Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Сучасний стан ялинових та смерекових лісів в Карпатах (реферат)

Зміст

1. Відновлення та динаміка перетворених ялицевих лісів

2. Сучасний санітарний стан смерекових лісів карпатського регіону Львівської області

3. Стабільність природних чистих ялинових лісів в Українських Карпатах

Використана література

1. Відновлення та динаміка перетворених ялицевих лісів

Внаслідок вивчення лісотвірних процесів природних ялиново-буковоялицевих гірських лісів Карпат встановлено чотири стадійну відновно-вікову закономірність їхнього розвитку. У ході відновлення вікові покоління лісу проходять ряд стадій: від пригніченого підросту до завоювання панівного стану у фітоценозі та поступового відмирання. Тривалість стадій розвитку становить від 30 до 80 років. Кожна стадія характеризується певною віковою, таксаційною і морфологічною будовою деревостану, їх складом, продуктивністю і характером природного відновлення. Повний цикл вікового розвитку одного покоління ялиці (від появи до розпаду) охоплює 300-320 років. Весь цикл вікових змін представлений двома якісно відмінними фазами: абсолютної переваги ялиці у фітоценозах і відносної переваги бука.

Довготривале інтенсивне освоєння гірських лісів Карпат призвело до значного поширення похідних деревостанів з порушеним циклом їх розвитку в усіх лісових формаціях. Біологічна особливість ялиці, як типової породи вибіркового господарства, найбільш масштабно відобразилися на ході цих процесів, поширенні і стані ялицевих лісів. Площа ялицевих лісів скоротилася з 258,5 до 94 тис. га. Збережені ялицеві ліси представлені в більшості перетвореними в різному ступені деревостанами зі спрощеним складом, віковою і розмірною структурою. Це, зазвичай, чисті або змішані ялиново-ялицеві насадження, у яких штучно введена ялина. Інтерес до вивчення змін у складі і структурі фітоценозів, які сформовані під впливом господарської діяльності, зумовлений потребою розроблення способів контролю над антропогенним впливом для розумного управління біогеоценотичними процесами, що буде сприяти підвищенню продуктивності, стійкості і збереженню захисних функцій лісових екосистем. З цією метою впродовж останніх 40 років в лісах ДП "Делятинське ЛГ, на території природного заказника "Клива", простежують за динамікою росту і формуванням перетворених ялицевих насаджень вологої ялиново-букової суяличини. Дослідження здійснювали на постійній пробній площі, яку закладено у 20-му кварталі Любіжнянського лісництва. Об'єкт перебуває на нижній частині схилу північно-східної експозиції стрімкістю 18° на висоті 565 м н.р.м. Ґрунт бурий гірсько-лісовий, потужний, слабощебенистий, суглинистий. У трав'яному покриві переважають мезоі мегатрофи. У підліску зрідка трапляється жимолость чорна і звичайна, вовче лико. Тип лісу волога ялиново-букова суяличина. Інвентаризацію насаджень здійснювали за загальноприйнятими в лісівництві методами. Тип вікової структури встановлювали за мінливістю віку і діаметрів дерев.

Склад деревостану 10 Яц одЯ. Межі зміни віку панівного ярусу 124171 років, а підлеглого 45-67 років. За характеристиками мінливості віку (20 %) і діаметрів (50 %) насадження належить до умовно-різновікового типу вікової структури. Деревостан характеризується значною строкатістю вертикальної і горизонтальної будови та поєднанням на відносно невеликих площах дерев різного віку та висоти.

Рис. 1. Фотографія загального вигляду досліджуваного деревостану

Розміщення дерев на площі нерівномірно-групове з наявністю виражених просвітів між окремими групами, до яких приурочено формування підросту. Зімкненість материнського намету 0,6-0,7. Загальна кількість дерев 402 шт./га, з яких 32 % дерева підлеглого ярусу віком 45-67 років. Діапазон коливання діаметрів дерев панівного ярусу 27-75, підлеглого 613 см. Абсолютна повнота 50,2 м2, запас 772 м3 на 1 га, поточний середньоперіодичний приріст 9,2 м3/га. У насадженні спорадично здійснювали вибірку пошкоджених і сухостійних дерев.

Облік підросту виконано на кругових майданчиках загальною площею 160 м2.

Підріст сформований з ялиці з домішками ялини і явора віком до 40 років і висотою до 5 м. Загальна кількість його 30150 шт./га. 62,1 % кількості підросту припадає на дрібний (10-30 см) і 37,9 % на крупніший. Підріст висотою більше 130 см сформований окремими групами в просвітах материнського намету. Зімкненість материнського намету є досить сприятливою для появи і формування підросту. Про це свідчить велика кількість (18750 шт.) дрібного підросту, який рівномірно поширений на площі. Формування підросту, за винятком окремих вікон, відбулося за останні 35 років. У наступні 20-30 років пройде поступовий перехід дрібного підросту в крупний, а підріст висотою вище 130 см, якого нараховується 7810 шт./га, сформує підлеглий ярус деревостану. Отже, можна зазначити, що в умовно-різновікових ялицевих насадженнях у 140-170-річному віці основного покоління деревостану настає період інтенсивного формування нового (молодого) покоління лісу.

Порівняння динаміки таксаційних показників за 40-річний період засвідчують, що в насадженні проходять постійні процеси відпаду і відновлення запасу деревостану. Найбільш істотні зміни в структурі деревостану відбулися за 19-річний період в 1979-1998 рр.. За цей період, внаслідок механічного пошкодження вершин дерев навалами снігу, зараженням їх ентомошкідниками та фітозахворюваннями, відбувся значний відпад дерев. За кількістю відпало 37 % дерев із запасом 261 м3/га, а середньоперіодичний річний відпад становить 13,7 м3/га. При цьому ялина, в кількості 38 особин, повністю випала зі складу деревостану. Однак, таксаційні показники стабільні, середні діаметр та висота насаджень змінені в межах 3 %, а запас збільшений на 2 %. Внаслідок зрідження деревостану значно зріс поточний середньоперіодичний приріст ростучих дерев, який порівняно з попереднім періодом в два рази більший і складав 14,5 м3/га. Показники поточного приросту і відпаду деревостану узгоджуються з проведеними раніше даними досліджень в ялицевих лісах.

Динаміка таксаційних показників деревостану за 40-річний період така: зростання середніх показників висоти, діаметра і кількості дерев становить відповідно 20, 44 і 18 %. Запас насаджень збільшився на 46 м3, або на 6,3 %. Середньоперіодичний поточний приріст нестабільний і змінюється залежно від віку і густоти дерев насадження, а тенденція його спаду стає помітна із збільшенням віку насаджень.

У перетворених господарською діяльністю ялицевих лісах відбувається відновлення встановлених закономірностей природних лісотвірних процесів. У 140-170-річному умовно-різновіковому перетвореному ялицевому насадженні створюються оптимальні умови для появи і розвитку природного поновлення. Високо підняті крони, спорадичний відпад дерев та їхнє поодиноке вирубування створюють оптимальні умови освітленості, яка сприяє інтенсивній появі і розвитку підросту. При цьому формується групово-різновікова структура підросту, який приурочений до просвітів у наметі деревостану. Такі групи чітко виділяються у старшого та крупномірного підросту, висота якого більше 2-х метрів. 40-річний період появи і розвитку підросту співпадає з періодом формування поколінь панівного ярусу деревостану. Порівняння віку старшого покоління деревостану і підросту свідчить про 130 150-річний цикл появи і розвитку молодого покоління лісу.

Прискорення темпів формування насаджень можливе шляхом здійснення групово-вибіркових рубань у поєднанні з доглядовими рубаннями в підлеглих ярусах деревостану. Формування складних високопродуктивних групово-різновікових деревостанів сприятиме швидкому вирощуванню крупної і середньої ділової деревини, підвищенню стійкості та захисних і естетичних функцій ялицевих лісів.

2. Сучасний санітарний стан смерекових лісів карпатського регіону Львівської області

Важливою проблемою для лісівників Львівщини на даний час є всихання смерекових насаджень Карпат. Карпати унікальний природний комплекс, значну частину якого займають Бескиди, які зазнали значних антропогенних змін.

Одним з головних критеріїв оцінки діяльності лісівників є санітарний стан лісових насаджень. Особливо гостро постало це питання перед лісовим господарством Львівщини в останнє десятиріччя, яке характеризується значним розповсюдженням кореневих гнилей та стовбурних шкідників, порушенням гідрологічного режиму лісових насаджень. Внаслідок, спостерігається дестабілізація лісових екосистем, а в ряді випадків і загибель лісу.

Різка трансформація карпатських лісових угідь розпочалось 150-200 р. тому. Тоді у Карпатах переважали змішані ліси з участю ялиці, смереки, бука, дуба. Внаслідок інтенсивної експлуатації лісових ресурсів площа букових лісів, корінних у гірській частині Львівщини, зменшились у 3,5 раза, а смерекових зросла у 6 разів.

Значної шкоди лісам завдало перетворення лісових площ на орні землі, що привело до різкого скорочення площі лісів, збіднення їх породного складу. Значної шкоди завдано лісам надмірними вирубками у повоєнний період, коли вирубувались ліси в найбільш доступних місцях, без врахування того, що в гірських районах в умовах пересічного рельєфу, при різкому перепаді атмосферного тиску, зростає дія небезпечних вітрів, а наявність значної кількості опадів і вологих вітрів посилює небезпеку вітровалів.

Нерозумне втручання людини у складне життя лісу призвело до знищення декількох десятків мільйонів кубометрів цінного лісу вітровалами у 1957, 1964, 1969, 1970, 1982, 1989, 1992 років. За післявоєнні роки, у зв'язку з розвитком лісокультурної справи, площа лісів збільшилась на 25 % в основному, за рахунок посадки швидкорослої смереки, нестійкої до вітровалів та буреломів.

Тому в останні роки почастішали буреломи, посилились ерозійні процеси, інвазії шкідників і відбулось розповсюдження хвороб, особливо у смерекових монокультурах. Тільки буреломами 1989-92 рр пошкоджено близько 1 млн., кубометрів цінного карпатського лісу. В останнє десятиріччя прийшла нова біда почалося масове всихання смерекових лісів.

Однією з основних причин масового всихання смерекових лісів є створення монокультур смереки на значних площах, які виявилися не стійкими для хвороб, недотримання лісогосподарськими підприємствами вимог санітарних правил та лісівничих вимог при веденні господарства у смерекових насадженнях, а також несприятливі кліматичні умови.

Для визначення реального стану всихання смерекових насаджень в жовтні грудні 2003 р Львівською державною лісовпорядною експедицією "Ліспроект" разом із спеціалістами центру "Львівлісозахист" і лісогосподарськими підприємствами проведено дослідження смерекових лісів карпатського регіону Львівської області.

За матеріалами обліку лісового фонду (2002 р.) площа смерекових лісів Львівського обласного управління лісового господарства дорівнює 58,3 тис. га, що становить 13,5 % від вкритої лісовою рослинністю площі області. Із загальної площі смерекових насаджень 51 % (29,7 тис. га) зростають у букових, ялицевих, дубових типах лісу (в букових типах лісу зростає 7,4 тис. га смеречників, в ялицевих типах лісу 17,8 тис. га, дубових типах лісу 2,2 тис. га, в інших типах лісу 2,4 тис.га). У регіоні переважають смерекові насадження Iа і вищих бонітетів за Орловим (56 %), I бонітетом характеризується 35 % площ смерекових насаджень. Середні таксаційні показники смерекових насаджень за матеріалами базисного лісовпорядкування (1990-91 рр.) такі:

● середній вік 55років

● середній бонітет I,6 а

● середня повнота 0,7

● середній запас на 1 га 321 м.

● середній запас 1га стиглих насаджень 378 м.

Однією з основних причин захворювання та погіршення санітарного стану смерекових насаджень є опеньок осінній та коренева губка. Епіфітотії цих хвороб набувають масового розвитку в чистих похідних смерекових насадженнях.

Під дією кореневих гнилей зростає кількість вітровальних дерев, що сприяє заселенню їх стовбурними шкідниками короїдами та вусачами. При цьому опеньок осінній та коренева губка слугують першопричиною ослаблення насаджень, а короїди прискорюють процес відмирання дерев. Переважна більшість цих видів селиться на ослаблених гнилями, але на зовнішній вигляд ще живих деревах. Крона дерева може бути ще зеленою, а в нижній частині стовбура спостерігається осипання кори.

Під час проведення санітарного обстеження смерекових насаджень встановлено, що більшість ділянок смерекових насаджень вражені опеньком осіннім та кореневою губкою. Загальна площа насаджень, пошкоджених опеньком осіннім та кореневою губкою, становить 19408 га., з них сильний ступінь пошкодження насаджень виявлено на площі 7796 га., середній на площі 7491 га., слабкий на площі 4121 га. Розподіл площ пошкоджених смерекових насаджень за віком та ступенем пошкодження наведено в табл. 1.

Наведені дані свідчать, що найбільше площ пошкоджено кореневими гнилями у віці 60 і більше років (саме в цьому віці в насадженнях найбільше захаращення, наявність вітровальних і буреломних дерев, що спричиняється масового поширення хвороб).

При натурному обстеженні виявлено, що на площах, пошкоджених кореневими гнилями, захаращеність становить 159,3 тис. м., дерева V VI категорії стану (свіжий і старий сухостій) 979,3 тис. м., дерева III IV категорії стану (дерева, які, відповідно до "Санітарних правил у лісах України", повинні бути зрубані) 1963,9 тис. м.

Таким чином, обсяг пошкодженої деревини становить 2943,2 тис. м., і дорівнює 12,6 річних розрахункових лісосік рубань головного користування по ялиновому господарстві.

Для встановлення причин пошкодження смерекових насаджень проведено аналіз розподілу пошкоджених лісів за повнотами та складом насаджень. Пошкодження кореневими гнилями виявлено при всіх повнотах насаджень, але у низькоповнотних та середньоповнотних насадженнях ступінь пошкодження насаджень значно більший, ніж у високоповнотних насадженнях. Разом з тим, табл. 3 дає змогу зробити висновок, що змішані насадження більш стійкі до кореневих гнилей. Чим більша домішка інших порід у складі смерекових насаджень, тим менша площа кореневих гнилей і менший ступінь пошкодження.

У середньому, щорічно суцільні санітарні рубання у смерекових насадженнях проводяться на площі 246 га з вибіркою 59,6 тис. м., вибіркові санітарні рубання проводяться на площі 1185 га з вибіркою 24,9 тис. м.. Очищення лісу від захаращеності проводиться на площі 615 га., з вибіркою 6,8 тис. м.. Обсяги робіт з очищення лісу від захаращення явно недостатній. Роботи проводяться, в основному, вздовж доріг. Є факти погіршення стану насаджень в наслідок лісогосподарської діяльності.

Вибіркові санітарні рубання у смерекових насадженнях дають тимчасовий ефект. У процесі рубань відбувається зрідження намету, що збільшує кількість світла та змушує дерева смереки більш інтенсивно використовувати вологу. Водночас корені, у яких починається розвиток міцелію збудників кореневих гнилей, не можуть компенсувати дефіцит вологи, це прискорює відмирання дерев після вибіркових санітарних рубань. У таких насадженнях виникає потреба проведення вибіркових рубань і надалі, що призводить до зменшення повноти до критичної і призначення суцільного санітарного рубання. Після проведення суцільних рубань на більшості площ створюються монокультури ялини або йде її природне поновлення. Недостатній обсяг доглядів у не зімкнутих культурах призводить до відпаду ялиці та інших супутніх порід.

Після рубань догляду у смерекових молодняках, де існує потенційна можливість розвитку кореневих гнилей, не завжди забезпечується формування змішаних насаджень з участю листяних насаджень. Доглядові та санітарні рубання необхідно проводити в осінньо-зимовий період з подальшим обкоруванням пнів та кореневих лап.

Для вирішення проблеми всихання смерекових насаджень карпатського регіону необхідно:

● розробити державну програму реконструкції похідних смеречників та забезпечити фінансування цих робіт;

● переглянути вік рубань головного користування по всіх ялинових госпсекціях;

● розробити і затвердити рекомендації щодо господарювання у смерекових насадженнях, що спрямовані на формування високопродуктивних і біологічно стійких деревостанів на лісотипологічній основі, внести відповідні зміни до "Санітарних правил у лісах України" та "Правил рубок, пов'язаних з веденням лісового господарства".

3. Стабільність природних чистих ялинових лісів в Українських Карпатах

Чисті ялинові ліси охоплюють високогірні частини схилів Горган, Чорногори, Чивчинських і Гринявських гір на висотах від 1200 до 1650 м н.р.м. Ґрунти є сильно щебенистими, малопотужним, бурими гірськолісовими, гірськопідзолистими. Трапляються кам'янисті розсипи. Як едифікатор на дуже бідних кам'янистих ґрунтах високогірних районах Горган супутником ялини є сосна кедрова європейська (Pinus cembra L.). У чистих ялинниках збереглися пралісові ділянки, а ялинники приполонинної зони відіграють надзвичайно важливу роль як водорегулівні, ґрунтозахисні і протиерозійні лісові угруповання. Захисні функції цих лісів щодо запобігання природних катастроф неоцінима. Відомими є наукові твердження, що природні ліси значно менше піддаються руйнуванням хворобами і шкідниками та є менш вразливими до екстремальних кліматичних чинників. С. Корпель вважає, що не можливо уявити собі більш стабільної екосистеми як праліс. Тому дослідження пралісових та клімаксових угруповань є основою та еталоном для ведення наближеного до природного лісівництва.

Стан та стабільність гірських лісових угруповань Європи та України детально висвітлили багато авторів. Особливу увагу приділили вивченню причин виникнення катастрофічних стихійних явищ та заходам щодо їх попередження і мінімалізації, а також аналізу структури та динаміки природних лісів Українських Карпат.

У гірських лісах Європи, на думку К. Рубнера, формуються переважно високопродуктивні різновікові деревостани, що наближені за структурою до вибіркового лісу. Виражену різновіковість деревостанів при коливанні віку від 70 до 400 років в західноєвропейських гірських природних лісах з переважанням ялини та участю сосни кедрової європейської і модрини неодноразово описував Г. Маєр. Глибокою різновіковістю характеризуються горганські високогірні ялинові ліси з участю сосни кедрової європейської.

На цей період ефективної системи ведення господарства з позицій використання високогірних чистих природних ялинників Українських Карпат не розроблено. Для реалізації цього завдання необхідні відомості про умови місць зростання таких лісів, їх видовий склад, стан, динаміку росту, особливості відновлення. Для прикладу гірських лісів Швейцарії складено спеціальне картування умов місцезростань і опрацьовані шифри (коди), які дають змогу користувачу ідентифікувати тип умов місцезростання у конкретному деревостані. У рамках такого практичного посібника наводяться інструкції щодо забезпечення або збереження стабільності захисних гірських лісів, де завжди ставиться принципове запитання: "Залишити чи рубати?" Відповідь на це питання частково дають представлені матеріали в цій роботі. Залежно від умов місцезростань і стану деревостану виділяють два типи стабільності: перший умови місцезростань з автоматичним збереженням стабільності; другий умови місцезростань з природно-обумовленим ризиком порушення стабільності.

З метою вивчення особливостей динаміки і стану високогірних природних чистих ялинових лісів Карпат у пралісах вологої ялинової сурамені на північно-східних макросхилів Чорногори в 1964 р. закладено одногектарну постійну пробну площу А-3.

Вона розташована на висоті 1335 м н.р.м., охоплює нижню частину схилу і знаходиться на границі високогірного та субальпійського поясів. Стрімкість схилу 25., експозиція північно-східна. Ґрунт бурий, суглинистий, потужний, щебенистий, на безкарбонатному карпатському фліші потужністю 120-130 см. Товщина гумусового горизонту близько 10 см. Склад гумусу в ґрунті на пробній площі зменшується з глибиною від 21,24 біля поверхні перегнійного горизонту до 0,25 % на глибині 120-130 см в ілювіальному горизонті. Незважаючи на чистий склад деревостану, його високу зімкнутість, відносно добру водопроникність ґрунту та велику кількість опадів, ознаки підзолоутворення є незначними.

Деревостан різновіковий, про що свідчить значна частка товстих дерев з діаметром понад 50 см (майже кожне четверте дерево). Сухостійні дерева становлять 28,9 м./га. Крони знаходяться переважно у верхньому ярусі. Коливання віку становить від 80 до 215 років. Дослідження особливостей росту та вікової структури, що здійснювались 43 роки тому, показали, що покоління змінювались приблизно кожних 80 років, а вік поодиноких окремих дерев становив близько 400 років. Динаміка таксаційних показників показує, що загальний склад деревостану не змінився. Середня висота збільшилась з 28 до 32,9 м, а середній діаметр зріс з 39,0 до 47,0 см. Запас деревостану на початок закладки проби становив 632 м., а у 2007 р. 663 м.. Кількість дерев також змінилась: з 404 до 373 особин, що зумовлено їх природним морталітетом (біологічним віком) та зовнішніми чинниками, які не пов'язані з послабленням їх віталітету (вітровал, сніголам, короїди та фітопатологічні шкідники). Помітним є зростання підросту за останнє десятиріччя, що зумовлено наявністю прогалин (вікон відновлення), які сформувались через вивалювання та відпад старих дерев. За таких умов 3-4годинне сонячне світло у літні місяці у вікнах відновлення є оптимальним екологічним чинником для інтенсивного росту та приросту молодого покоління. Підтвердженням цього є збільшення дерев з діаметром понад 6 см порівняно з 1997 р. Загальна їх кількість за 10-річний період збільшилась на 76 особин.

Розмежовування поколінь є умовним, але значна диференціація діаметрів ялини є свідченням широкого вікового діапазону та вираженої асинхронної мозаїки деревостану. Він має висотну гомогенну структуру, незважаючи на значну різницю у віці та діаметрі окремих дерев. Такий стан, очевидно, зумовлений констеляцією сприятливих умов та виділенню першого та підлеглого ярусів. Середня висота першого ярусу наближається до 34 метрів, а підлеглого до 6 м. Горизонтальна структура є гетерогенною. Дерева на пробі розміщені нерівномірно і представлені невеликими групами. У просвітах, де крони сусідніх дерев не перекриваються, особини ялини зберігають свою повнокронність, наслідком чого є формування внутрішніх екотонів.

Цікавою є динаміка діаметра, запасу та висоти. Зростання діаметра за останні 43 роки зросло з 43,3 до 47 см. Зміна запасу деревостану характеризується хвилеподібними коливаннями, а середня висота зросла майже на 5 м.

За таксаційними даними та просторовою структурою аналізоване угруповання можна умовно віднести до деревостану, який автоматично зберігає свою стабільність з незначними елементами прихованого природно-обумовленого ризику порушення стабільності, що пояснюється великими розмірами прогалин та відповідно незначним ступенем зімкнутості.

Важливу еколого-стабілізуючу роль виконують нижні яруси лісового фітоценозу трав'яний покрив і підріст. Трав'яний покрив поширений куртинами зі загальним проективним покриттям 0,8. Підлісок відсутній. У підрості трапляється ялина з поодинокими екземплярами горобини віком до 40 років та висотою до 3,0 м. Крупний підріст ялини формує невеликі групи в просвітах материнського намету. Сходи найчастіше трапляються на вітровальних деревах, пнях, та мікропідвищеннях від старих кореневих виворотів. Кількість підросту і його висотні групи на пробних площадках загальною площею 320 м. становлять 171 екземпляр.

На дрібний підріст ялини (10-30 см) припадає 35 особин, а на крупніший 136. У переводі на 1 га загальна кількість підросту становить 26135 штук, з яких дрібного 21875 та крупнішого 4260 відповідно. Зменшення частки підросту, висота якого більше 30 см, зумовлене конкуренцією в надземній і кореневій сферах лісового біогеоценозу. Але в цілому кількість відновлення можна вважати як достатню.

Для характеристики компоненту стабільності високогірних хвойних лісів у Швейцарії застосовується т.зв. модель Отта. Суть моделі полягає в тому, що вік охороноздатного підросту ділять на максимальний вік деревостану, який повинен становити від 1/6 до 1/3 частки площі (в середньому 1/4).

У нашому випадку вік більшості старих особин ялини становить 200215 років, а вік підросту, що є вищим за висоту снігового покриву, становить 35-40 років.

Отримана модель може слугувати індикатором відносної стабільності деревостану, оскільки "програмує" необхідну кількість відновлення та формування здорового молодого покоління в рамках лісового ценозу.

На основі наведеного вище можна зробити такі висновки:

1. Досліджений природний чистий ялиновий ліс формувався впродовж двох сторіч з вираженою різновіковістю, але з неявно вираженим розчленуванням поколінь. Природному відновленню притаманна неперервність. Самосів, який з'являється після насіннєвого року, масово гине, а частина його виживає переважно у "внутрішніх екотонах".

2. Продуктивність, структура та стійкість природних чистих ялинових лісів і пов'язані з ними захисні функції залежать від умов їх місцезростання і є індикатором їхньої стабільності. Природне відновлення належить до одного з елементів стабільності угруповання. За моделлю Отта досліджуваний деревостан щодо віку і показників природного відновлення можна вважати стабільним.

3. Відсутність лісівничих втручань не змінила стабільності природного лісу, свідченням чого є збереження цілісності його структури з мінімальним ризиком територіальної деструкції, а носіями стабільності та постійності стану є прямі (вертикальні) стовбури, здорові дерева та їх біогрупи. Сильно похилені дерева на ділянці трапляються поодиноко.

4. Досліджуваний деревостан є природно-саморегулівною екосистемою. З 1997 до 2007 рр. помітною є тенденція до зменшення запасу та збільшення сухостою, що є наслідком природного морталітету (відпад та всихання старих дерев). Такий феномен є цілком реалістичним для клімаксових угруповань, де внаслідок частки т.зв. "внутрішніх порушень" відбувається довготривала циклічна сукцесійна стадія. Дані умови місцезростань несуть у собі дещо прихований природно-обумовлений ризик порушення стабільності, свідченням чого є незначна кількість великих за розміром прогалин, що може призвести до його лабільного стану у наступні десятиріччя.

Використана література:

1. Марків П.Д., Парпан Т.В. Відновлення та динаміка перетворених ялицевих лісів / Науковий вісник НЛТУ України. 2009. − Вип. 19.8, с.96-100

2. Пилипів М.І. Сучасний санітарний стан смерекових лісів карпатського регіону Львівської області / Науковий вісник, 2004, вип. 14.8, 443-447

3. Парпан Т.В. Стабільність природних чистих ялинових лісів в Українських Карпатах / Науковий вісник, 2008, вип. 18.7, с.91-95





Реферат на тему: Сучасний стан ялинових та смерекових лісів в Карпатах (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.