Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Судинні рослини Запорізької, Миколаївської областей та Східного Полісся (реферат)

Зміст

1. Доповнення до флори судинних рослин Запорізької області

2. Флора судинних рослин території оздоровчо-спортивного табору "Лісотехнік" (Миколаївська область)

3. Адвентизація флори судинних рослин Східного Полісся

Використана література

1. Доповнення до флори судинних рослин Запорізької області

Вивчення складу флор обласних адміністративних одиниць останнім часом привертає все більшу увагу дослідників. Насамперед це стосується переходу до нового, довгострокового етапу флористичних досліджень, а саме фітохорології видів з картуванням ареалів, реалізації першорядних завдань, визначених «Конференцією ООН з довкілля та розвитку (1992)», яка була ратифікована Україною в 1994 р.

Базовим методом вивчення регіональної флори або флори будь якої адміністративної одиниці була і залишається інвентаризація видів, тобто складання списків флори та їхня всебічна характеристика. Одержана таким чином інформація є вихідною для будь-яких досліджень та спостережень за ключовими параметрами фіторізноманіття й їхнього аналізу. Дослідження флори Запорізької області має тривалу історію. Перші уривчасті відомості про флору цього регіону публікують у ХVІІІ ст. П.С. Паллас та Й.А. Гюльденштедт. Наприкінці ХІХ початку ХХ ст. на території області проведено перші флористичні узагальнення, що стосувались окремих територій. Тут слід згадати роботи В. Сидорова, І.Я. Акінфієва, О.А. Янати, М.І. Котова, Ф.Я. Левиної. У цей час на території півдня області був зібраний значний гербарій аматором Й.К. Бойком, який пізніше переданий його дітьми до Інституту ботаніки АН УРСР, Донецького ботанічного саду, Нікітського ботанічного саду та Запорізького краєзнавчого музею.

Наступний етап у інвентаризаційних дослідженнях флори області припадає на 30-50 рр. ХХ ст. Саме в цей час досліджується флора і рослинність літоральної смуги, подів та річок басейну Азовського моря (М.І. Алексеєнко, Г.І. Білик, О.А. Єліашевич, А.М. Левицька, Є.І. Пестушко, П.Я. Попович, С.А. Постригань, Н.О. Шостенко-Десятова, М.С. Шалит), степів (Є.М. Лавренко, Д.І. Сакало, М.А. Альбицька), лісів півдня України і плавнів (О.Л. Бельгард, А.М. Флоровський). Дослідження флористичного різноманіття області у 60-90 рр. ХХ ст. були поглиблені, в них зокрема виокремились наступні напрямки: систематичний (А.М. Краснова, М.В. Клоков), флористичний (Г.І. Білик, А.М. Краснова, С.С. Харкевич, О.В. Яценко, В.С. Гумеч, Р.І., Бурда, Д.В. Дубина, Ю.Р. Шеляг-Сосонко, К.Є. Корещук, О.В. Тищенко, В.П. Коломійчук) фітосозологічний (Р.І. Бурда, В.С. Ткаченко, О.В. Тищенко, Л.П. Вакаренко, І.І. Ілляшенко, Я.І. Мовчан, В.П. Коломійчук, В.І. Шелегеда, О.Р. Шелегеда).

Узагальнюючою регіональною флористичною працею початку ХХІ ст. стала робота В.В. Тарасова. За його даними флора Запорізької області нараховує 1522 види судинних рослин з 548 родів та 120 родин (з них 220 є рідкісними).

В цій роботі, В.В. Тарасов, спираючись на свої багаторічні флористичні дослідження та обробку гербарних фондів Дніпропетровського державного університету (DSU), Гербарію Інституту ботаніки НАН України (KW), характеризує флору Дніпропетровської і Запорізької областей, але наводить місцезростання більшості видів, насамперед флори Запорізької області, переважно за даними Флори УРСР та роботами XIX cт., часто без підтвердження їх сучасного існування. Крім того, автор не наводить значної кількості праць, що стосуються флористичних досліджень на території області. Саме тому на початку статті ми звернули на них увагу.

Як і інші флористичні списки, робота В.В. Тарасова не претендує на безперечну повноту, тому що при подальших дослідженнях конспект флори області буде доповнюватись знахідками нових видів, або навпаки деякі види, помилково занесені до списку, будуть з нього вилучатись.

Матеріалами для дослідження слугували власні гербарні збори на території Запорізької області та матеріали гербарію Мелітопольського державного педагогічного університету ім. Богдана Хмельницького (MELIT), а також аналіз сучасних літературних джерел, що стосується флори області. Збір та гербаризація рослин здійснювалась з 1998 по 2009 рр. згідно загальноприйнятих у гербарній справі методик. Ідентифікація рослин проводилась у камеральних умовах з використанням „Определителя высших растений Украины». Зібрані зразки зберігаються у фондах гербарію (MELIT). Дублетні зразки нових для флори області видів передані до Гербарію Інституту ботаніки НАН України (KW).

Дослідження та перегляд сучасної літератури, яка стосується флори Запорізької області, дозволили доповнити цей список 12 видами. Значна частина цих видів бур'яни адвентивного походження з високою інвазійною спроможністю (Bidens frondosa L., Сenchrus longispinus (Hack.) Fernald., Kickxia caucasica (Muss.-Puschk. ex Spreng) Kuprian, Molucella laevis L., Oxybaphus nyctagineus (Michx.) Sweet, Verbesina encelioides (Cav.) Benth. & Hook. f. ex A.Gray). Разом з тим відмічені й нові, рідкісні для півдня України, рослини (Arum elongatum Steven, Phomis hybrida Zelen., Psathyrosthachis juncea (Fisch.) Nevski, Sedum rupestre L., Vincetoxicum maeoticum (Kleopow) Barbar). Третя група видів наведених включає рідкісні й звичайні таксони, які збирались і наводились раніше іншими авторами, але не наведені у роботі В.В. Тарасова.

Нижче наводимо перелік цих видів за родинами (у алфавітному порядку), їх умови існування, поширення з посиланням на гербарій Мелітопольського державного педагогічного університету ім. Богдана Хмельницького (MELIT) і нові літературні джерела.

Apiaceae. Eleosticta lutea (Hoffm.) Kljuykov, M.Pimenov & Tichomirov понтичний степовий ендемічний вид. Для флори області наводиться вперше: східні окол. м. Бердянська, уроч. Ближні Макорти (відмерлий кліф); Бердянський військовий полігон між с. Новопетрівка Куликівське (брівка активного кліфу, на схилах до Азовського моря) (MELIT, В.П. Коломійчук, 12.06.2003 р., 27.06.2008 р.).

Araceae. Arum elongatum Steven середземноморський лісовий вид. На півдні України є рідкісним компонентом байрачних лісів. Наводився для Донецького лісостепового та Донецько-Дніпровського степового округів (Кондратюк та ін., 1985). Найближчі місцезнаходження: Донецька обл., Волноваський р-н окол. с. Гнатівка (Флора УРСР, 1950). на території області знайдений вперше: Бердянський р-н, східні окол. с. Новопетрівка, нижня частина балки Покосної, часто у глодовому байраку (MELIT, В.П. Коломійчук, 27.06.2008 р., 14.05.2009 р.).

Asclepiadaceae. Vincetoxicum maeoticum (Kleopow) Barbar. східнопонтичний петрофітностеповий ендемік, занесений до Європейського червоного списку. У Запорізькій області знайдений серед гранітних виходів уроч. Корсак-Могила, що знаходиться на півд. окол. с. Мануйлівка Приморського р-ну (на 1-му горбі), зрідка (MELIT, В.П. Коломійчук, 10.06.2002 р.).

Asteraceae. Bidens frondosa L. адвентивний вид північноамериканського походження з високою інвазійною спроможністю. У Запорізькій області є звичайним компонентом прибережно-водних ценозів верхніх і середніх течій рр. Молочної, Обіточної, Берди у Куйбишевському, Чернігівському і Токмацькому р-нах; Centaurea marschalliana Spreng. європейсько-середземноморський петрофітностеповий вид. У Запорізькій обл. відмічений спорадично на вапнякових схилах Троїцької балки, в окол. с. Троїцьке Мелітопольського р-ну та на схилах до р. Чингул, в окол. с. Шевченкове Токмацького р-ну (MELIT, В.П. Коломійчук, 06.06.2004 р., 23.04.2006 р.).

Lamiaceae. Molucella laevis L. вид адвентивного походження. У Запорізькій області поки що відмічений з одного місцезнаходження: Бердянський р-н, окол. с. Калайтанівка, порушені місця, перелоги, поодиноко (MELIT, Коломійчук, 22.06.2002 р.); Phomis hybrida Zelen. понтичний степовий ендемічний вид, занесений до Європейського червоного списку. вперше наводиться для Запорізької обл. з 2 місцезнаходжень: Якимівський район, південна окол. с. Богатир, Гнила балка, степи правого берега Молочного лиману; схили до лиману Сивашик, півд. окол. с. Нове Якимівського р-ну, розсіяно (MELIT, В.П. Коломійчук, 24.05.2002 р., 5.06.2004 р.).

Nyctaginaceae. Oxybaphus nyctagineus (Michx.) Sweet адвентивний вид північноамериканського походження. На території області поширюється вздовж залізничних колії між ст. Якимівка Мелітополь Федорівка Токмак Комиш-Зоря (MELIT, В.П. Коломійчук, 26.06.2002 р., 19.09.2002 р.).

Poaceae. Psathyrosthachis juncea (Fisch.) Nevski східноєвропейсько-азіатськосибірський вид, занесений до 3 видання Червоної книги України. У Запорізькій обл. відомий з одного місцезнаходження: Приморський р-н, півд. окол. с. Мануйлівка, уроч. Корсак-Могила (на 1-му і 6-му горбах), зрідка (MELIT, Коломійчук, 20.06.2003 р.) Сenchrus longispinus (Hack.) Fernald. північноамериканський інвазійний вид. В Україні злісний карантинний бур'ян. В.В. Тарасов у своїй роботі помилково наводить його для області за даними Ю.М. Прокудіна. Для Запорізької області вперше наводився у 2006 р.. Нові місцезнаходження: півд.-зах. окол. м. Мелітополь (новий цвинтар); Запорізький р-н, між с. Розумовка-Лисогірка, берег р. Дніпро, на пісках (MELIT, В.П. Коломійчук, 5.09.2006 р., 17.08.2006 р.).

Violaceae. Viola suavis M. Bieb. середземноморський лісостеповий вид. Вперше наводиться для території області. Зростає у лісопарку м. Мелітополя, розташованого поблизу старого єврейського цвинтаря, де відмічений спорадично (MELIT, В.П. Коломійчук, 26.04.2004 р.).

Zygophyllaceae. Zygophyllum fabago L. середземнорсько-передньоазіатський літорально-степовий вид. наводиться з 2 місцезнаходжень: окол. с. Інзівка Приморського району (цвинтар); квітники і порушені ділянки піщаного степу поблизу оздоровчого комплексу «Золотий берег» на Федотовій косі Якимівського р-ну, (MELIT, Коломійчук, 28.06.2005 р., 20.08.2008 р.). підтверджені також знахідки на території області 25 видів рослин. Наводимо їх нові місцезнаходження.

Asteraceae. Cirsium alatum (S.G.Gmel.) Bobrov понтичний лучно-солончаковий ендемічний вид. Зрідка трапляється на солончакуватих луках Приазовських кіс (Обіточна, Федотова); Senecio grandidentatus Ledeb. передньоазіатський і євроазіатський степовий вид. Типовий асектатор заплавних луків р. Молочної, Обіточної, Берди; Senecio schvetzovii Korsh. центральноєвроазіатський лучно-степовий вид. Спорадично трапляється у заплаві р. Молочної. відмічений на луках р. Чингул (правої притоки р. Молочної) в околицях м. Молочанська та на луках біля с. Світлодолинське Мелітопольського р-ну; Verbesina encelioides (Cav.) Benth. & Hook. f. ex A.Gray адвентивний вид. Раніше наводився В.С. Гумечем для засмічених місць Бердянської коси, околиць м. Приморська (вздовж доріг, на смітниках). відмічений для Федотової коси (Якимівський р-н) де зростає вздовж автодороги між смт. Кирилівка с. Степок; Xanthium albinum (Widder) H.Scholz палеоарктичний бур'яновий вид. Найхарактерніший представник заплав р. Обіточної, Лозуватки, Корсака, Обіточної, Берди, Гайчура, Білозерки де зростає на луках та солончаках. Також трапляється на приморських косах (Бердянській, Обіточній, Федотовій), у міських агломераціях (Бердянськ, Приморськ, Мелітополь, Токмак) і на порушених місцях; Jurinea paczoskiana Iljin понтичний псамофітний ендемічний вид, що раніше наводився для пісків півночі області (Вільнянський і Запорізький р-ни). Знайдено цей вид на косі Пересип (Степанівська) піщаний степ біля ДОЛ «Сєвєрянін», спорадично (MELIT, Коломійчук, 25.06.2004 р.).

Brassicaceae. Alyssum alyssoides (L.) L. середземноморсько-передньоазіатський степовий вид. А.П. Ільїнська наводить цей вид для степів р. Конки і Берди. Нові місцезнаходження: Запорізька обл., Токмацький р-н, окол. м. Молочанська, Молочанські балки, степові схили; Куйбишевський р-н, балка Волова, степи по р. Берді; Lepidium pinnatifidum Ledeb. зібраний вперше у 1880 р у м. Мелітополі С. Коржинським. Для встановлення існування цього виду в межах області на сьогодення необхідні спеціальні дослідження; Sinapis alba L. європейсько-середземноморський бур'яновий вид. На півдні області зрідка трапляється вздовж доріг. Місцезнаходження відмічені Запорізька обл., окол. м. Приморська, вздовж доріг та на порушених місцях; Бердянський р-н, між м. Бердянськом та с. Новопетрівкою, обабіч дороги (MELIT, В.П. Коломійчук, 10.06.2004 р., 15.05.2009 р.).

Caryophyllaceae. Dianthus guttatus M. Bieb. причорноморський степовий вид, характерний для межиріччя р. Дніпро р. Молочна. знайдений на степових рештках правого берега р. Юшанли (лівого притоку р. Молочної), в окол. сс. Зарічне-Промінь, Мелітопольського р-ну Запорізької обл. (MELIT, В.П. Коломійчук, 27.06.2009 р.) Gypsophila perfoliata L. середньоазіатський і євроазіатський степовий вид. Є типовим літоральним видом, що займає галофітно-лучні екотопи. Зростає на приазовських косах. Зокрема в гербарії МДПУ є збори з Обіточної та Степанівської кіс (MELIT, В.П. Коломійчук, 30.07.1998 р., 07.07.2003 р.).

Chenopodiaceae. Caroxylon laricinum (Pall.) Tzvelev передньоазіатський і євроазіатський степовий вид. З території області у KW є флористичні збори А.М. Краснової (1974 р.). Нові місцезнаходження: правий берега лиману Сивашик, Якимівський район, житнякові степи, розсіяно (MELIT, В.П. Коломійчук, 19.07.2005 р.); Suaeda prostata Рall. типовий галофітний вид, що зростає на приморських солончаках кіс та у на солончакових ґрунтах нижніх течій р. Молочної, Корсака, Обіточної, Лозуватки, Берди. У гербарії МДПУ є зразки цього виду з околиць с. Мордвинівки Мелітопольського р-ну, околиць с. Олександрівки Приазовського р-ну, Обіточної коси (MELIT, В.П. Коломійчук, 3.07.1998 р., 20.09.1998 р., 25.09.2002 р.).

Crassulaceae. Sedum rupestre L. європейсько-кавказький літо-псамофітний вид. На території області охороняється. Для Запорізького району наводиться В.І. Шелегедою та О.Р. Шелегедою. Нове місцезнаходження виявлене на півдні Запорізької області: Приморський р-н, окол. с. Єлісєєвка, уроч. «Зелена могила», гранітні виходи, спорадично (MELIT, В.П. Коломійчук, 31.05.2003 р.).

Cyperaceae. Scirpus litoralis Schrad. південнопалеоарктичний прибережно-водний вид. Раніше наводився для Молочного лиману. Нові місцезнаходження: Запорізька обл., Якимівський р-н, окол. с. Давидівка, верхів'я Утлюцького лиману, мілководдя, формує фрагменти асоціацій (MELIT, В.П. Коломійчук, 2.10.2004 р.).

Euphorbiaceae. Euphorbia leptocaula Boiss. південнопонтичний степовий ендемік. Зрідка відмічений на степових схилах до Молочного лиману біля с. Охримівка Якимівського р-ну та на степових схилах до р. Тащенак в окол. зал. ст. Тащенак, Мелітопольського р-ну (MELIT, Коломійчук, 23.04.2004 р., 22.04.2009 р).

Hyacinthaceae. Hyacinthella leucophaea (K. Koch) Schur характерний для області степовий весняний ефемероїд. Знаходиться під охороною на регіональному рівні. відмічений з декількох пунктів: Запорізька обл., Якимівський р-н, півд. окол. с. Шелюги, степові схили до р. Малий Утлюк, спорадично; Мелітопольський р-н, окол. с. Терпіння, «Терпіннівський кряж», часто; між с. Старобогданівка Чапаївка, Токмацького р-ну, степові схили до р. Молочної, спорадично; окол. м. Молочанська, Токмацького р-ну, Молочанські балки: б. Кошарна, Вербова звичайно (MELIT, В.П. Коломійчук, 15.04.2002 р., 19.04.2006 р.).

Onagraceae. Oenothera villosa Thunb. адвентивний вид. Для Запорізької області вперше наводиться за зборами В.С. Гумеча: півд. окол. м. Бердянська, кинутий виноградник на пісках. У 2006 р. знайдений на південно-східній околиці м. Бердянська, де зрідка трапляється у старих садах. (MELIT, В.П. Коломійчук, 11.06.2006 р.).

Papaveraceae. Papaver strigosum (Boenn.) Schur. середземноморсько-передньоазіатськостеповий вид. У «Екофлорі України» Р.І. Бурда наводить його з околиць смт Асканія-Нова та Обіточної коси. він також знайдений на схилах до Обіточної коси; Papaver tumidulum Klokov причорноморськокримсько-передньокавказький літоральний вид. В області спорадично зростає на слабозакріплених пісках приазовських кіс (Федотова, Обіточна та Бердянська) та приморських степових схилах (MELIT, В.П. Коломійчук, 9.05.2004 р., 3.06.2004 р).

Ranunculaceae. Batrachium rionii (Lagger.) Nym. передньоазійський і євроазіатський водний вид. У Запорізькій області зростає в окол. с. Богатир, Якимівського р-ну (у ставку біля ДОТ «Еврика») та у сагах заплави р. Молочної між с. Костянтинівка-Мордвинівка Мелітопольського р-ну (MELIT, В.П. Коломійчук, 5.06.2006 р.); Ranunculus bulbosus L. південнопалеоарктичний лучний вид. зрідка відмічений для болотистих лук нижньої течії р. Молочної між м. Мелітополь с. Мордвинівка (MELIT, В.П. Коломійчук, 16.05.2004 р.).

Resedaceae. Reseda inodora Rchb. європейсько-середземноморський бур'яновий вид. У «Екофлорі України» Я.П. Дідух та Р.І. Бурда наводять її для порушених піщаних місць та вигонів Бердянського р-ну. Ми зібрали цю рослину в уроч. Ближні Макорти на схилах до Бердянської коси, де вона трапляється спорадично (MELIT, В.П. Коломійчук, 27.06.2008 р.).

Scrophulariaceae. Kickxia caucasica (Muss.-Puschk. ex Spreng) Kuprian причорноморсько-кримськопередньокавказький бур'яновий вид. В.С. Гумеч відмічає його для газонів санаторію «Лазурний» у м. Бердянськ. цей вид зібраний на газонах ДОТ «Дзержинець у 2008 р.; Veronica sclerophylla Dubovik причорноморський степовий вид, описаний з заповідника «Хомутовський степ». Вперше для околиць м. Бердянська його наводить А.М. Краснова, але В.В. Тарасов у свій список цей вид не включив. Наводимо сучасні місцезростання: Запорізька обл., східні окол. м. Бердянська, уроч. Ближні Макорти (відмерлий кліф); Бердянський військовий полігон між с. Новопетрівка Куликівське, плакор та на степових схилах балок Гонджуго і Покосної (MELIT, В.П. Коломійчук, 15.05.2009 р.).

Проведені дослідження дозволили доповнити флору Запорізької області 12 новими видами судинних рослин. Крім того, ми підтвердили зростання на території області 25 видів рослин, які наводяться у працях інших дослідників її флори. Враховуючи сучасні доповнення, флора судинних рослин Запорізької області нараховує 1559 видів з 121 родини.

2. Флора судинних рослин території оздоровчо-спортивного табору "Лісотехнік" (Миколаївська область)

Ділянка для будівництва оздоровчо-спортивного табору (ОСТ)"Лісотехнік" була відведена 21 квітня 1962 року у постійне користування Львівському лісотехнічному інституту (ЛЛТІ) площею 4 га. Вона була вилучена з вигінно-пасовищного фонду радгоспу "Примор'є". Згідно генерального плану оздоровчо-спортивний табір "Лісотехнік" знаходиться на відстані близько одного кілометра на схід від с.Рибаківка Березанського району Миколаївської області та близько 300 м від берега моря.

Район розташування табору знаходиться у степовій зоні України Причорноморської берегової рівнини. Клімат району характеризується наступними показниками: середньорічна температура повітря +9,5 оС; середньомісячна температура січня -3,3 оС (макс. +10,2 оС, мін. -29,3 оС); середньомісячна температура червня +22,6 оС (макс. +38,2 оС, мін. +7,1 оС). Річна кількість опадів складає 350 мм. Основна кількість опадів припадає на літні місяці (до 3/4 від загальної кількості); до 20 % випадає у вигляді снігу. Тривалість вегетаційного періоду становить 225 днів. Зима в основному помірно волога, але сувора; весна коротка, сонячна, порівняно суха; літо жарке і, не дивлячись на опади (часто зі зливами), сухе; осінь коротка, тепліша від весни. Для цього району характерні часті посухи, суховії, пилові бурі. Це зона помірно недостатнього зволоження. Кількість опадів удвічі менша від випаровування, індекс сухості від 1 до 2. Ґрунти типові південні малогумусні чорноземи.

Основним типом рослинності є степовий, із переважанням ксерофітних багаторічних трав, переважно дернових і кореневищних. Крім основного степового типу фрагментарно зустрічаються інші природні типи рослинності чагарниковий, болотний і лісовий. На території досліджень природна степова рослинність зовсім не збереглася.

За лісогосподарським районуванням територія ОСТ "Лісотехнік" розташована в рівнинній лісогосподарській області Південного сухого (безлісого) Степу Причорноморсько-Приазовського південностепового округу Правобережно-Причорноморського з типчаково-ковиловими степами, солонцевими заплавними лугами і рослинністю вапнякових оголень району. Згідно комплексного лісогосподарського районування водночас із здійсненням заходів для запобігання ерозійним явищам, у цьому регіоні необхідно збільшити рекреаційні ресурси з метою створення умов для відпочинку населення. Сприятливі кліматичні умови, близькість Чорного моря дає змогу створити мережу курортів, місць відпочинку і туристичних баз.

Типологію штучних лісів Степової зони детально опрацював О.Л. Бельгард (1971). Взявши за основу лісову типологію П.С. Погребняка він запропонував типи лісових культур, видовий склад дерев і чагарників для створення лісових та захисних насаджень. На основі матеріалів з вивчення росту та розвитку деревних видів у Степу Пятницький С.С. зазначав, що рослини у даних умовах раніше переходять до репродукції. У перші роки характерним для них є інтенсивний приріст, а з віком відмічається спад продуктивності камбію, що призводить до прискореного настання природної та відновлюваної стиглості насаджень. При проведенні робіт з озеленення території табору постійним завданням було випробувати широкий асортимент дерев і чагарників, провести дослідження росту і розвитку рослин, дати пропозиції з впровадження їх на суміжних ділянках узбережжя.

Озеленення території табору розпочалось одночасно з будівництвом будівель і споруд. Основний асортимент садивного матеріалу було вирощено в розсадниках Івано-Франківського навчально-дослідного лісгоспу ЛЛТІ (Львівська обл.), решта в ботанічних і лісогосподарських установах Одеської та Миколаївської областей. Садивний матеріал завозився у район розташування табору у вигляді крупномірних саджанців. Періодично проводили доповнення та заміни видів, які з певних причин не приживались.

Протягом трьох років проводились дослідження сучасного стану насаджень оздоровчо-спортивного табору "Лісотехнік", зокрема визначено їх флористичний склад, таксономічну приналежність рослин, географічне походження, санітарний стан тощо.

Подаємо список видів по відділах за їх родинною приналежністю :

• Cupressaceae (Thuja orientalis 'Fastigiata'), Pinaceae (Pinus sylvestris L., P. pallasiana D. Don.);

• Aceraceae (Acer campestre L., A. negundo L., A. platanoides L., A. platanoides 'Globosum', A. tataricum L.), Anacardiaceae (Cotinus coggygria Scop., Rhus typhi na L.), Berberidaceae (Mahonia aquifolium Nutt.), Betulaceae (Betula pendula Roth.), Bignoniaceae (Catalpa speciosa Ward., Campsis radicans (L.) Seem.), Buddlejaceae (Buddleja davidii Franch., B. alternifolia Maxim.), Buxaceae (Buxus sempervirens L.), Cornaceae (Cornus mas L., Swida alba (L.) Opiz., S. sanguinea (L.) Opiz.), Elaeagnaceae (Elaeagnus angustifolia L., Hippophae rhamnoides L.), Fagaceae (Quercus robur L., Q. rubra L.), Fabaceae (Amorpha fruticosa L., Caragana arborescens Lam., Cercis siliquastrum L., Gleditschia triacanthos L., Robinia pseudoacacia L., Robinia pseudoacacia 'Pyramidalis', Sophora japonica L., Spartium junceum L.), Grossulariaceae (Ribes aureum Pursch.), Hippocastanaceae (Aesculus hippocastanum L.), Hydrangeaceae (Philadelphus coronarius L.), Juglandaceae (Juglans regia L.), Malvaceae (Hibiscus syriacus L.), Moraceae (Morus alba L., M. nigra L.), Oleaceae (Ligustrum vulgare L., Syringa vulgaris L.), Platanaceae (Platanus acerifolia (Ait.) Willd.), Rosaceae (Armeniaca vulgaris Lam., Cerasus vulgaris Mill., C. avium Moenсh., Crataegus monogyna Jacq., Malus domestica Borkh., Physocarpus opulifolius Maxim., Sorbus aucuparia L., Padus virginiana (L.) Roem., Prunus divaricata Ledb., Pyrus communis L., Rosa rugosa Thunb., R. canina L., Spiraea vanhouttei L., S. media Schidt, S. arguta Zbl.), Salicaceae (Salix alba 'Pendula', Populus alba L., P. bolleana Lauche), Simarubaceae (Ailanthus altissima (Mill.) Swinge), Solanaceae (Solanum dulcamara L.), Tamariсaceae (Tamarix ramosissima Ledeb., T. tetraendra Pall. ex Bieb.), Tiliaceae (Tilia amurensis L., T. cordata Mill., T. platyphyllos Scop., T. tomentosa Moench.), Ulmaceae (Celtis australis M.B., Ulmus carpinifolia Gled., U. laevis Pall., U. pinnato-ramosa Dieck., U. pumilla Mill.).

Дендрофлора ОСТ "Лісотехнік" включає 28 родин, 50 родів, 71 вид, із них два види представлені двома формами кожний. Місцевими можна вважати 22 види, решта 49 видів запроваджені з інших регіонів суші. Стосовно флористичного районування Землі всі види походять із Голарктичного царства, в т.ч. з Циркумбореальної області 32 види, Середземноморської 11, Атлантикопівнічноамериканської 12, Ірано-Туранської 7, Східноазійської 9 видів. За життєвими формами розподіл дендрофлори такий: 40 видів ростуть деревом, 40 видів чагарники (з них один виткий кущ), до напівчагарників з витким стеблом відноситься один вид.

Список видів деревних рослин не буде залишатися незмінним. Він потребує істотного розширення та збагачення. На суміжних територіях сусідніх баз відпочинку близько десятка видів представлені численними екземплярами й без сумніву будуть запроваджені на досліджувану територію. У той же час на нашій території кілька видів представлені одинарними екземплярами, які при відсутності належного догляду можуть бути втрачені. Із часу заснування та після наступних поповнень видового складу деревних рослин табору пройшов значний період часу. За цей відбувся певний відбір. Особини одних видів сформували потужні крони, періодично дають врожаї насіння та рясне природне поновлення. Інші види відмерли чи знаходяться на грані відмирання.

Добре прижились і прекрасно почуваються сосна кримська, туя східна, абрикос, в'язи, шовковиці, черешня, робінія звичайна, клени гостролистий і польовий, маслинка вузьколиста, айлант найвищий, магонія падуболиста, тамарикси, шипшини, скумпія звичайна, сумах пухнастий, бирючина звичайна та бузок звичайний. На території табору можна викопувати для наступних пересадок підріст айланта, кленів, каркаса, білої акації (типової форми), абрикоса. А з решти видів можна заготовляти насіння. У загрозливому стані знаходяться два останні (з цілої алеї) екземпляри колоноподібної форма білої акації. Всихають вершини дерев тополі Боллє. Тільки одним екземпляром представлена будлея супротивнолиста.

Вивчено флористичний склад травистих рослин, що зустрічаються на території табору. Він включає 18 родин, 55 видів.

Подаємо список видів за їх родинною приналежністю:

• Apiaceae (Eryngium maritimum L.), Asteraceae (Achillea millefolium L., Centaurea diffusa Lam., C. Orientalis L., C. rhenana Boreau, Erigeron canadensis L., Grindelia sqarrosa (Pursh) Dun., Inula britannica L., Scorzonera ensifolia Bieb., Stenactis annua Nees, Xanthium strumarium L.), Boraginaceae (Echium vulgare L.), Cuscutaceae (Cuscuta europaea L.), Dipsacaceae (Scabiosa ochroleuca L.), Euphorbiaceae (Euphorbia seguierana Neck., E. stepposa Zoz), Fabaceae (Astragalus striatellus Pall. ex Bieb., Coronilla varia L., Lotus tenuis Waldst. et Kit. ex Willd., Medicago minima (L.) Bartalini, Melilotus officinalis (L.) Pall., Onobrychis viciifolia Scop., O. arenaria (Kit.) DC., Ononis arvensis L., Trifolium ambiguum Bieb., T. fragiferum L., T. repens L., Vicia cracca L., V. sativa L.), Lamiaceae (Marrubium perigrinum L.), Linaceae (Linum linearifolium (Lindem.) Jav.), Limoniaceae (Limonium caspium (Willd.) Gams.), Malvaceae (Malva pusilla Smith), Papaveraceae (Papaver rhoeas L.), Plantaginaceae (Plantago major L.), Poaceae (Calamagrostis epigeios (L.) Roth, Digitaria sanguinalis (L.) Scop., Elytrigia elongata (Host) Nevski, Leymus sabulosus (Bieb.) Tzvel., Pholiurus pannonicus (Host) Trin.), Polygonaceae (Polygonum convolvulus L., P. aviculare L.), Ranunculaceae (Nigella segetalis Bieb.), Resedaceae (Reseda lutea L.), Rosaceae (Agrimonia eupatoria L., Geum urbanum L., Potentilla anserina L.).

Окрему та цікаву групу становлять багаторічні рослини, в яких стебло дерев'яніє тільки частково при основі. На прилеглих ділянках та зрідка на самій території табору зустрічаються напівчагарнички із Lamiaceae (Teucrium polium L.), із Fabaceae (Astragalus arenarius L., A. tauricus Pall., Onobrychis borysthenica (Šіrj.) Klok., Onobrychis arenaria (Kit.) DC., Ononis procurrens Wallr., Ononis intermedia C.A. Mey. ex Rouy.), із Asteraceae (види роду Artemisia). Провідними родинами серед флори травистих рослин є представники родин бобових, айстрових та злакових. Це є явищем закономірним, оскільки на території табору переважають ксеро і термофільні види. Більшість із виявлених становлять види з полізональним типом ареалу. Це здебільшого бур'янні види, у поширенні яких значну роль відіграла людина. Серед них як рудеральні, так і сегетальні бур'яни. Список видів ілюструє повністю трансформовану людиною ділянку причорноморських степів, а основною причиною цих змін є рекреаційне антропогенне навантаження.

Список видів травистої флори є неповним. Ми не змогли врахувати всіх видів, оскільки є серед них такі, насіння яких проростає не щороку. Не враховані аспекти травистих рослин, що вегетують ранньою весною чи пізно восени.

Дендрофлора оздоровчо-спортивного табору "Лісотехнік" включає 28 родин, 50 родів, 71 вид, із них два види представлені двома формами кожний. Місцевими можна вважати 22 види, решта 49 видів запроваджені з інших регіонів суші. Флористичний склад травистих рослин включає 18 родин, 55 видів. Окрему та цікаву групу становлять багаторічні рослини, в яких стебло дерев'яніє тільки частково при основі. наприклад напівчагарнички із наступних родин Lamiaceae, Fabaceae, Asteraceae. Провідними родинами серед флори травистих рослин є представники родин Fabaceae, Asteraceae, Poaceae. Це є явищем закономірним, оскільки на території табору переважають ксеро і термофільні види. Список травистих видів ілюструє повністю трансформовану людиною ділянку причорноморських степів, а основною причиною цих змін є рекреаційне антропогенне навантаження.

Територію ОСТ "Лісотехнік" варто використовувати як південну степову філію Ботанічний сад УкрДЛТУ. Штучно створений на ній фітоценоз пройшов випробування природною стихією та часом.

Із метою збереження, збагачення та покращення існуючих насаджень необхідно завершити їх інвентаризацію виконанням дендрологічного плану території табору. На основі матеріалів інвентаризації необхідно скласти проект і здійснити реконструкцію існуючих насаджень. Виконання таких завдань зробить честь університетові, його студентам і викладачам. Табір має стати візитною карткою УкрДЛТУ.

В умовах Степу це важливо ще й тим, що деревні, чагарникові та трав'янисті види утворюють штучні фітоценози, які формують специфічні умови середовища, сприяють ефективному відпочинку та відновленню здоров'я студентів, працівників університету. На їх прикладі студенти можуть поповнювати свої знання з ботаніки, дендрології, екології, озеленення та інших спеціальних навчальних дисциплін.

3. Адвентизація флори судинних рослин Східного Полісся

Численність видів заносних рослин, на думку Л.І. Мали шева, зумовлена легкістю їх натуралізації у середній і особливо північній смузі Європи внаслідок того, що місцева флора ще остаточно не укомплектувалася з часів її катастрофічного порушення в останню фазу льодовикового періоду. Вчений зауважує, що вона досі не досягла стану стійкої динамічної рівноваги. Збі льшення кількості адвентивних видів, прискорення їх занесення, поширення, підвищення ступеня натуралізації, безперечно, спричинені антропогенним порушенням ландшафтів. Адвентизація флори відбувається і на Східному Поліссі, де природні екотопи знищені або порушені у другій половині ХХ ст. внаслідок екстенсивного ведення сільського господарства, є потенційними місцями для фітоінвазій. Про необхідність різнопланових досліджень адвентивних рослин, насамперед інвазійних, свідчать численні публікації останніх років, наприклад.

Для аналізу адвентивної флори ми використали створену базу даних «Флора судинних рослин Східного но го Полісся, ми використали класифікацію адвентивних видів рослин за трьома принципами, зазначеними у працях, присвячених класифікації адвентивних видів за часом та способом імміграції, сту пенем натуралізації. Ценофлори Східного Полісся виділяли з використанням мір включення та подібності при порівнянні флористичних списків синтаксонів, в яких представлені адвентивні види.

У спонтанній флорі судинних рослин Східного Полісся, що представлена 1315 видами, налічується 425 синантропних, з них 157 апофітів та 268 адвентивних.

За часом потрапляння адвентивні види поділяють на археофітів — види, занесені в Європу до 1492 р. (відкриття Америки Х. Колумбом), та кенофітів — потрапили у регіон пізніше (з початку XVI ст.).

Адвентивну фракцію флори становлять антропохорні види, область походження яких знаходиться за межами досліджуваного регіону. Серед археофітів переважає (понад 80 %) група видів аридних областей, насамперед серед зем номорського (24, 29,27 %), середземноморсько-ірано-туранського (17, 20,73 %) та ірано-туранського (12, 14,63 %) походження. До цієї групи належать також археофіти середземноморсько-східнотуранського (Anisantha tec torum (L.) Nevski, Camelina microcarpa Wierzb. ex Rchb., Chenopodium murale L.), східносередземноморського (Bromus secalinus L., Anchusa officinalis L., Nepeta cataria L.), передньоазійського (Tripleurospermum inodorum (L.) Sch. Bip., Chorispora tenella (Pall.) DC), західносередземноморського (Vicia hirsute (L.) S.F. Gray), азійського (Echinochloa crusgalli (L.) P. Beauv., Senecio vulgaris L., Fa l lopia con volvulus (L.) A. Lőve), центральноазійського (Brassica campestris L.) та ін до ма лай ського (Setaria glauca (L.) P. Beauv.) походження.

Полісся». Аналізуючи алохтонну фракцію флори СхідУ флорі Східного Полісся незначна кількість адвентивних видів, що походять з гумідних областей, зокрема південно-східноазійських (Acorus calamus L., Digitaria sanguinalis (L.) Scop., Vaccaria hispanica (Mill.) Rauschert), середземноморсько-атлантичноєвропейських (Sinaps arvensis L.), середньоєвропейських (Digitaria ischaemum (Schreb. ex Schweigg.) Muehl.). Серед синантропних видів найпоширенішою групою тут є кенофіти (186, 43,76 %). За походженням серед них переважають північноамериканські (57, 30,65 %). Найчастіше трапляються Elodea canadensis Michx., Acer negundo L., Amaranthus albus L., Conyza canadensis (L.) Cronq., Galinsoga parviflora Cav., Lepidotheca suaveolens (Pursh) NuttL., Phalacroloma annuum (L.) Dumort., Solidago canadensis L., Robinia pseudoacacia L., Oenothera biennis L. та ін. В.В. Протопопова зазначає, що найширшу амплітуду адаптації мають північноамериканські види, а їх присутність у рослинному покриві різних екотопів пояснюється близькістю екологічних вимог видів, які належать до однієї (Голарктичної) області. Наступні за чисельністю — кенофіти середземноморського (16 видів, 8,60 %), південноєвропейського (9, 4,84 %), азійського (8, 4,30 %), серед зем но морськоірано-туранського (7, 3,74 %), південноамериканського (6, 3,23 %), іранотуранського (5, 2,69 %) походження. По чотири види (2,15 %) кенофітів середньоєвропейського, східноазійського, кавказького, євразійсько-степового та південносхідноазійського походження; по три види (1,61 %) — центральноєвропейського, європейського, передньоазійського та центральноазійського, по два (1,08 %) — євросибірського, західноєвропейського, балканського, середземноморсько-туранського, південнозахідноазійського походження. По одному виду кенофітів південносхідноєвропейського, східноєвропейсько-си бір сь кодалекосхідного, західносибірського, євросибірсько-середземноморсько-іра нотуранського, східноєвразійського, південноєвропейсько-середземноморського, східносередземноморського, передньоазійсько-середземноморського, малоазійського, східнопонтичного, індомалайського, суданського, центральноамериканського та антропогенного походження.

Загалом третина адвентивних видів флори Східного Полісся — це представники флори Давнього Середземномор'я, а четверту частину становлять північноамериканські кенофіти. Відомо, що з півдня на північ адвентивні види поширюються інтенсивніше, ніж у зворотному напрямку. Кліматичні умови Східного Полісся (тривала весна, вологе і тепле літо, незначні коливання температури, достатня кількість опадів, снігова зима та ін.), своєрідність ланд шафтно-типологічної структури (близько 15 % території має риси лісостепового характеру), строкатий ґрунтовий покрив створюють сприятливі умови для розповсюдження кенофітів, а їх діаспори поширюються завдяки дуже розгалуженій гідрологічній і транспортній мережі регіону, великій як для лісової зони розораності (близько 40 %) тощо. На особливу увагу заслуговують кенофіти, поширення яких має характер експансії. Їм властиві стрес-толерантність, високий ступінь натуралізації, ефек тивні засоби і швидкі темпи розповсюдження, висока ценотична активність, широка екологічна амплітуда. Нині триває експансія адвентивних видів, які потрапили на Східне Полісся у XIX ст. (Acer negundo, Amorpha frutcosa L., Cyclachaena xanthiifolia (Nutt.) Fresen., Impatiens parviflora DC.) та століття тому (Galinsoga parviflora Cav.), з'явилися на території регіону в повоєнні роки (Xanthium albinum (Widder) H. Scholz) та у 1960-х рр. (Echinocystis lobata (Michx.) Torr. & A. Gray). За останні 10—15 років характеру експансії набуло поширення Ambrosia artemisiifolia L., Bidens frondosa L., Solidago canaden sis, Heracleum mantegazzianum Sommier & Levier, Reynoutria japonica Houtt., Im patiens glandulifera Royle, Helianthus subcanescens (A. Gray) E.E. Watson.

Розширення спектра місцезнаходжень і посилення ролі адвентивних рослин у структурі угруповань свідчить про збільшення з роками інвазійного потенціалу занесених видів. Особливо небезпечним є активне поширення протягом останнього десятиріччя карантинного бур'яну Ambrosia artemisiifolia. На Східному Поліссі ним уражено понад як 1 тис. га, близько 40 населених пунктів. Головний осередок (753 га заражених бур'яном земель) знаходиться в с. Смолянка Куликівського р-ну Чернігівської обл., де у 1995 р. ми зафіксували лише поодинокі особини виду. В м. Чернігові — близько 3 га забур'янених земель, у м. Гомелі — локалітети карантинного бур'яну поблизу торговельних баз неподалік вул. Чонгарської дивізії. Інший карантинний вид — кенофіт північноамериканського походження Cuscuta campestris Yunck. — поки що має обмежене поширення. Найбільше заражених площ (0,5 га) виявлено на землях сільськогосподарських підприємств та присадибних ділянках у Сосницькому р-ні Чернігівської обл. У Брянській обл. відомі лише поодинокі його місцезнаходження.

На Східному Поліссі дві ценофлори сформовані переважно адвентивними видами. У стелярієтальній ценофлорі 41 адвентивний вид, що становить 66,13 % від загальної кількості її видів, робінієтальній — 53 (53,0 %). Багато видів виявлено у рудеральних ценофлорах — плантагінетальній (96, 42,68 %) і артемізієтальній (125, 40,85 %), а також напівприродних — бідентальній (12, 27,90 %) та галіо-уртіцетальній (35, 21,20 %).

Показник адвентизації саліцитальної ценофлори становить 19,35 %. У лісо ві та чагарникові заплавні угруповання активно масово поширюються Amorpha frutcosa, Salix fragilis L., Acer negundo, локально вкорінюються Parthenocissus quinquefolia (L.) Planch., Cuscuta campestris виявляють здатність до самовідновлення висаджені у лісопарки Physocarpus opulifolius (L.) Maxim. та Ptelea trifoliata L.

Менше потерпають від неаборигенних видів келеріо-корінефоретальна (10, 9,80 %), пінетально-піцеетальна (20, 8,97 %), молінієтальна (14, 5,22 %) та тріфоліо-геранієтальна (12, 4,20 %) ценофлори. Досить стійкими до фітоінвазій адвентивних видів є літоретальна, наноюнцетальна, шейхцерієтальна, окси кокальна, нардо-калюнетальна та піцеетальна ценофлори, сформовані у збе режених від антропогенної руйнації ценозах.

На стовпчиковій діаграмі (рисунок) показане співвідношення археофітів та кенофітів у ценофлорах Східного Полісся. В адвентивних фракціях окремо взятих ценофлор, за винятком стелярієтальної, переважають кенофіти. Це засвідчує, що адвентизація флори регіону спрямована до прогресуючого вкорінення кенофітів у природні екотопи незалежно від рівня їх зволоження. Подальше вкорінення кенофітів може призвести до втрати не лише унікальності, а й репрезентативності ценофлор.

Свідченням активної експансії адвентивних видів на сучасному етапі розвитку флори Східного Полісся є виявлені останнім часом нові місцезнаходження трьох кенофітів — Heracleum mantegazzianum, Impatiens gla n dulifera, Rudbeckia laciniata L..

Процес адвентизації флори Східного Полісся виявляється у збільшенні числа політопних видів. Широким є спектр місцезнаходжень кенофітів Acer ne gundo, Symphyotrichum. salignum (Willd.) Nesom, Conyza сanadensis, Pha lacroloma an nuum, Oenothera biennis L., Solanum nigrum L. та ін.

Одним з вагомих наслідків поширення адвентивних видів рослин є інсуляризація популяцій аборигенних видів. Як і конкуренція за екотопи, інсуляризація через поширення адвентивних рослин скорочує чисельність популяцій аборигенних організмів, що призводить до їх роз'єднання на мікропопуляції, котрі іноді складаються з невеликих груп чи навіть кількох особин. Так, поширення Impatiens parviflora у широколистяних лісах Східного Полісся спричинює зменшення проективного покриття домінантів Aegopodium podagraria L., Galium odoratum (L.) Scop., Carex pilosa Scop., а також елімінацію з трав'яного ярусу видів з низькою конкурентоспроможністю, насамперед зозулинцевих — Cephalanthera longifolia (L.) Fritsch, C. rubra (L.) Rich., Listera ovata (L.) R. Br., Epi pactis atrorubens (Hoffm.) Besser.

Для аналізу представленості адвентивних видів рослин у ценофлорах, які Виділенодля Східного Полісся, наведемо їх характеристики.

Лемнетально-потаметальна ценофлора об'єднує вільноплаваючі на поверх ні й у товщі води неукорінені види рослин (67 таксонів) та прикріплені гідатофіти із плаваючими на поверхні або зануреними в товщу води листками. Їх види поширені в мезотрофних, евтрофних замкнених або малопроточних водоймах з піщаними, мулистими, торф'янистими донними відкладами і коливанням рівня води. Літорелетальна ценофлора представлена 14-ма прибережно-водними видами, які формують угруповання в замкнених прісноводних, періодично обводнених олігоі мезотрофних екотопах з піщаними, піщаному листими, піщано-глинистими та піщано-торф'янистими донними відкладами. Основу наноюнцетальної ценофлори, що налічує 27 видів, становлять дрібні ефемерні однорічники, які в літньо-осінній період (3—4 місяці) на дні пересихаючих водойм формують угруповання. Фрагміто-магнокаріцетальна ценофлора представлена 133 видами багаторічних трав, екотопи яких характеризуються високим зволоженням та мінеральним живленням — це вологі, мокрі та болотисті луки, болота, повітряно-водні угруповання на дернових, оглеєних, мулувато-болотних та лучно-болотних ґрунтах і мулисто-піщаних, мулистих та мулисто-торф'яних донних відкладах. Бульбосхенетальна ценофлора об'єднує повітряно-водні середні та високі трави (16 видів), які віддають перевагу мілководдям слабосолонуватих замкнених і слабопроточних водойм зі значним коливанням рівня води протягом вегетаційного періоду. Шейх церієтально-каріцетальну ценофлору складають 96 видів, які входять до ценозів мезотрофних і мезоевтрофних осоково-сфагнових боліт та угруповань з вищою трофністю, зазвичай дериватів мокрих лісів, що здебільшого трапляються на торфово-болотних і торфувато-болотних, рідше — на дернових, сильно оглеєних глинисто-піщаних ґрунтах. Оксикококальну ценофлору представляють 33 види дуже рідкісних для регіону оліготрофних бореальних сфагнових боліт і ценозів мезотрофних гіпнових і сфагнових лісових боліт. Аренатеральна ценофлора сформована здебільшого видами евмезофітних лук, поширених переважно на дернових та дернових глейових ґрунтах. До її складу увійшли також види ксеромезофітних лук, що виникли внаслідок ксерофітизації мезофітних лучних фітоценозів під впливом надмірного випасання та знищення деревночагарникової рослинності на прируслових ділянках заплав — загалом 255 видів. Молінієтальна ценофлора представлена 268 видами значно поширених у регіоні вологих лук, сформованих на болотних, дерново-глейових та торфовоболотних ґрунтах. Нардо-калюнетальна ценофлора охоплює 57 видів психромезофітних трав'яних та чагарничкових угруповань, сформованих на досить бідних слабозадернованих піщаних, супіщаних та суглинистих дуже опідзолених та дерново-підзолистих ґрунтах. До складу келеріо-корінефоретальної ценофлори входять 102 види трав'яних ксерофітних угруповань. Фестукальноброметальна ценофлора представлена 56 видами фрагментарно поширених на сухих схилах в околицях Новгорода-Сіверського та Чернігова степових угруповань. Тріфоліо-геранієтальна ценофлора об'єднує 286 видів узлісь, мезоксерофільних чагарникових угруповань, які подекуди трапляються в регіоні, а також ценозів світлих дубових і дубово-соснових лісів. Саліцітальна ценофлора представлена 63 видами лісових і чагарникових заплавних угруповань. Альнетальносаліцітальна ценофлора налічує 126 видів заболочених угруповань, зокрема вільхових лісів та чагарникових ценозів. Кверцетальну ценофлору представляють 189 видів, приурочених до зональних лісових угруповань мезофільних широколистяних лісів та гігрофільних незаболочених лісів. Види (223 таксони), які входять до пінетально-піцеєтальної ценофлори, є представниками ценозів соснових лісів, а також узлісних, післявирубкових і післязгарищних угруповань. У складі піцеєтальної ценофлори — 69 видів ялинників, сформованих на бідних кислих ґрунтах та в ялиново-широколистяних лісах. Бідентальна ценофлора представлена 43 видами угруповань літніх однорічників, що зростають на перезволожених і пересихаючих ділянках з багатими на нітрати ґрунтами. Стелярієтальна ценофлора об'єднує 62 види, які трапляються в сегетальних угрупованнях, що формуються в посівах зернових та просапних культур: на орних угіддях суходолів і борових терас заплав річок, на місці агрофітоценозів при заміні посівів зернових культур просапними, краях полів, уздовж польових доріг, поблизу токів, біля житла на піщаних або супіщаних ґрунтах із незначною нітрифікацією. Артемізієтально-агропіретальна ценофлора представлена переважно гемікриптофітами, які трапляються в рудеральних і агломератних ценозах на багатих субстратах, та ценозах двоі багаторічників на сухих антропогенно змінених ділянках. У складі ценофлори — 306 видів. Плантагінетальна ценофлора є збірною групою видів, поширених в угрупованнях на механічно порушених нітрифікованих ґрунтах, котрі зазнають впливу випасання, в угрупованнях на багатих, інколи слабозасолених ґрунтах важкого механічного складу, які періодично затоплюються, та у фітоценозах, що формуються на витоптуваних, ущільнених субстратах і піщаних ґрунтах. У складі ценофлори — 225 видів. Робінієтальна ценофлора охоплює 100 видів угруповань штучних деревних насаджень та міської спонтанної деревної рослинності. До галіо-уртіцетальної ценофлори віднесено 165 видів природних та антропогенних ценозів, які формуються на нітрифікованих субстратах, а саме угруповань узлісь, парків, берегів річок, а також трав'яно-чагарникових фітоценозів. За ступенем натуралізації в адвентивній фракції флори переважають епекофіти — види, які натуралізувалися на трансформованих, вторинних екотопах (158, 58,96 % адвентивної фракції флори). Саме вони становлять основу стелярієтальної ценофлори (34, 54,84 % видового складу ценофлори) та близько чверті артемізієтально-агропіретальної (87, 28,43 %), плантагінетальної (71, 31,56 %) і робінієтальної (23, 23,0 %) ценофлор (табл. 2; рисунок).

Високу частоту трапляння в сегетальних угрупованнях мають 11 видів, у рудеральних — 22. Локально поширені Axyris amaranthoides L., Grindelia squarrosa (Pursh) Dunal, Silphium perfoliatum L., Kali tragus (L.) Scop., Hippophaё rhamnoides L., Lathyrus tuberosus L., Geranium sibiricum L., Papaver rhoeas L., Lycium barbarum L., Verbena officinalis L. та інші види.

Колонофіти — види, відносно усталені в місцях занесення (Ulmus pumila L., Hordeum jubatum L., Setaria verticillata (L.) P. Beauv.) або там, де вони здичавіли (лікарські Levisticum officinale W.D.J. Koch, Mentha. piperita L., плодові Juglans regia L., Morus alba L., Chaenomeles japonica (Thumb.) Lindl., Prunus domestica L., Fragaria virginiana Duchesne, декоративні Juglans mandshurica Maxim., Thladiantha dubia Bunge, Ligustrum vulgare L., Syringa vulgaris L. Sorbaria sorbifolia (L.) A. Braun, Physalis ixocarpa Brot. ex Hornem., Lychnis chalcedonica L., Vitis amurensis Rupr., Parthenocissus inserta (A. Kern.) Fritsch), але не поширилися в інші місця, в адвентивній флорі Східного Полісся становлять 17,91 % (48 видів). Серед 32 видів (11,94 %) агріофітів є такі, що достатньо представлені в антропогенних та напівприродних ценофлорах, натуралізувалися і закріпилися у природних екотопах, де відсутня або дуже послаблена конкуренція з боку аборигенів. Ми виявили їх у лемнетально-потаметальній (Elodea canadensis Michx.), фрагміто-магнокаріцетальній (Acorus calamus L., Rudbeckia laciniata, Impatiens glandulifera), аренатеральній (Sisyrinchium septentrionale Bick nell, Saponaria offi cinalis L., Trifolium hybridum L.), молінієтальній (Juncus tenuis Willd., Sym phyo trichum. salignum (Willd.) Nesom,), келеріо-ко рі не фо ре тальній (Vicia angustifolia Reichard, Oenothera biennis, O. rubricaulis Klebahn.), тріфоліо-гера ніє та льній (Si le ne armeria L., Lupinus polyphyllus Lindl., Amelanchier ovalis Medik.), са ліцітальній (Acer negundo, Amorpha frutcosa, Salix fragilis), альнеталь но-саліцітальній (Impatiens glandulifera, Echinocystis lobata (Michx.) Torr. & A. Gray), кверцетальній (Impatiens parviflora) та пінетально-піцеетальній (Pinus banksiana Lamb., Saponaria officinalis, Robinia pseudoacacia, Fallopia convol vulus ценофлорах.

У флорі Східного Полісся 30 видів (11,19 %) ефемерофітів. Здебільшого це однорічні трави, які іноді за сприятливих умов виходять з культури, але не натуралізуються й існують за межами земель, що обробляються 2—3(4) роки. Серед ефемерофітів переважають культурні рослини, що інтродукуються або впроваджені в культуру і вирощуються як харчові (Fagopyrum esculentum Moench, Papaver somniferum L., Lycopersicum esculentum Mill. s. l.), пряно-ароматичні (Anethum graveolens L.), технічні (Phytolacca americana L., Nicotiana rustica L.), ме доносні (Phacelia tanacetifolia Benth.), декоративні (Calendula officinalis L., Hesperis sibirica L., Lunaria annua L., Dianthus barbatus L., Nicandra physalodes (L.) P. Gaertn.), кормові (Isatis tinctoria L., Onobrychis viciifolia Scop., Ornitopus sativus Brot.). Трапляються і бур'яни — Eragrostis pilosa (L.) P. Beauv., Sisymbrium polymorphum (Murray) Roth. та ін. У покинутих селах і хуторах поблизу колишнього житла нетривалий час (до вимерзання) існують Phlox paniculata L., Cerasus tomentosa (Thumb.) Wall. Більша частина адвентивних рослин потрапила до регіону дослідження випадково. Ергазіофіти — свідомо занесені рослини — тут представлені 96 видами (35,82 % адвентивної флори). Осередки їх локалізації приурочені до місць культивування.

Отже, адвентивна флора Східного Полісся, основу якої переважно становлять давньосередземноморські види з високим ступенем натуралізації, розвивається в напрямку розширення спектра місць локалізації кенофітів, здебільшого північноамериканських, та активізації процесів їх входження як сталого компонента у природні ценофлори, насамперед саліцітальну, келеріо-корі не фо ретальну, пінетально-піцеетальну та аренатеральну.

Для інвазій кенофітів на Східному Поліссі сприятливими є ґрунтово-кліматичні, ландшафтно-типологічні умови, діаспори безперешкоднопоширюються розгалуженими гідрологічною і транспортною мережами та ін. Подальше вкорінення кенофітів в інвазіабельні природні рослинні угруповання внаслідок низької конкурентоспроможності видів місцевої флори може призвести до втрати не лише унікальності, а й репрезентативності ценофлор.

На Східному Поліссі виходять з культури деякі види корисних рослин, котрі походять з гумідних областей і є нестабільним компонентом спонтанної флори регіону.

Використана література:

1. Коломійчук В. П. Доповнення до флори судинних рослин Запорізької області / Вісник Запорізького національного університету №2, 2009 c.9-15

2. Мельник Ю.А., Шовган А.Д. Флора судинних рослин території оздоровчоспортивного табору "Лісотехнік" Науковий вісник, 2003, вип. 13.5 c.334-338

3. Лукаш О.В. Адвентизація флори судинних рослин Східного Полісся / ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2009, т. 66, № 4 c.507-607





Реферат на тему: Судинні рослини Запорізької, Миколаївської областей та Східного Полісся (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.