Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Бухгалтерський облік

Облік фінансових інвестицій та інвестиційної діяльності (курсова робота)

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………..

3

РОЗДІЛ 1. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ФІНАНСОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ…………………………………………………………….

5

1.1. Економічна сутність та класифікація фінансових інвестицій…….

5

1.2. Порівняльна характеристика П(с)БО та МСФЗ, які регламентують облік фінансових інвестицій ………………………….

9

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ОБЛІКУ ФІНАНСОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ..

12

2.1. Організація обліку фінансових інвестицій…………………………

12

2.2. Особливості аналітичного та синтетичного обліку фінансових інвестицій …………………………………………………………………

15

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ ФІНАНСОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ ТА ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ………………….

18

3.1. Удосконалення бухгалтерського обліку фінансових інвестицій…

18

3.2. Удосконалення інвестиційної діяльності суб'єктів господарювання………………………………………………………….

20

ВИСНОВКИ………………………………………………………………

24

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ………………………………………………….

26

ГЛОСАРІЙ………………………………………………………………..

29

ДОДАТКИ…………………………………………………………………

31


 

ВСТУП

Ринкові перетворення в Україні, необхідність переорієнтації виробництва з метою випуску дешевої та конкурентноздатної продукції потребує значних інвестицій. Головною умовою запровадження у життя нових форм підприємництва, що базуються на приватній власності, акціонерному капіталі, є розробка дієвого механізму здійснення фінансового інвестування.

Вимагає перегляду інвестиційна політика у зв'язку з необхідністю інтеграції вітчизняної економіки у світові економічні відносини. Об'єднання капіталів, залучення коштів іноземних інвесторів для здійснення економічних перетворень у нашій країні може бути реальністю лише за умови повної довіри і співпраці між учасниками інвестиційного процесу, забезпечення їх оперативною та достовірною інформацією.

Інвестиційна діяльність підприємств є одним з найбільш складних і ризикових видів бізнесу. Її результати мають значний вплив на ефективність підприємництва в цілому. До суттєвих чинників, що не сприяють його розвитку в Україні, слід віднести: недостатню економічну ефективність інвестиційних проектів, низьку інвестиційну привабливість підприємств, слабкий державний захист капіталу інвесторів, відсутність ринкової інфраструктури і дієвих механізмів щодо здійснення інвестицій та повернення капіталу.

Однією з причин, що не дозволяє найбільш повно залучати як зовнішні, так і внутрішні інвестиційні ресурси, є неповне і необ'єктивне розкриття інформації про інвестиційні процеси в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності. Вітчизняна облікова політика донедавна не давала інвесторам повної і достовірної інформації про діяльність підприємств у сфері інвестування. В обліку превалював затратний метод трактування інвестицій як капітальних вкладень у придбання і створення основних засобів. Нерозвиненість сфери фінансового інвестування призвела до надто спрощеної схеми оцінки та обліку фінансових вкладень у статутний капітал та акції інших суб'єктів.

Запровадження встановлених у міжнародній практиці принципів обліку і аналізу інвестицій повинно здійснюватися з урахуванням сучасного стану економіки, специфіки і особливостей функціонування вітчизняного підприємництва. Надмірна орієнтація на зарубіжний досвід, необдумане запозичення принципів і правил оцінки, обліку і аналізу інвестування, що склалися у зарубіжних країнах, не дають можливості враховувати національні особливості сучасної інвестиційної політики і нагромаджений минулий досвід. Виникає багато протиріч між нововведеною системою оцінки і обліку інвестицій та податковим законодавством, іншими цивільно-правовими актами.

Досліджуючи питання обліку і аналізу фінансових інвестицій, враховано багатий попередній досвід організації обліково-аналітичної роботи, теоретичні і практичні розробки у цій галузі таких вітчизняних вчених, як В.В.Бабич, М.Т.Білуха, О.С.Бородкін, Ф.Ф.Бутинець, Б.І.Валуєв, С.Ф.Голов, З.В.Задорожний, Г.Г.Кірейцев, М.В.Кужельний, Б.М.Литвин, Є.В.Мних, М.С.Пушкар, В.С.Рудницький, В.В.Сопко, М.Г.Чумаченко, В.Г Швець, а також таких зарубіжних вчених як Х.Андерсон, Дж.Блейк, В.В.Бочаров, В.В.Качалін, В.В.Ковальов, Д.Колдуелл, В.Ф.Палій, Я.В.Соколов, О.В.Соловйова, Е.С.Хендріксен, А.Д.Шеремет та інших. Однак сучасні умови ставлять нові завдання, вимагають комплексного підходу до розв'язання проблем, пов'язаних із зміною інвестиційної політики в Україні, реформуванням національної системи обліку і звітності.

Саме ці проблеми і мотиви обумовили актуальність дослідження.

Метою курсової роботи є обґрунтування концептуальних положень, методології, методики та організації обліку фінансових інвестицій на рівні підприємства, що ґрунтуються на вітчизняних і міжнародних стандартах бухгалтерського обліку, включають побудову теоретичних моделей обліку, аналізу та інформаційного забезпечення, передбачають шляхи їх реалізації на практиці.

Для досягнення поставленої мети вирішувались такі завдання:

- визначення економічної сутності фінансових інвестицій;

- аналіз існуючих класифікацій фінансових інвестицій;

- узагальнення організації обліку фінансових інвестицій та відображення інформації про фінансові інвестиції у фінансовій звітності;

- теоретичне обґрунтування синтетичного та аналітичного обліку фінансових інвестицій на підприємствах України;

- визначення найбільш проблемних питань обліку фінансових інвестицій та пошук шляхів їх вирішення.

Об'єктом дослідження є інвестиційна діяльність підприємств України.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних та методологічних питань, пов'язаних з обліком фінансових інвестицій відповідно до національних і міжнародних стандартів обліку.

Теоретичною і методологічною основою дослідження є системний підхід до вивчення явищ і процесів господарської діяльності, теорія наукового пізнання. Методика досліджень базується на принципах і положеннях теорії ринкової економіки, наукових розробках з питань сучасної ринкової економіки. В процесі дослідження використовувалися діалектичний метод, історичний і системний підходи, методи індукції і дедукції, класифікації і порівняльних характеристик та інші.

Важливим джерелом дослідження, його інформаційною базою стали законодавчі і нормативні документи, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених з питань економіки, інвестування, менеджменту, планування, обліку фінансових інвестицій.


 

РОЗДІЛ 1. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ФІНАНСОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ

1.1. Економічна сутність та класифікація фінансових інвестицій

Важливим для теорії і практики інвестування є правильне визначення поняття інвестицій та діяльності щодо їх реалізації. У вітчизняній і зарубіжній економічній літературі немає єдиного підходу до визначення терміну інвестиції. Недостатньо чітко дане поняття трактують у вітчизняному законодавстві.

Слово "інвестиції" зовсім недавно стало широко вживаним. Але далеко не всі правильно розуміють його. У зв'язку з цим відмінною рисою знаючого бухгалтера є добре володіння як самим терміном, так і прийомами бухгалтерського та податкового обліку стосовно фінансових інвестицій.

Для цілей оподаткування інвестиції поділяються на фінансові, капітальні та реінвестиції. В бухгалтерському ж обліку інвестиції поділяються лише на фінансові та капітальні. Розглянемо детальніше, що слід розуміти під фінансовою інвестицією в бухгалтерському та податковому обліку.

В бухгалтерському обліку визначення терміну "Фінансові інвестиції" та їх класифікація наведена в П(с)БО 2. Відповідно до п.4 П(с)БО 2 фінансові інвестиції - це: активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора [4].

До таких активів зазвичай відносяться акції, облігації, інші цінні папери (наприклад, депозитні сертифікати, казначейські зобов'язання, тощо), корпоративні права. В податковому законодавстві, зокрема в Законі №283/97-ВР, наведене інше визначення терміну „фінансові інвестиції". Згідно з п.п. 1.28.2. даного Закону, під фінансовою інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів. Як бачимо, в бухгалтерському та податковому обліку визначення терміну „фінансові інвестиції" не відповідають один одному за формою, але за економічним змістом ідентичні. І це зрозуміло, адже мета бухгалтерського обліку - подання достовірної, неупередженої та повної інформації про фінансові інвестиції користувачам фінансової звітності, а мета податкового обліку - визначення оподаткованого прибутку підприємства. При цьому класифікація (поділ) фінансових інвестицій в податковому обліку відрізняється від класифікації фінансових інвестицій в бухгалтерському обліку.

На основі критичного аналізу поглядів вітчизняних та зарубіжних економістів, нормативної та спеціальної літератури щодо визначення поняття та економічної сутності інвестицій доведено, що загальним для всіх визначень є визнання того, що інвестиції – це вкладення в об'єкти господарської діяльності з метою отримання вигод. Враховуючи це, сформульоване визначення інвестицій як обліково-аналітичної категорії і під такими розумітимемо вкладення грошових, матеріальних та інтелектуальних цінностей в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою одержання прибутку або досягнення інших вигод. Дане визначення вносить нові підходи до розуміння інвестицій у порівнянні з діючими нормами, зокрема [11, c. 24]:

- включає грошову форму інвестування, як таку, що найбільше проявляється у практиці;

- визначає мотивацію, рушійну силу, мету інвестування;

- розширює сферу інтересів, що спонукає інвесторів до здійснення вкладень, серед яких може бути не лише одержання прибутку чи соціального ефекту, але й досягнення інших вигод.

При цьому, згідно чинного законодавства України, фінансова інвестиція — це господарська операція, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних папepiв, деривативів та інших фінансових інструментів. Інвестування вільних коштів у фінансові інструменти передбачає різні цілі, основними з яких є: одержання в майбутньому прибутку, перетворення вільних заощаджень у високоліквідні цінні папери, установлення контролю над підприємством-емітентом тощо.

Тобто, фінансові інвестиції — це активна форма ефективного використання вільного капіталу підприємства, яка має особливості у тому, що:

- здійснюється на більш пізніх стадіях розвитку підприємства, коли задоволені його потреби в реальних інвестиціях;

- дає можливість здійснювати зовнішнє інвестування в країні i за її межами;

- є незалежними видом господарської діяльності для підприємств реального сектора економіки, оскільки стратегічні завдання їх розвитку можуть вирішуватися тільки шляхом вкладень капралу до статутного фонду і придбання контрольних пакетів акцій інших підприємств;

- дозволяє підприємству реалізувати окремі стратегічні цілі свого розвитку більш швидко i дешево;

- підприємство має можливість вкладати кошти як в безризикові інструменти, так i в спекулятивні, i, таким чином, здійснювати свою інвестиційну політику як консервативний або агресивний інвестор;

- потребує мінімум часу для прийняття управлінських рішень порівняно з реальними інвестиціями (проектами);

- виникає необхідність активного моніторингу i оперативності у прийнятті рішень при здійсненні фінансових інвестицій, оскільки фінансовий ринок має високі коливання кон'юнктури.

Для організації ефективного обліку і з метою контролю інвестиційної діяльності важливе значення має класифікація інвестицій, яку необхідно здійснювати, виходячи з різних критеріїв – об'єктів, суб'єктів, джерел фінансування, періоду здійснення.

Фінансові інвестиції групують за такими стратегічними напрямами:

- інвестиційні операції з традиційними інструментами;

- придбання похідних цінних паперів (деривативів);

- депозитні операції підприємств;

- пайова участь у спільних підприємствах.

Такі форми, як інвестиційні операції з традиційними інструментами i придбання пoxiдниx цінних паперів. Спрямованість фінансових інвестицій багатьох підприємств за останній час все більш орієнтується на ринок цінних паперів. Різні інструменти цього ринку складають сьогодні приблизно 90% загального обсягу фінансових інвестицій підприємств.

Щодо депозитних операцій, то це одна з найбільш ефективних форм використання тимчасово вільних грошових коштів підприємства.

Депозитні операції використовуються для короткострокового вкладання капіталу, а основною їх метою є генерування інвестиційного прибутку.

Пайова участь у спільних підприємствах багато в чому подібна до реального інвестування, однак вона менш капіталоємна i більш оперативна.

Зазвичай, інвестор, використовуючи цю форму фінансового інвестування, ставить за мету не стільки одержання високого доходу, а встановлення прямого впливу на господарську діяльність підприємства.

Законом №283/97-ВР визначено, що фінансові інвестиції поділяються на прямі та портфельні. Під прямою інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає внесення підприємством коштів або майна безпосередньо до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані нею. Господарські ж операції, які передбачають придбання підприємством цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на біржовому ринку (за винятком операцій по купівлі акцій як безпосередньо підприємством, так і пов'язаними з ним особами, в обсягах, що перевищують 50 відсотків загальної суми акцій, емітованих іншою юридичною особою, які належать до прямих інвестицій) відносяться до портфельних інвестицій.

Для цілей фінансової звітності розрізняють:

- довгострокові фінансові інвестиції - утримуються підприємством на період більше одного року, а також усі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент;

- поточні фінансові інвестиції - інвестиції, які утримуються підприємством на строк, що не перевищує один рік, і які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент.

В свою чергу довгострокові фінансові інвестиції поділяються на: інвестиції пов'язаним1 сторонам за методом участі в капіталі, інші інвестиції пов'язаним сторонам і інвестиції непов'язаним сторонам.

Поточні фінансові інвестиції включають в себе еквіваленти грошових коштів, тобто короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни вартості та інші поточні інвестиції.

Згідно з П(с)БО 2, пов'язані сторони - це особи, стосунки між якими обумовлюють можливість однієї сторони контролювати іншу або здійснювати суттєвий вплив на прийняття фінансових і оперативних рішень іншою стороною. Під суттєвим впливом слід розуміти повноваження підприємства брати участь у прийнятті рішень з фінансової, господарської та комерційної політики об'єкта інвестування без здійснення контролю цієї політики.

В даному випадку слід зазначити, що чіткого розподілу між еквівалентом грошових коштів та іншими поточними інвестиціями не існує. Як правило, підприємство в Наказі про облікову політику визначає поточні фінансові інвестиції, які будуть віднесені в бухгалтерському обліку до еквіваленту грошових коштів (наприклад, інвестиції, строк погашення яких не перевищує трьох місяців з дати їх придбання і відносно яких існує впевненість у незмінності їх вартості) та інших поточних інвестицій (наприклад, інвестиції, строк погашення яких більше трьох місяців з дати їх придбання, але утримуються вони підприємством на строк, що не перевищує один рік).

Залежно від придбаних паперів фінансові інвестиції прийнято поділяти на пайові та боргові.

Пайові фінансові інвестиції характеризуються такими ознаками:

- засвідчують право власності підприємства на частку у статутному капіталі емітента корпоративних прав;

- виступають у вигляді пайових цінних паперів (акцій) або внесків до статутного капіталу інших підприємств;

- мають необмежений термін обігу;

- утримуються підприємством з метою одержання доходу за рахунок дивідендів або придбані з метою перепродажу чи одержання доходу за рахунок зростання ринкової вартості інвестицій.

На відміну від пайових, боргові фінансові інвестиції не надають права власності. До них відносять інвестиції, які:

- виступають як боргові цінні папери (облігації);

- мають боргову природу;

- мають установлений термін обігу;

- утримуються підприємством до їх погашення з метою одержання доходу у вигляді відсотків або придбані з метою перепродажу й одержання доходу за рахунок зростання ринкової вартості інвестицій.

 

 

1.2. Порівняльна характеристика П(с)БО та МСФЗ, які регламентують облік фінансових інвестицій

Перехід на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку та звітності банківська система України розпочала з 1 січня 1998 року. Важко переоцінити важливість впровадження міжнародних стандартів фінансової звітності, адже система бухгалтерського обліку – це основа формування будь-якої економічної інформації.

Методологія обліку інвестиційної діяльності підприємств України базується на принципах бухгалтерського обліку, що є загально прийнятими у міжнародній практиці. До них відносять: принцип автономності підприємства; безперервності діяльності; подвійного запису; нарахування; собівартості; грошового вимірювання; реалізації; обачності; суттєвості; відповідності; безперервності; періодичності.

Інвестиційну діяльність як об'єкт обліку регулюють ряд стандартів. Для визнання й оцінки інвестицій у боргові цінні папери, інвестицій в інструменти власного капіталу, інвестицій у землю і будівлі, інші матеріальні і нематеріальні активи, утримувані як інвестиції, застосовувався МСБО 25 «Облік інвестицій». Він діяв до 1. 01. 2001 р. Сьогодні більшість його положень подані в інших стандартах. МСБО 25 щодо інвестицій у нематеріальні активи замінює МСБО 38 «Нематеріальні активи», щодо інвестицій у боргові цінні папери та інвестиції у власний капітал – МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка», щодо інвестиційної нерухомості – МСБО 40 «Інвестиційна нерухомість».

МСБО 25 поширюється лише на інвестиції в товари і матеріальні активи, які збирають колекціонери. Він містить вимоги щодо підходу до змін вартості інвестицій спеціалізованих інвестиційних підприємств (крім тих, що повністю інвестують у фінансові активи), а також вимогу розкривати аналіз портфеля інвестицій у підприємства, основою діяльності яких є утримання інвестицій. Рада МСБО не вважає, що є потреба в окремому МСБО для застосування до таких статей, і тому починаючи з 1. 01. 2001 р. вилучено МСБО 25 для складання річних фінансових звітів [2].

Загальні рекомендації щодо відображення в бухгалтерському обліку інвестицій у дочірні підприємства, асоційовані компанії і спільні підприємства викладені в МСБО 27, 28, 31 відповідно.

В МСБО27 «Консолідовані та окремі фінансові звіти» визначено вимоги щодо підготовки і надання консолідованої фінансової звітності підприємств, які знаходяться під контролем материнської компанії.

В МСБО 28 «Інвестиції в асоційовані компанії» встановлено вимоги з розкриття інформації щодо обліку інвестицій в асоційовані компанії.

В МСБО 31 «Частки у спільних підприємствах» визначено вимоги з розкриття інформації щодо участі у спільних підприємствах, а також вимоги щодо звітності підприємств, які беруть на себе ризик, і підприємств-інвесторів.

Розвиток всесвітнього ринку інвестицій сприяє розробці загальних принципів обліку і звітності, тобто впровадженню міжнародних стандартів фінансової звітності. В міжнародних стандартах регламентуються основні моменти того напряму обліку, який розглядається в певному стандарті та які використовуються при розробці національних стандартів. Саме тому П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції» має ряд спільних моментів з МСФЗ 25 «Облік інвестицій». Однак поряд з цим можна виділити й наступні відмінні риси (додаток А).

Згідно з проведеним аналізом національного та міжнародного стандартів, визначено, що в зарубіжній практиці обліку фінансових інвестицій рекомендовано використовувати один із методів обліку фінансових інвестицій, а в Україні оцінка фінансових інвестицій на дату балансу здійснюється лише за методом участі в капіталі. Даний факт ускладнює процес обліку інвестицій в Україні. Згідно МСФЗ дана оцінка здійснюється або за собівартістю, або за ринковою вартістю таких інвестицій. При продажі фінансових інвестицій МСФЗ чітко врегульовані можливі варіанти відображення в обліку та впливу на фінансовий результат підприємства даної господарської операції, при цьому український бухгалтер на власний розсуд визначає результати такої операції, що може негативно вплинути на фінансовий результат, призвести до маніпулювання прибутком та недостовірності фінансової звітності. Відображення інформації про фінансові інвестиції у фінансовій звітності в Україні має узагальнюючий характер, носить переважно теоретично-інформаційний характер (перелік підприємств, розмір їх частки в капіталі, підстави для визначення справедливої вартості фінансових інвестицій тощо). МСФЗ передбачає, що у фінансовій звітності повинна міститися інформація економічної природи, що характеризує облік фінансових інвестицій на підприємствах. Отже, вважаємо, що Міжнародний стандарт фінансової звітності 25 містить доречніші рекомендації при веденні обліку фінансових інвестицій та сприяє уникненню фальсифікації фінансової звітності, що прямо впливає на достовірність облікової інформації.

Реформування бухгалтерського обліку і звітності і впровадження МСФЗ в економіці нашої країни зумовлено:

- необхідністю входження економіки України як провідного фінансового інституту до світової економічної спільноти;

- зростанням уваги потенційних інвесторів до фінансового ринку України;

- потребою користувачів фінансової звітності в отриманні достовірної, чіткої інформації;

- необхідністю підвищення ефективності управління підприємствами;

- встановленням нагляду за діяльністю підприємств і розробленням регулятивних інструментів;

- створенням передумов для організації внутрішнього і зовнішнього аудиту за міжнародними стандартами [1].

Стандарти обліку інвестиційних операцій є міжнародно уніфікованими. Однак, під час здійснення реформи бухгалтерського обліку і звітності, потрібно враховувати той факт, що трактування міжнародних стандартів значною мірою відрізняється у різних країнах з перехідною економікою. Причинами цього є відмінності політичного і економічного середовища в якому здійснюється господарська діяльність, різні традиції бухгалтерського обліку, інвестиційна діяльність відбувається в умовах невизначеності. Крім того, гострими є проблеми неузгодженості або відсутності законодавчої і нормативно-правової бази; відсутності активного ринку багатьох фінансових інструментів; узгодження бухгалтерського обліку, що ґрунтується на МСФЗ, і податкової звітності, обумовлену фіскальною політикою держави.

Сьогодні в Україні національні стандарти бухгалтерського обліку, розроблені щодо обліку інвестиційних операцій, не в повній мірі задовольняють потреби користувачів. Зберігаючи основні положення відповідних МСФЗ, вони повинні конкретизувати їх з урахуванням рівня економічного розвитку України.

Потрібно зазначити, що не можна механічно переносити міжнародні стандарти у ту чи іншу економіку. Впровадженню міжнародних стандартів повинно передувати глибоке розуміння їх економічної сутності. Адже, міжнародні стандарти фінансової звітності – це не просто зміна правил відображення економічної інформації в бухгалтерському обліку, а переосмислення багатьох аспектів підприємницької діяльності.

Приведення національних систем обліку і звітності до вимог міжнародних стандартів сприяє розвитку фінансових ринків через надання користувачам зрозумілої фінансової інформації; розвитку інформаційних технологій для забезпечення обліку нових фінансових інструментів; гармонізації та інтернаціоналізації обліку; міжнародному визнанню банків країни.


 

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ОБЛІКУ ФІНАНСОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ

2.1. Організація обліку фінансових інвестицій

 

 

Оскільки стрімкі економічні зміни в Україні вимагають звернення особливої уваги на ведення обліку фінансових інвестицій, тому доцільно розглянути організацію їх обліку на підприємстві.

Задачами бухгалтерського обліку фінансових інвестицій є:

1. Відповідно до мети придбання фінансових інвестицій правильно їх класифікувати для подальшого обліку.

2. Юридично правильно сформувати первинні документи з обліку інвестицій, заключати вигідні договору з придбання інвестицій, своєчасно і відповідно до облікової політики робити переоцінку до справедливої вартості.

3. Не втрачати контролю за інвестиціями, які обліковуються за методом участі в капіталі.

4. Своєчасно та достовірно відображати в звітності операції з придбанням, переоцінкою та погашення фінансових інвестицій.

Порядок обліку фінансових інвестицій i розкриття інформації про фінансові інвестиції у фінансовій звітності повинні відповідати вимогам Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 12 "Фінансові інвестиції" (П(С)БО 12).

П(С)БО 12 повинні застосовувати ті підприємства, які володіють акціями, іншими, ніж акції, цінними паперами (наприклад, облігаціями підприємств, облігаціями державних i місцевих позик), а також є засновниками інших підприємств, створених як на території України, так i за кордоном тощо.

Відповідно до П(С)БО 2 «Баланс» фінансові інвестиції визнаються активом, відображаються на рахунках бухгалтерського обліку та у відповідних статтях балансу за умови того, що:

- очікується одержання в майбутньому економічних вигод, пов'язаних з їх використанням;

- їх оцінка може бути достовірно визначена.

Придбані (або отримані в будь-який інший спосіб) фінансові інвестиції, які не відповідають зазначеним умовам, не можуть бути відображені в балансі.

Формування первісної вартості фінансових інвестицій залежить від способу їх придбання. Згідно з П(С)БО 12, існує три способи придбання фінансових інвестицій, які, за визначенням, повинні охоплювати всі можливі варіанти компенсації їхньої вартості:

а) за кошти;

б) в обмін на інші активи, відмінні від коштів;

в) в обмін на цінні папери власної емісії (табл.2.1.)

Таблиця. 2.1. Оцінка фінансових інвестицій при їх придбанні

Спосіб придбання

Первісна вартість фінансової інвестиції

За грошові кошти

Ціна придбання + комісійні винагороди + мито + податки, збори, обов'язкові платежі + інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням фінансової інвестиції

В обмін на цінні папери власної емісії

Справедлива вартість переданих цінних паперів

В обмін на інші активи

Справедлива вартість переданих активів

Оцінка фінансових інвестицій на дату балансу залежить від того, поточна інвестиція чи довгострокова.

Згідно з П(С)БО 12 всі поточні фінансові інвестиції на дату балансу відображаються за справедливою вартістю.

Справедлива вартість — це сума, за якою може бути здійснений обмін активу або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими i незалежними сторонами. На практиці її ототожнюють з ринковою вартістю інвестиції.

Собівартість фінансової інвестиції може бути як вищою, так i нижчою від справедливої вартості. У цьому разі фінансові інвестиції підлягають переоцінці. Якщо підприємство є власником акціонерних капіталів кількох інших товариств, то такі акції розглядаються як інвестиційний портфель короткострокових цінних паперів, а якщо володіє поточними борговими зобов'язаннями — портфель боргових зобов'язань. 3i зміною ринкової вартості переоцінці підлягає, як правило, портфель, а не окрема інвестиція.

Щодо довгострокових фінансових інвестицій, то їх оцінка залежить від виду цінних паперів, що формують інвестиційний портфель, так i від рівня впливу інвестора на операційну i фінансову діяльність підприємства, акції якого були придбані.

Через здійснення фінансових інвестицій в акції підприємств можна отримати певні економічні вигоди для інвестора, такі, як дивіденди, встановлення контролю тощо. Розмір цих інвестицій визначає статус інвестора i є критерієм наявності контролю у нього щодо підприємства.

У процесі роботи підприємство співпрацює з великою кількістю партнерів. Тому для задоволення в повній мірі всіх інформаційних потреб користувачів в обліковій інформації необхідно складати цільові фінансові звіти, але для цього потрібно здійснювати одне з основних завдань організації бухгалтерського обліку - своєчасне документальне оформлення операцій з фінансовими інвестиціями.

Відмітимо, що при придбанні, перепродажу цінних паперів з каси або поточного рахунку підставою для здійснення записів в бухгалтерському обліку є прибутковий касовий ордер або виписка банку.

По кожному пакету придбаних цінних паперів в двох примірниках складається реєстр, який повинен мати наступні обов'язкові реквізити: найменування емітента, номінальну вартість цінного паперу, купівельну вартість, номер, серію, загальну кількість, дату купівлі, дату продажу.

На розрахунок премії або дисконту складається довідка бухгалтерії. Коли придбані підприємством акції, облігації або інші цінні папери передаються банку на тимчасове зберігання, то в регістрах аналітичного обліку посилаються на відповідний документ, який одержано з банку.

Всі цінні папери описуються в Книзі обліку цінних паперів, яка повинна бути зброшурована, скріплена печаткою підприємства та підписами керівника та головного бухгалтера, сторінки пронумеровані. Виправлення в Книгу можуть вноситися лише з дозволу керівника та головного бухгалтера із зазначенням дати виправлень.

Важливу роль при оцінці фінансових інвестицій відіграє принцип обачності, що передбачає застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки фінансових інвестицій, які повинні запобігати завищенню оцінки активів.

На підставі вищевикладеного можна зазначити [14, c. 157]:

1) своєчасне і правильне документальне оформлення операцій з фінансовими інвестиціями дозволить підприємству розширити обсяг та ступень деталізації інформації у звіті, який одночасно буде задовольняти інтереси усіх груп користувачів облікової інформації. Наприклад, дрібні акціонери найчастіше зацікавлені в інформації про розподіл дивідендів та можливість їх отримання, а власників частіше цікавить інформація про умови та можливість інвестування з метою укрупнення придбаних пакетів акцій та отримання контролю над підприємством.

2) правильна організація обліку фінансових інвестицій є запорукою стабільної та ефективної роботи підприємства.

2.2. Особливості аналітичного та синтетичного обліку фінансових інвестицій

У бухгалтерському обліку фінансові інвестиції, відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій та Інструкції про його застосування (нормативи затверджено наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. №291, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 21.12.99 р. за №892/4185), обліковуються на активних рахунках першого ("Необоротні активи") та третього ("Кошти, розрахунки та інші активи") класів:

- синтетичний рахунок першого порядку 14 "Довгострокові фінансові інвестиції";

- синтетичний рахунок першого порядку 35 "Поточні фінансові інвестиції".

Рахунок 14 "Довгострокові фінансові інвестиції" призначений для узагальнення інформації про наявність та рух довгострокових інвестицій (вкладень) у цінні папери інших підприємств, облігації державних та місцевих позик, статутний капітал інших підприємств, створених на території країни та за кордоном тощо.

Рахунок 14 "Довгострокові фінансові інвестиції" має такі субрахунки:

141 "Інвестиції пов'язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі";

142 "Інші інвестиції пов'язаним сторонам";

143 "Інвестиції непов'язаним сторонам".

За дебетом рахунка 14 "Довгострокові фінансові інвестиції" відображається вартість довгострокових інвестицій, за кредитом - їх вибуття (списання) чи зменшення вартості, а також одержання дивідендів від об'єкта інвестування, якщо облік інвестицій ведеться за методом участі в капіталі.

Аналітичний облік на рахунку 14 "Довгострокові фінансові інвестиції" ведеться за видами довгострокових фінансових вкладень та об'єктами інвестування. Побудова аналітичного обліку повинна забезпечити можливість отримання інформації про довгострокові фінансові вкладення в об'єкти як на території країни, так і за кордоном.

На рахунку 35 "Поточні фінансові інвестиції" ведеться облік наявних коштів та руху поточних фінансових інвестицій та еквівалентів грошових коштів, у тому числі депозитних сертифікатів.

Рахунок 35 "Поточні фінансові інвестиції" має такі субрахунки:

351 "Еквіваленти грошових коштів";

352 "Інші поточні фінансові інвестиції".

За дебетом рахунка 35 "Поточні фінансові інвестиції" відображається придбання (надходження) еквівалентів грошових коштів та поточних фінансових інвестицій, за кредитом - зменшення їх вартості та вибуття.

Аналітичний облік ведеться за видами фінансових інвестицій із забезпеченням можливості отримання інформації про інвестиції як на території країни, так і за кордоном.

Рахунки, з якими кореспондують рахунок 14 «Довгострокові фінансові інвестиції» та 35 «Поточні фінансові інвестиції» наведено у додатку Б.

Бухгалтерський облік фінансових інвестицій ведеться в залежності від того, за якими методами обліковуються фінансові інвестиції.

Порядок облікових записів щодо надходження фінансових інвестицій визначається виходячи з джерела такого надходження. Підприємства можуть купувати фінансові інвестиції (цінні папери), одержувати їх як внесок до статутного капіталу, а також в оплату заборгованостей.

Так, оприбуткування фінансових інвестицій, отриманих в результаті внеску засновників (учасників) до статутного капіталу, проводиться в обліку наступним записом на підставі установчого договору (табл.2.2.).

Таблиця.2.2. Облік надходження фінансових інвестицій, що одержані в результаті внесків засновників

№ з.п.

Зміст господарської операції

Кореспондуючі рахунки

Дебет

Кредит

1

Оголошено статутний капітал

46 «Неопла-чений капітал»

40 «Статутний капітал»

2

Одержано довгострокові фінансові інвестиції від засновника в рахунок внеску до статутного капіталу

14 «Довго-строкові фінансові інвестиції»

46 «Неопла-чений капітал»

Облік переоцінки фінансових інвестицій залежить від того, за якою оцінкою обліковуються інвестиції на дату балансу.

Переоцінка інвестицій, облік яких ведеться за справедливою вартістю, відображується наступними записами:

- Дт 14 "Довгострокові фінансові інвестиції”, Кт 746 "Інші доходи від звичайної діяльності” – віднесено суму до оцінки до складу інших доходів по інвестиціям;

- Дт 975 "Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій”, Кт 14 "Довгострокові фінансові інвестиції” – віднесено різницю між первинною і справедливою вартістю на витрати від іншою діяльності за інвестиціями.

Списання таких витрат на фінансові результати здійснюється за допомогою запису:

Дт 793 "Результат іншої звичайної діяльності”, Кт 975 "Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій”.

У разі якщо на дату балансу ринкова вартість перевищує над первісною вартістю або попередньою балансовою, то вона відображується у складі інших доходів і спричинює збільшення вартості інвестицій. У бухгалтерському обліку ця переоцінка відображується таким чином:

- Дт 143 "Інвестиції непов`язаним сторонам», Кт 746 «Інші доходи від звичайної діяльності”.

Списання цих доходів на фінансовий результат здійснюється таким записом:

- Дт 746 «Інші доходи від звичайної діяльності”, Кт 793 "Результат іншої звичайної діяльності.

Типові проводки з обліку фінансових інвестицій наведено у додатку В.

Порядок відображення фінансових інвестицій у балансі встановлено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. №87, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 21.06.99 р. за №396/3689.

Відповідно до встановленого порядку, фінансові інвестиції відображаються у першому ("Необоротні активи") та другому ("Оборотні активи") розділах активу балансу:

- у статті "Довгострокові фінансові інвестиції" (коди рядків 040 "Довгострокові фінансові інвестиції, які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств" та 045 "Інші фінансові інвестиції") відображаються фінансові інвестиції на період більше одного року, а також усі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент. У цій статті виділяються фінансові інвестиції, які, згідно з відповідними положеннями (стандартами), обліковуються методом участі в капіталі;

- у статті "Поточні фінансові інвестиції" (код рядка 220) відображають фінансові інвестиції на строк, що не перевищує один рік, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент (крім інвестицій, які є еквівалентами грошових коштів, що відображаються в рядках 230 "Грошові кошти та їх еквіваленти в національній валюті" та 240 "Грошові кошти та їх еквіваленти в іноземній валюті", залежно від того, в якій валюті зазначені інвестиції номіновані).


 

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ ФІНАНСОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ ТА ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

3.1. Удосконалення бухгалтерського обліку фінансових інвестицій

У бухгалтерському обліку головним аспектом має бути та є правильний облік відображення діяльності будь-якого підприємства для отримання інформації щодо фінансового результату за визначений період роботи.

Отже, фінансові інвестиції теж потребують наявності досконалого та суттєвого обліку цього напрямку отримання прибутку. Для удосконалення обліку фінансових інвестицій необхідно розробити комплексну систему, яка б ґрунтувалася на специфічних умовах економічного і політичного життя України. Особливості економічного розвитку, специфічні підходи до роздержавлення і приватизації, недосконалість ринкових механізмів та податкового законодавства, значний сектор тіньової економіки повинні бути враховані при побудові національної моделі обліку фінансових інвестицій.

Найбільше проблем при цьому виникає при оцінці та обліку інвестицій.

На нашу думку, в бухгалтерському обліку повинні розрізнятися як окремі об'єкти фінансові інвестиції, що утримуються для одержання прибутку, контролю та інших вигод, і активи, що придбані з метою подальшого продажу. Для професійних торгівців, основною діяльністю яких є купівля-продаж цінних паперів, такі інвестиції є звичайним товаром. Тому, норми і правила, визначені П(С)БО 12, повинні стосуватися усіх підприємств, крім бюджетних установ і професійних торгівців цінними паперами.

Фінансові активи, що придбані і утримуються для подальшого продажу, хоч і віднесені за П(С)БО до інвестицій, на нашу думку, повинні відображатися в обліку як товар. Дохід від таких інвестицій формується від різниці в ціні (продажної і купівельної), а не за рахунок ринкових механізмів інвестування (дивідендів, відсотків, приросту капіталу).

Інвестиції в пов'язані сторони (асоційовані, дочірні, спільні підприємства) згідно П(С)БО 12 обліковуються за методом участі в капіталі на субрахунку 141 «Інвестиції пов'язаним сторонам за методом участі в капіталі». Виключенням можуть бути лише інвестиції у пов'язані сторони. Які утримуються для продажу протягом 12 місяців, що в практиці зустрічається рідко.

Не зважаючи на обов'язковість, більшість інвесторів, які мають суттєвий вплив на об'єкти інвестування (контролюють більше 25% їх капіталу), не застосовують в обліку метод участі в капіталі. Це можна пояснити кількома причинами:

- облік за методом участі в капіталі є новим і досить складним для сприйняття;

- у даний час відсутні дієві способи контролю достовірності інформації про результати діяльності асоційованих, дочірніх підприємств, які повинні враховуватися у балансі інвестора;

- даний метод не узгоджений з вітчизняним податковим законодавством щодо оподаткування прибутку.

За міжнародними стандартами (МСФЗ 27 «Консолідовані фінансові звіти та облік інвестицій у дочірні підприємства») у випадку повного контролю, крім обліку за методом участі в капіталі, може застосовуватися альтернативний підхід – облік за методом собівартості або переоціненої вартості.

На наш погляд, у вітчизняній практиці доцільно встановити кілька альтернативних варіантів обліку інвестицій у пов'язані сторони:

- базовий підхід, коли облік інвестицій у дочірні підприємства здійснюється за методом участі в капіталі;

- альтернативні варіанти – облік інвестицій проводиться за фактичною собівартістю вкладеного капіталу або переоціненою вартістю, яка б відповідала справедливій вартості об'єктів на ринку.

Вимагає більш чіткого розмежування в обліку і звітності інформація щодо визначення результатів за окремими видами діяльності, зокрема, доходів, видатків і результатів інвестиційної діяльності. У даний час в обліку на рахунках 7 і 9 класів достатньо чітко представлені доходи, витрати операційної і фінансової діяльності. Облік інвестиційної діяльності передбачено вести на рахунках і відображати у звітності у складі інших доходів і витрат.

Доходи інвестиційної діяльності представлені у Плані рахунків двома рахунками:

72 «Дохід від участі в капіталі», на якому відображається збільшення частки інвестора від вкладень в асоційовані, дочірні підприємства, приєднання до інвестицій доходів від спільної діяльності;

74 «Інші доходи» - для обліку доходів від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів, а також безкоштовно отриманих активів, не операційних курсових різниць, інших доходів від звичайної діяльності.

Враховуючи те, що на рахунку 74 обліковуються доходи, пов'язані виключно з інвестиційною діяльністю, доцільно було б це врахувати у самій назві рахунку, назвавши його «Доходи інвестиційної діяльності», а субрахунок 746 «Інші доходи від інвестиційної діяльності».

Аналогічна проблема виникає і в обліку витрат інвестиційної діяльності, для чого також передбачено два рахунки:

96 «Втрати від участі в капіталі» - збитки від інвестицій в асоційовані, дочірні підприємства, від спільної діяльності;

97 «Інші витрати», де відображається собівартість реалізованих фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів, а також уцінка, списання необоротних активів, втрати від не операційних курсових різниць.

Рахунок 97 за економічним змістом, структурою субрахунків після виключення з нього страхової діяльності призначений виключно для обліку витрат і втрат, пов'язаних з інвестиційною діяльністю. Зважаючи на це його доцільно назвати «Витрати інвестиційної діяльності», а субрахунок 977 «Інші витрати інвестиційної діяльності».

Вимагає відповідного уточнення й рахунок для обліку кінцевих фінансових результатів. У зв'язку з цим субрахунок 793, на якому формуються кінцеві фінансові результати від інвестицій, слід було б назвати «Результат інвестиційної діяльності».

Аналогічні зміни доцільно внести у фінансову звітність, зокрема, у форму №2 «Звіт про фінансові результати», замінивши статті «Інші доходи» та «Інші витрати» відповідно на статті «Доходи інвестиційної діяльності» та «Витрати інвестиційної діяльності».

Як свідчить практика, інвестиційна діяльність у країнах з ринковою економікою дає підприємству суттєві доходи. Прибуток від участі в капіталі асоційованих, дочірніх підприємств, а також від операцій з цінними паперами, іншими фінансовими інструментами в багатьох з них перевищує доходи від основної, операційної діяльності.

Тому важливим є найбільш повне висвітлення в обліку і звітності інвестиційних процесів на підприємстві, одержання достовірної інформації про інвестиційні доходи і витрати, чітке розмежування результатів кожного виду діяльності підприємства. Адже, саме підприємство є одним із ключових суб'єктів ринкової економіки.

3.2. Удосконалення інвестиційної діяльності суб'єктів господарювання

Потребує також удосконалення управлінський облік при здійсненні інвестиційної діяльності суб'єктом господарської діяльності.

Підприємству, при здійсненні інвестиційної діяльності, насамперед необхідно чітко визначитися з факторами, які визначають її масштаби на ринку цінних паперів. До таких факторів можна віднести:

- стадія життєвого циклу підприємства;

- політка на фондовому ринку;

- наявність достатньої кількості інвестиційних ресурсів для прямого або портфельного інвестування;

- готовність здійснювати значні інвестиційні витрати, що приноситимуть прибуток у майбутньому.

Відповідно до П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції» всі вкладення підприємства реалізовуються у двох формах:

- вкладення капіталу в доходні види грошових інструментів;

- вкладення капіталу в доходні види фондових інструментів.

Використання таких форм фінансового інвестування пов'язане з широким вибором альтернативних інвестиційних рішень. Вони відрізняються за своїм значення і впливом на розвиток підприємства. Рішення можуть носити поточний або стратегічний характер, а також визначати потребу в інвестуванні в цілому. В основі процесу прийняття рішень лежить визначення їх необхідності та доцільності. Прийняття інвестиційних рішень ускладнюється такими факторами як:

- велика кількість доступних варіантів вкладення капіталу;

- обмеженість фінансових ресурсів для інвестування;

- ризик, пов'язаний з прийняттям того чи іншого рішення стосовно вкладення фінансових інвестицій.

Важливим також є питання розміру інвестицій. Ці фактори впливають на глибину аналізу економічної сторони стратегій, що передбачають вкладення коштів та інших фінансових ресурсів. Раціоналізуючи дуже складний і дорогий процес альтернативного дослідження інвестиційних пропозицій і формування інвестиційних рішень, можна організувати його через два методично завершених етапи: прийняття скринінгових і преферентивних рішень.

Скринінгові рішення – перший етап цього процесу. Ця група об'єднує інвестиційні рішення, при здійсненні яких, не виникає потреба у поглибленому і детальному аналізі. Вона відсіює із безлічі всіх можливих рішень ті, які не відповідають прийнятим підприємством нормативам. По закінченні цього етапу повинно бути створено сукупність прийнятних інвестиційних альтернатив, які конкурують між собою.

На другому етапі (прийняття преферентивних рішень) досліджується сукупність конкуруючих інвестиційних альтернатив, що відібрані на першому етапі, з урахуванням внутрішніх можливостей підприємства та очікуваного впливу зовнішнього середовища. Саме цей етап потребує від аналітика використання складніших методів дослідження, величезної інформаційної бази, що суттєво підвищує вартість процесу формування інвестиційних рішень. Пропонуємо застосовувати такі методичні прийоми системного аналізу, к імітаційне моделювання та економіко-математичні моделі.

Імітаційне моделювання – дослідження із застосуванням комп'ютерних технологій взаємозв'язків, явищ та процесів в умовах невизначеності. В програмах створюється модель процесу чи явища, що вивчаються на вхід подаються імпульси, а на виході досліджуються результати. Шляхом зміни вхідних сигналів та вивчення вихідних визначаються залежності, які характеризують процеси та явища.

Економіко-математичні моделі – вибір найкращих альтернатив, виходячи із заданого критерію і ситуації, у якій приймається рішення. Крім того, використання методик розрахунків вищої математики дозволить якісно побороти невизначеність, що пов'язана з інвестиційною діяльністю підприємства. Додатково слід використовувати систему спеціальних прийомів – аналіз чуттєвості рішень до різних факторів. Вони дозволяють визначати ступінь припустимості змін у системі, за яких не змінюється раніше знайдене оптимальне рішення.

Наступним етапом має стати практична реалізація обраної стратегії, що базується на прийнятому інвестиційному рішенні та розробленій моделі. Це вимагає розгляду інвестиційного проекту.

Інвестиційних проект розглядається у часовому аспекті, причому період, що аналізується, розбивається на декілька, бажано рівних, проміжків – інтервалів планування. Як правило його реалізують в два етапи:

- етап розробки;

- етап впровадження.

Якщо говорити про об'єкт інвестування, то одним із головних джерел є фінансова звітність підприємства. Складання звітності відповідно до законодавства дає можливість класифікувати таку інформацію як відносно достовірну. В результаті отримуємо доволі якісну інформаційну базу даних. При цьому залежність «інвестиційне проектування та моделювання – фінансова звітність» можу бути представлена в наступному спрощеному вигляді (рис.3.1.).

Розробка проекту або моделі

Відображення результатів реалізації проекту через конкретні та загальні показники фінансової звітності

Аналіз фінансової звітності

Оцінка результатів реалізації проекту

Інтерпретація результатів аналізу

Рис. 3.1. Фінансова звітність як інформаційна база для інвестиційного проектування та моделювання

Зазвичай інвестиційних проект складається з наступних стадій:

- формування ідей, цілей, завдань;

- оцінка привабливості інвестиційного проекту;

- вибір схем фінансування проекту.

Вважаємо, що такий підхід до реалізації не є достатнім, що б забезпечити максимальну ефективність від вкладених коштів. Тому пропонуємо доповнити етапи моделюванням – створенням прагматичних моделей:

- ідейний етап (етап планування та розробки) + моделювання;

- етап реалізації + моделювання.

Таке доповнення надасть можливість виявлення способів і засобів для змін реальності так щоб наблизити реальність до моделі. Прагматичні моделі виступають в якості деякого стандарту чи зразка під які підбудовуються як власне діяльність, так і її результат. Таким чином, створюється додатковий стимул до підвищення якості роботи по вкладенню коштів. Поєднання такого підходу з економіко-математичним моделюванням забезпечить найякісніший результат від фінансових інвестицій. Це можливо за умови дотримання таких умов, як, по-перше, врахування історичної ситуації; по-друге, розгляд будь-якого факту і процесу в його історичному розвитку, включаючи його генезис, а також з огляду на їх сутність, по-третє, спирання на емпіричний матеріал, прогнозування.

Комплексне використання математико-економічних методів передбачає найбільш повне розкриття сутності, закономірностей і тенденцій розвитку конкретних явищ і процесів з метою найбільш адекватного відображення їх властивостей.

 


 

ВИСНОВКИ

 

У результаті проведеного дослідження було узагальнено, проаналізовано, вирішено та удосконалено проблемні питання, пов'язані з обліком фінансових інвестицій.

1. Фінансова інвестиція — це господарська операція, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних папepiв, деривативів та інших фінансових інструментів.

2. Класифікація фінансових здійснюється на основі врахування різних класифікаційних ознак. Для потреб бухгалтерського обліку найбільш доречною є класифікація фінансових інвестицій на довгострокові і поточні.

3. Визначено, що національний стандарт бухгалтерського обліку №12 «Фінансові інвестиції» містить не достатньо чіткі вимоги щодо обліку фінансових інвестицій. Даний документ містить теоретичного плану вимоги. При тому як Міжнародний стандарт фінансової звітності 25 «Облік інвестицій» містить рекомендації щодо відображення інформації більш економічного та фінансового напрямків щодо обліку фінансових інвестицій.

4. Визначено, що для правильної побудови бухгалтерського обліку фінансових інвестицій, необхідно дотримуватися наступних задач: відповідно до мети придбання фінансових інвестицій правильно їх класифікувати для подальшого обліку; юридично правильно сформувати первинні документи з обліку інвестицій, заключати вигідні договору з придбання інвестицій, своєчасно і відповідно до облікової політики робити переоцінку до справедливої вартості; не втрачати контролю за інвестиціями, які обліковуються за методом участі в капіталі; своєчасно та достовірно відображати в звітності операції з придбанням, переоцінкою та погашення фінансових інвестицій.

5. Для відображення в обліку інформації про фінансові інвестиції призначені рахунки 14 "Довгострокові фінансові інвестиції" та рахунок 35 "Поточні фінансові інвестиції". Дані рахунки містять субрахунки, особливості обліку фактів господарського життя на яких суворо регламентується Інструкцією по застосуванню плану рахунків бухгалтерського обліку.

6. Обґрунтовано причини та запропоновано змінити назви рахунків в Плані рахунків бухгалтерського обліку наступним чином: 74 «Інші доходи» змінити на «Доходи інвестиційної діяльності», а субрахунок 746 назвати «Інші доходи від інвестиційної діяльності». Рахунок 97 «Інші витрати» назвати «Витрати інвестиційної діяльності», а субрахунок 977 «Інші витрати інвестиційної діяльності». При цьому потребує і зміни назви рахунок 793, який запропоновано називати «Результат інвестиційної діяльності».

Аналогічні зміни доцільно внести у фінансову звітність, зокрема, у форму №2 «Звіт про фінансові результати», замінивши статті «Інші доходи» та «Інші витрати» відповідно на статті «Доходи інвестиційної діяльності» та «Витрати інвестиційної діяльності».

Дані зміни призведуть до найбільш повного висвітлення в обліку і звітності інвестиційних процесів на підприємстві, одержання достовірної інформації про інвестиційні доходи і витрати, чіткого розмежування результатів кожного виду діяльності підприємства.

7. Запропоновано методику удосконалення здійснення інвестиційної діяльності на основі всебічного використання моделювання з метою прийняття відповідних управлінських рішень .






Реферат на тему: Облік фінансових інвестицій та інвестиційної діяльності (курсова робота)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2017. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.