Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Жуки Українських Карпат та мошки Західного Полісся та м.Луцьк (реферат)

Зміст

1. Дуплова фауна жуків Українських Карпат

2. Розвиток личинок малашок і дазітид в Українських Карпатах

3. Паразити кровосисних мошок Західного Полісся

4. Фауна мошок міста Луцьк.

1. Дуплова фауна жуків Українських Карпат

Твердокрилі є одним з найчисельніших рядів не лише серед комах, але і тварин загалом. Біологія жуків надзвичайно різноманітна, тому багато аспектів їхньої життєдіяльності вивчені недостатньо. Разом з тим, дослідження способу життя твердокрилих є важливим завданням теоретичної і прикладної ентомології. Особливо це стосується окремих малодосліджених угруповань твердокрилих, одними з яких є колеоптерокомплекси дупел дерев.

Дослідження дуплової колеоптерофауни пов'язані з певними труднощами. У багатьох випадках дупла є важкодоступними, оскільки знаходяться у стовбурах і гілках дерев високо над землею. Так само проблематичними є обслідування гнізд дуплогніздних птахів і тварин, що мешкають в дуплах. Часто вміст таких дупел стає доступним для огляду лише після зрубування дерев або їхнього падіння. Через це в літературі загальні огляди твердокрилих дупел майже відсутні.

Найповніші відомості про твердокрилих Закарпаття, в тому числі і їхні екологічні особливості, містить каталог Яна Роубала. Окремі дані про знахідки жуків у дуплах містяться у працях по різних систематичних групах цих комах.

Дослідження проведено в Українських Карпатах протягом 1980-2007 рр у лісових біотопах різних висотно-рослинних поясів ручним методом, за допомогою ентомологічного і ґрунтового сита, термоеклектора. Всього за період досліджень в дуплах дерев виявлено імаго понад 200 видів твердокрилих, що належать до 30 родин.

Дупло – це порожнина в стовбурі, корені або гілках дерев, що утворюються внаслідок руйнування деревини. Дупла виникають найчастіше в старих деревах на місці механічних пошкоджень і через подальше руйнування тканин деревини під впливом грибів і бактерій. Часто дупла виникають також за участі мурашок і деяких птахів. Дупла слугують схованками і місцями розмноження для багатьох тварин, в тому числі і комах.

В умовах Українських Карпат дупла характерні здебільшого для листяних дерев (дуб, бук, верба, тополя, явір тощо). Наявність дупел у хвойних деревах, як правило, пов'язана із діяльністю птахів (наприклад, дятлів). Кількість дуплистих дерев зростає у старих лісах і пралісах, а також у деревостанах, де не проводяться рубки догляду. Порожнини в стовбурах дерев бувають різноманітної конфігурації та розмірів. Мікрокліматичні умови у різних дуплах у різні періоди року значно різняться між собою залежно від віку дерева, стадії розкладу дупла, наявності у ньому інших організмів (грибів, мурашок, птахів, ссавців тощо). Відповідно і кількісний і якісний склад твердокрилих окремих дупел дерев значно відрізняється між собою. Переважна більшість видів жуків зустрічаються в дуплах тимчасово, і лише окремі з них є облігатними мешканцями дупел і майже не зустрічаються поза ними.

Залежно від розташування дупла можна розділити на два типи: такі, що контактують із поверхнею ґрунту і ті, що не мають контакту з ґрунтом.

Дупла першого типу характерні здебільшого для дуба, хоча трапляються також і в стовбурах інших порід (верби, тополі, липи, ялиці). Серед твердокрилих в таких дуплах зустрічаються переважно види, пов'язані з підстилкою, грибами або гниючими органічними рештками: Sphaerites glabratus F. (Sphaeritidae), Margarinotus brunneus F., M. obscurus Kug., M. ventralis Marsh. (Histeridae), Nargus wilkini Spence, N. anisotomoides Spence, Sciodrepoides watsoni Spence, види з роду Amphicyllis Er. (Leiodidae), Lathrimaeum atrocephalum Gyll., Phyllodrepa melanocephala F., Leucoparyphus silphoides L., Habrocerus capillaricornis Gr., Leptusa angusta Aube, види з роду Trimium Aube (Staphylinidae), Neuraphes parallelus Chaud., деякі Euconnus Thoms. (Scydmaenidae), Dermestes lardarius L., D. ater Ol., D. fuliginosus Rossi (Dermestidae), Mycetaea subterranea F. (Endomychidae), окремі представники Lathridiidae, Typhaea stercorea L. (Mycetophagidae), види з роду Acalles Schonh. (Curculionidae). Мурашки Lasius fuliginosus Latr. влаштовують свої гнізда переважно в дуплах дерев, що контактують із поверхнею ґрунту. Поселення цих мурашок заселяють такі мірмекофільні види, як: Grammostethus ruficornis Grimm. (Histeridae), Quedius brevis Er., Notothecta anceps Er., Zyras collaris Payk., Z. haworthi Steph., Z. funestus Grav., Z. cognatus Maerkel, Z. humeralis Grav., Z. similis Maerkel, Z. limbatus Payk., Z. lugens Grav., Z. laticollis Maerkel (Staphylinidae), Amphotis marginata F. (Nitidulidae), Rhizophagus perforatus Er. (Rhizophagidae), Corticaria longicollis Zett. (Lathridiidae) і ін.

Дупла, що не контактують з поверхнею ґрунту відрізняються більш специфічною колеоптерофауною. У тих із них, які протягом тривалого часу заповнені дощовою водою, зустрічаються переважно личинки двокрилих. Серед твердокрилих в дуплах бука, заповнених водою відмічені лише молоді імаго трясовинника Prionocyphon serricornis Mull. (Helodidae). Ймовірно, що тут відбувається розвиток личинок виду, як це відомо серед інших представників родини, наприклад із роду Helodes Latr.. В дуплах дерев часто створюються сприятливі умови для розвитку деяких видів грибів.

За спостереженнями, в умовах Українських Карпат гриби найчастіше зустрічаються в дуплах бука і верби. Так, трутовик сірчано-жовтий (Laetiporus sulphureus) часто зустрічається в порожнинах стовбурів верби. В його плодових тілах мешкають характерні для трутовика види Omalium rivulare Payk. (Staphylinidae), Mycetophagus multipunctatus Hellw., M. populi F. (Mycetophagidae), Eustrophus dermestoides F. (Melandryidae), Eledona agaricola Herbst (Tenebrionidae). На гливах (Pleurotus pulmonarius Fr., P. ostreatus Jacq. ex Fr.), що зрідка ростуть в дуплах дерев, зустрічається типовий для цих грибів комплекс твердокрилих.

На різних видах грибів у дуплах дерев зустрічаються види з роду Agathidium Panz. (Leiodidae), Scaphidium quadrimaculatum Ol., види з роду Scaphosoma Leach., Acrulia inflata Gyll., Hapalaraea ioptera Steph., Philonthus cyanipennis F., Hesperus rufipennis Grav., Quedius infuscatus Er., Sepedophilus bipunctatus Grav., Oligota pusillima Grav., види з родів Lordithon Thoms., Tachinus Grav., Gyrophaena Mnnh., Bolitochara Mannh., Phymatura brevicollis Kr., Atheta nigricornis Thoms., A. oblita Er., A. sodalis Er., A. crassicornis F., (Staphylinidae), Thymalus limbatus F. (Trogossitidae), Carpophilus sexpunctatus F., Epuraea limbata F. (Nitidulidae), Cicones variegatus Hellw. (Colydiidae) (на Sphaeria deusta), Litargus connexus Geoffr., види з роду Mycetophagus Hellw. (Mycetophagidae), Tetratoma fungorum F. (Tetratomidae) (на Hericium coralloides), Eledonoprius armatus Panz., Hoplocephala haemorrhoidalis F., Scaphidema metallicum F., Alphitophagus bifasciatus Say. (Tenebrionidae). Після відмирання грибів тут з'являються види, пов'язані із гниючими органічними рештками (наприклад водолюби із родів Cercyon Leach, Megasternum Muls. (Hydrophilidae)), а також хижі форми (Margarinotus merdarius Hoffm. (Histeridae), Quedius ventralis Arag., Q. cinctus Payk. (Staphylinidae)).

Мурашки Lasius brunneus Latr. які живуть здебільшого в трухлій деревині відмерлих або всихаючих дерев, часто заселяють також дупла старих дерев. Серед твердокрилих в них трапляються: Dendrophilus punctatus Herbst. (Histeridae), Euryusa brachelytra Kiesw., Saulcyella schmidti Maerkel, окремі види з родів Batrisodes Reitt., Euplectus Leach. (Staphylinidae), Stenichnus godarti Latr., S. collaris Mull., представники роду Scydmaenus Latr. (Scydmaenidae) і ряд інших мірмекофільних видів.

В дуплах дубів, де оселяються шершні (Vespa crabro), мешкають: Xantholinus glaber Nordm., Philonthus fuscus Grav., Velleius dilatatus F. (Staphylinidae), Neuraphes sparshalli Denny (Scydmaenidae).

У поселеннях дуплогніздних птахів (одуд, голуби, сови, дятли, дрозди, мухоловки, синиці, повзик, підкоришник, шпак) трапляються види з роду Gnathoncus Jacq. du Val., Dendrophilus punctatus Herbst. (Histeridae), Nemadus colonoides Kr. (Leiodidae), Quedius truncicola Fairm., Q. microps Grav. (Staphylinidae) і ряд інших видів. Одні з них покидають нежилі гнізда, інші залишаються в них протягом довшого часу після вильоту молодих птахів.

Імаго ряду видів твердокрилих, личинки яких розвиваються в деревині, трапляються взимку і рано навесні в дуплах дерев (Elater cinnabarinus Eschsch., Calambus bipustulatus L. (Elateridae), Attagenus punctatus Scop. (Dermestidae)). В трухлій деревині дупел дерев відмічено розвиток личинок Oryctes nasicornis L., Valgus hemipterus L., Osmoderma eremita Scop., види роду Potosia Muls. (Scarabaeidae).

В дуплах на останніх стадіях рокладу деревини зустрічаються такі види твердокрилих, як Nossidium pilosellum Marsh. (Ptiliidae), Sacium brunneum Bris., Sericoderus lateralis Gyll., види з роду Orthoperus Steph. (Corylophidae). Деякі види жуків, що мешкають в дуплах дерев, зустрічаються також в інших затемнених місцях (погреби, нори дрібних ссавців і т. п.). До них, зокрема, належать: Heterothops praevia Er., H. dissimilis Grav., Quedius fulgidus F. (Staphylinidae), Cryptophagus scanicus L., C. saginatus Sturm, C. dentatus Herbst, C. scutellatus Newm., C. umbratus Er., C. fumatus Marsh., C. quercinus Kr., C. fuscicornis Sturm, C. badius Sturm, C. affinis Sturm (Cryptophagidae).

Твердокрилі, які живуть під корою дерев іноді трапляються також у їхніх дуплах, особливо у посушливий період року. До них належать: Abraeus perpusillus Marsh., Acritus minutus Herbst., Paromalus flavicornis Herbst. (Histeridae), Nudobius lentus Grav., Xantholinus decorus Er., Quedius xanthopus Er., Sepedophilus testaceus F. (Staphylinidae), Pycnomerus terebrans Ol. (Bothrideridae), Cerylon ferrugineum Steph., C. histeroides F. (Cerylonidae). В умовах підвищеної вологості в дуплах влітку зрідка зустрічаються також окремі види жуків-водолюбів (Helophorus aquaticus L., H. brevipalpis Bed., H. montenegrinus Kuw.).

Взимку підвищена вологість у більшості дупел призводить до промерзання їх вмісту, що не сприяє зимівлі жуків. Тому переважна більшість твердокрилих восени мігрують із дупел або ховаються у глибші шари деревини. В умовах Українських Карпат в дуплах дерев відмічено зимівлю таких видів, як Carabus intricatus L., Platynus assimilis Pk., (Carabidae), Phosphuga atrata L. (Silphidae), Nemadus colonoides Kr. (Leiodidae), Quedius microps Grav., Q. fulgidus F. (Staphylinidae), види з родів Phalacrus Payk. і Olibrus Er. (Phalacridae), Pycnomerus terebrans Ol., (Colydiidae), Aderus populneus Panz. (Aderidae).

Як уже вказувалось вище, колеоптерофауна окремих дупел змінюється протягом сезону залежно від ряду абіотичних і біотичних факторів: температури і вологості довкілля, наявності або відсутності інших організмів (грибів, мурашок, ос, птахів, ссавців). Лише деякі види твердокрилих в умовах Українських Карпат є облігатними мешканцями дупел дерев

Так, постійно в дуплах дерев зустрічаються: Dendrophilus pygmaeus L. (Histeridae), Nemadus colonoides Kr., Dreposcia umbrina Er. (Leiodidae), Quedius ventralis Arag., Q. brevicornis Er. (Staphylinidae). Понад 1/3 серед виявлених в дуплах дерев видів твердокрилих становлять коротконадкрилі жуки (Staphylinidae). Досить багато представлені також Histeridae, Leiodidae, Cryptophagidae, Mycetophagidae, Tenebrionidae. Інші родини нараховують від одного до п'яти видів.

За трофічною спеціалізацією серед твердокрилих, що зустрічаються в дуплах дерев загалом найчастіше трапляються хижі форми. Питома вага хижаків і міцетофагів значно зростає в дуплах, порослих грибами, а сапрофагів – у старих дуплах з органічними рештками. Переважна більшість видів зустрічаються в дуплах дерев багатьох порід, і лише окремі з них є специфічними для тих чи інших видів дерев. Найбільше таких видів в умовах Українських Карпат трапляється в дуплах бука. Це такі види, як: Margarinotus merdarius Hoffm. (Histeridae), Hapalaraea pygmaea Payk., Quedius brevicornis Er. (Staphylinidae), Cerophytum elateroides Latr. (Cerophytidae), (Cicones variegatus Hellw.), (Tetratoma fungorum F.), Orchesia blandula Brancs., Eledonoprius armatus Panz. (Tenebrionidae). Більшість із них з'являються наприкінці літа – восени на різних видах деревних грибів.

Характерними мешканцями дупел в стовбурах дуба є Dreposcia umbrina Er. (Leiodidae), Velleius dilatatus F., Q. scitus Grav. (Staphylinidae), Grammostethus ruficornis Grimm. (Histeridae), представники роду Trox F. (Trogidae). Вид Dreposcia umbrina, який вважається стенотопним жителем дубових лісів , в умовах південно-західних передгір'їв Українських Карпат відмічений також у дуплі бука. Здебільшого з вербою пов'язані Dermestes ater Ol. (Dermestidae), Aderus populneus Panz. (Aderidae), Eustrophus dermestoides F. (Melandryidae).

Найбільше видів твердокрилих, пов'язаних із дуплами дерев виявлено у південно-західних передгір'ях Українських. Це пов'язано передусім із сприятливими природними і кліматичними умовами передгір'їв порівняно з іншими висотно-рослинними поясами.

Дуплисті дерева зустрічаються переважно в старих лісах, площі яких продовжують скорочуватись. Тому ряд видів, які пов'язані біологічно з дуплами дерев і вказувались раніше як часті, стали рідкісними, а жук-самітник (Osmoderma eremita), личинки якого розвиваються в дуплах старих дерев, занесений до Червоної книги України.

Окремі спеціалізовані види жуків-мірмекофілів (наприклад, Zyras ruficollis Grimm., Z. hampei Kr.), які зустрічаються у гніздах ліометопума звичайного (Liometopium microcephalum Panz.) в дуплах старих дубів і вказувались в минулому столітті для Українських Карпат , ймовірно зникли з регіону разом із вказаним видом мурашки. Серед відмічених твердокрилих види Margarinotus merdarius, Grammostethus ruficornis, Cerophytum elateroides не наводились раніше для Закарпаття.

Отже, колеоптерофауна дупел дерев Українських Карпат нараховує щонайменше 200 видів, що належать до 30-ти родин.

Найбагатшим є видовий склад жуків у дуплах бука в старих лісах південно-західних передгір'їв.

Понад 1/3 серед виявлених видів становлять жуки-стафіліни.

Загалом за трофічною спеціалізацією серед твердокрилих в дуплах дерев переважають хижаки і сапрофаги.

2. Розвиток личинок малашок і дазітид в Українських Карпатах

Особливості онтогенезу представників даних родин досліджені фрагментарно. Лише декілька робіт присвячено опису личинкових стадій окремих видів (Urban, 1912, 1914; Boving, 1931; Larsson, 1938b). Спеціальне вивчення фенології і особливостей індивідуального розвитку малашок і дазітид в регіоні Українських Карпат також ніхто не проводив.

Результати досліджень дозволяють стверджувати, що всі представники досліджуваних родин в умовах регіону Українських Карпат і Закарпатської низовини мають моновольтинний цикл розвитку. Життєві цикли різних видів малашок і дазітид відповідно мало відрізняються один від одного.

Cordylepherus viridis (Fabricius, 1787). Вихід личинок, що зимували, з діапаузи відбувається на низовині і південно-західному передгір'ї в березні – квітні, в умовах нижнього гірського лісового поясу вихід зміщується практично на місяць і стадія личинки триває до кінця травня.

Лялечка розвивається, як вже зазначалося до двох тижнів: на низовині і в передгір'ях – в квітні – травні, в поясі широколистяних лісів тривалість цієї стадії дещо більша і вона продовжується до середини червня. Літ імаго починається на низовині і в передгір'ях в травні і триває до липня, а у нижньому гірському лісовому поясі – з червня по липень.

В південно-західному передгір'ї в окремі роки імаго відмічалося також на початку серпня. Спарювання відбувається в ці ж терміни, невдовзі після початку льоту імаго. Стадія яйця триває близько 15 днів у липні, серпні, вересні, на низовині – у липні, серпні. Личинки з'являються в умовах низовини у серпні – вересні, інших висотних поясах – у вересні – жовтні.

Після настання осіннього похолодання, що в регіоні, як правило, починається в кінці жовтня – в листопаді, личинки малашок впадають у діапаузу і зимують саме на цій стадії.

Життєвий цикл такого виду, як Anthocomus coccineus (Schaller, 1783) дещо відрізняється від циклів інших видів фауни регіону досліджень. Даний вид зустрічається лише в Закарпатській низовині. Зимує теж на стадії личинки, але вихід личинки з діапаузи відбувається пізніше – з травня по липень. Лялечка розвивається у липні – вересні, а вихід імаго спостерігається у вересні, літ може тривати до початку жовтня. Якщо навколишня температура різко знижується, жуки можуть Закінчується літ у липні, в умовах нижнього гірського лісового поясу окремі особини цього виду зустрічаються і в серпні.

Спарювання відбувається переважно в червні. Стадія яйця триває близько 15 днів у червні, липні, а в північно-східному передгір'ї, нижньому і верхньому гірських лісових поясах – і у серпні. Личинки дазітид виходять з яєць у липні – серпні. В кінці вересня, а на низовині і у південно-західному передгір'ї – у жовтні, дазітиди на личинковій стадії впадають в анабіоз і зимують.

Відрізняється від інших видів дазітид життєвий цикл Dasytes coeruleus (De Geer, 1774). Відмічений цей вид лише в нижньому і верхньому гірських лісових поясах. З лялечки, що перезимувала, в травні, а у верхньому лісовому поясі – у червні виходять дорослі жуки. Літ триває до кінця червня (верхній залітати в будинки (як в джерела тепла) і зимують у тріщинах віконних рам. Але по всій вірогідності такі особини не життєздатні і наступного року не розмножуються. Відкладання яєць відбувається у жовтні. Ембріональний розвиток відбувається протягом жовтня – листопада. Тоді ж з яйця виходить личинка, яка зимує.

Dasytes plumbeus (Muller, 1776). Вихід личинок з діапаузи відбувається на низовині і південно-західному передгір'ї в квітні – травні, в умовах інших висотних поясів поява цієї стадії зміщується на травень червень. Лялечка розвивається на низовині і в південно-західному передгір'ї в травні, в інших поясах – тривалість цієї стадії більша і вона продовжується до середини червня. Літ імаго в усіх поясах починається в травні, лише у північно-східному передгір'ї – у червні. лісовий пояс) – кінця липня (нижній лісовий пояс). В цей же період самиці відкладають яйця. Личинки з'являються в кінці липня – у серпні і живляться до другої половини осені, заляльковуються пізно восени – в кінці жовтня – в листопаді. Отже, особливістю цього виду є зимівля на стадії лялечки.

Проведений аналіз термінів і тривалості льоту представників досліджуваних таксонів виявив певну закономірність. Літ імаго триває недовго – здебільшого з першої половини травня до середини липня. Загальна тривалість льоту для представників родини Malachiidae становить близько 90-100 днів. І один вид малашок – A. coccineus – може зустрічатися з вересня по жовтень.Літ представників родини Dasytidae починається трохи пізніше, ніж літ у Malachiidae – з середини травня до кінця липня. Загальна тривалість льоту представників Dasytidae становить 85-100 днів. Середня тривалість льоту у малахіїд – 30-40, у дазітид – 50-60 днів. В залежності від висотно-рослинного поясу період відкладання яєць триває від початку червня до кінця липня – початку серпня, а у "осіннього” виду A. coccineus – з жовтня до кінця листопада – початку грудня. Ембріональний розвиток триває від 5 до 22 днів. Перші личинки малахіїд з'являються через півтора-два тижні після відкладання яєць.

В умовах досліджуваного регіону личинки як малашок, так і дазітид живляться з середини липня до осіннього похолодання. За цей час вони два рази линяють і зимують на стадії личинки ІІІ віку, за винятком D. coeruleus, який зимує на стадії лялечки. Стадія личинки триває – 250-300 діб. Перед лялькуванням личинка перестає живитися, не рухається і витягується. Через 1-2 дні вона перетворюється на лялечку. В умовах лабораторних досліджень стадія лялечки тривала 6-14 діб (Мірутенко, 2007).

3. Паразити кровосисних мошок Західного Полісся

Значна увага до паразитів кровосисних видів мошок зумовлена розробкою біологічних методів боротьби зі шкідливими членистоногими. Перспективність використання паразитів під час розробки біометодів визначається високою специфічністю щодо хазяїна, здатністю самостійно поширюватись у популяції хазяїна, стійко зберігатись у водотоках і обмежувати чисельність хазяїна до низького рівня.

На основі досліджень та літературних джерел встановлено, що захворювання мошок викликають збудники різної природи: бактерії, грибки, найпростіші, гельмінти, членистоногі. На досліджуваній території поширеними паразитами є мікроспоридії, які траплялись у 190 водотоках різних типів (44,4 %). Найчастіше їх знаходили у меліоративних каналах (15,9 %) і в малих річках (12,7 %). Мікози виявлені у 154 водотоках (27,6 %). Бактерії заражають личинок мошок із 86 малих річок і меліоративних каналів. Мермітиди знайдені лише у 38 водотоках (4,8 %), оскільки вони досить чутливі до забруднення води, а кліщі – лише у 16 струмках і 12 малих річках (2,6 %).

Встановлено, що із 50 видів мошок, які мешкають у межах Східноєвропейського Полісся, різними паразитами можуть бути уражені 18 видів: Nev. volhynica Uss. et Such., E. aureum Fries, E. angustipes Edw., Sch. pusilla Fries, Sch. nigra Mg., W. equina L., W. lineata Mg., В. erythrocephala DeGeer, B. chelevini Ivash., O. ornata Mg., O. pratora Fries, Arg. dolini Uss. et Such., Arg. noelleri Fried., Sim. shevtshenkovae Rubz., Sim. paramorsitans Rubz., Sim. promorsitans Rubz., Sim. morsitans Edw., Sim. hibernale Rubz..

У літературі є чимало відомостей про загибель личинок мошок від бактерій. Вивчено вплив бактерій Bacillus thuringiensis та B. amyloliquefaciens на личинок і лялечок різних видів мошок. На Поліссі бактеріальне зараження спостерігали у личинок 11 видів: Sch. pusilla, Sch. nigra, W. equina, В. erythrocephala, B. chelevini, O. ornata, Arg. dolini, Arg. noelleri, Sim. paramorsitans, Sim. promorsitans, Sim. morsitans.

В цілому на бактеріальну інфекцію припадає 20,6 % особин, заражених різними видами паразитів. Бактерії інтенсивніше розвиваються у мошках, які мешкають у мезосапробних водотоках. Личинки, лялечки і яйцекладки мошок часто заражені різними грибами. У водоймах району дослідження відзначені випадки зараження сапролегнієвими грибами кількох видів мошок (Sch. pusilla, Sch. nigra, B. erythrocephala, Arg. dolini, Arg. noelleri, видів групи morsitans). Найчастіше трапляються лялечки, вкриті гіфами. Це пояснюється тим, що уражені личинки гинуть і зносяться вниз за течією, тоді як лялечки залишаються прикріпленими до субстрату.

Екстенсивність зараження кровосисних мошок сапролегнієвими грибами залежить насамперед від кліматичних умов року. Наприклад, ранньою й теплою весною (1985, 1988, 1991, 1992, 1998, 2000, 2001, 2004 рр.), коли водні фази швидко закінчують свій цикл розвитку, вона становила 0,5–1,5 % зібраних личинок і лялечок. Під час холодної й затяжної весни (1984, 1986, 1989, 1990, 1995, 1996, 2002, 2005 рр.), що спричиняє більш тривалий розвиток преімагінальних фаз, мікоз досягає 3–4 %. Личинки й лялечки симуліїд можуть також ушкоджуватись ентомофторовими й хитридієвими грибами.

Американські вчені встановили 26 видів патогенних грибів класів хітридіоміцети, гіфоміцети, трихоміцети, зигоміцети, ооміцети, які завдають шкоди преімагінальним фазам розвитку мошок. Грибкові захворювання виявлені в 11 видів цих комах. Найчастіше заражаються грибами B. erythrocephala (ІД–20,1), B. chelevini (ІД–16,2), O. ornata (ІД–9,6,). Найнижчий рівень зараження спостерігався у Nev. volhynica (ІД–1,3), E. aureum, (ІД–0,7).

Личинки й лялечки, інфіковані грибами, знаходили в середніх, малих ріках, струмках та меліоративних каналах протягом усього теплого періоду, з максимумами в червні (34,3 %) і вересні (38,7 %). Гриби інтенсивно розвивалися в мошках, що живуть у слабко забруднених (мезосапробних) водотоках (ІП–74,8 %), зарослих водною рослинністю, на ділянках із невеликою швидкістю течії (0,2–0,4 м/с), при цьому екстенсивність зараження становила в середньому 14 %.

Одним із важливих регуляторів чисельності личинок є мікроспоридії. Екстенсивність зараження ними становить 3–50 %. У межах Полісся екстенсивність зараження личинок відзначена від 3–8 % на початку весни до 30–40 % у кінці літа. Багато авторів вважають, що використання мікроспоридій проти водних фаз симуліїд є одним із найперспективніших методів контролю кровососів. На досліджуваній території мікроспоридії траплялися у 18 видів мошок. Найбільше піддавалися зараженню мікроспоридіями види: В. erythrocephala (ІП – 12,6, ІД – 18,4), O. ornata (ІП − 9,4, ІД - 14,2), Sch. pusilla (ІП – 8,4, ІД – 12,4) і B. chelevini (ІП – 6,7, ІД – 9,9). Стійким до мікроспоридіозів виявилися личинки E. angustipes (ІП – 0,4, ІД – 0,5) і Arg. noelleri (ІП – 0,5, ІД – 0,8). У личинках мошок виявлено шість видів мікроспоридій, що належать до чотирьох родів : Pleistophora simulii Lutz, Splendor, 1904, Pleistophora sp., Thelochania fibrata Strickland, 1913, Pegmatheca simulii Hazard, Oldacre, 1975, Amblyospora bracteata Strickland, 1913, A. varians Leger, 1897.

Усі види мікроспоридій локалізуються в жировому тілі личинок. Ступінь зараженості личинок мікроспоридіями залежить передусім від умов середовища існування. У річках протягом літнього періоду простежується два підйоми чисельності зараження личинок – навесні (III декада травня – I декада червня) і наприкінці літа (III декада липня – II декада серпня). Найбільшу частку, до 50 % уражених личинок, відзначено у другій половині літа, що пов'язано з особливостями екологічних умов. Як правило, в цей час у річках відзначається низький рівень води, знижується швидкість течії та вміст розчиненого у воді кисню, підвищується замуленість і відбувається заростання дна русла рослинністю. Тому виникають умови, сприятливі для перезараження популяції личинок.

Масовими й поширеними є мікроспоридії трьох видів – Thelochania fibrata (ІП – 38,8), Pleistophora simulii (ІП – 25,0), Amblyospora bracteata (ІП – 22,6), рідко трапляються A. varians (ІП – 1,4) і Peg. simulii (ІП – 2,1). Мікроспоридії, як й інші види паразитів, надають перевагу слабо забрудненим водоймам. Частота зустрічальності мікроспоридій у мезосапробних водотоках становить 68,7 %. Личинки, заражені мікроспоридіями, були у всіх типах водотоків, у різних генераціях, протягом року, з максимумом навесні (III декада травня) і в другій половині літа (I декада серпня). У середині літа зараженість личинок мікроспоридіями становила в середньому 15–25 %. Узимку рідко знаходили інвазованих личинок мошок. До кінця квітня екстенсивність ураження личинок починає зростати й становить 3–10 %. Найбільша інвазованість симуліїд реєструється в кінці розвитку покоління у зв'язку з перезараженням популяції личинок. Личинки, уражені мікроспоридіями, не здатні заляльковуватися.

Важливу роль у зниженні чисельності симуліїд відіграють мермітиди. На думку І. А. Рубцова , вони можуть повністю пригнічувати розвиток ураженої популяції мошок. Використання мермітид як паразитів водних фаз мошок зручне тим, що їх можна культивувати у лабораторних умовах до інвазійної стадії, використовуючи високу плідність мермісів. Наприклад, одна тільки самка може відкладати 1 000–90 000 яєць. У воді мермітиди пасивно розносяться течією, заражаючи личинок симуліїд. Мерміси не мають елективності у виборі хазяїна. Зараження личинок відбувається пероральним шляхом. Можливе спільне паразитування в личинках мошок мікроспоридій і мермітид.

Багато дослідників розглядають мермітид як найбільш перспективних регуляторів чисельності кровосисних мошок. На досліджуваній території осередки мермітидозу зареєстровані у всіх олігосапробних водотоках, однак вони досить рідко трапляються порівняно з іншими паразитами. Зараження личинок мермітидами Gastromermis boophthore W. a. R. відзначено в семи видів мошок. Екстенсивність зараження симуліїд незначна (1–14 %), інтенсивність зараження – 1–2 паразити на організм хазяїна. Заражених личинок знаходили з липня по вересень, з максимумом у серпні (54 %). Популяції мермісів розвиваються тільки в чистих водотоках (Стохід, Горинь, Десна, Тня, Конопелька), не забруднених промисловими й сільськогосподарськими відходами. Звичайно це водотоки з кам'янисто-піщаним або торфово-піщаним дном, що заросли водною рослинністю, де швидкість течії змінюється від 0,3 до 0,6 м/с при вмісті розчиненого у воді кисню 75–97 %, і температурі води від +3–21 °С. Вільноживучі мермітиди виявлені в проточних водоймах при температурі води +11…+13 °С.

У літературі є повідомлення про паразитування водяних кліщів роду Sperchon на лялечках мошок. У досліджуваних водотоках у травні виявлені кліщі S. setiger S. Thor. на лялечках Arg. noelleri, Arg. dolini, Sim. morsitans. Дно русел водотоків, місць мешкання уражених симуліїд, – кам'янисто-піщане, по краях мулисте, швидкість течії води – до 0,35 м/с при вмісті розчиненого в ній кисню 73–80 % і температурі +14…+18 °С. Субстратом для кліщів служили камені, гілки на глибині 0,25 м. Тут же відзначені яйцекладки, що нараховують від дев'яти до 28 яєць. Яйця овальної форми, щільно прикріплені до субстрату й зверху покриті прозорим павутинним коконом. Колір яєць у міру їхнього дозрівання змінюється від білого до червонуватого.

Отже, захворювання мошок викликають мікроспоридії, гриби, мермітиди й кліщі. Зараженість симуліїд тим або іншим паразитом залежить від екологічних умов місць мешкання. У чистих водотоках чисельність кровосисних мошок регулюють переважно мермітиди, у забруднених мікроспоридії й гриби. Тому, водні кліщі не відіграють суттєвої ролі у зниженні чисельності симуліїд.

4. Фауна мошок міста Луцьк

У басейні річки Стир зареєстровано 16 видів мошок. Описано приуроченість фауністичних комплексів кровосисних мошок до різних типів водотоків басейну річки Стир у межах міста Луцька.

Вивчення видового складу та біології мошок у містах дає змогу спостерігати процес синантропізації кровососів. Наявність місць для розвитку (водотоки різного типу) і постійного джерела живлення (скупчення у містах людей і тварин) робить населені пункти сприятливим середовищем для розвитку еврибіонтних видів.

Дослідження динаміки видового складу кровосисних мошок дає можливість установити основні закономірності виникнення масових спалахів симуліїдотоксикозу й попередити їх. Це надзвичайно важливо для розробки екологічно обґрунтованих практичних рекомендацій щодо регулювання кількості мошок.

Річки міста Луцька не відзначаються різноманітністю кровосисних мошок. Тут зареєстровано 16 видів мошок із восьми родів. Основним місцем розвитку преімагінальних фаз кровосисних мошок міста Луцька є річка Стир (належить до групи великих річок), яка протікає з півдня на північ. Річки Чорногузка (група середніх річок) та Омеляник (група малих річок) – ліві, а річка Сапалаївка (група малих річок) – права притоки річки Стир. Місто Луцьк розміщене на межі двох зон: лісостепової й мішаних лісів (Полісся).

Річка Стир протікає у двох природних зонах, тому через її заплаву відбувається процес проникнення бореальних видів на південь, а степових – на північ. Загалом, фауністичний комплекс мошок басейну річки Стир представлений шістьма бореальними та 10 степовими видами. На північ по заплаві річки Стир піднімаються типові лісостепові види родів Wilhelmia та Odagmia. На південь поширюються бореальні види з родів Eusimulium й Simulium.

У річці Стир розвиваються личинки й лялечки 10 видів Simuliidae із 16 зареєстрованих у межах міста. Фауністичний комплекс мошок формують чотири тайгово-лісових та шість степових видів. Масовими є степові види роду Boophthora, які складають понад третину зібраних особин. Преімагінальні фази таких бореальних видів, як Sch. nigra та Sch. pusilla, на досліджуваній території трапляються тільки в річці Стир. Личинки й лялечки 14 видів мошок розвиваються в річці Чорногузка. Численними є степові види, такі як Od. ornatа (ІД – 14,5 %), Nev. volhynicа (ІД – 11,6 %) і Arg. noelleri (ІД – 10,6 %). Лише тут трапляється Arg. dolini та S. shevtshenkovae.

Фауністичний комплекс симуліїд представлений чотирма бореальними й 10 степовими видами. У річці Омеляник зареєстровано сім видів. Фауністичний комплекс мошок формують два тайгово-лісових і п'ять степових видів. Ядро фауни складають представники степових видів роду Boophthora, на які припадає понад 87 % зібраних у цьому водотоці особин. У річці Сапалаївка розвиваються лише два степові види: B. erythrocephala та B. chelevini. Рідкісними на досліджуваній території є два види із роду Simulium: S. shevtshenkovae і S. simulans; масовими види роду Boophthora. Із метою виявлення спільності фауністичного складу кровосисних мошок річки Стир та її приток був підрахований індекс Сьоренсена. Найбільшу подібність фауни мошок (К = 0,71) мають річки Стир та Омеляник. Відмінними в них є вісім видів із 16 зареєстрованих. Найбільше різняться між собою фауни Simuliidae річок Чорногузка й Сапалаївка (К = 0,25). Вони мають лише два спільних види.

Отже, за кількістю видів на території басейну річки Стир у межах міста Луцьк степові види (62,5 %) переважають над бореальними (37,5 %). Еврибіонтним видом басейну річки Стир є B. erythrocephala, яка трапляється в усіх досліджених водотоках.

До стенобіонтних видів можна віднести Arg. dolini й S. shevtshenkovae, преімагінальні фази яких розвиваються тільки в річці Чорногузка, та Sch. nigra і Sch. pusilla, що живуть лише в річці Стир і належать до типових мешканців великих річок.

У видовому різноманітті найбагатшою виявилася річка Чорногузка (тут зареєстровано 14 видів із семи родів), найбіднішою – річка Сапалаївка (два види із одного роду).

Таким чином, видова різноманітність Simuliidae басейну річки Стир у межах міста Луцька свідчить про його залежність від типу водотоку й гідрологічних особливостей місць виплоду.

Використана література:

1. Мателешко О. Твердокрилі (Insecta, Coleoptera) – мешканці дупел дерев в умовах Українських Карпат / Науковий вісник Ужгородського університету Серія Біологія, Випуск 23, 2008: 194-197

2. Мірутенко В.В. Фенологічні особливості твердокрилих родин Malachiidae і Dasytidae (Coleoptera) фауни Українських Карпат / Науковий вісник Ужгородського університету Серія Біологія, Випуск 29, 2010: 163-166

3. Зінченко О. П., Сухомлін К. Б., Теплюк В. С. Фауністичний комплекс мошок (Diptera, Simuliidae) міста Луцька / Природа Західного Полісся та прилеглих територій, 2009

4. Сухомлін К. Б., Зінченко О. П., Теплюк В. С. Паразити преімагінальних фаз розвитку кровосисних мошок (Diptera, Simuliidae) Полісся / Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки, РОЗДІЛ ІІІ. Зоологія. 15, 2008





Реферат на тему: Жуки Українських Карпат та мошки Західного Полісся та м.Луцьк (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2017. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.