Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Зміст та об’єм поняття «болото»

Щоб розглядати функції боліт, необхідно, насамперед, з'ясувати, як трактується поняття «болото» у європейському болотознавстві.

За історію розвитку болотознавства у визначенні терміну «болото» дослідники ставили різні акценти у зв'язку з накопиченням відомостей про ці об'єкти. Найширше визначення болота було дано М. Я. Кацом , який трактував, болото як «ділянку території, зазвичай надлишково зволожену прісною або солоною водою, рівень якої виступає над поверхнею ґрунту, або нижчий за неї, застійною або проточною. Вона може бути з торфом або без торфу. Рослинність більшою мірою водо- або вологолюбна, рідше мезофільна, а інколи фізично або фізіологічно ксерофітна ». Тобто, до боліт він включав торфові і мінеральні болота з незначним шаром торфу або алювіальним субстратом, заболочені землі (ліси, луки, тундри), прісноводні або солоноводні ценози гідрофітів з водними седиментами і солончаки. Є. М. Брадіс вважала таке визначення надто широким. І. Д. Богдановська-Гієнеф (1946) критикувала це визначення за неконкретність і включення до складу боліт солончаків та заростаючих озер і дала таке визначення болота: «Болото – це група взаємопов'язаних біогеоценозів, що характеризуються надлишковим зволоженням, специфічною вологолюбною рослинністю і торфоутворенням» М. С. Боч і В. А. Смагін відзначили, що його найважливішими аспектами є наголос на тому, що болота – це взаємопов'язані біогеоценози. Недоліком його вони вважали невизначеність характеру рослинності.

У сучасному болотознавстві болота розглядають переважно як «ландшафт», «ділянка земної поверхні», «система» і характеризуються підвищеною зволоженістю, специфічною вологолюбною рослинністю і наявністю торфу або процесу торфоутворення. М.С. Боч і В. А. Смагін вважали, що специфічність болотної рослинності полягає у різноманітності еко- і біоморф рослин, які її утворюють. До її складу входять гігро- і гідрофіти, мезофіти і рослини з ксерофітними ознаками Важливою ознакою болота є наявність або відсутність торфу. Одні болотознавці вважають наявність торфу обов'язковою ознакою болота, а інші - ні. Серед перших Ю. Д. Цірзенлінг , Є. А. Галкіна та інші. До інших належать основоположники українського болотознавства – Д. К. Зеров , Є М. Брадіс , а також сучасні українські і російські дослідники. К.Veber та деякі інші автори дотримувалися терміну «болото» лише стосовно тих ділянок рослинності, у яких шар торфу сягає не менше 20 см в осушеному або ж 50 см в неосушеному стані, на яких корені рослин втрачають зв'язок з мінеральним живленням.

Болотознавці з широким географічним кругозором, які вивчали болота у різних природних зонах, визнають, що наявність торфу властива болотам лише у тих регіонах, де процесу торфонакопичення сприяють відповідні екологічні умови. В умовах помірного клімату надлишок вологи сприяє утворенню торфу, однак у дельтах рік і на заплавних терасах з активним накопиченням алювію відкладання торфу утруднене. Разом з тим, цей процес гальмується сильними морозами, снігом і вітром у тундрі і в горах, високими температурами, які сприяють процесу розкладання решток рослин в аридних зонах, а також замулюванням. Крім того, на початкових стадіях формування болота торф переважно не встигає накопичитися. Таким чином, болото з торфом – це один із різновидів боліт.

М.С. Боч і В. А. Смагін зробили аналіз наявних у літературі визначень стосовно терміну «болото» і прийняли визначення Є.А. Галкіної , яка розрізняла «болотні мікроландшафти», що відповідали комплексам асоціацій І. Д. Богдановської-Гієнеф , «болотні мезоландшафти» і «болотні макроландшафти» і в кінцевому варіанті запропонувала термін «болотне урочище» що за своєю суттю є болотною ландшафтною одиницею. Є. М. Брадіс відзначила, що типологія боліт Є А. Галкіної має принциповий недолік – основний поділ провадиться не за ознаками самого об'єкту (рослинність + поклад), а за ознаками умов, за яких об'єкт розвивається. Г. Ф. Бачурина , характеризуючи поняття «болото», підкреслила, що як єдине ціле і складне природне явище, болото виникає внаслідок дії комплексу природно-історичних факторів – геоморфологічних і гідро екологічних, при більш-менш сприятливому впливі або провідній ролі клімату на різних етапах розвитку болота. У зв'язку з цим йому властивий певний комплекс ознак - положення у рельєфі, що зумовлює напрямок зволоження і характер водно-мінерального живлення, рослинний покрив і за сприятливих умовах торфоутворення - торфові відклади. Вона визначила основні типи торфових боліт України за характером рослинності і торфового покладу. Є. М. Брадіс, аналізуючи напрями класифікації боліт СРСР, зробила висновок, що детально розробленими і визнаними є лише три класифікації: геоморфологічна, ландшафтна і еколого-фітоценотична. Вона надавала перевагу третій, оскільки ця класифікація, на її думку, виходить із суті самого об'єкта – рослинності та покладу. Основні типи боліт, за Є. М. Брадіс, слід поділяти за екологічним типом покладу, а на наступних етапах поділу треба брати до уваги умови розташування боліт у рельєфі та характер підстилаючих і корінних порід. Таким чином, Є. М. Брадіс розрізняла евтрофний, мезотрофний, оліготрофний, регресивно-оліготрофний (дистрофний) типи та комплексний, або аапа. Названі типи визначаються загальним характером рослинності та наявністю видів різної трофності.

Класифікацію гірських боліт за їх розташуванням у рельєфі розробила Т. Л. Андрієнко. В Українських Карпатах вона виділила чотири групи боліт, що характеризуються спільним походженням та спільним шляхом розвитку: 1) улоговинні субальпійського поясу; 2) улоговинні лісового поясу; 3) висячі болота схилів; 4) присхилові. Нещодавно ця класифікація була доповнена новою групою боліт – улоговинні евтрофні лісового поясу.

У ботанічній літературі існує термін «заболочені землі» (луки, ліси, чагарники). Це території з незначним шаром торфу, де у рослинному покриві разом з рослинами - мезофітами ростуть гігро- і гідрофіти.

За останній період у зв'язку з широким застосуванням терміну «екосистема» у літературі він часто використовується й для боліт – «болотна екосистема». Як підкреслювали М. С. Боч і Н. А. Смагін, при дослідженні природних єдностей різного об'єму, що не потребують чіткого виділення на карті, поняття «екосистема» має переваги перед поняттям «біогеоценоз», межі якого визначаються межами певного типу фітоценозу []25. Однак при вивченні боліт дослідник має справу з серією об'єктів різного об'єму і різного змісту територіальних і не територіальних й усі вони можуть розглядатися як екосистеми. На наш погляд, автори вдало відзначили, що болото є торфоутворювальною екосистемою. Це підкреслює корінну відмінність болотних екосистем від лісових, лучних та інших екосистем, де органічна речовина акумулюється у формі торфу. Оліготрофні болота з шаром торфу – єдині екосистеми, які акумулюють сонячну енергію у вигляді органічного вуглецю. Разом з тим варто зробити наголос на тому, що розвиток болотної екосистеми не завжди призводить до утворення торфу, і визначити болото, як екосистему з надлишковим зволоженням субтрату, на якому формуються угруповання гігро-і гідрофільної рослинності, що при перебігу сприятливих для торфоутворення умов локального і зонального масштабу в її колообігу речовини акумуляція біомаси перестає займати провідного положення і може поступово переходити в акумуляцію торфу.

Використана література: Фельбаба-Клушина Л.М. Рослинний покрив боліт і водойм верхів'я басейну р. Тиса (Українські Карпати) та флювіальна концепція його охорони.





Реферат на тему: Зміст та об’єм поняття «болото»


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.