Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Вертикальна зональність лісів Українських Карпат (реферат)

Багатство і різноманітність рослинного світу Карпат обумовлені грунтово-кліматичними умовами і географічним положенням. При значній родючості бурих лісових грунтів, великій кількості опадів та помірній температурі створюються тут високопродуктивні лісостани (до 1000 куб. м на 1 га), різноманітні за складом деревних і чагарникових порід. За даними науковців, в Карпатах росте близько 700 видів та різновидностей деревних і чагарникових порід, з яких тільки 160 відносяться до природної флори, а інші є інтродукованими породами. Значна частина інтродукованих порід вже акліматизувалась в Карпатах. Окремі види з них зустрічаються в лісовій флорі передгірної зони Закарпаття (каштан їстівний, акація біла, гледичія, клен ясенолистий, горіх волоський, горіх чорний, маклюра, шовковиця, дугласія, сосна веймутова, евкомія, бархат амурський, бундук та ін.).

Головними лісоутворюючими породами карпатських лісів є: ялина, смерека, бук, дуб, граб, береза, вільха, осика, клен, явір, липа та багато інших. Найбільшу площу — близько 780% від вкритої лісом в Українських Карпатах займають ялина та бук.

Територію Українських Карпат можна розділити на дві частини: північно-східну, де переважають темнохвойні породи — ялина—і північно-західну, де панують листяні породи—переважно бук.

Межа між листяним і хвойним районами починається на півдні Рахівського району, далі йде на північний схід через Бутин (1046 м), Менчул (1380 м), Криве (1170 м), Мляки (1046 м), підвищення Богдан і Петрос (2022 м).

За даними вчених, в післяльодовиковий період у лісостанах Карпат спочатку переважала сосна, а пізніше в складі деревної рослинності головне місце зайняла ялина, а потім дуб. Дуб і смерека з'явились в лісостанах пізніше і почали витісняти грабові та змішані дубові ліси. Тепер бук особливо широко розповсюджений у північно-західній частині Українських Карпат. Але тут інколи зустрічаються куртини 200—300-річних ялин. Це залишки ялинників післяльодовикового періоду. Так, на крутому схилі південно-східної експозиції під полониною Руна на дуже кам'янистих грунтах на висоті 800—900 м. над рівнем моря збереглась невелика ділянка ялинового пралісу, що не витіснена буком протягом останніх тисячоліть.

Окремі куртини ялини в буковому районі носять реліктовий характер. Ялина в районі суцільного розповсюдження бука збереглась переважно тільки там, де несприятливі умови для росту бука. В північно-східній частині Карпат біля межі суцільного розповсюдження ялини бук займає тільки більш теплі та сухі схили південної експозиції.

Дуже чітко визначається межа ареалів розповсюдження ялини та бука на хребтах гори Свидівець.

Північно-східна частина Свидівця зайнята хвойними породами з перевагою ялини, а південно-західна, починаючи з середньогірського пояса до верхньої межі лісу,— листяними перевагою бука. Необхідно відзначити, що одним з найбільш важливих факторів, які впливають на вертикальну зональність та розповсюдження окремих деревних порід в Карпатах, є дуже складний рельєф. Складність рельєфу та пов'язана з ним різноманітність кліматичних і грунтових умов сприяють великій різноманітності рослинного покриву.

В Українських Карпатах можна виділити три основні зони лісової рослинності: передгірська — з перевагою дуба, нижньо- гірська — в основному букові ліси та високогірна — темнохвойні ліси. Ця загальна схема дуже близька до розташування лісів в північно-західній частині Кавказу, а також в Альпах і на Балканах.

Зона широколистяних лісів з перевагою зимового та літнього дубів розповсюджена до висоти 600—700 м над рівнем моря. Ця зона найтепліша, з середньою кількістю опадів 750 мм та середньорічною температурою повітря 9°. Дубові ліси передгірної зони вкривають схили андезитового кряжу (від Хуста до Ужгорода) південної смуги Українських Карпат, а також займають значні площі і в Прикарпатті.

Грунти на вулканічному хребті Закарпаття досить глибокі, скелетні; на пологих схилах суглинисто-глинистий делювій досягає товщини 1—1,6 м. Тут переважають свіжі і вологі діброво-бучини та чисті бучини, а в Прикарпатті — свіжі, вологі і мокрі смерекові діброви та судіброви.

Зона високостовбурних букових лісів розташована від 500— 600 до 1000—1200 м над рівнем моря з середньою кількістю опадів на рік 900—1000 мм та середньорічною температурою 5—6°. В цій зоні переважають вологі та свіжі бучини смеречники, рідше ялинники. У Високому Бескиді переважають чисті бучини, а також бучини з домішкою смереки, ясена і явора. Інколи зустрічаються чорний в'яз, липа та береза.

В північно-східній частині (ялинової зони) Карпат (Горгани. Чорногора) в межах нижньогірської зони, на висоті 650—1100 м. над рівнем моря переважають змішані буково-смерекові та ялиново-смерекові ліси з домішкою бука, які на висоті, що переважає 800—900 м, переходять в чисті ялинові деревостани.

Зона хвойних лісів займає висоти від 1000—1100 м над рівнем моря до межі з полониною, тобто до 1350 м в західній частині Українських Карпат, та до 1500 м і вище в східній частині їх. Середньорічна температура повітря становить 4—5°, а кількість опадів 1000—1400 мм на рік.

У цій зоні переважають вологі ялинники (сурамені), продуктивність яких поступово спадає із збільшенням висоти над рівнем моря. В східній частині Карпат, у Горганах та Гуцульських Альпах переважають ялинові лісостани І та II бонітетів, а з висоти 1300—1400 м над рівнем моря — III і IV бонітетів.

Завдяки значній кількості опадів екземпляри ялин з невеликим приростом густо вкриваються лишайниками, які звисають у вигляді борід. Підлісок у цій зоні майже відсутній. В покриві інколи під наметом лісу зустрічаються брусниця і чорниця. Після верхньої межі лісу, крім ялини, що росте вже роздрібнено, з'являється кедрова сосна, а в прогалинах ще й сланка сосна і зелена вільха, що створюють невеликі групи.

На підставі багаторічних спостережень науковці прийшли до висновку, що основні гірські угруповання Українських Карпат — Свидівець, Горгани, Вигорлат-Гутинські гори і Гуцульські Альпи — мають свої індивідуальні закономірності вертикального розподілу рослинності. В межах Українських Карпат, особливо в Рахівському і Тячівському районах, висота окремих зон, а також верхньої межі лісу часто коливається або внаслідок випасання худоби вона сильно порушена, а тому слабо виражена. Спостереження показують, що в районі високогірної зони Українських Карпат верхня межа лісу понижена в середньому на 100—200 м. Досить часто на пологих схилах Українських Карпат на висоті 1350—1400 м над рівнем моря верхня межа лісу різко обривається. Вважається, що такий різкий обрив є наслідком вирубки рідколісся місцевим населенням з метою збільшення площі приполонинних пасовиськ. Скелясті круті схили західної частини Карпат (високих Татр) на висоті 1400—1700 м над рівнем моря непридатні для випасу худоби, а тому там верхня межа лісу не порушена. Деревостани тут поступово переходять в рідини, які змінюються рідколіссям і чагарниками.

Сучасна верхня межа лісу в Українських Карпатах утворена переважно двома породами: ялиною (Picea excelsa L.) та буком (Fagus silvatica L.). Подекуди її утворюють змішані ялиново-букові деревостани, яворові (Acer pseudoplatanus L,) і кедрові (Pinus cembra L.). До верхньої межі лісу доходять також смерека (Abies alba L.) і горобина (Sorbus aucuparia f. geabrata W. et O.).

Нижня межа лісу в Українських Карпатах за останнє століття порівняно мало змінилась. Це обумовлено складністю рельєфу, великою крутизною гірських схилів (до висоти 500 м над рівнем моря), що є перешкодою поширення площ сільськогосподарського користування і випасання худоби.

Нижня межа букових лісостанів в Українських Карпатах розташована значно нижче, ніж в північно-західній частині Кавказу і Татрах (Західні Карпати) і знаходиться на висоті приблизно 350 м.

Едафічна межа формується в місцях, де розповсюдженню деревної рослинності перешкоджають едафічні фактори (кам'янисті розсипи, кручі, сфагнові болота та ін.). Для едафічної межі лісу характерним є різкий перехід деревостанів у безлісі площі високогір'я. Господарська межа лісу показує ступінь впливу людини на первісну лісову рослинність і стадію зміни цієї рослинності полонинами. Господарську межу утворюють високостовбурні деревостани ялини і бука без перехідної смуги рідколісся і криволісся.





Реферат на тему: Вертикальна зональність лісів Українських Карпат (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.