Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Судинні рослини, що потребують охорони в Українських Карпатах (реферат)

Зміст

1. Розмаїття флори судинних рослин в Українських Карпатах

2. Судинні рослини, що потребують охорони в Українських Карпатах

3. Ендемічні види судинних рослин у флорі Українських Карпат

Використана література

1. Розмаїття флори судинних рослин в Українських Карпатах

Початком вивчення флористичного розмаїття Українських Карпат можна вважати дослідження професора Балтазара Гаке, розпочаті 1788 року. З того часу понад два сторіччя флору судинних рослин вивчало багато поколінь австрійських, польських, українських, словацьких, чеських, угорських, румунських і російських ботаніків. Результати їхніх досліджень узагальнено в 3—12 томах Флори Української РСР (1950—1965) та у Визначнику рослин Українських Карпат, що базувався на Флорі. Протягом трьох останніх десятиріч минулого століття опубліковано лише кілька праць підсумкового характеру, що стосувались флори Українських Карпат. Три з них — монографії К. Малиновського, В. Чопика і В. Ткачика стосувались флори (а праця К. А. Малиновського — і рослинності) природно окресленої території — високогір'я Карпат і Прикарпаття, роботи ж С. Фодора та Конспект флори Північної Буковини колективу авторів присвячені флорі не лише гірської, а й рівнинної частини адміністративної области.

У Визначнику — останньому опублікованому флористичному зведенні для територїї Українських Карпат — зазначено, що в Українських Карпатах зростає 2012 видів і підвидів судинних рослин. Насправді ж у Визначнику наведено 2091 таксонів природної флори і 318 — спонтанних антропофітів і культиварів, тобто 2409 таксонів. Проте й остання цифра не повністю відображає кількісний склад флори, оскільки територія, охоплена Визначником, виходить далеко за будь-які межі Карпат — тектонічні, геоморфологічні, геоботанічні та й власне флористичні, що також спотворює кількісні та якісні характеристики флори. Так, до складових флори Українських Карпат у Визначнику віднесенo Betula humilis Schrank (Полісся, північна частина Лісостепу), Salix myr sinifolia Salisb. (Розточчя), S. starkeana Willd. (південна межа поширення проходить північніше Львова) та цілу низку інших видів, які слід вилучити з її складу. З іншого боку, понад 70 видів і підвидів, що вказувались для території у публікаціях різних авторів і в більшості своїй підтверджені гербарними зборами, до Визначника не увійшли; та й за період, що минув після виходу Визначника в світ, з терену Українських Карпат було описано нових, а також виявлено досі невідомих — близько 90 таксонів.

Оцінка і порівняння флористичного багатства Українських Карпат щодо інших частин Карпат значною мірою ускладнюється також і тим, що в переважній більшости опрацювань застосовувались відмінні стандарти виду, часто навіть в одній праці одночасно. Критичний перегляд видового складу на базі політипічного стандарту виду й уніфікованої таксономії, прийнятої у Flora Europaea (1964—1982, 1993) та врахування останніх флористичних знахідок дає змогу стверджувати, що природну (тобто сформовану автохтонними видами й археофітами) флору Українських Карпат складають 1997 видів і підвидів судинних рослин. * Для порівняння — флору Східних Карпат складають 2759 видів і підвидів, що належать до 127 родин і 633 родів, а флора всіх Карпат, за останніми підрахунками, налічує 4004 таксони видового та підвидового ранґу.

Низхідний ряд із 116 родин, до яких належать види флори, очолюють десять родин — провідних за кількістю видів: Compositae — 306 видів і підвидів, Gramineae — 158, Rosaceae — 131, Cyperaceae — 110, Scrophulariaceae — 92, Ranunculaceae — 84, Leguminosae — 81, Cruciferae — 70, Labiatae — 60 і Umbelliferae — 57, що охоплюють 1149 таксонів, тобто 57,6 % видового складу флори. Слід зауважити, що склад провідних за кількістю видів родин флори Українських Карпат майже збігається зі складом початку родинного спектра загальнокарпатської флори (в останньому замість родини Labiatae, до складу першої десятки входить родина Сaryophyllaceae).

Родовий спектр флори Українських Карпат, що охоплює 542 роди, розпочинають десять родів, найбагатших за кількістю видів: Hieracium — 105, Carex — 85, Veronica — 43, Alchemilla — 36, Ranunculus — 31, Galium — 26, Festuca — 24, Viola — 23, Senecio — 23 i Rubus — 20. Лише 125 видів, що належать до 45 родів — це дерев'янисті рослини — фанерофіти, роль яких у формуванні рослинного вкриття важко переоцінити: ще й досі 41,4 % території Українських Карпат вкрито лісами, незважаючи на багатовікову історію їх не завжди раціонального використання. Решта спектра життєвих форм — 93, 7% видового складу — це, як і в інших гірських системах помірної зони, хамефіти, гемі-криптофіти, криптофіти і дуже незначною мірою — терофіти.

З усього родинного та родового спектра 23 родини та 53 роди містять ендемічні для флори Українських Карпат таксони. Цей найцінніший з погляду генези та охорони біорозмаїття компонент флори в кількісному розумінні оцінювався різними дослідниками по різному: М. Котов і В. Чопик подають 64 ендеми, С. Стойко і Л. Тасєнкевич — 92, В. Крічфалушій і Г. Б. Будников — 89, К. Малиновський наводить для їх високогірної частини 94 види, а В. Чопик — 77 ендемічних видів. Підсумовуючи всі попередні дані, разом з останніми таксономічними обробками окремих груп, можна стверджувати, що до складу флори Українських Карпат входить 125 ендемічних таксонів: 76 — видового і 49 — підвидового ранґів. Варто зауважити, що у флорі Українських Карпат, як і Карпат загалом, ендемізм проявився лише на видовому і підвидовому рівнях. (Рід Pietrosia Nyár., що був описаний з румунської частини Східних Карпат як монотипічний — єдиний ендемічний для флори Карпат, в останніх обробках віднесений до роду Andryala L.).

Лише незначна частина ендеміків — 16 таксонів — це ендеми Українських Карпат. Серед них переважають дрібні, апоміктичні, поліплоїдні та гібридогенні таксони — Acinos alpinus (L.) Moench subsp. baumgartenii (Simonk.) Szafer et Pawł., Aconitum anthora L. subsp. jaquinii (Rchb. ex Beck) Domin, Alchemilla bucovinensis Sytschak, A. szaferi Pawł., Astragalus australis (L.) Lam. subsp. krajinae Domin, Carex sempervirens Vill. subsp. pseudotristis (Domin) Pawł., Centaurea phrygia L. subsp. nigriceps (Dobrocz.) Dostál,, Hieracium catenatum Sennik., H. grofae Woł., H. mukacevense Juxip., H. ukierniae Woł. et Zahn, H. worochtae Woł., Ranunculus malinovskyi Jelen. et Derv.-Sokol., Rosa heterostyla Chrshan., статус переважної більшости яких потребує подальшого уточнення. Лише Galium pawłowskii Kucowa, описаний з вапняків Чивчин, та G. transcarpaticum Stojko et Tasenk. з юрських вапняків Угольки (Карпатський біосферний заповідник) — диплоїди, що входять до нечисленної у Карпатах групи палеоендеміків.

Ceред ендемічних таксонів в Українських Карпатах найбільшу групу становлять, звичайно, східнокарпатські ендеми. Крім уже перелічених раніше, поширених лише в українській частині Східних Карпат, ще 22 види і підвиди належать до цієї групи: Aconitum gayeri Starmühler, Alchemilla czywczynensis Pawł., A. pungentiflora (Plocek) Plocek, Armeria pocutica Pawł., Centaurea phrygia L. subsp. carpatica (Porc.) Dostál, C. phrygia L. subsp. nigriceps (Dobrocz.) Dostál, C. maramarosiensis (Jav.) Czerep., Cirsium decussatum Janka, Euphorbia carpatica Woł., Hieracium plaicense Woł., H. pocuticum Woł., H. rapunculoidiforme Woł. et Zahn, Melampyrum saxosum Baumg., Minuartia verna (L.) Hiern subsp. oxypetala (Woł.) Halliday, Nigritella carpatica (Zapał.) Teppner, Klein et Zagulsky, Poa rehmannii (Asch. et Graebn.) Woł., Pulmonaria filarszkyana Jáv., Saussurea porcii Degen, Scabiosa lucida Vill. subsp. barbata Nyár., Silene nutans L. subsp. dubia (Herbich) Zapał., Silene zawadzkii Herbich, Thymus alternans Klokov.

Другу за чисельністю групу — східно-південнокарпатських ендемів, що відображають тісні флорогенетичні зв'язки поміж флорами Східних і Південних Карпат, становлять 27 таксонів: Achillea oxyloba (DC.) Schultz Bip. subsp. schurii (Schultz Bip.) Heimerl, Aconitum bucovinense Zapał., A. nanum (Baumg.) Simonk., A. lasiocarpum (Rchb.) Gáyer subsp. lasiocarpum, Alopecurus pratensis L. subsp. laguriformis (Schur) Tzvelev, Aquilegia transsilvanica Schur, Carduus kerneri Simonk., Chrysosplenium alpinum Schur, Delphinium elatum L. subsp. nacladense Zapał., Erysimum witmannii Zaw. subsp. transsilvanicum (Schur) P. W. Ball, Festuca porcii Hackel, F. rupicola Heuff. subsp. saxatilis (Schur) Rauschert, Genista tinctoria L. subsp. oligosperma (Andrae) Prodan, Heracleum carpaticum Porc., H. sphondylium L. subsp. transsilvanicum (Schur) Brummitt, Hieracium caesiogenum Woł. et Zahn, H. krasanii Woł., H. lomnicense Woł., Primula elatior (L.) Hill subsp. poloninensis (Domin) Dostál, Phyteuma vagneri A. Kern., Poa granitica Br. -Bl. subsp. disparilis (Nyár.) Nyár., Ranunculus carpaticus Herbich, Rumex arifolius All. subsp. carpaticus (Zapał.) Pawł., Senecio ucranicus Hodalová, Thlaspi dacicum Heuff. subsp. dacicum, Viola declinata Waldst. et Kit.

Групу західно-східно-південнокарпатських ендеміків, що традиційно називають загальнокарпатськими, становлять 23 таксони: Campanula carpatica Jacq., С. serrata (Kit.) Hendrych, Cardaminopsis neglecta (Schultes) Hayek, Centaurea phrygia L. subsp. melanocalathia (Borbás) Dostál, Euphrasia arctica Lange ex Rostrup subsp. slovaca Yeo, Festuca carpatica F. Dietr., Hesperis nivea Baumg., Hieracium scitulum Woł., Knautia dipsacifolia Kreutzer subsp. turocensis (Borbás) Jáv. ex Kiss, Lathyrus transsilvanicus (Sprengel) Fritsch, Leontodon montanus Lam. subsp. pseudotaraxaci Schur, Luzula alpinopilosa (Chaix) Breistr. subsp. obscura Fröhner, Oxytropis carpatica Uechtr., Poa pannonica A. Kern. subsp. scabra (Asch. et Graebn.) Soу, Pyrola carpatica Holub et Křisa, Salix kitaibeliana Willd., Scabiosa lucida Vill. subsp. pseudobanatica (Schur) Chrtek, Scilla bifolia L. subsp. subtriphylla (Schur) Domin, Sedum telephium L. subsp. fabaria (Koch) Kirschl., Thymus pulcherrimus Schur, Trifolium pratense L. subsp. kotulae (Pawł.) Soják, Trisetum flavescens (L.) Beauv. subsp. tatricum Chrtek, T. fuscum (Kit. ex Schultes) Schultes.

Західно-східнокарпатська група ендемів, яку ще донедавна не виділяли при аналізі карпатського ендемізму і котра, як виявилось у наслідку докладного критичного вивчення, зокрема, роду Alchemilla L., є досить чисельною (18 таксонів): Alchemilla babiogorensis Pawł., А. braun-blanquetii Pawł., А. gorcensis Pawł., А. kornasiana Pawł., А. ladislai Pawł., А. pseudincisa Pawł., А. smytniensis Pawł., А. suavis Plocek, А. subconnivens Pawł., А. turculensis Pawł., А. walasii Paw., А. zapalowiczii Pawł., Dianthus carthusianorum L. subsp. saxigenus (Shur) Jáv., Hieracium atrellum (Zahn) Juxip, H. virgicaule Nëgely et Peter, Jovibarba globifera (L.) J. Parnell subsp. preissiana (Domin) Holub, Poa nemoralis L. subsp. carpatica Jirašek, Primula elatior (L.) Hill subsp. carpatica (Fuss) W. W. Sm. et Forrest.

Решта ендемічних таксонів належать до:

 східно-південнокарпатсько-апушенської групи (10 таксонів) — Aconitum degenii Gáyer, A. firmum Rchb. subsp. fissurae Nyár., A. firmum Rchb. subsp. fussianum Stahrmüller, A. moldavicum Hacq. ex Rchb. subsp. hosteanum (Schur) Asch. et Graebn., Dianthus spiculifolius Schur, Knautia dipsacifolia Kreutzer subsp. pocutica (Szabo) Ehrend., Koeleria macrantha (Ledeb.) Schultes subsp. transsilvanica (Schur) Beldie, Leontodon repens Schur, Melampyrum herbichii Zapał., Phyteuma tetramerum Schur;

 західно-східно-південнокарпатсько-апушенської групи (7 таксонів) — Aconitum firmum Rchb. subsp. firmum, Bupleurum longifolium L. subsp. vapincense (Vill.) Todor, Campanula rotundifolia L. subsp. polymorpha (Witasek) Tacik, C. rotundifolia L. subsp. kladniana (Witasek) Tacik, Leucanthemum waldsteinii (Schultz Bip.) Pouzar; Soldanella hungarica Simonk. subsp. major (Neilr.) S. Pawł., Symphytum cordatum Waldst. et Kit.;

 західно-східно-південнокарпатсько-трансільванської групи (2 таксони) — Ranunculus auricomus L. subsp. binatus (Kit.) Jasiewicz, Sempervivum wettsteinii Letz subsp. wettsteinii (syn. S. montanum L. subsp. carpaticum Wettst. ex Hayek).

В Українських Карпатах розподіл ендемів поміж різними районами є нерівномірний. Найбільша їх концентрація спостерігається у південно-східній частині гір: на Свидовці, Чорногорі, Мармаросько-Чивчинському масивах із сформованим субальпійським і альпійським поясами, до яких вони, переважно, й приурочені. Із просуванням у західному напрямку, до границі поміж Східними і Західними Карпатами, кількість ендемів у флорах окремих масивів зменшується.

Поряд з ендемами специфіку кожної флори визначають також групи систематичних та історичних реліктів.

Серед систематичних реліктів слід згадати такі рідкісні, або загрожені неендемічні види, як Callianthemum coriandrifolium Rchb., Cimicifuga europaea Schipcz., Cortusa matthioli L., Juniperus sabina L., Lycopodiella inundata (L.) Holub, Marsilea quadrifolia L., Staphylea pinnata L., Rhododendron myrtifolium Schott et Kotschyr, Scheuchzeria palustris L., Taxus baccata L., Trapa natans L. та багато інших, котрі у своїй більшості є єдиними представниками роду у флорі Українських Карпат і потребують охорони, тоді як, наприклад, Huperzia selago (L.) Bernh., Equisetum telmateia Ehrh., E. hyemale L., Leucanthemum waldsteinii (Sch. Bip.) Pouzar, Homogyne alpina (L.) Cass., Adenostyles alliaria (Gouan) A. Kern., види роду Soldanella, Geum montanum L. тощо є цілком успішними видами, загрози існуванню яких в Українських Карпатах у даний момент нема.

Історичні релікти, як залишки попередніх етапів флорогенезу, звично класифікують відповідно до епохи, з якої вони збереглися у складі флори. Найчисельнішою у флорі Українських Карпат є група гляціяльних реліктів — аркто-альпійських, аркто-бореально-альпійських і бореально-монтанних за своїм сучасним поширенням видів, що зростають переважно у високогір'ї. Серед них є як досить розповсюджені види, наприклад, Empetrum nigrum L. subsp. hermaphroditum (Hagerup) Böher, Juncus trifidus L., Juniperus communis L. subsp. alpina (Suter) Čelak., Vaccinium uliginosum L., що утворюють характерні угруповання на досить значних площах у субальпійському й альпійському поясах, так і рідкісні, хоча й також ценозоутворювальні види — Dryas octopetala L., Loiseleuria procumbens (L.) Desv. Інші види, які можна назвати звичайними у високогір'ї (в екотопах, що відповідають їхнім вимогам), це — Anthoxanthum alpinum A. et D. Löve, Arabis alpina L., Bartsia alpina L., Epilobium alsinifolium Vill., Hieracium alpinum L., Luzula sudetica (Willd.) DC., Pedicularis verticillata L., Salix phylicifolia L., Saxifraga paniculata Mill., хоча й не є домінантами рослинних угруповань, проте зустрічаються досить часто на полонинах, вологих скелях, уздовж гірських потоків, спускаючись навіть у лісовий пояс. Проте більшість реліктів льодовикового періоду — це рідкісні види, відомі в Українських Карпатах з небагатьох місцезростань, розміщених у найбільш піднятій частині гір: на скелях, осипищних екотопах, у перезволожених місцях, у польодовикових карах тощо.

З найрідкісніших гляціяльних реліктів варто згадати Antennaria carpatica (Wahlb.) Bluff et Fingerh, Carex capillaris L., C. rupestris All., Conioselinum tataricum Hoffm., Draba fladnizensis Wulf., Juncus castaneus Sm., Linnaea borealis L., Lloydia serotina (L.) Rchb., Oxyria digyna (L.) Hill., Pedicularis oederi Vahl, Pinus cembra L., Poa alpina L., Polygonum viviparum L., Potentilla crantzii (Crantz) Beck, Rhodiola rosea L., Salix herbacea L., S reticulata L., Saussurea alpina (L.) DC., Saxifraga oppositifolia L., Selaginella selaginoides (L.) Beauv., Veronica alpina L., Viola biflora L. тощо.

Українські Карпати — це середньовисокі гори, і альпійський пояс розвинувся лише на окремих вершинах, що здіймаються понад 1800 м над р. м. Цим пояснюється порівняно невелика кількість — 78 альпійських видів у складі їхньої флори. Склад альпійського елемента найяскравіше свідчить про спільність формування і тісні зв'язки флори Карпат з флорами інших європейських гірських систем: за даними К. Малиновського, 65 альпійських видів, тобто 90,1% складу цього елемента, становлять види з європейським типом ареалу. Найрідкіснішими серед них є Agrostis alpina Scop., A. rupestris All., Cerinthe glabra Mill., Draba aizoides L., D. siliquosa Bieb., Erigeron alpinus L., Gagea fistulosa (Ram. ex DC.) Ker-Gawl., Nigritella nigra (L.) Rchb., Oreochloa disticha (Wulfen) Link, Primula halleri J. F. Gmelin, P. minima L., Saxifraga adscendens L., S. androsacea L., S. bryoides L., Saussurea discolor (Willd.) DC., Taraхacum panalpinum Soest, T. nigricans (Kit.) Rchb., Veronica aphylla L. Гірським характером флори Українських Карпат зумовлена досить значна участь у її складі — 333 таксони — монтанних видів (у широкому розумінні). До цієї групи належить більшість домінантів та едифікаторів рослинного покриву гір, серед них — Abies alba Mill., Acer pseudoplatanus L., Alnus incana (L.). Moench, Pinus mugo Turra, Fagus sylvatica L., Cardamine bulbifera (L.) Crantz, Nardus stricta L. тощо. Серед монтанних видів є значна кількість таких, що генетично пов'язані з гірськими лісами та субальпійськими високотравними угрупованнями, що вже були сформованими в пізньому терціялі — Aposeris foetida (L.) Less., Carex pendula Huds., Centaurea mollis Waldst. et Kit., Cicerbita alpina (L.) Wallr., Cirsium waldsteinii Rouy, Festuca drymeja Mert. et Koch, Gentiana lutea L., Ranunculus platanifolius L., Streptopus amplexifolius (L.) DC. та ін.

У складі флори Українських Карпат наявні не лише деривати льодовикового періоду, а й усіх польодовикових етапів міґрації рослинности. У лісовому поясі, на південно-східних макросхилах, в екотопах, з яких їх не могли витіснити експансивніші лісові види (переважно на вапнякових скелях), можна зустріти залишки термофільної флори з тепліших періодів голоцену: Carex humilis Leysser., Coronilla elegans Panč., Erythronium dens-canis L., Euphorbia epithymoides L., Festuca valesiaca Schleicher ex Gaudin, F. pseudodalmatica Krajina, Iris graminea L., Melica transsilvanica Schur, Rhamnus catharticus L., Sedum hispanicum L. та ін. Цілий комплекс термофільних видів ще зберігся на вулканічних останцях Вигорлат-Гутинського хребта, відкритих теплому повітрю з Угорської рівнини: Asplenium adiantum nigrum L., Buglossoides purpureocaerulea (L.) I. M. Johnston, Doronicum hungaricum Rchb. f., Dorycnium pentaphyllum Scop. subsp. patenti-pilosum Ledeb., Fraxinus ornus L., Quercus cerris L., Stipa pulcherrima C. Koch, Tilia tomentosa Moench тощо.

Діяльність людини в Українських Карпатах, особливо протягом останніх шести декад минулого та першого десятиріччя теперішнього століття, створила загрозу самому існуванню деяких екосистем і рівню біорозмаїття загалом. На небезпеці, що загрожує окремим видам рослин в Українських Карпатах, особливо деревним породам — тису, модрині, сосні кедровій європейській, сосні муґо та ін., учені-ботаніки почали активно наголошувати ще з початку ХХ ст.. До другої половини минулого століття ситуація настільки погіршилася, що охорони почали потребувати десятки таксонів судинних рослин, про що свідчать списки рідкісних і загрожених видів (щоразу довші), опубліковані багатьма ботаніками, та два видання Червоної книги України. В останнє з них внесено 157 видів із карпатського реґіону. Список карпатських видів з цього видання потребує перегляду, оскільки до нього не увійшло чимало загрожених видів флори Українських Карпат, натомість деякі види (наприклад, Astrantia major L., Huperzia selago (L.) Bernh., Lunaria rediviva L., Centaurea carpatica (Porc.) Porc.) внесені до нього, очевидно, унаслідок механічного перенесення з „Красной книги СССР" і без потреби переписуються із списку в список.

Розвиток міжнародної співпраці, усвідомлення малоефективности природоохоронних зусиль у межах політичних кордонів, спонукали до необхідности оцінки стану флори Карпат. У підготований Всесвітнім Фондом Природи Червоний список судинних рослин Карпат увійшло 97 представників флори — видів, небезпека зникнення яким загрожує у масштабах усієї Карпатської гірської системи (весь список складають 307 видів і 37 підвидів, тобто 9,9 % флори Карпат!). Зобов'язання, які взяла на себе Україна, ратифікувавши численні міжнародні угоди щодо охорони біорозмаїття, накладає додаткову відповідальність на науковців, що працюють у цій галузі. Верифікація списків загрожених видів, обґрунтування необхідности внесення до Червоної книги і Червоних списків нових таксонів мусить ґрунтуватися на докладних хорологічних і популяційних дослідженнях. Опублікована останнім часом низка праць може слугувати прикладом таких робіт — початком нового етапу у вивченні й науковому обґрунтуванні охорони розмаїття флори Українських Карпат, підготовці реґіональної Червоної книги.

2. Судинні рослини, що потребують охорони в Українських Карпатах

Для охорони в Українських Карпатах запропонований регіональний Червоний список видів судинних рослин. Він укладений на основі даних польових досліджень авторів, аналізу чисельних вітчизняних і закордонних гербарних колекцій та критичного перегляду літературних джерел, що містять відомості про флору регіону. Червоний список налічує 423 таксони, які належать до 238 родів і 72 родин. Показано їх місце у Червоних книгах різного рівня та міжнародних нормативно-правових документах. Наведено аналіз розподілу раритетних видів по систематичних, хорологічних і адміністративних одиницях та категоріях охорони. Представлені дані щодо структури і поширення ендемічного фітогенофонду. Подано перелік нових і забутих таксонів, а також таксонів, наявність яких у флорі регіону потребує підтвердження.

Серед глобальних проблем цивілізації, з якими людство вступило в нове тисячоліття, збереження біологічного різноманіття залишається однією з найактуальніших. У зв'язку з масштабним наступом людини на природу, дедалі більша кількість рослин і тварин стає неспроможною протистояти цьому тиску і опиняється перед загрозою зникнення. Нажаль, необхідно констатувати, що зараз видів вимирає значно більше, аніж утворюється нових. Відомо, що кожний вид є неповторним творінням природи, результатом тривалого еволюційного процесу. Тому завдання усіх свідомих громадян, і в першу чергу вчених допомогти зберегти природу в усій її різноманітності, не дати зникнути будь-якому виду рослин чи тварин.

Ця проблема є особливо актуальною для Українських Карпат, різноманіття флори яких відзначається високим багатством. Регіон займає тільки близько 5 % території України, однак, тут зосереджена майже половина всіх видів судинних рослин. В останні десятиріччя в Українських Карпатах спостерігається інтенсивне збіднення природних екосистем і зниження їх стійкості, втрата генофонду рослинного і тваринного світу. У зв'язку з цим зростає важливість вивчення фітогенофонду взагалі і раритетної його частини зокрема, а також опрацювання і впровадження ефективних заходів їх охорони. Першим кроком у цьому напрямку є ретельна інвентаризація та облік поширення раритетних видів рослин, зокрема їх локальних популяцій.

Питання охорони раритетного фітогенофонду Українських Карпат привертало увагу багатьох поколінь дослідників, однак, найбільш вагомі здобутки були отримані в останні 25-30 років. Одні з перших списків рідкісних рослин України, що включали і види флори Українських Карпат, були укладені В.І. Чопиком. С.С. Фодор уперше підготував перелік рідкісних видів флори Закарпаття. У праці С.М. Стойко для охорони в Українських Карпатах запропонований 271 вид; у роботі В.І. Комендара, С.С. Фодора, В.І. Вайнагія для Закарпаття наводиться 213 раритетних видів. Новіші дані щодо кількісного складу раритетного фітогенофонду Українських Карпат вказано у працях В.І. Комендара, де пропонується для охорони 370 видів та К.А. Малиновського і Й.В. Царика – 378 раритетних рослин. Ціла низка наукових публікацій містить перелік раритетних видів рослин окремих флористичних районів, природно-заповідних територій або інших об'єктів Українських Карпат. Так, для флори Карпатського біосферного заповідника С.М. Стойко, Л.О. Тасєнкевич, Л.І. Мілкіна наводять 118 рідкісних рослин. До раритетних видів лісових екосистем регіону В.І. Комендар і В.В. Крічфалушій зараховують 44 види. Пізніше В.В. Крічфалушій розширює даний реєстр до 141 виду. Відомості про поширення раритетних рослин у Прикарпатті знаходимо у працях В.П. Ткачика, а в Чернівецькій області І.І. Чорнея зі співавторами, які істотно доповнюють хорологічні відомості порівняно з тими, що подані в останньому виданні Червоної книги України.

Останнім часом В.В. Крічфалушій, Г.Б. Будніков, А.В. Мигаль опублікували "Червоний список Закарпаття …". У цій праці наведено перелік 485 раритетних видів рослин регіону (південно-західних макросхилів Українських Карпат і Закарпатської низовини), а також подано їх комплексну біоекологічну характеристику.

Пропонований увазі в даній роботі Червоний список охоплює відомості про раритетні види рослин усієї території Українських Карпат як південно-західних, так і північно-східних макросхилів. Він укладений на основі двадцятип'ятирічних польових досліджень авторів, аналізу чисельних вітчизняних і закордонних гербарних колекцій та літературних джерел, а також цінних порад багатьох колег-ботаніків.

Червоний список Українських Карпат налічує 423 таксони, що належать до 238 родів і 72 родин (див. додаток). Частка раритетних видів становить 21.0 % флори регіону. Для порівняння відзначимо, що до Червоної книги України занесено тільки 141 вид рослин, що зростають в Українських Карпатах, або 7.0 %. До вказаних вище кількісних даних включено також 7 видів (Саrex bоhеmіса, С. davalliana, Dictamnus albus, Ligularіа glаиса, Nутрhоіdеs реltаtа, Оrchis таsculа subsр. таsculа, О. раllens), що не наводяться для Українських Карпат у Червоній книзі України, однак, поширені тут. Одночасно з них виключений Саrdamіпе grаесa, оскільки вид для регіону вказується помилково.

Серед критично проаналізованих раритетних видів рослин Українських Карпат окремо наведемо такі групи.

Нові та забуті раритетні таксони флори регіону





Реферат на тему: Судинні рослини, що потребують охорони в Українських Карпатах (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.