Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Взаємозв'язок лісу з ґрунтом в Карпатах (реферат)

Грунт - один з найважливіших факторів, що впливають на формування та життя лісу. Природна екологічна система "ліс-грунт" формувалася протягом багатьох століть. Зв'язок рослинності з грунтом настільки тісний, що розглядати їх окремо можна лише умовно. Грунт, як первинне генетично-екологічне утворення разом з його геологічною основою (підгрунтом), безпосередньо впливає на формування видового складу та будови лісів, їх продуктивність та характер змін. Ця залежність тісно пов'язана з гірським вертикальним профілем, топографією та рельєфом схилів.

Лісові грунти Карпат вивчені досить добре (Г.Н. Андрущенко, 1956; Е.М. Руднєва, 1960; П.С.Пастернак, 1967). Майже на всій площі проведено грунтово-типологічне картування, розроблена докладна класифікація грунтів за типами з виділенням підтипів різного ступеня кам'янистості та щебенистості. При виділенні типів грунту використовується цілий комплекс діагностичних ознак: глибина або потужність, ступінь вологості, опідзоленості та оглеєння, колір, щільність. Враховуються також і генетичні ознаки, від яких залежить процес грунтотворення (підстилаюча порода, характер накопичення гумусу тощо). Джерелом накопичення гумусу в лісі є лісова підстилка (опад). Завдяки її розкладанню (швидкість цього процесу залежить від складу, будови і повноти деревостанів) у верхніх шарах грунту накопичуються органічні кислоти, які нейтралізуються за рахунок мінеральної частини грунту.

Найбільш повний систематизований список лісових грунтів Карпат за типами склав П.С. Пастернак (1967). В гірській лісовій зоні розповсюджені переважно бурі, темно-бурі, світло-бурі, неопідзолені й опідзолені (94 %) грунти, що утворились на елюво-делювії флішу магматичних та кристалічних порід. За потужністю грунти поділяються на глибокі (116-120 см), середньоглибокі (60-75 см), неглибокі (40-50 см). Потужність грунтів зменшується з висотою над рівнем моря. Глибокі грунти мають більший запас поживних речовин, відрізняються високою вологоємністю. Все це позитивно впливає на продуктивність вирощуваного в таких умовах лісу. Особливу цінність являє собою верхній гумусовий шар або м'який та проміжний перегній, який є лабораторією грунтотворення (П.С. Погребняк, 1968).

Материнські (підстилаючі) породи - це елюво-делювій флішу (іноді з переважанням сланців), елюво-делювій кристалічних порід.

Темно-бурі й бурі грунти поширені в свіжих та вологих букових сура- менях та раменях, ялицевих, ялицево-букових сураменях, ялиново- ялицевих та яворових бучинах, чистих раменях та сураменях. Окрему групу становлять бурі гірсько-лісові середньоглибокі й глибокі насичені і ненасичені на елюво-делювії магматичних порід. Розповсюджені вони у вологих судібровах, дібровах, букових дібровах, субучинах і бучинах, у Вулканічних Карпатах (масиви Вигорлат, Синяк, Великий Діл, Гутинський), на вивержених вулканічних породах - андезитах, базальтах. У цій зоні (400-600 м над рівнем моря) переважають глибокі насичені грунти, на яких ростуть продуктивні дубово-букові насадження. В букових лісах (700-900 м над рівнем моря) формуються світло- бурі гірсько-лісові дрібноземисті, частіше неопідзолені, добре аеровані на елюво-делювії флішу та карбонатних порід. Світло-бурих грунтів нараховується 41 %, у свіжих та вологих чистих субучинах та бучинах. У зоні букових лісів якраз і розташована найбільша частина вирубок.

Між типами грунтів існує генетичний взаємозв'язок. Найвищі позиції займають гірсько-лучні лісові опідзолені, гірсько-підзолисті, торфянисто-перегнійні гірсько-підзолисті. Взагалі, підзолистість збільшується з наростанням вологості (атмосферної та ґрунтової). В долинах річок розповсюджені дерново-буроземні та дерново-алювіальні (5 %) грунти.

Склад лісу, його продуктивність великою мірою залежать від механічних властивостей грунту, щебенистості, кам'янистості або, навпаки, дрібноземистості. Наприклад, букові ліси ростуть переважно на грунтах глибокого профілю (бурих та світло-бурих), з мінімальною щебенистістю. Дрібноземисті потужні грунти у цій зоні найбільш розповсюджені (48,6-60,5 %). Темно-бурі грунти високогір'я характеризуються більшою скелетністю. Більша половина з них (55,7 %) сильно кам'яниста. Але в цілому в гірській зоні переважають середньощебенисті грунти (75 - 78 %). За даними П.С. Пастернака (1967), вміст гумусу в грунтах збільшується з наростанням висоти над рівнем моря (6 % - на відмітці 750 м; 15,8 % - на висоті 1200 м). В аналогічній послідовності збільшується кислотність грунтів. В.В. Скиба вважає, що на склад гумусу впливає і грунтотворча порода. Так на флішових відкладах гумінових кислот більше.

Найбільш висотний діапазон розповсюдження мають, таким чином, бурі лісові грунти, сформовані на елюво-делювії карпатського флішу. Вони переважають всі інші типи. П.С. Пастернак вважає їх типовими лісовими грунтами, незважаючи на те, що частина їх використовується в сільському господарстві (орні землі). Наприклад, в Закарпатській області рілля становить всього 14 % від загальної площі. Значна частина її (50 %) - колишні лісові грунти, що віднесені до типів буроземно-підзолистих та буроземних в комплексі з оглеєними їх видами. Все це свідчить про те, що в Карпатах грунти сформувались під впливом лісової рослинності.

Список використаної літератури:

1. В.І. Гніденко Відновлення і формування лісу на вирубках / Ужгород: "Патент", 1997, - 123 с.

2. Лавриненко Д .Д. Створення лісових культур у дібровах України. К.: Урожай, 1970. С.177.

3. Пастернак П.С. Лісові грунти Українських Карпат. Ужгород: Карпати,1967. С. 169.





Реферат на тему: Взаємозв'язок лісу з ґрунтом в Карпатах (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.