Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Щеплення в ранньовесняний період дерев. Послідовність і тривалість цвітіння деревних рослин (реферат)

Зміст

1. Щеплення в ранньовесняний період листопадних деревних рослин та його модифікація

2. Послідовність і тривалість цвітіння деревних рослин дендрарію ботанічного саду

3. Способи підготовки липи з лісових насаджень до озеленення

Використана література

1. Щеплення в ранньовесняний період листопадних деревних рослин та його модифікація

З давніх давен використовуються методи щеплення рослин. Історію щеплень подавали: Дюгамель, Моліш. А найбільше наукових робіт з вивчення методів щеплень припадає на середину двадцятого століття. Останнім часом здебільшого трапляються публікації типу методик для використання уже знайомих традиційних способів щеплень. Про щеплення в ранньовесняний період, як менш завантажений, було повідомлення E.C. Auhter. Тому і ми звернули увагу на цей спосіб щеплення. Особливо він доцільний для розмноження цінних декоративних видів і форм широколистих деревних рослин.

Спосіб щеплення листопадних деревних рослин у ранньовесняний період, дає можливість звести до мінімуму витрати, пов'язані зі збереженням живців. При цьому способі щеплення проводили в березні місяці при хмарній погоді в світловий час доби, коли температура не опускалась за нуль традиційними методами: "вприклад", "поліпшений вприклад" та "за кору". Живці брали різної довжини (2-15 см) із однієютрьома бруньками та гілочками довжиною 15-20 см, з 20-40 бруньками у в'яза гібридного. Зріз старались зробити якнайдовший, на скільки давав змогу живець прищепи і довжина після останньої бруньки. Довжина зрізу коливалась від 1,5 до 5 см. Обв'язку робили поліетиленовою стрічкою шириною 1,02,0 см. Садовим варом не користувались. Після операції щеплення огляд прищеп проводився регулярно через 5-10 діб протягом вегетаційного періоду весною і влітку. По мірі росту бруньок підщеп їх обламували до повного знищення у тих екземплярів, які прижилися.

По утворенню на прищепі ростових гілочок та їх інтенсивності росту встановлювали ступінь зростання прищепи з підщепою та можливість зняття обв'язки. Деякі прищепи потребували повного зняття, інші послаблення в декілька прийомів. Інколи інтенсивний ріст прищеп потребував підв'язки, пінцировки, зменшення листової площі у великолистих форм в'язів та ясенів для збереження прищепи до повного зростання з підщепою.

Об'єкти дослідження: вільхи Alnus japonica var. 'Koreanа'; A. incana 'Aurea'; A. i. 'Awuomarginata'; A. rubra; A. rugosa; A. viridis ssp. crispa; в'язи Ulmus japonica; U. x hollandica 'Joculini Hillrevti'; U. glabra 'Pendula'; берези Betula pendula 'Pendula'; B. p. 'Youngii'; B. utilis var. jaequemontii; клени Acer griseum; A. pseudoplatanus 'Purpurea', 'Palmatifida'; A. platanoides 'Schvedleri'; яблуні Malus domestica cv. 'Djonatan'; 'Golden delisches'; 'Aidared'; ясени Fraxinus excelsior 'Crispa', 'Monofillum Pendula', 'Pendula'; робінії Robinia pseudoacacia 'Heterofilla', 'Pyramidalis', 'Globosa'; груші Pyrus communis cv. 'Limonka'; 'Bera osinja'; аронія Aronia melanocarpa.

Дослідження проводились протягом 1997-2007 рр. Аналізуючи дані табл. 1, можна зазначити, що при застосуванні запропонованого способу щеплення в ранньовесняний період, який ми запропонували, добре приживались живці в'язів, ясенів та робіній усіх форм при різних методах трансплантації, які ми використали у цьому дослідженні. Деяка частина механічних пошкоджень прищеп при знятті обв'язки зазначали при щепленні "вприклад" без язичка.

Цей спосіб дав дуже хороші результати при щепленні аронії чорноплідної на штамб горобини звичайної висотою 1,5-2,5 м (95,8-99,6 %), та різних форм ясена (76,9-98,3 %) і робінії (70,3-90,5 %).

До того ж, було відзначено, що зростання тоді краще, коли більший зріз на прищепі і підщепі, а кількість бруньок на прищепі не перевищує чотирьох. Щеплення груші і яблуні також дало хороші результати (85,1-99,4 %) при застосуванні різних традиційних методів трансплантації під час щеплення в ранньовесняний період вегетації. Всі види беріз при щепленні в березні місяці не приживались на березі бородавчатій, а при щепленні на березу повстисту отримано до 5,8 % форми "Жакмонда".

При застосуванні способу щеплення, вільха приживалась дещо краще ніж береза. Так, вільха плакуча дала вихід 24,8 % щеп при методі поліпшеного щеплення "вприклад", тоді, коли без язичка приживалось тільки 5,3 %. Вільха червона та вільха сіра ф. червонолиста приживались на 10,2 та 5,7 % відповідно при поліпшеному щепленні на вільху чорну. Клени в різних варіантах не дали бажаного результату при запропонованому прямому щепленні, в березні. Вихід щеп коливався в межах 4 %.

Отже, для швидкого розмноження декоративних форм в'язів, груш, яблунь, горобини, ясенів, робіній і аронії на штамб горобини можна рекомендувати спосіб щеплення у ранньовесняний період вегетації із застосуванням різних традиційних методів трансплантації: "вприклад", "за кору", "поліпшений вприклад".

Для збереження та отримання невеликої кількості різних декоративних форм вільх, беріз, кленів можна використовувати щеплення в ранньовесняний період, але необхідно враховувати специфічність приживання і взаємовпливу різних форм і видів та доцільність застосування інших варіантів.

2. Послідовність і тривалість цвітіння деревних рослин дендрарію ботанічного саду

За матеріалами систематичних фенологічних спостережень можна робити важливі висновки. Один із них встановлення циклічних коливань клімату. Схоже, що подібну зміну кліматичних циклів спостерігаємо з кінця 90-х років. Так, у західноукраїнському регіоні зими стали суворішими, а характерні для минулих років затяжні відлиги трапляються все рідше. Відмічено більш різкі переходи між порами року, ніж у попередній період. Для з'ясування впливу цих змін на онтогенез деревних рослин маємо намір провести вивчення окремих фаз феноритмів їх розвитку за період кінця 80-х першої половини 90-х років минулого ст. та, як наступний етап, кінця 90-х першої половини 2000-х років. Це дасть змогу провести порівняльний аналіз проходження фенофаз рослинами досліджуваних таксонів протягом одного й другого періодів різних кліматичних циклів. У пропонованій роботі розглядаємо перший із них на прикладі вивчення фенологічного ряду цвітіння. На основі статистичної обробки результатів семирічних фенологічних спостережень (1989-1995 рр.) над 87 видами дерев і кущів дендрарію Ботанічного саду НЛТУ України вивчено феноритміку цвітіння за вказаний період, зокрема, встановлено середні дати початку та кінця цвітіння, а також його тривалість. Зауважимо, що у рослин деяких таксонів цвітіння в окремі роки не відбувалося або ж не було зафіксоване, тому в таких випадках варіантний ряд дещо менший і для окремих видів коливається від 6 до 4 років.

Фенологічні спостереження здійснювали за загальноприйнятими методиками. Результати опрацьовували методами варіаційної статистики. У свій час М. Булигін підкреслював, що математична аргументованість результатів феноспостережень завжди була вузьким місцем. Ми також доходимо висновку, що трактування цих досліджень досить специфічне. Наприклад, у статистиці вважається: чим довший ряд спостережень тим більш достовірні результати. Але у феноспостереженнях це твердження не є абсолютним. І причиною цьому наявність циклічності погодно-кліматичних чинників. Тобто, довший період феноспостережень порівняно з коротшим може характеризуватися менш однорідним рядом метеорологічних чинників, оскільки базуватиметься не на одному, а на двох чи кількох кліматичних циклах. І, відповідно, за такої ситуації при довшому ряді феноспостережень достовірність висновків далеко не завжди буде вищою.

Крім того, для математичної обробки календарні дати переводили в ряди безперервних чисел. Ми дійшли висновку, що під час аналізу статистичних показників при роботі з рядом безперервних чисел відносні величини (показник точності, коефіцієнт варіації) втрачають свій зміст, оскільки залежать не стільки від величини варіант, скільки від їх віддаленості від початку ряду. А початок ряду в цих випадках поняття умовне, нестабільне і задається дослідником з тих чи інших міркувань до певної міри довільно. Однак, цими відносними статистичними величинами доцільно користуватися для характеристики відрізку часу, у нашому випадку тривалості цвітіння. Тому в нашій роботі середні дати початку і кінця цвітіння вказані тільки з їх середньою похибкою (m) в днях. Для величин тривалості цвітіння (М), поряд з середньою похибкою, також наведено показник точності та коефіцієнт варіації.

Проводячи аналіз феноритміки цвітіння за час спостережень, всі таксони, що компактно розміщувались за календарними датами, розділили на три феногрупи за періодом їх цвітіння: Р ранньоквітучі, С середньоквітучі, П пізньоквітучі. Декілька таксонів з великим календарним відхиленням від цієї сукупності календарних дат визначили як феногрупи ДР дуже ранньоквітучі і ДП дуже пізньоквітучі (табл. 1 і табл. 2).

За тривалістю цвітіння рослини розділили на три основні феногрупи: К короткої тривалості, С середньої тривалості, Т тривалого цвітіння та дві допоміжні: ДК дуже короткої тривалості і ДТ довготривалого цвітіння (табл. 3 і табл. 4).

Як бачимо, середні дати початку цвітіння переважної більшості деревних рослин розтягнулися більше як на 3 місяці. Враховуючи, що цей ряд складається з рослин 84 таксонів, фактично маємо перелік видів саду безперервного цвітіння. Найбільший інтервал у зацвітанні рослин різних видів, розміщених в таблиці поряд, не перевищує тижня. І тільки особини 3 таксонів істотно відрізняються від цього ряду. Серед них першою зацвітає ліщина звичайна (Corylus avellana L.), а найпізніше гамамеліс віргінський (Hamamelis virginiana L.). Більшість таксонів належать до середньоквітучих, тобто, їх рослини зацвітають у період від останньої декади квітня до початку останньої декади травня.

Як вже згадувалось, точність і варіабельність середніх дат початку чи кінця цвітіння не може характеризуватися показником точності та коефіцієнтом варіації. Натомість опосередковано про характер цих функцій можна судити за рівнем значення середньої похибки. Виходячи з цього, можемо зазначити, що в цілому ранньоквітучі рослини, порівняно з середньота пізньоквітучими, мають більші значення середньої похибки, які для різних видів перебувають в межах показників 3,8-8,5 дня. А це означає, що у рослин першої групи варіабельність початку цвітіння вища, а точність її середньої дати нижча. Дещо меншою мірою це стосується дати кінця цвітіння, але й тут подібна тенденція зберігається. Причина в обох випадках, швидше за все, криється у більшій погодній нестабільності весняного періоду порівняно з літнім. Серед ранньоквітучих рослин найбільше значення середньої похибки мають тис ягідний та ліщина звичайна. Із середньоквітучих до них наближається єдина рослина клен польовий, який є винятком у своїй феногрупі рослин. Для всіх інших рослин цієї групи значення середньої похибки перебувають у межах показників 1,3-5,3 дня, а для рослин пізньоквітучої групи у межах 2,0-4,7. Таким чином можна вважати, що чим пізніше відбувається цвітіння у весняно-літній період, тим вища точність і менша варіабельність їх фенодат.

Як бачимо, термін цвітіння рослин переважної більшості таксонів (86 %) перебуває в межах від 8 днів до місяця. Помітна частина рослин (8 %) мають дуже короткий період цвітіння до 1 тижня. На першому місці тут виділяється дуб великоплодий. Натомість тривале цвітіння від одного до півтора місяців спостерігається у значно меншої кількості рослин (менше 4 %). Довготривалий період цвітіння відмічався у особини такого специфічного виду як Hamamelis virginiana. Особливість цієї рослини в тому, що вона зацвітає восени. Причому, цвітіння в окремі роки, які характеризуються тривалими відлигами з плюсовими температурами, періодично продовжується до лютого місяця. У цьому випадку за період цвітіння прийнято відрізок часу від початку зацвітання до останнього зимового цвітіння під час тривалих зимових відлиг і, таким чином, включає в себе періоди зупинки процесу цвітіння під час морозів.

Розглядаючи величини середньої похибки та коефіцієнта варіації, наведених у таблиці, можемо відзначити, що між ними в межах феногрупи за довжиною цвітіння існує певна взаємозалежність. Також простежується тенденція, що чим довша тривалість цвітіння рослини, тим більша величина середньої похибки цього фенолагу. Менш чітко подібний зв'язок помітний між фенолагом довжини цвітіння та показником точності. Але й тут простежуються певні особливості, які вказують на збільшення останнього показника із збільшенням тривалості цвітіння феногрупи.

Водночас бачимо, що наведені результати феноспостережень мають високий коефіцієнт варіації та недостатній показник точності. У цих умовах говорити про чіткі залежності неможливо. Тому й ведемо мову тільки про тенденції. До речі, існування подібної ситуації (висока варіабельність та низький показник точності) випливає і з інших матеріалів.

Отже, за результатами семирічних фенологічних спостережень вивчено феноритміку цвітіння, зокрема, встановлено середні дати початку і кінця цвітіння та середню його тривалість. Виявлено тенденцію більшої варіабельності середніх фенодат початку цвітіння ранньоквітучих рослин порівняно з середньота пізньоквітучими. Тобто, чим пізніше відбувається цвітіння у весняно-літній період, тим точніше можна його прогнозувати за матеріалами феноспостережень. Також простежується тенденція, що чим довша тривалість цвітіння рослин, тим з меншою достовірністю можна її прогнозувати. Характер наведених відхилень реальних дат від прогнозованих розрахункових властивий саме для кліматичного циклу, в якому проводилися дослідження.

3. Способи підготовки липи з лісових насаджень до озеленення

В умовах сучасної урбанізації все більшого значення набувають міські посадки. Значну частку участі в озелененні міст та населених пунктів посідає липа. Її щільно облистяна крона затримує у 5-6 разів більше пилу, ніж листя тополі, знижує шуми, послаблює натиск вітру, має надзвичайно декоративний вигляд під час цвітіння. У несприятливих ґрунтово-кліматичних умовах міста живе 80-150 років. Для озеленення міст України найбільш поширенна липа серцелиста (Tilia cordata Mill.). Але зараз, склалася така ситуація, коли відчувається значний дефіцит у посадковому матеріалі взагалі й липи, зокрема. Насіння липи має глибокий стан спокою, що призводить до проростання тільки на 3-4-й рік після збору. Щоб отримати стандартний посадковий матеріал з високим штамбом та розвиненою кроною, необхідно вирощувати його в розсаднику 8-12 років залежно від призначення. Так, на підготовку матеріалу для алейних посадок може піти до 20 років.

Щоб скоротити час на підготовку посадкового матеріалу, ми звернулися до досвіду роботи Ленінградського квітково-розсадникового тресту та садово-паркових закладів, які працювали у післявоєнний період в умовах гострого дефіциту у посадковому матеріалі. Велика Вітчизняна війна та тривала облога призвели до руйнування кращих садів та парків міста, а також до повного чи часткового знищення парків приміської зони. Вжиті заходи з відновлення розсадників не могли задовольнити попит на посадковий матеріал для відновлення зелених насаджень в найкоротші терміни. Для відновлення парків та створення нових міських посадок був необхідний крупномірний посадковий матеріал потрібного асортименту, особливо липи. У 1947 1948 рр. було вивчено таксаційні описи лісів області та проведено пошук самосійної липи в лісах у натурі.

Подібна робота проводилась у 1949 р. в Україні. Тільки у Смілянському лісгоспі було заготовлено на дорощування з подальшою висадкою в м. Києві 120 тисяч 3-6 річних дичків липи серцелистої.

Наразі в Україні склалася ситуація, коли у розсадниках вирощують культури, які дають економічну віддачу в найкоротші терміни. У таких умовах липа залишається поза увагою виробників або кількість того матеріалу, що вони вирощують, недостатня для задоволення зростаючого попиту. Метою проведення дослідів було максимальне скорочення термінів вирощування липи для її подальшого широкого використання в озелененні. Для вирощування якісного матеріалу, від збору насіння до отримання прийнятних результатів, проходить 12-16 років. Якщо ж використати матеріал створений самою природою і доростити його в шкілках, ми зможемо отримати результат за 5-8 років.

Восени 2003 р. проведенопошукову роботу дичок липи у передмісті м. Біла Церква і виявили рясний самосів у дендропарку "Олександрія" у кв. № 39. Тієї ж осені було розпочато роботу зі заготовки самосіву липи. Було заготовлено 350 дерев різного віку і розміру від 0.5 м до 2.5 м. Після доставки на дослідну ділянку ми посортували дерева за на 3 категоріями. До першої категорії ми віднесли рослини віком 2-3 роки, висотою до 0.8 м, без розгалуження гілля. До другої категорії ми віднесли рослини віком 4-5 років, висотою 0.8-1.5 м зі зародками формування крони. До третьої категорії віднесли рослини вище 1.5 м, віком 6-8 років, з наявною кроною. Цю крону можна умовно назвати "наявною", тому що під пологом лісу крона дерев має у 45 разів менше розгалужень, ніж у дерев, вирощених у розсадниках. При цьому дерева, які були викопані з відкритих, добре освітлених місць, мали всебічно розвинуту і у 2-3 рази більшу крону, ніж дерева, викопані безпосередньо з-під пологу лісу. Ці дерева мали більш сильну кореневу систему при однаковій висоті штамбу.

Було закладено три шкілки, відповідно до категорій посадкового матеріалу. Восени цього ж року було проведено часткове висаджування дерев на дослідну ділянку у кількості 100 шт. У зв'язку зі зміною погодних умов ми вимушені були припинити роботи з посадки, прикопати не висаджені дерева і залишити їх у такому стані для весняної посадки. Але це дало нам змогу дати порівняльну характеристику дерев весняної та осінньої посадки. Весною, як тільки ґрунт розмерзся і погодні умови дозволили проводити земляні роботи, посадку було продовжено. При посадці в третю шкілку проведенопервинне формування крони. Всі дерева були обрізані на висоті 1.5 м, та видалене все гілля, яке росло на висоті до 1.0-1.1 м. Таким чином, ми не тільки зробили первинне формування крони, а й зменшили площу транспірації, що мало дати позитивний результат приживлюваності. До середини квітня роботи з посадки дичок липи було завершено. Протягом року проводили догляд за висадженими рослинами (полив, прополка). Восени 2004 р. було проведено інвентаризацію висадженого матеріалу, результати якої дозволили дати порівняльну характеристику осінньої та весняної посадки.

Весною 2005 р. було проведено підживлення рослин мінеральними добривами з розрахунку 10 г діючої речовини на дерево у першій шкілці, 20 г діючої речовини на дерево у другій шкілці, 30 г діючої речовини в третій шкілці. У рік посадки підживлення робити не рекомендується, бо це може призвести до опіків кореневої системи і як наслідок до тривалої хвороби і зниження відсотка приживлюваності в цілому. Було проведено формову стрижку. При цьому видалені всі укорочені пагони на штамбі та у кроні й залишені тільки ті, які у перспективі можуть утворити скелетне гілля. Восени 2005 р. було повторно проведено інвентаризацію.

Існує пряма залежність між приживлюваністю та термінами пересадки; приживлюваністю та віком посадкового матеріалу. Звісно, відпад старших дерев після посадки більший, ніж молодших, але посадковий матеріал з лісових насаджень у перші роки свого росту не займає площу на розсаднику і не потребує догляду. Навіть при відпаді 20 % є сенс брати на дорощування матеріал віком 6-8 років. Таким чином, вдасться максимально скоротити терміни дорощування й отримати стандартний посадковий матеріал для подальшого використання в озелененні.

Бувають випадки, коли з'являється необхідність заміни або нової посадки крупномірного посадкового матеріалу в містах. За умови відсутності такого в розсадниках доводиться застосовувати рослини з-під пологу лісу. Існує обґрунтована думка, що дерева, які викопали з під пологу лісу погано приживаються в умовах міста через різку зміну біотичних та абіотичних чинників: міняються ґрунтові умови, площа живлення, водний режим, світловий режим тощо, збільшується загазованість та кількість пилу у повітрі. До того ж використання солі в містах у зимовий період негативно впливає на приживлюваність та розвиток рослин. У більшості випадків липи, що виросли в лісі, мають високий штамб при малому діаметрі та недорозвинуту крону з малою кількістю розгалужень. Застосування такої липи на головних вуличних магістралях не можна рекомендувати. Але за умов фінансової скрути та відсутності іншого посадкового матеріалу їх можна використовувати групами і на узліссях у скверах, садах і парках, на закритих заводських і промислових територіях, у захисних посадках, в жилих масивах та біля фасадів будинків з перспективою формування крони у процесі росту рослини.

Так, весною 2003 р. адміністрації дитячої спортивної школи "Юність" було надано чотири липи серцелистих і дві берези повислі віком 12-14 років і висотою близько 5 м. Дерева були викопані з-під пологу лісу. Під час викопування намагалися максимально зберегти ком землі навколо кореневої системи. Великий вплив на ступінь укорінення і інтенсивність коренета пагоноутворення має наявність на коренях дерев, що пересаджуємо, лісової мікоризи. У день викопування було проведено посадку рослин. Посадкові місця були підготовлені заздалегідь. Для цього викопали шість ям розміром 1.1.0.8 м. Видалили будівельне сміття; ями засипали родючим ґрунтом. У ці місця проводили посадки. Перед посадкою дерева обрізали на висоті 3 м.

Протягом 3 років проводили догляд за деревами. Внаслідок проведеної роботи липи прижились на 100 %, утворили гарно розвинуту формовану, кулясту крону, дали до 2,5 см приріст у діаметрі. Одна береза випала, при однаковому догляді з липами. Це дає нам підстави робити висновки, що липа є більш пластичною культурою для пересадки, ніж береза у віці понад 10 років.

Щоб скоротити термін формування дерев у розсаднику і зменшити затрати на пересадку, ми здійснили весною 2005 р. дослід для формування липи безпосередньо в лісі на місці її зростання. Для цього було відібрано 3 липи серцелистих, які росли в лісі на більш вільному просторі, висотою близько 2-х метрів і мали 3-5 розгалужень гілля. Після формової стрижки, догляду за рослинами не проводилось.

Завдяки тому, що коренева маса залишилася незмінною, а надземна вегетативна частина зменшилась, приток поживних речовин до пагонів збільшився.

Внаслідок цього, до кінця року липи дали значний приріст пагонів (до 50-60 см). Результати формування крони липи в лісі виявилась ефективними. Використовуючи цю методику, можна отримати стандартний посадковий матеріал за 3-4 роки. Але недолік цього способу полягає в тому, що його не можна масово використовувати. У такий спосіб можна підготувати до 10 дерев. Це пов'язано зі значним віддаленням безпосередньо від господарства, дорогою доставкою людей до місця заготівлі, складністю пошуку дерев, що формуємо та складністю використання техніки для викопування, завантаження і доставки посадкового матеріалу з лісу.

Таким чином, використання лісових лип для масового озеленення може бути рекомендовано після дорощування їх у розсадниках. За відносно невеликий термін можна провести нагромадження самосійної липи в розсадниках і вирішити проблему забезпечення зеленого будівництва цією цінною породою. Спосіб дорощування лісових лип у розсадниках порівняно з вирощуванням посадкового матеріалу з насіння дає змогу скоротити терміни у 23 рази. Але це не означає, що треба відмовитись від вирощування посадкового матеріалу з насіння. Дорощування є вимушеною мірою на період, поки не буде перекрито розрив між нинішнім дефіцитом озеленення і фактичними можливостями розсадників у забезпеченні деревами, отриманими з насіння. На менш відповідальних або закритих об'єктах можливо садити липу без дорощування, за умови ретельного підбору саджанців липи, які виросли в лісі на відкритих місцях і мають розвинену крону.

Використана література:

1. Собченко В.Ф. Щеплення в ранньовесняний період листопадних деревних рослин та його модифікація / Науковий вісник, 2008, вип. 18.1 c.46-49

2. Івченко А.І., Блюсюк Н.Л., Коляда Л.Б. Послідовність і тривалість цвітіння деревних рослин дендрарію ботанічного саду / Науковий вісник, 2006, вип. 16.4 c.204-212

3. Масальський В.П. Способи підготовки липи з лісових насаджень до озеленення / Науковий вісник, 2006, вип. 16.6, с.31-35





Реферат на тему: Щеплення в ранньовесняний період дерев. Послідовність і тривалість цвітіння деревних рослин (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.