Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Рослини в Українських Карпатах, занесені до Червоної книги України та міжнародних червоних списків (реферат)

Зміст

1. Рослини в Українських Карпатах, занесені до міжнародних червоних списків

2. Рослини широколистяних лісів Українських Карпат і Прикарпаття, занесені до Червоної книги України

3. Рідкісні види рослин в Ґорґанах

Використана література

1. Рослини в Українських Карпатах, занесені до міжнародних червоних списків

В Українських Карпатах, які є складовою частиною Карпатської гірської системи, налічується 20 видів з основних міжнародних червоних списків. До останнього часу стан вивченості цих видів в Україні не можна було вважати задовільним для більшості з них є відсутніми або фрагментарними дані щодо поширення, величини популяційних ареалів, чисельності, внутрішньо-популяційної структури, не встановлено чинники загрози, немає даних стосовно спрямованості динамічних процесів у популяціях. Таким чином, питання щодо поширення і сучасного стану популяцій видів рослин міжнародних червоних списків в Українських Карпатах є досить актуальним.

Під час польових досліджень, проведених протягом 2006-2009 рр., зібрано матеріал щодо поширення і сучасного стану популяцій модельних видів в Українських Карпатах, які належать до міжнародних червоних списків, а саме: Achillea oxyloba (DC.) Schultz Bip. subsp. schurii (Schultz Bip.) Heimerl (A. schurii Sch. Bip.), Aconitum firmum Reichenb., Aconitum lasiocarpum (Reichenb.) Gayer, Armeria pocutica Pawł., Astragalus australis (L.) Lam. subsp. krajinae Domin (A. krajinae Domin), Campanula patula L. subsp. abietina (Griseb.) Simonkai (C. abietina Griseb. et Schenk), Centaurea phrygia L. subsp. carpatica (Porc.) Dostal (C. carpatica (Porc.) Porc.). Heracleum carpaticum Porc., Larix decidua Miller subsp. polonica (Racib.) Domin (L. polonica Racib.), Primula elatior (L.) Hill subsp. poloninensis (Domin) Dostal (P. poloninensis (Domin) Fed.), Pulmonaria filarszkyana Jav., Silene nutans L. subsp. dubia (Herbich) Zapał. (S. dubia Herbich), Silene zawadzkii Herbich (Elisanthe zawadskii (Herbich) Klok.), Syringa josikaea Jacq. fil.

На закладених моніторингових ділянках досліджено основні популяційні параметри зазначених видів і встановлено коло можливих чинників загрози. Дослідження супроводжували обліком характерних фітогенних і абіотичних чинників в оселищах популяцій. Зібрано дані стосовно розмірів локалітетів, щільності та вікової структури популяцій. Проведено оцінювання життєвості та особливостей самопідтримання популяцій у різних оселищах.

У дослідженнях застосовували маршрутні та стаціонарні методи. Стаціонарні дослідження проводили для налагодження моніторингу з облаштуванням постійних пробних площ і трансект. На них проведено облік параметрів на популяційному й індивідуальному рівнях. Вибірково вивчено особливості просторового розміщення особин, вікової структури, насіннєвої продуктивності та індивідуального розвитку. Онтогенез досліджували згідно з методикою, напрацьованою у відділі популяційної екології Інституту екології Карпат. Тривалість окремих вікових станів визначали як прямими спостереженнями за фіксованими особинами, так і непрямим методом обліком переходів особин у наступний віковий стан.

Дослідження структури та динаміки основних популяційних параметрів модельних видів проводили на відомих з літературних джерел і виявлених в ході пошукових робіт нових локалітетах. Структуру та динаміку популяційних параметрів Silene nutans subsp. dubia вивчали в основних гірських масивах Українських Карпат: Бескидах (г. Пікуй), Горганах (долина ріки Тересви, околиці с. Лопухів); Свидовці (гг. Котел, Драгобрат, Герешаска); Чорногорі (гг. Пожижевська, Данцер, Шпиці); Мармароських горах (гг. Піп Іван, Нєнєска); Чивчинах (гг. Прелучний, Гнєтеса); Буковинських Карпатах (кордон з Румунією біля с. Селятин, перевал Джогул).

Основні популяційні параметри було вивчено в усіх відомих локалітетах Silene zawadzkii, розташованих у Чивчинах (гг. Великий Камінь, Мокринів Камінь, Прелучний); у більшості локалітетів Achillea oxyloba subsp. schurii у Чивчинах (г. Мокринів Камінь), Свидовці (гг. Драгобрат, Близниця); Чорногорі (г. Петрос); Мармароських горах (гг. Нєнєска, Піп Іван) та Heracleum carpaticum у Чивчинах (гг. Чивчин, Прелуки, Паляниця, Гнетеса), Чорногорі (гг. Данцер, Шпиці, Менчул, Піп Іван); Мармароських горах (г. Піп Іван). Оцінка стану популяцій Astragalus australis subsp. krajinae здійснювали на основі єдиних відомих локалітетів у Свидовецькому (гг. Близниця, Жандарми) та Мармароському (г. Нєнєска) масивах. Для вивчення поширення і популяційної структури Aconitum firmum та Pulmonaria filarszkyana стаціонарними та маршрутними методами було охоплено гірські масиви Чорногори, Свидівця, Мармарошу, Чивчин. Стан популяцій Syringa josikaea вивчали в усіх відомих місцях зростання у Львівській та Закарпатській областях. Репрезентетивною вибіркою у межах Українських Карпат охоплено Aconitum lasiocarpum, Centaurea phrygia subsp. carpatica, Primula elatior subsp. poloninensis і Campanula patula subsp. abietina.

Під час досліджень встановлено пріоритетні й індикаторні групові та індивідуальні ознаки для оцінювання життєздатності малих популяцій. Найважливішими характеристиками є їхня генетична різноманітність, ефективна і загальна чисельність, площа оселищ, динаміка чисельності, зокрема квітуючих особин, ефективність насіннєвого і вегетативного розмноження тощо. Кількісні показники, вектори і амплітуда змін цих параметрів слугують першочерговими індикаторними ознаками стану і перспектив розвитку малих популяцій. Натомість для великих популяцій найважливішими характеристиками життєвості й життєздатності є щільність, вікова структура, насіннєва продуктивність, вегетативна рухливість, запас фітомаси, віталітетна структура.

Більшість життєздатних і стабільних малих популяцій досліджених видів мають повночленну вікову структуру. Пік чисельності дорослих особин перебуває у межах віргінільних генеративних груп. Натомість, індикаторами низьких життєздатності і стабільності є неповночленність вікових спектрів, а саме, відсутність або дуже низький відсоток генеративних особин, часті перерви у цвітінні генеративних особин та спалахи цвітіння. Значна частка генеративних особин у складі малих популяцій є показовою ознакою їхньої високої життєздатності, а стабільність чисельності квітуючих особин у багаторічній динаміці індикатором стабільності популяцій загалом. Стохастичні зміни природного середовища та зміни, що виникають під дією антропогенних чинників, проявляються у зменшенні участі генеративних особин у структурі популяцій і збільшенні ролі вегетативного способу самопідтримання.

Встановлено, що рівень внутрішньо і міжпопуляційної різноманітності корелює з адаптивністю видів позитивно і пропорційно. Види з високою як внутрішньо-, так і міжпопуляційною різноманітністю (Heracleum carpaticum) мають найвищі адаптаційні потенції. Під особливою загрозою перебувають види з високою міжпопуляційною і, водночас, низькою внутрішньопопуляційною різноманітністю (Achillea oxyloba subsp. schurii). Малі популяції цих видів унаслідок збідненої генетичної різноманітності особливо вразливі до зовнішніх негативних впливів і ендогенних стохастичностей.

Загроза існуванню малих популяцій найчастіше полягає у надмірному випасанні, збиранні рослин для гербаріїв, стохастичних ендогенних генетичних і демографічних внутрішньо-популяційних змінах та різноманітних випадкових природних порушеннях у ценозах. У більшості популяцій рідкісних видів адаптивні потенції до негативного антропогенного впливу невисокі. За помірних або короткотривалих навантажень пристосування зводяться переважно до переходу на нижчі рівні життєвості. Антропогенний вплив (більше 2-4 років) спричинює елімінацію частини особин і зниження щільності популяцій. Проміжною ланкою антропогенних адаптацій у багатьох малих популяцій є здатність до стрімкої активації процесів насіннєвого розмноження, що потенційно має істотне практичне значення. Проте ця адаптивна реакція є короткотривалою, переважно однорічною, і надалі супроводжується зниженням життєвості особин. Найменші зміни встановлено у видів з високою вегетативною рухливістю.

Серед досліджених видів особливої охорони потребують популяції Heracleum carpaticum, Silene zawadskii, Achillea oxyloba subsp. schurii, Aconitum firmum, A. lasiocarpum, Astragalus australis subsp. krajinae, Larix decidua subsp. polonica, Syringa josikaea. Значна частина вивчених популяцій має критичну загальну або ефективну чисельність. Переважно цим зумовлені й ендогенні фактори загрози, зокрема демографічна та генетична стохастичності. Загроза для життєздатності популяцій посилюється чинниками антропогенного впливу випасом, витоптуванням, а також безпосереднім зриванням або опосередкованим впливом через порушення цілісності компонентів екосистем і усталених взаємозв'язків між видами. Головну антропогенну загрозу для популяцій Heracleum carpaticum становить інтенсивний випас. З огляду на те, що Heracleum carpaticum належить до кормових трав, на пасовищах (гг. Чивчин, Піп Іван Мармароський), його щільність дуже низька і становить менше однієї особини на 100 м2 за загальної чисельності 200-300 ос., серед яких генеративні лише 20-40 ос. Більшість генеративних рослин зазнають часткового або повного стравлювання суцвіть. Ці обставини зумовлюють загрозу існуванню популяцій унаслідок низької реальної насіннєвої продуктивності й у підсумку малої ефективності насіннєвого розмноження, яке є головним способом самопідтримання цього вегетативно малоактивного виду.

Стенотопність Silene zawadskii, Achillea oxyloba subsp. schurii зумовлює їхню природну рідкісність. Популяції зазнають загрози стохастичних еколого-ценотичних змін під час первинних і вторинних сукцесій та випадкових ендогенних (генетичних, демографічних) змін унаслідок низької чисельності особин і малої площі оселищ. Загрозу становлять також антропогенні чинники, зокрема збирання лікарських рослин, котрі призводять до порушень у скельних ценозах.

У Silene zawadskii і Achillea oxyloba subsp. schurii загроженими є малі популяції на г. Мокринів Камінь, котрі підпадають під негативну дію ендогенних (генетичної і демографічної) та екзогенних (вивітрювання гірської породи, сільватизація та ін.) стохастичних змін. Зокрема, встановлено тенденцію до зниження чисельності особин і життєвості у популяцій на гг. Мокринів Камінь і Великий Камінь за рахунок заростання цих урочищ лісом і чагарниками внаслідок заповідання.

Еколого-фітоценотичний оптимум Silene nutans subsp. dubia охоплює лучно-пасовищні та частково еродовані ділянки у межах лісового поясу і скельні відкриті угруповання у високогір'ї. Завдяки інтенсифікації господарської діяльності у Карпатах протягом останнього століття відбулося збільшення кількості популяцій виду у межах його ареалу за рахунок освоєння міжлісових лук і пасовищ, а також неугідь, узбіч гірських доріг і шляхів. У високогірних скельних ценозах, котрі зазнали незначних антропогенних трансформацій, процеси колонізації нових оселищ непомітні. На більшій частині території Українських Карпат вид перебуває поза загрозою. Потребують охорони лише популяції північно-західної частини у Бескидах, де вони трапляються поодиноко.

Загрози щодо існування обох популяцій Astragalus australis subsp. krajinae на Свидівці та Мармароських горах мають в основному антропогенний характер. Випасання та рекреаційне навантаження в існуючих сьогодні масштабах однозначно провокуватиме поступову деградацію існуючих оселищ, що, своєю чергою, призведе до порушення врівноваженості популяційної структури, зниження рівня самовідновлення, зменшення чисельності та площі популяцій загалом.

Для Pulmonaria filarszkyana підтверджено відомі та виявлено нові місцезнаходження в Чорногорі, Свидівці, Чивчинах і Мармароському масиві. Ареал виду пов'язаний із поширенням угруповань ендемічної для Східних Карпат асоціації Pulmonario-Alnetum viridis Pawł. et Wal. 1949 corr. Kricsfalusy et Malynovski 2000 (Syn.: Pulmonarieto-Alnetum Pawłowski et Walas 1949) за участю Alnus viridis (L.) Opiz, Cirsium waldsteinii Rouy, Rumex alpestris subsp. carpaticus Zapał.. Залежно від ступеня антропогенної деградації рослинного покриву вид представлений як великими (Чорногора), так і малими ізольованими популяціями (Свидовець, Чивчин). Pulmonaria filarszkyana переважно входить до складу угруповань Alnus viridis та до трав'яних фітоценозів, які виникли на місці зведеного криволісся A. viridis. Вид також є компонентом угруповань смерекових лісів на їхній верхній межі. Загалом, виявлено 14 локалітетів у Чорногорі гг. Пожижевська, Брескул, Говерла, Данцир, Кізли, Гомул, біля підніжжя г. Бребенескул, Піп Іван (Чорногора); а також у Чивчинському масиві г. Мокринів Камінь; у Гринявських горах (Сарата, Перкалаб); у Мармароських горах г. Піп Іван, г. Нєнєска; на Свидівці г. Герашаска. У останньому випадку популяція виду приурочена до зеленовільхових стелюхів і високогірного високотрав'я на стрімкому схилі східної експозиції над озером Герешаска. Надає перевагу добре розвиненим гумусним буроземним вологим ґрунтам. У висотному градієнті поширення Pulmonaria filarszkyana в Українських Карпатах обмежується висотами від 1300 до 1790 м н.р.м. У межах лісового поясу вид утворює досить ізольовані локальні популяції, розташовані на значних відстаннях від основного популяційного ядра.

Випадкові міграції різного типу діаспор насіння, фрагментів кореневищ чи цілих особин, вздовж гірських потоків і струмків є причиною існування тимчасових чи тривалих компактних груп особин на відстані від кількох сотень метрів і більше від базових перманентних оселищ. Тривалість життя подібних утворів варіює від одного вегетатційного періоду до невизначено довгого періоду. У задовільних еколого-ценотичних умовах такі утвори можна розглядати як структуровані самодостатні часткові популяції. На місці зведених слаників вільхи зеленої формуються угруповання з домінуванням щільнокущових злаків. Аналіз розташування локальних популяцій, просторової структури окремих оселищ і локалітетів Pulmonaria filarszkyana свідчить про їхню динамічність. Можна припустити, що протягом десятків і сотень років під впливом кліматичних змін і антропогенного впливу ареал виду в Українських Карпатах зазнавав істотних змін. Насамперед, це стосується верхньої та нижньої висотних меж поширення. Внаслідок зміни еколого-ценотичних умов у периферійних зонах відбувається зменшення чисельності та щільності популяції, а згодом її фрагментація. У субальпійському поясі в умовах інтенсивного випасу та підвищення верхньої природної межі смерекових деревостанів окремі ізольовані оселища зникають цілком або представлені поодинокими особинами. Незважаючи на низьку життєвість, відсутність насіннєвого поновлення, такі осередки за відновлення вихідних екологічних параметрів середовища можуть бути центрами відновлення популяції. Можна стверджувати про багаторічне пульсування розмірів популяції як її чисельності, так і площі, яку вона займає, яке має флуктуаційний характер. При цьому популяційний центр пов'язаний з угрупованнями криволісся вільхи зеленої або сформованими на місці останніх лучними фітоценозами.

Для збереження популяцій Syringa josikaea необхідно розробити спеціальні лісівничі заходи проведення рубань, освітлення та прочистки. Загрозу становить також вибирання особин для озеленення, часткове знищення ділянок за рахунок проведення будівельних робіт, а особливо зміна гідрологічного режиму унаслідок дренажних робіт. Загрози посилюються специфікою географічного розташування локалітетів поблизу населених пунктів, біля магістральних автошляхів, де інтенсивно розвивається придорожня інфраструктура. У найкращому стані на сьогодні є популяція локалітету "Бузок угорський" (Сколівський район, Львівської області), де практично відсутній антропогенний вплив, а перший ярус ще не створює сильного затінення.

Стан популяції Larix decidua subsp. polonica в урочищі "Кедрин" задовільний. Життєздатність популяції в цих умовах забезпечується пониженою конкурентною здатністю Picea abies (L.) Karst. Популяція має важливе наукове значення для дослідження історії розвитку лісів, а також практичне значення як насінна ділянка. Загрози становлять осипи, розвиток спонтанних сукцесій та пожежі в лісах. Останнім часом проводились роботи з висадження саджанців Pinus cembra L., що у перспективі може призвести до зміни балансу у структурі фітоценозу.

Для підтримки популяції Larix decidua subsp. polonica в урочищі "Манявський Скит" необхідне постійне лісогосподарське втручання. Природне поновлення відбувається тільки після прорідження деревного ярусу та вирубки підросту Picea abies (L.) Karst., Fagus sylvatica L. i Abies alba Mill. Насадження має важливе значення як пам'ятка лісокультурної справи в Україні, а також практичне значення як насінна ділянка.

Усі популяції Aconitum lasiocarpum, окрім Брескульської, зазнають прямого чи опосередкованого антропогенного впливу. Оселища в ур. Кевеле, Діана, Штеришора формально містяться на території КБЗ. Єдиною загрозою Брескульській популяції може бути природне заростання території Juniperus communis L. subsp. alpina (Suter) Čelak., Pinus mugo Turra та Alnus viridis (L.) Opiz. Для популяції в ур. Кевелів найбільшою загрозою є забудова території, для популяції в ур. Діана, під полониною Штеришора, у долині р. Труфанець і в околицях м. Сколе лісогосподарська діяльність. З тих причин, очевидно, зникла низка оселищ біля с. Гута Коростівська. Оселище в околицях смт Ясіня свого часу було поглинуте забудовою території. З боку КБЗ, на території якого розташовані оселища під гг. Пожижевська, Штеришора, Діана, Кевелів і Труфанець, необхідний контроль за станом популяцій Aconitum lasiocarpum.

Armeria pocutica була виявлена 1935 р. Б. Павловським та Ю. Мондальським у с. Топільче в долині Чорного Черемоша. Після опрацювання гербарного збирання Б. Павловський зробив опис нового для науки виду. У післявоєнний час, незважаючи на численні спроби, цю популяцію віднайти не вдалося. Зразки, які зберігаються в Інституті ботаніки ім. В. Шафера ПАН у м. Кракові, є єдиним доказом існування популяції. Інформація про виявлення A. pocutica в румунській частині Мармароського масиву пізніше була спростована як помилкова.

Для пошуків слідів популяції Armeria pocutica були проведені польові дослідження в околицях с. Топільче Верховинського р-ну Івано-Франківської обл., а також обстежено прилеглу територію уздовж русла Чорного Черемоша з умовами, характерними в гіпотетичному місці зростання A. pocutica Pawł. Отож, можна констатувати, якщо популяція A. pocutica насправді зникла, то це відбулося за однієї або кількох причин, а саме: а) застосування хімічних препаратів, розорювання чи рекультивації сінокосів; б) спонтанної сильватизації галявин; в) катастрофічного паводку 14 червня 1969 р.; тоді в багатьох місцях були підмиті та обвалені береги, а прибережна смуга покрита алювіальним матеріалом (мул, каміння); г) ущільнення забудови в с. Топільче. Остання версія нам видається найвірогіднішою після порівняння топокарт 30-х років ХХ ст. із сучасними.

Більшість популяцій виду Primula elatior subsp. poloninensis в Українських Карпатах на сьогодні є життєздатними. У виявлених локалітетах в межах заповідних територій загрози їхнього відмирання немає.

Таким чином, сучасний стан популяцій видів рослин, занесених до міжнародних червоних списків, в Українських Карпатах потребує дієвої охорони екосистем, у яких сконцентровані місця зростання рідкісних видів, зокрема малих популяцій загрожених видів. Збереження багатьох з них можливе лише за умов охорони фітоценозів і біотопів як цілісних систем. Взаємозв'язки між видами і, зокрема, між видами рослин у високогірних угрупованнях є усталеними і тісними. У разі порушень можливий так званий ефект "дірки в панчосі", коли випадання навіть одного компонента системи розбалансовує взаємозв'язки і спричинюється до елімінації інших.

Репатріація популяцій, підтримання або відновлення їхньої життєздатності повинні враховувати наявність і розташування позитивних видів-сусідів у ценозі. Наприклад, фактор взаємовпливу між видами відіграє особливо велику роль у життєздатності популяцій Heracleum carpaticum.

Комплексна цільова програма збереження та відновлення біорозмаїття Українських Карпат повинна передбачати:

• інвентаризацію (картування, опис, створення баз даних) популяцій рідкісних видів;

• розроблення засад індивідуального підходу до збереження та відновлення конкретних популяцій;

• залучення до охоронних територій нових ділянок за участі рідкісних популяцій і фітоценозів;

• дотримання режимів охорони на заповідних територіях та ефективний контроль;

• врегулювання відвідування заповідних територій;

• вироблення дієвого механізму нагляду за проведенням і дотриманням висновків незалежних фахових екологічних експертиз під час планування й реалізації рекреаційних і спортивних об'єктів та заходів;

• розроблення і реалізацію програм екологічної інформації, освіти й виховання;

• надання охоронного статусу, із внесенням до Червоної книги України, Heracleum carpaticum.

Необхідно розширити існуючі та створити нові природоохоронні території, зокрема у високогірних частинах масивів Чорногори та Свидовця. У Чорногорі потрібно надати заповідний статус масивам гір Ребра, Бребенескул, Мунчел і Піп Іван. Підставою для заповідання цих масивів є концентрація у них малих популяцій рідкісних видів, які перебувають під загрозою зникнення.

Незважаючи на природоохоронний статус території, реально піддається випасу унікальне угруповання за участі багатьох рідкісних видів у масиві Свидовця на північно-західному відрозі г. Драгобрат, на г. Комин (1650-1700 м н.р.м.). До складу фітоценозу належить низка видів з Червоної книги України і міжнарожних Червоних списків, карпатських ендемів: Saussurea alpina, Achillea oxyloba subsp. schurii, Rhodiola rosea L., Primula halleri J.F. Gmel., Leontodon pseudotaraxaci Schur, Minuartia zarencznyi (Zapał.) Klok. та ін. Мала площа угруповання, що становить 0,5 га, зумовлює його високу вразливість. У цьому масиві необхідно запровадити дійсний заповідний режим.

Проведені дослідження та аналіз отриманих результатів засвідчили необхідність подальшого комплексного вивчення флористичного різноманіття Українських Карпат як важливої передумови його збереження і відновлення. Найактуальнішими у цьому плані залишаються види рослин альпійського та субальпійського поясів, де природні чинники й антропогенне навантаження є причиною масштабних спрямованих змін у рослинному покриві. Нагромаджені знання дадуть змогу напрацювати і впроваджувати комплексну систему раціонального ощадливого природокористування, розвивати екологічно безпечні форми рекреації, лісового і пасовищного господарства.

2. Рослини широколистяних лісів Українських Карпат і Прикарпаття, занесені до Червоної книги України

Збереження біологічного різноманіття є однією з найактуальніших проблем сьогодення. Інтенсивність антропогенного навантаження на біосферу поступово перевищує її здатність протистояти цьому деструктивному впливу. Перед загрозою зникнення постає дедалі більша кількість живих організмів. Тому моніторинг стану природних екосистем є необхідним заходом в процесі збереження біорізноманіття.

Природа Карпат і Прикарпаття відзначається великою різноманітністю, водночас зазнаючи суттєвого антропогенного впливу. Він є особливо гострим на перехідних ділянках між кількома біомами, наприклад на узліссях. В даній статті робиться спроба охарактеризувати занесені до Червоної Книги види рослин екотонів узлісь нижнього гірського поясу широколистяних лісів північно-східного мегасхилу Українських Карпат та Прикарпаття.

Об'єктами досліджень, які здійснювали впродовж 2006 2009 років, служили рослини екотонів широколистяних лісів нижнього гірського поясу Північно-східного мегасхилу Українських Карпат та Передкарпаття. Дослідження проводили на території Тисминецького, Косівського, Долинського, Галицького, Коломийського та Калуського районів Івано-Франківської області.

Геоботанічні дослідження проводили методом закладання пробних ділянок за традиційною методикою. Назви видів рослин приймали за "Определителем высших растений Украины”. Детальний опис ділянок наводиться у праці Шевчука С.Є., Середюка Б.М., Парпана В.І..

На основі власних польових досліджень та аналізу літературних джерел було складено список червонокнижних видів рослин, які проростають на узліссі широколистяних лісів нижнього гірського поясу Північно-східного мегасхилу Українських Карпат та Передкарпаття. було виявлено 626 видів рослин, що належать до 83 родин. З них 44 види із 18 родин знаходяться в Червоній книзі України. У таблиці 1 подано узагальнені дані про вищезгадані види.

Частка «червонокнижних» видів рослин на досліджуваній території становить 7,03% видів від загальної чисельності. Найбільше видів належить до родини Orchidaceae 21 вид, тобто 47,73%, решта родин представлені 1-3 видами

1. Lycopodium annotinum L. Палеарктичний вид на пд. межі свого ареалу. Реліктовий Huperziaceae

2. Huperzia selago (L.) Bernh. ех Schrank et Mart. Голарктичний вид на пд. межі свого ареалу. Ophioglossaceae

3. Botrychium lunaria (L.) Sw. Дисперсно-диз`юнктивний вид. РеліктовийТахасеае

4. Taxus baccata L. Реліктовий (третинний) вид з диз`юнктивним ареалом. Pinaceae

5. Larix polonica Racib. Ендемічний вид з диз`юнктивним ареалом. І Betulaceae

6. Betula obscura А. Kotula incl. В. kotulae Zaverucha Центрально-європейський пограничноареальний вид. Brassicaceae

7. Lunaria rediviva L. Реліктовий вид з диз`юнктивним ареалом. Аріасеае

8. Astrantia major L. * ЧКУ ІІ Центральноєвропейський вид на сх. межі ареалу Solanaceae

9. Atropa belladonna L. Реліктовий (третинний) вид.

10. Scopolia carniolica Jacq. Центрально-європейський вид на сх. межі ареалу. Asteraceae

11. Arnica montana L.* Центрально-європейський монтанно-субальпійський вид на сх. межі ареалу.

12. Centaurea carpatica (Porcius) Porcius* Ендемічний вид.

13. Echinops exaltatus Schrad. Східно-середземноморський вид Liliaceae

14. Colchicum autumnale L. Європейський вид на крайній сх. межі ареалу

15. Lilium martagon L. Диз`юнктивноареальний вид. Alliaceae

16. Allium ursinum L. Вид з диз`юнктивним ареалом. Amaryllidaceae

17. Galanthus nivalis L. Європейсько-середземноморський вид на сх. межі ареалу.

18. Leucojum vernum L. Вид на сх. межі ареалу.

19. Crocus heuffelianus Herb. Карпатсько-балканський монтанно-альпійський вид на сх. межі ареалу. Orchidaceae

20. Cephalanthera damasonium (Mill.) Druce Реліктовий європейськосередземноморський неморальний вид на сх. межі ареалу.

21. Cephalanthera longifolia (L.) Fritsch Європейсько-середземноморськозахідноазійський вид.

22. Cephalanthera rubra (L.) Rich. Європейськодавньосередземноморський вид.

23.Cypripedium calceolus L.* Реліктовий (третинний) вид. Євразійський бореальний вид на пд. межі ареалу.

24. Dactylorhiza fuchsii (Druce) Soy Євразійський вид на пд. межі ареалу.

25. Dactylorhiza incarnata (L.) Soy Євразійський поліморфний вид на пд. межі ареалу.

26.Dactylorhiza majalis (Reichenb.)P.F. Hunt et Summerhayes Середземноморсько-європейський вид на пд.-сх. межі ареалу.

27. Dactylorhiza sambucina (L.) Soo Європейсько-середземноморський вид на пн.-сх. межі диз`юнктивного ареалу.

28. Epipactis atrorubens (Hoffm.) Bess. Євразійський вид.

29. Epipactis helleborine (L.) Crantz. Вид з диз`юнктивним ареалом.

30. Epipactis purpurata Smith Центральноєвропейський вид на сх. межі диз`юнктивного ареалу.

31. Gymnadenia conopsea (L.) R. Br. Голарктичний вид на пд. межі ареалу.

32. Listera cordata (L.) R. Br. Голарктичний вид на пд. межі диз`юнктивного ареалу.

33. Listera ovata (L.) R. Br. Євразійський вид.

34. Neottia nidus-avis (L.) Rich. Євросибірський вид на пд.-сх. межі суцільного ареалу.

35. Orchis militaris L. Євразійський вид, що знаходиться на пд. межі суцільного ареалу.

36. Orchis morio L. Європейсько-середземноморськоазійський вид на сх. межі ареалу.

37. Orchis ustulata L. Євросибірський вид на пд. межі ареалу.

38. Platanthera bifolia (L.) Rich. Палеарктачний лісовий вид.

39. Platanthera chlorantha (Cust.) Reichenb. Євромалоазійський вид.

40. Traunsteinera globosa (L.) Reichenb. Європейський гірсько-лучний вид на сх. межі ареалу. Cyperaceae

41. Carex umbrosa Host Реліктовий центральноєвропейський вид на сх. межі ареалу. Iridaceae

42. Gladiolus imbricatus L. Європейський лучно-лісовий вид Orobanchaceae

43. Pedicularis sylvatica L. * Атлантично-європейський вид Rosaceae

44. Waldsteinia geoides Willd. * Такі види, як Platanthera bifolia, Galanthus nivalis,. Leucojum vernu, Lunaria rediviva, Allium ursinum, Lycopodium annotinum поширені в усіх досліджуваних районах, решта видів, зустрічаються окремими екземплярами чи невеличкими групами.

Отже, на узліссях широколистяних лісів північно-східного мегасхилу українських Карпат і Прикарпаття виявлено 626 видів рослин, що належать до 83 родин. З них 44 види із 18 родин знаходяться в Червоній книзі України.

Види рослин, що охороняються Червоною книгою України, становлять 7,03% видів від загальної чисельності видів узлісь. Найчисельнішими є представники родини Orchidaceae 21 вид ( 47,73%).

Cypripedium calceolus L. «узлісний» вид, що охороняється Бернською конвенцією, Директивою Європейської Ради про збереження природних місцезростань та дикої фауни і флори та Конвенцією про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори. 13 видів підпадають під дію Директиви Ради Європи по охороні біотопів.

5 видів (Platanthera bifolia, Galanthus nivalis,. Leucojum vernu, Lunaria rediviva, Allium ursinum, Lycopodium annotinum ) поширені в усіх досліджуваних районах.

3. Рідкісні види рослин в Ґорґанах

Важливою формою охорони рідкісних видів рослин (ендеміків та реліктів) є Державний Кадастр. Цей документ робить можливим виділити межі та встановити чіткий режим охорони кожної конкретної території, яка є важливою для збереження певних видів рослин. Але на жаль в Україні успішно функціонує лише Держкадастр тваринного світу. Тому актуальною проблемою сьогодення є дослідження екологічних особливостей поширення рідкісних, ендемічних та реліктових видів рослин в Українських Карпатах, що дасть можливості виділити межі та встановити чіткий режим охорони кожної конкретної території де поширені ці види. В зв'язку з цим, основною метою роботи є з'ясувати особливості поширення цінних для науки видів рослин в низькогірно-скибових Ґорґанах.

Об'єкт досліджень лісові та лучні фітоценози Берегових низькогірно-скибових Ґорґан. Вони займають смугу крайніх північно-східних хребтів Українських Карпат, які витягнуті в південно-східному напрямку між Свічою і Прутом і охоплюють приблизно Берегову і Орівську скиби. Сюди належить декілька фізико-географічних районів: Вигодське низькогір'я (900-1016 м), Перегінське або Чечвинське низькогір'я (550-1000 м), Манявське низькогір'я (500-900 м, 1000-1200 м) та Припрутське низькогір'я (600-1000 м).

Дослідження проводились протягом 2008-2010 рр. маршрутним методом та методом пробних ділянок за загальноприйнятою методикою.Рослини визначались за «Определителем высших растений Украины» і «Визначником рослин Українських Карпат». Для встановлення категорії рідкісності використовували матеріали подані в Червоній книзі України. Рясність рослин визначали окомірним методом за шкалою О. Друде.

Проводячи дослідження флори Берегових низькогірно-скибових Горган, було виявлено 39 рідкісних, реліктових та ендемічних видів рослин. З них 25 занесено до Червоної книги України, а 14 видів є рідкісними для даного регіону і перебувають під охороною місцевого значення.

У ялинових та ялиново-букових фітоценозах, у затінених вологих місцях, на висоті 750-900м над рівнем моря в низькогірно-скибових Горганах зустрічаються 3 рідкісні види з відділу Lycopodiophyta: Lycopodium annotinum L., Huperzia selago (L.) Bernh., Selaginella selaginoides (L.) C. Mart. Ці види занесені до Червоної книги України і є рідкісними не лише для регіону Карпат, а й для інших територій. Із відділу Polypodiophyta на території дослідження поширено 3 рідкісні види: Botrychium lunaria (L.) Sw., який зростає у світлих лісах, чагарниках, рідше на сухих гірських луках, скелях; Matteuccia struthiopteris (L.) Tod. зустрічається дуже рідко в тінистих буково-ялицевих фітоценозах, на зволожених місцях, на висотах вище 750 м над рівнем моря; Phyllitis scolopendrium (L.) Newm. реліктовий вид, що поширений в тінистих лісах, на затінених кам'янистих берегах гірських річок, рідко у воронках скель. Із родини Ranunculaceae на верхній межі лісу, а саме, на вапнякових скелях зустрічається Aconitum jacguinii Reichen. В ялиново-букових та букових фітоценозах поширені ще Aconitum moldavicum Hacg., A. bucovinense Zapal., A. variegatum L., дуже часто вони зростають на узліссях та в чагарниках. Дуже рідко із жовтецевих зустрічаються Aguilegia nigricans Baumg.

В чистих букових та буково-грабових фітоценозах дуже часто зустрічається реліктовий вид із родини Brassicaceae Lunaria rediviva L., яка зростає на зволожених місцях, вздовж гірських потоків та біля стежок. Цвіте в травні, пелюстки віночка мають красиве бузкове забарвлення. Чисельність популяцій зменшується через декоративність рослини та вирубування лісів. Із родини капустяних в цих же місцезростаннях ранньовесняні синузії створює красивий декоративний вид Dentaria glandulosa Waldst. et Kit., популяції якої теж зменшуються через збирання на букети.

Родина Primulaceae на території дослідження представлена двома видами, які є рідкісними для даного регіону: Soldanella montana Willd. та S. hungarica Simonk. Популяції даних видів зустрічаються на верхній межі лісу і рідше на гірських луках. Чисельність їх зменшується через декоративність квіток та зривання на букети.

На лісових галявинах, узліссях, просіках та серед чагарників зростає рідкісний вид з родини Apiaceae Astrantia major L. Із родини Gentianaceae на території дослідження поширено 5 видів: Gentiana asclepiadea L., G.verna L., G.acaulis L., G.laciniata L., G.amarella L. Boern. Тирличеві можуть спускатися в лісовий пояс до висоти 800 метрів, приурочені до схилів різної форми крутизни та експозиції, але переважно на північно-східних схилах лісового та субальпійського поясу, часто на гірських луках.

На території дослідження відмічено значну кількість погранично ареальних видів із тирличевих, які зосереджені на на східній межі ареалу. Це такі, як G. acaulis L., G. laciniata L., G. verna L.

G. verna L. зустрічається майже на всіх післялісових луках гірських лучних схилах та на вологих галявинах у лісовому буковому поясі, утворюючи дернини по 10-15 особин. Цвіте в першій-другій декаді травня, створюючи на гірських схилах суцільний яскраво-винний фон, завдяки забарвленню пелюсток віночка.

G. amarella L. зустрічається досить рідко, проводячи дослідження на даній території, ми виявили тільки два місця його масового зростання. Це на гірських лучних схилах поблизу сіл Перегінське Рожнятівського району та Міжгір'я Богородчанського. Зростають рослини даного виду невеличкими куртинами по 4-5 особин, цвітуть у другій декаді вересня, створюючи синювато-голубий фон. Необхідно відмітити, що на даній території зустрічається лучно-степовий термофільний вид із родини Scrophulariaceae Digitalis grandiflora Mill., який є рідкісним для даного регіону. Наперстянка великоквіткова поширена у доволі екстремальних фітоценозах на вапнякових скелях південної та південно-східної експозиції, часто на лісових вирубках. Рослина має красивий декоративний вигляд і є цінною лікарською, бо містить серцевий алкалоїд дігіталін.

У темних букових фітоценозах досліджуваної території зростає реліктовий вид дольодовикової епохи Atropa belladonna L. родина Solanaceae, а в світлих букових та грабово-букових, у вигляді великих плям, зустрічається рідкісний вид цієї ж родини Scopolia carniolica Jacg. Чисельність популяцій обох видів зменшується через надмірне вирубування лісів та заготівлю кореневищ, як лікарської сировини.

Із родини Campanulaceae на вапнякових скелях Ґорґан росте реліктовий ендемічний вид Campanula carpatica Jacg., чисельність якого зменшується через збирання на букети та порушення місць зростання. З цієї ж родини на лісових галявинах та гірських луках ще досить поширені декоративні види: Phyteuma orbiculare L., Ph. vagneri A. Kerner., Ph. spicatum L., популяції яких теж зменшуються через збирання на букети.

Arnica Montana L. з родини Asteraceae зустрічається на галявинах верхньої межі букових лісів, зростає вона доволі великими куртинами, по 15 20 особин у кожній. Цвітіння починається в першій або другій декаді червня (залежно від погодно-кліматичних умов) і триває протягом 15 20 днів. Зрідка зростають на території дослідження два ендемічні види: Antennaria carpatica Bluff. et Fing. та Centaurea carpatica Porcius, які поширені на гірських луках, узліссях. Кількість популяцій зменшується через нестачу придатних для зростання місць та збирання на букети.

Родина Liliaceae на території дослідження представлена рідкісним видом Lilium martagon L., який зростає у всіх лісових фітоценозах, а також на узліссях окремими невеличкими куртинами по 5 7 особин. Слід зауважити, що зустрічаються популяції лілії лісової з різноманітним забарвленням квіток від бордового з коричневими плямами, бузкового з коричневими плямами до чисто білого. Таке різноманіття, напевно, зумовлено хімізмом субстрату.

Ранньовесняні синузії на досліджуваній території формують два рідкісні види з родини Amaryllidaceae, які занесені в Червону книгу України Leucojum vernum L. та Galanthus nivalis L. Ці рослини поширені на зволожених лісових грунтах. Leucojum vernum L. створює основний фон в трав'янисто-чагарниковому ярусі, а Galanthus nivalis L. зростає окремими плямами по 20 30 особин у кожній. У світлих грабово-букових фітоценозах зустрічаються рідкісні види з родини Orchidaceae: Cypripedium calceolus L., Cephalanthera longifolia (L.) Fritsch та C. damasonium (Mill.) Druce. Зростають вони окремими вкрапленнями по 3 5 особин, цвітіння яких спостерігається в другій та третій декаді травня. Інші види родини зозулинцевих Dactylorhiza majalis Rchb., D. sambucina (L.) Soy., D. fuchsii (Druce) Soy., D. incarnata (L.) Soy., Gymnadenia conopsea (L.) R. Br. та Platanthera bifolia (L.) Rich поодиноко зростають серед трав'янистого різноманіття на лісових галявинах. У тінистих буковоялицевих фітоценозах невеликими плямами зростає Platanthera chlorantha (Cust.). Дуже рідко в розріджених букових фітоценозах, на узбіччях та лісових галявинах росте Listers ovata (L.) R. Br., Orchis militaris L. та O. morio L. Зустрічаються переважно на узліссях, лісових галявинах серед чагарників. Чисельність популяцій всіх зозулинцевих різко зменшується через збирання рослин на букети, як лікарську сировину та рекреаційне навантаження.

Пізно восени (друга декада вересня перша декада жовтня) схили гірських лук вкриваються красивими бузковими квітами пізньоцвіту осіннього Colchicum autumnale L. (з родини Melanthiaceae). Це рідкісна багаторічна трав'яниста рослина, плід та насіння якої формуються протягом зими глибоко в ґрунті, тому чисельність популяцій її істотно скорочується через розорювання і меліорацію земель. А ранньою весною вологі гірські луки вкриваються квітами подібними до пізньоцвіту, але синьофіолетового кольору це цвіте Crocus htuffelianus Herb. з родини Iridaceae.

Вивчення флори Берегових низькогірно-скибових Горган показали, що дана флора багата раритетними елементами (39 рідкісних, реліктових та ендемічних видів). Тому дослідження тут повинні вестися планомірно та безперервно. Необхідно організувати постійний контроль за станом популяцій найбільш вразливих видів, комплексне вивчення видів кандидатів в Червону книгу України, проводити спостереження процесів відновлення видів у природних умовах та розробити методи їх культивування.

Використана література:

1. Малиновський А.К., Царик Й.В., Кияк В.Г., Білонога В.М., Нестерук Ю.Й. Оцінювання стану популяцій видів рослин, занесених до міжнародних червоних списків, в Українських Карпатах / Екологія та природно-заповідна справа Львів РВВ НЛТУ України. 2010. Вип. 8. c.130-135

2. Шевчук С. Є. Види рослин екотонів широколистяних лісів північно-східного мегасхилу Українських Карпат і Прикарпаття, занесені до Червоної книги України

3. Буняк В. І., Гнєзділова В. І., Антків Н. Л. Екологія та хорологія рідкісних видів рослин в берегових низькогірно-скибових Ґорґанах





Реферат на тему: Рослини в Українських Карпатах, занесені до Червоної книги України та міжнародних червоних списків (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.