Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Значення лісів та оцінка лісових ресурсів в Україні (реферат)

Зміст

1. Народногосподарське та економічне значення лісів України

2. Актуальні питання економічної оцінки лісових ресурсів

3. Ліс і проблеми малих річок

4. Значення лісів та проблеми обліку лісових ресурсів в Україні

5. Економіко-екологічна оцінка лісових ресурсів

Використана література

1. Народногосподарське та економічне значення лісів України

Надзвичайно велике народногосподарське та економічне значення мають ліси України. Ліс це тип природних комплексів, в якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав'яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов'язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище. Площа земель лісового фонду становить 10,8 млн. га, що становить 15,7 % від території України. В укритих лісовою рослинністю землях переважають середньовікові деревостани 46 %, молодняки становлять 23 %, стиглі насадження 15 % і пристигаючі 16 %. У лісах України хвойні насадження займають 42 % від загальної площі, твердолистяні породи 43 % і м'яколистяні 1 %. На території України створено майже 3 тис. об'єктів природно-заповідного фонду, які займають близько 1 млн. га. У структурі державно-заповідного фонду є 6 природних заповідників, 4 національних природних парків, 1217 заказників, 32 ландшафтних регіональних парків, 45 пам'яток садово-паркового мистецтва, 524 заповідних урочищ.

Економічне значення лісу полягає в тому, що ліс є джерелом деревини, яка використовується у всіх галузях народного господарства. Деревина є цінним економічним ресурсом з надзвичайною різноманітністю застосування, незважаючи на появу ряду замінників. Щорічна потреба у деревині в Україні у перерахунку на круглі лісоматеріали становить близько 13 млн. м3. При збільшенні потреби деревини, необхідно збільшувати площу лісів, підвищувати їхню якість і продуктивність, раціонально використовувати деревину, задля того, аби задоволення потреб людини було можливим у майбутньому. Ліс також є домівкою птахів і звірів, джерелом лісових плодів, ягід та лікарських рослин. У той же час ліс є невід'ємною складовою біосфери. Ліси України поділяють на дві групи за такими ознаками, як: розташування і функції, які виконує ліс та відповідно до його народногосподарського значення.

До першої групи лісів належать лісові масиви, які виконують екологічну (захисну) роль, а також ліси заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, пам'ятки природи, заповідні урочища, лісонасадження біля санаторіїв і курортів. Ліси, розташовані на берегах річок та різноманітних водойм, виконують захисну функцію. Виділяють водоохоронні, водорегулювальні, захисні і комплексні водозахисні ліси. Водоохоронні ліси сприяють рівномірному доступу води у джерела і захищають природні та штучні водойми від забруднення. Водорегулювальні ліси не збільшують загальне надходження води до джерел, але краще дренажують ґрунт, переводять поверхневий стік у внутрішньоґрунтовий, пом'якшують процеси паводків, стримують заболочування ґрунту. Захисні ліси охороняють ґрунт від розмиву, зсувів, а також захищають населені пункти і сільськогосподарські угіддя від шкідливого впливу атмосферних факторів. Виділяють також полеі ґрунтозахисні лісові насадження, які залежно від призначення поділяють на: насадження на ярах, насадження на піщаних та рухомих ґрунтах, полезахисні лісові смуги, захисні насадження у садах та на виноградниках, захисні насадження на пасовищах, захисні насадження на зрошуваних землях, а також захисні насадження у сільських населених пунктах.

Поле і ґрунтозахисні ліси виконують низку важливих функцій:

● попереджують ерозію ґрунтів;

● закріплюють ґрунт від розмиву;

● захищають від заметів пісками населені пункти, сільськогосподарські угіддя, транспортні шляхи і засоби зв'язку, річки та водосховища;

● захищають плодові насадження від негативного впливу сильних вітрів, низьких температур, суховіїв, пилових бур та інших негативних атмосферних явищ;

● захищають зрошувані землі від засолення та заболочування;

● виконують протиерозійну та біодренажну роль;

● значно збільшують урожай сільськогосподарських культур;

● захищають сільські населені пункти у зимовий час від холодних вітрів, снігових та пилових заметів, а в літній період створюють сприятливий мікроклімат прилеглих територій.

Також однією з важливих функцій лісових насаджень є боротьба із забрудненням повітря пилом та викидами в атмосферу, тобто санітарно-гігієнічна функція. Крім того, зелені насадження відіграють велике протипожежне значення у сільській місцевості й одночасно є невід'ємною частиною архітектурно-декоративного ансамблю кожного населеного пункту. Не менш важливе значення мають і лісові насадження вздовж доріг, адже вони захищають транспортні шляхи від снігових та піщано-пилових заметів.

Як згадувалось вище, до першої групи лісів України належать і заповідні території, адже вони є однією з форм охорони природи. Заповідниками визначають типові природні ділянки, вилучені з господарського користування, які мають особливо важливе наукове та культурноісторичне значення. Вони відіграють значну роль у відновленні і збільшенні чисельності особливо цінних у господарському або науковому відношенні тварин і рослин. У заповідниках є можливими дослідження природних явищ і процесів у незмінених людиною умовах. Заповідники є еталонами природи, які дають змогу людині дослідити і виявити вплив нераціонального господарювання. Також однією з важливих функцій заповідників є сприятлива атмосфера, задля збереження екологічних зв'язків, які склалися протягом тисячоліть. Особливо важлива роль відведена тим заповідникам, які не тільки зберігають флору і фауну, а й сприяють відновленню та збагаченню природних лісів, збереженню гірських екосистем, покращенню водного режиму місцевості, тобто виконують водозахисні та протиерозійні функції. До парківпам'яток природи належать рідкісні природні шедеври, які мають важливе наукове, історичне або культурно-естетичне значення.

У лісах першої групи, крім заповідників, проводяться тільки рубки, пов'язані з веденням лісового господарства, вибіркові та суцільні санітарні та лісовідновні. Їх проводять тільки на тих ділянках, де насадження вже не виконують захисні функції.

Ліси другої групи в умовах України знаходяться в густонаселених районах із розвиненою шляховою мережею. Вони також мають велике захисне й обмежене експлуатаційне значення. У лісах першої групи лісове господарство спрямоване на підвищення їхньої екологічної ролі та на створення сприятливих умов для відпочинку та задоволення естетичних потреб населення. У лісах другої групи основним завданням є підвищення продуктивності та якості деревостанів. На Поліссі 80 % лісових масивів віднесено до другої групи, у Лісостеповій зоні 48 % включено до першої групи і 52 % до другої, а у Криму і у Степу всі ліси віднесено до першої групи. Чим менша лісистість території, тим більше лісів першої групи. Розглянемо динаміку лісистості України в табл. 1.

Розглянувши динаміку лісистості в ІІ половині ХХ ст., бачимо, що у Карпатах та на Поліссі лісозабезпеченість набагато перевищує середні показники у країні, і навпаки, у степовій зоні ці показники незначні. Лісистість території України наприкінці ХХ ст. становить 15,6 %, при цьому ліси розміщені вкрай нерівномірно. На Поліссі лісистість становить 26,1 %, в Лісостепу 12,2 %, у Степу, у Карпатах і Криму відповідно 3.8, 40.5, 9.8 % (рис.). Нерівномірність в розміщенні лісів є наочною при зівставленні лісистості окремих областей у поданій вище таблиці. До найбільш лісистих належать Волинська, Житомирська, Рівненська, Івано-Франківська, Закарпатська області, лісистість в них становить 30,9-50,8 %. У степових областях, навпаки, лісистість дуже низька. У Миколаївській, Запорізькій, Херсонській, Дніпропетровській областях лісистість сягає тільки 3,7-5,2 %. Приріст лісистості є незначним, адже в цілому на Україні за півстоліття приріст становить тільки 3,2 %. Для досягнення оптимальної лісистості України, яка має становити близько 20-25 %, необхідно постійно збільшувати площу лісів і добре попрацювати, передусім, для майбутнього покоління.

Адже, ліси України є її національним багатством і виконують ряд важливих функцій, також вони є джерелом різноманітних за своїм призначенням лісових ресурсів, які необхідні для задоволення потреб суспільства.

2. Актуальні питання економічної оцінки лісових ресурсів

На сьогодні актуальним завданням є необхідність розроблення науково-обґрунтованих методів економічної оцінки природних ресурсів та залучення їх в загальну систему економічних відносин. На основі економічної оцінки природних ресурсів створюватимуться можливості для відображення їх цінності в складі національного багатства країни, ведення державного регіонального природоресурсного кадастру, обґрунтування ефективності природоохоронних заходів, оцінки розміру втрат, що завдаються природі стихійними явищами і нераціональними методами експлуатації природних ресурсів, економічного регулювання процесами природокористування.

Існують дві концепції економічної оцінки природних ресурсів: затратна, яка визначається за критерієм витрат на освоєння і використання нових ресурсів; рентна за критерієм народногосподарського ефекту (ренти). Перша з них обґрунтована в наукових працях С.Г. Струміліна, друга в працях Н.П. Федоренка, Т.С. Хачатурова та ін. Так, значно більше визнання одержала рентна концепція економічної оцінки природних ресурсів, оскільки саме економічний ефект найбільш повно характеризує цінність природних ресурсів для суспільства.

Якісні відмінності природних ресурсів є основою утворення ренти. Економічною основою її існування, як відомо з теорії рентних відносин, є монополія держави на експлуатацію кращих за якістю природних ресурсів. Праця, за одних і тих же технологічних рішень і засобів виробництва в кращих умовах, є більш ефективною. На цій підставі "визначається економія праці", встановлюються максимально допустимі витрати на експлуатацію і відтворення природних ресурсів відносно індивідуальних витрат, пов'язаних з цими процесами.

Якщо розглянути методологію затратної концепції економічної оцінки природних ресурсів, то вона істотно відрізняється від рентної концепції. При цьому автори затратної концепції вважають, що ресурси природи, які залучаються в господарський обіг, акумулюють суспільну працю, яка переноситься на виробництво продукції. Проте, як зазначають автори рентної концепції, вартість природних ресурсів не завжди виявляється на основі витратної концепції. Утворення вартості процес, характерний для продуктів праці, а не для природи. Підтвердженням цього є те, що нерідко більш цінними вважаються ресурси, коли їх відтворення і експлуатація не пов'язані з витратами суспільної праці. Тому можливість оцінки природних ресурсів на основі витратної концепції обмежується. Основним недоліком витратної концепції є відсутність врахування якісних показників ресурсів, які впливають на продуктивну силу праці і ефективність виробництва. Однак витрати, що відбивають затрати живої і уречевленої праці на освоєння (відтворення) природних ресурсів, є реальними. Вони входять в сукупні витрати, тобто беруть участь в утворенні вартості, що призводить до необхідності їх обліку. Зараз допускається наявність реальних вартісних відносин і у випадках, коли відтворення природних ресурсів і не пов'язано з витратами людської праці. Тому оцінка природних ресурсів має здійснюватись як на основі суспільно необхідних витрат, пов'язаних з їх відтворенням, так і на основі диференційної ренти. Обидві оцінки не протиставляються, а доповнюють одна одну. Це важлива умова поліпшення якісних характеристик розрахунків в галузі природокористування.

На сучасному етапі формування народногосподарського комплексу, що характеризується пошуком шляхів прискорення соціально-економічного розвитку, важливого значення набуває рентна концепція економічної оцінки (грошової) природних ресурсів.

Зазначені методологічні підходи до економічної оцінки природних ресурсів застосовуються також для оцінок лісових ресурсів, що виступають як засоби й предмети праці. При цьому лісова рента розраховується як різниця між цінністю кінцевої продукції лісовирощування, що встановлюється величиною гранично допустимих витрат на приріст її виробництва (замикаючих затрат) та індивідуальними зведеними витратами на відновлення й експлуатацію лісу. До одержаної величини додається не лише диференційна рента І (за якістю і місцерозташуванням), але і диференційна рента ІІ, що відображає ефективність додаткових витрат на відтворення, охорону й експлуатацію лісових ресурсів. У всіх випадках відпрацьовуються альтернативні варіанти лісогосподарських заходів щодо використання і відтворення лісових насаджень даної ділянки лісу. Метод лісовирощування і лісоексплуатації вибирається згідно з його народногосподарською ефективністю. Таким чином, економічна оцінка лісових ресурсів, відображаючи приріст ефекту від їх використання, в кінцевому підсумку дорівнює додатковим витратам, які вкладаються для відшкодування ресурсів, замість тих, що вилучаються в результаті експлуатації. Додаткову оцінку при цьому одержують не всі ресурси лісу, а тільки невелика їх кількість, яка визначається потребами суспільства. Показником суспільної корисності лісових ресурсів виступає капіталізована рента, що встановлюється для кращої їх частини відносно всього обсягу. Чим менше ресурсів лісу, тим більший економічний ефект від збільшення їх виробництва або поліпшення якості. Наявність товарно-грошових відносин є вартісною формою утворення диференційної ренти.

Таким чином, ефект від використання лісових ресурсів одночасно є показником народногосподарської втрати у випадках погіршення якості лісових насаджень або їх вилучення з лісогосподарського обігу. При цьому за умови вилучення ділянки лісу для потреб, не пов'язаних з лісовирощуванням, цінність нового виду користування повинна бути вищою від лісогосподарського з урахуванням, звичайно, соціальних та екологічних функцій лісу. Економічній (грошовій) оцінці підлягають землі лісового фонду, лісові насадження, недеревні рослині ресурси, соціальні й екологічні функції лісу. Така оцінка, як стверджують деякі автори, в сумарному вигляді дає загальну уяву про цінність лісу як засобу і предмета праці. Однак така точка зору не може вважатись правомірною, оскільки сировинні і несировинні функції лісу це якісно різні й неспівставні категорії. Тому економічна оцінка за сумою сировинних і несировинних показників необґрунтована.

Як відомо, функції лісу, різноманітні, тому їх економічна оцінка повинна здійснюватись за домінуючою ознакою: землі лісового фонду за ефектом від використання еталонних насаджень, які найбільш повно відображають потенційні можливості лісорослинних умов; лісові насадження експлуатаційного призначення за ефектом від використання деревини в період їх оцінки; соціальні і екологічні функції за величиною ефекту від дії впливу цих функцій на підвищення ефективності суспільного виробництва і продуктивної сили праці. Перевагою рентного підходу економічної оцінки лісових ресурсів є, перш за все, те, що при цьому виявляється реальний економічний ефект від використання лісу.

Однак, певні недоліки має і рентний підхід до економічної оцінки. Насамперед, це нульові оцінки ресурсів лісу в найгірших умовах лісозростання та мінімальні оцінки близьких до них за своїми параметрами. Також, застосування рентного підходу оцінки лісових ресурсів ускладнюється відсутністю науково обґрунтованих цін на продукти і корисності лісу. Діючі ціни на ці ресурси не відображають їх народногосподарського значення. Це підтверджується ще й тим, що цінність ресурсу визначається не лише економією суспільної праці, але і його дефіцитністю.

З огляду на викладене вище, випливає, що економічна оцінка лісових ресурсів повинна визначатись за правилами, коли діє середня норма прибутку і додаткова вартість, купівля-продаж лісогосподарської продукції за регулюючими замикаючими цінами, які формуються у гірших умовах лісовирощування. Згідно з таким підходом, диференційна рента з одиниці лісопродукції визначається різницею між замикаючими, тобто найбільш високими, але ще допустимими затратами для даного регіону (держави) на виробництво лісопродукції та індивідуальними витратами на вирощування цієї продукції. Лісоземельна рента, як і земельна рента сільськогосподарських угідь, розраховується на основі диференційної ренти І (за якістю і місцерозташуванням ділянки лісу), диференційної ренти ІІ (за результатами інтенсифікації лісовирощування) і абсолютної ренти (яка утворюється в лісовирощуванні з різниці між додатковою вартістю і середнім прибутком). Така методологічна основа її визначення обумовлюється проникненням у лісогосподарське виробництво середньої норми прибутку й монополією держави на лісоземельні угіддя. Вихідні показники для розрахунку ренти встановлюються в межах лісорослинного району, що характеризується гіршими умовами зростання лісу.

Поряд із тим, визначення диференційної ренти ІІ ускладнюється, оскільки результати інтенсифікації лісовирощування важко піддаються вимірюванню, не завжди чітко проявляються. Тому лісоземельна рента повинна розраховуватися як сума диференційної ренти І (або просто ренти) та абсолютної ренти, зважаючи на якість місцерозташування лісоземельної ділянки та наявність забезпечення лісового господарства засобами виробництва, трудовими ресурсами і можливостями оплати праці. Абсолютна рента при проведенні економічної оцінки лісових насаджень з метою запобігання подвійного рахунку не враховується.

Актуальною залишається проблема визначення економічного ефекту від використання екологічних і соціальних функцій лісу, до яких належать: ґрунтозахисні, водоохоронні, водорегулюючі, рекреаційні тощо. Однак ці функції, не маючи матеріально-речового змісту, не є продуктами, тому важко піддаються кількісному виміру. Визнання екологічних і соціальних функцій лісу продуктами означало б визнання їх вартості. Проте через відсутність продукції в цьому випадку не створюється вартість, кошти на відтворення різних функцій лісу окремою адресною статтею також не виділяються. Соціальні й екологічні функції лісу, не залучені у сферу економічних (товарних) відносин, не враховуються в сукупному продукті. Отже, в ролі продукції лісовирощування виступають не функції, а ліси в цілому як засоби праці, тому що існують не властивості (функції) самі по собі, а речі, яким властиві відповідні соціально-екологічні функції, що безпосередньо не є носіями ефекту в лісовому господарстві.

На цей час питання економічної оцінки екологічних і соціальних функцій залишаються відкритими. Недоліки полягають у відсутності певного узгодження цих функцій з реально існуючими економічними й соціальними процесами. Не визначені відповідні критерії, що виражають екологічні функції лісу економічними показниками. Це призводить до того, що різні господарські рішення не завжди виявляються ефективними. Ліс як споживча вартість це носій комплексу функцій, що широко застосовуються в екологічних (захисних) і соціальних цілях. І хоча оцінити їх реальну вартість для народного господарства складно, все ж такі розрахунки потрібні. Цінність різних функцій лісу може бути визначена на основі теорії вартості й споживчої вартості лісів, що використовуються як засоби праці в галузях матеріального виробництва. Зокрема, потреба економічної оцінки екологічних і соціальних функцій лісу обумовлюється необхідністю підвищення показників суспільного виробництва.

Існуючі підходи до економічної оцінки рекреаційних функцій лісу, на наш погляд, недостатньо обґрунтовані. Вони не враховують, зокрема, споживчої вартості рекреаційних функцій лісу, а також показники реального ефекту від їх використання як фактора рекреації.

Споживча вартість рекреаційного лісу, як й іншого товару, визначається кількістю суспільно необхідної праці на його підтримання і поліпшення. Тому закономірний вимір рекреаційних функцій лісу через зіставлення величини приросту продукції у промисловості (соціальній сфері) за рахунок росту продуктивності праці з витратами, пов'язаними з упорядженням рекреаційного лісу як засобу праці.

Таким чином, можна зазначити, що для економічної оцінки на цей час виникає потреба визначення конкретних гранично допустимих затрат (замикаючих оцінок) на виробництво приросту екологічних і соціальних функцій лісу. Це завдання вирішується на базі споживчої вартості ресурсу. Останнє визначає рівень суспільно необхідної норми праці, що складається, тобто виступає як замикаюча оцінка, орієнтована на покриття народногосподарських потреб в лісових насадженнях екологічного й соціального призначення, що відтворюються в гірших умовах зростання. У величині замикаючих затрат ніби синтезуються результати взаємопов'язаних економічних розрахунків, потреба в ресурсах для конкретного періоду і найбільш ефективні варіанти забезпечення таких потреб за рахунок розширеного виробництва.

Крім того, відповідно до оцінки відтворення й експлуатації екологічних та соціальних функцій лісу замикаючі затрати виражають їх споживчу вартість, що зумовлена позитивним впливом лісових насаджень як засобів праці в екологічній і соціальній сфері. На базі суспільно необхідних затрат встановлюється ціна виробництва соціально-екологічної продукції. Споживча її вартість, що перевищує замикаючі оцінки, розглядається на даному етапі як така, що не відповідає суспільним потребам. Іншими словами, ресурси позбавляються споживчих вартостей, коли зникає потреба в них.

Як висновок, доцільно вказати, що викладена обставина свідчить про правомірність економічної оцінки екологічних і соціальних функцій лісу на основі замикаючих витрат, тобто витрат, необхідних для відновлення й вирощування лісових насаджень, що використовуються як засоби праці в галузях матеріального виробництва і істотно впливають на підвищення його ефективності. У даний час як екологічні, так і соціальні функції лісу в практиці не враховуються, що не дає змоги визначити частку лісів у суспільному продукті та національному багатстві.

3. Ліс і проблеми малих річок

В останнє десятиріччя ми були свідками катастрофічних повеней, зсувів та інших стихійних явищ. Наукою і практикою доведено, що вони є наслідками варварської вирубки лісів, яка досягла критичних меж, хоча ті, хто причетний до нищення лісу, заперечують це.

Мешканці Карпат є свідками того, що лісозаготівельником стає будьхто, не очищаючи лісосіки, не проводячи лісонасадження. Такої безгосподарності, окрім перших повоєнних років, Карпати не знали ніколи. Здійснення лісокористування на засадах еколого-природоохоронних технологій залишається поки що мрією.

Як бачимо, природа не терпить бездумного втручання. Внаслідок вирубування лісів значно понизилась вологозбиральна функція рослинності, а тому почастішали повені і селі з катастрофічними наслідками (тільки у 19982001 роках вони сталися у Верховинському і Рахівському районах). А якщо тривалий час немає дощів, пересихають джерела і потічки, які живлять малі річки, рівень води в яких різко знижується. Це теж має негативні наслідки. Тому в Карпатському регіоні назріла загроза і для води основи життя. Ніхто не стане заперечувати, що питна вода це харчовий продукт номер один. На думку вчених, від біологічного і хімічного стану води залежить внутріутробний розвиток дитини. Отже, від води залежить майбутнє нації, а в широкому розумінні планети Земля. У XXI столітті вода стала найбільш дефіцитним ресурсом. Тому не випадково Організація Об'єднаних Націй проголосила 2003 рік Міжнародним роком прісної води.

Мешканцям Гуцульщини необхідно позбутися самообману, наче вони проживають у благодатних умовах порівняно з мешканцями усієї України. Тим часом горяни легковажно поводяться із засобами побутової хімії, будьде скидають посуд від лаків і фарб, переважно на береги потічків і річок. Туди ж виливаються й стічні води від прання, миття і фарбування вовни тощо. Рідко знайдуться господарі, які влаштували біля своєї садиби погрібну яму для відходів і яму-відстійник, де б виливали шкідливу рідину.

Як бачимо, і в Карпатах, зокрема на Гуцульщині, колись кришталево чиста вода природних джерел внаслідок забруднення стає загрозою здоров'ю людей. Тому ця проблема є найбільш актуальною і пріоритетною, бо вода карпатських річок величезне національне багатство України.

Так, наприклад, в місті Косові його мешканці і туристи (в Косові є кілька турбаз, санаторій "Косів") не можуть мати екологічно чистої води в річці Рибниці, якщо в її басейні, тобто в селах Яворові, Снідавці, Річці, Соколівці, Бабині і Городі забруднюватимуть природні джерела, потічки і потоки, саму річку Рибницю.

Тому першочерговим завданням сільських громад, сільських рад і навчальних закладів зберегти екологічно чистими природні джерела, тобто витоки струмків (потічків), потоків (притоки річок) і річки, які ще можливо врятувати. Просвітницька робота припадає на школи і громадські організації. Так, Яворівська ЗОШ І-ІІІ ступенів, що на Косівщині, та місцевий осередок товариства "Гуцульщина" взялися врятувати від забруднення природні джерела, тобто витоки найменших і більших приток річки Рибниці. Акція "Врятуймо природні джерела і потічки" передбачає проведення широкомасштабних практичних робіт із виявлення та впорядкування природних джерел, залучення де виконання цих робіт місцевих мешканців самих забруднювачів. Поряд із цим здійснюються широкі інформаційні заходи та просвітницька робота з метою виховання екологічної культури.

Передбачається, що в результаті проведеної роботи покращиться загальний стан довкілля, а річку Рибницю живитимуть екологічно чисті води. Акція є складовою частиною Програми місцевих екологічних дій на Косівщині. Фінансування цієї програми здійснює ІСАР "Єднання", а вжиття певних заходів органи місцевого самоврядування, підприємці і промисловці. Акція здійснюється членами Яворівського осередку "Гуцульщина" (27 осіб), учнівським загоном "Екологічна варта" (18 осіб), "Зеленими патрулями" (15 осіб) та шкільним лісництвом (36 осіб), депутатами Яворівської сільської ради (15 осіб), працівниками Яворівського лісництва (12 осіб) та іншими активістами. Всього залучається близько 130 осіб.

Виконання завдань акції проводиться в два етапи. На першому етапі на кожному з 28 кутків (присілків) села Яворова 4-5 осіб проводять моніторинг, тобто обстежують всі природні джерела і потічки, проводять їх опис (коротку екологічну характеристику): місце знаходження (назва урочища або поблизу чиєї садиби), схематична зарисовка. Вказується, в якому стані знаходиться джерело, потічок (чи користуються його водою, чи питна вода, чи є дерев'яний жолоб-чуркало, дерев'яне корито, чи висихає джерело, потічок). Також вказується приблизна довжина потічка від витоку до потоку чи річки, куди він впадає, чи скидають на його береги сміття та різні відходи, чи стікає в нього забруднена вода (від прання, миття вовни тощо). Складається список господарств, які влаштували погрібну яму і яму-відстійник. Ретельно описується, що потрібно зробити для того, щоб не забруднювалось джерело (потічок) і для очищення та впорядкування його.

На другому етапі на основі даних моніторингу стану природних джерел і потічків складається конкретний робочий план дій і вибираються оптимальні методи виконання акції.

Методи виконання акції такі:

- вирішується, скільки залучається осіб (добровольці-активісти і мешканці присілку для облаштування природних джерел відповідно до гуцульських традицій (дерев'яний жолоб-чуркало, дерев'яне корито, лавочка для відпочинку), для очищення берегів потічків, а також для влаштування перепадів і укріплення берегів, щоб запобігти непоправних змін ландшафтів;

- вибираються місця для погрібних ям і ям-відстійників для тих господарств, де їх немає;

- уточнюється кошторис на виконання робіт: витратні матеріали, транспорт, оплата за виконання робіт, джерела фінансування (вклад мешканців кожного присілка, підприємців, ІСАР "Єдність").

Передбачаються такі конкретні результати виконання завдань акції:

1. Вода природних джерел і потічків стане екологічно чистою, що позитивно впливатиме на здоров'я людей, в широкому плані створення екологічно сприятливих умов для проживання, відпочинку та оздоровлення як місцевих жителів, так і приїжджих. А це дуже важливо, щоб Гуцульщина стала більш привабливою для туристів, оскільки туризм життєво необхідна галузь для економіки краю.

2. До виконання проекту на 28 присілках села залучається близько 400 осіб, більшість з яких забруднюють довкілля. Це ефективний засіб екологічного виховання населення.

3. Одночасно з практичною роботою проводиться широка інформаційна і просвітницька робота. Започатковується система екологічного виховання населення села, яка здійснюється в такій послідовності: дається певний обсяг екологічних знань, що є передумовою формування екологічного світогляду і екологічної свідомості, а все це разом забезпечує виховання екологічної культури. Але найважливішою є індивідуальна робота з мешканцями села, щоб зламати стереотип про вседозволеність, про безвідповідальність людини перед природою. Мета і завдання акції, а також шляхи і засоби її реалізації обговорюються на зборах громади кожного присілка і на сході сільської громади Яворова.

Випускається інформаційний бюлетень "За екологічно чисте довкілля", який одержує кожна сім'я, друкуються статті в газетах. Керівник акції П. Лосюк виступив з доповіддю на науково-практичній конференції "Ріки і гірське життя" у м. Вижниці 29 серпня 2003 року. 8-10 жовтня 2003 року на базі НІШ "Вижницький" і "Гуцульщина" та Біосферного заповідника (м. Рахів) і Яворівської ЗОШ І-ІІІ ступенів буде проведена науково-практична конференція на тему: "Спільна діяльність школи, сім'ї та громадськості у вихованні екологічної культури дітей та молоді".

4. Протягом усього періоду виконання проекту здійснюється тісна співпраця з громадськими організаціями, церковною громадою, органом місцевого самоврядування сільською радою. Співпраця з Гуцульською освітянською радою (ГОР) дає змогу розгорнути проведення акції "Врятуймо природні джерела, потічки і річки" на увесь басейн річки Рибниці (у селах Снідавці, Річці, Соколівці, Бабині і Городі), у селах басейну річок Лючка, Пістинька, Роженка Косівського району, а також у Верховинському районі (басейн річки Чорний і Білий Черемош), у селах, що належать Яремчанській міськраді, і Надвірнянському районі (басейн ріки Прут), на Буковинській Гупульщині (басейни річок Виженка і Путилівка), на закарпатській Гуцульщині (басейн річок Чорна і Біла Тиса).

5. У процесі виконання акції проводиться широка еколого-краєзнавча робота, зокрема з виявлення природних пам'яток з тим, щоб оголосити Їх заповідними (водоспади, цілющі джерела тощо). Всі заходи тісно пов'язані із збереженням флори і фауни, сприяють дбайливому господарюванню в лісах.

У перспективі рух за чистоту природних джерел, потічків і річок необхідно поширити на весь гуцульський регіон (Верховинський, Косівський і Надвірнявський райони та місто Яремче Івано-Франківської, Вижницький і Путильський райони Чернівецької та Рахівський район Закарпатської областей).

Одночасно з масовими і конкретними заходами щодо врятування малих річок проводиться науково-дослідницька робота екологічного спрямування, яка виявляє готовність учнів до самостійної пізнавальної діяльності і сприяє розвитку нахилів та здібностей. Під час такої роботи відбувається не тільки засвоєння знань, але й здобування їх учні роблять свої невеликі наукові відкриття.

Оволодіваючи експериментальними методами, набувають вмінь методологічного характеру, зокрема планувати експеримент, виділяти початкову, проміжну і кінцеву мету, спостерігати, аналізувати, порівнювати та узагальнювати, логічно мислити, працювати з приладами та використовувати здобуті знання на практиці.

Науково-дослідницька робота проводиться в три етапи. Перший підготовчий. Під час цього етапу формуються групи учнів за інтересами, а також враховується їх рівень підготовки. Другий експериментальний. На цьому етапі учні проводять дослідження у лісі і на річках. Під час роботи особлива увага приділяється формуванню в школярів відповідальності за якість досліджень, об'єктивність і достовірність результатів. Проводиться первинна обробка результатів дослідження. Третій етап узагальнюючий. Під час цього етапу проводиться обробка результатів і оформлення звітів. На їх підставі робляться висновки і розробляються рекомендації щодо покращення екологічного стану в лісах і в певних водних об'єктах.

Ось приклад проведеної науково-дослідницької роботи учнів Яворівської загальноосвітньої школи І-ІП ступенів Косівського району ІваноФранківської області під керівництвом кандидата біологічних наук, заступника директора інституту землеробства і тваринництва західного регіону (Львів) Василя Гуменюка.

Юними дослідниками були члени шкільного лісництва. Досліджувались ті ділянки лісу, де мали місце так звані самовільні вирубування хвойних дерев, тобто стовбури дерев забрані, а гілки залишені і перегнивають на місці. Господар, рубаючи смереку, відклеймовану працівником лісництва, становить сучки з хвоєю в щільну купу. Там створюються анаеробні умови, мікроорганізми викликають ферментативне перетворення залишків у поживний для рослинності перегній. У випадку залишення сучків і хвої розкиданими лігніни деревини руйнуються в аеробних умовах і при цьому утворюються значна кількість токсичних фенолів. Вони змиваються дощовими водами у річки, отруюючи воду, і в результаті чого там гинуть мальки риб.

Учні дослідили, що в малих гірських потічках і річках зникли не лише форель і раки, яких нещадно виловлюють, але й слижі та прісноводні бички, яких не споживають. Також встановили, що феноли, всмоктавшись в ґрунт, руйнують грибницю і там, де ведеться безгосподарська лісозаготівля, гриби зникають на багато років, змінюється характер рослинності, не говорячи вже про сприятливі умови для розвитку різноманітних хвороб дерев.

Підсумовуючи розгляд взаємопов'язаних проблем лісу і малих річок, бачимо, що вони вимагають нагального вирішення в даний час і в майбутньому. Адже природа гір це найцінніше багатство, основа рекреаційної, оздоровчої та туристичної індустрії, яка є чи не єдиною галуззю, що спроможна забезпечити гідні умови матеріального життя горян. Карпати повинні стати не тільки всеукраїнською оздоровницею, але й європейською.

4. Значення лісів та проблеми обліку лісових ресурсів в Україні

Сьогодні люди ставляться до природи та її багатств так, ніби забули, що для підтримування існування життя на Землі іншого джерела, крім біосфери та її ресурсів, немає. За сучасних умов швидкість використання ресурсів значно перевищує можливості їх відтворення. Таке можна відзначити і щодо лісових ресурсів, кількість яких на території України стрімко зменшується. Ситуація загострюється ще й внаслідок того, що Україна належить до лісодефіцитних держав, лісистість тут становить 15,6 %, що майже вдвічі менше від оптимального значення.

Цінність лісу як екосистеми є незрівнянною з вигодами, які можна отримати від продажу деревини. Внесок лісової галузі в економіку України є дуже незначним, а шкода, нанесена лісам від надмірних рубань, може призвести до екологічної катастрофи. Усвідомити таку істину нам допоможе детальне вивчення значення лісів. Функції лісів стосуються політичного, екологічного, економічного та соціального аспектів.

1. Політичні:

- ліси є об'єктом міжнародної політики щодо збереження природи на планеті та сталого розвитку людської спільноти (Україна серед інших країн взяла міжнародні зобов'язання щодо сталого розвитку лісів).

2. Екологічні:

- ліси найефективніший засіб стабілізації навколишнього природного середовища (60 % кисню виробляє рослинність). Вони виконують оздоровчі та санітарно-гігієнічні функції, нейтралізують шкідливі викиди в атмосферу, поглинають окис вуглецю, збагачують повітря фітонцидами (1 га фільтрує до 70 тонн пилу);

- ліси виконують захисні функції щодо охорони земель від водної і вітрової ерозії та запобігають процесам опустелення (що особливо важливо для Півдня і Сходу країни);

- ліси виконують водоохоронні функції, закріплюють береги рік і водойм;

- ліси є об'єктами природно-заповідного фонду, середовищем для збереження унікальних ландшафтів, об'єктів рослинного та тваринного світу.

3. Економічні:

- ліси є джерелом отримання деревини та недеревних продуктів (гриби, ягоди, лікарські рослини тощо);

- ліси є базою розвитку мисливського господарства, туризму, санітарно-оздоровчих закладів та місць відпочинку;

- захисні лісові насадження та полезахисні лісові смуги підвищують урожайність сільськогосподарських культур (вартість приросту врожаю у 2-3 рази перевищує витрати, пов'язані з полезахисним лісорозведенням);

- ліси є джерелом формування ринку послуг для розвитку малого і середнього бізнесу;

- реалізація деревини, інших ресурсів лісу та надання послуг є джерелом поповнення державного бюджету.

4. Соціальні:

- лісове господарство надає робочі місця для місцевих громад, покращує умови їх життя, особливо у депресивних районах;

- ліси відкриті для доступу місцевого населення для їх життєзабезпечення (паливо, гриби, ягоди, випас худоби);

- місцеві громади отримують частину природної ренти від експлуатації лісових ресурсів на свій соціальний розвиток;

- ліси виконують рекреаційні, естетичні та виховні функції.

Державний облік лісів з метою здійснення систематичного контролю за якісними і кількісними показниками лісового фонду проводиться періодично. Передостанній облік проведено у 1988 р., останній у 1996 р.. Найбільш важливими є лісівничо-економічні показники, що характеризують стан і напрям розвитку лісового господарства в найбільш лісистих областях України.

Землі лісового фонду обліковуються за Державним земельним кадастром (ДЗК) та Державним лісовим кадастром (ДЛК). Проте існує розбіжність між матеріалами обліку за Державним лісовим кадастром та за Державним земельним кадастром. Так, розбіжність в обліку на одну й ту ж дату 1 січня 1996 p. становить 424,4 тис. га загальної площі лісів та інших лісовкритих земель по Україні. Відхилення в обліку по кожній з розглянутих областей ставить під сумнів правильність здійснення обліку по кожному із названих кадастрів і створює підґрунтя для виникнення в недалекому майбутньому суперечливих ситуацій. Таке відношення державних органів до обліку є неприпустимим. Необхідно терміново виконати роботу з узгодження облікової інформації.

Наступним першочерговим завданням і дуже важливим на сьогодні має стати врахування і відображення в бухгалтерському балансі лісових підприємств (а також інших підприємств, які мають лісові ресурси на своїх територіях) не тільки зрубаної деревини, яка є джерелом прибутку, але й запасів деревини на корені. Хоча реалізація цієї проблеми ставить перед собою багато запитань і в усіх аспектах є трудомісткою, необхідно робити перші кроки, які у кінцевому підсумку зроблять можливим перехід національної системи бухгалтерського обліку і загалом економіки на принципи сталого розвитку.

Порядок відображення лісових ресурсів у балансі підприємств можна подати таким чином:

1. Вартість запасів деревини на корені відображається в активі балансу у складі основних засобів підприємства окремою статтею "Запаси деревини на корені". Ця вартість може включати вартість земельної ділянки, на якій росте деревина, або не включати її.

2. Амортизація запасів деревини на корені відображається в активі балансу за окремою статтею "Знос запасу деревини на корені". Її значення може бути як додатним, так і від'ємним.

3. Як протилежна стаття до активу балансу запаси деревини на корені відображаються у пасиві балансу у складі резервного капіталу окремою статтею "Приріст деревини".

4. Збільшення вартості запасів деревини на корені та застосовані методи оцінки відображаються у примітках до фінансової звітності.

5. Вартість запасів деревини на корені не відображається в обліку прибутків і збитків.

6. Вартість запасів деревини на корені оцінюється на кожну дату балансу за справедливою вартістю, яка повинна відображати фактичний ринковий стан та обставини на дату балансу, а не в минулому чи майбутньому.

Зважаючи на те, що лісові ресурси виступають сьогодні товаром (об'єктом купівлі-продажу), на який існує великий попит і задоволення якого в найближчій перспективі можливе тільки в мінімальних розмірах (через зменшення лісистості), виникає потреба в удосконаленні методологічних підходів до налагодження відповідної системи обліку на підприємствах лісового господарства. Особливістю цієї системи має стати врахування запасів деревини на корені в бухгалтерському балансі. Цього можна досягти завдяки комплексному підходу до розв'язання проблеми, усвідомлюючи безцінне значення лісів, яке вони виконують у планетарному масштабі.

5. Економіко-екологічна оцінка лісових ресурсів

Питання цілісної всебічної оцінки лісових ресурсів, котре адекватним чином синтезує усе різноманіття проявлень даного природного феномена, на сьогодні залишаються найменш вивченими. Обмеженим є число спроб їх постановки і рішень, які до того ж страждають фрагментарністю і вельми схематичні. Фокусом наукових, ще більш прикладних досліджень, являється автономна економічна оцінка окремих споживчих властивостей території, що розглядаються крізь призму лісоексплуатації, сільськогосподарського виробництва, будівництва або інших видів людської діяльності. При всій виправданості широкого розгортання, в останні роки, таких проробок, не можна не бачити, бо всі вони дають цілеспрямовану, але односторонню характеристику. Вважаємо, що головна причина відставання розробки даної проблеми полягає у винятковій складності самого об'єкта оцінки, його багаторівневості і багатоаспектності і, як наслідки, ускладнення, пов'язані з проведенням подібної оцінки звичайними способами.

Реформування лісового господарства унеможливлюється без створення ринку лісових ресурсів. Тому виникає необхідність пошуку нових науково-обґрунтованих методів оцінки земель лісового фонду, лісових насаджень, продуктів прижиттєвого і побічного користування, соціальних та захисних функцій лісу. В умовах реструктуризації економіки це дасть змогу залучати різні компоненти лісу в ринкові відносини, науково обґрунтувати стартові ціни на лісові землі, лісові насадження різного призначення, які можуть вилучатися для передачі у власність, користування, оренду, заставу, а також для визначення розміру втрат, що завдаються лісовим ресурсам стихійними явищами та нераціональними методами лісоексплуатації.

Економічна оцінка лісових ресурсів зараз не здійснюється, що є причиною зниження заінтересованості їх охорони і раціонального використання. Ціни на продукти і корисні природні властивості лісу значно знижені, в результаті чого Лісове госп-во, яке їх відтворює, опинилося не у дохідній, а у витратній частині державного бюджету. Відсутність реальної економічної оцінки лісових ресурсів стримує темпи розвитку лісогосподарського виробництва та переходу галузі на нові форми господарювання.

Перехід лісового господарства на ринкові засади унеможливлюється без реформування галузі та удосконалення економічних важелів в управлінні лісовими ресурсами. Тому виникає необхідність розробки науково-обґрунтованих методів економічної оцінки лісів та залучення їх у загальну систему економічних відносин. На основі економічної оцінки лісів створюватимуться можливості для відображення їх цінності у складі національного багатства країни, ведення державного лісового кадастру, обґрунтування ефективності лісогосподарських заходів, оцінки розміру втрат, що завдаються лісам стихійними явищами і нераціональними методами лісоексплуатації, економічного регулювання процесами лісокористування і лісовідновлення.

Відомі дві концепції економічної оцінки природних ресурсів: витратна, яка визначається за критерієм витрат на освоєння і використання нових ресурсів, і рентна за критерієм народногосподарського ефекту (ренти). Основа утворення ренти якісні відмінності природних ресурсів. Економічною основою її існування, як відомо з теорії рентних відносин, є монополія держави на експлуатацію кращих за якістю природних ресурсів. За одних і тих же засобів виробництва і технологічних рішень праця у кращих умовах є більш продуктивною. На цій підставі визначається економія праці, встановлюються максимально допустимі витрати на експлуатацію і відтворення природних ресурсів відносно індивідуальних витрат, пов'язаних з даними процесами. Рентна концепція економічної оцінки природних ресурсів принципово відрізняється від витратної, яка виключно заснована на теорії трудової вартості.

Теоретико-методологічні підходи економічної оцінки природних ресурсів застосовуються також для оцінок лісових ресурсів, які виступають як засоби і предмети праці. При цьому лісова рента розраховується різницею між цінністю кінцевої продукції лісовирощування, що встановлюється величиною гранично допустимих витрат на приріст її виробництва (замикаючих витрат), і індивідуальними зведеними витратами на відновлення і експлуатацію лісу. Економічній оцінці підлягають землі лісового фонду, лісові насадження, недеревні рослинні ресурси, соціальні й екологічні функції лісу. Вказана оцінка, як це стверджується деякими авторами, у сумарному вигляді дає загальну уяву про цінність лісу як засобу і предмету праці. Однак, така точка зору не може вважатись правомірною, оскільки сировинні і несировинні функції лісу це якісно різні і неспівставні категорії. Тому економічна оцінка за сумою сировинних і несировинних показників необґрунтована.

Складною є проблема визначення економічного ефекту від використання екологічних і соціальних функцій лісу, до яких належать: ґрунтозахисні, водоохоронні, водорегулюючі, рекреаційні, тощо. Однак, вказані функції, не маючи матеріально-речового змісту, не є продуктами, тому важко піддаються кількісному виміру. Визнання екологічних і соціальних функцій лісу продуктами означало б визнання їх вартості. Проте, тут через відсутність продукції не створюється вартості, кошти на відтворення різних функцій лісу також не виділяються. Соціальні й екологічні функції лісу не залучені у сферу економічних (товарних) відносин, не врахувуються і у сукупному продукті. Отже, в якості продукції лісовирощування виступають не функції, а ліси в цілому, як засоби праці.

В економічному відношенні екологічні і соціальні функції лісу використовуються як засоби праці, що впливають на підвищення ефективності суспільного виробництва (сільське і водне господарство, транспорт, галузі обслуговування). Чим вищі функції лісу, тим більша продуктивна сила суспільної праці, на підставі якої визначається її економія. Викладені особливості економічної інтерпретації різноманітних властивостей лісу мають істотне значення при вирішенні проблем управління лісовими ресурсами в умовах ринкової системи господарювання.

Методологія економіко-екологічної оцінки екологічних і соціальних функцій не достатньо розроблена. Відсутня певна ув'язка даних функцій з реально існуючими економічними і соціальними процесами. Не визначені відповідні критерії, що виражають екологічні функції лісу економічними показниками. Це призводить до того, що різні господарські рішення, які приймаються, не завжди виявляються ефективними. Ліс, як споживча вартість, це носій комплексу функцій, які широко застосовуються в екологічних (захисних) і соціальних цілях. І хоча оцінити їх реальну вартість для народного господарства складно, все ж такі розрахунки потрібні.

Важлива екологічна функція лісу, як засобу праці, у сільськогосподарському виробництві. Джерелом ефекту тут є насадження, що використовуються для захисту сільськогосподарських угідь від ерозії, підвищення родючості ґрунту, як основи росту продуктивності земель, захисту рослин від несприятливих кліматичних факторів. Без ґрунтозахисних насаджень неможливо добитися підвищення продуктивності земель, як вирішальної умови сталого розвитку сільського господарства, особливо у південних районах. Висока ефективність захисних насаджень проявляється у засушливі роки при функціонуванні системи ґрунтозахисних насаджень. Захисні насадження, як засоби праці, позитивно впливають на гідрологічні і мікрокліматичні умови суміжних територій, захищають сільськогосподарські угіддя, ріки, водоймища та гідротехнічні споруди від замулення і забруднення. Максимальний ефект таких насаджень, у плані захисту ґрунтів від ерозії, досягається у комплексі з агротехнічними і гідротехнічними заходами, при здійсненні яких використовуються досягнення науки, техніки і передового досвіду.

У структурі використання лісових ресурсів важливе місце припадає на соціальні функції лісу, до яких відносяться рекреаційні, санітарно-гігієнічні, культурно-естетичні властивості. Серед соціальних функцій лісу особливо виділяються рекреаційні ресурси (свіже повітря, фітонциди, сонячна радіація, мікрокліматичні функції, тощо), які впливають на відновлення робочої сили, отже, на збільшення сукупного суспільного продукту і національного доходу.

Для рекреації найбільш сприятливими є зелені зони міст, ліси курортів, окремі масиви вздовж берегів рік, гірські ліси Карпат і Криму. Їх площа сягає більше як 3 млн. га. Для оцінки рекреаційних функцій лісу розроблені різні методичні підходи, які основані на рентній і витратній концепціях. Основним критерієм таких оцінок є: ціна вільного часу; витрати на вирощування лісових насаджень рекреаційного призначення; витрати рекреантів; втрати від рекреаційної дегресії лісів; рівень компенсаційних витрат; споживча рента; ринкова ціна відпочинку, що формується через механізм запиту-пропозиції, тощо.

Однак, існуючі підходи економічної оцінки рекреаційних функцій лісу, на наш погляд, недостатньо обґрунтовані. У них не врахована, зокрема, споживча вартість рекреаційних функцій лісу, а також показники реального ефекту від їх використання, як фактора рекреації. Споживча вартість рекреаційного лісу, як і іншого товару, визначається кількістю суспільно необхідної праці на його підтримання і поліпшення. Тому закономірний вимір рекреаційних функцій лісу через співставлення величини приросту продукції у промисловості (соціальній сфері) за рахунок росту продуктивності праці з витратами, пов'язаними з упорядженням рекреаційного лісу, як засобу праці Для економічної оцінки виникає потреба у визначенні конкретного значення гранично допустимих витрат (замикаючих оцінок) на виробництво приросту екологічних і соціальних функцій лісу. Це завдання вирішується на базі споживчої вартості ресурсу. Останнє і визначає рівень суспільно необхідної норми праці, що складається, тобто виступає в якості замикаючої оцінки, орієнтованої на покриття народногосподарських потреб у лісових насадженнях екологічного і соціального призначення, що відтворюються в гірших умовах зростання. У величині замикаючих витрат ніби синтезуються результати взаємопов'язаних економічних розрахунків, потреба в ресурсах для даного планового періоду і найбільш ефективні варіанти забезпечення даних потреб за рахунок розширеного виробництва.

Відповідно до оцінки відтворення і експлуатації екологічних і соціальних функцій лісу замикаючі витрати виражають їх споживчу вартість, що обумовлена позитивним впливом лісових насаджень на ефективність суспільного виробництва. Суспільно необхідні витрати тут пов'язані зі споживчими властивостями суспільно необхідних витрат встановлюється ціна виробництва "соціально-екологічної продукції". Споживча вартість її, що перевищує замикаючі оцінки, розглядається на даному етапі, як така, що не відповідає суспільним потребам. Іншими словами, ресурси позбавляються споживчих вартостей, коли відпадає в них потреба.

Викладена вище обставина свідчить про правомірність економічної оцінки екологічних і соціальних функцій лісу на основі замикаючих витрат, тобто витрат, необхідних для відновлення і вирощування лісових насаджень, що використовуються як засоби праці в галузях матеріального виробництва і істотно впливають на підвищення його ефективності. Зараз як екологічні, так і соціальні функції лісу в цілому не враховуються, що не дає змогу визначити частку лісів у суспільному продукті і національному багатстві.

Ліси не однакові за цільовим призначенням, продуктивністю, місцерозташуванням, доступністю для експлуатації. Звідси неоднакові і доходи від використання лісових ресурсів, а також методи їх економічної оцінки. Об'єктом економічної оцінки лісових ресурсів залежно від напрямку їх використання є:

- земля, як головний засіб виробництва в лісовому господарстві;

- лісові насадження на корені;

- ліс, як земельне угіддя і об'єкт багатоцільового використання;

- насадження, які є продуктом природи і праці;

- ресурси побічного і прижиттєвого користування;

- ресурси лісової фауни.

Базовою одиницею економічної оцінки є лісова ділянка, яка характеризується однорідністю умов місцезростання та однаковими таксаційно-лісівничими показниками. Об'єктом економічної оцінки може виступати і сукупність насаджень з відносно близькими таксаційно-лісівничими характеристиками, зокрема насадження лісогосподарської секції одного класу, віку або їх групи тощо.

Економічна оцінка сільськогосподарських угідь і водоймищ (річок, озер, ставків, тощо), які входять до складу земель лісового фонду, здійснюється на підставі методів, прийнятих для оцінки земель сільськогосподарського призначення і водойм, що знаходяться у володінні або користуванні сільськогосподарських і водогосподарських органів. Дані економічної оцінки лісів використовуються для вирішення таких завдань:

- відображення цінності лісів у складі національного багатства країни;

- аналізу господарської діяльності лісогосподарських підприємств і лісокористувачів;

- обґрунтування ефективності лісогосподарських заходів, при лісовпорядкуванні;

- ведення державного лісового кадастру;

- визначення шкоди, що завдається лісам пожежами, промисловими викидами та іншими факторами;

- справляння плати за лісокористування.

Земля в лісовому господарстві виступає як основний засіб виробництва, просторовий базис та джерело споживчих вартостей. Особливістю землі є те, що при правильному використанні вона не виснажується і постійно приносить ефект відповідно до її якості. Тому цінність лісової землі повинна визначатися сумарним народногосподарським ефектом за тривалий період використання її потенційної продуктивності. Показниками потенційної продуктивності земель є запаси корінних деревостанів у віці рубань (стиглості) та ресурси іншої продукції лісу.

Економічна цінність лісових земель визначається на підставі критерію, що відбиває максимально можливу величину ренти, яка обумовлюється допустимими (замикаючими оцінками) на її приріст та індивідуальними зведеними витратами на відтворення корінних деревостанів з урахуванням їх якості і фактору часу, а також абсолютної ренти. Результати оцінки використовуються для визначення частки земель лісового фонду в національному багатстві, обґрунтування доцільності трансформації угідь, відчуження земель для передачі у власність, для потреб промисловості, сільського господарства, транспорту, надання в оренду, заставу, встановлення розміру збитків, що завдаються землі нераціональними методами використання.

Об'єктом економічної оцінки екологічних функцій є лісові насадження, які використовуються у полезахисних, водоохоронних, водорегулюючих та інших цілях. Однак, в економічному відношенні оцінити такі функції важко, тому що ці функції позбавлені матеріально-речового змісту і прямо не піддаються обчисленню. Проте, вирішення такого завдання можливе через величину їх впливу на підвищення ефективності праці і розвиток суспільного виробництва. Якісні показники при цьому переводяться у кількісні, в основі економічної оцінки лежить ефект від лісокористування.

Особливе значення мають полезахисні функції лісових насаджень. Як критерій економічної оцінки приймається максимально можлива величина ефекту від впливу лісових насаджень на розвиток сільськогосподарського виробництва або запобігання при цьому збитків. Вказані розрахунки проводяться за умови доведення агрономічної лісистості території до оптимального рівня, оскільки ерозійні процеси в таких умовах не спостерігаються.

Отже, функції лісу, як відомо, різноманітні, тому їх еколого-економічна оцінка повинна здійснюватись за домінуючою ознакою: землі лісового фонду за ефектом від використання еталонних насаджень, які найбільш повно відбивають потенційні можливості лісорослинних умов; лісові насадження експлуатаційного призначення за ефектом від використання деревини у період їх оцінки; соціальні і екологічні функції за величиною ефекту від дії впливу даних функцій на підвищення ефективності суспільного виробництва і продуктивної сили праці.

Використана література:

1. Перебора С.В. Народногосподарське та економічне значення лісів України / Науковий вісник, 2006, вип. 16.7 c.218-221

2. Дворяшина Н.С. Актуальні питання економічної оцінки лісових ресурсів / Науковий вісник, 2005, вип. 15.4 c.223-228

3. Лосюк П.В. Ліс і проблеми малих річок / Науковий вісник, 2004, вип. 14.3 c.214-218

4. Пелиньо Л.М., Максимів Л.І. Значення лісів та проблеми обліку лісових ресурсів в Україні / Науковий вісник, 2006, вип. 16.3 c.25-29

5. Жолкевський П.Ф. Економіко-екологічна оцінка лісових ресурсів / Науковий вісник, 2004, вип. 14.5, с.277-283





Реферат на тему: Значення лісів та оцінка лісових ресурсів в Україні (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.