Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Вітровали у ялинових лісах Українських Карпат (реферат)

За останні сто років у ялинових лісах Українських Карпат періодично виникали катастрофічні вітровали, сніголоми та інвазії короїдів, що завдавали великої шкоди народному господарству. Тому зараз однією з найважливіших проблем хвойного господарства Карпат є проблема підвищення біологічної стійкості ялинових лісів. З цією проблемою тісно пов'язане завдання реконструкції монокультур ялини, створених в минулому на великих площах на місці букових та мішаних лісів. Щоб правильно вирішити ці питання, потрібно вивчити закономірності руху небезпечних для лісу вітрів у Карпатах, виявити вітронебезпечні елементи рельєфу та вітровальні урочища, проаналізувати методи ведення лісового господарства в минулому і на підставі таких комплексних досліджень опрацювати диференційовані реконструктивні заходи у ялинових монокультурах для різних геоботанічних районів, а в їх межах для різних висотних поясів.

Проведене науковцями вивчення карпатських пралісів дозволяє стверджувати, що вітровали тут були завжди як у букових, так і в ялинових лісах. Про це свідчить наявність одновікових ясеневих та яворових лісостанів, які виникли у повалених вітром букових формаціях, де не було достатнього підросту бука, осередки одновікових ялинових лісів серед різновікових ялинових пралісів, сліди вивертів дерев у пралісових асоціаціях. Однак територіально ці вітровали були настільки незначними, що відомості про них рідко з'являлись навіть у спеціальній літературі.

Поступово, паралельно з інтенсифікацією лісоексплуатації в Карпатах, змінювався видовий склад лісів та їх вікова структура. Найбільші зміни відбулися у східній частині Українських Карпат. Вони привели до зниження біологічної стійкості гірських лісів проти вітровалів та інвазії короїдів, і стихійні лиха набули загрозливих розмірів.

Зупинимось коротко на характеристиці вітрового режиму Карпат та негативній дії на ліс ураганних вітрів.

Карпати знаходяться переважно в сфері впливу західних вітрів, які приносять сюди з Атлантичного океану достатню кількість вологи. Згідно з Г. Дрогомирецьким, напрям вітрів у нижній лісовій смузі Закарпаття в основному визначається напрямком гірських долин. Для вітрів північних (Пн) румбів максимум частоти буває весною і літом, для вітрів південних (Пд) — восени і зимою. І тільки у вище розташованих висотних смугах (субальпійська, альпійська) домінуючими є вітри західних румбів, для яких максимум частоти припадає на теплі сезони року; в холодні сезони року в цих смугах переважають східні вітри.

Як у вітчизняній, так і в зарубіжній літературі достатньо висвітлено вплив лісу на вітер і навпаки. На жаль, ще мало відомостей про нищівну дію ураганних вітрів на ліс, що зв'язане з труднощами подібних досліджень. У Середній Європі для лісів дуже небезпечні короткочасні урагани літнього періоду, які звичайно супроводяться бурями. Їх нищівна дія проявляється в смузі шириною близько 20 км. Ще більшої шкоди завдає другий тип вітру, який появляється при зміні пір року або при раптовому вторгненні холодного арктичного повітря в осінньо-зимовий період. Він триває кілька днів. Його нищівна дія збільшується над розчленованим рельєфом Середньої Європи внаслідок швидких змін клімату за короткий проміжок часу. Угорський кліматолог З. Беркеш стверджував, що ультра-полярні повітряні маси іноді вторгаються на територію Угорщини з сильним північно-східним вітром через Українські Карпати приблизно в районі Горган, де найчастіше і бувають вітровали. Обидва типи ураганних вітрів спостерігаються в Українських Карпатах.

Частоту напрямків ураганних вітрів, порівняно з нормальними, важче передбачити. В сусідніх Словацьких Карпатах, за даними І. Віцени, серед небезпечних для лісу вітрів на північний і північно-східний напрямки припадає 47%, на західні — 44%, а на східні і південно-східні лише 8%.

Дослідження вітровалів в Українських Карпатах за останні роки підтвердили майже в усіх випадках залежність між напрямками гірських долин та румбами небезпечних вітрів. Відомо, що головний напрямок гірських долин на Закарпатті проходить з північного сходу на південний захід, на Прикарпатті — з південного заходу на північний схід з незначними відхиленнями до північного та південного румбів.

Найчастіше небезпечні для лісів вітри бувають взимку, рідше — восени і найрідше — влітку. Весною ураганні вітри дмують рідко і, як правило, не завдають лісовим масивам великої шкоди. Зимові ураганні вітри триваліші, ніж літні та весняні, їх нищівна дія проявляється на більш широкій смузі. Пошкодження в лісах від цих вітрів збільшується ще й тому, що часто вони супроводяться випаданням мокрого снігу.

Стійкість дерев у високогір'ї до несприятливих вітрових умов залежить від розмірів стовбура, кореневої системи та форми крони. У таких дерев звичайно невисокі стовбури з великим збігом та низькоопущеною кроною. Тому вітровали найчастіше спостерігаються в межах висот 700—1200 м.

Великий вплив на швидкість вітру мають гірські хребти, їх відроги, сідловини та вузькі ущелини, в яких збільшується швидкість турбулентних повітряних течій, внаслідок чого зростає і нищівна сила вітру.

Катастрофічні вітровали, сніголоми та інвазії короїдів у ялинових насадженнях Карпат свідчать про те, що неможливо вирішити проблему довготривалого підвищення приросту деревини шляхом односторонніх заходів — створенням монокультур. Численні дослідження вітчизняних та зарубіжних вчених дають підстави зробити висновок про те, що мішані багатоярусні насадження, порівняно з чистими одноярусними, не тільки стійкіші біологічно, а у багатьох випадках і продуктивніші. Тому зараз вчені займаються питанням реконструкції монокультур.

Така ж проблема постала і перед хвойним господарством Українських Карпат, де методи культур, способи рубок і реконструктивні заходи повинні спрямовуватись на підвищення біологічної стійкості ялинових лісів. З цією метою потрібно перейти від монокультурної одноярусної структури деревостанів до полікультурної (мішаної) багатоярусної. Така структура при відповідних рубках догляду дозволить з часом перейти до різновікового поновлюючо-підростаючого лісового господарства.

Дослідження вітровалів у ялинових монокультурах показали, що малі ділянки лісу, в яких периферійна смуга дерев тривалий час формувалась під дією вітрів, стійкі проти вітрової стихії, тому що на їх узліссі крони, стовбури, коренева система та ступінчаста зімкнутість намету краще пристосовані проти небезпечних вітрів. Отже, потрібно перейти від суцільно-лісосічних рубок на великих площах до суцільних рубок на малих площах (4—6 га), а при наявності мішаних хвойно-листяних насаджень, там, де дозволяють кліматичні (вітрові) умови, — до поступово-лісосічних і групово-вибіркових рубок.

Реконструктивні заходи боротьби із стихійними явищами залежатимуть від причин, які викликали розладнання ялинових лісів, а також від ступеня інтенсивності вітровалів і сніголомів. Під інтенсивністю вітровалів розуміється процентне співвідношення площі вітровалів протягом 100 років (одно покоління лісу) в штучно створених культурах до площі насаджень такого ж походження, які не потерпіли від вітровалів. Слабо-інтенсивновітровальними називаються ділянки (урочища, долини), де процент площі вітровалів буде меншим 20; в середньо-інтенсивновітровальних він дорівнює 21—30, а в сильно-інтенсивновітровальних — понад 30.

Аналогічно до слабо-сніголомних ділянок (урочищ, висотних поясів) слід віднести такі, в яких процент пошкодження за 20-річний період (один клас віку) не перевищує 10, до середньо-сніголомних — в межах 11—25, і до сильно-сніголомних — перевищує 25%.

В залежності від загального стану і надійності ялинових культур, а також від інтенсивності пошкодження їх можна поділити за біологічною стійкістю на три категорії: розладнані або неперспективні, нестійкі або лабільні і стійкі або перспективні. Подібним способом поділив ялинові ліси Швейцарії Лейбундгут.

До першої категорії належать сильно розладнані інтенсивними вітровалами, а пізніше інвазіями ентомошкідників чисті ялинники, які вимагають негайної і повної реконструкції. Сюди ж належать висихаючі ялинові культури Прикарпаття, які підлягають заміні. До біологічно нестійких або лабільних ялинників належать частково розладнані культури в буковій та ялиново-буковій смугах із значною домішкою листяних порід, які можуть стати осередками природного лісовідновлення при поступовій реконструкції монокультур. Площі цих двох категорій становлять зараз близько 30% усіх ялинових лісів Карпат.

До стійких ялинових лісів слід віднести формації в межах природного ареалу ялини; їх структуру та видовий склад можна міняти у вітронебезпечних урочищах поступово шляхом впровадження та відновлення бажаних порід, що відзначаються стабільністю.

Впровадження в життя диференційованих заходів, спрямованих на збільшення біологічної стійкості ялинових лісів, сприятиме підвищенню їх господарсько-технічної цінності і тим самим поліпшенню захисних функцій.





Реферат на тему: Вітровали у ялинових лісах Українських Карпат (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.