Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Створення лісових культур на кам’янистих розсипах в 1956-1958 роках (реферат)

Карпатські ліси мають надзвичайно велике захисне значення. Особливо важлива грунтозахисна роль насаджень на кам'янистих буроземних грунтах. Враховуючи це, науковці розробляли під керівництвом кандидата біологічних наук П. С. Пастернака методи створення лісових культур на кам'янистих ділянках.

Експериментальні посадки дослідних культур проведені в 1956—1958 роках на території колишнього Надвірнянського лісгоспу, розташованого в Горганах.

Дослідні посадки в 1956 році закладено на двох ділянках. Створено шість варіантів посадок. На першій ділянці випробовувались два варіанти з посадкою ялини. В першому варіанті садили дворічні сіянці — по 3 штуки в лунку, яка заповнювалась дрібноземом і органічними речовинами з-під намету ялинового насадження. В другому варіанті дрібнозем і органічні речовини використано з лісосіки.

На другій ділянці при аналогічній агротехніці посаджено ялину (І і II варіанти) та сосну (III і IV варіанти). У всіх варіантах робили лунки діаметром 40 см з розрахунку — 3,5 тис. на 1 га.

Перед заповненням лунки дрібноземом, проміжки між камінням заповнювали мохом та іншими органічними рештками, що запобігає вимиванню грунту з посадкових місць. При меншій глибині і незаповненні проміжків між камінням мохом та органічними рештками лісові культури у виробничих умовах гинули.

За результатами досліджень, на ділянці 1 ялина в посадкових місцях збереглася майже на 100%. Значно менша приживлюваність зберігалася по кількості саджанців у посадкових місцях, на 1962 рік вона становила близько 70%. Основна причина зменшення проценту приживлення сіянців в перші роки росту та відпаду ялини пізніше полягала в незадовільній агротехніці садіння (загинання кореневих систем).

На п'ятий-шостий рік спостерігалася диференціація саджанців на площадках. Це зумовлюється, в першу чергу, недостатньою площею живлення для трьох дерев на площадці, тому, починаючи з четвертого-п'ятого року, залишали в лунках по одному-два саджанці.

Поточний приріст ялини на протязі п'яти років збільшується і тільки на шостий рік стає меншим. Це теж пояснюється недостатньою площею живлення. Розкопки кореневих систем показали, що на четвертий-п'ятий рік кореневі системи ялини виходять за межі лунки і знаходять умови для живлення в навколишньому грунті. Істотної різниці в рості і приживленні сіянців ялини в І і II варіанті не спостерігалося. Це говорить про те, що дрібнозем, заготовлений з верхніх непорушних грунтових горизонтів на лісосіці, за своїми властивостями задовольняє потреби молодої ялини.

На дослідній ділянці 2 висаджено ялину і сосну. Приживлення ялини на посадкових місцях задовільне і через 6 років після посадки становить 93—95%, сосни

— 84%. Приживлення саджанців у лунках значно нижче: сосни — 47—50%, ялини — 58—63%. Ріст ялини у І і II варіанті приблизно однаковий. Сосна краще росте у варіанті з внесенням гумусованого дрібнозему з-під намету лісу. Це поліпшення в рості виявлено пізніше, в перші роки після посадки цієї різниці не спостерігалось. Поточні прирости збільшуються до 4—5 років, після чого починають зменшуватись — у сосни на четвертий рік, у ялини — на п'ятий. Притуплення росту сосни спричиняє гриб фузаріоз. Крім того, притуплення росту пояснюється обмеженістю площі живлення для трьох деревець в лунці на четвертий-п'ятий рік. Таким чином, можна зробити висновок, що ріст і збереження дослідних культур задовільне.

В 1957 році було створено дослідні культури на двох ділянках, закладено 12 варіантів посадок. На першій ділянці закладено 9 варіантів посадок за різною агротехнікою. У першому варіанті посадили дворічні сіянці ялини — по 3 в лунку, яка заповнювалась дрібноземом і органічними речовинами з лісосіки. У другому варіанті таким способом посаджено сосну. В III варіанті садили дворічні сіянці ялини — по 3 в лунку, яка заповнювалась однією частиною гумусованого і трьома частинами негумусованого дрібнозему з лісосіки. У IV варіанті проводилась аналогічна посадка сосни. У V варіанті — посадка ялини по 1 сіянцю, у VI — посадка сосни (при такій же агротехніці, як і в III варіанті). У VII варіанті ялину садили (по 3 шт.) в лунки, які заповнювали однією частиною гумусованого і трьома частинами негумусованого дрібнозему з висівом люпину на площадках. У VIII варіанті — аналогічна посадка сосни. У IX варіанті — посадка ялини з дерниною.

На другій ділянці створено три варіанти. У першому варіанті проведено посадку сосни дворічними сіянцями — по 3 шт. в лунку, заповнену дрібноземом з лісосіки (одна частина гумусованого і три частини негумусованого). У II варіанті робилась така ж посадка ялини з висівом люпину на площадках, а в III — аналогічна посадка (по 1 сіянцю).

Викопування дичок ялини та їх перенесення на лісокультурну ділянку вимагають значно більших затрат, крім того, перенесення спричиняє підсушення коренів ялини, а отже, знижує приживлення. Задовільний ріст і збереження сіянців ялини відмічений у варіантах з висівом люпину та внесенням гумусованого дрібнозему в суміші з негумусованим.

Ріст сосни дещо кращий, ніж в ялини. Поточний приріст сосни перевищує приріст ялини в 1,5—2 рази. Приживлення обох порід приблизно однакове, а створені посадки задовольняють вимогам насаджень, які починають виконувати грунтозахисну і водорегулюючу роль.

Найдоцільніша агротехніка, яку можна рекомендувати для впровадження у виробництво, це садіння по три сіянці в лунку з внесенням дрібнозему у пропорції 1 : 3 (одна частина гумусованого змішана з трьома Частинами негумусованого дрібнозему).

Варіанти з посадкою ялини і сосни створено при однаковій агротехніці на схилі південної експозиції. Варіант з садінням ялини по 1 саджанцю в лунку дав також задовільні результати. Проте, в перспективі доцільніше проводити посадку по 3 саджанці, що забезпечує вище приживлення, кращий розвиток кореневої системи та кращий природний відбір сильніших екземплярів.

Дані досліджень вказують на те, що забезпечення посадкових місць при садінні ялини і сосни задовільне, за винятком IX варіанту. На ділянці даного варіанту ялину посаджено з дерниною. Такий метод не забезпечує збереження сіянців і веде до їх відпаду, тому цей метод слід вважати мало перспективним і економічно невигідним.

Дані також показують, що приживлення сосни краще, ніж ялини, що обумовлене світловим режимом на даній ділянці. Будучи світлолюбивою породою, сосна має ліпший ріст на схилі південної експозиції.

Дослідні культури 1958 року створені на трьох ділянках. На першій проведено посадки чотирьох варіантів. У І варіанті висаджено ялину, ялицю і явір — по три саджанці в лунку. В лунку додавалось 2—3 кг гумусованого дрібнозему. У II варіанті проведено таку ж посадку, але додавали одну частину гумусованого і дві частини негумусованого дрібнозему. У III варіанті садили ялину з дерниною. У IV варіанті — посадили сосну — по 3 саджанці в лунку, заповнену дрібноземом з лісосіки (одна частина гумусованого і дві частини негумусованого).

На другій ділянці посаджено ялину, ялицю і явір по 3 саджанці в лунку при такій же агротехніці, як і на першій ділянці.

На третій ділянці створено два варіанти посадок. У І варіанті висаджено ялину, ялицю і явір при аналогічній агротехніці з першим варіантом на І ділянці. У II варіанті посаджено сосну — по 3 саджанці в лунку, заповнену однією частиною гумусованого і двома частинами негумусованого дрібнозему.

Крім агротехніки садіння і догляду, на ріст дослідних культур впливала категорія кам'янистої ділянки, що згадується нижче.

У першому варіанті ріст всіх порід кращий, порівняно з другим варіантом. Пізніше ця різниця повинна ще більше виділятись. Явір, як швидкоросла порода, в ранньому віці займає перше місце; ялиця, як порода повільного росту, досягає у висоту 20—25 см. Ялина зайняла проміжне положення, але значно ближче до явора. Приживлення в посадкових місцях краще, ніж приживлення сіянців. При дальшому збереженні сіянців у посадкових місцях можна сподіватись на зростання у майбутньому грунтозахисного значення насаджень. Поточні прирости на протязі перших років збільшуються.

На ділянках другої та частково третьої категорій таке збільшення поточних приростів також спостерігалося кілька років, в той час коли на ділянці IV категорії приріст у ялини і сосни зменшувався через відсутність площі живлення.

III варіант представлений посадкою ялини з дерниною, а IV — посадкою сосни — по 3 саджанці в лунку. Обидві породи мають задовільний процент збереження та ріст. Проте ялина з дерниною економічно менш вигідна, оскільки затрати на її вирощування у такому варіанті більші.

Дослідні культури на першій і другій ділянках створено з метою їх порівняння. Як бачимо, всі варіанти другої та третьої ділянок аналогічні з варіантами першої ділянки як по схемах змішування, так і по категоріях кам'янистості грунту. Приживлюваність порід на ділянках значно нижча, особливо ялиці та ялини. Приживлюваність сосни майже така ж, як і на попередній ділянці. Зниження приживлюваності можна пояснити сильнішою сонячною інсоляцією на південних схилах, що збільшує пересихання верхніх шарів грунту.

Як бачимо, найкраще росте ялина, до якої наближається за швидкістю росту явір. Необхідно відмітити, що ріст порід на ділянках III категорії дещо кращий. Це пояснюється тим, що на ділянці III категорії вносився в посадкові місця гумусований дрібнозем, який в перші роки забезпечує добрий розвиток саджанців. Пізніше, після використання цих поживних речовин, ріст саджанців може уповільнитись, в той час як на ділянці II категорії культури посилюватимуть ріст. Крім того, ділянки III категорії менше заросли куничником, який негативно впливає на ріст деревних порід в перші роки. Зміни в приростах частково зумовлюються різними по-годними умовами в окремі роки, що впливає на розвиток порід у відповідності з їх біологічними особливостями.

Таким чином, можна зробити висновки.

1. Ріст дослідних посадок на кам'янистих розсипах, створених в 1956—1958 роках, в цілому задовільний.

2. Кращий ріст культур спостерігається при такій агротехніці: на 1 га підготовляють 3—3,5 тис. посадкових лунок. Проміжки між камінням заповнюють мохом або іншим матеріалом, який зберігає дрібнозем від вимивання. Підготовлене посадкове місце заповнюється гумусованим дрібноземом — 10—15 кг (2/3 частини

дрібнозему з нижніх горизонтів грунту, перемішаного з 1/3 частиною гумусу, взятого з-під намету лісу). В кожне посадкове місце висаджують по 3 сіянці. Такий спосіб забезпечує високу приживлюваність і задовільний розвиток кореневих систем. Садіння в чистий негумусований дрібнозем дає негативні наслідки.

3. При садінні лісових культур необхідно враховувати категорію кам'янистих розсипів (Пастернак, I960, Бакаленко, 1965).

4. На ділянках II—III категорії на південних схилах у 1956 році створено культури ялини. По даних обліку 1962 року, дослідні посадки мають середню висоту 105 см при збереженні 97—98% посадкових місць. В тому ж році на ділянці III категорії створено чотири варіанти дослідних культур з участю ялини і сосни. Середня висота ялини дорівнює 96 см при збереженні 93% посадкових місць і сосни — 100 см при збереженні 84% посадкових місць.

5. На третій рік після садіння кореневі системи ялини і сосни виходять за межі посадкових місць і проникають в проміжки між камінням, хоч зменшення поточного приросту спостерігається тільки на 6 рік.

6. В 1957 році на північному схилі створено дослідні культури ялини і сосни на ділянці III категорії. В 1962 році ялина досягла висоти 96 см, посадкових місць збереглося 91%. Сосна мала у висоту 66 см і збереглося 93% посадкових місць. За останні роки спостерігається зменшення поточного приросту ялини і в меншій мірі — сосни. В аналогічних умовах на південному схилі сосна має висоту 94 см, а ялина — 68 см.

7. У 1958 році створено культури ялини, ялиці і явора на ділянках II—III категорій і сосни — на ділянці IV категорії. Аналогічні варіанти створено на схилах південної і північної експозицій. На південному схилі культури мають такі показники:

а) на ділянці II категорії середня висота ялини становить 53 см, ялиці — 31 см і явора — 46 см. Збережено 77—84% посадкових місць;

б) на ділянці III категорії середня висота ялини — 60 см, ялиці — 33 см і явора — 51 см. Збереглося — 62—66%.

На схилі північної експозиції посадки мають такі показники:

а) на ділянці III категорії ялина має висоту 37 см, ялиця — 18 см і явір — 62 см;

б) на ділянці III категорії ялина досягла у висоту 34 см, ялиця — 15 см, явір — 50 см. Збереглось 50— 78% посадкових місць. Найнижче приживлення відзначене у ялиці, найвище — у явора. Сосна на схилі південної експозиції має висоту 50 см, приживлення — 76%; на схилі північної експозиції відповідно — 58 см і 84%.

8. Досвід створення лісових посадок на кам'янистих розсипах показав, що при описуваній вище агротехніці можна добитись високоякісних посадок з участю ялини, сосни і явора. Досліди з ялицею дали негативні наслідки.

В майбутньому в лісові посадки на кам'янистих розсипах доцільно вводити кедр карпатський і березу бородавчасту.





Реферат на тему: Створення лісових культур на кам’янистих розсипах в 1956-1958 роках (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.