Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Всихання смерекових лісів та інші ймовірні загрози виживанню ялинових лісів Карпат (реферат)

Зміст

1. Оцінка стану та ймовірних загроз виживанню ялинових лісів Карпат у зв'язку із змінами клімату

2. Всихання смерекових лісів: причини та наслідки

3. Вплив лісових патологій на стан насаджень Карпат

Використана література

1. Оцінка стану та ймовірних загроз виживанню ялинових лісів Карпат у зв'язку із змінами клімату

Упродовж останніх років на території Карпат та в інших регіонах відбувається інтенсивне всихання насаджень ялини європейської. До того ж розвиток патологічних процесів часто набуває катастрофічного характеру поширення збудників кореневих гнилей (кореневої губки та опенька) досягло рівня епіфітотії, в уражених насадженнях формуються стійкі хронічні вогнища масового розмноження короїдів та інших стовбурових шкідників. Цей негативний процес поступово наростає, охоплюючи дедалі більшу територію, поширюючись не тільки у стиглих і перестійних деревостанах, але і у середньовікових насадженнях, а в окремих випадках в молодняках. Йде повільна деградація ялинових насаджень, яка полягає у зниженні життєвості дерев, зменшенні приросту деревини, запасів на одиницю площі, розладнанні деревостанів, зниженні рівня виконання середовищетвірних функцій. Як наслідок, це призводить до всихання, відмирання лісових масивів ялини європейської.

Усихання деревостанів ялини, їх загибель явище, яке періодично повторюється на великих територіях, зокрема після посух. Однак у похідних ялинниках, особливо в умовах Прикарпаття, де ця проблема існує вже майже сторіччя, останніми роками процеси відмирання в таких лісах набувають катастрофічного характеру. Нестійкість цієї породи у Прикарпатті пояснювали: контрастним зволоженням верхнього шару (3040 см) ґрунту, де зосереджена коренева система ялини створенням лісів із не аборигенного (привозного) насіння малою кількістю опадів та теплим літом невідповідністю кліматичних умов біологічним властивостям смереки впливом мікроклімату. Причини, що призводять до всихання смерекових лісостанів, зазвичай, мають комплексний характер. В умовах Українських Карпат цьому значною мірою сприяли: неправильне ведення лісового господарства в минулому; зміна змішаних корінних деревостанів на чисті ялинові; виконання лісовідновних і лісогосподарських робіт без врахування санітарного стану ділянок; випасання худоби; недотримання профілактичних заходів, спрямованих на запобігання поширення збудників хвороб.

Варто зазначити, що впродовж останніх десятиріч процеси всихання активізувалися і в лісостанах інших деревних порід, зокрема у сосняках, ялицевих, букових, дубових та ясеневих насадженнях. Таким чином, всихання ялинників проявляється на фоні загального всихання бореальних лісів.

У ході вивчення стану ялинників встановлено, що в окремих регіонах спостерігається інтенсивне всихання похідних деревостанів. Для прикладу наводимо результати обстеження ялинових насаджень, котрі ростуть на висоті 400-500 м н.р.м. на території Сколівських Бескид.

Як видно з табл. для похідних ялинників, котрі ростуть в ялицево-букових типах лісу, характерна висока продуктивність запас середньовікових та пристигаючих деревостанів становить 470-660 м3/га. Однак в обстежених деревостанах нагромадилися значні запаси сухостійної деревини її кількість змінюється від 11 до 61 %. Запас деревини, всохлої у поточному році, змінюється від 4 до 56 %. Таким чином, процеси всихання у похідних ялинниках часто набувають катастрофічного характеру.

Загалом, процеси всихання охоплюють значні площі. За результатами обстеження ялинових лісостанів на території лісогосподарських підприємств гірської частини Львівської області (виконаного у 2003-2004 рр.), можна констатувати, що площа вогнищ кореневих гнилей сильного та середнього ступенів ураження в ялинових лісах зростає з віком (рис.).

Всихання ялинових насаджень на сьогодні зумовлене цілим комплексом природних та антропогенних факторів, серед яких можна виокремити дві групи причин: первинні лежать в основі деградації лісів; вторинні підсилюють деградацію лісостанів.

До первинних причин ослаблення та деградації ялинових лісів, на наш погляд, належать: глобальне потепління клімату; антропогенний вплив на лісові екосистеми; лісогосподарська діяльність у минулому.

Серед первинних причин деградації та всихання ялинників, а також інших лісів помірного клімату, важливе, а може, й вирішальне значення має глобальне потепління клімату, що призводить до зміни лісівничо-екологічних умов і, відповідно, до змін у складі та розвитку рослинного покриву. Всихання ялинників спостерігалося періодично, зокрема й на Прикарпатті та у Карпатах, однак протягом останніх років процеси всихання ялинових лісостанів охоплюють значні площі, рівень пошкоджень істотно зростає, у деяких регіонах цей процес сягає масштабів екологічного лиха. Ослаблня та всихання ялинових лісів відбувається також в Архангельській, Новгородській, Псковській та ін. областях Росії, у Сибіру. Суцільне всихання ялини виявлено в Польщі, Чехії, Словаччині. Білорусі, на Півночі Європи, у США та ін. регіонах.

Пов'язані з потеплінням зміни температурного режиму, вологості атмосфери, гідрологічного режиму, різкі контрастні зміни вологості поверхневих шарів ґрунту особливо небезпечні для ялини з її поверхневою кореневою системою. Водночас у періоди потепління зростає інтенсивність сонячної радіації, внаслідок чого збільшується рівень транспірації в ялинових насадженнях. Вплив глобальних абіотичних чинників позначаються на структурі та чисельності гетеротрофного блоку лісових екосистем, що також призводить до зниження біологічної стійкості та продуктивності лісостанів.

Друга причина, яку також можна розглядати як одну із основних, це техногенне забруднення атмосфери і ґрунту внаслідок широкомасштабної глобальної діяльності людини випадання кислотних дощів, утворення кислих аерозолів, нагромадження в ґрунті оксидів і важких металів та інших шкідливих речовин. Всихання ялини у Західних Карпатах та в Європі проявляється переважно на верхніх частинах гір, причиною чого можуть бути викиди полютантів промисловими підприємствами Центральної та Західної Європи.

Третя причина інтенсивного всихання ялинників пов'язана з лісогосподарською діяльністю в минулому. Наприкінці ХІХ та на початку ХХ століть у країнах Європи масово створювали монодомінантні ялинові культури спрощеної структури, зокрема і в невідповідних лісорослинних умовах в букових, ялицевих і навіть дубових типах лісу. Особливо багато таких похідних ялинників було створено у період Австро-Угорщини, однак ця "ялиноманія" в Українських Карпатах тривала до середини ХХ ст., а до складу лісових культур у букових та ялицевих типах лісу ялину у досить значній кількості вводили донедавна. Зараз в Українських Карпатах похідні деревостани цієї породи займають 135 тис. га, або 30 % від усієї площі ялинових лісів. Ситуація ускладнюється тим, що під час створення штучних ялинових насаджень використовували не автохтонне насіння місцевих східнокарпатських форм ялини, а здебільшого насіння, заготовлене в інших країнах Європи. За період культивування ялини на території Карпат відбулося перехрещування потомства ялини різного походження та різних генетичних особливостей.

До вторинних причин, які активізують процеси всихання в уже ослаблих ялинових деревостанах, можна віднести інтенсивний розвиток фітохвороб та поширення комах-фітофагів, а також неякісне, або неправильне вживання лісогосподарських заходів, а також чинники, які мають локальне значення, вітровали, сніголами, інші стихійні явища. Однак, у поєднанні із іншими впливами, негативна дія цих чинників може поширюватися на значні території.

У разі глобального потепління можна говорити про посилення дії деяких негативних явищ, котрі можуть вплинути на стан лісів. До таких чинників можна віднести :

● підвищення температури повітря і поверхні ґрунту;

● атмосферні циркуляції, зокрема ураганні вітри;

● зміни інтенсивності та сили опадів;

● більш ранній початок вегетації та збільшення тривалості вегетаційного періоду;

● зростання загрози виникнення пожеж, збільшення шкоди від них;

● зростання чисельності та збільшення площі поширення потенційних шкідників лісостанів;

● поширення фітозахворювань, зростання ступеня та інтенсивності ураження насаджень.

Розглянемо деякі із цих чинників, які можуть становити загрозу ялиновим лісам Карпат.

Підвищення температури повітря і поверхні ґрунту. Ялина типова порода бореального поясу лісів, яка вирізняється високою вимогливістю до вологості повітря та ґрунту. Підвищення температури повітря негативно вплине на функціонування ялинників. Пересушування верхніх горизонтів ґрунту (в яких розташована поверхнева коренева система ялини) посилить негативний вплив клімату та призведе до зниження біологічної стійкості ялинників і здатності протидіяти негативним біотичним чинникам (проникненню патогенних грибів та заселенню дерев комахами-фітофагами).

За прогнозами вчених, у разі подальшого потепління підвищення температури призведе до збільшення кількості посух та посушливих днів. Такі посушливі періоди, особливо весною та на початку літа, негативно впливають на стан ялини. За результатами виконаних обстежень, у всихаючих похідних ялинниках, які ростуть у невластивих для них природно-кліматичних умовах в ялицевих та букових типах лісу, можна стверджувати, що уже зараз ці лісостани є вразливими до дії кліматичних чинників (зокрема до різких перепадів температури у зимовий період, відсутності дощів та високих температур повітря протягом вегетаційного періоду), а це, своєю чергою, знижує їх стійкість до біотичних чинників (кореневих гнилей, комах-ксилофагів, фітонематод та ін.). Комплекс несприятливих чинників упродовж останніх десятирічч призводить до істотного фізіологічного ослаблня ялинників та до активного розвитку в цих екосистемах патогенних організмів фітопатогенних грибів, комах-фітофагів, нематод.

Останніми роками процеси всихання охопили також ялинові лісостани, які ростуть у Карпатах на висотах понад 1000-1100 м над р.м. З часом тут ситуація може тільки загострюватися. Цьому будуть сприяти різкі перепади температури та вологості, активна дія вітру у верхніх частинах гір та ін. На більш віддалену перспективу, зміни кліматичних чинників призведуть до зсуву природних границь лісових формацій у Карпатах, що, скоріш за все, проявиться у поступовому просуванні ялиці та листяних порід на вищі висотні відзначки. Однак цей процес матиме тривалий характер. На початкових етапах відбудеться всихання ялинових лісостанів та формування на їх місці березняків, осичників, сіровільшняків.

Атмосферні циркуляції. У разі глобального потепління прогнозують зростання кількості циклонів, ураганів, злив, внаслідок чого вітровали та буреломи в ялинниках можуть набувати катастрофічного характеру. В основній частині сучасного антропогенного ареалу у вологих евтрофних і сирих мезотрофних типах лісу ялина утворює переважно поверхневу кореневу систему і є надзвичайно вітровальною. Це стосується, насамперед похідних ялинників смуги ялицево-буково-ялинових і ялицево-ялиновобукових лісів. За висоти дерев 20-25 м площа кореневої системи одного дерева в цих насадженнях часто становить лише 4-5 м2. Прогнозоване зростання інтенсивності атмосферних циркуляцій призведе по істотних пошкоджень ялинників вітровалами та буреломами.

Зміни інтенсивності та сили опадів. Підвищення температури повітря у зимовий період та різкі зміни погоди супроводжуються випаданням мокрого снігу та утворенням ожеледі на значних територіях. Ці явища можуть негативно впливати на ялинники та призводити до сильних пошкоджень, зокрема у похідних насадженнях, чому сприяє поверхнева коренева система ялини, а також крихка, рихла деревина, що формується у багатих лісорослинних умовах. Одним із наслідків глобального потепління у північній півкулі вважають можливе зростання кількості опадів, зокрема у вигляді інтенсивних злив, що може бути причиною підвищення водності в гідромережі. На території Карпат переважають буроземні ґрунти, для яких характерна висока родючість, однак вони малопотужні, тому мають низьку водозатримну здатність, особливо у високогір'ї. Частину опадів затримують живі дерева. Всихання ялинників на значних площах призведе до збільшення сили та інтенсивності паводків, зокрема внаслідок швидшого танення снігу у весняний період.

Лісові пожежі. Зростання кількості посушливих днів та нагромадження значної кількості сухостійної деревини в ялинниках може бути причиною стрімкого зростання частоти та інтенсивності лісових пожеж, що особливо небезпечно у високогірних важкодоступних районах Карпат.

Зростання чисельності та збільшення площі поширення потенційних шкідників лісостанів. Зміна структури лісових формацій призведе до міграції багатьох біологічних видів та до зникнення деяких з них. Для ялинників особливу небезпеку становить як поява нових небезпечних видів, так і зростання чисельності та розширення площі розселення звичних для цієї породи фітофагів. Уже зараз є дані про просування на північ деяких потенційнонебезпечних видів комах-філофагів, які пошкоджують асиміляційний апарат дерев (як листяних, так і хвойних) та про зростання активності комахксилофагів. До хвоєгризних комах, які становлять потенційну загрозу для ялинових лісів Українських Карпат, можна віднести пильщиків із роду Cephalcia, спалахи масового розмноження яких періодично спостерігаються на території Західних Карпат (у Польщі, Чехії, Словаччині).

Можна впевнено прогнозувати значне зростання шкідливості короїдатипографа Ips typographus (L.) в ялинових лісостанах. За своїми біологічними особливостями цей ксилофаг належить до групи типових вторинних шкідників він активно заселяє ослаблі дерева, лісоматеріали, порубні рештки. Однак уразі масового розмноження короїд-типограф атакує як дещо ослаблі (уражені кореневими гнилями, з ослаблою внаслідок дії вітрів кореневою системою), так і абсолютно здорові дерева.

Короїд-типограф розпочинає свій розвиток за температури 6-8,3 °С. Парування та розмноження відбувається за температур вищих ніж 11,4 °С, оптимальні температури для розмноження 29-30 °С. Масовому поширенню цього ксилофага сприяють вітровали, сніголами, посухи, високі температури у період розвитку. Спалахи чисельності короїда-типографа часто стаються після посушливих років. У разі потепління клімату варто очікувати зростання частоти, збільшення інтенсивності пошкоджень та зростання площі вогнищ в ялинових лісостанах. Високі температури сприяють швидшому розвитку личинок цього жука, а це дасть йому змогу формувати протягом літа 2-3 генерації розвитку (не враховуючи так званих "сестринських" поколінь). За останні десятиріччя інтенсивність та частота спалахів масового розмноження зросла як у Карпатах, так і в інших регіонах.

Буде зростати активність й інших видів короїдів, зокрема короїдадвійника Ips duplicatus (C.R. Sahl.), мікрографа західного Pityophthorus pityographus (Ratz.), поліграфа пухнастого Polygraphus polygraphus (L.), гравера звичайного Pityogenes chalcographus (L.) та ін. видів. Особливу небезпеку для ялинників Карпат може становити масовий розвиток лубоїда великого ялинового (дендроктона) Denroctonus micans (Kugel.), якого можна віднести до групи фізіолого-технічних ксилофагів (заселяє живі, незначно ослаблі дерева ялини). За даними А. Керола, близький за біологією вид короїда (Dendroctonus ponderosae), який розвивається на сосні скрученій (Pinus contorta), упродовж останніх років масово поширюється у лісостанах Західної Канади та на півночі США. Окрім цього, змінюється кормова база цього ксилофага жуки не витримують сильних морозів, тому раніше вони заселяли тільки дерева із товстою корою (діаметром понад 15 см). За останні 60 років кількість днів з температурою -20 оС знизилася з 40 до 15, внаслідок чого дендроктон почав атакувати молоді дерева, а також розмножуватися на тих висотних рівнях, де не траплявся раніше.

Потепління клімату призведе до активізації ще одного важливого блоку гетеротрофних організмів нематод. На функціонування ялинників впливають зміни у структурі ґрунтових безхребетних тварин інтенсивний розвиток нематод-фітофагів, зменшення чисельності та ролі хижих і сапротрофних видів. У разі потепління активність ґрунтових фітогельмінтів зросте. Водночас може активізуватися розвиток стовбурових нематод. У похідних ялинниках (зокрема на території лісогосподарських підприємств Львівської, Чернівецької, Івано-Франківської областей) виявлено заселення дерев ялини стовбуровою нематодою Bursaphelenchus mucronatus (Mamya & Enda, 1979). Виконані на сьогодні дослідження свідчать про більшу ступінь ураження ялини стовбуровою нематодою у похідних деревостанах, що зростають на висотах 500-600 м н.р.м. Підвищення температури середовища пришвидшує розвиток стовбурової нематоди, отже, варто очікувати більш інтенсивного її розмноження та збільшення кількості поколінь навіть у корінних ялинниках.

Поширення фітозахворювань, зростання ступеня та інтенсивності ураження насаджень. В ялинниках, які охоплені всиханням, завжди є значна кількість дерев уражених фітозахворюваннями. Серед них найбільш небезпечними є коренева губка (Heterobasidion annosum (Fr.) Bref.) та гриби комплексу Armillaria mellea S.L.

Вважають, що коренева губка є індикатором стану ведення лісового господарства її вогнища найчастіше формуються у похідних монокультурах хвойних порід, створених у невластивих для них місцезростаннях. У природних непорушених ялинових лісах Карпат коренева губка відіграє важливу позитивну роль: разом із іншими грибами-деструкторами вона руйнує повалені вітром, ослаблі або перестійні дерева та сприяє пришвидшенню мінералізації органічних речовин. У похідних лісостанах часто формуються спільні вогнища кореневої губки та опенька.

Сучасне потепління клімату ставить низку важливих екологічних та господарських проблем, які доводиться вирішувати терміново уже зараз, враховуючи також віддалену перспективу існування ялинових лісів у Карпатах. Під час аналізування стану ялинових лісів, оцінювання їх вразливості та розроблення адаптивних заходів необхідно керуватися такими принципами:

● лісогосподарську діяльність в ялинниках доцільно здійснювати відповідно до походження насаджень, їхнього санітарного стану з урахуванням висотних поясів, на яких вони зростають;

● під час розроблення та планування господарських заходів насамперед варто виходити із екологічної ролі ялинників, їхньої середовищетвірної та захисної здатності;

● рішення про доцільність втручання (чи невтручання) у хід природних процесів в ялинниках потрібно приймати, враховуючи їх значення для різних общин і соціальних груп населення у гірських регіонах;

За несприятливих змін клімату важливого значення набуває рівень ведення лісового господарства, зокрема інтенсифікація лісогосподарської діяльності у зоні всихання ялинових лісостанів. Одним із важливих завдань в цьому напрямі є створення добре розвиненої мережі доріг лісогосподарського призначення, особливо у зоні інтенсивного всихання ялинових лісів. Це дасть змогу своєчасно та оперативно виконувати необхідні лісозахисні заходи та використати деревину, не допустивши її всихання та руйнування. Загалом у всихаючих похідних ялинниках доцільним видається здійснення лісогосподарських заходів, які варто диференціювати залежно від стану насаджень, екологічних та економічних чинників.

В ослаблих, помірно уражених деревостанах, потрібно оперативно здійснювати вибіркові санітарні рубки із одночасним сприянням природному поновленню деревних порід, які відповідають едафо-кліматичним умовам території. У прогалинах, котрі утворюються у процесі вибіркових рубок, потрібно створювати піднаметові культури або підсівати насіння бука, ялиці, берези, вільхи сірої та ін. порід, які менш вразливі до дії кореневих патогенів. Вибіркові санітарні рубки повинні обов'язково завершуватися коруванням пнів, або заселенням їх грибами-конкурентами та антагоністами (облямований трутовик, стовповий гриб, пеніофора гігантська та ін.) для пришвидшення їх біологічного руйнування та запобігання подальшому розвитку кореневих патогенів. На невеликих ділянках з цією ж метою можна застосовувати хімічні препарати (антисептики), якими одразу ж після рубки повинні бути оброблені пні.

Здійснення вибіркових рубок потребує одночасного вжиття заходів із запобігання масовому розвитку комах-ксилофагів: використання феромонних пасток, викладання ловильних дерев, оперативне видалення із лісостанів або корування на місці (за незмоги швидко вивезти та переробити) свіжозаселених дерев. Особливо важливого значення ці роботи набувають у весняний період несвоєчасне вжиття заходів протидії розвитку короїдів призведе до стрімкого зростання їх чисельності та заселення живих дерев у насадженні.

У деревостанах, де процеси всихання відбуваються дуже інтенсивно, потрібне термінове виконання лісівничих заходів. У чистих молодняках ялини, в яких виявлено всихання дерев, доцільно здійснити реконструктивні рубки. У середньовікових і пристигаючих насадженнях, де кількість всихаючих та сухостійних дерев І і II класів Крафта перевищує 25 % від загального запасу, доцільно призначати суцільні санітарні рубки, незалежно від повноти насаджень.

Під час суцільних санітарних рубок на ділянках потрібно залишати куртини та поодинокі дерева листяних порід. Одночасно необхідно забезпечити збереження самосіву і підросту бука, ялиці, інших цінних порід, прокладаючи трелювальні волоки за межами добре сформованих куртин підросту цінних порід. За недостатньої кількості підросту цих порід до початку здійснення рубок варто створювати часткові культури за типом корінних насаджень. Порубні рештки та пні часто стають місцем масового розмноження короїдів та інших комах-ксилофагів. Тому по контуру ділянок, де здійснювали суцільні санітарні рубки, варто встановити феромонні пастки для запобігання проникненню короїдів у розташовані поряд насадження.

У здорових ялинових лісах, які ростуть на висотних відзначках, вище 800 м н.р.м., де процеси всихання не набули масового поширення, потрібно переформувати чисті одновікові деревостани ялини у різновікові, мішані насадження зі зімкненою вертикальною структурою. При цьому варто орієнтуватися на наявне природне поновлення з обов'язковим доповненням необхідних листяних порід. Надалі потрібно перейти до вибіркової системи господарювання. Необхідно врахувати, що переформування насаджень це довготривалий процес, розрахований на 40-50 років після початку робіт. Тому важливе значення має прокладання мережі доріг лісогосподарського призначення, що забезпечить можливість виконання необхідних заходів протягом тривалого часу. Якщо всихаючі ялинові деревостани розташовані у складних рельєфних умовах або прокладання доріг до цих ділянок потребує значних фінансових витрат, варто залишити їх для природного відтворення лісостанів. Здійснення рубок в ялинниках, що ростуть на крутих схилах або кам'янистих ґрунтах, може призвести до пришвидшення процесів ерозії. Однак на таких ділянках необхідно передбачити роботи зі сприяння природному поновленню насаджень за типом корінних, зокрема здійснювати сівбу насіння бука, ялиці, явора, берези, вільхи сірої, горобини.

Погіршення стану лісів буде потребувати оперативного та якісного здійснення необхідних лісозахисних заходів (вибіркові санітарні рубок, своєчасне розроблення всихаючих ялинників, вивезення заготовленої деревини за межі лісу та її перероблення). Потрібно також оптимізувати обсяги лісозаготівлі під час усіх видів рубок, а у зоні всихання ялинників доцільно зменшити обсяги рубок в інших лісових формаціях. З метою раціонального використання наявних лісових ресурсів необхідно покращити рівень використання низькосортної та неліквідної деревини, а також відходів деревообробної промисловості.

Для забезпечення швидкого отримання необхідної деревної продукції на місці всихаючих ялинників доцільно впроваджувати плантаційне лісовирощування із використанням швидкорослих та високопродуктивних порід (зокрема модрини, псевдотсуги та ін.). Істотного значення набуває заміна похідних ялинників та створення на їх місці деревостанів за типом корінних. Як важливий (а часто просто необхідний) етап цієї роботи може бути вирощування на місці смереки порідпіонерів (берези, вільхи сірої, осики, горобини) або швидкорослих порід (модрин європейської та японської, псевдотсуги, тополь), що дасть змогу оздоровити ґрунт, зменшити інфекційний фон (зокрема запас збудників кореневих гнилей), знизити активність фітогельмінтів та оптимізувати нематодний комплекс ґрунту.

Доцільним є зниження віку рубки похідних ялинових деревостанів. На сьогодні вік рубки в різних лісорослинних умовах та з врахуванням категорії зависності насаджень змінюється від 71 до 160 років. У цьому віці деревостани ялини у невластивих для неї типах лісу часто вже втрачають необхідну життєздатність і товарну цінність. На наш погляд у похідних ялинниках, які ростуть в бучинах і субучинах, яличниках і суяличниках, вік рубки варто встановити у 51-60 років, а в рівнинних умовах 41-50 років.

Для покращення стану ялинових лісів та своєчасного реагування на загрози, котрі виникають при глобальних змінах клімату, необхідно оперативно здійснити організаційні заходи. Тому, потрібно розробити державну програму оздоровлення лісів Карпат. На часі розроблення або вдосконалення нормативних актів і рекомендацій, зокрема "Санітарних правил у лісах України", "Правил рубок, пов'язаних із веденням лісового господарства" та ін. Потрібно розробити рекомендації щодо "Покращення стану та реконструкції всихаючих ялинників", в яких передбачити:

● виявлення ділянок де зростають автохтонні ялинові лісостани, з метою поширення та вирощування місцевих стійких екотипів ялини;

● здійснення досліджень для вивчення ролі та значення різних патологічних чинників у всиханні ялинників у різних едафо-кліматичних умовах;

● сприяння природному поновленню бука, ялиці, явора, вільхи сірої, берези на ділянках із всихаючими ялинниками, а також створення піднаметових та попередніх лісових культур за типом корінних;

● створення мережі тимчасових і постійних розсадників для вирощування садивного матеріалу бука, ялиці, явора та ін. порід для створення насаджень за типом корінних у всихаючих ялинових лісостанах;

● здійснення заходів зі запобігання подальшому поширенню комах-фітофагів та збудників хвороб в ялинових лісостанах.

2. Всихання смерекових лісів: причини та наслідки

За фізико-географічним районуванням України, значна частина території Львівської та Івано-Франківської областей належить до фізико-географічної підобласті Скибових Карпат області Зовнішніх Карпат. С.А. Генсірук та ін. віднесли цей регіон до Передкарпаття, виокремивши два лісогосподарські райони Передкарпатський та Зовнішніх Карпат.

Основними лісотвірними деревними видами у Передкарпатті є дуб звичайний, бук лісовий, ялиця біла. У складі насаджень трапляються ясен звичайний, граб звичайний, клен-явір, клен гостролистий, липа дрібнолиста та ін. Помітну площу займають насадження за участю ялини європейської (смереки), зокрема чисті за складом, які тут ростуть за межами свого природного ареалу. У Зовнішніх Карпатах основними лісотвірними породами виступають бук лісовий, ялиця біла та ялина європейська.

Якщо в умовах Передкарпаття смерека ніколи не була довговічною, то у Зовнішніх Карпатах смерека була цілком біотиично стійкою і довговічною породою. Однак, починаючи з 90-х років минулого століття, тут намітилась стійка тенденція до послаблення біотичної стійкості лісів за участю ялини, особливо чистих насаджень. На сьогодні спостерігається масове всихання ялинників практично у всіх типах лісорослинних умов Зовнішніх Карпат, на схилах всіх експозицій та в лісостанах різного віку. Використовувані лісогосподарські заходи, насамперед санітарні рубання не дають ніякого ефекту: у насадженнях, пройдених рубання, процес всихання прогресує.

Мета роботи полягає у висвітленні причин масового всихання ялини європейської у Передкарпатті та Зовнішніх Карпатах; в окресленні шляхів підвищення стійкості породи; у виявленні тенденцій щодо подальшої трансформації складу лісових насаджень. Зрозуміло, що всихання ялинових насаджень не може бути зумовлена якоюсь однією причиною, тут діє комплекс чинників як антропогенного, так і абіотичного характеру, серед яких може бути кілька домінуючих. Виділено п'ять груп таких основних чинників, характеристику яких подаємо нижче.

1. Масове культивування ялини європейської за межами природного ареалу. Як відомо, найбільш широку амплітуду фітоценотичного оптимуму вид має в основній частині ареалу. Тому ріст, розвиток та формування популяцій видів на межі та за межею їх природного ареалу відбувається під впливом негативних для них природно-екологічних чинників. Ялина європейська, будучи філогенетично відносно молодим видом, характеризується значною мінливістю морфологічних ознак і біологічних властивостей. Протягом більш як 200 років ведення лісового господарства на ялину в Європі спостерігається постійне зростання площ лісів під цією породою, зокрема і за межею її природного поширення.

За останні 200 років межі сучасного поширення ялини в Україні розширились далеко в бік передгір'їв та рівнинної частини. Так, за даними М.І. Ониськіва, 100-150 років тому ялинових насаджень в Прикарпатті майже не було, але внаслідок значного підвищення цін у Європі на ялинову деревину, штучне відновлення лісу тут велось виключно шляхом створення ялинових монокультур на зрубах з-під букових, дубово-ялицевих та ялицевих насаджень. Внаслідок такого широкого культивуванням ялини європейської за межами її природного ареалу та у зв'язку з цим зміною її біолого-фізіологічних особливостей, невідкладним постало питання біотичної стійкості породи.

Пониження стійкості ялини в передгір'ї зумовило низку проблем від особливостей ведення лісового господарства в ялинниках і до доцільності подальшого культивування породи за межею її природного поширення. Багато дослідників вказують на основні причини недовговічності ялини європейської поза межами її природного ареалу, які зумовлені передусім несприятливими для породи ґрунтово-кліматичними умовами процеси оглеєння, несприятливий водний режим, періодичні засухи, тепла і м'яка зима, відсутність тривалого зимового спокою тощо. Ялина має поверхневу кореневу систему, і тому сильно залежить від зволоження поверхневого шару ґрунту, який легко висушується навіть при недовготривалих посухах. Порода є чутливою до високих літніх температур, які в сучасний період стали звичним явищем.

Отже, більш ніж 200-річна історія культивування ялини європейської за межами її природного ареалу відобразила як сильні, так і слабкі аспекти цього процесу. Позитивні аспекти розширення культивування ялини полягають передусім в економічних чинниках: а) швидкорослість породи, можливість нагромадження нею за відносно короткі терміни значних запасів стовбурової деревини; б) проста агротехніка культивування ялини, наявність доброї лісонасінної бази; в) високий попит на хвойну деревину, особливо в районах, де відсутні насадження сосни звичайної.

Із негативних аспектів можна відзначити такі: а) необґрунтоване збільшення території під ялиновими насадженнями за рахунок зниження площ під цінними автохтонними породами; б) негативна реакція ялини на нові екологічні умови, під впливом яких змінюється її біотична стійкість; в) недостатнє врахування лісівниками змін біолого-фізіологічних особливостей породи в нових, не властивих для неї позаареальних умовах; г) недостатнє наукове обґрунтування сучасних підходів до технології вирощування ялинових культур за межами природного ареалу; д) культивування ялинових монокультур як простих у створенні та вирощуванні, але проблемних з погляду біотичної стійкості; е) втручання у природні процеси росту ялинників доглядовими та санітарними рубаннями, що неминуче призводить до подальшого послаблення їх стійкості.

2. Культивування чистих ялинових насаджень. Посилення процесу всихання ялинових насаджень зумовлюється також і наявністю ялинових монокультур у не властивих для породи групах типів лісу, передусім у яличинах та бучинах. У цих типах ялина формує похідні насадження, які в молодому віці ростуть дуже швидко, але, починаючи з 40-50-річного віку, втрачають біотичну стійкість і масово всихають. С.В. Шевченко, відзначаючи високу продуктивність молодих чистих ялинників за межами природного ареалу, звернув увагу на їх пошкоджуваність кореневою губкою вже в 20-25-річному віці. П.Я. Слободян вказує на високу актуальність проблеми кореневих гнилей для ялинових насаджень Передкарпаття та прилеглих територій.

За даними Державного агентства лісових ресурсів України, в Карпатському регіоні тепер налічується більше ніж 180 тис. га смерекових монокультур, створених за межами природного зростання ялини (25 % від загальної площі лісів). Вони масово пошкоджуються вітровалами, сніговалами, буреломами, опеньком, кореневою губкою і всихають.

3. Зниження повноти насаджень лісогосподарськими заходами. В сучасних умовах кліматичних змін та інтенсивної експлуатації лісових ресурсів зниження повноти ялинників є передумовою їх подальшого розладнання і прогресуючого всихання. Встановлено, що зниження повноти ялинників до 0,8 і нижче зумовлює активізацію розвитку кореневої губки. Особливо активно патоген розвивається на межі відкритої стіни лісу і зрубу. Водночас розрідження ялинових насаджень зумовлює зростання температури під його наметом від 18,5 до 26,5 °С, що, своєю чергою, активізує розвиток міцелію гриба. Сонячна променева енергія також активізує розвиток кореневої губки у підстилковому горизонті та у корененаселеному шарі ґрунту. Зростання чисельності короїда-типографа також пов'язане із збільшенням температури та освітленості в насадженні. Ці умови виникають саме у розріджених ялинових деревостанах, які нині домінують.

Аналіз показує, що всихання ялинових насаджень відбувається на схилах всіх експозицій як на північних, так і на південних. Однак, якщо в першому випадку дерева всихають поодиноко або окремими групами, то в другому спостерігається суцільне всихання ялинових насаджень. Всихання ялинників за площею у букових типах лісу становить 96 %, у ялицевих 84 %.

4. Культивування екотипів ялини із низькою біологічною стійкістю. Чимало авторів вбачали причину недовговічності ялинників в позаареальних умовах у тому, що вони були створені не з місцевого насіння.

За даними М.А. Голубця, в сучасному лісовому покриві Українських Карпат існує дві морфологічних групи ялини гостролуската та туполуската, представлені трьома різними за походженням расами природною карпатською гостролускатою, привозною туполускатою та привізною гостролускатою. Автор зазначає, що в природних (аборигенних) карпатських ялинниках панує група гостролускатих ялин, найбільш поширеною формою серед яких є f. apiculata Beсk. (= var. ligulata Pасz.) і лише зрідка трапляється ялина із клиноподібною, тупою формою насінних лусок. Однак, у штучних ялинових деревостанах Карпат, поряд з гостролускатими формами, масово поширені також і туполускаті. У межах гостролускатого морфо-географічного різновиду є аборигенна гостролуската карпатська смерека найбільш біологічно стійка і найбільш продуктивна в лісах Карпат раса, яку доцільно поступово відновити в лісових фітоценозах, вона повинна зайняти панівне становище.

Для створення культур ялини за межами масового поширення породи М.А. Голубець рекомендує, поряд з аборигенною карпатською ялиною, використовувати і туполускатий різновид. При цьому іноземну гостролускату ялину як повільнорослу, низькопродуктивну, дуже нестійку проти вітровалів, хвороб і шкідників, наймеш довговічну не лише в Карпатах та передгір'ях, але й на прилеглих рівнинах, повністю вивести із складу лісів цієї території. Культури, створені із насіння іноземних тупота гостролускатої ялини, в сучасному лісовому покриві займають значні площі і найбільше піддаються руйнуванню вітром, зараженню грибами та пошкодженню шкідниками. Найкращим формуванням стовбурів, високою продуктивністю та стійкістю відзначається саме аборигенна ялина. Тому не виключено, що найбільшою інтенсивністю всихання характеризуються ялинники Передкарпаття і Зовнішніх Карпат, створені саме із насіння іноземного походження. З огляду на це, у регіоні лісовідновлення повинно проводитися із використанням насіння місцевих швидкорослих і резистентних екотипів деревних порід.

За нашими даними, в Передкарпатті та Зовнішніх Карпатах доцільно переходити на вирощування плантаційних лісових культур ялини з коротким обертом рубання (40-50 років). Найбільш придатною для плантаційного лісовирощування є гладкокора форма ялини з червонуватим відтінком кори та неправильно гребінчастим типом гілкування. Лускокора форма ялини є менш швидкорослою, але формує трохи щільнішу деревину та є більш довговічною.

5. Кліматичні зміни. Клімат найпотужніший екологічний фактор, який впливає на всі взаємопов'язані компоненти біосфери. Процеси глобального потепління та зміни клімату в сучасний період є небезпечними для стабільного функціонування біосфери. Порівняльні екологічні дослідження свідчать, що в рослинному покриві найуразливішими до зміни клімату є лісові екосистеми, адаптація яких є тривалою і складною.

З огляду на те, що Україна знаходиться в п'яти різних природних зонах, зміни клімату можуть по-різному вплинути на стійкість екосистем. Так, підвищення середньорічної температури повітря лише на один градус зумовить зміщення широтних меж природних зон в Україні на 160 км. Внаслідок потепління неминуче збільшиться випаровування вологи з поверхні ґрунту, що може призвести до опустелювання територій з піщаними ґрунтами.

За прогностичними сценаріями, в період до 2030 року очікується погіршення умов росту для лісів Східної Європи. Внаслідок кліматичних змін можуть відбутися різні негативні процеси: різка зміна меж ареалів деревних порід внаслідок зміни меж природних зон; зникнення окремих продуктивних деревних видів з вузькою екологічною амплітудою; зміни у стабільності та життєздатності лісових екосистем; посилення дії на ліс різних негативних біотичних та абіотичних чинників комах, хвороб, пожеж; зміни в балансі живильних речовин; зміни в біорізноманітті, в екологічних і соціальних функціях лісів; зміняться цикли репродуктивності лісових порід, динаміка сукцесій тощо.

Оскільки зміни клімату виявлятимуть негативний вплив як на ліси, так і виконувані ними середовищно-захисні функції, лісове господарство повинно здійснювати заходи, спрямовані на послаблення дії цих негативних впливів. Потрібно адаптувати лісові екосистеми до наслідків кліматичних змін, насамперед шляхом підтримання екологічних, біологічних та продуктивних функцій лісу. У цьому напрямку потрібно обмежити впровадження порід, які виявились нестійкими до змін клімату, вводити інтродуковані види, які в нових кліматичних умовах відзначаються підвищеною стійкістю та продуктивністю, приділити увагу створенню плантаційних культур із високопродуктивних порід з метою отримання значних обсягів деревини для промислових потреб.

Таким чином, причинами всихання ялинників Передкарпаття та Зовнішніх Карпат є негативні антропогенні впливи, а також кліматичні зміни і пов'язані з цим посухи, в процесі яких пересихає верхній 40-50-сантметровий шар ґрунту, в якому знаходиться майже вся коренева система ялини. Процес всихання ялинників прискорюють порівняно теплі зими, збільшення тривалості вегетаційного періоду, нерівномірність розподілу опадів впродовж вегетації. Вторинною причиною всихання ялинників є їх ураження фітохворобами та пошкодження шкідниками. Ослаблі насадження заселяють короїди, їх уражають коренева губка та опеньок.

Із лісогосподарських заходів потрібно насамперед зосередитися на питаннях селекції ялини європейської, стійкі та продуктивні аборигенні форми якої можна культивувати на схилах північної експозиції у складі мішаних ялиново-буково-ялицевих деревостанів. Потрібно утриматися від проведення рубань високої інтенсивності, внаслідок чого різко знижується повнота ялинових насаджень.

У зв'язку із подальшими кліматичними змінами, наслідком яких є поступове підвищення середньорічної температури повітря та зниження кількості опадів, збільшення тривалості вегетаційного періоду, всихання ялинових лісів у регіоні триватиме. Майже зникнуть похідні ялинники на південних схилах, тоді як на північних схилах окремі локалітети збережуться. Ялину європейську поступово витіснятиме ялиця біла, яка за своїми біоекологічними властивостями є близькою до ялини, але має низку відмінностей, зокрема потужну стрижневу кореневу систему, внаслідок чого періодичне пересихання верхнього шару ґрунту вона переносить значно легше, ніж ялина. У букових та ялицево-букових типах лісу інтенсифікується природне відновлення бука лісового, кращі умови росту складуться для клена-явора.

Унаслідок кліматичних змін неухильно трансформуватиметься верхня межа ялинових лісів у бік її підвищення: ялина поступово втрачатиме позиції у Зовнішніх Карпатах, збільшуючи висотну межу свого природного поширення. За рахунок "підняття" в гори зміщуватимуться природні та антропогенні ареали інших автохтонних і інтродукованих деревних видів.

З огляду на це, значну увагу потрібно приділити введенню порід-інтродуцентів, які забезпечуватимуть найвищу стійкість та продуктивність у змінених кліматичних умовах насамперед модрин європейської та японської. Лісокультурний досвід останніх років підтверджує можливість і доцільність впровадження цих видів не лише у Передкарпатті та Зовнішніх Карпатах, але й у гірських умовах до висоти 700-800 м н.р.м., де модрина успішно росте, утворює схоже насіння, продукує значну кількість деревини.

Оскільки промислові потреби у деревині весь час зростатимуть, а орієнтація на збереження екологічних і середовищно-захисних функцій передгірських і гірських лісів не дасть змоги задовольняти ці потреби в повному обсязі, важливим напрямком є створення плантаційних лісових культур із коротким обертом рубання. Як компоненти плантаційних культур найбільш перспективним є використання модрини, а в оптимальних умовах достатнього зволоження і ялини. Потрібно також вивчити можливість запровадження в ліси Передкарпаття та Зовнішніх Карпат з метою отримання значних обсягів деревини інших швидкорослих інтродукованих видів дуба північного, псевдотсуги Мензиса, ялиці гігантської та ін.

3. Вплив лісових патологій на стан насаджень Карпат

В останні роки на території Карпат спостерігається всихання насаджень ялини європейської. Переважна більшість ялинових лісостанів у Прикарпатті та Сколівських Бескидах це похідні насадження другого-третього покоління, котрі зростають на місці корінних буково-ялицевих лісів. В цих умовах деревостани ялини відзначаються інтенсивним ростом, однак вони вразливі до впливу комплексу абіотичних та біотичних чинників. Періодичні всихання ялинових лісів спостерігалися неодноразово на значних площах. Однак, погіршення стану похідних лісостанів ялини в Бескидах в останні роки відбувається дуже інтенсивно. Розвиток патологічних процесів в таких насадженнях набуває катастрофічного характеру поширення збудників кореневих гнилей (кореневої губки та опенька) досягло рівня епіфітотії, в уражених ялинниках формуються стійкі хронічні вогнища масового розмноження короїдів та інших стовбурових шкідників.

Особливості розвитку патологічних процесів у ялинниках ми досліджували в заповідному урочищі місцевого значення "Маківка” (квартали 6, 7, 13, 14 Головецького лісництва ДП "Славське лісове господарство”). Для закладання пробних площ використовували стандартні методики лісотаксаційних та лісопатологічних робіт. На першому етапі було проведено рекогносцирувальне обстеження. Для детальних досліджень закладали пробні площі, на яких при переліку дерев відмічали наявність плодових тіл грибівзбудників стовбурових гнилей, ознак ураження кореневими гнилями, заселення комахами-ксилофагами та інші пошкодження. Класи санітарного стану дерев визначали за "Санітарними правилами в лісах України”. За ступенем ураження деревостанів вогнища кореневих гнилей ділили на три групи: слабке уражено до 30% дерев; середнє уражено 31-60% дерев; сильне уражено більше 60% дерев.

Детальні дослідження були проведені на 4 пробних площах, закладених в 2005 р. Перша пробна площа (ПП-1) характеризується такими таксаційними показниками: склад 10Ял, од. Бк, вік 85 р., Н сер. 31 м, d сер. 31,3 см, повнота 0,47, бонітет Іа, запас насадження 395 м3/га, в т.ч. сухостою 132 м3/га. Таксаційні показники на пробній площі ПП-6(3с): склад 10Ял, вік 70 р., Н сер. 30 м, d сер. 25,9 см, повнота 0,83, бонітет Іb, запас насадження 321 м3/га, в т.ч. сухостою 70 м3/га. На цих пробних площах вивчалася зміна санітарного стану дерев. На двох інших ділянках в 2006 р. було проведено суцільну санітарну рубку. Таксаційні показники цих площ (до рубки): ПП-2 склад 10Ял, од. Бб, вік 60 р., Н сер. 23 м, d сер. 22,6 см, повнота 0,91, бонітет Іа, запас насадження 895 м3/га, в т.ч. сухостою 334 м3/га; ПП-3 склад 10Ял, вік 70 р., Н сер. 30 м, d сер. 25,1 см, повнота 0,76, бонітет Іb, запас насадження 607 м3/га, в т.ч. сухостою 120 м3/га.

За результатами рекогносцирувального обстеження було виявлено ділянки з деревостанами, ураженими кореневими гнилями. Найбільші площі займають ялинові насадженнях слабкого ступеня ураження дерев кореневими гнилями 197,6 га (64%). Середня ступінь ураження деревостанів виявлена на площі 44,8 га (14%), а сильна на 16,8 га (5%). Одиночні пошкодження дерев кореневими гнилями зафіксовані на площі 61,3 га (в т.ч. і в лісостанах, де ялина є домішкою в складі деревостану).

Розвиток кореневий гнилей, стовбурових шкідників та інших несприятливих чинників призвели до нагромадження на території урочища значної кількості сухостійної деревини: 29,4 га займають насадження із запасом сухостою до 5 м3/га, 100,3 га 6-20 м3/га, 113,7 га 21-50 м3/га, 72,6 га 51-100 м3/га і 3,4 га із запасом більше 100 м3/га.

За даними лісовпорядкування та за результатами досліджень виявлено, що на території урочища значно зросла захаращеність як за площею так і за кубомасою пошкодженої деревини. З 1980 до 1991 року обсяг захаращеності (вітровальних, буреломних та пошкоджених дерев) збільшився в 19 разів, з 1991 до 2006 р.

– в 3 рази. Загалом із 1980 до 2006 року запас пошкодженої деревини зріс з 50 до 2740 м3, тобто більш як в 54 рази.

Різке зростання захаращеності насаджень в останні десятиріччя спричинене активізацією патологічних процесів у лісостанах ялини із віком у похідних насадженнях ялини зростає розповсюдженість та інтенсивність розвитку збудників кореневих гнилей, а також збільшується кількість дерев, пошкоджених стовбуровими шкідниками.

Збільшення загального запасу мертвої деревини створює сприятливі умови для формування вогнищ опенька та кореневої губки вони можуть розвиватися як сапрофіти на мертвій деревині, а потім уражати живі дерева. На повалених вітром чи зламаних деревах формуються резервації стовбурових шкідників, молоде покоління яких після завершення свого розвитку, атакує ослаблені та здорові дерева у навколишніх насадженнях.

Для порівняння змін санітарного стану дерев у насадженнях за останній рік (з 2005 р. по 2006 р.) були проведені повторні обліки на пробних площах, закладених у 2005 році. На ПП-1 протягом одного року відбулося суттєве погіршення санітарного стану дерев, зокрема значно зріс відсоток сухостою. Два дерева були вивалені вітром. На ПП-6(3с) п'ять пошкоджених дерев повалив вітер поряд була проведена рубка, стіна лісу оголилася, що сприяло вітровалу. На цій пробній площі зафіксоване різке зменшення кількості дерев без ознак ослаблення. У 2005 р. їх було 33% від загальної кількості дерев, а в 2006 р. менше 7%.

Для вивчення особливостей поширення збудників кореневих гнилей проведено облік пнів, на яких визначали ураження різними типами гнилей. На території урочища виявлено ураження дерев опеньком, облямованим трутовиком та кореневою губкою.

Облік пнів проведено на зрубах 2006 р. в кв. 13 вид. 17 (до рубки тут була закладена пробна площа 3) та в кв. 13 вид. 14 (до рубки тут була закладена пробна площа 2).

На зрубі в кв. 13 вид. 17 виявлено лише 15,6% пнів без ознак заселення кореневими гнилями. Понад 56% пнів має різну ступінь заселення кореневою губкою, 12% уражено опеньком, 4% облямованим трутовиком, 10% пнів мають ознаки заселення кореневою губкою та опеньком одночасно, а 1% заселені кореневою губкою та облямованим трутовиком. На цій ділянці із загальної кількості дерев уражених кореневою губкою 33,9% мають фіолетові плями (І стадія ураження), 24,6% буре забарвлення (ІІ стадія). На 29,2% пнів відмічено строкату гниль (ІІІ стадія), дупло сформувалося на 12,3% дерев з ознаками ураження кореневою губкою. На ділянці в кв. 13 вид. 14 виявлено дещо більшу кількість дерев без ознак кореневих гнилей (21% від загальної кількості обстежених пнів). Кореневою губкою уражено 31%, опеньком 11%, облямованим трутовиком 18%. Пні з ознаками ураження двома збудниками гнилей становлять понад 18% від загальної кількості обстежених пнів. Ступінь ураження дерев кореневою губкою тут складає: І стадія ураження 41,9%, ІІ стадія 4,6%; ІІІ стадія 27,9%; дупло 25,6% дерев з ознаками ураження кореневою губкою.

В обстежених насадженнях сухостійні та всихаючі дерева ялини були заселені або відпрацьовані стовбуровими шкідниками. В умовах урочища найчастіше трапляються такі короїди: короїд-друкар Ips typographus (L.); короїд-двійник Ips duplicatus (C.R.Sahl.); гравер звичайний Pityogenes chalcographus (L.); поліграф пухнастий Polygraphus polygraphus (L.); деревинник смугастий Xyloterus lineatus (Oliv.). Значна кількість дерев ялини заселена вусачами: чорним ялиновим Monochamus sartor (Fabr.); чорним ялиновим малим Monochamus sutor (L.); ялиновим блискучегрудим Tetropium castaneum (L.); ялиновий матовогрудим Tetropium fuscum (Fabr.) а також рогохвостами великим Urocerus gigas (L.) і фіолетовим Sirex juvencus L.

Діяльність комах-ксилофагів сприяє інтенсивному відмиранню ослаблених дерев.

Стан насаджень ялини в заповідному урочищі «Маківка» погіршує розвиток кореневих гнилей, збудниками яких є опеньок та коренева губка. Розвиток кореневих гнилей, діяльність стовбурових шкідників та інші несприятливі фактори призвели до нагромадження на території урочища значної кількості сухостійної деревини та захаращеності.

Для покращення стану лісових масивів урочища необхідно здійснити систему заходів з попередження подальшого поширення кореневих і стовбурових гнилей та масового розвитку стовбурових шкідників, яка включає:

1. проведення лісопатологічного нагляду за станом насаджень з метою своєчасного виявлення вогнищ хвороб та осередків масового розмноження комах-ксилофагів;

2. проведення санітарно-оздоровчих заходів;

3. реконструкцію похідних смерекових лісостанів та сприяння формуванню лісових насаджень у відповідності із типами лісу;

4. заготівлю насіння, створення постійних та тимчасових розсадників для вирощування необхідної кількості сіянців (ялиці, бука, явора та ін.) для створення попередніх та піднаметових культур з метою формування насаджень за типом корінних;

5. збереження берези, горобини, вільхи сірої та сприяння їх поширенню.

Використана література:

1. Крамарець В.О., Криницький Г.Т. Оцінка стану та ймовірних загроз виживанню ялинових лісів Карпат у зв'язку із змінами клімату / Науковий вісник НЛТУ України. 2009. − Вип. 19.15, с.38-50

2. Дебринюк Ю.М. Всихання смерекових лісів: причини та наслідки / Науковий вісник НЛТУ України. 2011. Вип. 21.16, с.32-38

3. Володимир Крамарець, Світлана Петруса. Вплив лісових патологій на стан насаджень заповідного урочища «Маківка»





Реферат на тему: Всихання смерекових лісів та інші ймовірні загрози виживанню ялинових лісів Карпат (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.