншими функціями управління.

Утім, інтеграція управлінського обліку у систему управління підвищує вимоги до компетентності бухгалтера і гнучкості інформаційних систем обліку.

В СРСР, до складу якого входила Україна, терміна «управлінський облік» не застосовували. Значна частина показників (фінансових і не фінансових) поточної внутрішньої звітності базувалася на даних оперативного, а не бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік був, по суті, фінансовим обліком, спрямованим на контроль за збереженням соціалістичної власності й виконанням державних планів. Використовували також для управління з метою скорочення витрат і підвищення рентабельності [115, с.17].

За радянських часів у публікаціях вітчизняних авторів, присвячених зарубіжному обліку, управлінський облік розглядали переважно з ідеологічних позицій, тобто як засіб підвищення експлуатації трудящих і приховування прибутків капіталістами.

Найсерйознішим дослідженням методів управлінського обліку була в ті часи книжка професора М. Чумаченка «Облік і аналіз у промисловому виробництві США», видана 1971 року.

На початку 90-х років ХХ ст. російською мовою було видано низку підручників зарубіжних авторів з управлінського обліку та контролінгу (К. Друрі, Ч. Хорнгрена та Дж. Фостера, Р. Ентоні та Дж. Риса, Р. Манна, Е. Маєра то ін.) [117, с.17].

Пізніше, завдяки ознайомленню із зарубіжним досвідом, були опубліковані підручники, посібники та монографії з управлінського обліку українських і російських авторів, зокрема М. Пушкаря, С. Голова і В. Єфіменко тощо.

Розвиток ринкових відносин в Україні зумовив зростання потреби в обліковій інформації, необхідної для управління підприємством. Тому термін управлінський облік з'явився в ухваленому 1999 року ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» [35, с.8], як синонім внутрішньогосподарського обліку. При цьому Закон передбачає, що підприємство самостійно розробляє систему і форми управлінського обліку. В Україні проблемам управлінської орієнтації бухгалтерського обліку присвячені роботи таких авторів як О.С. Бородкіна, Ф.Ф. Бутинця, Б.І. Валуєва, А.М. Герасимовича, С. Ф. Голова, З.В. Гуцайлюка, І.П. Житної, В.І. Єфіменка, Г.Г. Кірейцева, М.В. Кужельного, В.Г. Лінника, Б.М. Литвина, Г. Чумаченка, В.О. Шевчука, С.І. Шкарабана Є.В. Мниха, М.С. Пушкара, В.С.

Рудницького, В.В. Сопка, І. Д. Фаріона, М. [15, с.25].

Не зважаючи на здійснену роботу та цінність одержаних ними результатів, необхідно звернути увагу на відсутність досліджень на перетині таких галузей наукових знань як планування, бухгалтерський облік, контроль, аналіз та фінансовий менеджмент [32, с.132]. Із-за недостатньої розробленості питань теорії, методології та організації планування, обліку, контролю й аналізу з метою прийняття оптимальних рішень в управлінні підприємств з'явились проблеми. Існуюча система фінансового менеджменту недостатньо чітко визначає місце, роль, завдання та значення обліку у прийнятті управлінських рішень. Суттєвою проблемою є невідповідність системи обліку процесам управління на мікрорівні. Адже ефективне управління діяльністю за умов кризи підприємств може здійснюватись лише за умови наявності інформації, необхідної для аналізу ситуацій, прийняття рішень і дієвого контролю за їх ефективністю. Відсутність необхідної інформації примушує керівників підприємств опиратись на інтуїцію, що підвищує ризик прийняття помилкових рішень. Все це свідчить про необхідність кардинальних змін в інформаційній системі, яка повинна бути підпорядкована вирішенню проблем управління, з чого можна зробити висновок про гострі потреби в розвитку управлінського обліку в Україні, беручи до уваги що більшість особливо малих підприємств не розуміють важливість та саме значення управлінського обліку картина залишається досить сумною, небажання витрачати лишні кошти, які в порівнянні з можливим результатом мізерні, сильно гальмують розвиток цієї системи на теренах нашої держави.





Реферат на тему: Оцінка впливу та перспективи розвитку управлінського обліку на діяльність підприємства (курсова робота)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.