Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Типи сукцесійних змін рослинних угруповань (реферат)



Зміст

Вступ

1. Аутогенні сукцесії

2. Аллогенні (екзодинамічні) сукцесії

3. Антропогенні зміни угруповань

4. Сукцесії на перелогах

Використана література

Вступ

Розрізняють два основні типи сукцесій. Первинні сукцесії розпочинаються з виникненням фітоценозів на субстратах, де раніше рослинність не існувала. Вторинні сукцесії розвиваються у місцях, де рослинність раніше існувала, але була знищена з різних причин, або ж у місцях, де один фітоценоз замінюється іншим під впливом певних факторів (Работнов, 1978).

Відповідно до причин, які зумовили напрямок зміни фітоценозів, сукцесії поділяються на аутогенні (внутрішні чи ендодинамічні) та аллогенні (зовнішні чи екзодинамічні) (Миркин, Розенберг, 1978).

В.М.Сукачов виділив окремий тип сукцесій антроподинамічні.

У табл. 1 показана класифікація сукцесій рослинних угруповань за різними факторами.

Таблиця 1.

Класифікація сукцесій рослинних угруповань (за Б.М.Міркіним, Л.Г.Наумовою, 1998)

Варіант

Типи і підтипи сукцесій

автогенні

аллогенні

сингенез

ендоекогенез

гейгогенез

гологенез

За масштабом часу: швидкі (десятиріччя)

+

 

+

+

середні (століття)

 

+

+

+

повільні (тисячолітня)

 

+

 

+

дуже повільні (десятки тисяч років)

 

+

 

+

За зворотністю:

 

 

 

 

зворотні

 

 

+

+

незворотні

+

+

+

+

За ступіню сталості процесу:

 

 

 

 

постійні

+

+

+

+

непостійні

 

 

+

+

За історією:

 

 

 

 

первинні

+

+

 

 

вторинні

+

+

 

 

За характером зміни структури та функції:

 

 

 

 

прогресивні

+

+

+

+

регресивні

+

+

+

+

За антрологенністю:

 

 

 

 

природні

+

+

+

+

антропогенні

+

+

+

+

Ф.Клементса цікавили аутогенні сукцесії, які закінчувалися клімаксом, а В.М.Сукачов вивчав усі можливі типи сукцесій і запропонував їх класифікацію.

Предметом обговорення у цьому рефераті є незворотні зміни рослинних угруповань, а також зворотні зміни, але з циклом у декілька десятків років. В обох випадках зміни носять глибокий характер і стосуються не тільки кількісних співвідношень між видами, але й видового складу угруповання.

Незворотні та тривало циклічні зміни фітоценозів бувають різноманітні за факторами, які їх спричинили, швидкістю протікання, розмірами площі рослинності, на якій відбуваються зміни.

1. Аутогенні сукцесії

Аутогенні сукцесії поділяються на сингенез та ендоекогенез (або ценогенез).

Сингенез - це саморозвиток фітоценозу, який найбільш яскраво проявляється на перших етапах становлення фітоценозу при активних процесах розмноження та приживання (ецезиса) рослин. Сингенетичні сукцесії - це процес заселення рослинами оголених територій, наприклад, заростання пісків, відслонень, дна водойм.

Розвиток фітоценозів чи їх формування - складний процес. Умовно його поділяють на три стадії: початкова стадія, стадія повного розвитку і стадія згасання фітоценозу.

Початкова стадія розвитку фітоценозу. Ця стадія розвитку фітоценозу характеризується набором випадкових видів рослин, серед яких значна участь однорічників й кореневищних багаторічних рослин. Вони нерівномірно розміщені на площі і неповністю заселяють її. Горизонтальна і вертикальна структура фітоценозів у цій стадії дуже мінлива.

Рослинні угруповання виникають на вільних від рослин територіях - алювіальних відкладах заплав, на пісках борових терас, на дні висихаючих озер, лиманів. З першого ж року починає формуватись і фітосередовище.

У процесі переходу від початкової стадії до повного розвитку фітоценозу розрізняють три фази:

1. Колонія - коли рослини зрідка розміщені на площі. Зв'язок між цими рослинами незначний або цілком відсутній. Колонія складається з рослин одного чи декількох видів, доступ нових видів рослин на цю площу вільний.

2. Агрегація - коли фітоценоз складається з незначної кількості видів, краще пристосованих до умов середовища; нові види проникають ще досить вільно.

3. Зімкнуте рослинне угруповання - коли поверхня грунту вкрита рослинами, насиченість видами неповна, можлива поява нових видів.

Стадія повного розвитку фітоценозу. На цій стадії рослинне угруповання досягає максимальної насиченості видами. Добре виявлені ознаки структури фітоценозу. Доступ нових видів ускладнений. У цій стадії найбільша відповідність між рослинним покривом і середовищем. Дальший розвиток фітоценозу уповільнюється. Прикладом цілком сформованих рослинних угруповань є фітоценози лісу, степу, луків.

Стадія згасання фітоценозу. Незмінних умов середовища в природі немає. На певній площі степу, луки, лісу під впливом факторів середовища, в тому числі і рослинного покриву, змінюються температурний і водний режим грунту, його хімічний склад, збільшується протиріччя між рослинним угрупованням і середовищем. Для певної частини компонентів фітоценозу нові умови стають несприятливими і це призводить до повільного їх зникання.

Фітоценоз спрощується, деградує. Попередній фітоценоз, з характерною для нього структурою, зникає, а на його місці з'являється нове рослинне угруповання.

Згасання (деградація) фітоценозів часто буває на пасовищах, надмірно перевантажених худобою. Деградацією фітоценозів є й переродження рослинних угруповань на солончаки внаслідок поступового засолення луків.

Процес згасання рослинних угруповань буває і в агрофітоценозах. Наприклад, посіви багаторічних трав із злакових або злаково-бобових рослин через 3-5 років помітно зріджуються, а через 8-10 - вироджуються цілком. Ще помітніше згасання на господарських посівах конюшини, еспарцету. Уже на 5-6-му році посіви цих рослин майже цілком гинуть, а на їх місці з'являються бур'яни - пирій повзучий (Elytrigia repens L.), осот польовий (Cirsium arvense L.) та ін. Динаміку зміни видового складу у агрофітоценозах вивчали Г.І.Дохман (1979), В.Д.Лопатін (1988), Б.М.Міркін, Т.Г.Горська (1989) (цит. за: Б.М.Миркин, Н.Г.Наумова, 1998).

Ендоекогенез - це зміна рослинності в результаті біогеоценотичного процесу взаємодії фітоценоза і екотопа (Миркин, Розенберг, 1978, с. 132). У процесі ендоекогенезу відбувається зміна цілком сформованого фітоценозу іншим. Цей процес проходить декілька етапів:

1) життєдіяльні процеси рослинного покриву викликають зміну фітосередовища;

2) рослинне угруповання втрачає свою зімкнутість;

3) у фітоценозі одні компоненти замінюються іншими;

4) повністю зникає старий фітоценоз, а на його місці формується новий;

5) виникає нове фітосередовище.

Ендоекогенетичні зміни фітоценозів відбуваються в лісі, степу, на луках, болотах, заростаючих озерах. Так, наприклад, на низинних болотах лісової зони, для яких характерні осокові асоціації, що складаються з осоки пухнастоплодої (Сагех lasiocarpa Ehrh.), осоки Хедсона (Сагех hudsonii Bennet), мітлиці собачої (Agrostis canina L.) та ін., кисла реакція осокового болота зумовлює повільне розкладання органічних решток, які відкладаються у значній кількості, внаслідок чого торфова подушка наростає й рівень болота поступово піднімається. У зв'язку з цим зменшується приток мінеральних речовин, осоки і злаки від мінерального голодування відмирають, а на їх місці з'являються шейхцерія болотна (Scheuchzeria palustris L.) і сфагнові мохи. Мохи вбирають і затримують значну кількість води, внаслідок чого її проникнення в нижні горизонти грунту уповільнюється, погіршуються аерація і температурний режим грунту. Під дією компонентів шейхцерієво-сфагнової асоціації активізується процес наростання і ущільнення торфу. Замість ввігнутого, котловидного болото стає опуклим.

Нові екологічні умови, що створились внаслідок діяльності рослинного покриву, несприятливі для шейхцерії болотної. На ущільненому торфі сфагнового болота формується нова асоціація - з пухівки піхвової (Eriophorum vaginatum L.) і сфагнових мохів. Пухівково-сфагнова асоціація ще в більшій мірі сприяє наростанню торфової подушки. Грунт втрачає зв'язок з підґрунтовою водою, вода і мінеральне живлення для рослин поступають тільки з атмосфери.

Коли на верхове пухівково-сфагнове болото потрапляє насіння сосни, тут формується ще одна рослинна асоціація - з сосни звичайної й сфагнових мохів.

З цього прикладу видно, як під дією рослинного покриву наростає товща торфу, змінюються водний і сольовий режим грунту і, у зв'язку з цим, на певній території зникають одні асоціації і з'являються інші.

На рис. 1 показано етапи сукцесійних змін при заростанні озера в умовах холодного клімату. В маленькому озері рослинність сплавин просувається у напрямку від берегів до центру водної поверхні (рис. 1 А). Цей процес продовжується, озеро старіє (рис. 1 В, С). Через декілька тисяч років після того, як озеро заповниться розкладеною органічною речовиною (торфом), воно заросте лісом (рис. 1 D).

Формування водних рослинних асоціацій залежить від характеру дна, руху води і глибини водойми.

На замуленому дні через певний час селяться харові водорості і квіткові рослини, занурені у воду: кушир темнозелений (Ceratophyllum demersum L.) та вузьколисті види рдесника (Potamogeton L.). Відмерлі рештки цих рослин прискорюють процес замулювання водойми. На підвищених місцях водойми, багатої на органічні і мінеральні речовини, кушир занурений і рдесник зникають, а на їх місці з'являються рослини, листя яких плаває на поверхні води, - латаття біле (Nymphaea alba L.) й глечики жовті (Nuphar lutea (L.) Smith.) Рештки їх товстих кореневищ і листя прискорюють дальше підвищення дна водойми. На глибині 1-1,5 м створюються умови для формування нової асоціації з очерету звичайного (Phragmites australis Cav.), лепешняку плаваючого (Glyceria fluitans L.), схеноплектуса озерного (Schoenoplectus lacustris (L.) Palla). У їх густих заростях осідають органічний і мінеральний алювій, який приноситься водою. Щорічне відмирання стебел і листків призводить до повного обміління цієї зони водойми.

Обміління змінює фітосередовище, погіршуються умови для лепешняково-очеретових асоціацій. Поступово їх зарості зріджуються і на їх місці утворюється асоціація з прибережних осок та хвоща болотного (Equiesetum palustre L.).

Рис. 1. Етапи сукцесійних змін при заростанні озера (за Р.Уіттекером, 1980)

Приклад свідчать про те, що причиною ендоекогенетичних сукцесій фітоценозів є зміна фітосередовища. Зміна фітосередовища, в свою чергу, залежить від життєвих процесів рослинного покриву.

Досліджуючи високогірну рослинність Українських Карпат, В.І.Комендар (1964) мав змогу вивчити сукцесії жерепняків на кам'янистих розсипищах від початкових, вихідних до сформованих угруповань.

Рис. 2. Схема сукцесій жерепняків в Українських Карпатах (за В.І.Комендаром. 1964)

На кам'янистому субстраті після мікроорганізмів, водоростей і накипних лишайників, на камінні поселяються кущисті лишайники, з яких переважає оленячий мох (Cetraria islandica). Утворюється асоціація - жерепняк лишайниковий (Mughetum cetrariosum).

З появою мохів починається поступовий перехід від відкритих угруповань чи агрегацій до формування серійних угруповань.

Мохи швидко розвиваються на мертвих рештках лишайників. Вони добре переносять тимчасове і тривале висушування.

Своєю життєдіяльністю мохи сприяють дальшому руйнуванню гірської породи і нагромадженню дрібнозему. Густі дернини мохів мають чималу гігроскопічну спроможність і затримують значну кількість атмосферної вологи. Ця властивість мохового покриву створює сприятливі умови для поселення представників вищих рослин. Треба відмітити, що з ростом і розвитком жерепа нагромадження дрібнозему і утворення фунту значно поліпшується. Формування фунтового покриву під пологом жерепа сприяє зростанню чорниці, брусниці та інших рослин, які утворюють разом з жерепом асоціації, вказані на рис. 2. Але, як видно з цього рисунка, серійні угруповання тут закінчуються жерепняком чорничним, а далі уже йдуть сформовані угруповання, представлені жерепняком квасеницевим, жерепняком куничниковим тощо. У сформованих уфупованнях наявні розвинені фунти різної потужності, з більш складною структурою.

В.М.Сукачов, використовуючи для визначення сформованого угруповання термін "клімакс", все ж відмічає, що біогеоценотичний процес у ньому не зупиняється й весь час призводить до зміни одних біогеоценозів іншими. Мова йде тільки про те, що біогеоценотичний процес з часом сповільнюється, а рослинний покрив, а разом з ним і тваринний світ, можуть набувати деякої стабільності.

Особливу увагу привертає зростання досить потужних подушок (до 1.5 м в діаметрі) торфових мохів не тільки на плакорних ділянках, але й на схилах до 25° крутизни; разом з жерепом вони утворюють асоціацію жерепняк сфагновий (Mughetum sphagnosum). Сфагнові мохи разом з деякими іншими квітковими рослинами, такими як чорниця й брусниця (Rhodococcum vitis-idaea (L.) Avror.), утворюють сформовані клімаксові угруповання.

Асоціації Mughetum sphagnoso-paludosum і Mughetum sphagnoso-polytrichoso-eriophorosum розвиваються на різних місцях: біля струмочків, виходу джерел на поверхню, на непроникних чи малопроникних грунтах з жерепняками зеленомоховими та рум'янковими.

Таким чином, ми прослідкували процеси сукцесій жерепняків від простих нестійких до складних сформованих угруповань. При розгляді сукцесій жерепняків можна прослідкувати, як один фітоценоз замінюється іншим, змінюється один або всі його компоненти.

З вищесказаного можна зробити висновок, що жерепняки відіграють велику роль у заселенні рослинами кам'янистих розсипищ у горах і утворенні грунтового покриву. Але слід відзначити, що утворення грунту - надзвичайно повільний процес. За приблизними підрахунками, на утворення 1 см3 грунту потрібно 100 - 400 років.

Здатність сосни-жерепу освоювати кам'янисті розсипища і сприяти формуванню грунтів створює передумови для заселення ялини. На сформованих грунтах, у місцях контакту ялинових і жерепнякових угруповань, особливо там, де спостерігаються розріджені зарості сосни, молоді сходи і підріст ялини знаходять сприятливі мікрокліматичні і грунтові умови на початкових стадіях свого росту і розвитку. Піднімаючись над жерепом, ялини можуть витісняти його. Цей процес може продовжуватись до того часу, поки ялина не досягне кліматичної межі або не зустріне інших перепон для свого росту і розвитку.

2. Аллогенні (екзодинамічні) сукцесії

Аллогенні сукцесії представлені гологенезом (послідовні зміни зовнішніх факторів, які впливають на цілий географічний ландшафт) та гейтогенезом (локальні зовнішні зміни).

Аллогенні сукцесії відбуваються внаслідок причин, які не пов'язані з середовищем фітоценозу, і для рослинного угруповання є цілком випадковими. Часто цей вплив буває раптовим, катастрофічним, наприклад - пожежа в степу чи лісі, зміна русла ріки і затоплення у зв'язку з цим луків.

Залежно від причин, які зумовлюють аллогенні зміни, їх поділяють на пірогенні, гідрогенні, псамогенні, галогенні та зоогенні сукцесії.

Пірогенні сукцесії - це зміни фітоценозів, викликані пожежами. Пожежа в лісі чи степу може статися від блискавок, непогашеного багаття.

Часто випалювання проводиться з метою підвищення продуктивності травостою. За даними Д.В.Дубини та ін. (1997), після випалювання плавневих болотних угруповань відбувається різке зростання їх продуктивності, підвищується життєвість едифікаторів та багатьох видів бореально-температурної групи (Stachys palustris L., Mentha aquatica L., Lysimachia vulgaris L.) На ділянках поза випалюванням спостерігається зворотня тенденція: пригнічення едифікаторів та розвиток видів з широкою екологічною амплітудою.

Найбільшої шкоди завдають пожежі лісам, особливо хвойним, які швидше загоряються і за короткий час можуть вигоріти на значній площі. Від пожежі в лісі гинуть дерева, чагарники і трави.

Пожежа небезпечна для лісу в будь-яку пору року, але найбільше - під час посушливого літа, коли вогонь знищує і суху траву, і лісову підстилку. Більш стійкі проти пожежі дібровні ліси, особливо у першій половині літа, коли наземний ярус їх складається з соковитої трави.

Відновлюється ліс на згарищах дуже повільно. В окремих випадках (найчастіше це буває на невеликих площах) виникає ліс того ж самого типу. Насіння лісових порід потрапляє на згарища з сусідніх ділянок. Частіше після пожежі формуються ліси з тимчасових порід - осики (Populus tremula L.) та берези бородавчастої (Betula pendula Roth.). Тільки через десятки років на їх місці виростають дібровні чи мішані ліси з основних порід.

Низові пожежі у сосново-ялинових лісах нищать суху лісову підстилку, мохи, лишайники. Від цих пожеж гинуть молоді й старі насадження ялини, бо її коренева система розміщена близько до поверхні грунту. Старі ж насадження сосни зберігаються, оскільки її коренева система глибоко в грунті, а крона зосереджена на верхівці. Через деякий час під її покривом з'являється соснова насінна поросль. Таким чином, низові пожежі в мішаних сосново-ялинових лісах призводять до розвитку чистих соснових насаджень.

Отже, низові пожежі в соснових лісах з моховим чи лишайниковим покривом знищують тільки мохи й лишайники, а деревний ярус з сосни звичайної зберігається. У трав'янистому ярусі після пожежі з'являється куничник наземний (Calamagrostis epigeios (L.) Roth.).

У тому випадку, коли пожежа знищує мішаний сосново- ялиновий ліс цілком, на згарищі формується ліс з берези бородавчастої й осики.

За спостереженнями М.С.Шалита та А.А.Калмикової (1935), проведеними у степу Асканія-Нова (цит. за: Е.М.Лавренко, 2000), відновлення рослинності після пожежі спостерігається протягом декількох років. Внаслідок пожежі знищується мертвий покрив, а також незначна частина дернинних злаків (як правило, великі старі куртини типчака). Багаторічники та дворічники майже не знищуються вогнем, а його вплив на них зводиться до сповільнення росту та значного відставання стадій розвитку (цвітіння та плодоношення) у деяких рослин. Так, наприклад, ковили не цвітуть після пожежі навіть через рік. Однорічники-ефемери в значній мірі знищуються і нормальна їх кількість відновлюється тільки через 4-6 років. Те ж саме відбувається і з тонконогом бульбистим (Poa bulbosa L.). Лишайниковий покрив, досить значний у степах, а також моховий покрив, утворений здебільшого Tortula ruralis, повністю знищується полум'ям і відновлюється дуже повільно. Власне кажучи, значних змін рослинного покриву степів після пожеж не відбувається.

Гідрогенні сукцесії фітоценозів зумовлюються зміною водного режиму грунту. Як і пірогенні, гідрогенні сукцесії спричинюються природними явищами або виникають внаслідок діяльності людини. Під дією повеневої води в заплавах річок формуються рослинні асоціації з переважанням у травостої злаків і осок. Чим довше застоюється на луках вода, тим біднішим стає видовий склад асоціацій, участь злаків зменшується, а осок - підвищується. У заплавах річок, внаслідок зміни русел утворюються озера, стариці, на яких формуються водні і болотні асоціації.

Гідрогенні сукцесії відбуваються і тоді, коли грунти стають бідними на воду. Наприклад, під час осушення торфових боліт зникають мохи й пухівки, а на їх місці з'являються злаки і різнотрав'я. Загальний напрямок змін рослинності при осушенні - це мезофітизація та евтрофізація.

Псамогенні сукцесії викликаються дією рухливого піску. Значні площі піщаних масивів трапляються на борових (надлучних) терасах у заплавах річок. Вільний від рослинності пісок легко перевідкладається вітром з місця на місце. Псамофітні рослини поступово закріплюють піски і сприяють нагромадженню в них органічних речовин.

Галогенні сукцесії зумовлюються акумуляцією в грунтах надмірної кількості карбонатних або хлоридних і сульфатних сполук. Нагромадження в грунтах хлоридно-сульфатних солей найчастіше буває в долинах річок і лиманах південно-східних областей України. Засолення грунтів хпоридними і сульфатними солями призводить до формування галофітних асоціацій (Білик, 1963).

Зоогенні сукцесії - це зміни фітоценозів під дією тварин - комах, гризунів, копитних тварин. Надмірне навантаження пасовищ худобою негативно впливає на флористичний склад рослинних угруповань, знижує продуктивність випасів, погіршує фізико-хімічні властивості грунту.

Явище зміни рослинних угруповань внаслідок перевантаження пасовищ худобою Г.М.Висоцький запропонував називати пасквальною дигресією, а процес відновлення попереднього типу рослинного покриття на вигонах - пасквальною демутацією.

Досить поширений процес галофітизації пасовищ. З ущільненням верхнього шару грунту змінюються його водно- повітряні властивості. У поєднанні з кращим прогріванням грунту в результаті відчуження тваринами надземних органів рослин зростає випаровування води з його поверхні. У місцях з близьким заляганням ґрунтових вод, насичених великою кількістю легкорозчинних солей, ущільнення грунту в результаті капілярного підняття води зумовлює засолення.

За результатами багаторічних досліджень сукцесійних антропогенних змін рослинності у Станцівсько-Жебриянських плавнях Дунаю (Дубина та ін., 1997) внаслідок випасання лучні фітоценози перетворюються у низькопродуктивні і флористично збіднені солонцеві та солончакові угруповання. Зміни солонцевої та солончакової рослинності під впливом випасання та витоптування носять катастрофічний характер й завершуються формуванням окремих біогруп, переважно з представників справжньосолончакової рослинності (Salicornia europaea L., Suaeda salsa (L.) Pall., Salsola soda L.).

3. Антропогенні зміни угруповань

Всі вище згадані сукцесії можуть бути викликані діяльністю людини, отже, вони носять і антропогенний характер.

Серед антропогенних змін фітоценозів одними з найбільш вивчених є зміни після вирубування лісів. Суцільне вирубування ділянок лісу призводить до значних зміни фітосередовища лісосіки. Тут різко змінюється освітленість, помітно зростає амплітуда середніх температур дня і ночі. Тіньові рослини трав'янистого ярусу дібровного лісу поступово зникають і натомість з'являються світлолюбні рослини, в тому числі і лучні.

Першого ж літа на лісосіці з'являються сходи осики і берези бородавчастої, насіння яких заноситься вітром. Через 5-10 років крони цих дрібнолистяних порід змикаються. Під їх пологом утворюється лісова підстилка, верхній шар грунту збагачується органічними рештками. Ще через деякий час світлолюбні трав'янисті рослини замінюються компонентами листяних лісів. Створюються умови для росту дуба звичайного, клена звичайного (Acer platanoides L.), в'яза гладкого (Ulmus laevis Pall.). Спочатку ці породи ростуть повільно, коли ж виходять у перший ярус, то ростуть швидше і перекривають крони берези і осики, що призводить до їх поступового випадання із складу угруповання.

Лісосічна дигресія (поява на лісосіці світлолюбних дрібнолистяних порід) і демутація (відновлення основних порід лісу) бувають тільки тоді, коли відновлення лісу на лісосіці відбувається без втручання людини.

Ще більших змін лісова рослинність зазнає тоді, коли після вирубування і розкорчовування ділянку розорюють і відводять під польові чи городні культури.

Підняття цілини в минулому та використання її під сільськогосподарські культури зумовлювало дуже швидку заміну природних рослинних угруповань степу на культурні фітоценози.

Сукцесійні зміни фітоценозів зумовлюють і такі заходи, як осушування боліт, зрошення природних кормових угідь. Зміна водного режиму боліт під час осушування поліпшує аерацію грунтів, сприяє мінералізації органічних речовин, збагачує грунт поживними речовинами.

Осокове болото, наприклад, після осушування швидко заростає мітлицею білою (Argostis alba L.), лисохвостом колінчастим (Alopecurus geniculatus L.), щучкою дернистою (Deschampsia caespitosa (L.) Beauv.), тонконогами лучним (Poa pratensis L.) та болотним (Poa palustris L.).

4. Сукцесії на перелогах

Заростання зімкнутих нив (аутогенні сукцесії) традиційний об'єкт синдинамічних досліджень. Особливо популярними такі дослідження були в період так званого "динамічного бума" (Миркин, Наумова, 1998), коли увага до динамічних змін рослинності у фітоценології досягнув свого апогею (60-80-ті роки XX ст.). Сукцесійний процес на перелогах протікає відносно швидко і, оскільки, нескладно визначити дату, коли була залишена рілля, то можна за короткий строк побудувати досить реальні суксеційні схеми.

Значний обсяг літературних відомостей про сукцесії на перелогах був узагальнений у монографії чеських дослідників ("Succesion in abandoned fields...", 1992). Керівник цих досліджень М.Рейманек (Rejmanek) підкреслював, що дослідження сукцесій на перелогах має таке ж важливе значення для фітоценології, як вивчення дрозофіл для генетики. В результаті досліджень було проаналізовано 110 нив віком до 57 років і встановлено, що перші стадії сукцесій незначною мірою залежать від екологічних умов. Надалі відбувається дивергенція флористичного складу і домінантів угруповань, які із зміною водного режиму трансформуються в угруповання класів Rhamno-Prunetea, Crataego-Prunetea, Molinio-Arrhenatheretea, Molinio-Arrhenatheretea, Festuco-Brometea (Kovarova et al., 1992). Аналіз стратегічного спектру за Граймом (Grime, 1977) показав, що на перших стадіях переважають види R-стратегії, які в подальшому замінюються видами вторинних стратегій (C-S, С- S-R).

При розгляді зміни флористичного складу угруповань виявилося, що на перших стадіях значну роль відіграють банки насіння у грунті, на наступних - умови середовища та можливість надходження насіння з сусідніх територій з природною рослинністю.

Оцінюючи фактори, які визначають видову різноманітність, автори зробили висновок, що найбільшу кількість видів відмічено на найстаріших перелогах, де один домінант немає можливості захопити екологічну нішу.

За допомогою математичних методів були оброблені результати обліків рослинності за 4 роки і зроблені такі висновки:

1) сукцесія не має лінійного характеру;

2) швидкість її розвитку з часом зменшується;

3) флористичний склад змінюється інтенсивніше, ніж склад домінантів;

4) вплив ініціальних стадій сукцесій на більш пізні слабкий;

5) у ході сукцесій зменшується роль дрібномасштабної варіації умов середовища і зростає роль занесення діаспор.

Горизонтальна структура угруповання є результатом взаємодії багатьох факторів, а саме: конкуренції, диференціації еконіш, біології розмноження і розповсюдження видів.

Використана література:

1. Фельбаба-Клушина Л.М. Комендар В.І. Фітоценологія з основами синфітосозології.- Ужгород. 2001

2. Малиновський К.А., Міркін Б.М., Ішбірдін А.Р., Комендар В.І., Крічфалушій В.В. Флористична класифікація високогірної рослинності Українських Карпат // Укр. ботан. журн.1992. - Т. 49, №3. - С. 5-12.

3. Миркин Б.М., Наумова Л.Г. Наука о растительности (история и современное состояние основных концепций). - Уфа: Гилем, 1998.-413 с.

4. Сукачев В.Н., Дылис Н.В. Основы лесной биогеоценологии. - М.: Наука, 1964. - Т.З. - С. 78-95.



--------------- Повну версію реферата можна скачати на початку (у верхній частині) сторінки ---------------



Реферат на тему: Типи сукцесійних змін рослинних угруповань (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2014. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.  Створити сайт безкоштовно