Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Синфітосозологія в системі охорони природи. Історія розвитку (реферат)

Загострення екологічних проблем викликало необхідність формування нової науки про охорону природи, для якої було запропоновано декілька назв: созологія, геосозологія, охорона природи, охорона біосфери, неогеніка та ін. (цит. за: Шеляг- Сосонко, Стойко, 1987).

Виходячи з того, що суспільство є частиною біосфери як планетарної системи (геосистеми) і несе моральну відповідальність за забезпечення її функціональної рівноваги, найбільш логічною є біосферна концепція визначення сутності і завдань охорони природи. Тому було запропоновано назвати нову науку "геосозологія" й розглядати її як систему природоохоронних дисциплін, які включають созологію, заповідну созологію та ін. (Стойко, 1980).

В літературі широко використовується термін "созологія". За визначенням К.М.Ситника та ін. (1994), созологія - це галузь загальної екології, яка розробляє наукові основи охорони та використання природного середовища, його екосистем, біоценозів, окремих популяцій рослин і тварин, включаючи всі форми взаємовідносин природи і суспільства.

На початковому етапі розвитку природоохоронної концепції, при розробці практичних заходів охорони рослинного світу, основна увага приділялась охороні генофонду рідкісних і зникаючих видів. Цей напрямок у созології був названий В.І.Чопиком (1978) "аутосозологія" (охорона окремих видів). З цією метою створювалися "Червоні книги", які включали раритетні рідкісні таксони рослинного і тваринного світу. Між тим, невдовзі, екологами було встановлено, що життєвість біологічних видів можна забезпечити тільки при умові збереження всіх угруповань та ландшафтів, з якими угруповання пов'язані екологічно і філогенетично.

У 1971 р. Є.М.Лавренко дав теоретичне обґрунтування необхідності збереження як раритетних, так і еталонних корінних типів рослинності. У 1977 p. С.М.Стойком було опубліковано список рідкісних рослинних угруповань Українських Карпат, що потребують охорони.

В.І.Чопиком (1978) було запропоновано назвати цей напрямок у охороні природи - "синфітосозологія" (охорона рослинних угруповань). Трохи пізніше С.М.Стойко (1980, 1998) обгрунтував такі завдання синфітосозології: "Завдання синфітосозології полягає у вивченні причин та екологічних наслідків різних форм антропогенного впливу на фітобіоту, а також обгрунтуванні наукових засад збереження її ценотичної різноманітності з метою забезпечення спонтанного філогенезу" (Стойко, 1998, с. 7).

Важливе значення для наукового обгрунтування охорони рослинного покриву мали XII Міжнародний ботанічний конгрес у Ленінграді в 1975 році та Перша всесоюзна конференція, присвячена охороні рідкісних рослинних угруповань, яка відбулась у Москві у 1981 році.

За останні десятиріччя питанням охорони раритетних угруповань присвячено праці багатьох зарубіжних вчених, зокрема - польських (Megwecka-Kornas, 1973), угорських (Kovacs, Prizter 1977), чеських (Cerovsky, 1977, Moravec et al., 1983) та ін., (цит. за: Ю.Р.Шеляг-Сосонко та ін., 1987)

Ю.Р. Шеляг-Сосонко та ін. (1987) у розвитку синфітосозології виділяють три етапи. На першому історико-географічному етапі (XIX ст., початок XX ст.) основна увага приділялась вивченню цікавих у фітоісторичному та ботаніко- географічному відношенні природних комплексів. На другому етапі - етапі пасивної охорони природних комплексів - було сформовано географічну сітку заповідників, ботанічних резерватів та пам'яток природи, що мають забезпечити охорону раритетного фітогенофонду. На даному (третьому) етапі - етапі активної охорони вирішується завдання збереження фітоценотичного різноманіття рослинного покриву, що утворився внаслідок філоценогенезу в різних екологічних умовах.

У 1987 році ботаніками Національної академії наук України була створена перша у світі Зелена книга Української РСР, до якої було занесено 127 рідкісних і типових рослинних угруповань, серед них 93 синтаксони західних регіонів країни (Карпати, Волино-Поділля, Західне Полісся).

Ботаніками Інституту екології Карпат у 1998 році було створено "Регіональну зелену книгу" ("Раритетні фітоценози західних регіонів України", 1998), до якої занесено 233 рідкісні синтаксони західних областей України в ранзі формацій, субформацій, асоціацій та наведена характеристика їх хорологічних та екологічних особливостей.

Сучасний стан розвитку синфітоценології свідчить про новий концептуальний підхід до збереження біорізноманіття з наголосом на його ценотичний аспект.

Використана література:

1. Фельбаба-Клушина Л.М. Комендар В.І. Фітоценологія з основами синфітосозології.- Ужгород. 2001

2. Стойко С.М., Мілкіна Л.І., Ященко П.Т., Кагало О.О., Тасенкевич Л.О. Раритетні фітоценози західних регіонів України (Регіональна "Зелена книга"). - Львів: Поллі, 1997. - 190 с.

3. Шеляг-Сосонко Ю.Р. Парадигма фітоценології // Укр. ботан. журн. - 1989. - Т. 46, №5. - С. 5-14.





Реферат на тему: Синфітосозологія в системі охорони природи. Історія розвитку (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.