Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Твердокрилі Західного Поділля та мошки Західного Полісся і Закарпаття (реферат)

Зміст

1. Мошки в басейні річки Теребля Закарпатської області.

2. Вплив антропогенних факторів на мошки на території Західного Полісся.

3. Твердокрилі Західного Поділля

1. Мошки в басейні річки Теребля Закарпатської області

Фауну мошок Українських Карпатах почав вивчати ще у 50-ті роки 20 ст. Х. Я. Ремм , який серед кровосисних двокрилих відзначив декілька видів мошок. Подальше вивчення у 60-ті роки було пов'язане з розглядом мошок як переносників збудника онхоцеркозу великої рогатої худоби та розробки методів боротьби з кровосисними комахами.

Систематико-біологічне дослідження мошок було розпочате у 70-ті роки працівниками Донецького університету. О. Б. Панченко відзначає 11 видів мошок з 5 родів (Prosimulium Enderlein, 1921 – 1 вид, Wilhelmia Baranov, 1921 – 3, Boophthora Enderlein, 1921 – 2, Odagmia Enderlein, 1921 – 2, Simulium Latreille, 1802 – 3), які нападали на худобу в межах Закарпатської області. Автор розглядає також місця денних схованок мошок у гірських районах. У 1987 році З. В. Усова описує вже 46 види з 15 родів (Twinnia Stone et Jamnback 1955 – 1 вид; Prosimulium – 3; Cnetha Enderlein, 1921 – 9; Nevermannia Enderlein, 1921 – 2; Eusimulium Roubaud, 1906 – 3; Wilhelmia – 3; Obuchovia Rubzov, 1947 – 2; Gnus Rubzov, 1940 – 3; Odagmia – 9; Tetisimulium Rubzov, 1963 – 1; Cleitosimulium Seguy et Dorier, 1936 – 1; Paragnus Rubzov et Yankovsky, 1962 – 1; Archesimulium Rubzov et Yankovsky, 1982 – 2; Argentisimulium Rubzov et Yankovsky, 1982 – 1; Simulium - 5).

В результаті багаторічних досліджень фауни мошок Українських Карпат було описано 27 нових для цієї території видів. За останнім зведенням 2004 року А. О. Панченка у Карпатах мешкає 28 видів з 13 родів (Twinnia – 1 вид; Prosimulium – 4; Cnetha – 8; Nevermannia – 1; Eusimulium – 1; Obuchovia – 1; Gnus – 1; Odagmia – 5; Tetisimulium – 1; Cleitosimulium – 1; Paragnus – 1; Archesimulium – 1; Simulium – 2).

За результатами експедиційних досліджень проведених восени 2006 року на території Закарпатської області, Міжгірського району в басейні річки Теребля та у струмках національнного парку Синевир зареєструвано 14 видів з 5 родів: Cnetha (Cn. brevidens Rubzov, 1956 Cn. verna Macquart, 1826), Nevermannia (N. latigonia Rubzov, 1956), Eusimulium (E. aureum Fries, 1824, E. securiforme Rubzov, 1956), Odagmia (Od. argyreata Meigen, 1838, Od. baracornis Smart, 1944, Od. fontana Terteryan, 1951, Od. maxima Knoz, 1961, Od. ornata Meigen, 1818, Od. pratora Friederichs, 1921, Od. variegata Meigen, 1818), Simulium (Sim. morsitans Еdwards, 1915, Sim. schoenbaueri Enderlein, 1921). У річці Теребля були виявлені 4 види: Od. argyreata Meigen, Od. ornata Meigen, Od. variegata Meigen, Sim. schoenbaueri Enderlein.

Всі інші види знайдені у струмках. Домінуючими (ІД – 19-20 %) в районі дослідження є види Od. variegata та Od. fontana. Субдомінантне положення (ІД – 10-16 %) займають Od. baracornis та Sim. schoenbaueri. До чисельних (ІД – 6-9,9 %) можна віднести Od. ornata, Od. argyreata, Od. maxima. Незначну чисельність (ІД – 1-4 %) мають 3 види: E. aureum, E. securiforme та Od. рratora. Одиничні екземпляри (ІД – 0,2-0,7 %) відзначені для видів Cn. brevidens, Cn. verna, S. morsitans, N. latigonia.

Всі види, які мешкають в басейні річки Теребля можна віднести до таких, що мають обмежене розповсюдження, оскільки індекси поширення не перевищують 50 %. Трохи менше, ніж у половині зібраних проб (ІП – 42,9 %) зустрічаються види Od. baracornis, Od. fontana, Od. ornata, які можна вважати найпоширенішими серед зареєстрованих; у третині зібраних проб (ІП – 28,6 %) відзначені види E. aureum, Od. argyreata, Od. maxima, S. morsitans; до локальних (ІП – 14,3 %), які мешкають в окремих струмках можна віднести Cn. brevidens, Cn. verna, N. latigonia, E. securiforme, Od. рratora, Od. variegata, Sim. schoenbaueri.

В басейні річни Теребля мешкає 14 видів із 28 зареєстрованих в Українських Карпатах. Проведене дослідження розширило список видів окремих родів, зокрема відзначений другий вид (E. securiforme) для роду Eusimulium та два види для роду Odagmia (Od. argyreata, Od. maxima). Не були знайдені представники рідкісних родів Twinnia; Obuchovia; Tetisimulium; Cleitosimulium; Paragnus; Archesimulium.

Отже, в басейні річки Теребля зареєстровано 14 видів мошок з 5 родів: Cnetha – 2; Nevermannia – 1; Eusimulium – 2; Odagmia – 7; Simulium – 2. Домінуючими є види Od. variegata та Od. fontana. Найпоширенішими є Od. baracornis, Od. fontana, Od. ornata.

2. Вплив антропогенних факторів на мошки на території Західного Полісся

Забруднення водного середовища є головним фактором, що викликає патології преімагінальних фаз розвитку Simuliidae.

Основними джерелами забруднення є сільськогосподарські, промислові й побутові стоки, з яких у водойми в значних кількостях потрапляють різноманітні пестициди, важкі метали, радіонукліди тощо. Під впливом цих факторів у організмі відбуваються процеси, які проявляються у вигляді біохімічних, гістологічних, фізіологічних чи морфологічних змін.

У літературі знаходимо лише фрагментарні відомості, що стосуються патології окремих структур преімагінальних фаз розвитку мошок. У 80-х роках ХХ ст. дослідження в цьому напрямі проводила К. Б. Сухомлін. Вона відзначала наявність патології в будові різних структур преімагінальних фаз з частотою 0,5 %. На початку ХХІ ст. А. О. Панченко наводить дані про патологію субментума у личинок Arg. noelleri із проточних водойм Донецької області та ставить під сумнів першорядну значущість цієї морфологічної структури у діагностиці видових ознак личинок мошок.

Для встановлення залежності між рівнем забруднення води та частотою патологічних змін у будові різних структур личинок та лялечок симуліїд дослідження проводили протягом 2004–2008 років у чотирьох пунктах: – р. Кормин, у с. Красноволя Маневицького району Волинської області; – р. Конопелька, у с. Сокиричі Ківерцівського району Волинської області; – р. Рудинка, у с. Немовичі Сарненського району Рівненської області; – р. Замчисько, у м. Костопіль Рівненської області. Збір личинок та лялечок, їх фіксацію та систематичну обробку здійснювали за методикою І. А. Рубцова.

Досліджувані річки були поділені на дві групи. В умовно чистих річках уміст майже всіх хімічних речовин, що визначалися, був меншим ніж в умовно забруднених. За умовно чисті річки брали р. Кормин, яка протікає лісовими біотопами в межах Ківерцівського та Маневицького районів Волинської області і є правою притокою р. Стир.

Рівень забруднення хімічними речовистановив: нітрати (0,59–1,32 мг/дм3), нітрити (0,020–0,050 мг/дм3), хлориди (10,70–14,44 мг/дм3), сульфати (12,50–18,63 мг/дм3), фосфати (0,11–0,25 мг/дм3), фториди (0,03– 0,21 мг/дм3), залізо (0,18–0,31 мг/дм3), цинк (0,025–0,059 мг/дм3), мідь (0,009–0,024 мг/дм3), марганець (0,005–0,008 мг/дм3), магній (3,10–4,60 мг/дм3).

На території Рівненської області такою річкою була Рудинка, яка протікає переважно лісовими біотопами Сарненського району і також не зазнає значного антропогенного навантаження. Уміст хімічних речовин становив: нітрати (0,59– 2,08 мг/дм3), нітрити (0,062–0,092 мг/дм3), хлориди (16,10–19,85 мг/дм3), сульфати (30,20– 41,80 мг/дм3), фосфати (0,08–0,15 мг/дм3), фториди (0,01–0,23 мг/дм3), залізо (0,72–1,05 мг/дм3), цинк (0,034–0,062 мг/дм3), мідь (0,003–0,017 мг/дм3), марганець (0,071–0,171 мг/дм3), магній (0,80– 1,55 мг/дм3).

Для порівняння з умовно чистими були обрані річки, які зазнають суттєвого антропогенного навантаження. У Волинській області це р. Конопелька, яка протікає в Ківерцівському і Рожищенському районах та є правою притокою р. Стир. У її води потрапляє значна кількість сільськогосподарських відходів. Рівень окремих хімічних речовин був значно вищим: нітрати (1,86– 3,52 мг/дм3), нітрити (0,040–0,136 мг/дм3), хлориди (14,70–18,32 мг/дм3), сульфати (20,42– 24,68 мг/дм3), фосфати (0,32–0,49 мг/дм3), фториди (0,08–0,23 мг/дм3), залізо (0,19–1,37 мг/дм3), цинк (0,031–0,063 мг/дм3), мідь (0,016–0,027 мг/дм3), марганець (0,004–0,007 мг/дм3), магній (2,40– 9,80 мг/дм3).

У Рівненській області значного забруднення промисловими (скиди очисних споруд ВАТ "Свиспан Лімітед”) та побутовими (скиди очисних споруд ДПК "Костопільводоканал”) відходами зазнає р. Замчисько, що протікає у Костопільськомурайоні та впадає в р. Горинь. Рівень вмісту у воді деяких хімічних сполук був таким: нітрати (1,33–1,73 мг/дм3), нітрити (0,061– 0,107 мг/дм3), хлориди (17,55–22,95 мг/дм3), сульфати (32,25–50,90 мг/дм3), фосфати (0,48– 1,00 мг/дм3), фториди (0,03–0,28 мг/дм3), залізо (0,78–1,21 мг/дм3), цинк (0,036–0,092 мг/дм3), мідь (0,014–0,056 мг/дм3), марганець (0,079–0,218 мг/дм3), магній (0,45–2,60 мг/дм3).

Динаміка абіотичних факторів у всіх пунктах дослідження була подібною. У р. Кормин швидкість течії становила 0,5–0,7 м/с, вміст розчиненого у воді кисню – 68–83 %, рН – 7,4–7,5. У р. Рудинка швидкість течії коливалася від 0,6 до 0,9 м/с, вміст розчиненого у воді кисню – від 73 до 80 %, рН – від 7,2 до 7,7. У р. Конопелька швидкість течії становила 0,6–0,8 м/с, вміст розчиненого у воді кисню – 66–79 %, рН – 7,5–7,8. У р. Замчисько швидкість течії коливалася в межах 0,5–0,8 м/с, вміст розчиненого у воді кисню – 62–81 %, рН – 7,6–7,7. Температура в усіх проточних водоймах коливалася залежно від сезону від +1,0.С взимку до +20,5.С влітку.

Проявами токсичної дії хімічних речовин на організм водних фаз мошок є патологічні зміни в морфології таких структур, як субментум, мандибули, максили та дихальні нитки. Відхилення в будові субментума личинок проявляються у збільшенні або зменшенні кількості проміжних зубців. Патології у будові мандибули виявляються у зміні кількості та форми передвершинних, внутрішніх та краєвих зубців. У будові максили відмічено значне вкорочення нижньощелепного щупика. У лялечок зареєстровані випадки збільшення числа ниток в одному із дихальних органів. Видовий склад мошок у пунктах дослідження суттєво не відрізнявся. Патологію у будові окремих структур відмічено у представників шести родів: Nevermannia, Wilhelmia, Boophthora, Odagmia, Argentisimulium та Simulium.

Усього досліджено 1 414 личинок та лялечок мошок із чотирьох річок, із яких у 14,29 % виявлені зміни в морфології основних структур голови та дихального органа (відповідно 13,51 % та 0,78 %).

Слід відзначити, що із 202 личинок із різною патологією у 16 (7,92 %) відзначено патологію двох різних структур, у 12 (5,94 %) – двох аналогічних структур (верхні щелепи), у двох (0,99 %) – трьох структур, дві з яких аналогічні, в одній (0,50 %) – трьох різних структур.

Представники роду Nevermannia знайдені в р. Рудинка та р. Конопелька. Із 29 досліджених особин патологію виявлено у п'яти (17,24 %). Зміни відзначені у будові субментума та верхніх щелеп. Відносна чисельність окремих структур із патологією у личинок із р. Рудинка у 3,3 раза менша (7,69 %), ніж із р. Конопелька (25,00 %). Найчастіше відмічені тератогенні зміни в будові мандибул (у р. Рудинка – 7,69 %, у р. Конопелька – 18,75 %). Види роду Wilhelmia зареєстровані у р. Кормин, р. Конопелька та р. Замчисько. Із 56 досліджених особин тератогенні зміни в будові окремих структур виявлено у 10 (17,86 %).

Відмічено патологію субментума, верхніх та нижніх щелеп. Найбільший відсоток особин (23,81 %) зі змів будові структур відзначений у р. Замчисько, трохи менший (22,22 %) – у р. Конопелька. Найчастіше трапляються відхилення у морфології мандибул (р. Кормин – 5,88 %, р. Конопелька – 16,67 %, р. Замчисько – 19,05 %). Представники роду Boophthora знайдені в усіх річках. Досліджено 732 особини, із яких патологію виявлено у 17,21 %. Зміни відмічені у морфології субментума, мандибул, максил та дихальних ниток. Відносна чисельність структур із патологією в особин із умовно чистих річок значно нижча (р. Кормин – 4,76 %, р. Рудинка – 7,48 %), ніж із умовно забруднених (р. Конопелька – 24,75 %, р. Замчисько – 31,64 %).

Серед відхилень часто трапляються патології мандибул (найвищий відсоток зареєстрований у р. Замчисько – 26,55 %), рідко – дихальних ниток (відмічені лише в умовно забруднених річках: у р. Конопелька – 0,51 %, у р. Замчисько – 1,13 %). Види роду Odagmia знайдено в усіх досліджуваних проточних водоймах. Обстежено 272 особини, із яких у 21,32 % виявлено патологію окремих структур. Зміни відмічені у морфології субментума, верхніх та нижніх щелеп, дихальних ниток. Рівень виявлених патологій в особин із умовно забруднених річок значно вищий (р. Конопелька – 12,07 %, р. Замчисько – 42,06 %), ніж із умовно чистих (р. Кормин – 7,32 %, р. Рудинка – 4,55 %).

Найчастіше трапляються зміни в будові верхніх щелеп (так, у р. Замчисько зареєстрований найвищий показник 22,43 %), найрідше – дихальних ниток (відзначені тільки у р. Конопелька – 1,72 % та у р. Замчисько – 0,93 %). Патології максил зареєстровані лише в особин із р. Замчисько. Представники роду Argentisimulium знайдені в річках Рудинка, Конопелька та Замчисько. Із 105 досліджених особин патологію виявлено у 14 (13,33 %). Зміни відзначені в будові субментума верхніх та нижніх щелеп. Відносна чисельність окремих структур із патологією в личинок із р. Рудинка трохи менша (10,53 %), ніж із р. Конопелька (13,33 %) та р. Замчисько (14,08 %). Найчастіше відмічені тератогенні зміни в будові мандибул (р. Замчисько – 9,86 %), найрідше – максил (відмічені лише в р. Замчисько – 1,41 %).

Види роду Simulium зареєстровані в усіх річках. Із 220 досліджених особин тератогенні зміни в будові окремих структур виявлено у 10,45 %. Зміни відзначені в морфології субментума, мандибул, максил та дихальних ниток. Відносна чисельність структур із патологією в особин із умовно чистих річок у 2–3 рази нижча (у р. Кормин – 7,81 %, р. Рудинка – 7,32 %), ніж з умовно забруднених (у р. Конопелька – 14,55 %, у р. Замчисько – 21,05 %).

Серед відхилень переважають патології мандибул (найвищий відсоток зареєстрований у р. Конопелька – 7,27 %) та дихальних ниток (найвищий показник відзначений у р. Замчисько – 10,53 %), рідко трапляються зміни в будові максил (лише в р. Конопелька – 1,82 %). Загалом найменша відносна чисельність структур, у яких виявлено патології, характерна для р. Кормин (5,72 %), найбільша – для р. Замчисько (30,38 %). У цілому рівень тератогенних змін окремих структур в умовно забруднених річках у 3–6 разів вищий, ніж в умовно чистих.

Отже, відносна чисельність особин, у яких виявлено патології у морфології окремих структур, значно вища в умовно забруднених річках (21,19 % від загальної кількості досліджених) порівняно з умовно чистими (6,37 %). Тератогенні зміни в будові окремих структур найчастіше (21,32 % від загальної кількості особин роду) трапляються у представників роду Odagmia. Найчастіше відзначали патології у будові мандибули (72,88 % від загальної кількості структур із патологією), найрідше – максил та дихальних ниток (по 4,66 %).

3. Твердокрилі Західного Поділля

Твердокрилі – одна з найчисельніших груп комах, які зустрічаються в природі. Серед них чимало фітофагів, що живляться на різних частинах рослин, зокрема антофілів, що поїдають пилок та нектар.

Вивченням антофільних твердокрилих займалися О. Кірхнер , Л. Ділс , Е. К. Грінфельд, І. В. Іссі , В. М. Бровдій. На території Західного Поділля колеоптерологічні дослідження були розпочаті в другій половині XIX століття М. Новицьким , А. Вержейським , М. Ломницьким , М. Рибінським , Я. Кінелі , Я. Кінелі і Я. Носкевичем , E. Мазуром , С. Тененбаумом , Р. Кунтцем , Р. Кунтцем і Й. Носкєвичем. Фауністичний аналіз окремих родин був проведений В. М. Бровдієм , І. К. Загайкевичем, В. Г. Доліним і Т. П. Яницьким

Матеріалом для дослідження антофілїї твердокрилих слугують збори і спостереження протягом вегетаційних періодів 2005–2008 років. Збір матеріалу проводився на околицях 10 населених пунктів Західного Поділля. Стаціонарні дослідження проведені на окраїнах м. Тернополя, с. Плоске Кременецького рну, с. Сільце Підгаєцького р-ну, с. Лосяч Борщівського р-ну Тернопільської області. Відомості про жуків були отримані методами індивідуального збору та спостереженнями безпосередньо в природних умовах.

Загальновідомо, що гризучий тип ротового апарату є вихідним в еволюції ротових органів комах. Він притаманний багатьом як примітивним (первиннобезкрилим, веснянкам, прямокрилим, сітчастокрилим), так і спеціалізованим (твердокрилим, окремим перетинчастокрилим) групам комах. Гризучий тип ротового апарату детально розглянутий у роботі Б. М. Шванвича.

У твердокрилих він складається з верхньої губи, верхніх щелеп (мандибул), нижніх щелеп (максил), нижньої губи. Антофільних твердокрилих можна поділити на дві групи: типові та нетипові антофіли.

Типові антофіли (палінофаги) протягом всього історичного періоду в стадії імаго живляться пилком і найкраще пристосовані до його захоплення і перетирання: горбатки (Mordellidae), скраптіїди (Scraptiidae), вузьконадкрилки (Oedemeridae), пилкоїди (Alleculidae), деякі представники шкіроїдів (Dermestidae: Anthrenus, Orphilus), антиціди (Anthicidae).

Нетипових антофілів можна розділити на дві підгрупи: а) види, які в давні геологічні періоди були хижаками і при переході до палінофагії зберегли свій початковий режим живлення. Це окремі кокцинеліди (Coccinellidae), м`якотілки (Cantharidae), види родин дастід (Dasytidae), малашок (Malachiidae), строкаток (Cleridae: Trichodes), окремі види блистянок (Nitidulidae); б) жуки, які протягом тривалого історичного періоду були фітофагами, але згодом перейшли до живлення пилком.

До цієї підгрупи можна віднести таких представників: вусачі (Cerambycidae: Agapanthia, Strangalia, Leptura, Acmaeops), златки (Buprestidae: Anthaxia, Coroebus), зернівки (Bruchidae: Euspermophagus), малинники (Byturidae: Byturus), деякі представники пластинчастовусих (Scarabaeidae: Cetonia, Potosia, Epicometis, Oxythyrea, Trichius, Amphicoma, Aphodiinae, Rutelinae), криптоцефалін (Cryptocephalus), клітрин (Clytrinae), коваликів (Elаeteridae).

Проведені дослідження дозволили підтвердити виявлені Е. К. Грінфельдом , В. К. Односумом особливості будови ротових органів морделід (Mordellidae) та вузьконадкрилок (Oedemeridae). Зокрема у горбаток (Varimorda villosa Schrank., V. briantea Comoll., Mordellistena minima Costa., M. pumila Gyll., M. brevicauda Вohem.) для поїдання пилку пристосовані мандибули і максили. На зовнішній поверхні мандибул є широка мембранна (хітинова) простека, по всій довжині якої є щетинки. На поверхні моли є округла з заглибленням площинка, на якій можуть затримуватись і перетиратись пилкові зерна. Спеціальні пристосування для споживання пилку є і в будові максил. Останній нижньощелепний щупик у них схожий за формою на лопатку, на кінці якого є заглиблення. Така форма щупика теж сприяє згрібанню пилку (рис. 1.1). У вузьконадкрилок (Oedemeridae) (Оedemera virescens L., O. lurida Marsh., O. flavescens L.) верхні щелепи симетричні, сильно склеротизовані, трикутної форми. Різцева частина двоверхівкова, загнута всередину. Мола має розширений виступ з округлою вирізкою на вершині. На медіальному краї мандибул розташована зверху донизу мембрана – простека з чисельними дрібними щетинками. Внутрішній край мандибули ребристий, це допомагає утримувати і перетирати пилок. Нижні щелепи теж пристосовані для захоплення пилку. Зовнішня (галея) і внутрішня (лацинія) лопаті по краях мають довгі волоски, останній членик максил сокироподібної форми з розширеною площинкою на внутрішній поверхні.

Типовими представниками першої підгрупи другої групи є: кокцинеліди, блистянки і малашки, строкатки. Проведений аналіз будови ротових органів кокцинелід, м'якотілок, строкаток, дастід і малашок продемонстрував специфіку живлення представників різних родин. Так у ротовому апараті Coccinellа septempunctata L., Coccinula quatuordecimpustulata L., Adalia bipunctata L. верхня губа має вигляд невеликої поперечної заокругленої з боків платівки. Мандибули на верхівці мають два зубці. Такі зубці характерні для хижих комах. Мола без розширеної площинки, наявні лише зубці. На внутрішньому краї мандибули є мембранна простека з щетинками. Мандибули кокцинелід пристосовані лише для захоплення і утримування пилку, але не для його перетирання. Максили пристосовані до згрібання пилку. Галея округло-трикутна, з незначною кількістю щетинок і волосків. Максилярні щупики чотиричленикові. Останній щупик сокироподібний косо зрізаний і розширений на вершині.

Розглядаючи ротовий апарат м`якотілок (Cantharidae) на прикладі Cantharis rustica Fall. на поверхні ротових органів м`якотілок можна спостерігати залишки пилку, проте мембранна простека, яка розташована на медіальному краї мандибул у них нерозвинена. В верхній частині медіального краю мандибул розташований зубець, в молярній частині площинка відсутня, внутрішній край містить впадину, де може затримуватися пилок. Максилярні лопаті схожі на лопатку, на кінці велика кількість волосків. Останній членик максил сокироподібної форми.

Імаго родини Cleridae часто можна спостерігати на квітах. Мандибули Trichodes аpiarius L. на вершині містять зубець, вздовж вентральної поверхні розташовані невеликі вирости. Мебраноподібний виріст бере свій початок з середини вентральної поверхні мандибул вкритої щетинками. Мола нерозширена. Максилярні лопаті мало склеротизовані, закінчуються довгими волосками, які допомагають утримувати пилок. Нижньощелепний щупик тричлениковий. Останній членик щупика циліндричний, на кінці розширений з невеликим заглибленням на верхівці.

У представника родини Dasytidae – Dolichosoma lineare L. мандибули трикутної форми. Вершина мандибул містить два зубці, в нижній частині добре розвинута мола. Уздовж внутрішнього краю розташована мембранна простека, яка вкрита безліччю коротких щетинок. Основна частина лацинії хітинізована, за виключенням зовнішнього краю, містить велику кількість волосків. Кінець галеї вкритий волосками. Останній нижньощелепний щупик на кінці розширений.

Ротовий апарат представників родини Malachiidae – Malachius bipustulatus L.. характеризується наявністю двох зубців на вершині мандибул. Мембранний виріст відсутній. Мола нерозвинена. На дорсальній поверхні є невелика кількість щетинок. Вентральна поверхня мандибули гладенька, неопукла. Максили несуть галею, лацинію і двочлениковий максилярний щупик. На поверхні галеї велика кількість щетинок. Лацинія має мебраноподібний виріст, який на вершині закінчується щетинками. Останній членик невеликого розміру, не видозмінений. Морфологічні особливості щетинок розглянуто у праці E. Schicha.

Друга підгрупа нетипових антофілів включає родину вусачевих (Cerambycidae). Зокрема представники підродини Lepturinae (Leptura livida Fabr., L. maculicornis Deg., L. quadrifasciata L., L. maculata Poda., L. melanura L., Gaurote virginea L., Strangalia arcuata Panz.) мають яскраво виражені пристосування до згрібання і перетирання пилку. Трикутні мандибули їх при основі широкі. На їх верхівці є один зубець. Мембранний виріст простеки бере початок на вентральній поверхні мандибул і проходить уздовж всього внутрішнього краю. Вся поверхня простеки вкрита м`якими щетинками. Основа мандибул в молярній частині розширенна з шорсткою поверхнею. Лацинія розширена, витягнута вверх, на кінці з довгими волосками. Галея значно менша, циліндричної форми, вкрита більш-менш густими волосками. Максилярний щупик чотиричлениковий. Його останній членик видовжений, проте на вершині нерозширений, на кінці з невеликим заглибленням.

У видів підродини Cerambycinae (Сhlorophorus herbsti Brahm.) мандибули розширені, на вершині з одним зубцем, без мембранної простеки на внутрішньому краї. Молярний край мандибули завужений, без розширеної площинки. На дорсальній поверхні невелика кількість щетинок. Максилярний щупик чотиричлениковий. Членики невидовжені, останній на кінці має невеликий виріст. Лопаті максил майже однакових розмірів, розширені, вкриті більш-менш густими щетинками.

Мандибули у видів підродини Lamiinae (Agapanthia dahli Rich., A. violacea F., Stenostola ferrea Schrank., Phytoecia (s. str.) virgule Сharp.) видовжені, трикутної форми, на вершині з двома зубцями. Мембранна простека відсутня, хоча на вентральній поверхні, від зубців до молярної частини, простягається жолобоподібне неглибоке розширення. В нижній частині дорсальної поверхні є пучок довгих волосків. Мола невиражена, проте, на її зовнішньому краї міститься неглибоке розширення. Максилярні щупики видовжені, на верхівці останнього є неглибоке розширення. Лацинія і галея схожі між собою за формою, на мембранній поверхні є невелика кількість волосків. До цієї групи комах, очевидно слід віднести і представників родини Buprestidae (Anthaxia quadripunetata L.) трикутної форми мандибули, яких "схожі на квітку, що розкривається ” у їх верхній частині наявний один зубець. Вентральні краї мандибул розширені, із зубчастими краями. Мембранна простека відсутня.

Родина пластинчастовусі (Scarabaeidae) детально описана у праці С. І. Мєдвєдєва. досліджені представники підродин Cetoninae, Rutelinae, Aphodiinae. У представників підродини Cetoninae, які часто селяться на квітах (Potosia (s.str.) metallica Herbst., Cetonia aurata L., Oxythyrea funesta Poda.) мандибули нетипового вигляду. Частина мандибули схожа на прямокутний трикутник, який частково склеротизований, з довгими волосками на дорсальній поверхні. Молярна частина у них видовжена, заокруглена. На вентральній стороні мандибули, в нижній її частині, мембраноподібна простека великого розміру, вкрита довгими волосками. Максилярний щупик чотиричлениковий, останній членик на кінці розширений, за формою схожий на лопатку, на поверхні містить подовгасте заглиблення. Зовнішня лопать максили несклеротизована, видовжена, закінчується великою кількістю довгих волосків. Лацинія невеликих розмірів, мембраноподібна, має велику кількість щетинок або коротких волосків.

У видів підродини Rutelinae (Phyllopertha horticola L.) мандибули склеротизовані, з трьома зубцями на верхівці. На вентральній поверхні заглиблення, дорсальний бік опуклий. Молярна частина витягнута, зубоподібної форми. Лопаті максил зрослися і утворили лійкоподібний виріст, край якого зубчастої форми, схожий на "корону”. Проте вентральна поверхня містить щетинки. Всередині виросту невелике заглиблення з ребристою поверхнею. Максилярний щупик чотиричлениковий, невидовжений. Його останній членик пальцеподібної форми, посередині з яскраво вираженим заглибленням.

У видів підродини Rutelinae (Phyllopertha horticola L.) мандибули склеротизовані, з трьома зубцями на верхівці. На вентральній поверхні заглиблення, дорсальний бік опуклий. Молярна частина витягнена, має зубоподібну форму. Лопаті максил зрослися і утворили лійкоподібний виріст, край якого зубчастої форми, схожий на "корону”. Проте вентральна поверхня містить щетинки. Всередині виросту невелике заглиблення з ребристою поверхнею. Максилярний щупик чотиричлениковий, невидовжений. Його останній членик пальцеподібної форми, посередині з виразно вираженим заглибленням.

У представників підродини Aphodiinae (Aphodius (Teuchestes) fossor L.) максила несе дві лопаті: галея розширена, несклеротизована, схожа на щітку, закінчується великою кількістю щетинок, лацинія невелика, несклеротизована, з невеликою кількістю коротких щетинок. Максилярний щупик короткий, за винятком останнього членика. За даними F. Gerd – Volkera , щетинки галеї антофільних пластинчастовусих допомагають при поїданні нектару і пилку. У будові ротових органів видів жуків – листоїдів (Chrysomelidae) фауни України не виявлено спеціальних пристосувань до перетирання пилку, крім підродини (Orsodacninae).

У видів підродини Cryptocephalus (Cryptocephalus (s. str.) bipunctatus L., C. sericeus L., C violaceus Laich., C. vitatus F., C. cristula Duft.), які часто поселяються на квітах, мандибули короткі і масивні, з двома слабовираженими зубцями на зовнішньому краю. На внутрішньому краю мембранної простеки нема. Мола містить великий горбик, який нездатний перетирати пилок. Внутрішній край мандибул з широким заглибленням і ребрами, які виступають, тому вони здатні утримувати і подрібнювати тверду їжу. Лопаті максил на своїй поверхні містять волоски. Нижньощелепні щупики видовжені.

Представники підродини (Clytrinae) є нетиповими антофілами, про що свідчить будова їх ротових органів. Мандибули представників клітрин схожі за будовою до криптоцефалін. В будові максил немає виражених пристосувань до антофілії. Зовнішня і внутрішня лопаті максил за своєю формою схожі на "лещата”. На їх поверхні розташовані поодинокі волоски. Останній нижньощелепний щупик короткий, на кінці розширений. Ротові органи коваликів (Elаeteridae), що селяться на квітах, мають ряд характерних ознак. Останні мають важливе значення з точки зору пристосування до антофілії, підтверджено нашими дослідженнями.

У підродин Agrypninae (Agrypnus murinus L.), Athoinae (Athous (Pseudathous) niger L.), мандибули на верхівці закінчуються двома зубцями. Форма її трикутна, вентральна поверхня має заглиблення, від внутрішнього ребра вниз відходить мембранна простека, що несе велику кількість коротких щетинок, проте молярна площинка у них відсутня. Максилярні щупики видовжені, чотиричленикові. Останній членик сокироподібної форми. Максилярні лопаті максил розташовані близько одна до одної, мало склеротизовані, закінчуються щетинками.

У видів роду Prosternon (Prosternon tesselatum L.) в молярній частині є яскраво виражене розширення з шорсткою площинкою. Антофілія у представника підродини Elaterinae триби Ampedini (Ampedus (s.str.) pomonae Steph.) ще остаточно не з'ясована. Мандибули склеротизовані, мембранна простека вкрита короткими щетинками, молярна частина нерозширена, заокруглена. У представників триби Agriotes (Agriotes ustulatus Schaller.) молярний виступ тонкий, загострений на кінці. Максилярні лопаті роздільні, слабо склеротизовані, лише основа галеї сильно склеротизована, несуть велику кількість довгих щетинок. Максилярний щупик чотиричлениковий. Останній членик його сокироподібний (Ampedus (s.str.) pomonae Steph.) або має вигляд лопатки (Agriotes ustulatus Schaller).

Отже, у більшості твердокрилих (Соleoptera: Mordellidae, Oedemeridae, Dasytidae, Coccinellidae, Cleridae, Elаeteridae, деякі Buprestidae, Cerambycidae, Scarabaeidae, Cantharidae, Cryptocephalus) простежуються ті чи інші антофільні адаптації.

У представників підродин Rutelinae і Clytrinae немає ознак пристосування до антофілії. У твердокрилих живлення пилком і нектаром здійснюється здебільшого за допомогою примітивного гризучого ротового апарату, з певними адаптивними змів будові їх мандибул і максил. Яскраво виражений пристосувальний характер має мембраноподібна простека з щетинками вздовж краю мандибул. Власне вона служить для покращення згрібання пилку.

Невід'ємною складовою частиною ротових органів типових антофільних твердокрилих є яскраво виражена, розширена, шорстка площинка в ділянці моли, яка служить для перетирання пилку.

В окремих видів добре розвинуті щетинки на лопатях максил. Вони допомагають згрібати пилок, збирати та утримувати нектар. Захопленню їжі сприяє видовження максилярних щупиків та розширення їх останнього членика. На поверхні тіла багатьох видів твердокрилих накопичується пилок, що при перелітанні з квітки на квітку забезпечує перехресне запилення рослин.

Використана література:

1. К. Б. Сухомлін, О. П. Зінченко, В. С. Теплюк До питання про поширення мошок (Diptera, Simuliidae) в басейні річки Теребля / Волинський національний університет імені Лесі Українки

2. Капліч В. М., Сухомлін К. Б., Зінченко О. П., Теплюк В. С. Морфологічні зміни преімагінальних фаз розвитку мошок під впливом антропогенних факторів / Природа Західного Полісся та прилеглих територій, розділ ІІ. Біологія, 2008

3. Кравець Н. Я. Oсобливості будови ротових органів антофільних твердокрилих (Coleoptera) Західного Поділля / Науковий вісник Ужгородського університету Серія Біологія, Випуск 27, 2010: 130–136





Реферат на тему: Твердокрилі Західного Поділля та мошки Західного Полісся і Закарпаття (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.