Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Біологія

Родини синицеві (Paridae), товстодзьобі синиці (Paradoxornithidae), королькові (Regulidae) ряду горобині птахів Заходу України (реферат)

СИНИЦЕВІ − PARIDAE. На території заходу України є сім видів: синиці велика, лазорівка, чубата, московка, гаїчки чорноголова і болотяна, ремез.

Синиця велика − Parus major major L. Масовий вид, який поширений на заході УРСР. Живе осіло, трапляється в різні пори року. Коливання чисельності синиць у Пнівнівському лісництві Волинської області показано на рис. 19. Спостереження велися у 1967 − 1968 рр. на трьох постійних двокілометрових маршрутах. Зростає чисельність великих синиць навесні (лютий − квітень) і восени (жовтень − листопад) . Не виключено, що деяка частина синиць здійснює незначну сезонну горизонтальну міграцію, що відзначено Г. М. Лихачовим (1957) для Приоксько-Тераського заповідника і Тульських просік. Важко визначити найбільш характерні стації розміщення цих птахів, оскільки вони трапляються у найрізноманітніших деревних та чагарникових насадженнях. На вододілі Подільських річок, де мало лісів, ці птахи заселюють присадибні садки. Гніздовий період розпочинається рано − в кінці березня. Гнізда найчастіше розташовуються у дуплах, розщілинах деревних стовбурів, у гнилих пеньках, під колодами, карнизами будинків та в інших непомітних місцях. Двоє гнізд великої синиці знайдено в кам'яній огорожі Кременецького педагогічного інституту. У м. Івано-Франківську виявлено гніздо між віконними рамами, в яких не було скла. У с. Рудниках Львівської області пара синиць звила собі гніздо під покрівлею собачої будки, в м. Бориславі − у залізній трубі, яка підтримувала паркан, а на Личаківському кладовищі Львова − у залізному хресті. Часті випадки, коли великі синиці влаштовують гнізда у старих комбайнах та інших сільськогосподарських машинах, які вийшли з ладу. Кладки та пташенята в околицях міст Львова, Ковеля, Кременця, Камінь-Каширського та поблизу сіл Кобилецької Поляни, Олексіївки зареєстровано 29. IV 1957 р. (12 яєць). 22. V 1958 р. (5 яєць), 1. VI 1958 р. (8 яєць), 12. V 1966 р. (8 пташенят), 2. VI 1966 р. (7 яєць), 5. VII 1966 р. (6 пташенят), 2. IV 1969 р. (2 яйця), 17. VII 1969 р. (6 пташенят), 11. V 1970 р. (7 яєць), 14. IV 1972 р. (5 яєць). М. А. Воїнственський (1949) пише, що у кладці є до 14 яєць.

Рис. Облік чисельності великої синиці в 1967 − 1968 рр. на трьох двокілометрових маршрутах у Пнівнівському лісництві Волинської області.

Синиці мають велику потенцію розмноження. Деякі самки починають відкладати яйця другої кладки, коли в гнізді ще є пташенята першого виводку. У західних областях України протягом року бувають дві кладки.

Живляться різноманітними кормами тваринного та рослинного походження. За І. В. Марисовою (1957), у шлунках двох цих птахів, здобутих 21.11 1956 р. і 11. V 1956 р., виявлено 1 лялечку метелика, 8 довгоносиків, 5 клопів, 7 гусениць, золотогуза, 32 яєчка комах. Крім цього, в їх шлунках знаходили залишки шовкопрядів, п'ядунів, чорнотілок, листогризів, мурашок, мух, бабок, уховерток, павучків, букові іграбові горішки, зерна жита. Взимку збирають падло, кухонні покидьки, охоче поїдають сало. Особливу користь синиці приносять у садах, лімітуючи чисельність небезпечних комах.

Синиця лазорівка − Parus coeruleus coeruleus L. Порівняно з попереднім видом трапляється рідше. Звичайна у лісових масивах усіх обстежених нами районів на заході УРСР. Взимку кочує у зграях з великою синицею, але кількість її становить 10 : 1. Гніздовий період починається у кінці квітня. Протягом року є дві кладки. Гнізда влаштовує в дуплах дерев широколистих порід. В околицях м. Кременця 11. V 1957 р. ми спостерігали початок спорудження гнізда, яке завершене 12 травня, а 15-го у ньому було виявлено 5 яєць. Повна кладка з 9 яєць відзначена 17 травня. Отже, пташка відкладала в день по 2 яйця. Там же 20. V 1957 р. знайдено другу кладку з 9 яєць. Висиджування розпочиналось з часу, коли в гнізді було 5 − 6 яєць. 28. V 1968 р. в урочищі Фещуки знайдено гніздо з 7 яйцями, а 29. V того ж року у с. Голубах Ровенської області у дуплі берези виявлено 9 пташенят.

Гаїчка болотяна − Parus palustris stagnatilis Brehm. Численний вид, присутність особин якого виявлено всюди. В Українських Карпатах трапляється до верхньої межі лісу (1300 м). Особливо часто у зимовий період можна побачити в містах з кочівними зграями інших видів синиць. Кількість гаїчок обчислювали в 1967 − 1968 рр. на трьох постійних двокілометрових маршрутах у Пнівнівському лісництві Волинської області. Чисельність зростала в кінці жовтня − на початку листопада (рис. 20). Гаїчки селяться у листяному і мішаному лісах поблизу водойм. Гніздяться у дуплах дерев. Кладки зареєстровано 28. IV 1965 р. (2 яйця, Львів), 5. V 1966 р. (5 яєць, Ковель), 11. V 1969 р. (8 яєць, станція Сихів). Живляться насінням дикорослих рослин, горішками бука, комахами.

Рис. Облік чисельності болотяної гаїчки в 1967 − 1968 рр. на трьох двокілометрових маршрутах у Пнівнівському лісництві Волинської області.

ТОВСТОДЗЬОБІ СИНИЦІ − PARADOXORNITHIDAE. На заході УРСР представлені двома видами: довгохвостою і вусатою синицями.

Синиця довгохвоста − Aegithalos caudatus caudatus L. У зимовий період на Прикарпатті трапляється у листяних лісах та заплавах рік Дністра, Пруту, Серету, Черемошу, в садках і парках населених пунктів. На Волино-Поділлі цього птаха можна побачити лише в північній частині. Найбільша чисельність − взимку (рис. 21). Спостереження велися у 1967 − 1968 рр. у Пнівнівському лісництві Волинської області. У Тернопільській області (околиці м. Кременця) кладка закінчується в другій половині квітня. На березі в урочищі Гниле Озеро на висоті 14 м 24. IV 1957 р. знайдено гніздо з 11 свіжими яйцями. 8. V 1966 р. у с. Олексіївці Волинської області виявлено кладку з 10 яєць, а 4. V 1968 р. у Винниківському лісі коло Львова − з 9 яєць.

Рис. Облік чисельності довгохвостої синиці в 1967 − 1968 рр. на трьох двокілометрових маршрутах у Пнівнівському лісництві Волинської області.

КОРОЛЬКОВІ − REGULIDAE. В західній частині УРСР є два види: жовтоголовий та червоноголовий корольки.

Корольок жовтоголовий − Regulus regulus regulus L. Характерний представник темнохвойних лісів Волинського Полісся і Українських Карпат, про що свідчить облік чисельності, який здійснено в 1967 − 1968 рр. на постійних двокілометрових маршрутах у Пнівнівському лісництві Волинської області (рис. 22). Значно рідше трапляється на Поділлі. У південних районах Поділля та Придністров'я його не бачили. Гнізда розташовує на кінчиках гілок смерек. Вони подібні до маленьких ретельно сплетених кошиків з моху і лишайників, хвої та павутинок. Можливі дві кладки. У повній кладці 7 − 9 яєць. Кладка і висиджування починаються у травні. У шлунку жовторотих корольків знаходили хвою та насіння смереки, павуків і смольовок. Особливо зростає значення насіння смереки в роки рясного плодоношення, яке було у 1962, 1968 і 1971 рр.

Корольок червоноголовий − Regulus ignicapillus ignicapillus Temm. Вказується для заходу України на підставі усного повідомлення М. А. Воїнственського, який виявив цей вид на гніздуванні влітку 1969 р. у мішаних деревних насадженнях Литвицького лісництва Дубровицького району Ровенської області. Очевидно, у невеликій кількості трапляється в усіх лісах Волинського Полісся.

Рис. Облік чисельності жовтоголового королька в 1967 − 1968 рр. на трьох двокілометрових маршрутах у Пнівнівському лісництві Волинської області.

О. Б. Кістяківський (1950) вважає, що червоноголовий корольок заселює мішані ліси Карпат, але високо у гори не проникає.

Використана література:

1. Татаринов К.А. Фауна хребетних заходу України. Видавництво Львівського університету. 1973, 257ст.





Реферат на тему: Родини синицеві (Paridae), товстодзьобі синиці (Paradoxornithidae), королькові (Regulidae) ряду горобині птахів Заходу України (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.