Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Синузіальність. Аспектність, рясність, проективне покриття (реферат)

Синузія - просторово та екологічно відокремлена частина фітоценозу, один з ценоелементів, який відображає внутрішньоценотичну асоційованість (Миркин, Розенберг, 1983). Термін "синузія" належить Е.Рюбелю, а розробка цього поняття належить Х.Гамсу (Gams, 1918, цитза.: П.Д.Ярошенко, 1961).

Х.Гамс виділяв три категорії синузій:

1) синузія першого порядку - сукупність особин одного виду, що належать до одного угруповання, як, наприклад, ценопопуляція;

2) синузія другого порядку - сукупність особин різних видів, але однієї життєвої форми, також у межах одного угруповання;

3) синузія третього порядку - сукупність особин різних життєвих форм. При цьому до синузій третього порядку Х.Гамс відносив як фітоценози в цілому, так і окремі його структурні елементи, наприклад - ярус, якщо він сформований різними життєвими формами. Синузії третього порядку відповідає і мікрофітоценоз (мікроугруповання), якщо він включає різні життєві форми. Згодом Х.Гамс, Т.Ліпмаа та Ж.Дю-Ріє уточнили і дещо звузили поняття синузії, вилучивши з нього частину синузій третього порядку.

Синузіями вважались такі структурні одиниці всередині угруповань, які об'єднують рослини однієї життєвої форми. У такому розумінні синузія відповідає ярусу (якщо він утворений однією або близькими життєвими формами), частині ярусу або групі позаярусних епіфітів чи ліан всередині угруповання.

В.М.Сукачов (1957) вкладав у поняття "синузія" як екологічний, так і структурний зміст і не обмежував його тільки межами ярусу або епіфітної рослинності. За В.М.Сукачовим синузії - це структурні частини фітоценозів, які характеризуються певним видовим складом, певним екологічним характером видів, їх складових та просторовою (або у часі) відокремленістю, а, відповідно, й особливим фітоценотичним середовищем, створеним рослинами даної синузії. Обов'язковою ознакою синузії є її просторова вираженість та наявність внутрішнього середовища.

В.М.Сукачов виділяв сезонні та просторові синузії.

Сезонні синузії існують у сезонному циклі тільки певну частину вегетаційного періоду. Наприклад, синузії ефемерів у пустелях (костянець зонтичний - Holosteum umbellatum L.), ефемероїдів у лісах (шафран - Crocus banaticus J.Gay, підсніжник - Galanthus nivalis L., зубниця бульбиста - Dentaria bulbifera (L). Grantz. та залозизста D. glandulosa Waldst. et Kit.).

Просторові синузії В.М.Сукачова відповідають синузіям другого порядку Х.Гамса та синузіям Т.Ліпмаа. В основу методу синузій Ліпмаа покладено поняття самостійності та незалежності синузій. У природі спостерігається поєднання синузії трав'янистого ярусу з різними синузіями деревостану. Згідно Т.Ліпмаа, фітоценози - це комбінації елементарних синузій ("одноярусних асоціацій"), а абстрактні типи фітоценозів (асоціації) - це комбінації типів синузій. Т.Ліпмаа (цит за: Т.А.Работнов, 1978) вважав, що розроблений ним метод синузій забезпечує більш поглиблене вивчення фітоценозів і, водночас не суперечить положенню, що основною одиницею фітоценозу є асоціація.

Б.М.Міркін та Г.С.Розенберг (1983) розрізняють основні (едифікаторні) синузії, що визначають основні риси фітосередовища певних фітоценозів, та другорядні синузії. Наприклад, у ялиновому лісі ялина утворює едифікаторну синузію, а мохи і лишайники - другорядні синузії.

Б.Н.Норин (1966) та Х.Х.Трасс (1970) (цит. за: Т.А.Работнов, 1978) виділяють такі типи синузій, які тісно пов'язані з іншими типами, та порівняно самостійні і залежать від умов екотопу. Наприклад, синузія надґрунтових лишайників у багатьох регіонах пов'язана з сосновими лісами, а синузія з брусниці та чорниці - з лісами, утвореними багатьма видами дерев.

На фітоценозах відображаються сезонні зміни, які викликаються зміною фенологічних фаз у рослин - компонентів. Це призводить до формування різних аспектів. Аспект фітоценозу - це його зовнішній вигляд. Зміни аспектів найбільш помітні при чергуванні вологих і сухих або теплих і холодних сезонів. Чітко простежується зміна сезонних аспектів при цвітінні лучних трав, де протягом вегетаційного періоду можна виділити до 10 аспективних видів (тих, що утворюють аспект). Аспекти називають за кольором аспективних видів. Наприклад, золотисто-жовтий аспект адоніса, білий - королиці, жовтий - кульбаби, коричневий - сухих пагонів осоки та ін.

Завдяки неспівпадінню ритмів розвитку рослин у фітоценозі може існувати значно більша кількість видів, ніж у випадку одночасного їх проходження.

Ступінь участі виду в аспекті називається фізіономічністю. У багатьох випадках найбільша фізіономічність властива виду в період масового цвітіння. Але представники деяких біоморф, особливо дерева і кущі, характеризуються високою фізіономічністю майже постійно.

Якісне вираження чисельності особин у фітоценозі називають рясністю. Для оцінки рясності розроблено декілька шкал (Хржановським та ін., 1986), які наводимо нижче.

Шкали рясності виду у фітоценозі за різними авторами.

Бал

Тенслі 1926

Браун-Бланке

Хансон 1930

Друде 1880

1928

1951

 

 

1

Рідко

Дуже розсіяно

г - надзвичайно рідко з дуже незначним покриттям

+ - рідко з незначним покриттям

1 - рясно, але з незначним покриттям або досить рідко, але з значним покриттям

Дуже рідко

Sol

2

Випадково

Розсіяно

2 - дуже багато або з покриттям не менше 1/20 площі

Рідко

Sp

3

Часто

Небагато

3 - покриття 1/4 -1/2 площі

Нечасто

Сор1

4

Рясно

Багато

4 - покриття 1/2-3/4 площі

Часто

Сор2

5

Дуже рясно

Дуже багато

5- покриття більше 3/4 площі

Рясно

СорЗ- Soc

Крім рясності у характеристиці фітоценозів важлива роль належить проективному покриттю, тобто проекції рослин на поверхню грунту. Цей показник дозволяє робити висновки як про загальну зімкнутість рослинного покриву, так і про дольову участь видів

Розрізняють загальне проективне покриття грунту всіма рослинами, ярусне покриття рослинами одного виду, індивідуальне покриття однією особиною і, так зване, справжнє покриття - суму горизонтальних проекцій основ пагонів біля поверхні грунту. Покриття може виражатися у відсотках на одиницю площі або в балах (за певною шкалою). З цією метою Л.Г.Раменський запропонував нескладне пристосування - рамку з сіткою, яка розділяє площу рамки на прямокутники певної величини, і вилку для обмеження аналізуючої площі. Покриття для деревних ярусів найбільш точно визначається при розгляді лісу на аерофотознімках.

Використана література:

1. Фельбаба-Клушина Л.М. Комендар В.І. Фітоценологія з основами синфітосозології.- Ужгород. 2001

2. Ярошенко П.Д. Геоботаника. - М.; Л.: Наука, 1961. - 402 с.

3. Ярошенко П.Д. Геоботаника. М.: Просвещение, 1969. 198 с.





Реферат на тему: Синузіальність. Аспектність, рясність, проективне покриття (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.