Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Захисна роль лісу в Карпатах (реферат)

Наука і практика виробили багато способів боротьби з паводками, проте всі вони лише якоюсь мірою зм'якшують і зменшують шкідливий вплив поверхневого стоку. Ми не можемо ще регулювати атмосферні опади. Людям, що живуть в Карпатах, добре відомі наслідки катастрофічних злив. Та чи можуть вони уявити, що сталося б, якби величезні маси води від танення снігів у горах і злив хлинули по оголених схилах в долину?

Природа захистила людей від таких катастроф, створивши на схилах гір заслон у вигляді лісу, який не тільки затримує, а й регулює стік. Про водорегулююче значення лісів розповідається в багатьох наукових працях. Про це свідчать навіть заголовки деяких з них, як наприклад: «Гідрологічна роль лісу» А. П. Молчанова, «Захисна роль карпатських лісів» О. В. Чубатого та інші.

Дійсно, гірські ліси по праву можна назвати перетворювачами водного балансу на території Карпат: режим стоку всіх річок і струмків у Карпатах залежить від стану лісового покриву на гірських схилах.

У чому ж полягають регулюючі властивості лісових масивів? Ці властивості проявляються зразу ж, як тільки почне випадати дощ. Частина опадів затримується кронами і потім випаровується, частина, стікаючи по листю, гілках і стовбурах, досягає поверхні грунту, проникає в нього і лише частково стікає по схилу. Під наметом лісу завдяки лісовій підстилці, а також живому покриву з мохів і трав'янистих рослин майже ніколи, ні весною три таненні снігу, ні влітку під час дощів, не буває поверхневого стоку. Лісова підстилка, затримуючи в собі велику кількість вологи, — в 10—15 разів більше ніж важить сама, — оберігає ліси від непродуктивного випаровування. На відкритій місцевості поверхневий стік в десятки разів інтенсивніший, ніж у лісі, де грунт вкритий підстилкою. Затримана лісовою підстилкою волога поступово проникає в грунт. Цьому сприяє водопроникність грунту, яка в лісах, особливо мішаних, значно вища, ніж на вирубках чи безлісих площах.

Зменшуючи бурхливий стік при інтенсивних зливах і переводячи поверхневий стік в глибинний, ліси забезпечують тривалу рівномірність грунтового стоку. Це відіграє важливу роль в нормалізації водності гірських рік. З народногосподарської точки зору завжди вигідніша ріка із стійким, хоча й меншим загальним стоком. Якщо вирівнювання стоку з допомогою лісу досягається шляхом зниження загальної водності рік, все одно воно вигідне.

Ліси не тільки регулюють, а й перетворюють стік, переводячи його з поверхневого в глибинний. Оскільки стік у лісі починається на 10—15 днів пізніше, ніж на відкритій місцевості, а період стоку приблизно настільки ж довший, вода в ріку надходить тоді, коли більшість її уже стекла з полів. У результаті на тих ріках, в басейнах яких ростуть ліси, піки рівнів і витрат води менші і більш згладжені.

Виникає запитання, чи правильно вважати, що, оскільки площа лісових насаджень в Карпатах за останній час значно збільшилась, максимальний стік у зливонебезпечних районах має зменшитись, а отже, повинні зменшитись і катастрофічні зливові паводки? Виявляється, не зовсім так. Дослідники встановили, що вплив лісових насаджень на паводковий стік при катастрофічних зливах різко знижується, оскільки лісова підстилка перезволожується і зменшується випаровування. Доведено, що при залісеності на 70—80% опади регулюються лісом, якщо вони не перевищують 160 мм. Отже, при катастрофічних зливах, коли опади в окремих басейнах Карпат значно перевищують цю межу, регулюючий вплив лісу на паводковий стік практично зводиться до мінмуму.

Карпатські ліси будуть повною мірою виконувати свою водорегулюючу роль, позбвляючи людей і народне господарство катастрофічних паводків, якщо залісена площа становитиме не менше 85—90% водозборів гірських рік.

Ми не вдаємося до аналізу цієї проблеми. Це предмет спеціальних технічних і економічних досліджень. Та при будь-яких її вирішеннях вважаємо, що для збереження і відновлення водних багатств Карпат в інтересах людей, що живуть тут, найважливішим завданням має бути відновлення лісів і найсуворіше дотримання правил їх раціонального використання.

Внаслідок нераціонального ведення лісового господарства в минулому і стихійних лих значно погіршала вікова структура карпатських лісів (зараз тут висока питома вага молодняків і порівняно мало спілих насаджень). Це викликає необхідність зниження норм рубок головного користування і збільшення рубок проміжного користування.

За своєю роллю та економічним значенням всі ліси Українських Карпат поділяються на дві групи. Ліси першої групи — зелені зони навколо міст, здравниць, захисні смуги вздовж шляхів, рік, заповідники тощо виконують передусім грунтозахисні, водоохоронні, санітарно- гігієнічні та естетичні функції. Вони займають третину площі держлісфонду. Рубки в цих лісах обмежуються, як правило, проміжним користуванням (рубки догляду і санітарні). Ліси другої групи, які також мають захисне значення, дають народному господарству основну масу ділової деревини. Для них особливо важливий вибір правильного способу експлуатації (вибіркові, поступові або загальні рубки залежно від крутизни й експозиції схилів, породного окладу та умов лісовідновлення).

Порушення правил ведення лісового господарства і в першу чергу нормального лісокористування призвело до різкого вичерпання лісових ресурсів і зниження захисної ролі лісів. На стані лісів негативно позначилась також відомча роздрібненість лісів між лісовим господарством і лісовою промисловістю.

Насадження, що з'явилися на вирубках, лише через десятки років відіграватимуть свою захисну роль. Тимчасом згубні наслідки посилених і надмірних рубок часто нагадують про себе різкими коливаннями рівня води в ріках, їх обмілінням, повенями, селевими потоками. Ось чому, продовжуючи створювати стійкі лісові насаджання, необхідно здійснити й ряд інших заходів.

Головне при цьому не допустити найменших перерубів розрахункової лісосіки. У наш час цілком можливо збільшити вихід лісопродукції за рахунок раціонального використання всієї деревини без будь-яких залишків.

Дедалі зростаючі потреби можна задовольняти за рахунок максимальної утилізації маломірної деревини, одержуваної від рубак догляду, і лісосічних відходів.

Практика будівництва лісовозних шляхів вздовж берегів річок і струмків не виправдала себе. Адже паводки змивають ці шляхи і доводиться будувати їх заново. Треба споруджувати капітальні лісовозні шляхи, без яких не можна забезпечити належний догляд за лісом і раціональне використання деревини. Зараз в Карпатах на кожні 100 га лісової площі припадає 350 м шляхів, тоді як, скажімо, в Прибалтиці — 800 м.

Будівництво розгалуженої мережі постійно діючих лісових шляхів слід поставити на перше місце у планах фінансування експлуатації карпатських лісів. Тільки розв'язавши це завдання, можна буде ставити питання про повну заборону суцільних рубок, замінивши їх найраціональнішими добровільно-вибірковими рубками, котрі поєднують елементи догляду за лісом, санітарних рубок і лісоексплуатації. При цьому в міру будівництва лісових доріг дуже важливо було б поступово перевести усі високогірські карпатські ліси, хоча б на якийсь період, в першу групу. Ліси Карпат добре послужили людям і заслужили такий перепочинок, необхідний для відновлення їх захисних функцій.

Велику водорегулюючу роль в Карпатському високогір'ї відіграють сланники — зарості гірської сосни та вільхи зеленої, які вбирають багато води, що стікає з альпійських і субальпійських лук, переводячи її в підземний стік, який живить гірські потоки і річки. «Форпостами гірських лісів» назвав сланники їх дослідник В. І. Комендар (1965).

Масові рубки заростів гірської сосни і вільхи зеленої на полонинах — то спогад про старе минуле. Проте й зараз трапляється, що подекуди їх знищують, щоб розширити пасовища, Дійсно, в перші роки на місці приполонинських чагарників буйно ростуть трави. Та з часом тут з'являються кам'янисті розсипи, позбавлені будь-якої рослинності. І ось виходить: сподівана вигода обертається втіратою.

Беручи до уваги захисні функції приполонинських сланників, необхідно найсуворіше заборонити їх знищення, встановивши такий же порядок охорони і догляду за ними, як і за лісами першої групи. В. І. Комендар підкреслює, що одним з вирішальних факторів посилення водорегулюючих приполонинсьіких лісів є відновлення верхньої межі лісу в Карпатах, яка штучно знижена господарською діяльністю людини. На жаль, зниження цієї межі триває і в наші дні через інтенсивне випасання худоби біля верхньої межі лісу, що, безперечно, повинно бути категорично заборонено. Слід також заборонити рубки лісу в Приполонинській високогірній зоні, а там, де дерева вирубані, відновити лісові культури.

На оголених гірських схилах є ще немало ділянок, на яких можуть формуватися катастрофічні паводки і селі. Ці ділянки потрібно засадити лісом в першу чергу, особливо на осипах і в місцях обвалів.

Цілком слід вилучити з лісоексплуатаційного фондіу ділянки на крутих схилах (понад 35°), а також ділянки, небезпечні в ерозійному відношенні, незалежно від їх крутизни.

При нераціональних суцільних рубках і внутрілісосічному трелюванні змив грунту на свіжих лісосіках досягає 200—500 м3/га. Ось чому так важливо відмовитись від таких способів трелювання. З цією метою варто ширше застосовувати повітряну трельовку деревини, а рубки в букових лісах провадити виключно в зимовий період. Взагалі ж, щоб не допустити пошкодження грунту, підросту і спілих дерев, бажано уникати звалювання дерев на землю.

Немає сумніву, що завдяки успішному відновленню і раціональному використанню гірських лісів Карпат незабаром цілком відродиться їх колишня захисна роль, що позбавить людей багатьох стихійних лих.





Реферат на тему: Захисна роль лісу в Карпатах (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.