Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Відтворення букових лісостанів на заході України (реферат)

Протягом останнього століття, на Україні дуже зменшилась площа лісів з твердолистяними породами, зокрема дібров і бучин, а з ними і їх супутників — ясена, клена, явора, береpи. Основні причини такого явища — це ялиноманія, яка полягала в масовому переведенні бучин на культури ялини, що давали в коротші строки більші доходи лісовласникам, а також проведення рубок, які не відповідають біологічним властивостям тіневитривалого бука та його супутників і особливо невідповідна пора рубок і трелювання у весняний та літній періоди, коли винищувався багатий підріст твердолистяних порід.

Якщо відновлення бучин з їх супутниками до 40-их років XXст. відбувалось майже повсюдно природним способом, то тепер при наявності великих незалісених післябукових площ постало питання про широке застосування культур бука.

Велика потреба в деревині призвела до надмірних надпланових рубок, а також до застосування нераціональних способів та термінів рубок. Тому перед лісовим господарством постала проблема негайного відтворення букових лісів разом з їх супутниками.

Дослідження природного відновлення на суцільних післябукових лісосіках підтверджують, що чим більша площа лісосіки, тим менше залишається підросту твердолистяних порід, а часто він зовсім гине, бо на великих відкритих площах зникає сприятливе для росту рослин лісове середовище; підріст на північних схилах зберігається краще, ніж на південних; на лісосіках після бучин із значною домішкою супутніх порід лишається більше: підросту за рахунок явора, клена, ясена та ільма. Це пояснюється тим що підріст цих порід краще переносить раптове відслонення, та й сам бук серед трохи вищого підросту своїх супутників зберігається краще. Сучасний стан відновлення найбільш цінних карпатських лісостанів незадовільний, бо:

1. Площі лісосік після суцільних рубок значно знизили (від 20 до 80%) родючість грунтів і в найближчі десятки років будуть здатні продукувати лісостани далеко нижчих бонітетів. Зниження бонітетів буде неоднакове залежно від ступеня зміни середовища — в кращому випадку на один клас бонітету, а іноді й більше, в окремих випадках ерозія грунту довела лісосіки до стану кам'янистих пустирів.

2. Внаслідок шаблонного застосування культур ялини наступає заміна порід. За рахунок цінних дефіцитних твердолистяних порід збільшується площа культур ялини, що для розвитку народного господарства недоцільно.

3. Зниження бонітетів і заміна порід ведуть до небажаної зміни типів лісу. Високоякісні типи високих бонітетів змінюються низькобонітетними і менш якісними за породою, якістю стовбурів в майбутніх менш повних, менш зімкнутих лісостанах.

Навіть невелика частина наведених вище обставин говорить досить переконливо про необхідність відтворення в Карпатах твердолистяних, зокрема букових лісів і особливо складних букових лісостанів із значною домішкою дуба, явора, клена, ясена, ільма, а також смереки, модрини і ялини.

Збір, зберігання, сівба насіння чи садіння сіянців — супутників бука—справа легка і відома лісівникам хоча б тим, що майже всі супутники бука — граб, ясен, явір, клен, ільм — плодоносять щорічно і досить рясно для того, щоб задовольнити потребу в них. Появі цих порід навіть на суцільних вирубках сприяє сама форма плодів — крилатка, яку заносить вітер, тому часто немає потреби застосовувати їх культури навіть при наявності невеликої кількості цих порід у сусідньому спілому лісостані.

Із значно більшими труднощами зв'язана поява домішки дуба, смереки, ялини і модрини. На природне відновлення (як домішки) цих порід можна розраховувати тільки при достатній наявності їх у материнському лісостані і при відповідних рубках. Але їх досить закономірне рясне плодоношення (щотри роки) полегшує збирання, зберігання і висів тих порід, для яких способи введення в культури опрацьовані.

Найбільше труднощів зустрічає відновлення культурами самого бука через його специфічні біологічні особливості та нерівномірну періодичність плодоношення.

Роки зовсім без плодоношення бука трапляються рідко. Частіше цвітіння бука не доходить до стадії плодоношення внаслідок травневих приморозків, які досить часто бувають у Карпатах. Але і періодичне плодоношення бука цілком достатнє не тільки для природного відновлення стиглих та перестійних букових лісів, але й для збору горішків з метою введення його в культури на лісосіках. Для цього слід ще з липня приступити до обслідування плодоношення бука, визначення місць найкращого збору горішків.

Враховуючи велику тіньовитривалість та чутливість бука до зміни температури, його підсів буде більш раціональним і дешевшим, ніж підсадка.

Підсів слід провадити ще восени або весною найближчого року в усіх стиглих та перестійних, чистих та мішаних букових лісостанах, де підросту з якихось причин немає. Тут влітку насінного року лісовою бороною треба розпушити товсту підстилку, зробити борозни і в листопаді висівати в борозни під сапу, як жолуді дуба, по 1—2 горішки на відстані 0.5—1,0 м.

Такий підсів можна також провадити у відповідних соснових, ялинових чи дубових лісонасадженнях, де домішка бука може значно підвищити якість майбутнього лісостану. Особливо бажаним буде підсів горішків у похідних грабняках, березняках, вільшниках, ялинниках, які тимчасово замінили букові лісостани і в яких у майбутньому бук має стати головною породою.

Якщо восени використані не всі горішки або є загроза винищення висіяних горішків мишами чи свинями, їх зберігають до весни таким самим способом, як і жолуді.

Найбільш надійним є спосіб, наближений до природного їх зберігання — в лісовій підстилці під наметом лісу. Зібрані горішки треба укласти на місці збору в невисокі купи з прошарками лісової підстилки. В таких майже природних умовах горішки не втрачають вологи, під весну бубнявіють, кільчаться і зберігають до 80% схожості. Необхідно однак оберігати їх від гризунів.

Рекомендується зберігати горішки в холодному, зволоженому місці. Більшу кількість їх зберігають в сараях або в ящиках розміром 1,5Х 1,0Х 1,0 м, які ставлять у заготовлені ями.

В сараях треба вести контроль за станом горішків і перемішувати їх двічі на місяць, щоб вони не зігрівалися і не покривалися цвіллю. Ранньою весною, в кінці березня і на початку квітня, їх двічі на тиждень треба змочувати теплою водою, а коли набубнявіють і стануть кільчитись — висівати на місце.

З накільченими буковими горішками треба поводитися обережно, бо обламана точка росту не відростає.

Для боротьби з цвіллю рекомендується горішки обсипати (не густо) мідним купоросом. Це особливо стосується горішків, які зберігаються в закритих ящиках, де контроль їх стану утруднений. Для знищення мишей використовують усі можливі заходи.

Підсів під наметом намічених лісостанів або висів у розсадники горішків, які перезимували, можна продовжувати ранньою весною.

У розсадники горішки висівають так само, як і жолуді, лише прикривають трохи тоншим шаром грунту, відповідно до їх розміру (до 3 см). Висіяні горішки сходять через 2—3 тижні.

Для букових розсадників найкраще вибирати невеликі площі серед стиглих бучин, які забезпечать сходам охорону від пригріву сонцем та приморозків. У розсадниках з великими відкритими площами букові грядки треба захищати відповідними щитами з затіненням до 50—60%.

Найбільш складним буде відновлення бука на великих відкритих площах, які лишилися незалісеними після суцільних рубок. Відтворення букових лісостанів на таких площах слід поділити на два етапи: 1) створення попереднього лісостану; 2) створення культур бука під пологом цього лісостану.

Попереднім лісостаном на післябукових лісосіках можуть бути береза, осика, вільха чорна і сіра, ліщина, іва та інші дерева і чагарники, які з'являються порівняно швидко на відкритих лісосіках і дають буковим сходам потрібний захист проти згубних коливань температури й світла. Якщо таких дерев на лісосіці з якихось причин немає, треба впроваджувати культури швидко-ростучих порід, наприклад, модрину, ялину, березу, вільху тощо, під якими можна у відповідному віці підсівати або підсаджувати бук.

При повноті попереднього лісостану 0,4—0,7 можна приступати до підсіву або підсадки бука та його супутників таким самим способом, як і в стиглих чи перестійних бучинах. Слід додати, що підсів треба робити при повнотах не більше 0,6—0,9, а підсадку — 0,3—0,5.

Після того, як молодняк бука достатньо зміцніє, попередній лісостан треба поступово зрубати.

На цілком відкритих площах, без чагарників і попереднього лісостану, особливо на площах південних схилів, сівбу і навіть садіння бука провадити не рекомендується.

Найбільш продуктивним буде садіння однорічок. Дво-трирічні саджанці можна садити в ямки 30X30 см під лопату, розміщуючи їх 1,0Х 1,0 або 1,0Х 1,5 м, залежно від бажаного складу майбутнього лісостану.

Рекомендується також пересаджувати здоровий дво- трирічний підріст бука з сусідніх добре відновлених бучин.

Необхідно ще спинитися на порослевому поновленні бука. Як відомо, бук європейський відновлюється порослю дуже слабо і тільки до 60—80 років з пневої порослі. Цей спосіб вегетативного відновлення бука з'явився, після впровадження суцільних рубок на широких відкритих площах і особливо у весняно-літній період року. Поверхневе коріння бука, яке перебуває під дією сонця в період руху соків, з механічними пошкодженнями дало паростки з додаткових бруньок верхнього коріння переважно пучками по 3—6—8 ростків. Всяке порослеве відновлення бука слід відкинути, бо воно не дає високоякісної ділової деревини. Такий бук кущиться і швидко загниває. Всю поросль бука слід при рубках догляду винищувати.

На основі проведених досліджень у букових лісах, а також праць вітчизняних і зарубіжних лісівників з цього питання можна зробити такі висновки:

1. В межах свого ареалу бук може відновлюватися повністю під материнським пологом природним відновленням.

2. На великих площах післябукових лісосік і в тимчасових перехідних лісостанах бук треба відновлювати шляхом культур. Для захисту бука необхідно використовувати існуючі тимчасові перехідні лісостани і чагарники. Якщо їх немає, треба створювати швидкоростучі попередні лісостани, під якими підсівати або підсаджувати бук.

3. Головну увагу треба звернути на підготовку і розпушування грунту в роки повного плодоношення. Розпушування грубої підстилки — це основна умова для природного відновлення і бука, і смереки, а також вдалого підсіву чи підсадки саджанців цих основних лісових порід у Карпатах.

4. В роки рясного плодоношення треба провадити масовий збір і зберігання горішків бука, а також його супутників (ясена, явора, клена, ільма тощо).

5. Перевагу слід надавати створенню не чистих лісостанів бука, а складних — мішаних з дубом, явором, кленом, вільхою, ільмом, смерекою, ялиною, дугласією на багатих грунтах у лісорослинних умовах D2, D3; в середніх за родючістю умовах Сг, Сз — з домішкою дуба скельного, червоного, модрини, ялини, дугласії; в трохи бідніших за родючістю умовах (В2, В3, Сі) — з сосною звичайною і кримською, краще австрійською (чорною).

6. Вся площа ареалу бука повинна бути повернена цінним бучинам з їх супутниками.





Реферат на тему: Відтворення букових лісостанів на заході України (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.