Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Твердокрилі та мошки на території Волинського Полісся (реферат)

Зміст

1. Швидкість течії як важливий фактор поширення личинок та лялечок мошок.

2. Літнє живлення личинок мошок у річках Волинського Полісся.

3. Твердокрилі на території Шацького національного природного парку.

1. Швидкість течії як важливий фактор поширення личинок та лялечок мошок

Швидкість течії є важливим екологічним фактором, який визначає можливість існування преімагінальних фаз розвитку мошок різних видів у проточних водоймах Волинського Полісся. Всі симуліїди належать до типових мешканців проточних водойм (реофілів). Завдяки турбулентному руху води забезпечується вирівнювання її температури, надходження кисню і поживних речовин. Постійна течія має особливо велике значення для пасивних фільтраторів, оскільки вона є основним і єдиним джерелом постачання їжі. Крім того, рух водних мас є тактильним подразником, який дозволяє личинкам диференціювати місця заселення та вибирати ділянки з оптимальною швидкістю.

Швидкість течії впливає на формування певного типу русла проточних водойм, визначає склад і характер субстрату, до якого прикріплюються симуліїди, і цим самим забезпечує можливість існування у тих чи інших водних об'єктах. У 20-х роках ХХ століття існувала думка, що личинки мошок розвиваються у водоймах без течії, при значному насиченні води киснем. Але уже на початку 30-х років було доведено, що саме рух води є тією умовою, яка визначає життєдіяльність преімагінальних фаз розвитку Simuliidae. Відомості, що стосуються впливу на симуліїд швидкості течії, нечисленні та здебільшого фрагментарні.

В узагальнених працях українських та білоруських вчених, опублікованих у 90-ті роки 20-го ст. та на початку 21 ст., наведені діапазони швидкості течії для окремих видів симуліїд, які розвиваються у проточних водоймах Українського та Білоруського Полісся. Вони встановили, що преімагінальні фази розвитку мошок на території дослідження заселяють проточні водойми, у яких швидкість течії становить понад 0,30 м/с. Частково питання впливу швидкості течії на поширення симуліїд розглянуті також у працях Е. Герсабека, Д. Іллєсової та Л. Петрожицької.

В результаті проведених досліджень встановлено, що личинки та лялечки краще заселяють ділянки з швидкістю течії в межах 0,60–0,90 м/с, гірше – ділянки з повільнішою течією (менше 0,60 м/с). Залежно від діапазону швидкості течії, в якому розвиваються водні фази, виділено 3 групи симуліїд.

До першої групи належать види, які розвиваються в широкому діапазоні коливань швидкості течії (понад 0,50 м/с). Сюди віднесено 12 видів із 6 родів: Cn. verna, N. latigonia, N. volhynica, W. lineata, B. chelevini, B. erythrocephala, Od. ornata, S. curvistilus, S. longipalpe, S. morsitans, S. paramorsitans, S. simulans. Вони мають високу пластичність відносно швидкості течії і тому є найчисельнішими у проточних водоймах Волинського Полісся (в цілому 71,1 % від усіх зібраних особин).

Представники групи відмічені у проточних водоймах різних типів при швидкості течії більшій ніж 0,20 м/с. Найповільніша течія (0,20– 0,30 м/с), при якій зареєстрований розвиток преімагінальних фаз, відзначена у меліоративних каналах. Тут знайдені Cn. verna, N. latigonia, N. volhynica, Od. ornata, S. paramorsitans та S. simulans. На ділянках, де швидкість течії сягає понад 1 м/с зареєстровані W. lineata, B. chelevini, B. erythrocephala, S. curvistilus та S. longipalpe.

Серед представників групи найкраще пристосувалися до існування в умовах різної швидкості течії B. erythrocephala (0,30–1,20 м/с), B. chelevini (0,40–1,20 м/с), S. longipalpe (0,40– 1,20 м/с) та S. simulans (0,20–1,20 м/с). У дещо вужчих межах (0,20–0,89 м/с) зустрічаються Od. ornata та S. paramorsitans. Найвужчий діапазон характерний для представників групи мають Cn. verna (0,30–0,89 м/с), N. latigonia (0,20–0,79 м/с), N. volhynica (0,20–0,79 м/с), W. lineata (0,60–1,20 м/с), S. curvistilus (0,60– 1,20 м/с) та S. morsitans (0,40–0,99 м/с).

В цілому, представники родів Cnetha, Wilhelmia, Boophthora краще заселяють ділянки із швидкістю течії понад 0,70 м/с. Види родів Nevermannia, Odagmia та Simulium (за винятком S. curvistilus і S. longipalpe) віддають перевагу проточним водоймам, у яких швидкість течії знаходиться в межах 0,40–0,69 м/с. Найбільшу кількість представників групи зареєстровано при швидкості течії 0,60–0,69 м/с та 0,70– 0,79 м/с (відповідно по 23,3 % від загальної кількості зібраних особин групи), найменшу (0,9 %) – при 0,20–0,29 м/с.

До другої групи віднесені види, які мешкають у незначному діапазоні швидкості течії (від 0,20 до 0,49 м/с). Сюди належать 23 види із 9 родів: Bys. maculatus, Cn. lidia, N. angustitarsis, N. lundstromi, E. aureum, E. securiforme, Sch. nigra, Sch. pusilla, W. equina, W. pseudequina, Od. frigida, Od. intermedia, Od. pratora, Arg. dolini, Arg. noelleri, S. abbreviatum, S. hibernale, S. kachvorjanае, S. promorsitans, S. rostratum, S. rubtzovi, S. shevtshenkovae S. truncatum.

Представники групи є нечисельними і становлять 26,7 % від усіх зібраних особин. Представники групи зустрічаються у проточних водоймах різних типів, у яких швидкість течії становить понад 0,20 м/с. При найменшій швидкості течії (0,20–0,29 м/с) у меліоративних каналах відмічений розвиток N. angustitarsis, E. angustipes, E. securiforme та S. abbreviatum. У річках та меліоративних каналах при найбільшій швидкості течії (понад 1,00 м/с) знайдені W. equina та W. pseudequina.

Серед представників групи в найвужчому діапазоні швидкості течії зустрічаються S. hibernale (при 0,30–0,59 м/с); Od. frigida, S. rostratum та S. truncatum (в межах 0,40– 0,69 м/с); Od. intermedia (при 0,50–0,79 м/с); Bys. maculatus, Cn. lidia, N. lundstromi, Sch. nigra та S. promorsitans (в межах 0,60–0,89 м/с). Найширший діапазон мають W. equina (від 0,70 до 1,20 м/с), Od. pratora (0,30–0,79 м/с), Arg. dolini (0,60–1,09 м/с), S. abbreviatum (0,20– 0,69 м/с), S. kachvorjanае (0,30–0,79 м/с).

На ділянках із швидкістю течії від 0,40 до 0,49 м/с переважно розвиваються представники N. angustitarsis (60,5 % від загальної кількості зібраних особин виду), E. aureum (44,7 %) та E. securiforme (48,2 %); від 0,50 до 0,59 м/с – Od. frigida (50,2 %), S. hibernale (56,1 %) та S. kachvorjanае (44,9 %); від 0,60 до 0,69 м/с – Od. intermedia (65,6 %) та S. abbreviatum (62,7 %); від 0,70 до 0,79 м/с – Bys. maculatа (64,8 %), Cn. lidia (51,1 %), N. lundstromi (49,5 %), Od. pratora (43,6 %), S. promorsitans (53,7 %), S. rostratum (40,0 %) та S. truncatum (38,7 %); від 0,80 до 0,89 м/с – Sch. nigra (39,9 %), Sch. pusilla (51,6 %), W. equina (43,6 %), Arg. dolini (40,2 %), Arg. noelleri (50,5 %) та S. shevtshenkovae (40,9 %); від 0,90 до 0,99 м/с – W. pseudequina (58,8 %) та S. rubtzovi (41,6 %).

Загалом, представники родів Byssodon, Cnetha, Nevermannia (N. lundstromi), Schoenbaueria, Wilhelmia, Odagmia (Od. intermedia, Od. pratora), Argentisimulium та Simulium (S. promorsitans, S. rubtzovi, S. shevtshenkovae) віддають перевагу проточним водоймам із швидкістю течії понад 0,70 м/с. Види родів Nevermannia (N. angustitarsis), Eusimulium, Odagmia (Od. frigida) та Simulium (S. abbreviatum, S. hibernale, S. kachvorjanае, S. rostratum, S. truncatum) частіше заселяють проточні водойми зі швидкістю течії 0,40– 0,69 м/с. Найбільшу кількість представників групи (27,1 % від загальної кількості зібраних особин групи) відмічено при швидкості течії 0,80–0,89 м/с, найменшу (0,7 %) – понад 1,10 м/с.

До третьої групи віднесені види, які мешкають у вузькому діапазоні швидкості течії (до 0,20 м/с). Сюди належать 8 видів симуліїд із 6 родів: St. trigonia, E. angustipes, Sch. Suchomlinae, Arch. tuberosum, Arg. behningi, Arg. palustre, S. posticatum, S. reptans. Представники групи малочисельні і становлять лише 2,2 % від усіх зібраних особин. Види групи зустрічаються у проточних водоймах різних типів при швидкості течії від 0,20 до 0,99 м/с з діапазоном у 1,99 м/с.

При найменшій швидкості течії (0,20–0,39 м/с) у малих річках зареєстрований розвиток Arch. tuberosum. При вищій швидкості течії (0,80–0,99 м/с) у великих та середніх річках розвивається Sch. suchomlinae. Представники Arch. tuberosum (81,0 % від загальної кількості зібраних особин виду) краще заселяють ділянки, де швидкість течії становить 0,30–0,39 м/с; E. angustipes (75,9 %) – 0,40– 0,49 м/с; St. trigonia (87,7 %) – 0,60–0,69 м/с; Arg. behningi (74,5 %), Arg. palustre (87,2 %), S. posticatum (70,7 %) та S. reptans (53,5 %) – 0,70–0,79 м/с; Sch. suchomlinae (73,3 %) – 0,80– 0,89 м/с.

Загалом, представники родів Schoenbaueria, Argentisimulium та Simulium розвиваються лише у проточних водоймах із швидкістю течії понад 0,70 м/с. E. angustipes та Arch. tuberosum мешкають на ділянках із повільною течією (0,20–0,49 м/с). Найбільша кількість представників групи (29,8 % від загальної кількості зібраних особин групи) відмічена при швидкості течії в межах 0,40–0,49 м/с, найменша (0,9 %) – при 0,20–0,29 м/с.

Отже, личинки та лялечки мошок у проточних водоймах Волинського Полісся розвиваються при швидкості течії понад 0,20 м/с. За кількістю видів (23) переважає друга група, представники якої розвиваються в незначному діапазоні швидкості течії (16 видів). Найбіднішою у видовому різноманітті є третя група (8 видів), представники якої розвиваються в вузькому діапазоні. Переважна більшість зібраних особин (71,1 %) належить до першої групи симуліїд, представники якої розвиваються в широкому діапазоні швидкості течії.

Загалом, преімагінальні фази розвитку симуліїд Волинського Полісся (27,7 % від загальної кількості всіх зібраних особин) найкраще заселяють ділянки зі швидкістю течії 0,70–0,79 м/с. Трохи меншу чисельність вони мають при швидкості течії 0,60–0,69 м/с (20,6 %) та 0,80–0,89 м/с (20,3 %). Найменше водні фази мошок заселяють ділянки проточних водойм із повільною та дуже швидкою течією.

На ділянках із каскадною течією (понад 1,10 м/с) зібрано 1,1 % від усіх досліджених особин, які належать до 7 видів із 3 родів симуліїд (W. equina, W. lineata, W. pseudequina, B. chelevini, B. erythrocephala, S. curvistilus та S. longipalpe). При найповільнішій течії (0,20– 0,29 м/с) зібрано 1,2 % від усіх особин, які належать до 10 видів із 5 родів (N. angustitarsis, N. latigonia, N. volhynica, E. aureum, E. Securiforme, Od. ornata, Arch. tuberosum, S. abbreviatum, S. paramorsitans та S. simulans).

2. Літнє живлення личинок мошок у річках Волинського Полісся

У водоймах кругообіг речовин тісно пов'язаний з живленням тварин. Звідси виникає необхідність вивчення механізму живлення і його характеру в гідробіонтів. На особливу уваги заслуговують масові види, які відіграють важливу роль у процесах утворення продукції. Серед них і личинки мошок, які є пасивними фільтраторами. Завдяки прикріпленому способу життя вони мають функціональні і морфологічні особливості, які дозволяють їм максимально використовувати харчові ресурси, принесені потоком води.

Личинки мошок розвиваються у проточних водоймах: річках, струмках і меліоративних каналах зі швидкістю течії від 0,2 м/с. Імаго характеризуються факультативністю ссання крові. Відомо, що кровосисна активність самок Simuliidae Newman, 1834 значною мірою залежить від умов розвитку личинок.

Якщо личинка розвивається за сприятливих умов, то до початку заляльковування вона накопичує значну кількість поживних речовин, за допомогою яких доросла самка може відкладати яйця без додаткової потреби у білковій їжі – ссанні крові.

В останні роки велика увага провідних вчених України приділяється вивченню фауни, екології та морфології симуліїд України. Більшість видів мошок є активними кровососами і для успішної боротьби з ними необхідне детальне вивчення всіх фаз розвитку, особливо личинкової. Саме тому актуальним і відкритим, в значній мірі, питанням екології мошок стає вивчення живлення личинок різних видів Simuliidae у водоймах.

Проводячи масові збори личинок мошок у великих та малих річках Волинського Полісся в різні сезони, видно, що у переважної більшості із них (88 % від загальної кількості зібраних) кишечники були повністю заповнені харчовою масою. Виключення становили особини, що перелиняли (4 % від загальної кількості зібраних), заражені мікроспоридіями (7 %) і круглими червами (1 %). У особин після линьки кишечник був заповнений приблизно на 1/3 довжини. У більшості (85 %) хворих на мікроспоридіоз кишечник був порожнім, а у 15 % личинок – був заповнений на 1/8. У інвазованих круглими червами кишечник був інтенсивно заповнений харчовою масою на 2/3 – до місця локалізації паразита.

Харчова маса з кишечника личинок мошок складається з мінеральних речовин, детриту, ціанобактерій, водоростей і решток дрібних тварин. Компонентний склад рослинної їжі личинок мошок, що мешкають у річках різних типів суттєво не відрізнявся. У кишечниках масово зустрічаються синьозелені водорості родів: Spirulina Turp., Dactylococcopsis Hansg., Merismopedia Meyen, Oscillatoria Vauch., Microcystis Lemm.; евгленофітові –Trachelomonas Ehr., Euglena Ehr., Phacus Dujard.; зелені – Cloromonas Gobi, Pteromonas Seligo, Volvox L., Gonium O. Mull., Pediastrum Meyen, Closteriopsis Lemm., Actinastrum Lagerh., Coelastrum Nag., Scenedesmus Meyen та діатомові – Synedra Ehr., Navicula Bori, Pinnularia Ehr., Cymbella Ag., Cocconeis Ehr., Gomphonema Ag.

Особливості живлення у червні.

У великих річках у цей період домінували B. erythrocephalа, B. chelevini та W. equina. Аналіз вмісту їх кишечників показав, що трофічної спеціалізації у досліджуваних видів немає. Загалом, основу харчової маси складав детрит та мінеральні часточки (86,6 %). Серед Chlorophycophyta (4,8 %) найчастіше зустрічався Pediastrum boryanum Menegh.; із Cyanophyta Merismopedia punctata Meyen. Менш чисельними були представники родів Euglenophyta (3,0 %) та Bacillariophyta (1,3 %).

У малих річках масово зустрічалися види B. erythrocephalа, B. chelevini, W. equina, Od. ornata та Arg. palustre. Ми відмітили, що B. erythrocephalа та B. chelevini кількісний вміст синьозелених водоростей був значно більшим (8,5 %) ніж у W. equina, Od. ornata та Arg. palustre (3,3 %). Серед них масовою була Oscillatoria limosa Ag. (до 7 % у представників роду Boophthora і менше 1 % у Arg. palustre). Вміст зелених, евгленофітових та діатомових водоростей (6,4 %) був незначним (2,7 %, 2,4 % і 1,3 % відповідно). Серед Bacillariophyta найчисельнішою була Navicula сryptocephala Kuetz. Вона зустрічалася в кишечнику всіх досліджених особин із даного водотоку. Детрит та мінеральні часточки складали в середньому 88,2 % (хоча їх частка у особин Arg. palustre була більшою і становила 94,0 %).

Особливості живлення у липні.

У великих річках в цей період мешкали B. erythrocephalа, B. chelevini та S. morsitans основну частину (87,0 %) вмісту їх кишечників складав детрит та мінеральні часточки, а у кишечнику S. morsitans їх вміст досягав 91,0 %. Серед Cyanophyta (3,9 %) переважили Gloeocapsa turgida Hollerb. та Merismopedia punctata; із Chlorophycophyta (4,7 %) - Scenedesmus quadricauda Breb.; з Euglenophyta (1,8 %) – Euglena viridis Ehr. та Eutreptia viridis Perty; серед Bacillariophyta (2,6 %) - Navicula placentula Grun. та Navicula сryptocephala. У спектрі живлення B. еrythrocephalа та B. chelevini із малих річок відзначили наявність крім масових видів також Spirogyra varians Kuetz., Willea irregularis Schmidle, фрагменти Chara fragilis Desv. із зелених водоростей (кількісна частка яких складала 6,9 %) та Amphipleura pellucida Kuetz. – з діатомових (3,3 %). Кількість евгленофітових водоростей була невеликою (2.4 %). В порівнянні із попереднім місяцем кількість детриту та мінеральних часточок значно зменшилася і становила 82,0 %.

Особливості живлення у серпні.

У великих річках в кінці літа траплялися B. еrythrocephalа та B. chelevini. Ми відзначили значне збільшення (7,0%) кількості представників Bacillariophyta, зокрема Fragilaria capucina Desmaz., Cocconeis pediculus Ehr. та Navicula radiosa Kuetz.. Серед Chlorophycophyta (9,3 %) масово зустрічалися Scenedesmus quadricauda, Closteriopsis longissima Lemm., Actinastrum hantzschii Lagerh. та Geminellopsis fragilis Korsch. Euglenophyta - були не чисельними (1,8 %), з них переважали Phacus longicauda Dujard., Phacus orbicularis Hubner та Euglena viridis. Детрит та мінеральні часточки становили 81,0 %.

У малих річках основний вміст кишечників B. еrythrocephalа, B. chelevini, Arg. dolini та Arg. behningi займав детрит та мінеральні часточки (87,5 %). Із синьозелених (1,8 %) в значній мірі переважала Merismopedia punctata; з евгленофітових (1,3 %) – представники роду Euglena. Видовий склад зелених (5,6 %) та діатомових (3,8 %) водоростей включав представників масових родів. Таким чином, у великих річках простежується чітка закономірність сезонних змін у спектрі живлення личинок Simuliidae. В кишечнику зменшується вміст детриту, мінеральних часточок, синьозелених і евгленофітових водоростей і збільшується вміст діатомових та зелених водоростей. Крім того, спостерігається відмінність у вмісті детриту і мінеральних часточок серед представників різних родів мошок незалежно від сезону: менше їх у видів роду Boophthora, більше – у представників родів Argentisimulium Rubzov et Yankovsky, 1982 та Simulium Latreille, 1802. Залишки тварин представлені хітиновими оболонками нижчих ракоподібних, коловерток, круглих червів. Вони нечисленні (0,5 %) і тому не мають істотного значення для живлення мошок.

Найбільша кількість залишків тваринного походження, переважно коловерток і членистоногих, відмічена в кишечниках Arg. dolini з малих річок Волинського Полісся у серпні. У представників роду Boophthora знаходили у харчовій масі рештки головних капсул і хітинових рам личинок мошок молодших віків. Значне місце в живленні личинок Simuliidae займає саме детрит та мінеральні часточки, які заповнюють більшу частину кишечника, а іноді становлять понад 90 % його вмісту.

Слід відзначити, що мінеральні часточки не є безцінним матеріалом відносно поживних речовин. Вони можуть бути додатковим джерелом їжі, так як здатні обростати бактеріальною плівкою.

Таким чином, аналіз вмісту кишечників 8 видів мошок із 5 родин зібраних у річках Волинського Полісся показав, що ці тварини є еврифагами. У харчовій масі знайдено залишки тваринного і рослинного походження.

Рослинна їжа включає синьозелені, евгленофітові, зелені та діатомові водорості. Тваринна - представлена залишками та оболонками членистоногих, коловерток, круглих червів, які зустрічаються відносно рідко і тому суттєвого значення у трофіці не відіграють.

3. Твердокрилі на території Шацького національного природного парку

На території Шацького національного природного парку зареєстровано 945 видів із 65 родин фауни твердокрилих. Утворення Шацького району, а також ШНПП 1983 року, з визначенням чітких меж його території, сприяло підвищенню наукової значимості зібраних ентомологічних матеріалів, пізнанню біорізноманіття цього регіону.

За видовою різноманітністю та кількістю твердокрилі займають одне з провідних місць серед інших комах у природних і культурних біоценозах. Тому вони часто є об'єктом наукових досліджень із метою визначення їх як біоіндикаторів певних територій, зручного матеріалу для довгострокових, моніторингових спостережень та раціонального використання цих комплексів, а також максимального збереження біорізноманіття природних і вторинних екосистем.

Родинам жуків для всієї території України або її окремих регіонів, і узагальнено подається інформація про ентомофауну Західного Полісся. Вусачів (Cerambycidae) у західному регіоні України вивчав І. К. Загайкевич (1955, 1991), який для лісової зони наводить 86 видів, та Д. В. Зайцев (1931), який, дослідивши фауну вусачів-скрипунів Волині, подає дані про 78 видів. Турунів (Carabidae) у цьому ж таки регіоні й частково на Волині досліджував В. Б. Різун (1992) (для Західного Полісся передбачалося 37 видів, а для Волинської височини – 47) та Ю. М. Чернобай, І. Я. Капрусь, В. Б. Ризун (2003). Про загальне та регіональне поширення пластинчатовусих (Scarabaeidae) ідеться в роботах С. І. Медведєва (1949, 1951 а, 1952 б, 1960 а, 1964) та Е. М. Савченка (1938). Після заснування парку почали з'являтися роботи про видовий склад і поширення комах на його території. Це стаття В. Ю. Назаренка (1991) про рідкісного жукадовгоносика074 а; різних біотопів Волинського Полісся; В. Ю. Назаренко, О. М. Кравченко (2002) – жуків надродини Curculionoidea; Kirichenko M. B., Kravchenko O. M. (Кириченко, Кравченко, 2007) – жуків-турунів (Carabidae); О. М. Кравченко, С. О. Кравченко (2004; 2005; 2007) – жуків-вусачів (Cerambycidae). Питанню збереження рідкісних твердокрилих Волинської області і ШНПП присвячено роботи О. М. Кравченко (2004 а, 2004 б, 2005), З. Л. Берест та ін. (2006). Підготовлено ще три роботи автором, де найбільш повно вивчено видовий склад і біологічні особливості таких родин жуків, як Carabidae, Scarabaeidae, Cerambycidae.

При зборі матеріалів, які стосуються твердокрилих, користувалися загальноприйнятими метододами К. К. Фасулати (1961) відповідно до кожної родини – і стаціонарно, і під час маршрутних досліджень у різних частинах ШНПП і різних біотопах. Більша частина зборів жуків зберігається в автора.

Усього за попередніми підрахунками на території ШНПП та прилеглих територіях зареєстровано 945 види з 65 родин.

Отже, протягом останніх років існування ШНПП, зроблено чимало у вивченні жуків різних родин. Після опрацювання значного матеріалу спеціалістами кількість видів твердокрилих значно зростатиме. Видовий склад жуків різнорідний і включає види і дуже поширені в лісовій зоні Палеарктики, і види, відомі як єдині знахідки в Центральній і Східній Європі, а це все підтверджує унікальність території парку як резервату біологічного різноманіття твердокрилих Європи.

Використана література:

1. Сухомлін К. Б., Зінченко О. П., Теплюк В. С. Значення швидкості течії у поширенні личинок та лялечок мошок (Diptera, Simuliidae) / Науковий вісник Ужгородського університету Серія Біологія, Випуск 29, 2010: 28-32.

2. Теплюк В. С. Особливості літнього живлення личинок мошок у річках Волинського Полісся / Науковий вісник Ужгородського університету Серія Біологія, Випуск 23, 2008: 233-236

3. О. М. Кравченко Фауна твердокрилих (Insecta: Coleoptera) на території Шацького національного природного парку та прилеглих територій / Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки Розділ II. Тваринний світ. 2, 2009





Реферат на тему: Твердокрилі та мошки на території Волинського Полісся (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.