Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Використання деревних рослин у формуванні садово-паркових ландшафтів (реферат)

Зміст

1. Оптимізація ландшафтної рослинності України

2. Декоративні форми деревних рослин

3. Використання видів деревних рослин у формуванні садово-паркових ландшафтів м. Луцька

Використана література

1. Оптимізація ландшафтної рослинності України

Стихійна неконтрольована діяльність людини протягом сторіч в Україні, в тому числі руйнівні війни, призвели до знецінення деревно-чагарникового покриву ландшафтів у різних лісорослинних зонах, його заміни малоцінними видами. У ринкових умовах виникає необхідність перегляду поглядів та оцінки тієї чи іншої породи і переорієнтація на види, цінні в екологічному, соціальному і економічному відношеннях.

Раніше вздовж Дніпра до його гирла були поширені простиралися цінні діброви, які знищувались протягом сторіч, а сьогодні у багатьох населених пунктах лісостепової зони не залишилося дуба звичайного найбільш високоякісної деревної породи українських лісів.

У сільській місцевості відсутнє спрямоване озеленення території з врахуванням особливостей рельєфу і лісорослинних умов, споживчих властивостей порід; недовикористовується рослинним світом України сонячна енергія, основне багатство держави земельні ресурси, недоотримуються цінні продукти харчування з деревних і чагарникових порід. Метою досліджень передбачено управління рослинним світом України шляхом розгортання стаціонарної "парасольки" з високоякісних хлоропластів цінних деревних порід для формування каркасу природи з врахуванням рельєфу, плівки життя екологічно збалансованими ландшафтами за участю корінних едифікаторів природи.

Відомий спосіб природної фітомеліорації без участі людини, що супроводжується зарощуванням у дві сукцесійні зміни: сингенетичну (піонерне засвоєння породи без видимої конкуренції рослин) та ендоекогенетичну, яка характеризується напруженою внутрішньовидовою та міжвидовою конкуренцією і формуванням протягом тривалого часу більш-менш стабільних фітоценозів. Але при цьому заростання відбувається малоцінними і малопродуктивними видами трав'янистої і деревної рослинності. Наприклад, у лісостеповій зоні, на чорноземах це спориш, грицики, чорнощир нетреболистий, полин гіркий, лопух справжній, клен американський, берест, бузина чорна, акація біла. Переведення угідь під природне залуження малопродуктивне з неефективним відновленням родючості ґрунтів.

Відомий спосіб сільськогосподарської меліорації, коли вирощують сільськогосподарські культури з переведенням цих земель у ріллю, кормові та інші види сільськогосподарських угідь із обов'язковим передбаченням економічної діяльності. Але в умовах нестійкого зволоження у Лісостепу України (нерівномірний розподіл вологи протягом вегетаційного періоду 550 мм) не завжди вдається виростити бажаний врожай сільськогосподарських культур. Окрім цього, на схилових землях розвиваються ерозійні процеси, що приводять до нерентабельного ведення господарства на фоні постійного зростання цін на енергоносії.

Найбільш близький за технічною суттю спосіб лісогосподарської фітомеліорації, який полягає у створенням лісових культур, але він не дає харчової продукції, окрім побічного користування лісом. Останнє, в умовах високої щільності населення України і високого антропогенного навантаження на ліси, не завжди має промислове значення. Використання у ролі едифікаторів української природи малоцінних деревних порід (різні види тополі, каштан кінський, клен американський) призводить до знецінення споживчих властивостей деревних порід для отримання конкретних видів харчової продукції. У ринкових умовах необхідно провести переоцінку деревних порід і використовувати їх для поліпшення видового складу рослинності України відповідно до притаманних їм властивостей.

Приклад 1: Дуб звичайний характеризується повільним ростом у перші роки життя і здатний кущитися за відсутності підгону, світлолюбний, боїться верхівкового затінення, чутливий до заморозків, має стрижневу кореневу систему 5 м, велику вітростійкість, живе до 2000 років, переносить морози до –40…–45 °С і спеку: +40…+45 °С. До 38 років дуб за висотою перевершує решту деревних порід: ясен, липу, клен, берест. Дуб звичайний сягає висоти до 40-45 м, діаметра декількох метрів, є головним едифікатором широколистяних лісів. За потужністю біоенергетичного поля дуб звичайний на першому місці. Саме при спілкуванні з цією породою раніше формувалася сила, характер і воля слов'янських племен.

Про потенційні можливості цієї породи свідчать розміри, яких вона може досягати в Тростянецьких лісах. Тут, на берегах Нескучанського ставка, налічується 18 дубів-патріархів з діаметром у діапазоні 127-240 см (h = 30,3 м). У смт. В. Кириківка Писарівського району Сумської області обліковано 5 лісових патріархів із діапазоном варіювання діаметра 115-145 см (h = 22,1-31,0 м). На пл. Свободи м. Харкова добре зростають 3 дуби з діаметрами: 29-52 см; висотами: 19,7-23,1 м. На території пам'ятки природи місцевого значення: "Інститутська" (м. Харків, УкрНДІЛГА) ростуть два дуба звичайних, відповідно: d = 90; 58 см; h= 21,7; 21,0 м. На території парку ім. Т.Г. Шевченка (м. Харків) нараховано 45 крупних старовікових дубів.

Найбільш крупні екземпляри: d = 154 см, h = 22 м, діаметр проекцій крон 25 Χ 27 м; d = 117 см, h = 14,7 м, діаметр проекцій крон 25 Х 27 м; d = 116, 116, 115, 114 см, h = 26.4, діаметр проекцій крон 25 Х 28 м. Решта дубів мають діаметри у діапазоні від 38 до 108 см. Приведені приклади свідчать, що в умовах індустріального м. Харкова дуб звичайний успішно витримує антропогенний прес і техногенне забруднення, досягає велетенських розмірів і утворює комфортне середовище. Ця порода придатна для озеленення в міській місцевості, але на сьогодні з цією метою її використання, на жаль, недостатньо.

Через високу якість деревини дуб звичайний дуже потерпає від людини. За часів Петра I самовільна рубка будь якої деревної породи обходилося штрафом у 10 рублів, а за рубання дерева дуба звичайного людина ризикувала життям. Розповідають, що напередодні Першої світової війни підприємець з Великобританії запропонував російському поміщику безкоштовно очистити ставки серед дібров за умови: все, що буде знайдено на дні, стає власністю англійця. Завантажені 14 вагонів мореного дуба потрапили у Німеччину власне на початку війни. Німецька влада секвеструвала деревину, проте, на знак поваги до приватного підприємництва, залишила англійцю один вагон, який було переправлено через Ла-Манш. Бізнесмен застосував деревину у меблевому виробництві і отримав прибуток, більший ніж витрати, понесені на очищення ставків, транспортування 14 вагонів деревини і затрати на виробництво продукції із залишеного вагона.

Якісні показники деревини дуба в Україні характеризуються такими параметрами: кількість річних шарів у 1 см 6 шт., частка пізньої деревини 68 %, щільність 723 кг/м3, межа міцності (МПа) при: статичному вигині 99,2; при стисканні вздовж волокон 59.8, твердість (H/мм2): торцева 67,4; радіальна 56,7; тангентальна 52,5, деревина використовується у мебельній промисловості, машинобудуванні, бондарному виробництві та інших галузях. При експортних поставках кубометр деревини сягає 200 USD. Позиції дуба звичайного у структурі існуючих насаджень невиправдано заміщені тополями, які повинні домінувати у заплавах рік, а в лісових культурах дубом червоним. Приведені відомості вказують на те, що поряд з символом України, котрим є калина, саме дуб звичайний необхідно визнати за національне дерево держави (національним деревом кол. СРСР була модрина, в Японії сакура, у Канаді клен і т.д.), незамінний для створення каркасу агролісосадових екосистем характерних ландшафтів.

Приклад 2. Липа звичайна сягає висоти 40 м, діаметра до 2 м (інколи до 5 м). Коренева система потужна, глибока, з добре вираженим стрижневим коренем, порода доживає до 1200-1300 років. Якісні показники деревини: кількість річних шарів 6,8; щільність 485 кг/м3, межа міцності (МПа) при: статичному вигині 73; стисканні вздовж волокон 42,5; твердість (Н/мм2): торцева 25; радіальна 16,7; тангентальна 17,4. Деревина м'яка, однаково легко ріжеться вздовж і поперек волокон, не коробиться і не розтріскується, добре фарбується і полірується, використовується для художнього промислу, не пошкоджується гризунами, добре утримує тепло. Одне дерево липи дає 5 відер нектару, до 16 кг меду, 1 га липових насаджень до 1 т меду. Липа володіє фітонцидними властивостями й енергетикою, здатною зробити людину щасливою. Раніше широко застосовувалася слов'янськими племенами для виготовлення взуття.

Приведені дані свідчать, що липа може не тільки утворювати "шубу" для дуба звичайного, а ще й росте окремим деревом, формує алеї, насадження. 100-річна алея липи кримської, яка цвіте на дві неділі пізніше липи звичайної, створена в ур. Нескучне на території Краснотростянецької ЛНДС у Сумській області. У двох рядах діапазон варіювання діаметрів для липи кримської сягає від 33 до 62 см, висот 19,4-23,1 м, кількість дерев 35 шт., а доповнення з липи звичайної характеризується діаметрами: 23 –31 см, кількість дерев 4 шт. 76-річна алея липи американської в м. Тростянці цвіте щорічно, зімкнувшись кронами, утворює своєрідний комфортний тунель, в якому особливо приємно знаходитися в літню спеку під час цвітіння липи. Діапазон коливання діаметрів для липи американської від 36,7 до 57,0 см, висот 17,5-21,5 м, кількість дерев 103 шт., а доповнення з липи звичайної характеризується діаметрами: 3,5 –10 см, висоти становлять: 1,0-5,0 м, кількість дерев 13 шт. У 1930 р. у садінні алеї брав участь дід одного з авторів цього матеріалу А.Н. Рябоконь.

Липа звичайна використовується і в озелененні м. Харкова (вул. Пушкінська, проспект 50-років СРСР, проспект Тракторобудівників та ін.). З 2005 р. цій породі надано пріоритет керівництвом м. Харкова в озелененні міста після трагічного випадку. З повагою ставляться до липи в Україні, а ще більше шанують її за кордоном, зокрема в Німеччині. У Берліні одна з головних вулиць названа: "Unter den Linden" ("Під липами"), а в озелененні Німеччини липа становить 40 % серед інших деревних порід.

Липа звичайна, як і дуб звичайний, має стрижневу кореневу систему, володіє високими споживчими властивостями, її теж доцільно використати для формування скелету агролісосадів України.

Приклад 3. Міста: Люботин Харківської області; Тростянець, Охтирка Сумської області "купаються" у садах, що підтверджує можливість значного розведення садів в Україні. Але на вітроломних позиціях досить часто трапляються малоцінні породи: тополі, каштан, клен американський.

Необхідно взяти до уваги підхід, що застосовується при рекультивації земель у США з трьох послідовно заміщувальних груп насаджень а) попередньої: акація біла, вільха чорна; б) проміжної: платан, тополя віргінська, тополя срібляста; в) заключної: дуб, тюльпанне дерево, ясен білий, горіх. В Україні, на багатих чорноземах, немає необхідності застосовувати в озелененні малоцінні породи, які належать до піонерних та проміжних видів, а необхідно відразу створювати природний скелет з найбільш цінних деревних порід: дуба звичайного і липи звичайної, а насадження на схилах з горіха волоського, яблуні, груші, сливи, вишні, глоду, кизилу та ін.

Горіх волоський здатен досягти врожайності до 200 кг/дерево, його споживання гарантує довголіття. Ренет Симиренко і Сніговий кальвіль здатні досягти врожайності, відповідно, 800 і 727 ц/га, а груша до 1 т/дерево. Глід тонізує роботу серцевого м'язу людини, знижує кров'яний тиск, нетоксичний. На основі глоду можна приготувати цілющий напій.

Оптимізація ландшафтної рослинності здійснюється шляхом формування екологічно збалансованих агролісосадових ландшафтів корінними едифікаторами на вітроломних позиціях (водорозділи, переважаючі потоки повітря за розою вітрів у населених пунктах, вздовж периметра сільськогосподарських угідь, обабіч доріг у сільській місцевості) із дуба звичайного і липи дрібнолистої, а рослинність на схилових землях, що прилягають, формують через 5-15 років і пізніше, створенням садів з широким асортиментом дерев із високими споживчими властивостями: яблуня, груша, горіх волоський, абрикос, слива, вишня, глід, кизил та інших; вирощуванням у рівнинних умовах вирощуванням зернових та просапних культур з позитивною дією біоекологічних властивостей деревних порід за рахунок позамежного впливу, або лісової пертиненції, створених лісосадів на агроекосистеми.

Отже, формування ландшафтів за зазначеними пропозиціями дає змогу отримати таку сукупність екологічних, господарських і лісівничих переваг:

• в екологічно збалансованому ландшафті створюється агролісосадова екосистема: на водорозділах й інших вітроломних позиціях послаблюється негативний влив домінантних вітрів, зменшується вітрова і водна ерозії, пилові бурі, захищаються врожаї, нагромаджуються запаси снігу, знижується висушування ґрунту, створюється комфортний мікроклімат; сади на схилових землях, що усувають водну ерозію, утворюють магазини вологи, дають змогу отримати високоякісні продукти харчування в рівнинних умовах Полісся, Лісостепу і Степу сприяють підвищенню врожаю сільськогосподарських культур;

• здійснювати управління рослинністю України шляхом розгортання стаціонарної "парасольки" з високоякісних хлоропластів цінних деревних порід, створених з селекційного крупномірного садивного матеріалу з високими споживчими властивостями і укріплення природи, як екологічної ніші існування українського суспільства. Щорічне (навесні) розгортання тимчасової "парасольки" з хлоропластів сільськогосподарських культур і отримання навіть рекордних врожаїв (до 50 млн. т. зернових) неспроможні зробити Україну багатою і процвітаючою;

• відновити ландшафтну рослинність української природи аборигенними деревними породами (дуб звичайний, липа звичайна), знищених раніше людиною лісів із корінних порід в Україні, що були поширені від Полісся до гирла р. Дніпро;

• досягти в Україні показників оптимальної водоохоронної лісистості при екологічно збалансованих ландшафтах з орієнтацією на згадані вище цінні деревні породи: Полісся 39 %, Лісостеп 20 %, Степ 17 %, до якої бракує 2,55 млн. га нових лісів;

• краще використати екологічний потенціал України у відтворенні продуктів харчування: нестійке зволоження (нерівномірний розподіл опадів протягом вегетаційного періоду) краще переносять деревні породи. Потреби лісу у волозі становлять 150-175 мм, що вдвічі менше річної потреби для сільськогосподарських культур. Врожайність деревних порід на схилах більша, ніж на рівнинних ділянках за рахунок регулювання поверхневого стоку на схилі (переведенням його у внутрішній), раціонального використання вологи деревами протягом вегетаційного періоду;

• акумулювати енергозберігаючим виробництвом невичерпні запаси сонячної енергії, секвеструвати вуглекислий газ, реалізувати кліматичні і ґрунтові переваги України при вирощуванні високоякісних продуктів харчування з деревних порід в умовах постійно зростаючого дефіциту нафти і газу (за оцінками експертів нафти в Росії залишилось на 40 років);

• виведення такої деревної породи як дуб звичайний на простори України (на яких сьогодні домінує тополя, каштан кінський, клен американський) буде сприяти зміцненню позиції дуба в українській природі за рахунок поліпшення його врожайності при зростанні в умовах більш вільного зростання, перетворенню цієї породи в національне дерево України;

• позитивно вплинути на якість природного середовища в Україні за рахунок наведених деревних порід ("фабрик холоду"): якість середовища дібров найкраща від усіх інших типів лісу, дуб звичайний найбільш цінна в екологічному плані порода зволожити більш сухі місцезростання та пом'якшити клімат континентальних умов України, що призведе до інтенсифікації фотосинтезу;

• реалізувати невикористаний резерв у відтворенні високоякісних екологічно безпечних продуктів харчування за рахунок цінних деревних порід без зміни структури посівних площ сільськогосподарських культур у рівнинних умовах;

• відновити родючість ґрунтів, укріпити природно-ресурсну базу функціонування життя в Україні, продовжити його тривалість через поліпшення якості навколишнього середовища та якості харчування;

• створити потужну кормову базу для тваринництва і бджільництва. Останнє, через хімізацію сільськогосподарського виробництва, хвороби бджіл і слабкої кормової бази є в Україні під загрозою зникнення. У 1991 році в Україні нараховувалося 5 млн. бджолосімей, у 2005 р. 3 млн. бджолосімей і заготовлено лише 60 тис. т. меду;

• власне через це, що кожна людина за своє життя споживає 70 т продуктів, 100 м3 деревини і 35 тис. л. питної води для укріплення природно-ресурсного потенціалу життя в Україні бажано ввести зазвичай традицію (насамперед у сільській місцевості): народився у сім'ї син в честь нього посади національне дерево України дуб звичайний або горіх волоський, абрикос, глід, кизил. Народилася донька посади липу, яблуню, грушу, сливу, вишню.

Зростаючи разом, вони будуть приносити подвійну радість і користь батькам та людям;

• задовольнити природну цікавість членів шкільних лісництв до плодово-ягідних порід і надати їм можливість безпосередньо користуватися плодами деревних порід під час перебування в шкільному лісництві і підвищити престиж професії лісівника;

• створити в Україні "країну-сад" або поцейбічний рай "айволон", що у перекладі з кельтської мови означає "країна яблук";

• друге диво світу – сади на схилах інтенсивно розповсюджувати на території України;

• перетворити фотосинтез фундаментальне явище природи і господарської діяльності людини в один із головних чинників для розвитку самостійного українського бізнесу через особливості країни (1/3 світових запасів чорноземів).

Якими привабливими не були б нафтогазові проекти цей бізнес у підсумку належить постачальникам і власникам нафти та газу в Україні: Росії, Туркменістану, Казахстану, Узбекистану.

2. Декоративні форми деревних рослин

Стрімкий розвиток декоративного садівництва, що спостерігається останнім часом в Україні, вказує на невідповідність рівня наукових знань про декоративні форми деревних рослин, їх біологічну сутність та намаганнями спеціалістів по практичній реалізації проектів озеленення за участю цих рослин. Аборигенна дендрофлора України порівняно бідна декоративними формами деревних рослин. Тільки своєрідні кліматичні зони, як Карпати, Крим та інші вирізняються більшим, але також небагато чисельним формовим розмаїттям. Разом з цим, обличчя декоративного садівництва, культурних ландшафтів населених пунктів, парків, скверів, ботанічних садів визначається певною мірою інтродукованими високо декоративними формами, які відіграють велику естетичну й оздоровчу роль і є незамінною складовою рекреаційних зон. Створення в Національному ботанічному саду ім. М.М. Гришка колекційно-експозиційної ділянки "Декоративні форми деревних рослин", яке ведеться з 1987 року, також викликає різнобічний інтерес як науково теоретичний, так і чисто практичний. Важливим для практичної реалізації таких проектів будуть відповіді на ряд теоретичних питань, у тому числі й про біологічну сутність декоративної форми. До сьогоднішнього дня залишається дискусійним питання про форму і формоутворення у рослин. Чи можна задовольнитись сьогодні визначенням форми тільки як внутрівидової категорії у систематиці рослин? Що є форма в умовах природного і штучного добору, роль механізмів еволюції і дій людини у формоутворенні? Наскільки схожі реакції відповіді у рослин, глибина соматичних мутацій і мутацій генів, ступінь закріплення спадкових ознак, роль екологічних преадаптацій відповіді на ці питання можуть визначити біологічну сутність форм деревних рослин.

Постає питання й про теоретичні принципи інтродукції декоративних форм деревних рослин. Зважаючи на причини виникнення й становлення форми, цілком логічно передбачити й специфічні підходи до мобілізації світового ресурсу декоративних форм в Україну. Треба згадати, що довгий час єдиною таксономічною категорією, яка мала реальне значення для інтродукції та акліматизації рослин, вважався вид, а основним механізмом адаптації гіпотеза прямого і функціонального пристосування. Сьогодні ж неможливо прогнозувати успіх інтродукції без аналізу популяційної структури виду та екотипу як конкретного організму, бо його виживання в новому середовищі визначається можливістю і способом використання преадаптацій, тобто скритим резервом спадкової мінливості структурних і функціональних ознак організму. Безперечно, що поставлені задачі повинні вирішуватись комплексно з максимальним використанням досягнень суміжних наук і сучасних методів досліджень.

Введення декоративних форм у культуру потребує специфічних знань про біологічні особливості інтродукованих рослин і тільки комплексне дослідження на різних рівнях організації біологічних систем вікових та сезонних змін структурних, ультраструктурних і функціональних якісних та кількісних характеристик екологічних груп інтродукованих рослин дозволить успішно вирішувати питання їх інтродукції, адаптації й культивування, а опрацювання методів розмноження цих рослин та технологій вирощування садивного матеріалу дозволить створити наукову базу для розвитку декоративного садівництва в Україні на рівні світових досягнень.

Наразі з цим, необхідним є й проведення критичного аналізу та узагальнення досвіду попередньої інтродукції декоративних форм деревних рослин в Україні. Ми вважаємо, що накопичено достатній досвід й отримано вагомі результати, які потребують серйозних висновків й можуть стати основою для наступного етапу інтродукції декоративних форм і розвитку декоративного садівництва. Тому метою дослідження є отримання нових та узагальнення наявних знань про біологічну сутність декоративних форм деревних рослин, теоретичні принципи їх інтродукції, особливості розмноження і культивування У контексті дослідження ми плануємо вирішити наступні задачі:

• обґрунтування біологічної сутності форми і процесу формоутворення у деревних рослин;

• вивчення ролі екологічних преадаптацій при інтродукції декоративних форм в Україну;

• аналіз адаптивності еколого-морфологічних характеристик вегетативних і генеративних органів та анатомічних показників будови асиміляційного апарату декоративних форм в умовах інтродукції;

• еколого-географічний аналіз результатів та опрацювання теоретичних принципів інтродукції декоративних форм деревних рослин в Україну;

• комплексне дослідження особливостей розмноження і вирощування садивного матеріалу декоративних форм деревних рослин;

• опрацювання наукових основ культивування і практичного використання декоративних форм у міському озелененні.

У хронологічному порядку, пояснюючи сутність форми, дослідники оперували такими термінами як брунькова варіація, насінна варіація, спортивне відхилення, мутація, велика мутація, химера, культивар, мутанти й інші. З погляду сучасної науки висувається кілька положень про біологічну сутність форми, що вимагають подальших досліджень і доказів.

Якщо репродуктивна ізоляція основний критерій виду (що не завжди прийнятно), то цією особливістю повинна вирізнятися й форма, навіть більш строго ніж вид. При тому що основою генетики популяцій є закон Харді Вайнберга (про сталість домінантних і рецесивних алелей у великих популяціях), то причиною зміни алелей і відхилень від рівноваги можуть бути чотири головних чинники: величина популяції, міграція, мутаційний процес і добір (3). Ці чинники можуть бути основою для пояснення механізмів формоутворення й у рослин. Зменшення величини популяції до мінімуму може привести до того рівня споріднених схрещувань, при якому співвідношення рецесивних і домінантних алелей буде на користь перших. Зменшення популяцій часто відбувається за екстремальних умов з дією одного чи декількох лімітуючи чинників. Виникнення у згаданих умовах декоративних форм проходить із закріпленням ознак стійкості до цих чинників й може бути використане при озелененні об'єктів з схожими умовами. Наприклад, якщо карликовість рослини є результатом її адаптації до умов холодних зим та різких вітрів, то можна сподіватись на успішне культивування її при озелененні північних відкритих схилів, морозобійних місць і т.п. Міграція (у застосуванні до рослин це головним чином процес інтродукції), як і роботи на розсадниках також сприяють виникненню нових форм. При інтродукції й подальшому розмноженні рослин часто виникають декоративні форми, становлення яких є наслідком статистичної обробки отриманого матеріалу, що обов'язково потребує експериментального випробування в місцевих умовах. Мутаційний процес, загальновизнано, є головним постачальником еволюційного матеріалу для формоутворення, у т.ч. і високо декоративних садових форм. Добір з цих чинників є найважливішим. Так як доборові доступні тільки фенотипи, що у свою чергу мають конкретний генотип, то успіх фенотипу залежить як від форми добору, так і ступеня впливу ззовні. Досліджуючи механізми адаптації і преадаптацій у рослин, тобто вивчаючи схований резерв спадкової мінливості структурних і функціональних ознак (1), можна висунути положення про те, що форма не що інше, як екологічна преадаптація рослини до тих або інших умов зовнішнього середовища. Загальновизнано, що густооблиснені колоноподібні і пірамідальні форми дерев є досить газостійкими, тобто цю особливість можна вважати корисною преадаптацією при використанні таких форм в умовах забруднення навколишнього середовища токсичними газами промислових емісій і викидів автотранспорту. Час і місце прояву, плюс методи добору форми ці чинники визначають становлення форми і закріплення її у потомстві. Необхідно зауважити, що при природному доборі декоративна форма часто утворює свій екотип з спадково закріпленими морфологічними і фізіологічними ознаками. Такий добір треба вважати найперспективнішим шляхом розвитку, становлення та подальшого культивування декоративної форми. Штучний добір рослин потребує подальших довгострокових досліджень і спостережень за особливостями їх росту й розвитку перед тим як рекомендувати ту, чи іншу форму для широкого озеленення. Тому, як інтродуктор, так і спеціаліст зеленого будівництва повинен звертати увагу на форму добору, походження рослини, щоб чітко уявляти її перспективи.

Подальші практичні дослідження з поставлених задач допоможуть зрозуміти як біологічну сутність декоративних форм деревних рослин, так й визначити шляхи використання у зеленому будівництві.

3. Використання видів деревних рослин у формуванні садово-паркових ландшафтів м. Луцька

По-різному види і форми дерев та чагарників представлені в типах зелених насаджень. У садово-парковому будівництві застосовують різні прийоми їх поєднання. За величиною та особливістю прийомів використання рослинного матеріалу розрізняємо масиви, гаї, куртини, групи та поодинокі дерева солітери. Всі вони є складовими садово-паркових ландшафтів міста.

Найпоширенішими є листяні чисті та змішані масиви. Чисті насадження представлені, в основному, тополею чорною, кленом гостролистим, березою повислою, вербою білою і трапляються в парках міста (парк імені Лесі Українки, парк 900-річчя Луцька). Чисті хвойні масиви поширені тільки у заміській зоні і представлені сосною звичайною (с. Гаразджа). Змішані насадження в окремих випадках мають домішок ялини звичайної (парк імені Лесі Українки, парк 900-річчя Луцька). Тому, для збереження мальовничості паркових масивів у різні пори року, а особливо взимку в озелененні міста доцільно ширше використовувати хвойні породи, а особливо по контуру масивів. У чистих листяних масивах необхідно створити чергування дерев з густою та ажурною кроною.

У Луцьку трапляються, в основному, березові та тополеві гаї (береза повисла, тополя чорна), які поширені переважно у парках міста. Гаї, представлені тополею чорною, найчастіше спостерігаються у зонах з підвищеною вологістю ґрунтового покриву (прибережна зона р. Стир, парк імені Лесі Українки). Тополеві гаї не відрізняються особливою естетичністю, на відміну від березових, які в будь-яку пору року проявляють свої високодекоративні якості. Досить гарно виглядають взимку гаї з сосни та ялини.

Великі групи (більше 13 дерев) утворюють береза повисла, тополя чорна, ялина колюча, клен гостролистий, верба біла, верба ламка, горобина звичайна, робінія псевдоакація, липа дрібнота широколиста, ясен звичайний. Переважно великі групи утворюють перехід від гаїв до відкритих просторів, що спостерігається в парку культури та відпочинку імені Лесі Українки.

Деревні чисті листяні групи в міських насадженнях представлені гіркокаштаном звичайним, кленом гостролистим, липою дрібнота широколистою, ясеном звичайним, робінією псевдоакацією, горобиною звичайною, березою повислою; чисті хвойні ялиною звичайною, ялиною колючою, туєю західною; змішані листяні липою широколистою, гіркокаштаном звичайним та кленом гостролистим; березою повислою та горобиною звичайною; дубом звичайним, липою дрібнолистою та березою повислою, змішані листяно-хвойні ялиною звичайною та березою повислою, сосною звичайною та горобиною звичайною; тополею чорною та ялиною звичайною; ялиною звичайною та липою широколистою; вербою білою, ялиною звичайною і липою дрібнолистою.

Змішані групи, утворені двома і більше породами, контрастують між собою за величиною, формою крони, за забарвленням листя. Для м. Луцька, на жаль, нехарактерна осіння контрастність кольорів, тому у групах потрібно більше використовувати породи дерев, які характеризуються червоним, багряним та золотистим забарвленням листя. Особлива контрастність властива листяно-хвойним групам, що дає змогу урізноманітнити зимову кольорову гаму. У садах і скверах Луцька чимало чагарникових груп: листяних (форзиція поникла, таволга Вангутта, свидина біла, вейгела квітуча, бирючина звичайна, магонія падуболиста, барбарис тунберга, пухироплідник, барбарис звичайний, бузок звичайний, гортензія деревоподібна, кизильник блискучий) та хвойних (ялівець козацький, ялівець звичайний).

У ролі солітерів міських насаджень виступають дуб звичайний ("Старе місто"), сосна звичайна (круг на пр. Перемоги, парк 900-річчя Луцька), ялина колюча (пр. Волі, пр. Соборності), ялина звичайна (меморіал, парк ім. Лесі Українки, парк 900-річчя Луцька), туя західна (парк 900-річчя Луцька, пр. Відродження, парк ім. Лесі Українки), сумах пухнастий (пр. Відродження, пр. Перемоги, вул. Залізнична), клен гостролистий (пр. Волі), катальпа бігнонієвидна (парк ім. Лесі Українки, пр. Відродження), модрина європейська (пр. Перемоги), які висаджені або посередині галявин, або на фоні стіни масивів.

В алейних насадженнях використовують гіркокаштан звичайний (пр. Відродження, пр. Волі, вул. Рівненська, пр. Перемоги), липу дрібнота широколисту (пр. Відродження, пр. Волі. вул. Винниченка, вул. Рівненська, пр.Молоді), клен гостролистий (пр. Волі), ялину звичайну (пр. Відродження. озеленення дитячих садків), ялину колючу (вул. Рівненська), вербу білу (парк 900-річчя Луцька, парк ім. Лесі Українки).

Живоплоти в озелененні м. Луцька трапляються двох типів стрижені і вільнозростаючі. Перший тип представлений бирючиною звичайною, самшитом вічнозеленим, свидиною білою, таволгою Вангутта, форзицією повислою. Живоплоти другого типу представлені свидиною білою, пухироплідником, форзицією пониклою, таволгою Вангутта.

Альпінарії та рокарії в комунальному міському озелененні не представлені і знаходяться тільки в приватних садах міста. Вони характеризуються великою видовою та формовою різноманітністю, контрасністю, широкою гамою кольорів. Переважна більшість садивного матеріалу для альпінаріїв та рокаріїв потрапляє з польських розсадників і нерідко вводиться в озеленення вперше. Для створення рокаріїв та альпінаріїв ми широко використовували хвойні рослини: Chamaecyparis pisifera "Filifera Nana", Juniperus chinensis "Expansa Variegata", Juniperus communis "Depressa Aurea", Juniperus communis "Green Carpet", Juniperus horizontalis "Blue Chip", Juniperus horizontalis "Golden Carpet", Juniperus horizontalis "Prince of Wales", Juniperus x media "Blue and Gold", Juniperus x media "Old Gold", Juniperus sabina "Variegata", Juniperus sabina "Tamariscifolia", Juniperus squamata "Loderi", Juniperus squa mata "Blue Carpet", Juniperus squamata "Blue Star", Juniperus squamata "Holger", Juniperus virginiana "Hetz", Picea abies "Little Gem", Picea abies "Nidiformis", Pinus mugo "Mops", Pinus mugo "Winter Gold", Pinus nigra "Pierrick Bregeon", Pinus nigra "Hornibrookiana".

Для посилення контрасності застосовуємо і ряд листяних рослин: Berberis thunbergii "Aurea", Berberis thunbergii "Bagatelle", Berberis thunbergii "Kobold", Cytisus decumber, Euonymus fortunei "Emerald'n Gold", Euonymus fortunei "Sunspot", Potentilla "Goldstar", Potentilla fruticosa "Red Ace", Potentilla fruticosa "Abbotwood".

Необхідним елементом, в нашому випадку, є багаторічні трави, які значно урізноманітнюють кольрову гаму рокарію та альпінарію. Ми використовуємо такі багаторічники: Armeria maritima, Astilba chinensis "pumila", Aubrieta hybrida, Campanula carpatica, Dianthus gratianopolitanus, Festuca gautieri, Festuca glauca, Hosta fortunei "Albopicata", Leontopodium alpinum, Liatris spicata, Potentilla aurea, Pulsatilla vulgaris, Saxifraga "Peter Pan", Sedum acre, Sedum spathulifolium "Purpureum", Sedum spectabile, Sempervivum arachnoideum, Yucca filamentosa.

Використання вище вказаних рослин проводиться на основі власних багаторічних досліджень та спостережень, з урахуванням кліматичних, едафічних та індивідуальних особливостей кожної рослини.

Вертикальне озеленення у м. Луцьку представлене поодиноко переважно плющем звичайним, партеноцисусом п'ятилистковим, виноградом пахучим, рідше ломиносом. Існуючий склад дендрофлори свідчить про великі можливості використання більшості дерев, чагарників та ліан в подальшому озелененні міста.

Використана література:

1. Рябоконь О.П., Головашкін В.А., Ігнатенко В.А., Самодай В.П Оптимізація ландшафтної рослинності України

2. Шумик М.І. Декоративні форми деревних рослин: теоретичні передумови використання в озелененні / Науковий вісник, 2003, вип. 13.5, с.376-379

3. Ковальчук Н.П. Використання видів деревних рослин у формуванні садово-паркових ландшафтів м. Луцька / Науковий вісник, 2006, вип. 16.7, с.40-43





Реферат на тему: Використання деревних рослин у формуванні садово-паркових ландшафтів (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.