Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Волоський горіх у Карпатах (реферат)

Волоський горіх здавна культивується в передгірних районах Карпат, в садах і на виноградниках. Особливо він поширений до висоти 300—500 м над рівнем моря.

В Карпатах волоський горіх росте на різних грунтах, однак добрим ростом відзначається лише на родючих дренованих свіжих грунтах суглинкового механічного складу, особливо на вапнякових.

Волоський горіх належить до теплолюбних деревних порід. Великої шкоди завдають горіху весняні й частково осінні заморозки, якими він часто пошкоджується сильніше, ніж зимовими морозами. Тому заслуговують уваги форми волоського горіха з коротким періодом вегетації, які пізно розпускаються навесні і швидко переходять в стан спокою, коли ще немає небезпеки заморозків.

Спостереженнями над розвитком дерев волоського горіха встановлено, що у більшості дерев листя починає розпускатися, в основному, в першій декаді травня. Через кілька днів після розвитку листя — у більшості випадків у другій декаді травня — починають цвісти чоловічі квіти протоандричних дерев і одночасно з ними жіночі квіти протогінічних екземплярів. Цвітіння триває звичайно до середини третьої декади травня.

Деякі дерева розпускають листя і цвітуть значно раніше або значно пізніше зазначених середніх строків. Різниця в часі розпускання листя в окремих у ряду дерев буває до 17—20, а в строках цвітіння — до 13—24 днів. Тривалість вегетаційного періоду в окремих дерев волоського горіха коливається від 131 до 174 днів.

За даними багаторічних метеорологічних спостережень, пізні заморозки в більшості районів Карпат і передгір'я бувають до 5—8 травня. Тому всі горіхи, що розпускаються пізніше, можна вважати стійкими до весняних заморозків.

У сприятливих грунтових і кліматичних умовах передгір'я Карпат і прилягаючих до них районів волоський горіх швидко росте і рясно плодоносить. На Закарпатті, Покутті та Буковині нерідко зустрічаються старі здорові екземпляри волоського горіха висотою до 20—26 м з діаметром понад 100 см. Найбільший приріст по висоті — 60—100 см у рік дає волоський горіх у віці від 5 до 20 років, з 20 до 40 років — 40—70 см, від 40 до 70 років — 30—35 см. У старшому віці щорічний приріст горіха не перебільшує 30 см.

В передгірних районах Карпат волоський горіх починає регулярно плодоносити з 6—8-річного віку. Зустрічаються екземпляри, які плодоносять вже з 3—4 років. Рясне плодоношення починається в 18—20 років, збільшується до 50 років і лишається на такому рівні до кінця життя дерева. Слід відмітити велику різницю в розмірі плодоношення окремих порід зростаючих дерев. Старі горіхи на Закарпатті та Покутті дають по 200—250 кг плодів, тоді як урожай інших дерев досягає кількох кілограмів. Таке явище С. Я. Соколов пояснював сильно вираженим статевим диморфізмом.

У Карпатах і в суміжних з ними передгірних та низинних районах є велика кількість різновидностей і сортів волоського горіха. Встановлено, що форма плодів (костянок) в різних районах дуже різноманітна, проте форма нормально розвинутих горіхів на одному дереві майже завжди однакова і не змінюється з року в рік. Тому форма горіха може служити сортовою ознакою дерева.

1. Горіхи кулясті з менш або більш вираженим швом, який часто до основи затухає або виражений лише посередині горіха. Верхівка заокруглена або з виїмкою, в одних зразків глибока, утворена високо піднятими плечиками стулок, в інших — мілка, ледь помітна. Кінчик на верхівці переважно слабо розвинутий, дуже коротенький, інколи ледве намічається. Основа широка, плоска, часто правильної округлої форми, рідше опукла. Поверхня шкаралупи у більшості зразків слабо виїмчаста, часто майже гладка. Висота горіха 2,7—3,5 см, діаметр по шву — 2,7—3,5 см, по стулках — 2,6—3,4 см, товщина шкаралупи — 0,6—1,9 мм, вага горіха в повітряно сухому стані — 6,5—11,2 г, вихід чистого ядра 32.7—51,6%, вміст сирого жиру в ядрі — 59,7—60,7%.

2. Горіхи кулясті, сплющені з боку шва. Шов переважно широкий, плоский, виражений тільки посередині горіха; рідше високий, гострий, але також переважно затухає до основи і до верхівки. Верхівка з виїмкою, рідше заокруглена. Основа широка, плоска, інколи з виїмкою або опукла. Поверхня шкаралупи слабо виїмчаста. Висота горіха — 3—3,4 см, діаметр по шву — 2,5—3,2 см, діаметр по стулках — 2,8—3,3 см, товщина шкаралупи — 0,5—2,2 мм, вага горіха — 5,9—11,5 г, вихід ядра — 32,5—52,5%, вміст сирого жиру в ядрі — 53.8—54,5%.

3. Горіхи кулясто-яйцеподібні в цілому нагадують дві попередні форми, але мають більш виражену верхівку і переважно при верхівці дещо стиснуті по шву. Шов більш-менш виражений, переважно до основи зовсім затухає. Основа різної форми: округла, овальна, широка, вузька, інколи з помітним бугорком. Шкаралупа виїмчаста, або виїмчасто-бугорчаста. Висота горіха - 2,9—3,8 см, діаметр по шву — 2,6—3,5 см, по стулках — 2,7—3,7 см, товщина шкаралупи — 0,8—2 мм, вага горіха — 6,5—12,3 г, вихід ядра — 31,7—47,7%, вміст сирого жиру — 46,1—66,5% від ваги ядра.

4. Горіхи яйцеподібні у верхній частині дещо сплющені по шву. Шов у більшості зразків слабо виражений, від 2/3—1/2 висоти до основи затухає. Верхівка заокруглена або дещо витягнута, закінчена коротким гострим відростком, рідше з неглибокою виїмкою. Форма основи і поверхня шкаралупи такі, як і в попереднього типу. Висота горіха — 3,4—3,8 см, діаметр по шву — 2.8—3,2 см, по стулках — 2,9—3,2 см, товщина шкаралупи — 0,7—2,2 мм, вага горіха — 3,2—14,1 г, вихід ядра — 32,5—48,9%, вміст сирого жиру в ядрі — 49—66,7%.

5. Горіхи обернено-яйцеподібні. Шов до половини добре виражений, високий від половини до основи затухає. Верхівка з виїмкою, в якій сидить коротенький гострий кінчик. Основа звужена в бугорок. Шкаралупа виїмчаста. Висота горіха — 3,4 см, діаметр по шву — 2,6 см, по стулках — 3 см, товщина шкаралупи — 1,6 мм., вага горіха — 9,9 г, вихід ядра — 28,3%, жирність — 60,5%.

6. Горіхи овальні і широкоовальні, часто сплющені з боку шва. Шов виражений по-різному. Зустрічаються сорти з дуже високим, гострим або плоским широким швом, який охоплює цілий горіх від верхівки до основи. Верхівка з боку стулок переважно поступово заокруглюється, рідше раптово звужується, або стулки утворюють піднесені плечики. Основа звужена, часто з бугорком. Шкаралупа переважно слабо виїмчаста; трапляються сорти з майже гладкою шкаралупою. Висота горіха — 3,3—4,2 см, діаметр по шву — 2,7—3,2 см, по стулках — 2,7—3,5 см, товщина шкаралупи — 1—2,2 мм, вага горіха — 5,8—12,1 г, вихід ядра — 34,8—53%, вміст сирого жиру в ядрі — 59,7—63,3%.

7. Горіхи грушеподібної форми раптово звужуються від 2/3 висоти, утворюючи гостру, витягнену верхівку. Основа овальна, вузька. Шов добре виражений. Шкаралупа з глибокими виїмками. Висота горіха — 3,9 см, діаметр по шву — 2,7 см, по стулках — 2,6 см, товщина шкаралупи — 1,6 мм, вага горіха — 6,9 г, вихід ядра — 41,8%, вміст сирого жиру в ядрі — 68,1%.

Крім описаних найбільш характерних горіхів, зустрічається багато проміжних форм. Окремо виділені сорти, горіхи яких бувають різної форми, переважно сплющені з боку шва. У більшості великоплідних сортів шкаралупа сильно зморшкувата, з глибокими виїмками та високими бугорками, часто перфорована. Шов переважно слабо виражений, широкий, плоский, інколи майже непомітний. Висота горіха 4—5,4 см, діаметр по шву — 3,3—4,3 см, по стулках — 3,6—4,8 см, товщина шкаралупи — 0,9—2 мм, вага горіха — 10—20,8 г, вихід ядра — 22,7—48,8 г, вміст сирого жиру в ядрі — 52,5—58,9%.

Колір шкаралупи переважно жовто- або сіро-пальовий, рідше солом'яно-жовтий або коричневий. Колір оболонки ядра — від ясно-жовтого до червоно-коричневого. Зовнішня зелена оболонка плода (екзокарпій) гладка, ясно-зелена, більш або менш густо всіяна дрібними плямками. Товщина її 0,4—0,6 см. Зважуванням урожаю з семи дерев встановлено, що зелена оболонка становить близько 60% від ваги цілих плодів.

Помітна залежність між товщиною шкаралупи горіхів і легкістю добування ядра, а саме: у більшості плодів з тонкою шкаралупою ядро добувається легше і, навпаки, у горіхів з товстою шкаралупою ядро добувається трудніше. Однак зустрічаються плоди з тонкою шкаралупою, але з сильно розвинутими внутрішніми перегородками, з яких ядро добувається важко, і з товстою шкаралупою, у яких ядро добувається відносно легко. Великоплідні горіхи часто слабо виповнені ядром. Залежності між формою плодів та іншими їх ознаками не встановлено.

У більшості дерев плоди розміщені по 2—3 разом. Рідко трапляються дерева з більшою кількістю плодів на одній плодушці, так звані гроноподібні або виноградні форми.

Велика різноманітність панує у формі листків волоського горіха. В літературі відмічається 16 форм волоського горіха по листках.

На досліджуваній території можна виділити три групи дерев волоського горіха за формою листків:

а) Листочки широкі. Листок складається з 5—7, рідше з 9 листочків. Довжина листка — 29—40 см; довжина непарного листочка — 12—18 см, ширина — 6—

10 см; довжина першого (найбільшого) парного листочка — 10—12 см, ширина — 6—9 см. Парні листочки широкоовальні, до верху звужені в гострий кінчик або заокруглені, з коротким кінчиком, біля основи видовжені або заокруглені. Непарний листочок значно більший від парних.

б) Листочки продовгасті. Листок складається з 5—7—9 листочків. Довжина листка — 22—44 см. Довжина непарного листочка — 10—21 см, ширина — 5—11 см; довжина першого парного листочка 8—20 см, ширина — 4—8 см. Парні листочки довгастої форми, поступово витягнуті в гострий кінчик або заокруглені. Непарний листочок переважно такої ж форми, як і парні, часто дещо ширший, інколи ромбічний або зворотно-яйцеподібний.

в) Листочки вузькі. Листок складається з 7—9 листочків. Довжина листка — 26—35 см. Довжина непарного листочка — 15 см, ширина — 5 см; довжина першого парного листочка — 13 см, ширина — 4 см. Окремі листочки вузькі, овальні або ромбічні, з гострою, витягнутою верхівкою, до основи звужені. Непарний листочок формою і величиною подібний до парних.

Найчастіше зустрічаються дерева з листям другого типу, рідше з листям третього типу.

Залежності між формою листків і плодів не помічається. Немає також залежності між морфологічними ознаками і строками річного розвитку дерев. Дерева волоського горіха, які мають дрібні плоди з товстою шкаралупою, високорослі і більш морозостійкі, ніж тонкошкаралупі. Великоплідні горіхи відзначаються швидким ростом в перші роки життя, але швидко припиняють ріст і більше від інших терплять від низьких температур.

Отже, волоський горіх може успішно рости і плодоносити в районі Карпат до висоти 300—400 м над рівнем моря. Відносна теплолюбність горіха — не перешкода для широкого його розведення в садах і лісових культурах. В кожному районі є морозостійкі форми і сорти з пізніми строками весняного розвитку і коротким періодом вегетації. Підбираючи відповідні місця рельєфу з родючими грунтами і використовуючи насіння місцевих морозостійких сортів, можна створити цінні високопродуктивні горіхові сади і лісові культури, про що свідчать існуючі горіхові насадження на Закарпатті, в Прикарпатті та на Буковині.

Для закладання садів слід підбирати високоврожайні сорти з тонкошкаралупими плодами, що скоро вступають у плодоношення; для лісових культур найцінніші високорослі зимостійкі горіхи, стійкі проти грибних захворювань.





Реферат на тему: Волоський горіх у Карпатах (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.