Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Бухгалтерський облік

Облік та економічний аналіз виробництва і реалізації готової продукції фермерського підприємства "Агроресурс" (дипломна робота)

ЗМІСТ

ВСТУП.. 4

1. облікова характеристика і Теоретичні основи обліку виробництва готової продукції 6

1.1. Огляд літературних та нормативних джерел з теми дослідження. 6

1.2. Економічна сутність і задачі обліку готової продукції 10

1.3. Класифікація витрат на виробництво готових виробів. 13

1.4. Синтетичний і аналітичний облік виробництва готової продукції 19

1.5. Методика оцінки готової продукції 22

1.6. Теоретичні основи обліку руху готової продукції 24

1.7. Облік реалізації готової продукції 28

1.8. Облік податку на додану вартість при реалізації готової продукції 31

2. Організація обліку готової продукції в ПП «Агроресурс». 34

2.1. Коротка характеристика підприємства. 34

2.2. Організація обліку витрат на виробництво готової продукції 36

2.3. Організація первинного обліку готової продукції 41

2.4. Система синтетичного і аналітичного обліку готової продукції 44

2.5. Процес калькулювання собівартості аграрної продукції 49

3. Аналіз виробництва і реалізації продукції на підприємстві ПП «Агроресурс». 52

3.1. Задачі та інформаційне забезпечення аналізу готової продукції 52

3.2. Аналіз динаміки і виконання плану виробництва і реалізації агропродукції 53

3.3. Аналіз асортименту і структури продукції 57

3.4. Аналіз якості виробленої продукції 61

3.5. Аналіз ритмічності роботи підприємства. 65

3.6. Аналіз чинників і резервів збільшення випуску і реалізації продукції 68

3.7. Аналіз фінансових результатів виробництва продукції підприємства. 71

4. обгрунтування пропозицій щодо ВДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ І АНАЛІЗУ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ 88

4.1. Системний підхід до бухгалтерського обліку готової продукції 88

4.2. Формування автоматизованої інформаційної системи обліку і аналізу готової продукції 90

Висновки.. 96

Список використаних джерел.. 100

Додатки.. 103


ВСТУП

Проблема ефективності виробництва являється рішучою для будь-якої галузі економіки. Зокрема найважливішим фактором підвищення економічної ефективності молочного тваринництва являється перевод його на сучасну індустріальну основу, прискорення науково-технічного прогресу удосконалення форм організації виробництва і праці, удосконалення управління, системи матеріальної зацікавленості робітників в підвищенні ефективності виробниства, подальші економічні закріплення сільськогосподарського виробництва.

В результаті аграрної політики, яка проводилась в останній час в галузі, аграрний сектор постійно знаходиться в умовах економічного парадокса, коли при дефіціті продукції її виробництво залишається збитковим або малоприбутковим. В даній ситуації увімкнутися в виправлення деформації економічних умов розвитку агропромислового виробництва, розробку пропозицій. Які б утворювали б простір для функціонування економічних законів з обліком унікальних здібностей сільського господарства. Без цього неможна покращити справи у постачанні продовальством, підвищенніе фективності його виробництва, тим більше виконувать перехід до ринку і риночним відношенням.

Контроль за виконанням планів господарського розвитку виконується за допомогою бухгалтерського, статистичного та оперативного обліку. Але облік не повністю розкриває взаємозв'зки та взаємообумовленість окремих господарських процесів. Без спеціальної обробки його даних не можна встановити причини, які впливають на рух процесів і явищ які вивчаються, наприклад, відповісти на

Питання, як впливає обладнання основними засобами виробництва на рост валової продукції, на зниження витрат праці і коштів, збільшення прибутку і рентабельності підприємства, і т.д. Однак це можливо зробити шляхом аналізу. Таким чином, аналіз це заключна стадія контролю за діяльністю підприємства.

Тільки удосконалюючи методи та організаційні форми аналізу, проводячи його систематично, можна чітко уявляти внутрішній механізм усієї сукупності господарських процесів, корегувати його дію, знаходити оптимальні управлінські рішення в різноманітних ситуаціях на сільськогосподарських підприємствах.

Актуальність даного питання і визначила тему даної дипломної роботи, яка написана по даним базового підприємства.

Метою дипломної роботи є вивчення теорії та практики бухгалтерського обліку виробництва готової продукції і, на підставі економічного аналізу, визначення факторів, які впливають на економіку цієї підгалузі.

Для досягнення мети були поставлені і вирішені такі завдання:

– обґрунтувати теоретичні і методичні основи бухгалтерського і податкового обліку готової продукції та її реалізації;

– оцінити техніко-економічний стан підприємства;

– проаналізувати систему ведення бухгалтерського обліку і методику обчислення собівартості готової продукції;

– виявити резерви збільшення виробництва молока, ввести пропозиції по удосконаленню бухгалтерського обліку і обчисленню собівартості молока;

– зробити економічний аналіз динаміки і виконання плану виробництва і реалізації продукції;

– проаналізувати асортимент та структуру готової продукції;

– обґрунтувати пропозиції щодо вдосконалення обліку та аналізу готової продукції на підприємстві.

Об'єктом дослідження виступає приватне підприємство «Агроресурс» Нікопольського району Дніпропетровської області.

Предметом дослідження є теоретичне, практичне і методологічне обґрунтування обліку виробництва готової продукції в агропромисловому підприємстві та їх коректування стосовно умов розвитку нових форм господарських зв'язків.

Структурно робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, та списку використаних джерел. В першому розділі представлено теоретичні основи обліку виробництва готової продукції. В другому розглядається організація обліку готової продукції в ПП – «Агроресурс». В третьому розділі проведено економічний аналіз готової продукції, а в четвертому обґрунтовані пропозиції, які б могли бути використані для вдосконалення обліку та аналізу виробництва готової продукції.

1. облікова характеристика і Теоретичні основи обліку виробництва готової продукції

 

1.1. Огляд літературних та нормативних джерел з теми дослідження

Теоретичну основу дослідження обліково-економічних питань виробництва готової продукції складає спеціальна економічна література.

В книзі Адміна Є.І. викладені основні принципи технологічних процесів на молочних фермах та комплексах.Окремо приділяється увага питанню годування, доїння, видалення гною та зооветеринарному забезпеченню. Наведені зоотехнічні вимоги щодо приміщень та обладнанню.

Важливим положенням про правильну організацію кормової бази для відгодівлі тварин і отримання високої молочної продуктивності великої рогатої худоби викладені в книзі Олейнікова Л.Д. «Корма для малої ферми». В цій книзі приводяться основні групи кормових культур, які вирощуються в сівозмінах, вказані прийоми їх вирощування. Велику увагу приділено основам технології заготівлі та зберігання кормів.

В книзі Брильова А. «Економічні питання вживання кормів» сказано, що придбаними напрямками в розвитку кормовиробництва повинні враховуватися ті, які одночасно забезпечують скорочення одночасно натуральних та вартісних показників витрат кормів, отримані строки окупності вкладень. В цій книзі розглядаються деякі економічні питання споживання кормів, такі як : шляхи підвищення ефективності використання кормів, проблема покращання якості кормів, створення принципіального механізму управління по відтворенню кормів, економія кормів і так далі.

В монографії Приймака Г.М. і Панасюка Б.Я. «Економіка виробництва молока і підвищення ефективності в господарствах України», розглядається вплив різніх факторів на розвиток молочного скотарства в розрізі природно-економічних зон, розглядається динаміка виробництва молока, на промисловій основі та їх роль в збільшенні об'єма продукції, в підвищенні її якості.

В роботі Шигало Л.Ф. «Економіка скотарства» описується стан та перспектива розвитку скотарства в сільськогосподарських підприємствах України. Значне місце відведено аналізу економічної ефективності виробництва молока і м'яса, визначення їх собівартості, обгрунтуванню шляхів підвищення продуктивності праці в скотарстві.

В справочному виданні Лінник В.Г. і Коцупятрого Н.Н. «Організація обліку та контролю на тваринницьких фермах» розглядаються основи економічної роботи на фермах, освітлені оганізація повсякденного обліку та контролю, ефективності та їх застосування.

Бухгалтерський облік аккумулює основну масу економічної інформації, дозволяє всебічно оцінювати діяльність підприємства в області тваринництва. Так в книзі Данілана А.А. «Бухгалтерський облік на сільськогосподарських підприємствах» викладена організація і технологія бухгалтерського обліку, яка показана на основі прогресивних форм і методів.

Сук Л.Н. в книзі «Облік і контроль виробництва сільськогосподарської продукції» пропонує вартість загиблих тварин відносити прямо на витрати виробництва, що спростить бухгалтерський облік.

Досягнення поставлених задач в області тваринництва буде сприяти досконалості системи критеріїв ефективності і якості продукції. Ці питання розглядаються в книзі Ораєвської Г. і Латикіна І. «Аналіз господарської діяльності сільськогосподарських підприємств».

Кудрянов В. в своїй статті «Резерви підвищення ефективності молока» приділяє увагу скороченню витрат на 1 центнер молока та іншої сільськогосподарської продукції одного з важливіших показників росту ефективності праці. Треба надавати великого значення та приділяти велику увагу підвищенню якості продукції, яка надходить державі, тому важливе місце в економічній роботі повинно бути відведено якості молока.

Л.И. Бровко в своїй статті висловлює свою думку так: молочне скотарство находиться в глибокій кризі. "За п'ять років чисельність корів зменшилась на 7%, а їх продуктивність на 573 кг.Спад валового надою молока складає 6400 тисяч тонн, або 26,1%. Різко скоротилось виробництво і споживання молочних продуктів в розрахунку на одного жителя України . Ціни на молочну продукцію стали недоступними для багатьох слоїв населення” – висловлюється економіст.

Сутність і особливості обліку і контролю витрат в тваринництві викладені авторами : Коваленко Ю.С. і Лінник В.Г. в брошюрі «Нормативний метод планування обліку і контролю витрат в тваринництві». Узагальнений звіт ведення цієї роботи на підприємствах, спеціалізованих на виробництві окремих видів продукції .

В книзі К.Ф. Борисовца «Підвищення ефектівності виробництва молока» викладені основні питання підвищення ефективності виробництва молока . Такі як : покращення використання виробничого потенціалу, дотримування принципів науково-обгрунтованої організації виробництва , необхідного відношення між кормовими ресурсами і чисельністю скота, технологічною і трудовою дисципліною.

В своїй книзі «Резерви підвищення молочної продуктивності корів» Ц. Піміненко вказує на підвищення племінних і продуктивних якостей скота в залежності від повноцінного годування .

Важливе значення для підвищення молочної продуктивності скота мають оптимальні строки використання корів-первісток.

Заслуговує уваги і практичне застосування рекомендацій авторів по виявленню закономірностей впробництва в різних природних зонах.

Сільське господарство – одна з найбільш важливих галузей народного господарства . Воно виробляє 96-98% продовольчої продукції, яка споживається населенням, 50-55% сировини для промисловості, а його частина в національному прибуткові складає біля 30%.

Характерною рисою сучасного етапу сільськогосподарського виробництва являється його глобальна криза, яка проявляється в погіршенні фінансово – економічного стану господарств і підприємств, пониженні доходності і рентабельності, рост кількості банкрутства товаровиробників, скорочення продукції землеробства і тваринництва, а також загострення продовольчої проблеми.

Беззаперечно обгрунтований в юридичному видношенні Наказ Президента чітко і підшвидшено допоможе державі в реформуванні аграрного сектору економіки

Також у виконинні Програми реформування бухгалтерського обліку з використанням міжнародних стандартів, був затверджений наказ Міністерства фінансів України від 30.11.99 року № 291 "Про затвердження плану рахунків бухгалтерського обліку та інструкції його застосування”.

Для припинення зниження виробництва сільськогосподарської продукції і покращання фінансово – економічних показників господарств важливе значення має удосконалення налогової політики. На сьогодняшній день нашому господарству запропонувать надійний налоговий механізм, враховуючи специфіку і особливостей сільськогосподарського виробництваі фінансово – еконмічного станугосподарств.Податки на прибуток і на прибуткову вартість, виплачені господарством, погіршують їх фінінсово – економічну діяльність і повільнить розвиток продуктивних сил.

Так вважає Сипчак В.І. : "ПДВ – лягає тяжкою обузою на підприємства. Ще тільки купуючи машини та обладнання, ГПМ, та інші матеріали для виробництва готової продукції кожне підприемство вже примушене перераховувати за них 20%, які йдуть в бюджет господарства. Продаючи свою продукцію, товаровиробник пованен брати вище ціни теж на 20% , які знову повинні бути перераховані в бюджет Держави.”

З затвердженням нового плану рахунків бухгалтерського обліку і інструкції по його використанню, були також затверджені положення (стандарти) бухгалтерського обліку і Закон "Про бухгалтерський облік та фінансовій звітності в Україні”.

Новий план рахунків представляє собою систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку для всіх підприемств та організацій в Україні, незалежно від форми майна, виду діяльності.

Побудова нового плану рахунків бухгалтерського обліку приводить до принципів Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Новий план рахунків потребує від усіх бухгалтерів детального вивчення, так як він виконаний для введення національних стандартів бухгалтерського обліку та звітності.

Перенос сум залишків по синтетичним та аналітичним рахункам на нові рахунки та субрахунки потребує певних знань, великої аналітичної роботи,- це інвентаризація залишків товарно матеріальних цінностей, незавершеного виробництва, дебеторів та кредиторів.

Мета видання національних стандартів бухгалтерського обліку - це засво-єння теоретичних знань робітниками обліку, які будуть керуватися ними в своїй практичній роботі. Ці знання потрібні для складання фінансової звітності по операціям, які проводяться з 1 січня 2000 року.

З використовуваних 39 Міжнародних стандартів на Україні в бухгалтерському обліці задіяно тільки 24 національних стандартів, в яких згруповані всі питання, які включені в склад Міжнародних стандартів .

Основи стандартів та вимог до фінансової звітності занесені в Закон "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Украіні” – це справжнє відображення фінансового стану підприємства та його фінансових результатів в реальний час.

Стандарти відповідають на 2 питання :

1) який мінімум информації повинен бути приведений в фінансовій звітності, щоб на її основі можна було б приймати управлінські рішення;

2) як оцінювати кожну статтю фінансової звітності, тобто статті актива та пасива балансу (ф-1), статті звіту про фінансові результати (ф-2), статті звіту про рух грошових коштів (ф-3) і статтей звіту про свій капітал (ф-4).

Інформація про фінансову звітність повинна бути чіткою, ясною та доступною для користувачів.

1.2. Економічна сутність і задачі обліку готової продукції

Основним показником обсягу господарської діяльності промислових підприємств є реалізація ними готової продукції. Обсяг же реалізації товарної (готової) продукції значною мірою визначається випуском її з виробництва – її кількістю, асортиментом і якістю.

Визначення готової продукції приводиться в стандарті бухгалтерського обліку 9 «Запаси» і Інструкції до плану рахунків № 291 від 30.11.1999 р.

Готової називається продукція, що виготовлена на підприємстві, призначена для реалізації, цілком закінчена обробкою, пройшла іспит, прийом, укомплектування і відповідає технічним і якісним характеристикам, передбаченим договором або іншими нормативно-правовими актами (умовами, стандартами). Продукція є результатом виробництва. Всі елементи виробничого процесу – сировина, матеріали, що перебувають на різних його стадіях – утворюють незавершене виробництво.

При організації обліку готової продукції основним моментом є визначення її характеру. Згідно з цією ознакою продукцію групують за формою, ступенем готовності і технологічної складністю (рис. 1.2).

Классификация готовой продукции

По форме

По степени готовности

По технологической сложности

Овеществленная

Результаты выполненных работ, оказанных услуг

Готовая

Полуфабрикаты

Неготовая (незавершенное производство)

Простая

Сложная (основная, побочная, сопутствующая)


 

Рис. 1.1. Класифікація готової продукції по її характері

За технологічною складністю продукцію розділяють на просту і складну. При цьому вона може бути основною, побічною або супутньою. за своїми технологічними та іншими характеристиками побічну і супутню продукцію визначають аналогічно основної продукції.

Супутня продукція – це продукція, що отримана в одному технологічному циклі (процесі) одночасно з основною. За якістю вона відповідає стандартам і призначена для подальшої обробки або відпуски споживачам. Супутня продукція як вихідний елемент виробничого процесу має якісні і кількісні параметри, що мають одержати вартісну характеристику.

Побічна продукція – це продукція, що іноді утворюється в комплексних виробництвах при виробництві основної і, у відмінності від супутньої продукції, не вимагає додаткових витрат.

У поточному обліку продукція групується за позиціями: вироби основного виробництва; товари широкого вжитку, виготовлені з відходів; запасні частини; виконані роботи і зроблені послуги.

Основними задачами обліку готової продукції є:

– забезпечення контролю за схоронністю готової продукції і товарів;

– забезпечення контролю за правильним і своєчасним оприбуткуванням готової продукції і оформленням документації;

– одержання точних зведень про кількість і вартість готової продукції, що знаходиться на складах (по матеріально-відповідальним особах), контроль за відповідністю фактичних запасів цінностей встановленим нормативам;

– своєчасне виявлення наднормативних надлишків, що підлягають реалізації в порядку мобілізації внутрішніх ресурсів;

– забезпечення контролю за виконанням планів реалізації готової продукції;

– визначення результатів від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг.

Отже, ми розглянули поняття готової продукції, тепер визначимо що таке «реалізація»?

Реалізації продукції окремого підприємства – це, насамперед, відчуження активів, що належать підприємству, шляхом їх реалізації з метою відтворення використаних засобів підприємства й одержання прибутку для задоволення різних потреб підприємства і його власників.

Місце і роль реалізації в суспільному розумінні визначається відповідним господарським механізмом, що встановлює умови реалізації розрахунків за продану продукцію, нерідко регулює ціни. Визначення поняття і моменту здійснення реалізації знайшло відображення в законодавчих актах, що регулюють сплату податків.

Поняття «продаж», як детально визначено в Законі України «Про податок на додану вартість», має характерний фіскальний напрямок, у першу чергу за рахунок включення в реалізацію операцій безготівкової передачі активів.

Реформа бухгалтерського обліку, що проводилася в Україні не змінила сутності процесу реалізації, запропонувавши інші підходи до організації його обліку. Національний стандарт П(С)БУ 15 «Доход» містить порядок визначення, оцінки і розкриття у фінансовій звітності доходу, що виникає в результаті реалізації або використання активів підприємства іншими суб'єктами господарювання. Даний стандарт фактично визначає період відображення в звітності, а значить і у фінансовому обліку, виторгу від реалізації всіх її аспектів.

Таким чином, відвантажена покупцям і списана з матеріально відповідальних осіб продукція вважається реалізованою. Відношення реалізованої продукції до валової (зробленої) складає коефіцієнт товарності. Чим менше залишається готової продукції для внутрішніх нестатків, тим вище рівень її товарності.

Для обліку реалізації готової продукції, товарів, робіт і послуг Планом рахунків бухгалтерського обліку передбачаються рахунки: 70 «Доход від реалізації», 93 «Витрати на збут», 90 «Собівартість реалізації».

Основні задачі бухгалтерського обліку реалізації зводяться до наступного:

– відображення ступеня виконання договірних зобов'язань;

– своєчасне документальне оформлення кожної партії реалізованої продукції, складання регістрів аналітичного і синтетичного обліку;

– контроль за своєчасним надходженням плати за реалізовану продукцію;

– визначення фінансових результатів від реалізації продукції, робіт, послуг.

1.3. Класифікація витрат на виробництво готових виробів

Виробництво готової продукції є метою створення виробничого підприємства, а її реалізація – основним джерелом формування прибутку. Тому виробничий процес є основною статутною діяльністю.

Витрати на проведення виробничої діяльності є операційними витратами і складають велику частину витрат промислового підприємства.

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності регламентується Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».

Відповідно до п.6 Положення витратами звітного періоду визнається зменшення активів або збільшення зобов'язань, що приводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу між власниками), за умови, що ці витрати можуть бути вірогідно оцінені.

Основними критеріями, якими варто керуватися при відображенні витрат в обліку і визнання їх витратами визначеного періоду, є:

– витрати відображаються у бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань (п. 5 Положення);

– витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для одержання якого вони здійснені (п. 7 Положення).

Витрати, що неможливо прямо зв'язати з доходами визначеного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, у якому вони були здійснені.

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом декількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у виді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Не визнаються витратами і не включаються в звіт про фінансові результати:

– платежі по договорах комісії, агентським угодам та іншим аналогічним договорам на користь комітента, принципала і т.п.;

– попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг;

– погашення отриманих позик;

– інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, приведеним у визначенні терміна «витрати»;

– витрати, що відбивають зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Витрати на виробництво відрізняються за складом, економічним призначенням та іншим ознакам. Це робить необхідним угруповання витрат за визначеними економічними ознаками. Класифікація виробничих витрат необхідна для визначення вартості продукції і відповідно для ціноутворення. Велике значення класифікації витрат в управлінні ними, і насамперед, у здійсненні калькуляції собівартості готової продукції.

У залежності від характеру виробництва витрати підрозділяються за видами продукції й етапами виробничого процесу (стадіями, переділами). Різні місця виникнення витрат припускають їхній облік по структурних підрозділах (цехам, відділам, ділянкам, бригадам), а також по центрах відповідальності. Витрати також класифікуються по ряду інших ознак: стосовно виробничого процесу, стосовно обсягів виробництва, за ступенями однорідності, за способом віднесення на собівартість продукції, за доцільністю, за календарними періодами, за видами витрат, за видами діяльності (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Класифікація витрат

Ознаки класифікації

Групи витрат

Стосовно виробничого процесу

Основні

Накладні

Стосовно обсягів виробництва

Умовно-постійні

Умовно-перемінні

За ступенями однорідності

Одноелементні

Комплексні

За способом віднесення на собівартість продукції

Прямі

Непрямі

За доцільністю

Продуктивні

Непродуктивні

За календарними періодами

Поточні

Одноразові

За видами витрат

За економічними елементами

За статтями калькуляції

За видами діяльності

Витрати операційної діяльності

Витрати фінансової діяльності

Витрати інвестиційної діяльності

До основних відносяться витрати, безпосередньо пов'язані із виробничим процесом виготовлення продукції. Накладні витрати виникають у зв'язку із організацією, обслуговуванням виробництва і управління їм.

Перемінними називаються витрати, величина яких змінюється пропорційно зміні обсягу виробництва. До постійних відносяться витрати, величина яких не змінюється або майже не змінюється при зміні обсягу виробництва. Розподіл витрат на постійні і перемінні є умовним, тому що в чистому виді вони не виявляються: перемінні витрати на одиницю продукції змінюються під впливом організаційно-технічних заходів, величина постійних витрат – при істотній зміні обсягу виробництва. Тому більш правильно їх назвати умовно-постійними й умовно-перемінними витратами.

Одноелементні витрати складаються з економічно однорідних витрат, що не підрозділяються на різні компоненти, незалежно від їхнього місця і цільового призначення (сировина, матеріали, паливо, енергія, заробітна плата й ін.). На цьому принципі побудована класифікація витрат за економічними елементами. Комплексні витрати складаються з декількох економічних елементів (загальвиробничі витрати).

Витрати на виробництво конкретного виду продукції, що безпосередньо включаються до її собівартості на підставі первинних документів, називаються прямими. Непрямі витрати не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат і підлягають розподілу.

За доцільністю витрат виділяють продуктивні витрати, до яких відносяться виправдані, або доцільні для даного виробництва витрати. Відповідно до непродуктивних відносяться витрати, що утворюються з причин, що свідчать про недоліки в технології й організації виробництва (брак, витрати від простоїв, оплата понаднормових робіт та ін.).

До поточних відносяться витрати, пов'язані із виробництвом і реалізацією продукції даного періоду. Одноразовими є витрати, пов'язані з підготовкою й освоєнням виробництва, виплатою одноразових винагород та ін.

Важливою задачею обліку витрат на виробництво є економічно обґрунтоване визначення величини витрат, пов'язаних з виготовленням продукції (виконанням робіт, наданням послуг), а також забезпечення контролю за використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Виходячи з цього, витрати виробництва групують за двома ознаками: за економічними елементами і за статтями витрат.

Елементи витрат – це економічно однорідні за своїм змістом витрати, незалежно від того, на які види виробів і на якій ділянці вони використані.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» встановлено угруповання витрат операційної діяльності підприємства за такими елементами:

– матеріальні витрати;

– витрати на оплату праці;

– відрахування на соціальні заходи;

– амортизація;

– інші операційні витрати.

В залежності від видів діяльності усі витрати можна розділити на дві великі групи: витрати, що виникають у процесі звичайної діяльності і надзвичайні витрати.

Виробництво продукції пов'язане з визначеними витратами. В процесі виробництва продукції затрачається праця, використовуються засоби праці, а також предмети праці. Усі витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції, виражені в грошовій формі, утворюють собівартість продукції. Собівартість - найважливіший показник ефективного використання виробничих ресурсів.

Мета обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості готової продукції полягає у своєчасному, повному і достовірному визначенні фактичних витрат, пов'язаних з виробництвом і збутом продукції, вирахуванні фактичної собівартості окремих видів і всієї продукції, контролю за використанням ресурсів і коштів. Безперервний поточний облік витрат на місцях виникнення витрат, повсякденного виявлення можливих відхилень від установлених норм, причин і винуватців цих відхилень має задовольняти вимогам оперативного управління виробництвом.

В основі організації обліку витрат на виробництво лежать наступні принципи:

– документування витрат та їх повне відображення на рахунках обліку виробництва;

– групування витрат за місцями їхнього виникнення;

– погодженість об'єктів обліку витрат з об'єктами калькулювання собівартості продукції, показників обліку фактичних витрат - з нормативними, плановими і т. ін.;

– доцільність розширення кола витрат, що відносяться на об'єкти обліку за прямим призначенням;

– локалізація витрат, викликаних виготовленням визначеної продукції;

– здійснення оперативного контролю за витратами виробництва і формуванням собівартості продукції.

При калькулюванні собівартості реалізованої продукції необхідно керуватися вимогами П(З)БУ №3, тобто враховувати, що доход від реалізації продукції необхідно зіставляти тільки з виробничою собівартістю реалізованої продукції до якої включаються наступні витрати (табл. 1.2):

Таблиця 1.1

Склад виробничої собівартості продукції

Класифікація витрат у фінансовій звітності

Структура видів витрат

Склад (номенклатура) витрат

Прямі

(витрати на виробництво конкретного виду виробу, що безпосередньо включаються до її собівартості)

Матеріальні витрати

Вартість сировини, основних матеріалів, покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, допоміжних і інших матеріалів

Витрати на оплату праці

Заробітна плата та інші виплати працівникам, безпосередньо зайнятим виробництвом готової продукції

Відрахування на соціальні заходи

Суми нараховані на фонд оплати праці працівникам, безпосередньо зайнятим виробництвом продукції

Амортизація

Суми нарахованої амортизації обладнання, яке безпосередньо виготовляє продукцію

Інші прямі витрати

Витрати на брак, що складають вартість остаточно забракованої продукції по справедливій вартості; плата за оренду земельних і майнових прав та інші виробничі витрати

Непрямі (витрати на виробництво, що не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат і підлягають розподілові)

Загальновиробничі

1. Перемінні

2. Постійні розподілені

Витрати на управління виробництвом (оплата праці апарата управління цехами, ділянками, відрахування на соціальні заходи, витрати на відрядження апарату управління цехами, и т.ін.)

Суми нарахованої амортизації необоротних активів загальновиробничого призначення

Витрати на утримування, експлуатацію, ремонт, страхування, оперативну оренду необоротних активів загальновиробничого призначення

Витрати на опалення, освітлення, водопостачання та інше утримування виробничих приміщень

Витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці, відрахування на соціальні заходи працівників загальновиробничого призначення; витрати на здійснення технологічного контролю над виробничими процесами, за якістю продукції та ін.)

Витрати на удосконалювання технології і організації виробництва

Витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього середовища

Інші витрати

1.4. Синтетичний і аналітичний облік виробництва готової продукції

Для узагальнення інформації про витрати на виробництво продукції (робіт, послуг) призначений синтетичний рахунок 23 «Виробництво», до якого відкривається стільки субрахунків, скільки видів діяльності (робіт, послуг) здійснюється підприємством (промисловість, сільське господарство, будівництво, торгівля, наука, допоміжні роботи, витрати на ремонт основних засобів і ін.). Наприклад: 231 – виробництво виробів, 232 – вирощування рослин, 233 – проведення будівельних робіт (для замовників).

Аналітичний облік до рахунка 23 «Виробництво» ведеться за видами виробництв, видам або групам продукції (робіт) і статтям витрат.

На великих підприємствах аналітичний облік витрат може здійснюватися по підрозділах, центрам витрат і відповідальності.

По дебету рахунка 23 «Виробництво» та його аналітичним рахункам протягом звітного періоду відбивають прямі матеріальні, трудові та інші прямі витрати в кореспонденції з кредитом рахунків:

20 «Виробничі запаси» (на вартість витрачених у виробництві матеріалів, покупних напівфабрикатів, що комплектують виробів, технологічного палива й ін.);

22 «Малоцінні і швидкозношувані предмети» (на вартість використаних у виробництві малоцінних інструментів, пристосувань і ін.);

66 «Розрахунки з оплати праці» (на суму основної і додаткової заробітної плати й інших виплат, нарахованих працівникам, зайнятим виробництвом продукції, виконанням робіт, наданням послуг, що можуть бути прямо віднесені на конкретні об'єкти витрат);

65 «Розрахунки по страхуванню» (на суму відрахованої на пенсійне забезпечення, соціальне страхування, соціальне страхування на випадок безробіття й інші соціальні заходи);

685 «Розрахунки з різними кредиторами» (на вартість послуг, наданих сторонніми організаціями для виробничих потреб) та ін.

Наприкінці місяця на дебет рахунка 23 «Виробництво» із кредиту рахунка 91 «Загальвиробничі витрати» списуються загальвиробничі витрати в сумі, обчисленої у встановленому порядку, що підлягає включенню в собівартість продукції (робіт, послуг).

Таким чином, на дебеті рахунка 23 «Виробництво» і його аналітичних рахунків наприкінці місяця відображаються усі виробничі витрати – як основні, так і накладні.

З кредиту рахунка 23 «Виробництво» списують вартість поворотних відходів (у кореспонденції з дебетом рахунка 209 «Інші матеріали»), виробничого непоправного браку, якщо він мав місце (на дебет рахунка 24 «Брак у виробництві»), і виробничу собівартість готової продукції (на дебет рахунка 26 «Готова продукція»).

Сальдо (дебетове) рахунка 23 «Виробництво» відображає витрати в незавершене виробництво (тобто залишки деталей, напівфабрикатів, виробів, що знаходяться в процесі виробництва). Для визначення витрат у незавершене виробництво наприкінці місяця проводиться його інвентаризація, визначається ступінь готовності виробів, а потім робиться їхня оцінка виходячи з фактичних матеріальних і трудових витрат.

При вирахуванні фактичної виробничої собівартості випущеної з виробництва готової продукції (виконаних робіт) до витрат у незавершене виробництво на початок місяця додають витрати за місяць (зменшені на вартість поворотних відходів) і віднімають витрати в незавершене виробництво на кінець місяця.

На фактичну собівартість випущеної з виробництва готової продукції (виконаних робіт) у бухгалтерському обліку роблять запис по кредиту рахунка 23 «Виробництво» і дебету рахунків:

26 «Готова продукція» (на виробничу собівартість готової продукції);

90 «Собівартість реалізації» (на виробничу собівартість зданих замовникам робіт, послуг).

При цьому варто звернути увагу, що оскільки фактичну собівартість продукції обчислюють тільки наприкінці місяця (після відображення всіх прямих витрат і розподілу непрямих витрат), то протягом місяця отриману з виробництва готову продукцію прибуткують за прийнятими на підприємстві обліковими цінами, як правило, за плановою собівартістю. Це забезпечує можливість відбивати рух готової продукції в міру здійснення господарських операцій. Після складання звітної калькуляції планову собівартість готової продукції корегують до фактичної собівартості її виготовлення: на суму економії роблять негативний запис (способом «червоного сторно»), на суму перевитрати – додатковий запис.

Рис. 1.2. Загальна схема обліку процесу виробництва і випуску продукції

Пояснення:

1 – матеріальні й інші витрати, що включаються до собівартості продукції;

2 – непрямі витрати, пов'язані з обслуговуванням виробництва і управлінням;

3 – оприбуткування протягом місяця випущеної з виробництва готової продукції по плановій виробничій собівартості;

4 – списання наприкінці місяця на витрати виробництва загальвиробничих витрат;

5 – коректування планової собівартості готової продукції до фактичної собівартості виробництва (на суму відхилення);

6 – списання фактичної виробничої собівартості виконаних робіт, послуг.

1.5. Методика оцінки готової продукції

Одним з основних завдань цінового обліку готової продукції є приведення різної продукції промисловості до єдиного вираження. Саме ціновий показник дає можливість підбити підсумок різної продукції, як разових виробничих одиниць, так і промисловості в цілому. В одержанні єдиного підсумку по різних видах продукції і лежить основне завдання обліку продукції.

В бухгалтерському обліку готова продукція має оцінюватися відповідно до П(З)БУ 9 «Запаси» по первісній вартості. Але оскільки вартість продукції може бути визначена тільки після збору усіх витрат і калькулюванні її фактичної собівартості, виникає необхідність у щоденному обліку наявності і руху готової продукції для визначення її вартісних характеристик. При визначенні первісної вартості продукції (робіт, послуг) також керуються П(З)БУ 16 «Витрати».

Порядок формування первісної вартості готової продукції приведений нижче (рис. 1.3).

Сырьё и материалы

Оплата труда произв. рабочих

Прочие прямые расходы

Общепроизводственные расходы

Административные расходы

Расходы на сбыт


 

Нераспределённые

Распределённые

Постоянные

Переменные

Финансовые результаты

Себестоимость реализации

Готовая продукция

(первоначальная себестоимость)


 

Рис. 1.3. Порядок формування первісної вартості готової продукції

Оцінка готової продукції при її реалізації залежить від облікової політики підприємства, зокрема оцінки запасів при їхньому вибутті. При цьому можуть застосовуватися методи, передбачені П(З)БУ 9 «Запаси» (рис. 1.4).

Оценка готовой продукции

Учетные цены

Плановая производственная себестоимость готовой продукции

Отклонения фактической производственной себестоимости от плановой

Фактическая производст-венная себестоимость


 

 

+ =

Отклонение фактической производственной себестоимости от отпускных оптовых цен

Отпускные оптовые цены


 

+ =

Розничные цены (при текущем учете товаров народного потребления)

Отклонения фактической производственной себестоимости от розничных цен


 

+ =

Рис. 1.4. Оцінка готової продукції

Рис. 1.4. Оцінка готової продукції

При відображенні реалізації готової продукції в бухгалтерському обліку відзначаються дві її оцінки: оцінка, що прийнята підприємством згідно з обліковою політикою, первісна вартість, і оцінка, визначена домовленістю сторін.

Оскільки собівартість готової продукції визначається після завершення місяця або кварталу, а на склад вона надходить протягом поточного місяця (кварталу), те виникає необхідність встановлення умовної облікової ціни, планової (з виявленням відхилень між плановою і фактичною собівартістю після того, як буде складена калькуляція фактичної собівартості продукції) або продажної (з виявленням відхилень між продажною і фактичною собівартістю продукції).

У балансі готова продукція оцінюється по фактичній собівартості, а в поточному обліку протягом місяця бухгалтер прибуткує її за умовними цінами – плановим або продажним. Отже, виникають розбіжності в оцінці готової продукції. Щоб позбутися від таких розбіжностей, необхідно визначити відхилення між фактичною й умовною вартістю продукції після складання калькуляцій і скласти виправні проводки.

1.6. Теоретичні основи обліку руху готової продукції

Готовими вважаються цілком закінчені виробництвом вироби, що укомплектовані запасними частинами, пройшли технічні іспити, відповідають стандартам або технічним умовам, здані на склад або прийняті замовником. Готова продукція, що підлягає здачі замовникам на місці і не оформлена актом приймання, числиться в складі незавершеного виробництва.

Одиницею обліку готової продукції є її найменування або однорідна група.

Випущена з виробництва готова продукція здається на склад по накладних. Вони виписуються в двох екземплярах цехом-здавачем, і після підпису уповноваженої посадової особи цеху і відділу технічного контролю разом із продукцією здаються на склад. На складі облік готової продукції в картках складського обліку ведуть по найменуваннях і сортам (номенклатурним номерам). Записи в картках робляться за кожним прибутковим і видатковим документом з виведенням залишку після кожного запису. В бухгалтерії ведуть відомість (книгу) залишків готової продукції, як і в обліку матеріалів. Кількісний облік готової продукції на складі й аналітичний облік в бухгалтерії ведеться аналогічно обліку матеріалів.

Синтетичний облік готової продукції ведеться на рахунку 26 "Готова продукція" за первісною вартістю. Рахунок 26 „Готова продукція” активний, сальдо дебетове в сумі фактичних витрат або повної фактичної собівартості; відбиває кількість готової продукції, що залишилася на складі на початок місяця; оборот по дебету відображає надходження готової продукції на склад з виробництва також у сумі фактичних витрат або повної фактичної собівартості; оборот по кредиту відображає відпустку продукції та її відвантаження покупцям за фактичними витратами.

Схема ведення синтетичного обліку готової продукції представлена нижче:

Дт

26 «Готова продукція»

Кт

Надходження ГП власного виробництва

Списання в результаті:

־ Реалізації

־ Безкоштовної передачі

־ Іншого вибуття

 

 

 

 

У балансі сума залишку готової продукції відображається в другому розділі активу за найменшою з двох оцінок:

־ - первісною вартістю;

־ - чистою вартістю реалізації ЧВР (при зниженні ціни або псуванню)

ЧВР=Ц – В,

де Ц – очікувана ціна продажу.

В – очікувані витрати на завершення виробництва і збут.

При оприбуткуванні випущеної з виробництва готової продукції в бухгалтерському обліку роблять запис по дебету рахунка 26 "Готова продукція" і кредиту рахунка 23 "Виробництво". При журнально-ордерній формі обліку цей запис робиться в журналі-ордері 10.1 с.-х.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

§ прямі матеріальні витрати;

§ прямі витрати на оплату праці;

§ інші прямі витрати;

§ загальновиробничі витрати (перемінні, нерозподілені).

Цехи

Отдел маркетинга

Бухгалтерия

склад

Ведомость учета остатков готовой продукции

Ведомость № 15

Реестры сдачи документов на приход и отпуск

Главная книга

Карточки складского учета

Журнал-ордер № 11


 

Рис. 1.5. Організація обліку готової продукції, її відвантаження і реалізації при журнально-ордерній формі обліку

Аналітичний облік готової продукції ведеться по видах виробництв і видам виробів. У сільськогосподарських підприємствах отримана продукція враховується на рахунку 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва».

Крім накопичувальної відомості випуску готової продукції, на підприємстві також відбивають рух готової продукції на складах (відомість № 16).

Організація обліку готової продукції, її відвантаження і реалізації приведена на рис. 1.5. Розглянемо бухгалтерські проводки руху готової продукції.

Таблиця 1.2

Основні бухгалтерські проводки з обліку готової продукції

№ п/п

Зміст господарської операції

Кореспондуючі рахунки

 

Дебет

Кредит

1

2

3

4

1

Оприбуткована на склад готова продукція

26

23

2

Відбито в складі готової продукції напівфабрикати власного виробництва, призначені для реалізації на сторону

26

25

3

Відображено суму до оцінки готової продукції

26

423

4

Виявлені при інвентаризації надлишки готової продукції

26

719

5

Оприбутковано матеріали як готова продукція, призначена для власних нестатків

20

26

6

Відбито вартість готової продукції, виданої зі складу підзвітній особі.

372

26

7

Виявлена при інвентаризації нестача готової продукції. Виявлено винну особу.

375

26

8

Списано собівартість реалізованої продукції

901

26

9

Списано витрати, зв'язані з уцінкою готової продукції

946

26

10

Списано нестачу готової продукції, виявлена в процесі збереження і реалізації, якщо під час установлення винна особа не встановлена

947

26

11

Списана на інші витрати операційної діяльності вартість готової продукції, використаної для нестатків дитячих дошкільних установ.

949

26

 

 

 

 

 

1.6. Облік витрат на збут готової продукції

Витрати на збут включають витрати, зв'язані з реалізацією готової продукції споживачам, або посередникам:

– витрати матеріалів для упакування готової продукції на складі;

– витрата на ремонт тари;

– оплата праці і комісійні винагороди продавцям, торговельним агентам;

– витрати на маркетингові дослідження;

– командировочні витрати працівникам, зайнятим збутом продукції;

– витрати на зміст основних засобів і інших необоротних активів, зв'язаних зі збутом продукції (операційна оренда, амортизація, ремонт, опалення, висвітлення, охорона);

– витрати по транспортуванню готової продукції;

– інші витрати, зв'язані зі збутом продукції.

У торговельних організаціях до складу витрат на збут включається частина витрат обороту.

Загальна методика обліку витрат на збут по елементах аналогічна методиці витрат виробничої діяльності. Тобто на першому етапі формуються елементи витрат, а на другому – виробляється їхнє списання на фінансовий результат.

У зв'язку з тим, що витрати на збут, впливають на фінансовий результат, доцільно робити розподіл цих витрат між окремими видами реалізованої продукції за межами фінансового обліку.

Для розподілу витрат на збут у бухгалтерії необхідно складати довідку-розрахунок, де указувати види реалізованої продукції, її виробничу собівартість. Це дозволить приймати своєчасні і конкретні управлінські рішення по скороченню витрат, зв'язаних зі збутом продукції.

Облік витрат, зв'язаний зі збутом продукції ведеться на рахунку 93 «Витрати на збут». Цей рахунок є активним, видатковим.

По дебету рахунка відбиває сума визнаних витрат на збут, а по кредиту – списання на рахунок 79 «Фінансові результати».

Аналітичний облік витрат на збут ведеться у виробничому звіті в розрізі статей витрат.

Первинними документами при відображенні нагромадження витрат на збут є накладні, рахунка, РКО, розрахунків бухгалтерії. Списання витрат на збут і на фінансові результати оформляється довідкою бухгалтерії.





Реферат на тему: Облік та економічний аналіз виробництва і реалізації готової продукції фермерського підприємства "Агроресурс" (дипломна робота)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.