Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Сосна кедрова європейська (Pinus cembra L., Cembra montana Opiz., Pinus montana Lent.) (реферат)

Гарне густокронне дерево. Заслуговує на увагу лісоводів як післяльодовиковий релікт і як прекрасний лісоутворювач, що може заселяти кам'янисті розсипища і рости деревом в таких важких лісорослинних умовах карпатського високогір'я, куди деревом не виходить навіть ялина.

Сосна кедрова європейська — дерево першої величини, але на високогірних місцеположеннях, в районах природного поширення, звичайно не перевишує 25 м. Стовбур збіжистий, погано очищений від сучків. Кора в молодому віці гладка, сіра, пізніше сірувато-коричнева, глибокоборозенчаста. Крона яйцевидна, з віком циліндрична. Гілки у зближених кільцях. Пагони з густим рижим опушенням. Бруньки ширококонічні, довгасті, покриті червонувато-бурими, інколи смолистими лусками. Хвоя жорстка, темно-зелена, 5—9 см завдовжки, тупозагострена, у пучку по 5 хвоїнок, оточених опадаючою піхвою. Віку змужнілості досягає в лісостанах у 60—70, на просторі — в 40—50 років. Рясне плодоношення повторюється через кожні 6—10 років. Цвіте у червні—липні. Чоловічі суцвіття (колоски) жовтувато-червоні, жіночі шишки сидять на кінцях пагонів, прямостоячі, конусовидні, з серцевидними м'ясистими лусками, кожна з яких має по дві яйцеклітини. Після запилення у перший рік жіночі шишки виростають до одного сантиметра у довжину, на другий рік досягають 5—8 см у довжину і 5 см завтовшки.

Повністю дозрівають восени другого після цвітіння року, а природне опадання шишок починається навесні третього року. Зрілі шишки прямостоячі, ясно-бурі, 35—84 мм завдовжки; вага однієї шишки коливається від 16 до 70 г, в середньому 30—35 г. Насінні луски потовщені, щитки тригранні, круглясті, з невеликим пупком. Пупок на насінних лусках зміщений до верхнього краю щитка. Насінини горбховидні, з рудиментарними крильцями або безкрилі, косозворотно-яйцевидні, бурі, їстівні, вміщують 33—56% олії. Поширюються в основному птахами, які значну частину, а то й весь урожай можуть, знищити ще до повного дозрівання шишок. Вага однієї тисячі повнозернистих насінин 270—300 г, в одному кілограмі їх 3,3—3,7 тис. штук. Насіння, висіяне восени, сходить в першу ж весну. Для одержання дружних сходів при весняному висіванні необхідна стратифікація. Якщо висіяти насіння весною без стратифікації, то окремі насінини можуть прорости через один, два і навіть через три роки. Схожість насіння 50—60%. Сходи мають по 8—12 зелених сім'ядолей; перше кільце утворюється тільки на п'ятому році життя. Спочатку росте повільно. Навіть в хороших умовах середовища 10-річні рослини досягають у середньому 0,5 м заввишки, а максимальна їх висота не перевищує 1,5 м. Найбільші прирости спостерігаються в 40—60 років, але й після кульмінації приросту хороша енергія росту зберігається до глибокої старості. Доживає до 400—500, а окремі екземпляри до 1000—1100 років.

Рис.1 Шишки сосни кедрової європейської в період дозрівання

Коренева система широка, потужна, навіть на кам'янистих грунтах карпатського високогір'я глибоко проникає в грунт і забезпечує добре живлення і хорошу вітростійкість. Стрижневий корінь рано припиняє ріст, стійкість забезпечується потужними бічними коренями. Деревина ядрова, м'яка, легка, міцна, просочена смолою, має приємний запах. Ядро жовтувато-рожеве, на повітрі темніє. Заболонь широка, палева. Річні шари добре помітні на всіх розрізах, хоча пізня частина річного приросту відносно вузька. Смоляні ходи численні, великі. Завдяки високим технічним якостям і легкості обробки деревина сосни кедрової здавна широко застосовувалася у будівництві, токарній справі тощо. Широке використання деревини і погане природне відновлення призвели до значного винищення сосни кедрової, до скорочення площ лісостанів з її участю і обмеження її ареалу. В Карпатах вона збереглася тільки у важкодоступних високогірних місцях.

Сосна кедрова відзначається високою зимостійкістю та морозостійкістю. В Українських Карпатах добре росте на високогірних місцях навіть там, де середня річна температура не перевищує 0°С і може задовольнятися тривалістю вегетаційного періоду всього у два з половиною місяці. За даними М. Ріклі (1909), сосна кедрова біля верхньої межі її поширення в Альпах, де середня температура липня становить 7,5—9,9°С, задовольняється температурою на 2,5°С нижчою за середньо-липневу температуру 10°С, яка вважається граничною для росту деревних порід. У гірських районах з добре вираженою континентальністю клімату сосна кедрова зустрічається на різних експозиціях; в інших умовах віддає перевагу тільки південним і суміжним з ними експозиціям, де континентальність клімату найбільш виражена. Разом з тим вибаглива до вологи і відзначається досить вираженою тіньовитривалістю. Про відносну невибагливість сосни кедрової до світла свідчить її густа крона, довговічність хвої, повільний ріст, погане очищення стовбура від сучків, здатність підросту переносити затінок тощо. Вибагливість сосни кедрової до світла нестійка, вона зростає з віком, а також у міру погіршення ґрунтових і кліматичних умов. Це слід враховувати при виборі лісокультурних ділянок для сосни кедрової та при догляді за нею, особливо в умовах бідних кам'янистих грунтів карпатського високогір'я. До родючості грунту маловибаглива, хоч найкраще росте на помірно зволожених, глибоких, добре аерованих суглинистих і легких глинястих грунтах. Найчастіше зустрічається на відносно бідних, суборових, щебенистих або кам'янистих грунтах, де конкурентні переваги ялини через бідність грунтів послаблюються. На силікатних грунтах підіймається вище в гори, ніж на вапнякових. Стійка до пошкоджень кліматичними і біотичними факторами, проте у високогір'ї нерідко терпить від сніголомів, особливо її верховіття.

Сучасний ареал сосни кедрової європейської обмежений високогір'ям Альп і Карпат. В Альпах вона часто утворює верхню межу лісу в широкому діапазоні висот від 1450 до 2400 м над рівнем моря і поширена у верхній лісовій смузі, ширина якої коливається від 250 до 950 м і зумовлюється експозицією схилів. На схилах між північними і південно-західними експозиціями ширина смуги більша, а на схилах між південними і північно-східними експозиціями менша. Зустрічається тут на різних грунтах, але найкраще росте на достатньо зволожених глинястих. Утворює лісостани чисті, проте частіше зустрічається з модриною європейською, сосною і ялиною, утворюючи невелику, нерідко тільки поодиноку домішку. В біоценозах з сосною кедровою зустрічається яловець звичайний, горобина звичайна, вільха зелена, жимолость голуба, рододендрон жорстковолосистий та іржавий, чорниця тощо.

Рис.2 Загальний вигляд сосни кедрової європейської

У Татрах сосна кедрова поширена на висотах 1100— 1900 м над рівнем моря вздовж верхньої межі лісу в смузі завширшки від 40 до 300 м. Чистих лісостанів не утворює, зустрічається поодиноко або дрібними групами як домішка в ялинових лісостанах та в заростях гірської сосни.

У Румунських Карпатах сосна кедрова зустрічається рідко, за винятком гірського кряжа Ретезату, північніше Орсови, де на висоті понад 1600 м над рівнем моря у важкодоступних місцях збереглися на значній площі найбільші зосередження цієї породи.

В Українських Карпатах найбільші осередки сосни кедрової збереглися в Горганах, які являють собою систему гірських хребтів з різкими формами рельєфу, сильно вираженою кам'янистістю грунтів і значною наявністю кам'янистих розсипищ. Розірвана смуга високогірних горганських лісостанів з більшою або меншою домішкою сосни кедрової тягнеться тут вздовж гірських хребтів від верхів'я річки Свічі по водозборах верхів'їв Ломниці, Бистриці Солотвинської та Бистриці Надвірнянської. У верхів'ях Свічі сосна кедрова європейська зустрічається на Тарниці, Менчулі, Великому Лисаку, Ілемському Яйці, Сивані; у верхів'ях Ломниці — на Грофі, Коні, Попаді, Овулі, Яловій Кливі, Горгані, Яйці, Лопушній; у верхів'ях Бистриці Солотвинської — на схилах Ігровища і Боярина, Пасічної, Станимира; у верхів'ях Бистриці Надвірнянської — на Тавпіширці, Максимці, Довбушанці, Явірнику, Синяку, в Садках. Сосна кедрова європейська поширена, в основному, у Прикарпатті. В Закарпатті вона зустрічається тільки вздовж потоку Плайського, на Тавпиші, Тавпіширці, а також під полониною Побитою і на схилах полонини Попаді.

Як і в Татрах, у Горганах сосна кедрова зустрічається як домішка у верхній смузі ялинових лісів і вздовж верхньої межі лісу серед заростей сосни гірської, на висоті 1300—1500 м над рівнем моря. Найбільш низькі місця зростання сосни кедрової на висоті близько 900 м відмічені на західному схилі гори Кінь, на схилах гори Побита (920 м) і на схилах гори Тавпіширка над потоком Плайським (965 м). Найвищі місця зростання (1630 м) відмічені на південному схилі Довбушанки. Невеликі за площею і участю сосни кедрової ділянки лісу збереглися в районі Чорногори, зокрема в післяльодовикових котловинах на схилах гір Гаджина та Кизі Улоги, а також між Прутом та Черемошем на вершинах Ротила, Кобили, Кедроватого.

В держлісфонді Українських Карпат природні ліси з сосною кедровою європейською, з урахуванням молодняків, частково вирощених штучно, займають 6313,5 га, редукована площа становить 247,6 га, запас деревини сосни кедрової — 57,45 тис. м3.

Поширення сосни кедрової європейської в Горганах пов'язане з верхньою (кліматичною) межею лісу. Пояснюється це перш за все переважанням тут природних високогірних лісів, відсутністю поширених в Полонинських Карпатах і Чорногорі полонин, зосередженням охоронних кедрово-ялинових лісів, а також зменшенням конкурентної здатності ялини на розсипищах.

В Горганах найбільші зосередження сосни кедрової пов'язані з висотами 1350—1450 м над рівнем моря, верхніми частинами стрімких схилів і водороздільними хребтами. Лісорослинні умови відзначаються відносно коротким вегетаційним періодом, значною кількістю річних атмосферних опадів, що перевищують 1000 мм, торф'янистими, піщаними або супіщаними сильно-скелетними, звичайно поверхнево-глибистими грунтами на елювії-делювії піщаника. Переважають тут типи лісових ділянок В3 і В4. Чисті лісостани сосни кедрової зустрічаються дуже рідко і на малих ділянках. Сосна кедрова в Горганах зустрічається переважно як домішка в лісостанах верхньої смуги ялини, вздовж верхньої межі лісу і в заростях жерепа. Домішка ця не перевищує, звичайно, 0,5. Для Горган типові ялинові лісостани, в яких домішка сосни кедрової становить 0,3—0,1 за складом. Більша домішка сосни на південних і суміжних з ними експозиціях із сильно кам'янистими грунтами, тобто в таких лісорослинних умовах, де зменшуються конкурентні переваги ялини. Крім ялини і сосни кедрової, зустрічається невелика домішка берези бородавчастої, інколи ялиці, а також горобини звичайної, яка досягає тут розмірів дерева третьої величини. Під наметом лісостанів кам'янистість грунту дещо маскується добре розвиненим покривом із зелених мохів та сфагнуму, на фоні яких поширені куртини чорниці та брусниці. Підлісок відсутній і тільки поодиноко або дрібними групами зустрічаються яловець звичайний, вільха зелена, сосна гірська. Деревостани IV, а частіше V бонітету. Найбільш поширені асоціації Cernbreto-Piceetum vacciniosum і Асоціація Cembreio-Mughetum vacciniosum. Ялина відзначається повільнішим ростом, ніж сосна кедрова, яка має більші висоту і діаметр, стовбури погано очищені від сучків, кореневу систему потужнішу, особливо у поодиноких дерев, вкраплених у зарості гірської сосни.

Особливості росту сосни кедрової мало досліджені. Наявні літературні дані суперечливі. Наприклад, в роботі В. Спаусти (1896) відзначається, що біля верхньої межі ялинових лісів у горах приріст сосни кедрової завжди менший від приросту ялини і що за незначним приростом вона поступається тільки тисові. За даними П. Свободи (1953), період найінтенсивнішого росту сосни кедрової у висоту між 150 і 250 роками, що властиве лісоутворювачам з дуже повільним ростом. Дослідження модельного дерева сосни кедрової з Горган А. Козіковським (1914) свідчать про відносно швидкий ріст цієї породи. К. Рубнер (1960) відзначає, що ріст сосни кедрової не такий вже повільний, як це нерідко стверджується в літературі, і наводить дані Фігала (1928) про те, що в Альпах на висоті між 1800 і 1900 м над рівнем моря 170-річні деревостани сосни кедрової можуть давати від 500 до 600 м3 деревини на 1 га. Оцінюючи сосну кедрову як надзвичайно повільно ростучу породу, окремі лісівники приходили до висновку про її господарську недоцільність.

Дослідження будови деревостанів і особливостей росту лісоутворюючих деревних порід у природних кедрово-ялинових лісах горганського високогір'я не підтверджує оцінки сосни кедрової як дуже повільно ростучої деревної породи. Будова горганських кедрово-ялинових деревостанів зумовлена добре вираженою їх різновіковістю. Розчленування деревостанів на окремі покоління не чітке, віковій структурі деревостанів властиві поступові переходи від молодих груп дерев до старих, що свідчить про відносну безперервність і взаємну зумовленість процесів відновлення і відмирання. Криві розподілу чисельності дерев ялини одновершинні, але їх максимуми зміщені в бік менших діаметрів. Дерева сосни кедрової розподіляються звичайно по всьому діапазону коливання діаметрів, але максимальні значення об'ємів рядів варіювання висот, діаметрів і маси деревини у деревостанах визначаються саме кедровою сосною, здатною утворювати на кривих розподілу чисельності дерев і особливо об'ємів другий максимум, який зумовлює кількість грубої деревини в загальному запасі. В умовах приблизно однакових конкурентних взаємовідносин з ялиною у вологих кедрово-ялинових суборах сосна кедрова росте інтенсивніше.

Найбільший приріст у висоту панівні дерева сосни кедрової, що не мали періоду пригнічення, дають у перші 40—60 років життя, причому вже в 20—40 років він може досягати 20—26 см за рік. У період з 40—60 і до 80—100 років поточний річний приріст цих дерев поступово зменшується до 10—5 см за рік і на рівні 53 см утримується до 300—320 років. Кульмінація поточного приросту по діаметру в сосни кедрової наступає в 50—100 років життя з максимумами 0,5 см за рік і більше, після чого стійкий приріст 0,20—0,25 см за рік утримується до 300 років. Величина, тривалість і стійкість об'ємного приросту панівних дерев сосни кедрової також вищі за аналогічні показники таких же дерев ялини.

За будовою природних лісостанів та особливостями росту сосну кедрову в горганському високогір'ї можна віднести до довговічних лісоутворюючих деревних порід помірного росту з відносно ранньою кульмінацією приросту в висоту. Особливості росту в поєднанні з іншими лісівничими, економічними і меліоративними властивостями зумовлюють велику господарську цінність сосни кедрової як лісоутворюючої породи горганського високогір'я, яка заслуговує не тільки повсюдної ретельної охорони, але й планомірного примноження.

Природним кедрово-ялиновим горганським лісам властива глибока різновіковість. Коливання віку модельних дерев досягає 176 років. Така глибока різновіковість сприяє формуванню збіжистих стовбурів з низько опущеними кронами: коефіцієнт форми q2 модельних дерев ялини коливається від 0,38 до 0,57, сосни кедрової — від 0,47 до 0,74; протяжність крони в більшості модельних дерев перевищує 50%, досягаючи 81,5%, і тільки в окремих випадках становить 41%. Різновіковість і зумовлені нею особливості окремих дерев та їх груп забезпечують хорошу вітростійкість лісостанів. Незважаючи на те, що кедрово-ялинові лісостани займають здебільшого вігроударні стрімкі схили високогір'я, масових пошкоджень вітровалами та буреломами не зазнають, в той час як суміжні з ними чисті, відносно одновікові деревостани в аналогічних умовах потерпіли від суцільних вітровалів. Різновікова структура сприяє також рівномірнішому і повнішому порівняно з одновіковими деревостанами використанню насадженнями умов середовища, що забезпечує високу біологічну стійкість лісів. Збереження глибокої різновіковості кедрово-ялинових лісостанів регулярними добровільно-вибірковими рубками — головне завдання лісоводів.

Природне відновлення сосни кедрової в Українських Карпатах з господарської точки зору незадовільне, що пояснюється перш за все специфікою плодоношення сосни, масовим знищенням її насіння тваринами, несприятливими ґрунтовими умовами для утворення і росту підросту. В ялинових насадженнях з поодинокою домішкою сосни кедрової її підросту на облікових площах не знайдено. В мішаних кедрово-ялинових насадженнях з участю сосни кедрової від 20 до 50% кількість життєздатного підросту досягає 1500 екземплярів на 1 га, причому переважають рослини старші 6 років. Підріст розміщується по площі нерівномірно, групами, а в межах груп — гніздами, що зумовлене, очевидно, ектозоохорією, відзначеною і для кедра корейського. Найбільше життєздатного підросту на ділянках із зімкнутістю материнського лісостану до 0,3, тобто на таких місцях, де звичайно шишки «ховає» кедрівка. Такі умови сприяють природному відновленню сосни кедрової посадкою саджанців. Щодо природного відновлення, зумовленого видовим складом і зімкнутістю живого покриву, то найбільше життєздатного підросту спостерігається на ділянках, що поросли мохами, брусницею і чорницею при зімкнутості 0,4—0,7.

В умовах відносно бідних глибисто-кам'янистих торф'яних грунтів горганського високогір'я підріст сосни кедрової європейської за інтенсивністю приросту не поступається перед ялиною. Десятирічний підріст сосни кедрової досягає у висоту 35—50 см, в 20 років він перевищує 100 см, а в 25—30 років становить 190— 215 см. Істотне збільшення поточного приросту у висоту наступає після 20 років. Якщо до 20-річного віку щорічний приріст не виходив звичайно за межі 5—10 см, то пізніше він досягає 20 см і більше.

Поряд з відновленням насінням сосна кедрова в горганському високогір'ї розмножується і вегетативно, відводками, особливо на кам'янистих розсипищах, де вона утворює низько опущені крони. Нижні гілки крони стеляться по камінню, що не тільки сприяє кращому затриманню опадів, зменшує ступінь нагрівання розсипищ і фізичне випаровування вологи, але й створює передумови для заростання розсипищ лишайниками і мохами. При зсуванні кам'янистих розсипищ такі гілки покриваються рухляком, який поступово заростає лишайниками і мохами, що супроводиться поліпшенням водного режиму. Все це сприяє укоріненню гілок. Не виключено, що укорінення гілок стимулюється їх пораненням при зсуванні рухляку. Відводковий підріст звичайно утворюють 60—100-річні материнські дерева, його кількість в окремих біогрупах коливається від двох до восьми, висота досягає 2,2 м, вік 20—30 років. Корені відводкових рослин батогоподібні, з малою кількістю відгалужень, досягають 3,5 м довжини і залягають під шаром мохів у щілинах між рухляком на глибині 0,2—0,5 м.

У горганському високогір'ї природне відновлення не забезпечує збереження і відтворення сосни кедрової, що вимагає розширення робіт по штучному її вирощуванню. Лісоводи Карпат за минулі роки чимало зробили в цьому напрямку. Проте великою перешкодою в організації штучного вирощування сосни кедрової є обмежена насіннєва база.

Плодоносить кедрова сосна періодично, з великими проміжками. Крім того, навіть в урожайні роки майже весь урожай знищується тваринами і особливо кедрівкою ще до повного дозрівання насіння. Так, за даними обліку в червні 1967 року в лісостані вологого горянського кедрово-ялинового субору із складом деревостану 6Я 4К, урожай шишок сосни кедрової, що утворились після рясного цвітіння в 1966 році, становив у середньому 84,4 шишки на кожне плодоносне дерево. Пошкоджені кедрівкою та іншими шкідниками поодинокі шишки з'явились вже наприкінці червня. Восени 1967 року проведено вибірково-статистичний облік опалих шишок, який показав, що на початку вересня в перерахунку на кожне плодоносне дерево було знищено 83 шишки, тобто практично весь урожай. Близькі до наведених дані одержано також у лісостані сирого кедрово-ялинового бору із складом 9Я1К. Знищувались шишки в ході їх дозрівання; спочатку на нижчих над рівнем моря місцеположеннях, а далі все вище. Слід відзначити, що процент ґрунтової схожості залишених кедрівкою в шишках насінин, за даними Карпатського філіалу УкрНДІЛГА, у 1967—1968 роках становив 55—60%. Знищуючи насіння, птахи водночас сприяють поширенню сосни кедрової. Гризуни ж знищують все насіння, відгризаючи насінні луски і кожну насінину.

Дані дослідження морфологічних ознак шишок і ґрунтової схожості насіння сосни кедрової, зібраного на різних фазах його дозрівання в Горганах, свідчать про можливість застосування раннього збирання шишок для осінньої сівби. Шишки серпневої заготівлі, витримані у добре провітрюваному прохолодному приміщенні протягом 6—8 днів після збирання, дали насіння, ґрунтова схожість якого при осінній сівбі виявилась лише на 3—4% нижчою за схожість насіння, зібраного наприкінці вересня. Серпневі строки збирання шишок дають можливість уникнути масового їх пошкодження птахами та гризунами.

В умовах горганських стрімкосхилих глибисто-кам'янистих морф вологого і сирого суборів, характерних для лісових ділянок, зайнятих сосною кедровою, особливу роль у процесах природного відновлення лісу і поширення сосни відіграє живий покрив. Лишайники, зелені мохи, сфагнум, брусниця, чорниця та інші рослини, що заселяють розсипища і кам'янисті глиби, утворюють на їх поверхні подушкоподібний, підвішений шар, який скріплює рухляк і є важливим джерелом органічної частини грунту. При великій водопроникності кам'янистих розсипищ цей шар, ніби резервуар, поглинає воду, постачає її в нижчі грунтові горизонти і захищає товщу грунту від інтенсивного фізичного випаровування. Так, у вологому кедрово-ялиновому суборі тільки надземна частина зелених мохів утримує води у 3,4—4,3, а брусниці і чорниці у 2,3—3,8 раз більше за вагу маси цих рослин у повітряно-сухому стані. Тому сходи і підріст сосни кедрової і ялини поширені саме на тих місцях, які мають живий покрив. Це слід мати на увазі при проведенні господарських заходів, особливо при рубках лісу і трелюванні деревини.

Порівняно з іншими аборигенними для Українських Карпат лісоутворюючими породами, внутрівидова мінливість сосни кедрової в лісах проявляється нечітко, що пов'язане, очевидно, з дуже обмеженим її ареалом. З морфологічних відомі форми за габітусом та окраскою шишок. За габітусом розрізняють форми стовбурову колоновидну, що відзначається стрункими стовбурами та вузькоколоновидними кронами, і сланку. Обидві ці форми зустрічаються в Карпатах. За окраскою молодих шишок розрізняють зелено- і червоношишкову форми. За даними Й. Панца (1809), зеленошишкова сосна кедрова має деревину більш світлих відтінків і кращу якість горішків, ніж червоношишкова. В Українських Карпатах домінує червоношишкова форма. Молоді шишки мають ніжний фіолетовий відтінок.

За еколого-географічним принципом виділена сосна кедрова альпійська. П. Свобода (1953) виділяє сосну карпатську, а в її межах татранську і східнокарпатську.

Сосна кедрова європейська здавна використовується у зеленому будівництві. В культурі відомі такі її декоративні форми: за габітусом — /. pygmaea hort., чагарник висотою до 0,5 м, гілки тонкі, розпростерті, зігнуті донизу, хвоїнки короткі; за кількістю хвоїнок у пучку — /. monophylla Carr, відрізняється хвоїнками, що зрослися в пучку; за забарвленням хвої: /. viridis Carr. — з хвоїнками яскраво-зеленого кольору; /. аurеа hort. — з хвоїнками жовто-золотистого кольору; /. variegata — з хвоїнками, вкритими жовто-золотистими плямами і смугами.

Для лісокультурної практики, зокрема для організації штучних насіннєвих ділянок і штучного вирощування сосни кедрової може мати значення її прищеплення на підщепі сосни звичайної. Досвід подібних прищеплень відомий ще з другої половини XIX століття. Так, за даними Плонера (1865), живці старої сосни кедрової європейської, прищеплені на чотирирічних підщепах сосни звичайної у Татрах, в 10-річному віці мали у 10 раз більшу висоту, ніж насіннєві рослини сосни кедрової того ж віку. Подібні явища відзначені й для сосни кедрової сибірської. Матеріали обстеження створених за останні роки лісоводами Карпат прищеплень сосни кедрової європейської на сосні звичайній до деякої міри погоджуються з цими даними. Починаючи з третього року після прищеплення щорічний приріст у висоту перевищує 0,3 м і досягає 0,5 м. Слід відзначити, що прищепи сосни кедрової на сосні звичайній іноді являють собою цікаву морфологічну мінливість. Так, на окремих трирічних прищепах у кварталі 62 Межиріцького лісництва Солотвинського лісокомбінату спостерігалась широка мінливість за кількістю хвоїнок у пучку — від п'яти до десяти, причому найбільша кількість їх утворилась на пагонах з північного, а найменша — з південного боку прищепи.

Історія розселення сосни кедрової в Карпатах свідчить про те, що сучасний обмежений і регресуючий ареал цієї післяльодовикової реліктової породи формувався під впливом зміни природних умов і в зв'язку з діяльністю людини. За даними Г. В. Козія (1950) і Д. К. Зерова (1950), окремі види роду сосни, в тому числі й сосна кедрова, були значно поширені в Карпатах у ранньому голоцені. Починаючи з середнього голоцену, участь сосни в карпатських лісах поступово зменшується у зв'язку з потеплінням клімату і витісненням її ялиною та іншими лісоутворювачами. Дальше зменшення участі сосни кедрової в карпатських лісах у пізньому голоцені значно прискорювалось вирубкою цієї цінної породи і поганим ходом її природного відновлення. Сильно зменшили участь сосни кедрової в Карпатах пожежі, з допомогою яких людина вивільнювала площі від заростей жерепа і суміжних з полонинами високогірних лісів для розширення пасовищ. У результаті рубок і пожеж створювались такі умови, в яких відновлення сосни кедрової було неможливе. Зараз рубка сосни кедрової в Українських Карпатах заборонена, але цього явно недостатньо, тому що незначна її домішка в лісах Карпат весь час продовжує зменшуватись внаслідок природного відмирання перестійних дерев та їх груп, поганого природного відновлення та через розладнання лісостанів буреломами та вітровалами. Виходячи з виняткової меліоративно-захисної ролі, високогірні ліси з домішкою сосни кедрової віднесені до особливо захисних. Їх господарське значення важко переоцінити.

Для збереження і розширення площ лісостанів з участю сосни кедрової необхідні активні лісівничі та лісокультурні заходи, основані на вивченні особливостей її поширення, росту та природного відновлення. Суцільні рубки тут недопустимі. Основою господарства повинні бути регулярні добровільно вибіркові рубки, які б поєднували елементи санітарних рубок та догляд за лісом. У системі заходів, спрямованих на збереження, відновлення і розширення лісостанів з домішкою сосни кедрової, важливе місце належить штучному вирощуванню цієї породи на основі селекції і створення вегетативних насіннєвих плантацій. При організації штучного вирощування сосни кедрової слід брати до уваги невдачі, які мали місце при спробі її розведення у високогір'ї Тирольських Альп і були, очевидно, пов'язані з відсутністю мікоризи.

Використана література:

1. К.К. Смаглюк Аборигенні хвойні лісоутворювачі / Видавництво "Карпати", Ужгород, 1972р., 112с.

2. Бакаленко Е. М. Лесовосстановление на каменистых россыпях Горган. В кн. Основные проблемы изучения и использования производительных сил Украинских Карпат. Львов, 1967.

3. Комендар В. І. Соснове криволісся хребта Чорногора в Східних Карпатах. Ботан. журн. АН УРСР, т. 9, № 3, 1954.

4. Кондратюк Є. М. Дикоростучі хвойні України. Вид-во АН УРСР, К., 1960.

5. Панин В. А. О красно и зеленошишечных елях в связи со способностью к раннему и позднему распусканию. Докл. АН СССР, т. 142, № 3, 1962.

6. Погребняк П. С. Общее лесоводство. М., 1963.





Реферат на тему: Сосна кедрова європейська (Pinus cembra L., Cembra montana Opiz., Pinus montana Lent.) (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.